Наближай ПЕРЕМОГУ!

Долучайся до збору на авто для виконання бойових завдань!

Звернення та звітність

 <<

Рекомендація Комісії 2002/590/ЄС "Незалежність обов'язкових аудиторів в ЄС: ряд основних принципів" від 16 травня 2002 року " (Текст стосується ЄЕП)" Офіційний переклад. Європейський Союз. 2002

Документ актуальний на 20.09.2016
завантажити документ, актуальний на поточний час

                 Рекомендація Комісії 2002/590/ЄС 

"Незалежність обов'язкових

аудиторів в ЄС: ряд основних принципів"

від 16 травня 2002 року

                      (Текст стосується ЄЕП) 

                                                Офіційний переклад 

     КОМІСІЯ ЄВРОПЕЙСЬКИХ СПІВТОВАРИСТВ 

     Беручи до  уваги   Договір   про   заснування   Європейського 

Співтовариства ( 994_017 ), та зокрема статтю 211, а саме друге

завдання,

     Оскільки: 

     (1) Незалежність  обов'язкових  аудиторів  є  фундаментальним 

елементом для довіри суспільства до достовірності звітів

аудиторів. Вона додає правдивості до опублікованої фінансової

інформації та цінності для інвесторів, кредиторів, працівників та

інших зацікавлених сторін товариств ЄС. Це в першу чергу

відноситься до підприємств, що є товариствами, діяльність яких

викликає громадський інтерес (напр. лістингових товариств,

кредитних установ, страхових підприємств, інститутів спільного

інвестування та інвестиційних фірм).

     (2) Незалежність для даної професії також є головним  засобом 

демонстрації суспільству та регуляторним установам, що обов'язкові

аудитори та аудиторські фірми виконують завдання на такому рівні,

який відповідає встановленим етичним принципам, що стосуються

чесності та об'єктивності.

     (3) Директива Ради 84/253/ЄЕС(1) ( 994_461 ) щодо призначення 

осіб, уповноважених здійснювати обов'язковий аудит бухгалтерських

документів, встановлює мінімальні кваліфікаційні вимоги до осіб,

яким надається дозвіл здійснювати обов'язковий аудит.

----------------
     (1) OB L 126, 12.5.1984, С. 20 

     (4) Стаття  24  та  25   вказаної   Директиви   вимагає   від 

держав-членів визначити, що обов'язкові аудитори не мають права

здійснювати обов'язковий аудит чи то від свого імені, чи від імені

аудиторської фірми, у випадку, якщо вони не є незалежними.

Стаття 26 Директиви вимагає від держав-членів гарантувати, що

обов'язкові аудитори підлягають санкціям у випадку, якщо вони не

виконують обов'язковий аудит згідно з принципом незалежності.

Більш того, стаття 27 Директиви вимагає від держав-членів, як

мінімум, гарантувати, що учасники та акціонери аудиторської фірми

не втручаються до діяльності обов'язкових аудиторів, і будь-яким

чином не ставлять під сумнів незалежність фізичних осіб, що

проводять обов'язковий аудит від імені такої аудиторської фірми.

Ця вимога також застосовується до членів адміністративного,

управлінського та наглядового органу аудиторської фірми, що

особисто не призначені обов'язковими аудиторами.

     (5) Національні   норми   держав-членів   щодо   незалежності 

обов'язкових аудиторів наразі відрізняються в деяких питаннях,

таких як: коло осіб, яких стосуються правила незалежності як в

самій аудиторській фірмі, так і за її межами; різновид фінансових,

ділових чи інших відносин, що виникають між обов'язковим

аудитором, аудиторською фірмою чи фізичною особою в межах фірми та

аудиторським клієнтом; та гарантії, що повинні бути надані під час

проведення аудиту.

Така ситуація заважає забезпеченню високого та

уніфікованого рівня надання впевненості інвесторам щодо того, що

обов'язкові аудитори здійснюють аудит незалежно на всій території

ЄС.

     (6) На  теперішній  момент  не  існує   міжнародних   етичних 

стандартів для незалежності обов'язкових аудиторів, що могли б

бути використані для оцінки національних правил щодо незалежності

на всій території ЄС.

     (7) Питання  щодо  незалежності  обов'язкових  аудиторів було 

підняте в Зеленій книзі 1996 року Комісією(1) "Роль, положення та

відповідальність обов'язкового аудитора в ЄС" що отримало

підтримку з боку Ради, Економічного та Соціального комітету та

Європейського Парламенту. На основі Повідомлення Комісії 1998 року

"Обов'язковий аудит в Європейському Союзі: шлях уперед"(2) було

створено Комітет з аудиту. Цей Комітет визначив незалежність

обов'язкових аудиторів як один з пріоритетів. Отже, Повідомлення

Комісії "Стратегія фінансової звітності: шлях уперед"(3)

підкреслила важливість обов'язкового аудиту, що проводиться на

основі однакових високого рівня вимог по всьому Співтовариству,

включаючи спільний підхід до стандартів професійної етики.

----------------
     (1) OB С 321, 28.10.1996, С. 1. 

     (2) OB С 143, 8.5.1998, С. 12. 

     (3) COM (2000) 359, 13.6.2000. 

     (8) Сфера застосування  такої  ініціативи  щодо  незалежності 

застосовується до всієї професії обов'язкового аудиту в ЄС. Вона

має на увазі встановлення основ для вимог держав-членів щодо

незалежності обов'язкових аудиторів по всьому ЄС.

     (9) В  Комітеті  з аудиту була досягнута домовленість про те, 

що кожна держава-член повинна забезпечити обов'язкових аудиторів,

регуляторів та зацікавлених представників державної влади

загальним розумінням вимоги незалежності шляхом визначення

основоположних принципів. Це дозволило б встановити послідовність

визначення та застосування фактів і обставин, що загрожують

незалежності обов'язкових аудиторів по всьому ЄС. Існування таких

принципів також повинно допомогти встановленню належної

сприятливої ситуації для забезпечення надання послуг з

обов'язкового аудиту в межах спільного ринку. Принципи повинні

бути зрозумілі, суворі, сильні, законодавчо підтверджені та

справедливі. Вони повинні бути повністю прийняті та

застосовуватись професійними організаціями, наглядачами та

регуляторами, так само як і обов'язковими аудиторами, їхніми

клієнтами та зацікавленими особами.

     (10) Домовленість  також  була  досягнута в Комітеті з аудиту 

щодо розвитку загальних стандартів незалежності на основі такої

ініціативи. Це сприятиме створенню єдиного ринку капіталу ЄС, що

визначено Планом дій фінансових послуг(4) та підтверджено

Стокгольмською Європейською Радою(5). Однак, поки триває робота по

досягненню гармонізації, встановлення національних норм щодо

незалежності, які доповнюють основоположні принципи ЄС, повинні

бути повноваженням держав-членів. Такі правила застосовувались би

до обов'язкових аудиторів товариств, що ведуть діяльність у

регульованих галузях промисловості. Держави-члени також можуть

прийняти рішення про обов'язкове дотримання таких стандартів щодо

незалежності для незареєстрованих товариств, які застосовуються до

зареєстрованих.

----------------
     (4) СОМ (1999) 232, 11.5.1999 

     (5) Висновки  Президентства,  Європейська  Рада   Стокгольма, 

23 та 24 березня 2001 року.

     (11) Підхід  до  поняття незалежності обов'язкових аудиторів, 

заснований на принципах, є більш прийнятним, ніж такий, що

базується на детальних правилах, оскільки він створює сильну

структуру, в межах якої обов'язкові аудитори повинні

виправдовувати власні дії. Такий підхід також надає аудиторській

професії та її представникам гнучкості для швидкого реагування та

ефективно впливає на розвиток бізнесу та аудиторського середовища.

В той же час, такий підхід не дозволяє досягти високого рівня

законності та суворого визначення того, що дозволяється чи не

дозволяється, що може виникнути при режимі, який базується на

правилах. Підхід, заснований на принципах, може використовуватись

для безмежної кількості індивідуальних обставин, що виникають в

природі та залежно від різних систем права в ЄС. Тому підхід,

оснований на принципах, кращим чином може слугувати потребам

Європейським ринкам капіталу, так само, як і для малих та середніх

підприємств.

     (12) Перевага збереження незалежності обов'язкових  аудиторів 

полягає в досягненні ефективності та інших позитивних аспектах, що

в підсумку сприяють загальному розвитку ринку капіталу. З іншого

боку, підтримання незалежності обов'язкових аудиторів спричиняє

додаткові витрати, що повинні погашатись різними сторонами. Такі

витрати також включають ті кошти, що необхідні для розвитку,

підтримки та посилення гарантій щодо забезпечення незалежності. З

метою надання певних гарантій обов'язковим аудиторам держави-члени

та регуляторні органи повинні брати до уваги передбачувані витрати

та вигоди за певних обставин. Наприклад, певна впевненість може

принести значне суспільне благо при невеликих витратах, якщо

застосовується до аудиторів юридичних осіб з громадським

інтересом. Але якщо така впевненість застосовується до аудиту

малого підприємства з відносно малим громадським інтересом, така

сама впевненість може привести до витрат, непропорційних щодо

загальних прибутків користувачів фінансових ресурсів підприємства.

     (13) Встановлення  основних  принципів  не  є  саме  по  собі 

достатнім для гарантування громадської довіри до того, що

обов'язковий аудитор ЄС застосовує належні стандарти чесності та

незалежності. Відповідні системи забезпечення якості необхідні для

перевірки того, чи належним чином обов'язковими аудиторами ЄС

застосовуються ці принципи. В цьому аспекті Рекомендація Комісії

"Гарантія якості для обов'язкового аудитора в ЄС"(1) передбачена

для зовнішньої перевірки якості обов'язкових аудиторів, включаючи

перевірки дотримання стандартів незалежності. Такі системи

гарантії якості підлягають нагляду з боку суспільства.

----------------
     (1) С (2000) 3304, 15.11.2000. 

     (14) Ця Рекомендація є важливим кроком назустріч забезпеченню 

якості аудиту. Можуть бути необхідними наступні кроки. Комісія має

на меті виступити з ширшою стратегією щодо аудиту, що вирішувала б

такі питання, як використання Міжнародних стандартів аудиту (МСА),

встановлення громадського нагляду за професією аудитора та ролі

аудиторських комітетів.

     (15) Ця  Рекомендація   виділяє   відповідальність   аудитора 

підтримувати незалежність аудитора. Якщо рекомендація не принесе

необхідної гармонізації, Комісія проведе дослідження ситуації, що

складеться, через три роки після прийняття Рекомендації, беручи

при цьому до уваги міжнародний розвиток. Цей огляд насамперед

стосуватиметься питання, якою мірою ця Рекомендація матиме вплив

на незалежність аудиторів, коли аудитори надають неаудиторські

послуги клієнтам з аудиту.

     (16) Існує загальна домовленість між Комітетом з аудиту ЄС та 

Контактним комітетом директив зі звітності щодо основоположних

принципів цієї Рекомендації.

     (17) Рекомендація  забезпечує  концептуальну основу,  в межах 

якої розглянуті всі загальні питання незалежності обов'язкових

аудиторів. В Секції А встановлюються загальні вимоги щодо

незалежності для обов'язкових аудиторів та розглядається коло

осіб, до яких повинні застосовуватись правила незалежності. В

Секції В розглядаються спеціальні обставини, за яких виникає

загроза порушення незалежності, та визначається порядок дій, які

підлягають вжиттю обов'язковим аудитором для подолання таких

загроз залежно від проведеного обов'язкового аудиту. Потрібно

зазначити, що в Секції В не може бути передбачено вичерпного

переліку обставин, за яких може виникнути загроза незалежності

аудитора, але обов'язкові аудитори повинні бути повідомлені про

таку загрозу та мати право вжити будь-яких необхідних заходів для

подолання такої загрози згідно з принципами цієї Рекомендації та

керуючись нею. Основні принципи, визначені в Секції А, та суттєві

заходи безпеки, передбачені в Секції В для специфічних обставин,

деталізуються в Додатку, де містяться відповідні пояснення та

вказівки для дій. У Додатку також визначені важливі терміни.

     РЕКОМЕНДУЄТЬСЯ НАСТУПНЕ: 

     Норми, стандарти    та/або    правила    щодо    незалежності 

обов'язкових аудиторів в державах-членах Європейського Союзу

повинні впроваджувати такі основоположні принципи:

                     А. Концептуальна основа 

     Під час   виконання   обов'язково   аудиту(*),   обов'язковий 

аудитор(2) повинен бути незалежним від свого аудиторського

клієнта(*), як у намірах, так і в діях. Обов'язковий аудитор не

повинен проводити обов'язковий аудит при існуванні будь-яких

фінансових, ділових, трудових чи інших відносин між обов'язковим

аудитором та його клієнтом (включаючи певні неаудиторські послуги,

надані клієнтам з аудиту), якщо належна та проінформована третя

особа ставить під сумнів незалежність обов'язкового аудитора.

----------------
     (*) Визначено в глосарії. 

     (2) Визначено в глосарії.  Визначення "Обов'язковий  аудитор" 

відноситься до всіх фізичних та юридичних осіб, чи інших видів

товариств, фірм чи партнерств які, згідно з положеннями 8-ої

Директиви Законодавства про товариства (84/253/ЄЕС) (994_461 ),

отримали дозвіл від уповноважених осіб держав-членів проводити

обов'язковий аудит.

           1. Об'єктивність, цілісність та незалежність 

     1. Об'єктивність   та   професійна  цілісність  повинні  бути 

пріоритетними принципами, що лежать в основі аудиторського

висновку обов'язкових аудиторів щодо фінансової звітності.

Головним чином, яким обов'язковий аудитор може демонструвати

необмеженому колу осіб, що обов'язковий аудит проведено відповідно

до вказаних принципів - це діяти та намагатися діяти незалежно.

     2. Об'єктивність  (в   намірах)   не   може   бути   об'єктом 

зовнішнього нагляду, та чесність не може оцінюватись заздалегідь.

     3. Принципи   та   правила   щодо  незалежності  обов'язкових 

аудиторів дозволяють належним та проінформованим третім особам

оцінювати процедури та дії, що проводяться обов'язковими

аудиторами з метою уникнення чи врегулювання фактів або обставин,

які загрожують чи ставлять під сумнів його об'єктивність.

                   2. Зобов'язання та сфера дії 

     1. До    зобов'язань   обов'язкового   аудитора   відноситься 

гарантування того, що вимоги щодо незалежності обов'язкового

аудитора задовольняються.

     2. Вимога щодо незалежності стосується: 

     а) самого обов'язкового аудитора; та 

     б) тих,  хто  уповноважений  впливати  на  результати  роботи 

обов'язкового аудитора.

     3. Тими,  хто уповноважений мати вплив на  результати  роботи 

обов'язкового аудитора, є:

     а) всі  особи,  що  прямо  залучені  до  обов'язкового аудиту 

(виконавча група(*)), включаючи

     (i) партнерів   з   аудиту(*),   аудиторських  менеджерів  та 

аудиторський персонал (аудиторська група(*));

     (ii) професійний персонал з представників інших професій,  що 

залучений до проведення аудиту (напр. юристи, актуарії, податкові

експерти, IT - спеціалісти, спеціалісти казначейства);

     (iii) тих, хто здійснює якісний контроль або прямий нагляд за 

виконанням аудиторської угоди;

     б) всі  особи,  що формують частину командного ланцюга(*) для 

обов'язкового аудиту в межах аудиторської фірми(*) або в межах

мережі, (*) членом якої є така фірма;

----------------
     (*) Визначено в глосарії. 

