Наближай ПЕРЕМОГУ!

Долучайся до збору на авто для виконання бойових завдань!

Звернення та звітність

 <<

Рекомендація 1506 (2001) Парламентської Асамблеї Ради Європи "Свобода слова та інформації в засобах масової інформації в Європі"" Попереднє видання"1. Асамблея вважає вільні і незалежні засоби масової інформації суттєвою ознакою демократичної зрілості суспільства. Право на свободу слова та інформації в суті своїй пов'язане з правом громадян знати, що є основою для прийняття вмотивованих рішень. Можливість вільно висловлювати ідеї і думки посилює суспільний діалог і тим самим стимулює розвиток демократичних процесів у суспільстві.. Парламентська Асамблея Ради Європи. 2001

Документ актуальний на 20.09.2016
завантажити документ, актуальний на поточний час

                      Рекомендація 1506 (2001) 

Парламентської Асамблеї Ради Європи

"Свобода слова та інформації в засобах масової

інформації в Європі"

Попереднє видання

1. Асамблея вважає вільні і незалежні засоби масової

інформації суттєвою ознакою демократичної зрілості суспільства.

Право на свободу слова та інформації в суті своїй пов'язане з

правом громадян знати, що є основою для прийняття вмотивованих

рішень. Можливість вільно висловлювати ідеї і думки посилює

суспільний діалог і тим самим стимулює розвиток демократичних

процесів у суспільстві.

2. Тепер, коли до Ради Європи входять 43 держави-учасниці,

майже на весь континент поширюються положення Європейської

Конвенції про права людини ( 995_004 ) ("ЄКПЛ") і її Статті 10,

яка гарантує кожному свободу слова, зокрема "свободу мати власну

думку та одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання

органів державної влади і незалежно від кордонів". Швидкий рух до

демократизації в цьому відношенні очікується у Федеративній

Республіці Югославії і у Боснії та Герцеговині. Білорусь

залишається країною, де дії влади найбільше кричуще йдуть всупереч

цінностям і принципам у сфері засобів масової інформації,

обстоюваним Радою Європи.

3. Як заявлено у Рекомендації Асамблеї 1407 (1999) про засоби

масової інформації і демократичну культуру, в Центральній і

Східній Європі після падіння комунізму був досягнутий величезний

прогрес у сфері свободи слова та інформації. Одначе, серйозні і

неприпустимі порушення цієї свободи все ще припускаються в

багатьох країнах. Водночас, виникають нові проблеми і їм необхідно

протистояти всією Європою.

4. Все ще практикується цензура і до того ж у найбільш

жахливих формах, вбивств і насильства. Журналісти продовжують

вмирати не лише тоді, коли висвітлюють події з поля бою, а й у

мирний час головним чином через професію, коли вони прагнуть

пролити світло на більш приховані грані життя суспільства, такі як

корупція, фінансові зловживання, торгівля наркотиками, тероризм

або етнічні конфлікти. Більшість виконавців цих злочинів не

знайдені і не притягнуті до суду, що викликає серйозні сумніви

щодо незалежності судової влади і щодо реальної готовності влади

сказати правду. Нещодавно в своїй Резолюції 1239 ( 994_601 )

Асамблея привернула увагу до цієї проблеми в Україні. Азербайджан,

Росія, Туреччина і Україна - це країни, в яких протягом останніх

років найбільша кількість журналістів постраждали від фізичного

насильства.

5. Уряди продовжують використовувати положення законодавства,

такі як закони про наклепи або постанови стосовно територіальної

цілісності, національної безпеки або громадського порядку, для

переслідування небажаних критиків. Покарання тюремним ув'язненням

за наклепи все ще практикується в кількох колишніх комуністичних

країнах і Греції, а також присутнє в карних кодексах інших

західних законодавств, хоча більше не застосовується.

