Рекомендація CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов'язки " УХВАЛЕНО Комітетом Міністрів Ради Європи 17 листопада 2010 р. на 1098 засіданні заступників міністрів"Комітет Міністрів відповідно до положень ст. 15.b Статуту Ради Європи ( 994_001 ),. Комітет Міністрів Ради Європи. 2010
Рекомендація CM/Rec (2010) 12Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам
щодо суддів: незалежність, ефективність
та обов'язки
УХВАЛЕНОКомітетом Міністрів
Ради Європи
17 листопада 2010 р.
на 1098 засіданні
заступників міністрів
Комітет Міністрів відповідно до положень ст. 15.b СтатутуРади Європи ( 994_001 ),
враховуючи положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини іосновоположних свобод ( 995_004 ) (далі - Конвенція), в якій
зазначено, що "кожен має право на справедливий і публічний розгляд
його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім
судом, встановленим законом", та відповідне прецедентне право
Європейського суду з прав людини;
враховуючи Основні принципи незалежності судових органів ООН( 995_114 ), схвалені Генеральною Асамблеєю ООН у листопаді
1985 року;
враховуючи Висновки Консультативної ради європейських суддів(CCJE), діяльність Європейської комісії з ефективності правосуддя
(CEPEJ) та Європейську хартію про закон "Про статус суддів"
( 994_236 ), підготовлену в рамках багатосторонніх зустрічей Ради
Європи;
зважаючи на те, що виконуючи суддівські функції, суддявідіграє основну роль у забезпеченні захисту прав людини та
основоположних свобод;
бажаючи сприяти незалежності суддів, яка є невід'ємнимелементом верховенства права, необхідним для неупередженості
суддів та функціонування судової системи;
підкреслюючи, що незалежність судової влади забезпечує кожнійособі право на справедливий суд і тому є не привілеєм суддів, а
гарантією поваги до прав людини та основоположних свобод, що дає
змогу кожній особі відчувати довіру до судової системи;
усвідомлюючи потребу гарантувати суддям право на власнупозицію та здійснення повноважень для створення дієвої та
справедливої правової системи і заохочувати їх до активної участі
у функціонуванні судової системи;
знаючи про необхідність забезпечення належного виконаннясуддівських обов'язків і повноважень, спрямованих на захист
інтересів усіх осіб;
бажаючи ознайомитися з досвідом держав-членів щодоорганізації роботи судових установ відповідно до принципу
верховенства права;
враховуючи існування різних правових систем, конституційнихпозицій і підходів до поділу влади;
зважаючи на те, що ніщо в цій Рекомендації не спрямоване назменшення гарантій незалежності, наданих суддям конституціями або
правовими системами держав-членів;
пам'ятаючи, що в деяких державах-членах конституційно або вмежах правових систем створено ради, які в цій Рекомендації
називатимуться радами суддів;
бажаючи сприяти підтриманню відносин між органами судовоївлади та суддями різних держав-членів для розвитку єдиної
суддівської культури;
вважаючи, що Рекомендація Rec (94) 12 Комітету Міністрів РадиЄвропи ( 994_323 ) щодо незалежності, дієвості та ролі суддів
потребує суттєвого оновлення для посилення дії всіх заходів,
необхідних для сприяння незалежності суддів, підвищення
ефективності їхньої роботи, зміцнення ролі суддів та судової
системи загалом,
рекомендує урядам держав-учасниць вжити заходів длязабезпечення застосування положень, що містяться в Додатку до цієї
Рекомендації, яка заміняє Рекомендацію Rec (94) 12 ( 994_323 ), у
своєму законодавстві, політиці та практиці, а також надати суддям
можливість виконувати свої функції згідно з цими положеннями.
Додатокдо Рекомендації
CM/Rec (2010) 12
Комітету Міністрів
Ради Європи
Розділ I. Основні аспектиСфера застосування Рекомендації
1. Ця Рекомендація застосовується щодо кожної особи, яказдійснює судочинство, зокрема й осіб, на яких покладено вирішення
конституційних питань.