     в) всі  члени  аудиторської  фірми   або   її   мережі,   які 

уповноважені впливати на проведення обов'язкового аудиту.

                 3. Загроза незалежності та ризик 

     1. Незалежність  обов'язкових аудиторів може підлягати різним 

видам загроз, включаючи власну зацікавленість, самоперевірку,

захист, існування близьких товариських стосунків або опіки, та

залякування.

     2. Рівень ризиків,  яким незалежність обов'язкових  аудиторів 

може підлягати, визначатиметься рівнем суттєвості таких загроз, як

окремо, так і разом, та їхнім впливом на незалежність

обов'язкового аудитора. Таке визначення вимагатиме розгляду

специфічних обставин, що відносяться до відповідного обов'язкового

аудиту.

     3. Оцінка  ризику незалежності обов'язкового аудитора повинна 

належним чином відноситись до:

     а) послуг,  що надаються клієнту з аудиту за останні роки  та 

відносин, що існували з таким клієнтом до призначення

обов'язкового аудитора; та

     б) послуги,  що надаються та відносини, що існують з клієнтом 

з аудиту під час проведення обов'язкового аудиту.

                    4. Система заходів безпеки 

     1. Різні   види   заходів   безпеки   -  включаючи  заборони, 

обмеження, інші заходи та процедури та вимоги щодо розкриття

відомостей - повинні бути застосовані з метою пом'якшення чи

усунення загроз незалежності обов'язкових аудиторів (див. А.3).

     2. Існування  та  ефективність  різних  заходів  безпеки,  що 

впливають на рівень ризику, якому підлягає незалежність.

     4.1. Заходи  безпеки суб'єктів господарювання,  які підлягали 

аудиту

     4.1.1. Вплив   управління   структури   на   оцінку    ризику 

незалежності

     Обов'язковий аудитор   повинен   розглядати,   чи   структура 

управління юридичної особи, де проводиться аудит, забезпечує

заходи безпеки для пом'якшення загроз щодо його незалежності, та

як такі заходи виконуються. Такі заходи безпеки включають:

     1. Призначення обов'язкового аудитора особами, які не входять 

до органу управління юридичної особи; та

     2. Нагляд    та    обмін   інформацією   в   межах   суб'єкта 

господарювання, де проводиться обов'язковий аудит та інші послуги,

що надаються йому аудиторською фірмою чи мережею.

     4.1.2. Залучення органу управління 

     1. Якщо у юридичної особи є орган управління (див.  А 4.1.1), 

обов'язковий аудитор повинен кожного року як мінімум:

     а) повідомляти органу управління в письмовій формі:
     (i) загальну суму винагороди,  яку він,  аудиторська фірма та 

члени його мережі отримали від клієнта з аудиту та його

структурних підрозділів за надання послуг за звітний період. Ця

загальна сума повинна бути розподілена на 4 загальних категорії

послуг: послуги з обов'язкового аудиту; послуги щодо подальшого

надання впевненості(*); послуги по наданню консультацій щодо

сплати податку; інші послуги, що не відносяться до аудиту. Інші

послуги, не пов'язані з аудитом, поділяються на підкатегорії

відповідно до того, наскільки їхні статті суттєво відрізняються

одна від одної. За цими підкатегоріями слід як мінімум надавати

інформацію щодо винагороди за забезпечення фінансових

інформаційних технологій, внутрішній аудит, оцінку, судові процеси

та послуги щодо набору персоналу. Для кожної підкатегорії послуги,

суми за контрактом, так само як існуючі пропозиції для надання

послуг в майбутньому, підлягають окремому аналізу;

     (ii) деталі  всіх  відносин  між  ним,  аудиторською  фірмою, 

членами мережі цієї фірми, та клієнтом з аудиту та його

структурними підрозділами(*), про які він знає, що можуть бути

вважатись за такі, які впливають на незалежність та об'єктивність;

та

     (iii) відповідні заходи безпеки; 

----------------
     (*) Визначено в глосарії. 

     б) підтвердження в письмовій формі, що обов'язковий аудитор є 

незалежним щодо не порушення наглядових та професійний вимог та

об'єктивності обов'язкового аудитора, або, у протилежному випадку,

повідомлення, що він вважає, що його незалежність та об'єктивність

може підлягати сумніву; та

     в) має на меті врегулювати ці питання  з  органом  управління 

клієнта з аудиту.

     2. Якщо  клієнти  з  аудиту,  які не відносяться до суб'єктів 

господарювання, до яких існує громадський інтерес, мають орган

управління, то обов'язковий аудитор повинен розглянути, де подібні

заходи безпеки прийнятні.

     4.2. Забезпечення якості 

     Система контролю якості аудиту,  яка  відповідає  мінімальним 

вимогам Рекомендацій Комісії "Гарантії якості обов'язкового аудиту

в ЄС"(1) вимагає механізми, які б забезпечили узгодження заходів

безпеки обов'язкових аудиторів з вимогами щодо незалежності на

рівні держав-членів ЄС.

----------------
     (1) С (2000) 3304, 15.11.2000. 

     4.3. Загальні заходи безпеки обов'язкових аудиторів 

     4.3.1. Власність та контроль над аудиторськими фірмами 

     Якщо обов'язковим  аудитором є аудиторська фірма,  як мінімум 

більшість голосів фірми (50% плюс один голос) повинні бути у осіб,

уповноважених проводити обов'язкові аудити в межах Європейського

Союзу (обов'язкові аудитори(2)). Юридичний статус обов'язкового

аудитора повинен містити положення з метою гарантування

неможливості отримання контролю над аудиторською фірмою особою, що

не є аудитором(3).

----------------
     (2) для цілей цієї секції  зокрема,  визначення  "обов'язкові 

аудитори" відноситься до всіх фізичних та юридичних осіб, чи

будь-яких видів товариств, фірм чи партнерств, які, згідно з

положеннями 8-ої Директиви Законодавства про товариства

(84/253/ЄЕС) ( 994_461 ), отримали дозвіл від уповноважених осіб

держав-членів проводити "обов'язковий аудит".

    (3) Цей пункт не застосовується  до  аудиторської  фірми,  від 

якої відповідна держава-член, згідно з статтею 2.1 (ii) другого

речення 8-ї Директиви не вимагається володіння обов'язковими

аудиторами більшістю голосів, та всі акції яких зареєстровані та

підлягають придбанню лише за згоди фірми та/або за згодою

національного уповноваженого органу, компетенцією якого є

призначення обов'язкових аудиторів.

     4.3.2. Загальна система безпеки аудиторської фірми 

     1. Обов'язковий  аудитор повинен встановлювати і підтримувати 

систему безпеки як невід'ємну частину загального управління

фірмою.

     2. Функціонування  такої системи повинно бути задокументовано 

так, щоб це входило до системи гарантії якості (див. А.4.2.).

     3. Загалом,  система  безпеки  аудиторської   фірми   повинна 

включати:

     а) методики  щодо незалежності в письмовій формі,  що містять 

існуючі стандарти незалежності, загрози незалежності та відповідно

до них, заходи безпеки;

     б) постійні  та  тимчасові  пояснення  до методик та внесення 

змін до них для кожного партнера, менеджера та працівника,

включаючи методики щодо постійного тренування та навчання;

     в) відповідні  процедури,  що  застосовуються  до  Партнерів, 

менеджерів та працівників з метою відповідності стандартам

незалежності, як на постійній основі так і у відповідь на певні

обставини;

     г) найменування професіоналів  найвищого  рівня  (партнерів), 

відповідальних за оновлення методик, тимчасові пояснення внесених

змін та нагляд за адекватним функціонуванням системи безпеки;

     д) документація  для  кожного  клієнта  з  аудиту,   в   якій 

підсумовується рішення, що були прийняті після оцінки загрози

незалежності обов'язкового аудитора та відповідна оцінка ризику

незалежності. Така документація повинна містити пояснення підстав

таких рішень. У випадку встановлення значних загроз документація

повинна містити підсумок необхідних дій з метою уникнення або

усунення ризику для незалежності, або хоча б зменшення рівня

ризику до належного рівня; та

     е) загальний моніторинг дотримання методик заходів безпеки. 

               5. Оприлюднення розкриття винагород 

     1. Коли обов'язковий аудитор або, якщо обов'язковий аудитор є 

фізичною особою, фірма, членом якої він являється, або партнер

отримали винагороду від клієнта з аудиту за послуги (аудит та

неаудиторські послуги), надані протягом звітного періоду клієнта,

всі такі винагороди підлягають оприлюдненню та відповідному

розкриттю.

     2. Держави-члени або їхні  керівні  органи  повинні  вимагати 

таке розкриття, якщо фінансова звітність клієнта з аудиту,

підтверджена аудитором, повинна бути опублікована відповідно до

національного законодавства.

     3. Загальна   винагорода  повинна  бути  поділена  на  чотири 

категорії: послуги обов'язкового аудиту; послуги щодо подальшого

гарантування; послуги по наданню консультацій щодо сплати податку;

інші послуги, що не відносяться до аудиту. Винагорода за інші

послуги, що не відносяться до аудиту, поділяються на підкатегорії

відповідно до того, наскільки суттєво їхні статті відрізняються

одна від одної. Такий поділ на підкатегорії повинен як мінімум

надавати інформацію щодо винагороди за надання фінансових

інформаційних технологій, загального аудиту, оцінки, судові

процеси та послуги щодо набору персоналу. Відповідно до кожної

статті підкатегорії, суму щодо відповідної статті підкатегорії за

попередній звітний період так само повинно бути показано. Більш

того, процентне розмежування повинно передбачатись для кожної

підкатегорії.

     4. Якщо   має   місце   обов'язковий   аудит   консолідованих 

фінансових звітів, винагорода, отримана обов'язковим аудитором та

членами мережі за послуги, надані клієнту з обов'язкового аудиту

та його дочірнім структурним підрозділам, повинна бути розкрита

належним чином.

                      В. Особливі обставини 

                   1. Фінансова зацікавленість 

     1. Наявна чи очікувана,  пряма  чи  опосередкована  фінансова 

зацікавленість в клієнті з аудиту чи його структурних підрозділах,

включаючи будь-які деривативи, які прямо відносяться до них,

можуть загрожувати незалежності обов'язкового аудитора, якщо вони

отримуються обов'язковим аудитором або будь-якою іншою особою, що

була уповноважена впливати на результат обов'язкового аудиту

(будь-яка особа в межах сфери дії А.2).

     Обов'язковий аудитор  повинен  оцінювати  значення  будь-якої 

такої загрози, встановлювати, чи може певний захід безпеки

зменшити існуючий ризик для незалежності, та застосовувати

необхідні дії. Це може включати відмову від проведення аудиту або

виключення відповідної особи з аудиторської групи.

     У відповідних випадках,  та особливо у разі клієнтів,  які  є 

суб'єктами господарювання з громадським інтересом, обов'язковий

аудитор повинен залучати до такого процесу орган управління.

     2. Фінансова зацікавленість  в  клієнті  з  аудиту  або  його 

структурних підрозділах буде несумісною з незалежністю

обов'язкового аудитора, якщо:

     а) обов'язковий  аудитор,   аудиторська   група,   або   член 

виконавчої групи, або командний ланцюг, або партнер фірми або його

мережа, яка працює в офісі(*), які приймають суттєву учать в

здійсненні аудиту, володіють

     (i) будь-якою прямою фінансовою зацікавленістю  аудиторського 

клієнті; або

     (ii) будь-якою   непрямою   фінансовою    зацікавленістю    в 

аудиторському клієнті, що важливо для тієї чи іншої сторони; або

     (iii) будь-якою   фінансовою   зацікавленістю   (прямою    чи 

опосередкованою) у структурних підрозділах клієнта, що важливо для

тієї чи іншої сторони;

----------------
     (*) Визначено в глосарії. 

     (b) будь-яка інша  особа,  в  межах  значення  А  2,  володіє 

будь-якою фінансовою зацікавленістю (прямою чи опосередкованою) в

клієнті з аудиту або в його структурних підрозділах, що важливо

для тієї чи іншої сторони.

     Таким чином,  зазначені  особи  не повинні володіти будь-якою 

такою фінансовою зацікавленістю. Якщо така зацікавленість була

набута в результаті зовнішніх обставин (наприклад спадкування,

дарування, злиття фірм чи товариства) вона повинна бути усунена

якомога швидше, але не пізніше одного місяця після того, як особа

дізналась про таку зацікавленість та про право усунення такої

фінансової зацікавленості. Тим часом, повинні зберігатись

додаткові заходи безпеки незалежності обов'язкового аудитора. Вони

можуть включати допоміжну перевірку аудиту відповідної особи або

усунення відповідної особи від прийняття суттєвих рішень стосовно

обов'язкового аудиту для клієнта.

     3. Незалежності обов'язкового аудитора також може загрожувати 

незначна фінансова зацікавленість в клієнті з аудиту або в його

структурних підрозділах. Рівень ризику збільшується, якщо цей

фінансовий інтерес не зафіксовано у договірних умовах або не

обговорено усно. До відповідальності аудитора відноситься те, що

він має оцінити ступінь ризику і забезпечити необхідні умови для

мінімізації такого ризику.

     До зобов'язань обов'язкового аудитора відноситиметься  оцінка 

рівня ризику, що може виникнути на основі такої зацікавленості, та

забезпечення застосування відповідних дій з метою зменшення такого

ризику.

                       2. Ділові відносини 

     1. Ділові відносини між обов'язковим аудитором,  аудиторською 

фірмою або будь-якою іншою особою, уповноваженою чинити вплив на

висновки з обов'язкового аудиту (будь-яка особа в межах значення

А.2) з одного боку, та аудиторською фірмою або будь-якою іншою

особою, яка так чи інакше може вплинути на результат обов'язкового

аудиту (див. будь-яка інша особа в А.2) з однієї сторони, та

клієнтом аудитора, його філіями або його керівництвом з іншої

сторони можуть спричинити загрозу незалежності аудитора 30 а у

формі само зацікавленості, захисту інтересів чи залякування.

     2. Ділові  відносини,  або намагання встановити такі відносин 

забороняються, окрім відносин в межах звичайної ділової діяльності

та існування незначної загрози умовам незалежності обов'язкового

аудитора.

     У визначених випадках,  та особливо  що  стосується  клієнтів 

суб'єктів господарювання з громадським інтересом, обов'язковий

аудитор повинен обговорювати з органом управління клієнта з аудиту

питання, коли виникають сумніви щодо звичайної ділової діяльності

та незначущості стосовно його незалежності.

     3. Попередні пункти 1 та  2  не  підлягають  застосуванню  до 

надання послуг з обов'язкового аудиту. Однак, ні аудиторська

фірма, ні члени її мережі не повинні надавати послуги по

обов'язковому аудиту:

     а) будь-якому власнику аудиторської фірми; або 

     б) структурному   підрозділу   такого   власника,   якщо  він 

уповноважений здійснювати вплив на процес прийняття рішень

аудиторської фірми, що, в свою чергу, впливає на проведення

обов'язкового аудиту; або

     в) юридичній особі,  де будь-яка фізична особа,  яка здійснює 

наглядову чи управлінську функцію, володіє повноваженнями

здійснювати вплив на процес прийняття рішень аудиторською фірмою,

що в свою чергу, впливає на проведення обов'язкового аудиту(1).

----------------
     (1) Пункт  3  (а)  та  (b)  не  підлягають  застосуванню   до 

Аудиторської фірми, від якої відповідна держава-член, згідно з

статтею 2.1 (ii) другого пункту 8-ї Директиви, не вимагає

володіння обов'язковими аудиторами більшості голосів, та всі акції

яких зареєстровані та підлягають придбанню лише за згоди фірми

та/або за згодою національного уповноваженого органу компетентного

у призначенні обов'язкових аудиторів; передбачається, що

Аудиторський Клієнт такої Аудиторської Фірми не уповноважений

здійснювати вплив на прийняття будь-яких рішень фірми, які в свою

чергу впливають на здійснення обов'язкового аудиту.