В Туреччині,

декількох журналістів, звинувачених, головним чином, у зв'язках із

терористичними групами або у тероризмі, й досі ув'язнено, або

притягнуто до суду. Навіть тоді, коли наклеп виведено із числа

злочинних дій по закону, надмірно високі штрафи часто стримують

вільне висловлювання і призводять до самоцензури. Перехід нових

демократичних держав від системи "однієї партії, однієї правди" до

плюралізму думок характеризується також дуже значною кількістю

судових процесів.

6. В деяких країнах доступ до офіційної інформації значною

мірою залежить від доброї волі органів влади. Особливо

неприйнятними є обмеження, що були накладенні на доступ до

інформації в зонах конфлікту, таких як Чечня, незважаючи на

численні звернення Асамблеї до органів влади Росії гарантувати

вільний доступ журналістам або знову з таких гострих питань як, в

Туреччині, нещодавні акції голодування. Деякі аспекти

інформаційної політики НАТО - під час війни у Косово - також

заслуговують на критику.

7. Наступ на свободу слова може набирати багато інших форм,

таких як погрози, залякування, незаконне закриття ЗМІ, припинення

подачі електроенергії, повідомлення про закладення бомб,

поліцейські обшуки і конфіскація матеріалів, пошкодження

друкарських засобів або телевізійних і радіопередавачів, обтяжливі

податки, монополія на папір і розповсюдження, нерівні умови для

державних та інших засобів масової інформації, тиск на

рекламодавців.

8. Адміністративне переслідування також є звичайним явищем у

кількох колишніх комуністичних країнах, особливо шляхом

застосування податкового та іншого фінансового регулювання. Така

практика, існує, наприклад, у Росії та має за відкриту мету -

поставити всі телеканали країни під урядовий контроль. Асамблея

висловлює особливе непокоєння з приводу нещодавніх подій в Росії -

захоплення єдиного незалежного національного телеканалу "НТВ",

закриття газети "Сєгодня" та звільнення журналістів журналу

"Ітогі". Нападки на свободу слова та ЗМІ в Росії, які провадяться

за участі владних структур, є порушенням основних принципів Ради

Європи й чітким порушенням статті 10 Європейської конвенції прав

людини ( 995_004 ).

9. Непевні економічні умови і низький рівень демократичної

культури самі по собі становлять серйозну загрозу свободі слова,

оскільки роблять засоби масової інформації легким здобутком

могутніх політичних, економічних та інших інтересів. Замість того,

щоб відігравати роль "сторожового собаки" інтересів

суспільства, засоби масової інформації стають інструментом для

зведення рахунків і перетворюються в найманців, що діють на

замовлення.

10. Незалежність державної служби мовлення та необхідність у

створенні справді незалежного регулятивного органу сектора

мовлення, як про це зазначено у Рекомендації (2000) 23 Комітету

міністра залишається серйозною проблемою майже в усіх колишніх

комуністичних країнах і не може вважатися цілковито забезпеченою

навіть в усталених демократичних державах. Яскравою ілюстрацією

цьому є нещодавні події, пов'язані із Чеським державним

телебаченням та Болгарським національним радіо. В Угорщині, в

радах з питань телебачення і радіо представлені лише правлячі

партії, незважаючи на постійні скарги двох опозиційних партій.

Проблема полягає в тому, що найменша за чисельністю опозиційна

партія вимагає подвоєння кількості місць для своїх представників в

адміністративній радах по відношенню до найчисельнішої

опозиційної партії, яка має вдесятеро більше депутатських місць. В

Хорватії нещодавно був прийнятий новий закон про радіо і

телебачення без врахування відповідних застережень Ради Європи.

Так само важливо встановити справедливий і прозорий порядок

ліцензування, на підтвердження чого можна навести приклад проблем,

які постають перед приватними теле- і радіомовними компаніями в

Азербайджані.