2. Положення, викладені в цій Рекомендації, такожзастосовуються щодо непрофесійних суддів, крім випадків, коли з
контексту стає очевидним, що зазначені принципи застосовуються
лише до професійних суддів.
Незалежність судової влади та рівень,на якому вона повинна гарантуватися
3. Як зазначено у ст. 6 Конвенції ( 995_004 ), метоюзабезпечення незалежності судової влади є гарантування кожній
особі основоположного права на розгляд справи справедливим судом
лише на законній підставі та без будь-якого стороннього впливу.
4. Незалежність суддів гарантується незалежністю судовоївлади загалом. Це є основним принципом верховенства права.
5. Судді повинні мати необмежену свободу щодо неупередженогорозгляду справ відповідно до законодавства та власного розуміння
фактів.
6. Судді повинні мати достатні повноваження та змогу їхздійснювати для виконання своїх обов'язків, підтримання юрисдикції
та гідності суду. Юрисдикція судді повинна поширюватися на
будь-яку особу, причетну до справи, у тому числі на державні
органи або їх представників.
7. Незалежність суддів та судової влади мають гарантуватисяКонституцією або бути закріплені на найвищому правовому рівні
держав-членів. На законодавчому рівні мають бути встановлені більш
конкретні норми.
8. Якщо судді вважають, що їхня незалежність опинилася підзагрозою, вони повинні мати можливість звернутися до ради суддів
чи іншого незалежного органу або ж скористатися дієвими засобами
правового захисту.
9. Ніхто не має права вилучати справу в судді без поважнихпричин. Рішення про це повинен приймати орган судової влади на
основі об'єктивних, попередньо встановлених критеріїв та за
прозорою процедурою.
10. Лише самі судді повинні приймати рішення у конкретнихсправах, спираючись на власну компетенцію, як це визначено
законом.
Розділ II. Зовнішня незалежність
11. Зовнішня незалежність не є прерогативою чи привілеєм,наданим для задоволення власних інтересів суддів. Вона надається в
інтересах верховенства права та осіб, які домагаються та очікують
неупередженого правосуддя. Незалежність суддів слід розуміти як
гарантію свободи, поваги до прав людини та неупередженого
застосування права. Неупередженість та незалежність суддів є
необхідними для гарантування рівності сторін перед судом.
12. Без шкоди для своєї незалежності судді та судова владаповинні підтримувати конструктивні робочі відносини з установами
та органами влади, які беруть участь в управлінні та
адмініструванні судів, а також з професіоналами, завдання яких
пов'язані з роботою суддів.
13. Потрібно вжити всіх необхідних заходів для забезпеченняповаги, захисту і сприяння незалежності та неупередженості суддів.
14. Закон повинен передбачати санкції проти осіб, якінамагаються певним чином впливати на суддів.
15. Судові рішення мають бути обґрунтовані та оголошеніпублічно. Однак судді не зобов'язані роз'яснювати, якими
переконаннями вони керувалися при прийнятті таких рішень.
16. Рішення суддів не можуть підлягати будь-якому переглядупоза межами апеляційних процедур, закладених у законодавстві.
17. За винятком рішень про амністію, помилування або подібнихзаходів, виконавча та законодавча влада не повинні приймати
рішення, які скасовують судові рішення.
18. Коментуючи рішення суддів, виконавча та законодавча владамають уникати критики, яка може підірвати незалежність судової
влади або довіру суспільства до неї. Їм також слід уникати дій,
які можуть поставити під сумнів їхнє бажання виконувати рішення
суддів, за винятком випадків, коли вони мають намір подати
апеляцію.
19. Судові провадження та питання, що стосуються здійсненняправосуддя, становлять громадський інтерес. Проте право на
отримання інформації щодо судових питань має виконуватися з
урахуванням обмежень, встановлених зважаючи на незалежність
судової влади. Схвалюється створення посад речників судів чи
відділів з питань преси та зв'язків із громадськістю у сфері
відповідальності судів або при радах суддів чи інших незалежних
органах влади. Суддям слід виявляти стриманість у відносинах із
засобами масової інформації.