                 3. Зайнятість в клієнті з аудиту 

     1. Подвійна   зайнятість   будь-якої   фізичної   особи,   що 

уповноважена здійснювати вплив на результати обов'язкового аудиту

в аудиторській фірмі (особа в межах значення А.2) та в клієнті з

аудиту або його структурних підрозділах, забороняється. Неповна

зайнятість(2) в клієнті з аудиту або його структурних підрозділах

також вважається за подвійну зайнятість.

----------------
     (2) Фізична особа,  що є частково зайнятою, працює під прямим 

наглядом клієнта не здійснює жодних розрахункових трансакцій або

підготовку оригінальний даних, що не підлягають нагляду чи

ухваленню клієнтом.

     Якщо працівник аудиторської  фірми  працював  з  клієнтом  на 

умовах часткової зайнятості та призначається до виконавчої групи

для проведення перевірки обов'язкового аудиту клієнта, то така

особа не несе ніякої відповідальності за здійснення функцій чи

діяльності, яку вона була зобов'язана представляти протягом

попередньої часткової зайнятості (див. також В.5 нижче).

     2. Якщо  член  виконавчої  групи  залишає аудиторську фірму і 

приєднується до клієнта, методики та процедури аудиторської фірми

(див. А.4.3) повинні передбачати:

     а) вимогу  до  членів  виконавчої  групи  негайно  повідомити 

аудиторську фірму про будь-яку ситуацію за участі потенційного

працевлаштування в клієнті з аудиту;

     б) негайне  усунення  будь-якого  такого  учасника виконавчої 

групи від виконання аудиту; та

     в) негайний  перегляд  роботи,   проведеної   звільненим   чи 

колишнім учасником виконавчої групи поточного та/або (у певних

випадках) останніх аудитів. Такий перегляд повинен проводитись

вищими аудиторськими професіоналами. Якщо особа, що приєднується

до клієнта, є партнером або виконавчим партнером, перегляд повинен

бути проведено партнером, який не приймав участі в проведеній

аудиторській роботі. (Якщо, відповідно до розмірів, аудиторська

фірма не має партнера, який не приймав участі в проведеній

аудиторські роботі, вона може попросити здійснення перевірки

іншого обов'язкового аудитора або допомоги від його професійної

організації.)

     3. Якщо колишній учасник виконавчої групи або особа  в  межах 

командного ланцюга приєдналась до клієнта з аудиту повинно бути

гарантовано методиками та процедурами аудиторської фірми

відсутність ніяких суттєвих зв'язків між нею і такою особою. Вони

повинні включати:

     а) не зважаючи на те,  чи приймала попередньо особа участь  у 

здійсненні аудиторської діяльності, всі грошові кошти та схожі

фінансові надходження повинні бути чітко визначені (включаючи

пенсійні виплати) окрім випадку, коли вони зроблені у

відповідності з попередньо визначеними розпорядженнями, на які не

можуть впливати жодні залишені зв'язки між особою та Аудиторською

Фірмою;

     б) вимоги про  те,  що  особа  не  може  приймати  участь  чи 

намагатись приймати участь в ділових справах аудиторської фірми

або в професійній діяльності.

     4. Ключовий партнер,  що залишає аудиторську  фірму  з  метою 

приєднатись до аудиторського клієнта для отримання ключової

керівної посади(*), буде розглядатись як надзвичайно високий

рівень ризику для незалежності. Відповідно, протягом не менше двох

років повинно пройти, поки ключовий партнер може зайняти ключову

керівну посаду.

----------------
     (*) Визначено в глосарії. 

       4. Управлінська чи наглядова роль в клієнті з аудиту 

     1. Особа,  яка уповноважена  здійснювати  вплив  на  висновки 

обов'язкового аудиту (особа в межах значення А.2) не повинна бути

членом будь-якого органу управління (наприклад правління) або

наглядового органу (наприклад аудиторський комітет наглядового

органу) клієнта з аудиту. Також він не повинен бути членом такого

органу в юридичній особі, що прямо чи опосередковано володіє більш

ніж 20% голосів клієнта, або у якого клієнт прямо чи

опосередковано володіє більш ніж 20% голосів.

     2. Якщо  колишній  учасник  виконавчої  групи  бере  на  себе 

управлінську чи наглядову роль в клієнті, підлягають застосуванню

В 3 (3) та (4).

         5. Встановлення зайнятості в аудиторській фірмі 

     Якщо директор  чи  менеджер  клієнта  з  аудиту приєднався до 

аудиторської фірми, ця особа не може стати учасником виконавчої

групи протягом двох років після залишення клієнта з аудиту. Якщо

особа є учасником командного ланцюга, вона не може приймати участь

у прийнятті суттєвих рішень стосовно аудиторської діяльності з

його клієнтом або з одним з його структурних підрозділів протягом

двох років після залишення клієнта з аудиту. Ця вимога також

застосовується до колишніх працівників клієнта з аудиту окрім

випадків, коли його зобов'язання та завдання, що він виконував у

клієнта, були незначними відносно функції обов'язкового аудиту.

              6. Родинні та інші особисті відносини 

     1. Особа,  що є обов'язковим аудитором,  не повинна  приймати 

участь у проведенні аудиту, якщо один з його близьких родичів:

     а) займає високу керівну посаду в клієнті з аудиту; 

     б) володіє   повноваженнями   здійснювати   прямий  вплив  на 

підготовку облікових записів клієнта або його фінансової

звітності;

     (с) має  фінансову зацікавленість в клієнті (див.  В.1) окрім 

незначної такої зацікавленості; або

     г) має ділові відносини з клієнтом (див. В.2) окрім випадків, 

коли вони здійснюються в межах звичайної діяльності та коли така

діяльність має незначний характер та не загрожує незалежності

обов'язкового аудитора.

     2. В  межах  аудиторської  фірми  або мережі особа не повинна 

призначатись до виконавчої групи, якщо один з близьких членів

сім'ї підпадає під критерії (1) а) - г), зазначені вище, так само

не може призначатись партнером з аудиту, який працює в офісі, якщо

один з інших партнерів цього офісу є близьким родичем, який

підпадає під зазначені критерії.

     Відповідні заходи безпеки  повинні  гарантувати,  що  учасник 

командного ланцюга не приймає участі в прийнятті рішень, які прямо

відносяться до проведення аудиту у випадку, коли один з його

близьких членів родини підпадає під критерії (1) а) - г),

зазначені вище, або якщо він працює на офіс, де будь-який партнер

має близького члена сім'ї, який відповідає вказаним критеріям.

     3. Обов'язковий   аудитор  повинен  вирішувати,  чи  він  або 

будь-яка інша особа у виконавчій групі або в командному ланцюгу,

або інша особа, що працює в офісі, що включає його або таку особу,

має будь-які інші близькі особисті стосунки та про необхідність

відповідного застосування схожих заходів безпеки.

     4. Оцінка  фактів  щодо тісних особистих відносин відповідної 

особи повинна основуватись на відомостях, відомих обов'язковому

аудитору та відповідній особі. Особа повинна розкривати

обов'язковому аудитору відомості та факти, що можуть вимагати

застосування заходів безпеки з метою зменшення недопустимого рівня

ризику незалежності.

                     7. Неаудиторські послуги 

     7.1.Загальні положення 

     1. Якщо обов'язковий аудитор,  аудиторська фірма або  одна  з 

фірм-членів мережі надають послуги, що не пов'язані з обов'язковим

аудитом (неаудиторські послуги) клієнту з аудиту або одному з його

структурних підрозділів, загальна система заходів безпеки (А 4.3)

обов'язкового аудитора повинна гарантувати, що:

     а) особи,  зайняті   в   аудиторській   фірмі   або   мережі, 

фірмі-члені її мережі, не приймає жодного рішення, не бере участі

в будь-якому процесі прийняття рішення від імені клієнта з аудиту

або одного з структурних підрозділів, або його управління під час

надання послуг, що не відносяться до аудиту; та

     б) якщо залишається  ризик  для  незалежності  відповідно  до 

специфічних загроз, які можуть виникнути від природи послуги, що

не відноситься до аудиту, такий ризик зменшено до допустимого

рівня.

     2. Навіть  у  випадку  відсутності участі в процесі прийняття 

рішення в клієнті з аудиту або будь-якого з його структурних

підрозділів, обов'язковий аудитор повинен вирішувати, окрім іншого

які з наступних заходів безпеки в конкретній ситуації можуть

зменшити існуючу загрозу для незалежності:

     а) заходи   щодо   зменшення   ризику   самоперевірки  шляхом 

розподілу обов'язків та відомостей про кожен проведений аудит;

     б) звичайний порядок повідомлення про аудиторську  діяльність 

чи діяльність, не пов'язана з аудитом до тих в аудиторській фірмі

або в мережі, що відповідальні за забезпечення незалежності,

включаючи нагляд за поточною діяльністю;

     в) допоміжні  перегляди  обов'язкового  аудитора аудиторським 

партнером, що не приймає участі в надання будь-яких послуг

аудиторському клієнту або одному з його структурних підрозділів;

або

     г) зовнішній  перегляд  іншим  обов'язковим   аудитором   або 

допомога професійним органом.

     3. У відповідних випадках, та особливо що стосується клієнтів 

суб'єктів господарювання з громадським інтересом обов'язковий

аудитор повинен обговорювати надання послуг, не пов'язаних з

аудитом з органом управління аудиторського клієнта чи одного з

його структурних підрозділів. (див. А.1.2).

     7.2. Приклади - аналіз певних випадків 

     7.2.1. Підготовка звітних записів та фінансових звітів 

     1. Загрози  самоперевірки  існує  завжди,  коли  обов'язковий 

аудитор, аудиторська фірма, організація в межах мережі фірм або

партнер, менеджер або працівник приймає участь в підготовці

облікових записів чи фінансових звітів аудиторського клієнта.

Значення загрози залежить від межі залучення таких осіб в процесі

підготовки та від ступеня публічного інтересу.

     2. Значення загрози,  яка  полягає  у  самоперевірці,  завжди 

вважається за високу при дозволі участі в процесі підготовки,

окрім випадку коли допомога надається включно технічним чи

механічним способом або допомога надана виключно в інформаційній

формі.

     3. Однак,  якщо   обов'язкові   аудити   клієнтів   суб'єктів 

господарювання з громадським інтересом мають місце, надання

будь-якої такої допомоги, іншої, ніж та, що передбачається

дорученням про обов'язковий аудит, повинна розглядатись як така,

що супроводжується високим рівнем ризику для незалежності, і таким

чином повинна бути заборонена.

     7.2.2. Розробка   та  впровадження  фінансових  інформаційних 

систем

     1. Надання послуг обов'язковим аудитором,  фірмою або  членом 

її мережі клієнту з аудиту, з використанням розробки та

імплементації фінансових інформаційних систем, передбачених для

генерування інформації, що є частиною фінансової звітності

аудиторського клієнта, може призвести до загрози самоперевірки.

     2. Значення загрози  самоперевірки  є  занадто  важливим  для 

того, щоб дозволити обов'язковому аудитору, фірмі або одній з

фірм, які є учасниками надання таких фінансових інформаційних

систем, здійснювати послуги, окрім випадків, коли:

     а) управління  аудиторського клієнта підтверджує письмово про 

відповідальність за всю систему та внутрішній контроль;

     б) обов'язковий аудитор  визначив  для  себе,  що  управління 

обов'язкового клієнта не використовує роботу по наданню фінансових

інформаційних систем як першооснову для визначення адекватності

його внутрішнього контролю та систем фінансової звітності;

     (с) у   випадку  розробки  проекту  фінансових  інформаційних 

систем надана послуга, використовує розробку особливостей,

визначених управлінням аудиторського клієнта; та

     (d) послуги  ТСФІ  не  містять  проекту  "поворотного  ключа" 

(напр. проект, що складається з проектування програмних засобів,

складу апаратного обладнання та їх установки) окрім випадків, коли

аудиторський клієнт або управління повністю письмово формулює

підтвердження, яке вимагається в (а) та бере на себе

відповідальність за

     (i) розробку,   установку   та   процес  оцінки  результатів, 

включаючи прийняття рішення щодо проведеної роботи; та

     (ii) роботу системи,  включаючи дані,  що використовуються чи 

генеруються системою.

     Ці положення не повинні обмежувати обсяг послуг обов'язкового 

аудитора, фірми або члена їх мережі, що надаються у зв'язку з

підготовкою, розробкою та установкою внутрішніх звітних засобів

управління, та засобів управління ризиком, що не дозволяються

таким особам діяти в ролі працівників чи здійснювати керівні

функції.

     3. У  випадках,  які не заборонені в 2,  обов'язковий аудитор 

повинен визначати, чи слід застосовувати додаткові заходи безпеки

для зменшення існуючої загрози самоперевірки. Зокрема, чи повинні

послуги, що включають розробку та інсталяцію фінансових

інформаційних систем експертною групою з осіб, що являються

фахівцями в різних галузях (включаючи залучення партнерів) та

різних звітних методик для працівників аудиторської виконавчої

групи.

     7.2.3. Послуги з оцінки 

     1. Загрози  самоперевірки  існує  завжди,  коли  обов'язковий 

аудитор, аудиторська фірма, член мережі фірм, або партнер,

менеджер або працівник надає клієнту з аудиту послуги з оцінки, що

полягають у підготовці оцінки, яка відображається у фінансовій

звітності клієнта.

     2. Значення загрози,  яка  полягає  у  самоперевірці,  завжди 

вважається за високу при дозволі надання послуг з оцінки, з

відповідною оцінкою сум, які є даними фінансової звітності, і коли

оцінка містить значний ступінь суб'єктивності у відповідному

питанні.

     3. У випадках,  не  заборонених  у  2,  обов'язковий  аудитор 

повинен визначати, чи необхідні додаткові заходи безпеки для

зменшення існуючої загрози, що полягає в самоперевірці. Зокрема

якщо послуга з оцінки може проводитись виключно експертною групою

з осіб, що являються фахівцями в різних галузях (включаючи

залученого партнера) та різні звітні методики для працівників

аудиторської виконавчої групи.

     7.2.4. Участь у внутрішньому аудиті клієнта з аудиту 

     1. Загроза,  пов'язана з самоперевіркою,  може  виникнути  за 

певних обставин, якщо обов'язковий аудитор, аудиторська фірма або

член мережі надає послуги з внутрішнього аудиту клієнту з аудиту.

     2. Для    зменшення    ступеня    загрози,    пов'язаної    з 

самоперевіркою, під час здійснення завдання по внутрішньому аудиту

клієнта з аудиту, обов'язковий аудитор повинен:

     а) переконатись,  що  керівництво  клієнта  або  його   орган 

управління за будь-яких обставин несе пряму відповідальність за

     (i) повну систему внутрішнього контролю  (напр.  встановлення 

та забезпечення внутрішніх засобів управління, включаючи щоденний

контроль та обробку стосовно підготовки, виконання та реєстрації

розрахункових операцій );

     (ii) встановлення  обсягу,  визначення  ступеня   ризику   та 

частоти внутрішніх аудиторських процедур, та

     (iii) прийняття рішень та дії на основі  отриманих  даних  та 

рекомендаціях, відповідно до внутрішнього аудиту під час

проведення обов'язкового аудиту.

     Якщо обов'язковим аудитором не  досягається  визначених  вище 

вимог, ні він сам, ні аудиторська фірма, ні будь-який член мережі

не повинні приймати участь у проведенні внутрішнього аудиту

клієнта з аудиту.