11. Свобода слова та інформації по всій Європі стикається з

новими проблемами, що виникають внаслідок триваючого процесу

глобалізації ринку засобів масової інформації поряд із крутою

зміною, викликаною поступовим зближенням засобів мовлення,

комп'ютерних систем і телекомунікацій. Сучасна реструктуризація

ринку, яка супроводжується появою нових альянсів і злиттям

"традиційних" ЗМІ-компаній і нових постачальників послуг, може

привести до подальшої концентрації і вертикальної інтеграції

багатопрофільних ЗМІ-корпорацій і, отже, до обмеження

різноманітності засобів масової інформації. Комітет Міністрів, у

Рекомендації (1999) 1 ( 994_095 ), підкреслив про те, що держави

мають сприяти політичному і культурному плюралізму, розробляючи

свою політику щодо засобів масової інформації відповідно до Статті

10 ЄКПЛ ( 995_004 ).

12. Плюралістична та незалежна система ЗМІ є також важливим

чинником демократичного розвитку та справедливого виборчого

процесу. Необхідно, таким чином, уникати ситуацій монополізації

ЗМІ олігархічними структурами й, щоб ЗМІ не використовувались у

якості знаряддя захоплення політичної влади, зокрема, в країнах,

де змішана система "державне - приватне" дозволила б політичним

рухам, які користуються підтримкою приватного сектора, провадити

контроль, після проведення виборів, за всією інформацією, що

радіо- та телетранслюється.

13. Має місце посилення тенденції вважати засоби масової

інформації цілковито комерційним продуктом, а не специфічним

культурним і демократичним ресурсом. Це чинить неприпустимий тиск

на журналістів, навіть якщо деякі з них поділяють цю думку,

змушуючи їх жертвувати якістю журналістики задля "розважальності

інформації" ("infotainment") і тому обмежує свободу слова та

інформації. Запекла конкуренція між підприємствами ЗМІ посилює

тиск на редколегії, які намагаються забезпечити якнайшвидше

висвітлення новин за рахунок глибокого аналізу і дослідження.

Наслідком урізання редакційних бюджетів і політики нових власників

є зниження рівня редакційних статей і схильність до покладання на

позаштатних журналістів, а відтак послаблення професійної

відповідальності. Слідча журналістика стає невигідною. Сенсаційні

статті або статті у стилі "Старшого брата" та "рекламні статті"

замінюють незалежні редакційні статті. З іншого боку, найняті на

роботу журналісти працюють в умовах цензури, їхня діяльність часто

обмежується їхніми роботодавцями - власниками, або керівниками

радіокомпаній, директорами газет, коли останні нав'язують

журналісту власне бачення, політичні або комерційні інтереси за

рахунок особистості, імені та професійної відповідальності

журналіста.

14. Виходячи із цих міркувань, Асамблея вважає, що свобода

слова та інформації є і буде основною проблемою демократії в

Європі і, що вона має залишатися одним з головних предметів

постійної уваги Ради Європи.

15. Стосовно цього, Асамблея повторює свою позицію, заявлену

в Рекомендації 1407 (1999) про засоби масової інформації і

демократичну культуру, що Рада Європи має "чинити моральний і

політичний тиск на уряди, які порушують свободу слова". Асамблея

шукатиме рішення цієї проблеми на основі врахування ситуації в

кожній конкретній країні. Асамблея висловлює жаль з приводу того

факту, що Комітет Міністрів ще й досі не зреагував на

Рекомендацію, і це в той час, коли він прагне набути більш сильної

політичної присутності в Європі.

16. Тому Асамблея рекомендує, щоб Комітет Міністрів:

i. розглядав захист свободи слова та інформації в

країнах-членах та країнах кандидатах, як один з пріоритетів;

ii. терміново розробив більш ефективну систему захисту

свободи слова в Європі, залучаючи всі відповідні сектори, яких

стосуються ці проблеми, і дозволяючи їм посилити тиск на уряди;

iii. оприлюднив результати своєї моніторингової процедури у

сфері свободи слова, сформулював на цій основі конкретні

рекомендації окремим державам-членам і забезпечив їхню публічну

звітність про впровадження цих рекомендацій;

