Рекомендація 1506 (2001) 
Парламентської Асамблеї Ради Європи
"Свобода слова та інформації в засобах масової
інформації в Європі"

                                                 Попереднє видання 
     1. Асамблея  вважає  вільні  і   незалежні   засоби   масової 
інформації суттєвою ознакою демократичної зрілості суспільства.
Право на свободу слова та інформації в суті своїй пов'язане з
правом громадян знати, що є основою для прийняття вмотивованих
рішень. Можливість вільно висловлювати ідеї і думки посилює
суспільний діалог і тим самим стимулює розвиток демократичних
процесів у суспільстві.
     2. Тепер,  коли до Ради Європи входять  43  держави-учасниці, 
майже на весь континент поширюються положення Європейської
Конвенції про права людини ( 995_004 ) ("ЄКПЛ") і її Статті 10,
яка гарантує кожному свободу слова, зокрема "свободу мати власну
думку та одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання
органів державної влади і незалежно від кордонів". Швидкий рух до
демократизації в цьому відношенні очікується у Федеративній
Республіці Югославії і у Боснії та Герцеговині. Білорусь
залишається країною, де дії влади найбільше кричуще йдуть всупереч
цінностям і принципам у сфері засобів масової інформації,
обстоюваним Радою Європи.
     3. Як заявлено у Рекомендації Асамблеї 1407 (1999) про засоби 
масової інформації і демократичну культуру, в Центральній і
Східній Європі після падіння комунізму був досягнутий величезний
прогрес у сфері свободи слова та інформації. Одначе, серйозні і
неприпустимі порушення цієї свободи все ще припускаються в
багатьох країнах. Водночас, виникають нові проблеми і їм необхідно
протистояти всією Європою.
     4. Все ще практикується  цензура  і  до  того  ж  у  найбільш 
жахливих формах, вбивств і насильства. Журналісти продовжують
вмирати не лише тоді, коли висвітлюють події з поля бою, а й у
мирний час головним чином через професію, коли вони прагнуть
пролити світло на більш приховані грані життя суспільства, такі як
корупція, фінансові зловживання, торгівля наркотиками, тероризм
або етнічні конфлікти. Більшість виконавців цих злочинів не
знайдені і не притягнуті до суду, що викликає серйозні сумніви
щодо незалежності судової влади і щодо реальної готовності влади
сказати правду. Нещодавно в своїй Резолюції 1239 ( 994_601 )
Асамблея привернула увагу до цієї проблеми в Україні. Азербайджан,
Росія, Туреччина і Україна - це країни, в яких протягом останніх
років найбільша кількість журналістів постраждали від фізичного
насильства.
     5. Уряди продовжують використовувати положення законодавства, 
такі як закони про наклепи або постанови стосовно територіальної
цілісності, національної безпеки або громадського порядку, для
переслідування небажаних критиків. Покарання тюремним ув'язненням
за наклепи все ще практикується в кількох колишніх комуністичних
країнах і Греції, а також присутнє в карних кодексах інших
західних законодавств, хоча більше не застосовується. В Туреччині,
декількох журналістів, звинувачених, головним чином, у зв'язках із
терористичними групами або у тероризмі, й досі ув'язнено, або
притягнуто до суду. Навіть тоді, коли наклеп виведено із числа
злочинних дій по закону, надмірно високі штрафи часто стримують
вільне висловлювання і призводять до самоцензури. Перехід нових
демократичних держав від системи "однієї партії, однієї правди" до
плюралізму думок характеризується також дуже значною кількістю
судових процесів.
     6. В  деяких  країнах  доступ до офіційної інформації значною 
мірою залежить від доброї волі органів влади. Особливо
неприйнятними є обмеження, що були накладенні на доступ до
інформації в зонах конфлікту, таких як Чечня, незважаючи на
численні звернення Асамблеї до органів влади Росії гарантувати
вільний доступ журналістам або знову з таких гострих питань як, в
Туреччині, нещодавні акції голодування. Деякі аспекти
інформаційної політики НАТО - під час війни у Косово - також
заслуговують на критику.
     7. Наступ  на  свободу слова може набирати багато інших форм, 
таких як погрози, залякування, незаконне закриття ЗМІ, припинення
подачі електроенергії, повідомлення про закладення бомб,
поліцейські обшуки і конфіскація матеріалів, пошкодження
друкарських засобів або телевізійних і радіопередавачів, обтяжливі
податки, монополія на папір і розповсюдження, нерівні умови для
державних та інших засобів масової інформації, тиск на
рекламодавців.
     8. Адміністративне переслідування також є звичайним явищем  у 
кількох колишніх комуністичних країнах, особливо шляхом
застосування податкового та іншого фінансового регулювання. Така
практика, існує, наприклад, у Росії та має за відкриту мету -
поставити всі телеканали країни під урядовий контроль. Асамблея
висловлює особливе непокоєння з приводу нещодавніх подій в Росії -
захоплення єдиного незалежного національного телеканалу "НТВ",
закриття газети "Сєгодня" та звільнення журналістів журналу
"Ітогі". Нападки на свободу слова та ЗМІ в Росії, які провадяться
за участі владних структур, є порушенням основних принципів Ради
Європи й чітким порушенням статті 10 Європейської конвенції прав
людини ( 995_004 ).
     9. Непевні  економічні  умови  і низький рівень демократичної 
культури самі по собі становлять серйозну загрозу свободі слова,
оскільки роблять засоби масової інформації легким здобутком
могутніх політичних, економічних та інших інтересів. Замість того,
щоб відігравати роль "сторожового собаки" інтересів
суспільства, засоби масової інформації стають інструментом для
зведення рахунків і перетворюються в найманців, що діють на
замовлення.
     10. Незалежність державної служби мовлення та необхідність  у 
створенні справді незалежного регулятивного органу сектора
мовлення, як про це зазначено у Рекомендації (2000) 23 Комітету
міністра залишається серйозною проблемою майже в усіх колишніх
комуністичних країнах і не може вважатися цілковито забезпеченою
навіть в усталених демократичних державах. Яскравою ілюстрацією
цьому є нещодавні події, пов'язані із Чеським державним
телебаченням та Болгарським національним радіо. В Угорщині, в
радах з питань телебачення і радіо представлені лише правлячі
партії, незважаючи на постійні скарги двох опозиційних партій.
Проблема полягає в тому, що найменша за чисельністю опозиційна