     б) не  брати  до уваги висновки внутрішнього аудиту для цілей 

обов'язкового аудиту без належної перевірки. Така процедура

включає огляд відповідної роботи обов'язкового аудиту партнером з

аудиту, що не приймав участі ні в обов'язковому аудиті, ні у

внутрішньому аудиті.

     7.2.5. Процесуальні  наслідки для клієнта з аудиту по судових 

рішеннях

     1. Загроза надання несанкціонованої  допомоги  завжди  існує, 

коли обов'язковий аудитор, аудиторська фірма, член мережі чи

партнер, керівник або працівник вчиняє дії на користь клієнта з

аудиту за рішенням, винесеним судом. Загроза, пов'язана з

самоперевіркою, також може виникнути, якщо така послуга включає

оцінку шансів клієнта з аудиту щодо судового рішення, та

відповідно має вплив на рахунки, що повинні бути відображені в

фінансовій звітності.

     2. Значення   як   допомоги,   так  і  загрози  самоперевірки 

вважається високим для дозволу обов'язковому аудитору,

аудиторській фірмі, члена мережі чи партнера по рішенню суду, що

включає моменти, які, очевидно, матимуть значний вплив на

фінансову звітність клієнта та суттєвий рівень суб'єктивності у

відповідній справі.

     3. У випадках,  не  заборонених  у  2,  обов'язковий  аудитор 

повинен вирішувати, чи потрібне застосування додаткових заходів

безпеки для зменшення існуючої загрози щодо надання допомоги. Це

може включати використання персоналу (включаючи залучення

партнера), який не відноситься до виконавчої групи, та який

використовує інші звітні методики.

     7.2.6. Набір на роботу керівників вищого рівня 

     1. Якщо обов'язковий аудитор,  аудиторська фірма, член мережі 

або партнер, керівник чи працівник приймає участь у наборі на

роботу на високу посаду або ключових керівників для клієнта з

аудиту, можуть виникнути різні види загроз для незалежності. Вони

можуть включати загрозу фінансового інтересу, довіри та загрозу

залякування.

     2. До того,  як прийняти участь у допомозі  по  набору  вищих 

ешелонів управління, обов'язковий аудитор повинен оцінити

можливість виникнення поточних та майбутніх загроз для його

незалежності. Він також повинен розглянути застосування можливих

заходів безпеки для зменшення ступеня таких загроз.

     3. У випадку  набору  працівників  на  ключові  фінансові  та 

адміністративних посади існує особливо високий рівень виникнення

загроз для незалежності обов'язкового аудитора. А отже,

обов'язковий аудитор повинен обережно приймати рішення щодо

можливого виникнення обставин, коли було подано перелік

потенційних кандидатів на такі посади, що може спричинити

недопустимий рівень ризику для незалежності. В такому випадку

обов'язкові аудитори суб'єктів господарювання з громадським

інтересом, що розцінюють ризик для незалежності занадто високим,

дозволяють надання скорочених переліків.

     4. В будь-якому випадку, рішення щодо вирішення застосовувати 

викладені вище положення повинно прийматись клієнтом з аудиту.

            8. Аудит та винагорода за надані послуги, 

які не відносяться до аудиту

     8.1 Умовні винагороди 

     1. Визначення винагороди за аудит, в якій сума є пропорційною 

до результатів наданої послуги, може спричинити виникнення загрози

корисливості та надання несанкціонованої допомоги, що є такими,

які несуть недопустимий рівень ризику для незалежності. Відповідно

вимагається:

     а) аудит не повинен проводитись на основі умовного визначення 

винагороди; та

     б) з  метою  запобігання  будь-якого  виникнення   умовності, 

основа для підрахунку аудиторської винагороди переглядається не

менше одного разу на рік. Це повинно включати всі можливі варіанти

так, щоб взяти до уваги всі неочікувані фактори роботи.

     2. Загрози  незалежності  можуть  також виникати при умовному 

визначенні винагороди за неаудиторські послуги, надані клієнту з

аудиту чи одному з структурних підрозділів. Система засобів

безпеки обов'язкового аудитора (див. А.4.3.2) також повинна

гарантувати:

     а) такі  заходи  ніколи  не вживаються без попередньої оцінки 

ризику для незалежності, яку вони можуть створити та гарантувати

що саме такі заходи необхідні для зменшення рівня ризику; та

     б) після того, як обов'язковий аудитор погоджується з вжитими 

заходами для подолання загроз для незалежності, як і для

діяльності, що не пов'язана з аудитом повинна бути відмінена або

обов'язковий аудитор повинен відмовитись від проведення

обов'язкового аудиту для дозволу прийняття роботи, що не пов'язана

з аудитом.

     8.2. Відношення  між  загальною  винагородою   та   загальним 

доходом.

     1. Надання  будь-яких  (аудиторських  чи не пов'язаних з ним) 

послуг обов'язковим аудитором, аудиторською фірмою чи мережею

одному з клієнтів з аудиту чи його структурному підрозділу не

повинно дозволятись з створенням фінансової залежності для такого

клієнта або групи клієнтів, як за фактичних так і виникаючих.

     2. Фінансова  залежність  вважається за існуючу коли загальна 

(аудиторська і така, що до неї не відноситься) винагорода, яку

аудиторська фірма або мережа отримує або очікує отримати від

клієнта та його структурних підрозділів, створює неналежно високий

відсоток від загального доходу за кожен рік за кожен період

строком в п'ять років.

     3. Обов'язковий аудитор також повинен  визначати  чи  існують 

певні відносини щодо винагороди з одним клієнтом з аудиту та його

структурними підрозділами, що можуть виникнути, для виникнення

фінансової залежності по відношенню до особи, що володіє

повноваженнями здійснювати вплив на результати обов'язкового

аудиту (будь-яка особа в межах значення А.2).

     4. В  будь-якому випадку,  обов'язковий аудитор,  аудиторська 

фірма або мережа повинні мати можливість продемонструвати, що

відсутня будь-яка фінансова залежність по відношенню до

конкретного клієнта з аудиту чи його структурного підрозділу.

     8.3. Прострочені виплати винагороди. 

     Якщо винагорода  за  аудит  або  інша  робота  проводиться  з 

суттєвою затримкою і сума невиплачена, або така сума разом з

винагородою за поточними підрахунками може бути віднесена до

значної позики (див. також В.2) загроза власної зацікавленості для

незалежності являється суттєвою настільки, що обов'язковий аудитор

не повинен приймати переобрання або, якщо необхідно та є

можливість застосування, повинен відмовитись від поточного

проведення аудиту. Ситуація повинна бути розглянута Партнером, що

не приймає участі в наданні будь-яких послуг клієнтові. Якщо такий

огляд не може бути проведений, ситуація підлягає зовнішній

перевірці іншим обов'язковим аудитором. В якості альтернативи може

бути прийнята допомога від професійного органу.

     8.4. Розрахунок цін 

     Обов'язковий аудитор  повинен мати можливість показувати,  що 

винагорода за проведений аудит достатня для покриття відповідних

витрат часу кваліфікованого персоналу для виконання завдання, а

також демонструвати виконання всіх аудитних стандартів, методик та

процедур якісного контролю. Він також повинен мати можливість

продемонструвати те, що передбачені ресурси відповідають розмірам

витрат на подібну роботу.

                        9. Судовий процес 

     1. Загроза як власної зацікавленості,  так і несанкціонованої 

допомоги може виникнути, якщо має місце судовий процес між

обов'язковим аудитором, аудиторською фірмою або будь-якою іншою,

що мала повноваження впливати на результати обов'язкового аудиту

(будь-яка особа в межах значення А.2) та клієнтом з аудиту або

його структурним підрозділом. Всі аудиторські та неаудиторські

послуги, надані клієнту, повинні братись до уваги з метою зниження

загроз.

     2. Якщо обов'язковий аудитор бачить,  що  така  загроза  може 

виникнути, він повинен обговорити таку ситуацію з органом

управління клієнта з аудиту або за відсутності такого органу, з

його постійним професійним органом. Такі загрози для незалежності

обов'язкового аудитора, вірогідно, будуть суттєвими, якщо має

місце судовий процес, який стосується будь-якої з залучених

сторін, щодо попереднього обов'язкового аудиту, або щодо поточного

аудиту. Обов'язковий аудитор повинен припинити діяльність, як

тільки такі обставини стають очевидними, відповідно до вимог

національного законодавства.

                     10. Провідний персонал, 

що діє на довгостроковій основі

     1. Загроза довіри чи загроза,  що виникає від знайомств, може 

виникнути, якщо певні члени виконавчої групи працюють на постійній

та довгостроковій основі на проведенні аудиту клієнта, зокрема

якщо йдеться про клієнтів суб'єктів господарювання громадського

інтересу.

     2. Для того,  щоб зменшити ступінь такої загрози,  якщо  мова 

йде про аудит суб'єкта господарювання громадського інтересу, від

обов'язкового аудитора вимагається:

     а) щонайменше  замістити  ключових  партнерів   з   аудиту(*) 

виконавчої групи (включаючи виконавчого партнера) після 7 років

призначення до виконавчої групи. Заміщеним ключовим партнерам з

аудиту дозволяти повертатися до колишнього клієнта для здійснення

аудиту не менш ніж через два роки після дати його заміни; і

---------------
     (*) Визначено в глосарії. 

     б) розглядати  ризик  для  незалежності,  який може виникнути 

відповідно до продовження участі інших учасників виконавчої групи,

та запровадити належні заходи безпеки з метою зменшення такого

ризику до дозволеного рівня.

     3. Якщо  йдеться  про   клієнтів,   які   не   є   суб'єктами 

господарювання громадського інтересу, бажано, щоб процедури,

передбачені в п. 2 вище, також підлягали застосуванню. Однак, якщо

аудиторська фірма не має можливості забезпечити заміну ключових

партнерів з аудиту, обов'язковий аудитор повинен визначити, які

інші заходи безпеки підлягають застосуванню з метою зменшення

ризику для незалежності до допустимого рівня.

     Ця Рекомендація адресується Державам-членам. 

     Вчинено в Брюсселі, 16 травня 2002 року. 

 За Комісію                                    FREDERIK BOLKESTEIN 

Член Комісії

                                      Додаток 

     Наступні коментарі надають додаткові вказівки для  тлумачення 

ряду фундаментальних принципів, встановлених Рекомендацією.

                     А. КОНЦЕПТУАЛЬНА ОСНОВА 

     Основною перевіркою   ефективності  підходу,  застосовуваного 

обов'язковим аудитором з метою зменшення загроз та ризиків для

його незалежності з огляду на проведення окремого аудиту є те, чи

належна та проінформована третя сторона, що володіє всіма

відповідними фактами та якій відомі всі обставини щодо проведення

цього аудиту, буде вважати, що обов'язковий аудитор при прийнятті

рішень по всім справам, що знаходяться в його провадженні, діє

об'єктивно та неупереджено.

     Обов'язковий аудитор  повинен  мати  прозоре   уявлення   про 

значення об'єктивності, що повинно бути його власним переконанням

та про значення незалежності як фактичної, так і уявної.

Відповідно, розглядаючи питання про те, чи може він проводити

об'єктивний та незалежний аудит, він повинен брати до уваги широке

коло факторів та обставин. Вони повинні включати: коло осіб, які

окрім нього мають можливість впливати на результат аудиту, що

проводиться; можливі існуючі чи потенційні загрози та ризики, які

належна та проінформована третя особа може розцінювати як такі що

компрометують його незалежність; та яку систему засобів безпеки

застосувати для усунення чи зменшення таких загроз чи ризиків та

забезпечення незалежності. В деяких випадках єдиний заходом для

забезпечення його незалежності буде відмова від певних відносин з

аудиторським клієнтом.

          1. ОБ'ЄКТИВНІСТЬ, ПРАВДИВІСТЬ ТА НЕЗАЛЕЖНІСТЬ 

     1. Суспільне  сприйняття етичних вимог,  що застосовуються до 

обов'язкових аудиторів як передумова для суспільної довіри як роль

суспільного інтересу обов'язкових аудиторів, достовірність

перевіреної фінансової звітності, та можливість аудиторської

професії відігравати належну роль в аудиторському процесі. Це

також включає обов'язковість моніторингу вибраних шляхів

відповідності таким вимогам. Також важливо досягти спільного

розуміння значення "вимога незалежності обов'язкового

аудитора"(1), і як це поняття взаємодіє з етичними вимогами

"об'єктивності" та "правдивості"(2), та як, якою мірою,

відповідність таким вимог може бути об'єктивно оцінена.

----------------
     (1) Див.  Статтю 24 8-ї Директиви про товариства, яка містить 

вимоги до держав-членів щодо передбачення незалежності

обов'язкових аудиторів, згідно з законодавством держави-члена, що

вимагає проведення обов'язкового аудиту.

     (2) Див  також  статтю  23  8-ї Директиви про товариства,  що 

містить вимоги до держав-членів про виконання обов'язкових аудитів

з дотриманням професійної правдивості.

     Ця кінцевою   метою   обов'язкового   аудиту   є  висловлення 

об'єктивної аудиторської думки. Основним засобом, за допомогою

якого обов'язковий аудитор демонструє, що він може відобразити

таку думку, є показ того, що він здійснює аудит об'єктивно. Для

досягнення цього він повинен діяти справедливо, розумно, правдиво

(що включає в себе справедливе ставлення та точність) та не

створюючи конфлікт інтересів, що могло б скомпрометувати його

незалежність.

     Ні об'єктивність,  ні  правдивість  не  можуть   бути   легко 

перевірені або зовнішньо проконтрольовані. З огляду на це,

держави-члени та аудиторська професія виробили норми та вказівки,

що не встановлюють перевагу одного з цих принципів та визначають

етичні зобов'язання обов'язкових аудиторів.

     Вимога щодо незалежності обов'язкового аудитора адресована як 

до:

     - незалежності точки зору,  тобто, переконання, що стосується 

всіх рішень по поточному завданню, але не може стосуватись всіх

решти; так і до

     - незалежність  при  вчинення  дій,  тобто  уникнення  дій та 

обставин які мають таке значення, що належна та проінформована

третя особа піддасть сумніву об'єктивність дій обов'язкового

аудитора.

     Концепція незалежності   обов'язкового    аудитора    вимагає 

перевірку, що спочатку оцінює відповідні обставини, щодо яких

обов'язковий аудитор знаходить себе, особливо при будь-яких

відносинах або зацікавленості, що має якесь відношення до його

завдання.

     Незалежність не  являється   абсолютним   стандартом,   якого 

обов'язкові аудитори зобов'язані досягти, відокремлено від всіх

економічних, фінансових та інших відносин, що можуть виникнути та

спровокувати залежність будь-якого характеру. Така ситуація,

очевидно, буде неможливою, якщо одна особа є залежною чи має

відносини з іншою.

     Тим не   менше,   існує   можливість   об'єктивно  перевіряти 

дотримання обов'язковим аудитором концепції незалежності шляхом

моніторингу процесу аудиту: По-перше, при цьому беруться до уваги

відповідні обставини, в яких обов'язковий аудитор опиняється, та

особливо його відношення та зацікавленість відповідно до завдання.

По-друге, визначається, чи така зацікавленість або відношення

спонукає належну та проінформовану третю особу, що володіє всіма

цими обставинами, вирішити, що обов'язковий аудитор є незалежною

особою, тобто спроможний діяти об'єктивно та неупереджено щодо

вирішення всіх питань, які виникають при здійсненні обов'язкового

аудиту. В цьому розумінні незалежність повинна розглядатись як

гарант правдивості та об'єктивності та підтверджуватись належною

та проінформованою особою.