iv. розглянув шляхи забезпечення того, щоб результати

експертизи, яку зробила Рада Європи у сфері законодавства щодо

засобів масової інформації, були належним чином враховані

країнами-членами, особливо в питаннях, які стосуються спроб

політичного контролю над засобами масової інформації;

v. доручив своїм відповідним органам посилити свою роботу по

викликах, які постали перед свободою слова та інформації,

плюралізмом і різноманітністю ЗМІ, які, виклики, породжені

глобалізацією та все більшим розвитком інформаційного суспільства;

vi. посилити публічне обговорення, в рамках його відповідних

структур, щодо необхідних змін і удосконалень в сфері свободи

слова та інформації в країнах-членах;

vii. надав необхідні засоби для виконання програм допомоги і

забезпечив кращу поінформованість урядів стосовно, нагальної

потреби у добровільних внесках;

viii. забезпечив координацію та взаємодоповнюваність

вищезгаданих дій з діями іншими міжнародних організацій, зокрема з

Представником ОБСЄ з питань свободи засобів масової інформації,

Європейським Союзом і ЮНЕСКО, а також з неурядовими організаціями,

що діють в сфері захисту свободи преси та із відповідними

асоціаціями журналістів і профспілками.

17. Асамблея вважає за необхідне, щоб Комітет з моніторингу

приділив особливу увагу питанню свободи слова та ЗМІ в

країнах-членах Ради Європи, під час проведення процедури

моніторингу.

18. Асамблея вітає рішення Комітету з питань культури, науки

та освіти про призначення Основного доповідача стосовно засобів

масової інформації і звертається до Комітету Міністрів і

Генерального секретаря надати останньому підтримку, зокрема

стосовно обміну інформацією і допомоги секретаріату.

= завантажити законодавчий акт, актуальний на поточний час =
<< | >>

Парламентська Асамблея Ради Європи:

  1. Резолюция 1862 (2012) Парламентской Ассамблеи Совета Европы "Функционирование демократических институтов в Украине"" 26 января 2012 года" Неофициальный перевод. Парламентська Асамблея Ради Європи. 2012 рікк
  2. Резолюція 1755 (2010) Парламентської Асамблеї Ради Європи "Функціонування демократичних інституцій в Україні"" Ухвалена у Страсбурзі (Французька Республіка)" 4 жовтня 2010 року. Парламентська Асамблея Ради Європи. 2010 рікк
  3. Резолюція 1549 (2007) Парламентської Асамблеї Ради Європи "Функціонування демократичних інституцій в Україні"" Ухвалена у Страсбурзі (Французька Республіка) 19 квітня 2007 року"1. Парламентська Асамблея занепокоєна політичними подіями в Україні в останні місяці, кульмінацією яких став Указ Президента В. Ющенка від 2 квітня 2007 року ( 264/2007 ) про оголошення дострокового припинення повноважень Верховної Ради України. Триваюча політична нестабільність є результатом того, що численні українські уряди не мали узгодженої політики, підкріпленої змістовними юридичними, адміністративними та економічними реформами. Політичні реформи, що закріпили б "правила гри"та створили передумови для гарантування демократичних прав і свобод законними інституціями та сприяли б політичній конкуренції, не було завершено дотепер.. Парламентська Асамблея Ради Європи. 2007 рікк
  4. Резолюція 1466 (2005) Парламентської Асамблеї Ради Європи "Про виконання обов'язків та зобов'язань Україною" 5 жовтня 2005 року " Неофіційний переклад"1. Україна приєдналась до Ради Європи 9 листопада 1995 року. При вступі вона зобов'язалась дотримуватись своїх загальних обов'язків згідно зі Статутом Ради Європи ( 994_001 ), а саме плюралістичної демократії, верховенства права та захисту прав людини і основних свобод усіх осіб під її юрисдикцією. Тоді Україна також погодилась виконати, у визначені терміни, ряд спеціальних зобов'язань, перелічених у Висновку Парламентської Асамблеї N 190 (1995) ( 994_590 ).. Парламентська Асамблея Ради Європи. 2005 рікк
  5. Резолюция 1455 (2005) Парламентской Ассамблеи Совета Европы ""О выполнении Российской Федерацией своих обязательств"" (Страсбург, 22 июня 2005 года). Парламентська Асамблея Ради Європи. 2005 рікк
  6. Рекомендація 1722 (2005) Парламентської Асамблеї Ради Європи "Про виконання обов'язків та зобов'язань Україною""1. Парламентська Асамблея посилається на свою Резолюцію 1466 (2005) про виконання обов'язків та зобов'язань Україною ( 994_611 )."2. Парламентська Асамблея рекомендує Комітетові Міністрів:. Парламентська Асамблея Ради Європи. 2005 рікк
  7. Резолюция 1461 (2005) Парламентской Ассамблеи Совета Европы "Куршская коса, нефть и окружающая среда"" Предварительное издание" (Монако, 1 сентября 2005 года). Парламентська Асамблея Ради Європи. 2005 рікк
  8. Резолюция 1459 (2005) Парламентской Ассамблеи Совета Европы "Об устранении ограничений на право голоса"" (Страсбург, 24 июня 2005 года)" Неофициальный перевод. Парламентська Асамблея Ради Європи. 2005 рікк
  9. Резолюція 1364 (2004) Парламентської Асамблеї Ради Європи "Політична криза в Україні"" Переклад з англійської"1. Асамблея глибоко стурбована останніми подіями у Верховній Раді України, пов'язаними з розглядом законопроекту щодо внесення змін до Конституції України ( 254к/96-ВР ), і в цьому зв'язку посилається на свої резолюції 1179 (1999) ( 994_595 ), 1239 (2001) ( 994_601 ), 1244 (2001) ( 994_603 ), 1346 (2003) ( 994_608 ) та, зокрема, на Рекомендацію 1451 (2000) ( 994_053 ) щодо інституційної реформи в Україні. Вона зазначає, що нещодавно було ініційовано процедуру, яка не відповідає Регламенту Верховної Ради ( 129а/94-ВР, 129б/94-ВР ) та Статті 19 Конституції України.. Парламентська Асамблея Ради Європи. 2004 рікк
  10. Рекомендація 1622 (2003) Парламентської Асамблеї Ради Європи "Виконання обов'язків та зобов'язань Україною"" Неофіційний переклад"1. Парламентська асамблея посилається на свою резолюцію 1346 (2003) щодо виконання обов'язків та зобов'язань Україною ( 994_608 ).. Парламентська Асамблея Ради Європи. 2003 рікк
