Європейський суд з прав людини. Справа «Неділенько та інші проти України» (Заява № 43104/04). 2018

Справа «Неділенько та інші проти України» (Заява № 43104/04)У текст рішення 07 лютого 2018 року було внесено зміни відповідно до правила 81 Регламенту СудуСТРАСБУРГ18 січня 2018 рокуАвтентичний перекладЦе рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.У справі «Неділенько та інші проти України»Європейський суд з прав людини (п’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:Андре Потоцький (<…>), Голова,Мартіньш Мітс (<…>),Лятіф Гусейнов (<…>), судді,та Анна-Марія Дуге (<…>), в.о. заступника Секретаря секції,після обговорення за зачиненими дверима 12 грудня 2017 рокупостановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:ПРОЦЕДУРА1. Справу було розпочато за заявою (№ 43104/04), яку 25 листопада 2004 року подали до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) троє громадян України - п. Микола Васильович Неділенько, пані Оксана Василівна Загаровська та пані Марія Володимирівна Пилипчук (далі - заявники).2. Заявників, яким було надано правову допомогу, представляли п. М.-1 Тарахкало та пані О. Проценко - адвокати, які практикують у м. Києві. Уряд України (далі - Уряд) представляли його Уповноважені, на останніх етапах провадження пан І. Ліщина з Міністерства юстиції.__________-1 Виправлено 07 лютого 2018 року: в тексті було «О. Тарахкало».3. Заявники скаржились, зокрема, на стверджувані свавільні та безпідставні обшуки їхніх квартир та на відсутність ефективних засобів юридичного захисту у зв’язку з їхніми скаргами. Перший заявник також скаржився на стверджуване незаконне та безпідставне вилучення та утримання його речей, відсутність ефективних засобів юридичного захисту у зв’язку з цією скаргою, а також тривале невиконання рішення суду, ухваленого на його користь.4. 24 лютого 2016 року про зазначені скарги було повідомлено Уряд, а решту скарг у заяві було визнано неприйнятними відповідно до пункту 3 правила 54 Регламенту Суду.5. Уряд заперечив проти розгляду заяви комітетом. Розглянувши заперечення Уряду, Суд відхиляє їх.ФАКТИI. ОБСТАВИНИ СПРАВИ6. Заявники народились у 1956, 1962 та 1974 роках відповідно. Вони проживають у м. Івано-Франківську. Перший заявник та друга заявниця є подружжям.A. Кримінальне провадження щодо першого заявника7. У березні 2001 року було порушено кримінальну справу за підозрою першого заявника (на момент подій - керівник місцевого відділення приватного банку) у зловживанні своїми повноваженнями, підробці офіційних документів та недбалості при укладенні кредитних угод, що призвело до нанесення шкоди банку.8. 20 березня 2001 року слідчий міліції постановив провести обшук у квартирі другої заявниці, в якій на той час проживали перший і друга заявники, а також обшук у квартирі першого заявника, де тимчасово проживала третя заявниця з неповнолітньою дочкою.9. Того ж дня постанови про обшук були санкціоновані прокурором Івано-Франківської області.10. 21 березня 2001 року між 18 год. 00 хв. та 21 год. 00 хв. в обох квартирах було проведено обшук. З квартири другої заявниці були вилучені дванадцять костюмів та дванадцять пляшок парфумів, що належали першому заявнику. Крім того, з обох квартир були вилучені різні особисті та фінансові документи, а також банківські депозитні сертифікати, які належали першому заявнику.11. У грудні 2001 року першому заявнику були повернуті декілька пляшок парфумів.12. У невстановлену дату заявнику були також повернуті кілька костюмів, деякі з них були пошкоджені.13. Заявники неодноразово скаржилися до органів прокуратури щодо стверджуваних свавільних обшуків їхніх квартир, а також вилучення та тривалого утримання майна першого заявника, але безуспішно. Вони також подали аналогічні скарги до суду, який розглядав кримінальну справу першого заявника.14. 06 лютого 2004 року Апеляційний суд Івано-Франківської області (далі - апеляційний суд) визнав першого заявника винним за одним пунктом обвинувачення у підробці та виправдав його за всіма іншими обвинуваченнями. Цим же вироком першому заявнику було обрано покарання у виді штрафу у розмірі 600 українських гривень (далі - грн) та звільнено від його сплати у зв’язку із закінченням строків давності.15. У касаційній скарзі перший заявник знову скаржився, зокрема, на обшуки та вилучення і утримання його майна, які, на його думку, були свавільними.16. 