            2. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ТА СФЕРА ЗАСТОСУВАННЯ 

     Відповідальність 

     Обов'язком для  обов'язкових  аудиторів,  чи  то  фізичних чи 

юридичних осіб, в повному обсязі дотримуватись національного

законодавства та національних професійних норм в частині що

стосується обов'язкових Аудитів. Вони також включають правила щодо

незалежності.

     При проведенні    безпосереднього    обов'язкового    аудиту, 

відповідальність несе обов'язковий аудитор, що відповідальний за

забезпечення дотримання вимог щодо незалежності обов'язкових

аудиторів. Ця вимога застосовується не тільки до нього самого, але

і його організації - аудиторської фірми (беручи до уваги, що вона

не є тією самою юридичною особою, що і обов'язковий аудитор), але

також і будь-яку іншу особу, що уповноважена здійснювати вплив на

результати обов'язкового аудиту.

     Обов'язковий аудитор,  або  -  у  випадку  якщо  обов'язковий 

аудитор є фізичною особою - аудиторська фірма, що проводить аудит,

повинен мати адекватні системи та застосовувати відповідні заходи

для гарантування, що особи в межах фірми дотримуються політик та

процедур для забезпечення незалежності (див. також А.4.3). Такі

системи повинні забезпечувати, окрім іншого, такі питання як

внутрішню організацію, трудові відносини та санкції.

     Якщо обов'язковий аудитор є членом мережі,  він  зобов'язаний 

вжити необхідних заходів для гарантування залежно від того,

наскільки вони мають можливість здійснювати вплив на обов'язковий

аудит, що члени мережі, всі їхні власники, акціонери, партнери,

менеджери та працівники дотримуються норм щодо незалежності, які

застосовуються при формуванні аудиторського висновку. Це може бути

досягнуто, зокрема через:

     - договори,  що  надають  обов'язковому  аудитору  можливість 

встановлювати правила щодо незалежності членам-фірмам мережі,

їхнім партнерам(*), керівникам та працівникам, стосовно його

конкретних клієнтів, процедури перевірки якості між фірмами та

доступ для зовнішнього забезпечення якості;

     - надання відповідної  інформації  фірмам-членам  Мережі  про 

Аудиторських Клієнтів, та вимагаючи від таких фірм надавати

відповідну інформацію про їхні ділові та фінансові правовідносини

з такими клієнтами. Такий двосторонній потік інформації необхідний

для визначення всіх відносин, що його фірми-члени мережі можуть

мати з клієнтом та його Структурними Підрозділами на які може

вплинути політика незалежності обов'язкового аудитора;

     - процедури обов'язкового проведення консультацій  за  кожної 

ситуації, коли виникають підозри, про збереження незалежності

обов'язкового аудитора через правовідносини Аудиторського Клієнта

з одною з фірм-членів Мережі.

     Ці заходи  також можуть доречними для збереження незалежності 

за ситуацій, коли посередники чи агенти обов'язкового аудитора або

аудиторська фірма, залучені до аудиту, відмінні від фірми-члена

мережі.

     Для проведення конкретного завдання з аудиту, де обов'язковим 

аудитором є аудиторська фірма, відповідальність за встановлення

кола осіб, до яких вимоги щодо незалежності застосовуються, та які

заходи та правила можуть бути необхідні для застосування, повністю

покладається на виконавчого партнера(*). Ця особа повинна

здійснювати адекватну професійну діяльність з метою виконання

відповідного завдання, оскільки до його компетенції відноситься

оцінка того, чи дотримані вимоги до незалежності. Він також

повинен бути проінформований про наявність будь-яких аудиторських

чи не пов'язаних з аудитом відносин обов'язкового аудитора,

аудиторської фірми або мережі з клієнтом (політики щодо

незалежності аудиторської фірми в А.4.3.2).

     Визначення сфери застосування 

     Обов'язковий аудитор також повинен мати на увазі,  що загрози 

його незалежності можуть виникнути не тільки з його власних

відносин з клієнтом з аудиту, але також від інших прямих чи

опосередкованих відносин з іншими фізичними особами та фірмами під

час його діяльності при проведенні аудиту. Обов'язковий аудитор

повинен оцінювати фактичну та потенційну загрозу, що виникає від

відносин клієнта з фізичними та юридичними особами в межах

Виконавчої Групи, в межах Аудиторської Фірми та Мережі, членом

якої є така фірма. Він також повинен брати до уваги відносини з

іншими особами, такими як посередники чи агенти Аудиторської Фірми

чи Аудиторського Клієнта, включаючи тих, що залучені для

діяльності, що не пов'язана з проведення аудиту. В підсумку, він

повинен визначати всіх, хто володіє повноваженнями впливати на

результати обов'язкового аудиту.

     Визначаючи коло осіб,  до яких повинні застосовуватись вимоги 

щодо незалежності, обов'язковий аудитор повинен брати до уваги всі

можливі фактори. До них можуть належати розміри клієнта та його

організаційно-правова форма, розміри, організаційно-правова форма

і внутрішня організація аудиторської фірми будь-якої з мереж,

членом якої вона є. Обов'язковий аудитор також повинен брати до

уваги об'єм та природу послуг, які надає аудиторському клієнтові

аудиторська фірма чи будь-яка фірма-член її мережі.

     Наприклад, для невеликої аудиторської Фірми в чотири чи п'ять 

Партнерів, які являються обов'язковим Аудитором для товариств в

три відділення, розташовані в одній державі-члені, правила

незалежності як правило застосовуватимуться до:

     - виконавчого  Партнера,  Аудиторської  Фірми,   та   кожного 

Партнера з Командного Ланцюга;

     - кожного Партнера, що відповідає за послуги, що не пов'язані 

з проведенням аудиту тим самим клієнтам; та

     - кожної іншої особи в межах фірми,  яка володіє  чи  повинна 

володіти повноваженнями що дозволяють впливати на висновки

обов'язкового аудиту;

     Однак, якщо       обов'язковий       аудитор       середнього 

мультинаціонального товариства є однією з фірм мережі, сфера

правил може поширюватись на:

     - виконавчого партнера  та  аудиторську  групу  обов'язкового 

аудитора;

     - кожного  партнера члена аудиторської групи однієї фірми або 

в іншій фірмі мережі, який приймає участь в аудиті закордонних

юридичних осіб клієнта, включаючи всі централізовані послуги, чи

спеціалісти, що залучаються до такої роботи;

     - кожен партнер тієї самої фірми чи іншої  фірми  мережі,  що 

приймає участь в наданні послуг клієнту, що не пов'язані з

аудитом;

     - кожен партнер командного ланцюга (як  відповідному  органу, 

де аудиторський висновок направляється або закордонна країна, якщо

аудиторська робота, чи робота не пов'язана з аудитом підготовлений

для аудиторського клієнта); та

     - кожну  іншу  особу  в  межах  фірми або іншої фірми в межах 

мережі, що володіє повноваженнями впливати на результати

обов'язкового аудиту.

     В іншому  випадку,  вимоги щодо незалежності застосовуються в 

рівній мірі; різниця полягає лише в кількості людей яку

обов'язковий аудитор може забажати залучити.

     Особи, що  інші  ніж  учасники виконавчої групи чи командного 

ланцюга

     Обов'язковий аудитор  повинен  давати  подальшу  увагу  іншим 

особам, які навіть не будучи частиною виконавчої групи чи

командного ланцюга, можуть впливати на результати обов'язкового

аудиту. До них можуть відноситись:

     - власники  чи  акціонери  аудиторську  фірму  з  потенційним 

впливом на основі значення їх прав голосу. Якщо, наприклад, існує

лише декілька акціонерів в аудиторській фірмі, кожен власник чи

акціонер може розглядатись як така, що уповноважена впливати на

результати обов'язкового аудиту;

     - особи,   на  яких  покладені  наглядові  чи  прямі  керівні 

обов'язки за здійснення аудиторської функції на відповідних

рівнях, будь-де зайняті члени аудиторської групи;

     - інші  аудиторські  партнери чи партнери,  що не пов'язані з 

аудитом з потенційним впливом через робочі відносини з членами

аудиторської групи. Залежно від таких факторів, як розмір та

внутрішня організація установи, професійної організації,

аудиторської фірми, або навіть мережі, всі партнери такої

юридичної особи можуть розглядатись як такі, що мають можливість

впливати на результати обов'язкового аудиту.

     Обов'язковий аудитор також повинен брати до уваги,  чи можуть 

бути особи за межами аудиторської фірми чи її мережі що,

відповідно до відносин з особами фірми чи групи, мають чи можуть

мати можливість впливати на результати обов'язкового аудиту. Як

приклад такими особами можуть бути:

     - члени  сім'ї  або  інші  тісні  особисті  відносини  членів 

виконавчої групи чи командного ланцюга, що володіє значною

фінансовою часткою в аудиторському клієнті або займає ключову

посаду в клієнті (див. В.6); або

     - фізичні чи юридичні особи з фінансово значними комерційними 

правовідносинами як по відношенню до обов'язкового аудитора та

його фірми або аудиторського клієнта. До них можуть відноситись

значні постачальники, замовники чи контрактні особи.

     Обов'язковий аудитор    повинен    визначити   тих   осіб   в 

аудиторській фірмі чи мережі, на участь яких в аудиті може бути

здійснено такий зовнішній вплив, як фактичний так і уявний, беручи

до уваги, що він не матиме можливості застосувати правила щодо

незалежності на осіб за межами аудиторської фірми чи її мережі.

                3. ЗАГРОЗИ НЕЗАЛЕЖНОСТІ ТА РИЗИКИ 

     З метою  уникнення чи усунення фактів та обставин,  що можуть 

скомпрометувати незалежність обов'язкового аудитора, по-перше,

суттєвим є встановлення загроз для незалежності, що можуть

виникнути за певних обставин. По-друге, обов'язковий аудитор

повинен оцінити їхнє значення з метою визначення рівня ризику, що

може скомпрометувати його незалежність.

     Чим більш чітко обов'язковий аудитор має можливість визначити 

природу загроз, тим чіткіше він може судити про рівень ризику для

його незалежності, що створюються такими загрозами. Основані на

їхній загальній природі, можуть бути визначенні наступні види

загроз для незалежності:

     - загроза  особистої  користі:   незалежності   обов'язкового 

аудитора може загрожувати фінансовий чи інший конфлікт особистих

інтересів (наприклад, прямий чи опосередкований інтерес клієнта,

що не залежить від аудиту клієнта чи виплат, що не пов'язані з

аудитом, бажання отримати прибуток за невиконану роботу, від

небажання втратити клієнта);

     - Загроза   самоперевірки:   відноситься   до   труднощів   з 

дотриманням об'єктивності при проведенні процедур самоперевірки

(наприклад, під час прийняття рішень або частини рішень, що

повинні прийматись повністю керівництвом аудиторського клієнта;

або коли результати чи висновки попереднього аудиту чи роботи, що

не пов'язана з аудитом, представлені обов'язковим аудитором або

його фірмою, повинні бути переглянуті чи переоцінені для прийняття

рішення по поточному аудиту);

     - Загроза  надання  несанкціонованої  допомоги:  незалежність 

обов'язкового аудитора може опинитись під загрозою, якщо

обов'язковий аудитор починає виступати за, чи проти позиції

клієнта стосовно будь-якої суперечливої ситуації чи процедури

(наприклад, операції з акціями або іншими цінними паперами

клієнта; діючи як захисник від імені клієнта в судовому процесі;

коли клієнт вирішує спір з аудитором в судовому порядку);

     - Загроза через існування знайомств та опіки:  ризик, коли на 

обов'язкового аудитора може бути вчинено особистістю чи якостями

клієнта, та в результаті чого досягти значної симпатії інтересам

клієнта, наприклад, занадто довгі та близькі відносини з

особистістю клієнта, які можуть досягти черезмірної довіри при

здійсненні обов'язків обов'язкового аудитора.

     - Загроза залякування:  включає в себе таку можливість,  коли 

аудитор може утриматись від об'єктивного виконання його діяльності

через загрози чи острах, наприклад, коли має місце впливовий чи

вододіючий владними повноваженнями клієнт.

     Значення конкретної загрози залежить від  різних  (таких,  що 

можна перерахувати, і таких, що ні) факторів, таких як їхня сила,

статус залучених до процесу осіб, природа самого питання, що

породжує загрозу, та сама вся аудиторська діяльність. При

визначенні значення загрози обов'язковий аудитор також повинен

брати до уваги, що за одних і тих самих обставин можуть виникнути

різні види загроз. З огляду на один певний ряд обставин загроза

вважається за таку що є суттєвою якщо, беручи до уваги всі

кількісні аспекти, разом з поєднанням і інших і без них, така

загроза підвищує рівень ризику для незалежності до недопустимо

високого рівня.

                    4. СИСТЕМА ЗАХОДІВ БЕЗПЕКИ 

     Якщо існують загроза для незалежності обов'язкових аудиторів, 

обов'язковий аудитор повинен завжди брати до уваги та

задокументувати чи належним чином вжиті заходи безпеки для

зменшення чи усунення значення загроз до допустимого рівня. Заходи

безпеки відносяться до різних зобов'язань в аудиторській

діяльності, включаючи структуру управління аудиторського клієнта

(див. А.4.1), всю систему саморегулювання, державне управління та

нагляд за професією аудиту, включаючи дисциплінарні санкції

(див. А.4.2), та систему внутрішнього контролю якості

обов'язкового аудитора (див. А.4.3).

     Рівень ризику для незалежності 

     Рівень ризику незалежності може бути визначений як такий,  що 

входить до меж "відсутності ризику для незалежності" до

"максимального ризику незалежності". Однак точно встановлено він

не може бути, рівень ризику незалежності для кожної спеціальної

діяльності, відносин, або обставин що можуть представляти собою

загрозу для незалежності обов'язкового аудитора може бути

представлено як в межах, чи при кінцевій точці, щодо континууму

ризику незалежності.

     Обов'язковий аудитор та  будь-яка  інша  особа.  Залучена  до 

процесу прийняття рішення стосовно незалежності обов'язкового

аудитора по відношенню до його клієнта (наприклад, регуляторного

органу, інших обов'язкових аудиторів, що проводять консультування

з метою надання допомоги) повинні оцінювати допустимість рівня

ризику для незалежності, що виникає з специфіки діяльності,

відносин, та інших обставин. Така оцінка потребує від таких осіб,

що приймають рішення щодо незалежності, вирішувати чи усувають або

значно зменшують рівень загроз для незалежності, викликані такою

діяльністю, відносинами або іншими обставинами, існуючі заходи

безпеки. Якщо ні, то подальші рішення повинні прийматись про

застосування додаткових заходів (включаючи заборони) або поєднання

заходів безпеки, які зменшать рівень ризику для незалежності, та

відповідна можливість досягнення прийнятної об'єктивності, і таким

чином пониження до допустимо низького рівня.

     4.1. Заходи безпеки юридичних осіб, що підлягають аудиту 

     4.1.1. Вплив  структури  управління  на  оцінку  ризику   для 

незалежності

     Аналізуючи обов'язки  керівництва  аудиторського клієнта,  що 

може допомогти гарантуванню незалежності обов'язкового аудитора,

необхідно розмежовувати структуру управління клієнта суб'єкта

господарювання громадського інтересу(*) та таку ж в аудиторському

клієнті з відносно незначним громадським інтересом. Така

диференціація відноситься як до корпоративної управлінської

діяльності, завдання якої є фактично захист існуючих та

потенційних інвесторів, так і до поняття незалежності

обов'язкового аудитора.