  11. Резолюція 1346 (2003) Парламентської Асамблеї Ради Європи "Виконання обов'язків та зобов'язань Україною"" Неофіційний переклад"1. Парламентська асамблея посилається на свої резолюції 1179 (1999) ( 994_595 ), 1194 (1999) ( 994_597 ), 1239 (2001) ( 994_601 ), 1244 (2001) ( 994_603 ) і, зокрема, на резолюцію 1262 (2001) щодо виконання Україною обов'язків та зобов'язань, яка була затверджена Асамблеєю 27 вересня 2001 року ( 994_607 ).. Парламентська Асамблея Ради Європи. 2003 рікк
  12. Резолюція 1262 (2001) Парламентської Асамблеї Ради Європи "Виконання обов'язків та зобов'язань Україною""1. Парламентська асамблея посилається на свої резолюції 1179 (1999) ( 994_595 ), 1194 (2001) ( 994_597 ) і, зокрема, на резолюцію 1244 (2001) з виконання обов'язків та зобов'язань Україною, прийнятою Асамблеєю 26 квітня 2001 року ( 994_603 )."2. Стосовно резолюції 1244 (2001) ( 994_603 ) Асамблея нагадує про тверде зобов'язання української делегації та керівників партій і фракцій Верховної Ради виконати обов'язки і зобов'язання України, включаючи, зокрема:. Парламентська Асамблея Ради Європи. 2001 рікк
  13. Остаточний текст резолюції ПАРЄ щодо дотримання обов'язків та зобов'язань Україною від 27.09.01 "1. Асамблея посилається на свої резолюції 1179 (1999) ( 994_595 ), 1194 (1999) ( 994_597 ), 1239 (2001)( 994_601 ) і особливо на резолюцію 1244 (2001) ( 994_603 ) про дотримання обов'язків та зобов'язань Україною, прийняту Асамблеєю 26 квітня 2001 року."2. Стосовно резолюції 1244 (2001)( 994_603 ) Асамблея нагадує чітке зобов'язання української делегації, керівників партій та фракцій Верховної Ради виконати обов'язки та зобов'язання України,зокрема:. Парламентська Асамблея Ради Європи. 2001 рікк
  14. Рекомендація 1497 (2001) Парламентської Асамблеї Ради Європи "Свобода вираження поглядів та переконань і функціонування парламентської демократії в Україні""1. Асамблея посилається на свою Резолюцію 1239 (2001) щодо свободи вираження поглядів та переконань і функціонування парламентської демократії в Україні ( 994_601 ) та рекомендує Комітетові Міністрів:"i. закликати органи влади України, аби вони якомога швидше поінформували його про результати розслідування щодо зникнення чи смерті журналіста Георгія Гонгадзе;. Парламентська Асамблея Ради Європи. 2001 рікк
  15. Резолюція 1244 (2001) Парламентської Асамблеї Ради Європи "Виконання обов'язків і зобов'язань, взятих Україною при вступі до Організації""1. Розглядаючи питання виконання обов'язків і зобов'язань, взятих Україною, Асамблея приймає до уваги Резолюції 1179 (1999) ( 994_595 ), 1194 (1999) ( 994_597 ) і 1239 (2001) ( 994_601 ) та Рекомендації 1335 (1999) ( 994_598 ), 1416 (1999) ( 994_599 ), 1451 (2000) ( 994_053 ) і 1497 (2001) ( 994_602 )."2. Незважаючи на декілька позитивних заходів, здійснених українськими органами влади, особливо ратифікацію Протоколу N 6 Європейської Конвенції з прав людини ( 994_802 ) від 4 квітня 2000 року, постанову Конституційного Суду України про неконституційність смертної кари ( v011p710-99 ), Асамблея вважає, що Президент, Уряд та Парламент (Верховна Рада) не змогли виконати обов'язки і зобов'язання України, як країни-члена Ради Європи.. Парламентська Асамблея Ради Європи. 2001 рікк
  16. Рекомендація 1513 (2001) Парламентської Асамблеї Ради Європи "Виконання обов'язків і зобов'язань, взятих Україною при вступі до Організації""1. Розглядаючи питання виконання обов'язків і зобов'язань, взятих Україною, Асамблея приймає до уваги Резолюції 1179 (1999) ( 994_595 ), 1194 (1999) ( 994_597 ), 1239 (2001) ( 994_601 ) і 1244 (2001) ( 994_603 ) та Рекомендації 1395 (1999) ( 994_598 ), 1416 (1999) ( 994_599 ), 1451 (2000) ( 994_053 ) і 1497 (2001) ( 994_602 )."2. Незважаючи на декілька позитивних заходів, здійснених українськими органами влади, особливо ратифікацію Протоколу N 6 Європейської Конвенції з прав людини ( 994_802 ) від 4 квітня 2000 року, постанову Конституційного Суду України про неконституційність смертної кари ( v011p710-99 ), Асамблея вважає, що Президент, Уряд та Парламент (Верховна Рада) не змогли виконати обов'язки і зобов'язання України, як країни-члена Ради Європи.. Парламентська Асамблея Ради Європи. 2001 рікк