08 червня 2004 року Верховний Суд України залишив без змін вирок від 06 лютого 2004 року і він набрав законної сили. Скарги першого заявника щодо обшуків, вилучення та утримання його майна не були розглянуті в ухвалі.B. Провадження за позовом про відшкодування шкоди17. 21 липня 2004 року заявники ініціювали в Івано-Франківському міському суді (далі - міський суд) цивільне провадження проти держави Україна та її різних установ, вимагаючи відшкодування шкоди, як стверджувалося, завданої їм під час кримінального провадження щодо першого заявника. Вони посилалися на Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» 1994 року та положення Цивільного кодексу України щодо деліктних (позадоговірних) відносин.18. У 2006 році справи заявників були виділені у три окремі провадження.1. Справа першого заявника19. Перший заявник скаржився, зокрема, на те, що його особисте майно (парфуми, костюми та документи) були незаконно вилучені внаслідок свавільних обшуків. Він також скаржився, що деякі з речей були повернуті йому у пошкодженому стані, у той час як інші були або втрачені, або без будь-яких підстав зберігались у міліції. Таким чином, заявник вимагав повернення його майна, яке зберігалось у міліції, а також відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок обшуків, вилучення, тривалого утримання та втрати майна.20. 26 грудня 2008 року міський суд відмовив у задоволенні позовних вимог заявника. Зокрема, суд зазначив, що оскільки його було законно засуджено, для сплати йому державою компенсації у зв’язку з кримінальним провадженням щодо нього не було жодної юридичної підстави.21. 20 травня 2009 року Апеляційний суд Івано-Франківської області скасував це рішення у частині щодо повернення майна, яке зберігалось у міліції, та компенсації за втрату та пошкодження деяких вилучених речей. У зв’язку з цим суд зазначив, що хоча засудження першого заявника не дозволяло йому розглянути справу згідно із Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» 1994 року, вимоги заявника щодо відшкодування шкоди за вилучене майно були обґрунтованими відповідно до Цивільного кодексу. Апеляційний суд встановив, що порядок зберігання міліцією вилученого майна був неналежним, і що зберігання деяких з них не мало юридичних підстав. Міліцію було зобов’язано повернути першому заявнику збережені речі та сплатити йому 3750 грн (приблизно 360 євро) відшкодування матеріальної шкоди у зв’язку з втратою, пошкодженням та тривалим зберіганням деяких з них. Крім того, першому заявнику було присуджено 3500 грн (приблизно 330 євро) в якості відшкодування моральної шкоди.22. Перший заявник подав касаційну скаргу, стверджуючи, зокрема, що питання обґрунтування первинних обшуків, вилучення та зберігання його майна міліцією було залишено без судового розгляду.23. 17 лютого 2010 року Верховний Суд України залишив без змін рішення апеляційного суду і воно набрало законної сили.24. Згодом перший заявник намагався ініціювати інше провадження, вимагаючи більшу суму відшкодування, але безрезультатно.2. Справа другої заявниці25. Друга заявниця скаржилася, зокрема, на те, що міліція незаконно обшукала її квартиру.26. 12 березня 2008 року міський суд відмовив у задоволенні її скарг. Суд встановив, що друга заявниця не мала права подавати зазначений позов як згідно з Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» 1994 року, так і Цивільним кодексом України, оскільки вона не мала процесуального статусу в кримінальному провадженні, в рамках якого здійснювались оскаржувані обшуки та вилучення.27. 27 травня 2008 року апеляційний суд залишив це рішення без змін.28. 18 серпня 2008 року Верховний Суд України відмовив у відкритті касаційного провадження у справі за скаргою другої заявниці.3. Справа третьої заявниці29. Третя заявниця стверджувала, зокрема, що у квартирі, в якій вона проживала на момент подій, було свавільно проведено обшук.30. 06 березня 2008 року міський суд закрив провадження, дійшовши висновку, що скарга мала подаватись до адміністративних судів.31. 