20. Судді не можуть ефективно здійснювати правосуддя бездовіри громадськості, адже вони є частиною суспільства, якому
служать. Їм слід бути обізнаними щодо очікувань громадськості від
судової системи та скарг на її функціонування. Цьому могла б
сприяти наявність постійних механізмів отримання такої інформації,
створених радами суддів чи іншими незалежними органами.
21. Судді можуть займатися діяльністю, яка не належить доїхніх офіційних функцій. Для уникнення фактичних або
передбачуваних конфліктів інтересів така діяльність має бути
сумісною з їх неупередженістю та незалежністю.
Розділ III. Внутрішня незалежність
22. Принцип незалежності судової влади означає незалежністькожного судді при здійсненні ним функцій прийняття судових рішень.
У процесі прийняття рішень судді мають бути незалежними та
неупередженими, а також мати можливість діяти без будь-яких
обмежень, впливу, тиску, погроз або прямого чи непрямого втручання
будь-яких органів влади, зокрема внутрішніх органів судової влади.
Ієрархічна організація судової влади не повинна підривати
незалежність суддів.
23. Вищі суди не повинні давати суддям вказівок щодо того,які рішення потрібно приймати в конкретних справах, за винятком
попередньої ухвали або при вирішенні питання про обрання засобів
правового захисту відповідно до закону.
24. Розподіл справ серед суддів суду має здійснюватися наоснові об'єктивних попередньо встановлених критеріїв для
забезпечення права на незалежність та неупередженість суддів. На
такий розподіл справ не повинні впливати сторони у справі чи інші
особи, зацікавлені в результатах розгляду справи.
25. Судді повинні мати можливість створювати професійніорганізації, метою яких є захист їхньої незалежності, інтересів та
сприяння утвердженню верховенства права, чи приєднуватися до них.
Розділ IV. Ради суддів
26. Ради суддів є незалежними органами, створеними відповіднодо закону або конституції, які прагнуть зберегти незалежність
суддів та судової влади загалом і, таким чином, сприяти
ефективному функціонуванню судової системи.
27. Не менше половини членів таких рад мають бути суддями,яких обирають самі ж судді із судів усіх рівнів з повагою до
плюралізму в судовій системі.
28. Ради суддів повинні демонструвати найвищий рівеньпрозорості щодо суддів та суспільства, вдосконалюючи попередньо
встановлені процедури та приймаючи обґрунтовані рішення.
29. Під час виконання своїх функцій ради суддів не повиннівтручатись у незалежність окремих суддів.
Розділ V. Незалежність, ефективність і ресурси
30. Дієвість суддів та судової системи - необхідна умова длязахисту прав кожної особи, виконання вимог ст. 6 Конвенції
( 995_004 ), правової визначеності та віри громадськості у
верховенство права.
31. Дієвістю є прийняття якісних рішень упродовж розумногостроку після справедливого розгляду справ. Судді зобов'язані
забезпечувати ефективне управління справами, за які вони несуть
відповідальність, включаючи виконання рішень, які входять до їх
юрисдикції.
32. Органи влади, які відповідають за організацію тафункціонування судової системи, зобов'язані забезпечувати суддям
умови, що дають їм змогу виконувати свою місію та досягати
ефективності, захищаючи й поважаючи незалежність і неупередженість
суддів.
Ресурси
33. Кожна держава повинна виділяти судам достатньо ресурсів,приміщень та устаткування, щоб вони могли функціонувати відповідно
до стандартів, викладених у ст. 6 Конвенції ( 995_004 ), а також
щоб судді могли ефективно працювати.