  17. Резолюція 1246 (2001) Парламентської Асамблеї Ради Європи "П'ятнадцять років після Чорнобиля: фінансування вирішення проблеми""1. Асамблея, нагадуючи, зокрема, про Резолюцію 1087 (1996 року) про наслідки Чорнобильської катастрофи. Резолюцію 1127 (1997 року) стосовно впливу аварії, що сталася на Чорнобильській атомній станції на здоров'я та Рекомендацію 1311 (1997 року) щодо безпеки ядерних установок в країнах Центральної та Східної Європи, вітає закриття Чорнобильської атомної станції у грудні 2000 року, через 15 років після того, як вибух четвертого реактора станції став причиною смерті та захворювань по всій Україні, в сусідніх країнах Європи та за її межами."2. Асамблея схвалює рішення України щодо її згоди закрити Чорнобильську станцію, і рішення міжнародного співтовариства, яке діяло через Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР) та Євроатом, щодо основної фінансової допомоги у цьому процесі у відповідності з Меморандумом про взаєморозуміння, укладеним в 1995 році між Урядом України, Урядами країн "Великої сімки"та Європейською Комісією.. Парламентська Асамблея Ради Європи. 2001 рікк
  18. Резолюція 1239 (2001) Парламентської Асамблеї Ради Європи "Свобода вираження поглядів та переконань і функціонування парламентської демократії в Україні""1. Хоча Асамблея віддає належне різним заходам, яких упродовж останніх десяти років вживає Україна для забезпечення основних прав людини і свобод, у тому числі в галузі свободи вираження поглядів та переконань, вона стурбована залякуванням, неодноразовими проявами нападів та вбивствами журналістів в Україні та постійним зловживанням владою з боку компетентних органів влади в Україні стосовно свободи вираження поглядів та переконань."2. Заходи, що вживаються українськими органами влади та Верховною Радою (парламентом) щодо розслідування зникнення журналіста Георгія Гонгадзе, та їхні зусилля з метою належним чином оцінити дії всіх, хто причетний до цього, слід вважати своєрідною перевіркою свободи вираження поглядів та переконань і функціонування парламентської демократії в Україні. Асамблея висловлює занепокоєння з приводу затягування розгляду цієї справи Генеральною прокуратурою України. Різні результати розслідування, що проводилося Генеральною прокуратурою та Тимчасовою слідчою комісією Верховної Ради, спричинили кризу довіри між виконавчою владою та парламентом.. Парламентська Асамблея Ради Європи. 2001 рікк
  19. Рекомендація 1455 (2000) Парламентської Асамблеї Ради Європи "Репатріація та інтеграція кримських татар""1. Усе кримськотатарське населення (приблизно 200 тис.) було депортоване із своєї історичної Батьківщини в 1944 році за колабораціонізм з фашистами (як стверджувалося) в роки другої світової війни. Під час цього примусового переселення, перш за все до Узбекистану та інших центральноазіатських республік, протягом 2 років 46% кримських татар померло від голоду та захворювань. Відповідно до радянського указу від 1967 року кримськотатарський народ був повністю реабілітований. Проте не було зроблено жодного кроку для їх повернення або компенсації кримським татарам за завдані тяжкі втрати. До останніх днів існування СРСР кримським татарам не дозволяли повертатися до Криму."2. Асамблея нагадує загальні принципи та рекомендації, викладені в Рекомендації 1334 (1997) "Про біженців, шукачів притулку та переміщених осіб в Співдружності Незалежних Держав (СНД)"та висловлює жаль з приводу невиконання більшості пропозицій, зазначених в них.. Парламентська Асамблея Ради Європи. 2000 рікк
  20. Рекомендація Парламентської Асамблеї Ради Європи " Страсбург, 4 квітня 2000 року"1. Асамблея посилається на свої Резолюції 1179 (1999 року) ( 994_595 ), 1194 (1999 року) ( 994_597 ) та Рекомендації 1395 (1999 року) і 1416 (1999року) ( 994_599 ) про додержання Україною своїх обов'язків і зобов'язань.. Парламентська Асамблея Ради Європи. 2000 рікк