партія вимагає подвоєння кількості місць для своїх представників в
адміністративній радах по відношенню до найчисельнішої
опозиційної партії, яка має вдесятеро більше депутатських місць. В
Хорватії нещодавно був прийнятий новий закон про радіо і
телебачення без врахування відповідних застережень Ради Європи.
Так само важливо встановити справедливий і прозорий порядок
ліцензування, на підтвердження чого можна навести приклад проблем,
які постають перед приватними теле- і радіомовними компаніями в
Азербайджані.
     11. Свобода  слова  та інформації по всій Європі стикається з 
новими проблемами, що виникають внаслідок триваючого процесу
глобалізації ринку засобів масової інформації поряд із крутою
зміною, викликаною поступовим зближенням засобів мовлення,
комп'ютерних систем і телекомунікацій. Сучасна реструктуризація
ринку, яка супроводжується появою нових альянсів і злиттям
"традиційних" ЗМІ-компаній і нових постачальників послуг, може
привести до подальшої концентрації і вертикальної інтеграції
багатопрофільних ЗМІ-корпорацій і, отже, до обмеження
різноманітності засобів масової інформації. Комітет Міністрів, у
Рекомендації (1999) 1 ( 994_095 ), підкреслив про те, що держави
мають сприяти політичному і культурному плюралізму, розробляючи
свою політику щодо засобів масової інформації відповідно до Статті
10 ЄКПЛ ( 995_004 ).
     12. Плюралістична та незалежна система ЗМІ є  також  важливим 
чинником демократичного розвитку та справедливого виборчого
процесу. Необхідно, таким чином, уникати ситуацій монополізації
ЗМІ олігархічними структурами й, щоб ЗМІ не використовувались у
якості знаряддя захоплення політичної влади, зокрема, в країнах,
де змішана система "державне - приватне" дозволила б політичним
рухам, які користуються підтримкою приватного сектора, провадити
контроль, після проведення виборів, за всією інформацією, що
радіо- та телетранслюється.
     13. Має місце  посилення  тенденції  вважати  засоби  масової 
інформації цілковито комерційним продуктом, а не специфічним
культурним і демократичним ресурсом. Це чинить неприпустимий тиск
на журналістів, навіть якщо деякі з них поділяють цю думку,
змушуючи їх жертвувати якістю журналістики задля "розважальності
інформації" ("infotainment") і тому обмежує свободу слова та
інформації. Запекла конкуренція між підприємствами ЗМІ посилює
тиск на редколегії, які намагаються забезпечити якнайшвидше
висвітлення новин за рахунок глибокого аналізу і дослідження.
Наслідком урізання редакційних бюджетів і політики нових власників
є зниження рівня редакційних статей і схильність до покладання на
позаштатних журналістів, а відтак послаблення професійної
відповідальності. Слідча журналістика стає невигідною. Сенсаційні
статті або статті у стилі "Старшого брата" та "рекламні статті"
замінюють незалежні редакційні статті. З іншого боку, найняті на
роботу журналісти працюють в умовах цензури, їхня діяльність часто
обмежується їхніми роботодавцями - власниками, або керівниками
радіокомпаній, директорами газет, коли останні нав'язують
журналісту власне бачення, політичні або комерційні інтереси за
рахунок особистості, імені та професійної відповідальності
журналіста.
     14. Виходячи із цих міркувань,  Асамблея вважає,  що  свобода 
слова та інформації є і буде основною проблемою демократії в
Європі і, що вона має залишатися одним з головних предметів
постійної уваги Ради Європи.
     15. Стосовно цього,  Асамблея повторює свою позицію, заявлену 
в Рекомендації 1407 (1999) про засоби масової інформації і
демократичну культуру, що Рада Європи має "чинити моральний і
політичний тиск на уряди, які порушують свободу слова". Асамблея
шукатиме рішення цієї проблеми на основі врахування ситуації в
кожній конкретній країні. Асамблея висловлює жаль з приводу того
факту, що Комітет Міністрів ще й досі не зреагував на
Рекомендацію, і це в той час, коли він прагне набути більш сильної
політичної присутності в Європі.
     16. Тому Асамблея рекомендує, щоб Комітет Міністрів: 
     i. розглядав   захист   свободи   слова   та   інформації   в 
країнах-членах та країнах кандидатах, як один з пріоритетів;
     ii. терміново   розробив   більш  ефективну  систему  захисту 
свободи слова в Європі, залучаючи всі відповідні сектори, яких
стосуються ці проблеми, і дозволяючи їм посилити тиск на уряди;
     iii. оприлюднив  результати  своєї моніторингової процедури у 
сфері свободи слова, сформулював на цій основі конкретні
рекомендації окремим державам-членам і забезпечив їхню публічну
звітність про впровадження цих рекомендацій;
     iv. розглянув  шляхи  забезпечення   того,   щоб   результати 
експертизи, яку зробила Рада Європи у сфері законодавства щодо
засобів масової інформації, були належним чином враховані
країнами-членами, особливо в питаннях, які стосуються спроб
політичного контролю над засобами масової інформації;
     v. доручив своїм відповідним органам посилити свою роботу  по 
викликах, які постали перед свободою слова та інформації,
плюралізмом і різноманітністю ЗМІ, які, виклики, породжені
глобалізацією та все більшим розвитком інформаційного суспільства;
     vi. посилити публічне обговорення,  в рамках його відповідних 
структур, щодо необхідних змін і удосконалень в сфері свободи
слова та інформації в країнах-членах;
     vii. надав  необхідні засоби для виконання програм допомоги і 
забезпечив кращу поінформованість урядів стосовно, нагальної
потреби у добровільних внесках;
     viii. забезпечив    координацію    та    взаємодоповнюваність 
вищезгаданих дій з діями іншими міжнародних організацій, зокрема з
Представником ОБСЄ з питань свободи засобів масової інформації,
Європейським Союзом і ЮНЕСКО, а також з неурядовими організаціями,
що діють в сфері захисту свободи преси та із відповідними
асоціаціями журналістів і профспілками.
     17. Асамблея вважає за необхідне,  щоб Комітет з  моніторингу 
приділив особливу увагу питанню свободи слова та ЗМІ в
країнах-членах Ради Європи, під час проведення процедури
моніторингу.
     18. Асамблея вітає рішення Комітету з питань культури,  науки 
та освіти про призначення Основного доповідача стосовно засобів
масової інформації і звертається до Комітету Міністрів і
Генерального секретаря надати останньому підтримку, зокрема
стосовно обміну інформацією і допомоги секретаріату.