34. Суддів необхідно забезпечити інформацією, потрібною дляприйняття відповідних процесуальних рішень, якщо такі рішення
мають фінансові наслідки. Повноваження судді приймати рішення в
окремій справі не має обмежуватися лише вимогою найефективнішого
використання ресурсів.
35. У судах має працювати достатня кількість суддів такваліфікований допоміжний персонал.
36. Для попередження виникнення та зменшення надмірногоробочого навантаження в судах потрібно вжити необхідних заходів
для забезпечення незалежності судової влади, щоб передати
вирішення несудових питань іншим особам із відповідною
кваліфікацією.
37. І органи влади, і судді повинні підтримувати ідеювикористання систем електронного розподілу справ і технологій
зв'язку та передачі інформації. Використання таких систем у судах
вітається.
38. Необхідно вжити всіх необхідних заходів для гарантуваннябезпеки суддів. До цих заходів належить захист судів і суддів, які
можуть стати чи вже стали жертвами погроз або актів насильства.
Альтернативне вирішення спорів
39. Слід сприяти застосуванню механізмів альтернативноговирішення спорів.
Адміністрування судів
40. При підготовці бюджету судової системи можуть проводитисяконсультації з радами суддів (де вони існують) або іншими
незалежними органами влади, які відповідають за адміністрування
судів, із суддями та/або професійними організаціями суддів.
41. Слід заохочувати суддів брати участь в адмініструваннісудів.
Оцінювання
42. З метою сприяння ефективному здійсненню правосуддя тапостійному підвищенню його якості відповідно до параграфа 58
держави-члени мають впроваджувати системи оцінювання суддів
органами судової влади.
Міжнародний вимір
43. Державам слід забезпечити суди відповідними засобами длягарантування ефективного виконання суддями своїх функцій при
розгляді справ, до яких залучені іноземні або міжнародні органи, а
також підтримувати міжнародне співробітництво між суддями.
Розділ VI. Статус суддіДобір і підвищення по службі
44. Рішення, які стосуються добору та підвищення суддів послужбі, мають ґрунтуватися на об'єктивних критеріях, які
попередньо визначені законом чи компетентними органами влади.
Прийняття таких рішень має базуватися на заслугах, з урахуванням
кваліфікації, вмінь та потенціалу, необхідних для вирішення справ
при застосуванні закону, зберігаючи повагу до людської гідності.
45. Щодо суддів або кандидатів на посаду судді не має бутижодної дискримінації на підставі статі, раси, кольору шкіри, мови,
релігії, політичних або інших поглядів, національного або
соціального походження, належності до національної меншини,
власності, неспроможності, народження, сексуальної орієнтації або
інших ознак. Вимога, щоб суддя або кандидат на посаду судді був
громадянином відповідної держави, не повинна вважатися
дискримінаційною.
46. Орган влади, який приймає рішення щодо добору тапідвищення суддів по службі, повинен бути незалежним від
виконавчої та законодавчої влади. Для гарантування незалежності
такого органу щонайменше половина його членів мають становити
судді, обрані самими ж суддями.
47. Проте, коли конституційними або іншими правовимиположеннями передбачено, що рішення про добір та підвищення суддів
по службі приймає глава держави, уряд або законодавча влада,
незалежний та компетентний орган, значна кількість членів якого
сформована із суддів (без шкоди нормам Розділу IV, які
застосовуються до рад суддів), повинен мати повноваження надавати
рекомендації або викладати свою точку зору, які відповідний орган,
що здійснює призначення, має застосовувати на практиці.
48. Членство незалежних органів влади, зазначених упараграфах 46 та 47, повинно забезпечувати якнайширше
представництво. Їхня діяльність має бути прозорою; причини щодо
прийняття рішень мають надаватися на вимогу заявників. Кандидат,
який не пройшов етап добору, повинен мати право оскаржити рішення
або принаймні процедуру, згідно з якою було прийняте це рішення.
Термін перебування на посаді та незмінюваність
49. Забезпечення терміну перебування на посаді танезмінюваності - ключові елементи принципу незалежності суддів.