     Аудиторські клієнти громадського інтересу 

     Що стосується  поняття  незалежності по відношенню до клієнта 

суб'єкта господарювання громадського інтересу(*), то обов'язковий

аудитор повинен брати до уваги всі варіанти тлумачення

національного, регіонального чи навіть інтернаціональної

спільноти. В цьому розумінні корпоративне управління відіграє

важливу роль при забезпеченні безпеки незалежності обов'язкового

аудитора.

     Обов'язкові аудитори  формально призначають більшістю голосів 

акціонерів на щорічних загальних зборах. Акціонери часто

призначають обов'язкових аудиторів за рекомендацією їхнього

керівництва. Така процедура, зокрема, дозволяється за відсутності

додаткового ухвалення органу управління(*) клієнта іншого, ніж

просте керівництво (наприклад, наглядова рада, не виконавчий

директорат, аудиторський комітет) або не забороняється регулюючим

законом (розпорядчий орган певної сфери професійної

діяльності)(1). Однак така процедура не захищає належним чином

інтереси меншості акціонерів або потенційних інвесторів, а також

не сприяє захисту незалежності обов'язкового аудитора.

----------------
     (*) Визначено в глосарії. 

     (1) В  деяких  системах   права   національне   законодавство 

передбачає для певних видів товариств, таких як кооперативи або

асоціації, проведення аудиту фінансової звітності особливим

обов'язковим аудитором, який призначається відповідно

законодавства, що регулює діяльність таких товариств, та не може

бути призначений будь-яким керівним органом чи Органом Управління.

Такі Обов'язкові Аудитори таких видів юридичних осіб можуть

розцінювати таку умову як захід безпеки для зменшення певного виду

загроз для незалежності особистого інтересу для незалежності.

     Таким чином,  структури управління в межах  юридичної  особи, 

відносно якої проводиться аудит повинні гарантувати, що

призначення обов'язкового аудитора проводиться в інтересах

акціонерів, так само як збереження таких інтересів є пріоритетним

при проведенні аудиту. Якщо, наприклад, наглядова рада або

аудиторський комітет справляється ефективно з його завданнями по

нагляду за фінансово-звітним процесом, вони повинні частково

полягатись на роботу, вказівки та ствердження обов'язкового

аудитора. Невід'ємно від такого посилання звичайно від

обов'язкового аудитора вимагається надання своїх послуг,

дотримуючись незалежності.

     З метою встановлення значення  загрози  незалежності  та  для 

оцінки рівня ризику для незалежності (див. А.3 та А.4),

обов'язковий аудитор повинен старанно оцінювати, чи забезпечує

керівництво юридичної особи, що підлягає аудиту, належну

інфраструктуру загальної безпеки незалежності їхнього

обов'язкового аудитора. Така інфраструктура повинна може включати

такі моменти, як:

     - залучення органу управління при  призначенні  обов'язкового 

аудитора (наприклад, формальне ухвалення рекомендованої

кандидатури або активна участь при переговорах з потенційним

обов'язковим аудитором);

     - строк  призначення  обов'язкового  аудитора  (на проведення 

одного аудиту/довгостроковий контракт);

     - залучення  органу  управління  при  оформленні  послуг  від 

обов'язкового аудитора, що не пов'язані з самим аудитом, від

аудиторської фірми або від юридичної особи в межах мережі, членом

якої вона є (наприклад, відсутність залучення або активна участь

при веденні переговорів про суттєві зобов'язання);

     - існування нагляду та результатів такого нагляду за  аудитом 

та іншими послугами, що надаються юридичним особам, аудит яких

проводить обов'язковий аудитор, аудиторська фірма або його мережа,

та періодичність формування таких результатів обов'язковому

аудитору.

     Інші клієнти з аудиту 

     Якщо аудиторськими  клієнтами  є  інші  особи,  ніж  суб'єкти 

господарювання громадського інтересу, обов'язковий аудитор так

само аналізувати, чи забезпечує управлінська інфраструктура

аудиторського клієнта загальні заходи безпеки для його

незалежності. Якщо клієнт не має органу управління, обов'язковий

аудитор повинен аналізувати, чи управлінська політика клієнта

забезпечує заходи безпеки для його незалежності та чи існують

спеціальні загрози, які можуть бути усунуті шляхом вибору

відповідної політики діяльності юридичної особи. Такі політики

можуть включати внутрішні процедури для об'єктивного вибору при

оформленні послуг, що не пов'язані з аудитом. Обов'язковий аудитор

також повинен брати до уваги якість та кількість персоналу клієнта

з аудиту. Це зокрема може відноситись до оцінки ризику при

прийнятті рішень, що відносяться до управління від імені клієнту.

Наприклад, якщо клієнт, має незначну кількість підлеглих,

обов'язковий аудитор має право приймати рішення на свій власний

розсуд.

     4.1.2. Залучення органу управління 

     Як визначено   в   А.4.1.1,   деякою   мірою    до    відання 

(відповідальності) аудиторського клієнта відноситься забезпечення

незалежності їхнього обов'язкового аудитора. Ведення активної

співпраці між обов'язковим аудитором та органом управління клієнта

є основоположним засобом встановлення зв'язку між власними

заходами безпеки обов'язкового аудитора та тими, що застосовує

аудиторський клієнт. Обов'язковий аудитор повинен як мінімум раз

на рік ініціювати процес обговорення необхідних питань з

аудиторським клієнтом в письмовій формі з метою захисту його

самого та досягнення режиму якісної оцінки (див. А.4.2), для

контролю дотримання вимог, будь-яких, що визначаються за

необхідні.

     Розкриття відомостей про винагороду 

     Розкриття для  органу  управління  відомостей  про  відносини 

оплати праці між обов'язковим аудитором, аудиторською фірмою,

членами її мережі та аудиторським клієнтом і його структурними

підрозділами допомагає органу управління оцінити вплив таких

відносин на незалежність обов'язкового аудитора. За необхідності,

орган управління може вимагати додаткових заходів для забезпечення

безпеки незалежності обов'язкового аудитора. В цьому відношенні,

розкриття повинно відбуватись на регулярній основі, не менше

одного разу на рік, до того, як аудиторська робота приймається чи

поновлюється. На додаток, розкриття повинно бути більш детальним і

ширшим ніж таке, що вимагається для цілей опублікування.

(див. А.5). Зокрема, вимога щодо розкриття також повинна

розповсюджуватись на суми, отримані за контрактами з надання

зовнішніх послуг, до поточних пропозицій для надання послуг в

майбутньому, та до компенсації, що отримується або очікується чи

випадково отримується за надання послуг, що не відносяться до

аудиту. (див. В.8.1), кожне відповідно до типу наданої послуги.

     4.2. Гарантування якості 

     З метою  гарантування,  що  обов'язковий аудитор дотримається 

професійних стандартів, включаючи вимоги до незалежності,

необхідна система контролю або посилення. Заходи безпеки та

процедури повинні мати ефективність для всієї системи контролю.

Досягнення такої ефективності починається з професійного підходу

до питань якості та етики і береться до уваги рівні гарантування,

передбачені належно перевіреною системою контролю. Одним з шляхів

закріплення вимог щодо незалежності є створення та функціонування

системи в межах держави-члена для гарантування якості обов'язкових

аудитів. Рекомендація Комісії щодо "Гарантії якості обов'язкового

аудиту в ЄС" містить рекомендації для дотримання обов'язковими

аудиторами етичних принципів та правил, включаючи правила

незалежності, підлягає якісному перегляду. Оскільки запропоновані

системи гарантування якості включають громадський нагляд, вони

також повинні забезпечувати суспільне визначення питань, які

стосуються незалежності.

     4. Загальні заходи безпеки обов'язкового аудитора 

     4.3.1. Володіння та контроль над аудиторських фірмами 

     Необхідність в заходах контролю над аудиторською фірмою 

     Щоб аудиторська фірма могла  отримати  ліцензію  для  ведення 

обов'язкових аудитів, стаття 2.1 (b) (ii) 8-ї Директиви

законодавства про товариства, вимагає, щоб більшість голосів

аудиторської фірми була у володінні обов'язкових аудиторів. Ці

особи повинні бути ухвалені уповноваженим органом кожної

держави-члена ЄС, тобто, фізичні особи чи фірми, що відповідають

мінімальним умовам вказаної Директиви.

     Без будь-яких подальших обмежень,  це дозволить  аудиторським 

фірмам накопичувати капітал на ринках капіталу шляхом приватних чи

публічних пропозицій. Деякі держави-члени відзначають таке

фінансування з серйозним занепокоєнням для незалежності

обов'язкового аудитора. Як результат, вони повинні застосовувати

більш обмежуючі правила щодо права власності аудиторських фірм

(наприклад, дозвіл володіння не більше 25% особами, що не є

обов'язковими аудиторами, або обмежена меншість у володінні лише

для представників певних регламентованих професій).

     Постає питання,  чи є  достатньо  суттєвим  для  гарантування 

контролю над фірмою обов'язковими аудиторами володіння більшістю

голосів. Наприклад, якщо одна особа, що не є аудитором, володіє

49% голосів, а інші 51% було розподілено поміж числа обов'язкових

аудиторів, то не аудитор володітиме достатнім контролем над

аудиторською фірмою. В цьому відношенні важливо приділяти значну

увагу загрозам за такої ситуації для незалежності обов'язкових

аудиторів. Також необхідно вжити відповідних заходів безпеки з

метою уникнення таких ситуацій. Вони можуть включати, наприклад,

обмеження права голосу єдиного власника-неаудитора від 5% до 10%

від загальної кількості. Якщо лише декілька обов'язкових аудиторів

володіє більшість голосів аудиторської фірми, це може бути

достатнім для надання дозволу певним особам володіти пропорцією,

ніж вказаною. В окремих випадках, це може бути виправдано, якщо

такі особи є представниками регламентованої професії (наприклад,

адвокати, нотаріуси), або інші особи (наприклад, менеджери та інші

професійні консультанти) чия професійна діяльність тісно пов'язана

з аудиторською фірмою чи одним з учасників її мережі.

     Ризики по  відношенню до того,  що відносини між обов'язковим 

аудитором, аудиторською фірмою, власником-неаудитором аудиторської

фірми та аудиторським клієнтом може поставити під сумнів

незалежність Обов'язкового аудитора бути віднесені з посиланням на

А.2, де визначається межі осіб до яких застосовуються вимоги щодо

незалежності, В.1 та В.2, маючи на увазі фінансові та/або ділові

зв'язки, що можуть існувати між ними.

     4.3.2. Система внутрішніх заходів безпеки аудиторської фірми 

     Обов'язковий аудитор    повинен    дотримуватись   стандартів 

незалежності, незалежно від того встановлені вони законом чи

професійними уповноваженими органами як частина саморегулювання

або прийняті добровільно аудиторською фірмою як частина власної

політики. З метою забезпечення дотримання визначених вимог

обов'язковий аудитор повинен встановити систему відповідних

заходів безпеки, або у випадку, коли обов'язковий аудитор та

аудиторська фірма не одна і та сама юридична особа - то хоча б

вимагати від аудиторської фірми чинити так.

     Політика незалежності аудиторської фірми 

     Аудиторська фірма  повинна  розвивати  політику незалежності, 

яка покриває діяльність, що є допустимою чи недопустимою, коли

проводиться для клієнтів чи їхніх структурних підрозділів.

     Не зважаючи  шлях  яким  розвивається  деталізовані стандарти 

незалежності метою є посилення відповідною імплементації та

забезпечення заходів безпеки обов'язкового аудитора та підтримка

їхнього постійного вдосконалення. Відповідно, політики щодо

незалежності аудиторської фірми повинні бути достатньо гнучкими

для забезпечення можливості їхнього регулярного поновлення. Таке

поновлення може бути необхідним за змінних обставин та фактів або

якщо стандарти незалежності самі по собі підлягають зміні

відповідно до очікувань суспільства.

     Формування та    документація   політик   щодо   незалежності 

аудиторської фірми повинно відображати пряме практичне середовище

(наприклад, розміри та організаційну структуру аудиторської

фірми). Вони також повинні відображати аудиторське середовище

(наприклад, клієнти та ділове портфоліо аудиторської фірми та інше

знаходиться за межами аудиторської фірми, що залучені до

відрахувань аудиторської фірми).

     Аудиторська фірма   повинна   вести  відповідну  політику  та 

процедури що гарантували б те, що відповідному виконавчому

партнеру відомо про будь-які інші існуючі відносини між фірмою та

фірмами-членами її мережі і клієнтом з аудиту та його структурними

підрозділами. Це включає вимогу обов'язкового консультування

виконавчого партнера до прийняття будь-яких відрахувань від

клієнта чи його структурних підрозділів. В такому випадку до

зобов'язання виконавчого партнера відноситься оцінка чи можна

вважати такі відносини як такі, що мають вплив на незалежність

обов'язкового аудитора. За окремих причин, особливо що стосується

групи аудиторських ситуацій, така оцінка може бути частково

делегована іншим аудиторським партнерам. Наприклад, аудиторський

партнер аудиторської групи окремої країни повинен бути

повідомлений про, та повинен оцінити вплив всіх (існуючих та

потенційних) відносин в даній країні. Однак, виконавчий партнер

повинен завжди приймати участь у оцінці ризику для незалежності

при кожних значних відносинах. У випадку, якщо аудиторський клієнт

має орган управління (див. А.4.1), необхідне залучення такого

органу до оціночного процесу незалежності.

     Якщо особи,   інші   ніж   аудиторська  фірма,  її  партнери, 

менеджери та працівники, що співпрацюють з клієнтом або приймають

участь у аудиторській оцінці (наприклад, спеціалісти, що працюють

за контрактом, фірми-члени Мережі) політики аудиторської фірми

щодо незалежності, також повинні містити вимоги та консультативні

процеси, що необхідні для запобігання цих осіб від породження

недопустимого рівня ризику для незалежності обов'язкового

аудитора.

     З метою гарантування  відповідного  дотримання  політик  щодо 

незалежності партнерами, керівниками та працівниками, аудиторська

фірма потребує належного розголошення політик, та навчання цих

осіб на постійній основі. Це також включає інформування таких осіб

про санкції за порушення політики незалежності.

     Процедури, які підлягають застосуванню 

     Відповідно до   політик   незалежності,    які    приймаються 

аудиторською фірмою та залежно від її розмірів, процедури, яких

партнери, керівники та працівники повинні дотримуватись, можуть

бути різними. Для невеликої аудиторської фірми необхідним може

бути дотримання правил незалежності на основі виникнення

відповідної необхідності, і відповідно приймати рішення про

застосування певних процедур, що зменшують ризик для незалежності.

Однак, для великої аудиторської фірми необхідним може бути

заснування типових процедур з метою виявлення навіть гіпотетичних

загроз для незалежності обов'язкового аудитора. Наприклад, для

виявлення загрози особистої зацікавленості, що виникає з

фінансових чи ділових відносин, може бути необхідно для таких

аудиторських фірм мати постійну поновлювану базу даних (наприклад,

перелік, щодо яких було введено заборони). Така база даних може

надавати всім партнерам, керівникам та працівникам інформацію щодо

всіх аудиторських клієнтів, що можуть породити загрозу особистої

зацікавленості, відповідності певним критеріям. Така база даних

повинна бути доступною для всіх в межах аудиторської фірми, що

володіють повноваженнями впливати на результати обов'язкового

аудиту. Використання такої системи заходів безпеки вимагатиме від

зазначених осіб забезпечувати аудиторську фірму відповідним

персоналом та інформацією про клієнтів.