15 квітня 2008 року апеляційний суд залишив цю ухвалу без змін.32. 23 лютого 2009 року Верховний Суд України відмовив у відкритті касаційного провадження у справі за скаргою третьої заявниці.C. Цивільне провадження проти Контрольно-ревізійного управління в Івано-Франківській області33. 23 червня 2005 року міський суд присудив заявнику 20000 грн, які мали бути стягнуті з Контрольно-ревізійного управління в Івано-Франківській області у зв’язку з помилками у їхніх звітах щодо роботи першого заявника.34. 16 грудня 2005 року апеляційний суд залишив без змін це рішення.35. 31 січня 2006 року Верховний Суд України за касаційною скаргою Контрольно-ревізійного управління зупинив виконавче провадження.36. 07 листопада 2007 року касаційну скаргу управління було відхилено і рішення від 23 червня 2005 року набрало законної сили.37. Присуджена сума була сплачена першому заявнику в повному обсязі до 24 квітня 2008 року.II. ВІДПОВІДНЕ НАЦІОНАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВОA. Конституція України 1996 року38. Відповідні положення Конституції України передбачають:... дивитись законодавчий акт

= завантажити законодавчий акт =
<< | >>

Європейський суд з прав людини:

  1. Європейський суд з прав людини. Заява № 58819/08, подана Ігорем Львовичем Аргуновим проти України - 2018 год
  2. Європейський суд з прав людини. Рішення у справі «Старенький та Рудий проти України» (Заяви № 44807/10 та № 15752/14) - 2018 год
  3. Європейський суд з прав людини. Рішення у справі «Карінгтон та інші проти України» (Заява № 4306/12 та 6 інших заяв - див. перелік у додатку) - 2018 год
  4. Європейський суд з прав людини. Рішення у справі «Сергієнко та Саченко проти України» від ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ "(Заяви № 78377/13 та № 41506/16)" - 2018 год
  5. Європейський суд з прав людини. Справа «Радченко проти України» від ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ "(Заява № 39555/07)" - 2018 год
  6. Європейський суд з прав людини. Справа «Макаренко проти України» (Заява № 622/11) - 2018 год
  7. Європейський суд з прав людини. Справа «Лада проти України» ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ "(Заява № 32392/07)" - 2018 год
  8. Європейський суд з прав людини. Рішення у справі «Іванов та інші проти України» від ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ "(Заява № 48759/06 та 10 інших - див. перелік у додатку)" - 2018 год
  9. Європейський суд з прав людини. ПОСТАНОВА СТРАСБУРГ22 лютого 2018 року "Справа «Гриценко та інші проти України» (Заява № 56576/08 та 3 інші - див. перелік у додатку)" - 2018 год
  10. Європейський суд з прав людини. Справа «Гелетей проти України» від ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ "(Заява № 23040/07)" - 2018 год
  11. Європейський суд з прав людини. Рішення у справі «Суржанов та інші проти України» від ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ "(Заява № 6086/13 та 3 інші - див. перелік у додатку)" - 2018 год
  12. Європейський суд з прав людини. Справа «Садов’як проти України» (Заява № 17365/14) СТРАСБУРГ 17 травня 2018 року - 2018 год
  13. Європейський суд з прав людини. Справа «Морозов та інші проти України» (Заява № 2318/07 та 3 інші - див. перелік у додатку) СТРАСБУРГ 08 березня 2018 року - 2018 год
  14. Європейський суд з прав людини. Справа «Зеленцов та інші проти України» (Заява № 40978/05 та 4 інші заяви - див. перелік у додатку) СТРАСБУРГ 03 травня 2018 року - 2018 год
  15. Європейський суд з прав людини. Справа «Красюков та інші проти України» (Заява № 64181/09 та 9 інших - див. перелік у додатку) - 2018 год
  16. Європейський суд з прав людини. Справа «Жердєв проти України» (Заява № 34015/07) - 2018 год
  17. Європейський суд з прав людини. Справа «Корнійчук проти України» (Заява № 10042/11) - 2018 год
  18. Європейський суд з прав людини. Справа «Боєць проти України» (Заява № 20963/08) - 2018 год
  19. Європейський суд з прав людини. Справа «Олександр Волков проти України» (Заява № 21722/11) - 2018 год
  20. Європейський суд з прав людини. Справа «Сінькова проти України» (Заява № 39496/11) - 2018 год