Відповідно, судді повинні мати гарантований термін перебування на
посаді до часу обов'язкового виходу у відставку, де такий існує.
50. Термін перебування суддів на посаді має визначатисязаконом. Призначення на посаду на постійній основі має бути
призупинене лише у випадках значного порушення дисциплінарних або
кримінальних положень, визначених законом, або якщо суддя більше
не може виконувати суддівські функції. Достроковий вихід судді у
відставку повинен бути можливим лише на прохання цього судді або у
зв'язку зі станом здоров'я.
51. Якщо суддю приймають на посаду на випробувальний або нафіксований термін, рішення про підтвердження чи продовження такого
призначення має прийматися лише відповідно до параграфа 44, щоб
забезпечити цілковите дотримання принципу незалежності судової
системи.
52. Суддя не може отримати нове призначення або бутипереведеним на іншу судову посаду без його згоди на це, крім
випадків, коли щодо нього вживаються дисциплінарні санкції або
здійснюється реформування в організації судової системи.
Оплата праці
53. Основні норми системи оплати праці професійних суддівмають бути визначені законом.
54. Оплата праці суддів повинна відповідати їх професії тавиконуваним обов'язкам, а також бути достатньою, щоб захистити їх
від дії стимулів, через які можна впливати на їхні рішення. Мають
існувати гарантії збереження належної оплати праці на випадок
хвороби, відпустки по догляду за дитиною, а також гарантії виплат
у зв'язку з виходом на пенсію, які мають відповідати попередньому
рівню оплати їх праці. Для захисту оплати праці суддів від
зменшення слід прийняти спеціальні законодавчі положення.
55. Потрібно уникати впровадження систем, в яких основнаоплата праці суддів залежить від їхніх досягнень, оскільки в
такому випадку можуть виникнути перешкоди для незалежності суддів.
Навчання
56. Судді повинні забезпечуватися теоретичним, практичнимпочатковим навчанням та навчанням без відриву від роботи, яке
повністю фінансується державою. У це навчання мають входити
предмети з економічної, соціальної та культурологічної тематики,
пов'язані з виконанням суддівських функцій. Інтенсивність і
тривалість такого навчання мають визначатися з огляду на
попередній професійний досвід.
57. Незалежний орган влади повинен забезпечити згідно зосвітньою автономією відповідність початкового навчання та
навчання без відриву від виробництва вимогам відкритості,
компетентності та неупередженості, властивим посаді судді.
Оцінювання
58. Якщо органи судової влади встановлюють системи дляоцінювання роботи суддів, такі системи мають ґрунтуватися на
об'єктивних критеріях. Ці критерії повинен оприлюднити
компетентний судовий орган. Процедурою має бути передбачений
дозвіл суддям висловлювати погляди щодо власної діяльності та її
оцінювання, а також оскаржувати оцінювання в незалежному органі
влади або суді.
Розділ VII. Обов'язки та зобов'язанняОбов'язки
59. Судді під час проведення судового розгляду повиннізахищати права та свободи всіх осіб однаково, поважаючи їхню
гідність.
60. Під час розгляду всіх справ судді повинні діяти незалежнота неупереджено, забезпечувати сторонам можливість бути об'єктивно
вислуханими, пояснювати за потреби процедурні питання. Судді мають
діяти без будь-якого неналежного зовнішнього впливу на судовий
розгляд і відповідно поводитися.
61. Судді мають приймати рішення у справах, які передані їмна розгляд. Вони можуть відмовитися від справи або її розгляду
лише якщо для цього є поважні причини.
62. Судді повинні розглядати кожну справу з належноюретельністю та впродовж розумного строку.
63. Судді повинні чітко викладати причини прийняття рішеньпростою та зрозумілою мовою.
64. У відповідних справах судді мають заохочувати сторонидосягати мирного врегулювання спору.
65. Судді повинні регулярно підвищувати та вдосконалюватисвій професійний рівень.