Рекомендація 1506 (2001) Парламентської Асамблеї Ради Європи "Свобода слова та інформації в засобах масової інформації в Європі"
Рекомендації; Рада Європи від 25.01.2001 № 1506(2001)
Прийняття від 25.01.2001
Постійна адреса:
https://zakon.rada.gov.ua/go/994_605
Законодавство України
станом на 29.03.2024
поточна редакція
Скачать Рекомендація 1506 (2001) Парламентської Асамблеї Ради Європи Свобода слова та інформації в засобах масової інформації в Європі Попереднє видання1. Асамблея вважає вільні і незалежні засоби масової інформації суттєвою ознакою демократичної зрілості суспільства. Право на свободу слова та інформації в суті своїй пов'язане з правом громадян знати, що є основою для прийняття вмотивованих рішень. Можливість вільно висловлювати ідеї і думки посилює суспільний діалог і тим самим стимулює розвиток демократичних процесів у суспільстві.
Наближай ПЕРЕМОГУ!

Долучайся до збору на авто для виконання бойових завдань!

Звернення та звітність

Завантажити Рекомендація 1506 (2001) Парламентської Асамблеї Ради Європи "Свобода слова та інформації в засобах масової інформації в Європі"" Попереднє видання"1. Асамблея вважає вільні і незалежні засоби масової інформації суттєвою ознакою демократичної зрілості суспільства. Право на свободу слова та інформації в суті своїй пов'язане з правом громадян знати, що є основою для прийняття вмотивованих рішень. Можливість вільно висловлювати ідеї і думки посилює суспільний діалог і тим самим стимулює розвиток демократичних процесів у суспільстві.

Завантажити Рекомендація 1506 (2001) Парламентської Асамблеї Ради Європи "Свобода слова та інформації в засобах масової інформації в Європі"" Попереднє видання"1. Асамблея вважає вільні і незалежні засоби масової інформації суттєвою ознакою демократичної зрілості суспільства. Право на свободу слова та інформації в суті своїй пов'язане з правом громадян знати, що є основою для прийняття вмотивованих рішень. Можливість вільно висловлювати ідеї і думки посилює суспільний діалог і тим самим стимулює розвиток демократичних процесів у суспільстві. не вдалося!

Спробуйте перезавантажити сторінку!