     Залежно від  розмірів  та структури,  також може бути доречно 

для аудиторської фірми чи мережі застосування внутрішніх процедур

з метою гарантування проведення консультувань в межах фірми чи

мережі щодо кожного клієнта, де виникнення загрози незалежності

має невизначений характер. До таких консультацій повинні

залучатись досвідчені партнери, які не приймають участь у справах

аудиторського клієнта і на яких не розповсюджується зазначена

загроза незалежності.

     Документація оцінки незалежності 

     Головне завдання  ведення  документації  оцінки  незалежності 

обов'язковим аудитором стосовно певного аудиторського клієнта є

забезпечення свідчення про те, що він проводить оцінку належним

чином. Деякі такі документи повинні бути включені до аудиторських

файлів.

     Внутрішній моніторинг відповідності 

     Моніторинг відповідності    політикам    щодо    незалежності 

аудиторської Фірми повинна бути внутрішньою функцією структури

перевірки якості аудиторської фірми. Великі аудиторські фірми

можуть доручати це завдання спеціалістам з контролю за якістю, або

навіть незалежним спеціалістам. Це не може розповсюджуватись на

малі та середні аудиторські фірми, які загалом проводять оцінку

незалежності на основі виникнення потреби у проведенні такої

оцінки. Однак, в таких фірмах партнери, що не являються членами

відповідної виконавчої групи, повинні хоча б перевіряти дотримання

зазначених вимог вказаними особами. У випадку, коли лише одна

особа веде діяльність або невелике партнерство, де всі партнери є

учасниками виконавчої групи, або якщо залучення будь-якого іншого

партнера з-за меж виконавчої групи приведе до зростання рівня

ризику для незалежності (наприклад, якщо партнер надає суттєві

послуги клієнтові, що не пов'язані з аудитом), обов'язковий

аудитор повинен або шукати допомоги від професійного

регламентованого органу або просити проведення перевірки у іншого

обов'язкового аудитора.

         5. ПУБЛІЧНЕ РОЗКРИТТЯ ВІДОМОСТЕЙ ПРО ВИНАГОРОДУ 

     Обов'язковий аудитор при необхідності повинен доказувати,  що 

його незалежність не була скомпрометована під час надання

неаудиторських послуг клієнту з аудиту, якщо винагорода, яку він

отримав за це, непропорційна до винагороди, що сплачуються за

обов'язковий аудит. Також це є важливим для інтересів відповідного

клієнта з аудиту (див. також А.4.1.2), оскільки значно додається

довіри до опублікованої фінансової інформації. Вимоги щодо

публічного розкриття, встановлені державами-членами через

національне законодавство або їхні відповідні уповноважені органи,

повинні надавати можливість належній та проінформованій оцінювати

ступінь неузгодженості між аудитом та винагороди. Для сприяння

проведення такої оцінки, винагорода, отримана за надані

неаудиторські послуги, повинна бути поділена на три категорії

(подальше гарантування, податкові консультації та інші послуги, що

не пов'язані з аудитом) відображаючи різноманітність послуг, які

можуть надаватись. Що стосується категорії послуг, що не пов'язані

з аудитом, повинна надаватись хоча б мінімальна інформація про

надання послуг з технологій фінансової інформації, внутрішнього

аудиту, оцінки, послуг по судовому провадженню та набору робочого

персоналу. Також може бути необхідним визначення окремих

зобов'язань, що створюють суттєву частку в конкретній підгрупі.

                      В. ОСОБЛИВІ ОБСТАВИНИ 

                      1. ФІНАНСОВІ ІНТЕРЕСИ 

     Поняття "фінансовий  інтерес"  звичайно  включає  в  себе всі 

різновиди фінансового інтересу самого обов'язкового аудитора, його

аудиторської фірми або інших осіб відповідно до значення

секції А.2, які він може мати в аудиторському клієнті або його

структурних підрозділах. Поняття включає "прямі" та

"опосередковані" фінансові інтереси, такі як,

     - володіння  чи  розпорядження  цінними  паперами  клієнта  з 

аудиту

     - пряме  чи опосередковане володіння акціями клієнта з аудиту 

чи його структурних підрозділів,

     - прийняття особистих прав чи вигод від аудиторського клієнта 

чи його структурних підрозділів.

     Дії щодо    отримання   матеріальних   інтересів   (наприклад 

укладання угоди на придбання фінансової частки) та похідних

фінансових інструментів, які прямо відносяться до матеріальних

інтересів (наприклад, опціон на акції, ф'ючерси) повинні

проводитись так само як і за фактичного існування матеріальної

зацікавленості.

     Пряма матеріальна зацікавленість 

     Якщо особа,   яка   приймає   пряму   участь   в   проведенні 

обов'язкового аудиту (обов'язковий аудитор, аудиторська фірма,

учасник виконавчої групи або командного ланцюга) має пряму

фінансову зацікавленість в клієнті з аудиту, таку як акції,

облігації, векселя, опціони або інші цінні папери, значення

загрози власної зацікавленості є зависоким, і не дозволяє заходам

безпеки зменшити ризик для незалежності обов'язкового аудитора до

допустимого рівня.

     В такому випадку обов'язковий аудитор повинен або відмовитись 

від участі проведення аудиту або якщо така особа володіє прямою

матеріальною зацікавленістю, виключити себе з такої діяльності.

     Якщо пряма   фінансова   зацікавленість  в  клієнті  існує  у 

партнера аудиторської фірми або його мережі і він працює в

офісі, - значення власної зацікавленості вважається за таке, що не

може допустити продовження існування такої ситуації.

     Опосередкована матеріальна зацікавленість 

     Поняття "непряма  фінансова  зацікавленість"  відноситься  до 

ситуацій, коли наприклад особа, в межах значення А 2 здійснює

інвестиції в організації, що не є клієнтами, які інвестують в

клієнта з аудиту, або товариства, до яких вносить інвестиції

клієнт з аудиту.

     Особа, в  межах  значення  А  2   не   повинна   мати   такий 

опосередкований фінансовий інтерес, якщо при цьому виникає суттєва

загроза особистої зацікавленості як результат від фінансового

залучення. Це особливо важливо при прямому володінні акціями

клієнта, коли така ситуація дозволяє або дає можливість такій

особі здійснювати вплив на прийняття рішень аудиторським клієнтом

(наприклад, значними непрямими правами голосу), або якщо пряме

володіння акціями залежно від певних обставин надають можливість

або створюють для цього умови впливати на висновки обов'язкового

аудиту. На додаток, недопустимий рівень ризику для незалежності

також може виникнути за обставин, якщо обов'язковий аудитор або

будь-яка інша особа з межах значення А 2 являється уповноваженим

представником при голосуванні або виконавцем за цінними паперами,

що стосуються нерухомості клієнта з аудиту. Однак, це буде

виправдано лише за відсутності відповідних заходів безпеки для

зменшення такого ризику, таких як нагляд та контроль з боку

бенефіціаріїв, урядових органів або судових органів.

     З іншого боку,  потенційні загрози власної зацікавленості для 

незалежності обов'язкового аудитора може вважатись за несуттєву

для ризику незалежності, якщо наприклад, володіння опосередкованою

фінансовою зацікавленістю в клієнті з аудиту

     - фінансовий  інтерес  прямо  відноситься  до  інвестиційного 

фонду, пенсійного фонду, ICI або схожого інвестиційного механізму,

та

     - особа,  що  володіє  опосередкованим інтересом,  не приймає 

пряму участь у аудиті засновника і не має можливості здійснювати

вплив на індивідуальні інвестиційні рішення засновника.

     Зовнішні події 

     Якщо фінансовий  інтерес  набувається в результаті зовнішньої 

події (наприклад спадщина, дарування, злиття фірм чи товариств) та

подальше володіння такого інтересу спричинить суттєву загрозу для

незалежності обов'язкового аудитора, така ситуація повинна бути

змінена якомога швидше, не пізніше ніж за місяць після того, як

особа дізналась про обов'язок усунення такого фінансового

інтересу. Якщо такий інтерес знаходиться в зареєстрованій

товариства і він, наприклад, був набутий внаслідок отримання

спадщини, то акції підлягають продажу протягом одного місяця після

того, як особа дізнається про спадщину та обов'язок продажу таких

акцій відповідно до розпоряджень відповідної фондової біржі, що

визначають правила усунення чи продажу акцій.

     Як тільки  фінансовий  інтерес   було   усунено,   потребують 

додаткові заходи безпеки з метою захисту незалежності

обов'язкового аудитора. Наприклад, якщо обов'язковий аудитор

дізнається, що учасник виконавчої групи набуває акції клієнта в

наслідок отримання спадщини, така особа не може бути членом

виконавчої групи, доти, поки не будуть продані акції. Його також

потрібно виключити з будь-якого суттєвого процесу прийняття рішень

стосовно обов'язкового аудиту клієнта поки не будуть продані

акції.

     Ненавмисні порушення 

     Виникатимуть непорозуміння,   якщо    обов'язковий    аудитор 

дізнаватиметься, що особа в його аудиторській фірмі ненавмисно

володіє фінансовим інтересом в аудиторському клієнті або в його

структурних підрозділах, які в основному будуть вважатись як

порушення вимог щодо незалежності. Такі ненавмисні порушення не

будуть ставити під сумнів незалежність обов'язкового аудитора по

відношенню до клієнта, враховуючи, що обов'язковий аудитор

     - застосовує процедури,  що вимагають від всього професійного 

персоналу звітувати на пряму про будь-які порушення правил про

незалежність, в частині що стосується придбання, отримання

спадщини або іншого отримання фінансового інтересу в клієнті з

аудиту такими особами (див. також А.4.3.2)

     - прямо   повідомляє   особам   про   обов'язкове    усунення 

фінансового інтересу при найменшій можливості після зазначення

ненавмисного порушення; та

     - приділяти особливу  увагу  під  час  перевірки  відповідної 

аудиторської роботи такої особи.

     При існуванні  неможливості  змусити  особу  відмовитись  від 

фінансового інтересу, така особа підлягає усуненню з виконавчої

групи. Якщо особа, інша, ніж учасник виконавчої групи, ненавмисно

володіє фінансовим інтересом, що може поставити під сумнів

незалежність обов'язкового аудитора, така особа підлягає

виключенню з процесу прийняття суттєвих рішень, що стосується

обов'язкового аудиту клієнта.

     За існування  будь-якої  фінансової  зацікавленості,  в першу 

чергу система заходів безпеки обов'язкового аудитора повинна

забезпечувати визначення та розслідування загроз для незалежності.

За окремих випадків, таке забезпечення також повинно

розповсюджуватись на залучення до процесу органу управління

клієнта. Додатково, як тільки рішення приймається про те чи є

загрози суттєвими чи ні, передумови прийняття того чи іншого

рішення повинні бути записані.

                       2. ДІЛОВІ ВІДНОСИНИ 

     Ділові відносини 

     Ділові відносини  -  це  відносини,  що  включають   в   себе 

комерційний чи фінансовий інтерес між обов'язковим аудитором,

аудиторською фірмою або іншою особою, що володіє повноваженнями

здійснювати вплив на результати обов'язкового аудиту (будь-яка

особа в межах значення А.2), з одного боку, та аудиторським

клієнтом, структурним підрозділом клієнта, або керівництвом, - з

іншого. Наступним є приклади таких відносин, що можуть

спровокувати виникнення загрози особистої зацікавленості,

несанкціонованої допомоги чи залякування, якщо такі є суттєвими

або вчиняються за межами звичайного ходу діяльності:

     - наявність  взаємного  фінансового  інтересу  з  клієнтом  з 

аудиту, або з власником, управляючим директором або іншою особою,

що виконує функції головного управління такого клієнта;

     - наявність  фінансового інтересу в не аудиторських клієнтах, 

що мають інвестиційні відносини з клієнтом з аудиту;

     - надання  позики  клієнту  з  аудиту  або  покриття  ризиків 

клієнта;

     - прийняття  позики  від  аудиторського  клієнта  або  продаж 

боргових облігацій аудиторському клієнту;

     - надання послуг  керівному  директору  або  іній  особі,  що 

здійснює функцію головного управління Аудиторським Клієнтом що

стосується особистого інтересу такої особи;

     - отримання  послуг  від  Аудиторського  Клієнта   або   його 

Структурних Підрозділів що стосується підписання, пропонування,

макетування чи продаж цінних паперів, випущених аудиторською

фірмою або однією з фірм-членів групи.

     Намагання встановити  такі відносини повинно розглядатись так 

само як і вже існуючі встановлені відносини.

     Звичайний хід діяльності 

     Під час звичайного ходу діяльності,  обов'язковий аудитор має 

право не тільки надавати аудиторські послуги або такі, що не

пов'язані з аудитом аудиторському клієнту чи його структурним

підрозділам, але й також придбавати товари та послуги у інших

юридичних осіб. Винятки можуть становити страхові та банківські

послуги, договори щодо комерційних позик, придбання офісного

обладнання, EDP програмне забезпечення чи автомобілі товариства.

Якщо такі операції проводяться "на відстані простягнутої руки"

(між третіми сторонами (особами)), вони, за великим рахунком, не

становлять загрози незалежності обов'язкового аудитора (наприклад,

придбання товарів, які пропонуються на звичайних умовах продажу, і

є загальнодоступними для всіх споживачів). Однак, обов'язковий

аудитор повинен брати до уваги ризик того, що навіть комерційна

операція матиме суттєве значення загрозу для його незалежності

шляхом фінансових залежностей, як фактичних так і уявних.

     Отримання товарів  та  послуг   на   пільгових   умовах   від 

Аудиторського Клієнта не повинно розглядатись як звичайний курс

діяльності, окрім випадків коли вартість винагороди за це не є

незначною.

     Значення ризику для незалежності 

     Якщо бізнесові  відносини  визнаються за такі,  що становлять 

суттєву загрозу для незалежності Обов'язкового Аудитора залежно

від того, чи оцінює такі правовідносини належна та проінформована

третя особа як такі, що впливають на результати Обов'язкового

Аудиту. Для того, щоб визначити значення правовідносин між

Обов'язковим Аудитором та Аудиторським Клієнтом необхідний

відповідний критерій об'єктивності. З огляду на фінансову

звітність та аудиторське завдання, правовідносини не повинні

створювати можливість для Обов'язкового Аудитора, Аудиторської

Фірми чи одного з членів Мережі впливати на процес прийняття

рішень Аудиторським Клієнтом. І навпаки, правовідносини неповинні

давати можливість Аудиторському Клієнту, або одному з його

Структурних Підрозділів впливати на результати проведеного

Обов'язкового Аудиту, як прямо так і опосередковано.

     Які б не існували ділові правовідносини, (попередня сторінка) 

     Надання послуг з обов'язкового аудиту 

     Загроза незалежності   вважається   зависокою   для   дозволу 

обов'язковому аудитору, аудиторській фірмі чи одному з членів її

мережі надавати послуги з обов'язкового аудиту власнику

аудиторської фірми. Надання аудиторських послуг структурному

підрозділу такого власника також вважається як таке, що порушує

вимоги незалежності, якщо такий власник володіє повноваженнями чи,

має можливість здійснювати вплив на процес прийняття рішень

аудиторської фірми, що здійснює функції обов'язкового аудиту.

Такий вплив, наприклад, може виникнути залежно від частки голосів

власника аудиторської фірми. Такий вплив може виникнути залежно

від природи та посади, займаної власником чи одним з законних

представників власника аудиторської фірми. До таких посад

відносяться директор чи головний менеджер або член наглядового

органу аудиторської фірми. Більш того, обов'язковий аудитор

повинен оцінювати, чи може надання аудиторських послуг таким

клієнтам поставити під сумнів його незалежність, якщо такі клієнти

є державними службовцями, директорами чи акціонерами або володіють

значною часткою голосів аудиторської фірми, або навпаки, володіють

повноваженнями здійснювати вплив на процес прийняття рішень фірми

в частині що стосується функції аудиторського аудиту.