Відповідальність і дисциплінарні провадження
66. Тлумачення закону, оцінювання фактів та доказів, якіздійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом
для цивільної або дисциплінарної відповідальності, за винятком
випадків злочинного наміру або грубої недбалості.
67. Лише держава може домагатися цивільної відповідальностісудді, подавши скаргу до суду у разі, коли цей суддя повинен був
присудити компенсацію.
68. Тлумачення закону, оцінювання фактів або доказів, якіздійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом
для кримінальної відповідальності, крім випадків злочинного
наміру.
69. Дисциплінарне провадження може бути ініційоване, якщосуддя не виконав свої обов'язки ефективно та належним чином. Такі
провадження повинен проводити незалежний орган влади або суд із
наданням гарантій справедливого судового розгляду і права на
оскарження рішення та покарання. Дисциплінарні санкції мають бути
пропорційними.
70. Судді не повинні нести особисту відповідальність завипадки, коли їхні рішення були скасовані або змінені в процесі
апеляційного розгляду.
71. Коли суддя не виконує суддівські функції, він може бутипритягнутий до відповідальності згідно із цивільним, кримінальним
або адміністративним правом, як і всі інші громадяни.
Розділ VIII. Етика суддів
72. Судді у своїй діяльності повинні керуватися етичнимипринципами професійної поведінки. Ці принципи можуть містити не
лише обов'язки, щодо яких може бути ініційоване дисциплінарне
провадження, а й пропонувати правила для суддів щодо їхньої
поведінки.
73. Ці принципи мають бути закладені в кодексах етики суддів,які підвищують довіру громадськості до суддів та судової влади.
Судді повинні відігравати провідну роль у розробленні таких
кодексів.
74. Судді повинні мати можливість отримати пораду щододотримання етики суддів в органі судової влади.
Рекомендація CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов'язки Рекомендації; Рада Європи від 17.11.2010 № (2010)12 Прийняття від 17.11.2010 Постійна адреса: https://xn--80aagahqwyibe8an.com/go/994_a38 |
станом на 05.01.2024 поточна редакція |
Комітет Міністрів Ради Європи:
- Декларація про майбутнє Європейського суду з прав людини " Конференція високого рівня держав-учасниць Ради Європи" Організована за домогою турецького головування у Комітеті Міністрів Ради Європи. Комітет Міністрів Ради Європи. 2011 рікк
- "РЕГЛАМЕНТ Комитета министров Совета Европы о порядке контроля за исполнением постановлений Европейского суда по правам человека и условий мировых соглашений". Комітет Міністрів Ради Європи. 2006 рікк
- Рекомендация N R (2005) 2 Комитета министров Совета Европы государствам-членам ""О хорошей практике приграничного и межтерриториального сотрудничества территориальных сообществ или властей и устранение препятствий ему"" (19 января 2005 года). Комітет Міністрів Ради Європи. 2005 рікк
- Рекомендация N Rec (2005) 10 Комитета министров Совета Европы государствам-членам ""Об "особых методах расследования"тяжких преступлений, в том числе террористических актов"" (20 апреля 2005 года). Комітет Міністрів Ради Європи. 2005 рікк
- Рекомендация N R (2005) 7 Комитета министров Совета Европы государствам-членам "О документах, удостоверяющих личность, и документах для поездок за границу и борьбе с терроризмом"" (30 марта 2005 года)" неофициальный перевод. Комітет Міністрів Ради Європи. 2005 рікк
- Рекомендация N R (2005) 3 Комитета министров Совета Европы государствам-членам "О преподавании языков сопредельных государств в приграничных регионах"" (2 февраля 2005 года)" неофициальный перевод. Комітет Міністрів Ради Європи. 2005 рікк
- Рекомендація Rec(2004)5 Комітету міністрів Ради Європи державам-членам щодо перевірки законопроектів, існуючих законів та адміністративної практики на відповідність стандартам, викладеним в Європейській конвенції з прав людини " УХВАЛЕНО на 114-й сесії Комітету міністрів від 12 травня 2004 р."Комітет міністрів, згідно зі статтею 15.b Статуту Ради Європи ( 994_001 ),. Комітет Міністрів Ради Європи. 2004 рікк
- Рекомендація Rec(2004)6 Комітету міністрів Ради Європи державам-членам "Щодо вдосконалення національних засобів правового захисту"" УХВАЛЕНО на 114-й сесії Комітету міністрів від 12 травня 2004 р."Комітет міністрів, згідно зі статтею 15.b Статуту Ради Європи ( 994_001 ),. Комітет Міністрів Ради Європи. 2004 рікк
- Рекомендація Rec(2004)4 Комітету міністрів Ради Європи державам-членам про роль Європейської конвенції з прав людини в університетській освіті та професійній підготовці " УХВАЛЕНО на 114-й сесії Комітету міністрів від 12 травня 2004 р."Комітет міністрів, згідно зі статтею 15.b Статуту Ради Європи ( 994_001 ),. Комітет Міністрів Ради Європи. 2004 рікк
- Рекомендация N Rec (2003) 24 Комитета министров Совета Европы государствам-членам "Об организации паллиативного ухода"" (12 ноября 2003 года)" неофициальный перевод. Комітет Міністрів Ради Європи. 2003 рікк
- Рекомендация N Rec (2003) 15 Комитета министров Совета Европы государствам-членам ""Об архивировании электронных документов в правовой сфере"" (9 сентября 2003 года). Комітет Міністрів Ради Європи. 2003 рікк
- Рекомендация N Rec (2003) 2 Комитета министров Совета Европы государствам-членам "О бытовом обслуживании в неблагоприятных городских районах"" (13 февраля 2003 года)" неофициальный перевод. Комітет Міністрів Ради Європи. 2003 рікк
- Рекомендация N Rec (2003) 21 Комитета министров Совета Европы государствам-членам ""О сотрудничестве в области предупреждения преступлений"" (24 сентября 2003 года). Комітет Міністрів Ради Європи. 2003 рікк
- Декларація Комітету міністрів Ради Європи "Гарантувати довгострокову ефективну діяльність Європейського суду з прав людини"" УХВАЛЕНО на 112-й сесії в Страсбурзі Комітетом міністрів від 15 травня 2003 р."Комітет міністрів,. Комітет Міністрів Ради Європи. 2003 рікк
- Рекомендация N Rec (2003) 3 Комитета министров Совета Европы государствам-членам ""О сбалансированном представительстве женщин и мужчин"в процессе принятия политических и общественных решений". Комітет Міністрів Ради Європи. 2003 рікк
- Рекомендация N Rec (2003) 10 Комитета министров Совета Европы государствам-членам "О ксенотрансплантации"" (19 июня 2003 года)" неофициальный перевод. Комітет Міністрів Ради Європи. 2003 рікк
- Рекомендация N Rec (2003) 23 Комитета министров Совета Европы государствам-членам ""Об осуществлении исполнения наказания в виде пожизненного заключения и других длительных сроков заключения администрациями мест лишения свободы"" (9 октября 2003 года). Комітет Міністрів Ради Європи. 2003 рікк
- Рекомендация N Rec (2003) 9 Комитета министров Совета Европы государствам-членам "О мерах поддержки демократического и социального распространения цифрового вещания"" (28 мая 2003 года)" неофициальный перевод. Комітет Міністрів Ради Європи. 2003 рікк
- Рекомендация N Rec (2003) 22 Комитета министров Совета Европы государствам-членам "Об условно-досрочном освобождении"" (24 сентября 2003 года)" неофициальный перевод. Комітет Міністрів Ради Європи. 2003 рікк
- Рекомендация N Rec (2003) 16 Комитета министров Совета Европы государствам-членам ""Об исполнении административных решений и судебных решений в области административного права"" (9 сентября 2003 года). Комітет Міністрів Ради Європи. 2003 рікк