              3. ЗАЙНЯТІСТЬ В АУДИТОРСЬКОМУ КЛІЄНТІ 

     Подвійна зайнятість   та   трудові   угоди   щодо   часткової 

зайнятості

     Ризик для незалежності  Обов'язкового  Аудитора  є  зависоким 

якщо особі, визначеній в А.2 яка працює в Аудиторській Фірмі

та/або в фірмі-члені її Мережі надавати можливість також бути

зайнятою в Аудиторському Клієнті та/або одному з його Структурних

Підрозділів. Методики та дії Обов'язкового Аудитора (див. А.4.3.2)

повинні забезпечувати адекватні заходи з метою виявлення випадків

такої подвійної зайнятості.

     Обов'язковий Аудитор також повинен чітко брати до уваги  такі 

ситуації, коли особа, зайнята в Аудиторській Фірмі або в

фірмі-члені Мережі працює за контрактом часткової зайнятості з

Аудиторським Клієнтом чи одним з його Структурних Підрозділів.

Договір про часткову зайнятість означає таке залучення, коли

працівник Аудиторської Фірми чи Структурного Підрозділу працює під

прямим наглядом клієнта та не проводить жодних рахункових

трансакцій і не створює оригінальних даних, що не підлягають

перегляду та ухваленню клієнтом. Таке призначення може бути

допустимим, за умови, якщо особа не займатиме посади. Яка дає

можливість здійснювати вплив на результати Обов'язкового Аудиту.

Якщо особа призначається до Виконавчої Групи за умовами такої

угоди про часткову зайнятість, їй не можуть бути надані

повноваження щодо будь-якої діяльності чи виконання функцій, якими

вона володіла підчас попередньої угоди про часткову зайнятість.

(див. також нижче В.5).

     Учасник Виконавчої Групи,  який приєднується до Аудиторського 

Клієнта

     Загальна система   заходів   безпеки    Аудиторської    Фірми 

(див. А.4.3) повинна включати політики та процедури, що можуть

бути застосовані залежно від певних обставин. Це буде залежати,

наприклад, залежати від числа факторів, таких як:

     - посада   особи,   що   звільняється  в  Аудиторській  Фірмі 

(наприклад, Партнер та головний чи інші працівники),

     - обставини,  що   призводять   до   звільнення   (наприклад, 

пенсійний вік, закінчення строку контракту, звільнення за власним

бажанням),

     - займана  посада   особою,   що   звільняється   (наприклад, 

визначаюча посада та посада з незначним впливом на фінансову

звітність),

     - подовженість часу,  що сплинув з часу,  коли особа покинула 

Аудиторську Фірму, та

     - подовженість часу,  що пройшов, з часу звільнення особи, що 

надавала послуги, що стосуються аудиторської діяльності.

     Друга перевірка Партнера 

     У випадках,  якщо особа,  що покидає Аудиторську  Фірму  була 

Аудиторським Партнером, необхідна перевірка іншим Аудиторським

Партнером також становить ризик того, що на колишнього партнера

було вчинено вплив під час проведення попереднього аудиту. Більш

того, колишній партнер мав можливість встановити тісні відносини з

іншими членами Аудиторської Групи, що могли створити загрозу

незалежності для тих, що залишились в Аудиторській Фірмі. На

кінець, колишній партнер міг використовувати свої знання, щодо

поточного аудиторського підходу та стратегії перевірки відповідних

аудиторських розробок.

     Для малих Аудиторських Фірм, що не мають можливості проводити 

як повторної перевірки Партнера, так і схожих перевірок, повинні

по крайній мірі отримувати допомогу від уповноважених професійних

державних органів.

       4. КЕРІВНА ЧИ НАГЛЯДОВА РОЛЬ В АУДИТОРСЬКОМУ КЛІЄНТІ 

     Отримання керівної чи наглядової ролі в Аудиторському Клієнті 

не єдині потенційні аспекти для виникнення загроз особистої

зацікавленості та залякування. Такі загрози також можуть виникати

якщо особа, в межах значення А.2 стає членом керівного чи

наглядового органу юридичної особи , що не є Аудиторським Клієнтом

(юридична особа, що не є клієнтом), але володіє повноваженнями

здійснювати вплив на Аудиторського Клієнта або отримувати такий

вплив від Аудиторського Клієнта. В таких випадках, рівень ризику

для незалежності стає недопустимо високим. Відповідно зайняття

таких посад (такого становища) є неприпустимим.

     Якщо національним     законодавством     від    представників 

аудиторської професії вимагається виконувати наглядову роль в

деяких товариствах, заходами безпеки повинно гарантуватись, що

такі представники не володіють повноваженнями, які стосуються

діяльності Виконавчої Групи.

     В.4(2) визначає,   що  колишні  члени  Виконавчої  Групи,  що 

залишають Аудиторську Фірму, чи то після звільнення чи з метою

зайняття посади в юридичній особі, що не є клієнтом, можуть бути

запрошені на не виконавчі посади в управлінському чи наглядовому

органі Аудиторського Клієнта. В таких випадках, Аудиторська Фірма

повинна гарантувати виконання таких вимог, визначених в В.3(3) та

(4).

           5. ПРИЙНЯТТЯ НА РОБОТУ В АУДИТОРСЬКІЙ ФІРМІ 

     Якщо директор  чи керівник Аудиторської Фірми приєднується до 

Аудиторської Фірми, загроза самоперевірки визнається зависокою, і

усунення такої загрози не представляється можливим через заходи

безпеки іншими ніж заборона такої особи ставати членом Виконавчої

Групи або прийняття участі в процесі прийняття важливих рішень,

стосовно аудиторської перевірки клієнта протягом двохрічного

строку. Якщо колишній працівник Аудиторського Клієнта приєднується

до Аудиторської Фірми, значення загрози самоперевірки відноситься

до зобов'язань та завдань такого працівника, які він мав в

Аудиторському Клієнті та до таких, що він матиме в Аудиторській

Фірмі. Наприклад, якщо колишній працівник готував рахунки чи

оціночні звіти (valued elements) для фінансової звітності, то такі

самі заходи безпеки повинні застосовуватись як і до директора чи

керівника; з іншого боку, якщо наприклад, колишній працівник

займав посаду в відділенні Аудиторського Клієнта, що не

відноситься до керівних, загрозу самоперевірки може бути уникнено,

якщо його діяльність як учасника Виконавчої Групи не буде

стосуватись вказаного відділення.

              6. СІМЕЙНІ ТА ІНШІ ОСОБИСТІ ВІДНОСИНИ 

     Обов'язковий Аудитор зобов'язаний  оцінювати  ступінь  ризику 

для його незалежності, коли він або будь-який учасник аудиторської

Виконавчої Групи або Командного Ланцюга, або будь-який Партнер в

"Офісі" який включає його чи одного з осіб, являється тісним

близьким членом сім'ї або має інші тісні особисті зв'язки з

будь-якою особою, що відповідає критеріям 1 (а) - (d). Його

відношення до фактів повинне основуватись на його розумінні

обставин щодо всіх відповідних осіб в Аудиторській Фірмі або її

Мережі. Політики та процедури повинні бути такими, що вимагають

від таких осіб розкриття відомостей, на які відповідно міг би

покластись Обов'язковий Аудитор, а також будь-які факти чи

обставини, що повинні бути взяті до уваги. Обов'язковий Аудитор

повинен оцінити всю таку інформацію, визначити чи такі критерії

дотримано, та вжити необхідні заходи протягом належного строку.

Вони можуть включати відмову від прийняття участі у проведенні

роботи або виключення особи з Виконавчої Групи чи "Офісу".

     Курси політики  Аудиторської Фірми та процедури повинні чітко 

встановлювати, що до обов'язків учасників Виконавчої Групи чи

Командного ланцюга чи "Офісу" проводити перевірку на найвищому

рівні, хто є, або може бути їхніми близькими членами сім'ї та

встановлювати наявність тісних, не пов'язаних з сімейними

відносин. Вони повинні розкривати Аудиторському Партнеру, що

проводить аудиторську перевірку будь-які відповідні факти чи

обставини щодо кожного Аудиторського Клієнта.

     Близькі члени сім'ї. 

     Визначення "члени сім'ї" означає батьків,  братів чи  сестер, 

одного з подружжя або осіб, які проживають однією сім'єю, дітей та

інших. Залежно від різного культурного та соціального середовища,

де проводиться аудиторська перевірка, визначення може поширюватись

і на інших членів сім'ї, що можуть мати менш безпосередні але не

менш тісні зв'язки з відповідними особами. До таких можуть

відноситись колишні чоловік чи дружина або особа, яка проживала

однією сім'єю, та чоловік чи дружина або діти членів сім'ї.

     Близькі відносини не пов'язані з сім'єю 

     Близькі відносини  не пов'язані з сім'єю важко визначити,  до 

таких можна включати відносини з будь-якою особою, що не є членом

сім'ї, але з якою відбуваються постійні чи регулярні соціальні

контакти.

     Ненавмисні порушення 

     Можуть виникати певні випадки,  коли  Обов'язковому  Аудитору 

стає відомо, що особа в його Аудиторській Фірмі ненавмисно не

повідомила фірмі про сімейні чи інші особисті стосунки з

Аудиторським Клієнтом які, загалом розглядаються як такі, що

порушують вимоги щодо незалежності. Таке ненавмисне порушення не

може поставити під сумнів незалежність Обов'язкового Аудитора по

відношенню до Аудиторського Клієнта, за умови, якщо Обов'язковий

Аудитор

     - встановив    процедури,    що    вимагають    від    всього 

професіонального персоналу безпосередньо звітувати про будь-яке

порушення правил щодо незалежності, що виникають в результаті змін

в сімейних чи інших особистих стосунках: про займання близькими

членами сім'ї чи іншими близькими особами посад, визначальних для

аудиторської перевірки (тобто, такими особами, що підпадають під

значення 1 (а) та 1 (b) вище), або про придбання, отримання

спадщини чи інше отримання значного фінансового інтересу в

Аудиторському Клієнті такими членами сім'ї чи особами;

     - безпосередньо  усуває  особу  з Виконавчої Групи,  або якщо 

особа не є учасником Виконавчої Групи, відсторонює її від процесу

прийняття суттєвих рішень стосовно проведення Обов'язкового Аудиту

відповідного клієнта. У випадку існування значного фінансового

інтересу, він повинен повідомляти особу про необхідність усунення

такого фінансового інтересу при найменшій можливості після того,

як таке порушення було виявлено; та

     - приділяти  належну  увагу  проведенню перевірок відповідної 

аудиторської роботи таких осіб.

         7. ПОСЛУГИ, ЩО НЕ ПОВ'ЯЗАНІ З ПРОВЕДЕННЯМ АУДИТУ 

     7.1. Загальні положення 

     Незалежність по  відношенню  до  процесу   прийняття   рішень 

Аудиторським Клієнтом

     Загроза самоперевірки  завжди  є суттєвою для дозволу надання 

будь-яких послуг інших ніж проведення обов'язкових аудиторських

перевірок, що включає участь Обов'язкового Аудитора в процесі

прийняття рішень Аудиторського Клієнта, будь-якого Структурного

Підрозділу або управління такої юридичної особи. Відповідно, якщо

Обов'язковий Аудитор або член в межах Мережі має намір надавати

послуги, що не пов'язані з аудиторською роботою Аудиторському

Клієнту чи його Структурному Підрозділу, Обов'язковий Аудитор

повинен гарантувати що будь-які індивідуальні дії для чи від імені

Аудиторської Фірми або члена її Мережі не приймає жодних рішень і

не приймає участі в будь-якому процесі прийняття рішень від імені

Аудиторського Клієнта, будь-якого його Структурного Підрозділу чи

керівництва такої юридичної особи.

     Будь-яка порада чи допомога, що стосується будь-якої послуги, 

що надається Обов'язковим Аудитором або Аудиторською Фірмою

повинні надавати Аудиторському Клієнту, Структурному Підрозділу

клієнта або керівництву такої юридичної особи можливість

вирішувати поміж складених альтернатив. Це не перешкоджає

Обов'язковому Аудитору, Аудиторській Фірм чи одному з членів його

Мережі надавати рекомендації для Аудиторського Клієнта. Однак,

така допомога повинна бути виправдана об'єктивним і прозорим

аналізом очікуючи що Аудиторський Клієнт перегляне рекомендації до

того. Як прийме будь-яке рішення. Якщо Аудиторському Клієнту

потрібна допомога, яка вимагає прийняття єдиного рішення,

відповідно до вимог законодавства Обов'язковий Аудитор повинен

гарантувати, що документація містить такі положення (наприклад,

квоти відповідного закону, включаючи поради зовнішніх

професіоналів).

     7.2. Приклади - аналізу спеціальних випадків 

     Ділові та    фінансові   ринки   поступово   розвиваються   а 

інформаційні технології постійно змінюються. Такий розвиток має

значний вплив на управління та контроль. З такою ситуацією змін,

неможливо прийняти належний перелік всіх таких випадків, коли

надання послуг, не пов'язаних з аудитом Аудиторському Клієнту

можуть створити значну загрозу для незалежності Обов'язкового

Аудитора. Однак можливим представляється створити перелік заходів

безпеки, що можуть допомогти усунути такі загрози. Наступні

приклади описують спеціальні випадки, що можуть поставити під

сумнів незалежності Обов'язкового Аудитора. Вони також показують

заходи безпеки, що можуть бути необхідні для зменшення ризику для

незалежності до допустимого рівня відповідно до обставин. На

практиці, Обов'язковому Аудитору необхідно оцінювати залучення

схожих обставин, та використовувати такі заходи безпеки, що

задовільно зменшували ризик для незалежності для висновку

проінформованої третьої особи.

     7.2.1. Готування звітних записів та фінансових звітів 

     Ступінь залучення до підготовчого процесу 

     Існує ступінь  залучення  Обов'язкового  Аудитора  (включаючи 

його Аудиторську Фірму, фірми-члени Мережі, або будь-які

відповідні працівники) до готування звітних записів та фінансових

звітів. З одного боку цього ступеня, Обов'язковий Аудитор може

першим готувати звітні записи, зберігати дані та готувати

фінансову звітність, в той же час проводячи Обов'язковий Аудит цих

фінансових звітів. В інших випадках, Обов'язковий Аудитор

допомагає його Аудиторському Клієнту в готуванні фінансових звітів

на основі перевірочного балансу, надаючи допомогу Аудиторському

Клієнту у підрахунку кінцевих надходжень. З іншого боку ступеня,

Обов'язковий Аудитор не приймає ніякої участі у процесі

підготовки. Навіть в останньому випадку, який фіксує надходження

до запропонованих розкритих відомостей Аудиторського Клієнта

повинен пропонувати та готувати необхідні вимоги. Це являється

частиною мандату Обов'язкового Аудиту та не повинно розглядатись

як надання послуг, що не пов'язані з аудитом. В той час, коли

управління завжди пов'язано з відповідальністю за підготовку

фінансової звітності, кінцевий результат полягає в тому, що це є

нетиповим для встановлення фінансової звітності, коли Обов'язковий

Аудитор не приділив ніякої уваги для підготовки фінансової

звітності.

     Природа допомоги та поради 

     Аудиторський Клієнт  та   його   керівництво   повинні   бути 

відповідальні за фінансову звітність а ведення звітних записів.

Заходи безпеки Обов'язкового Аудитора повинні як мінімум

гарантувати що бухгалтерська допомога, підзвітні надходження та

супроводжувальні при цьому прийняті зобов'язання (наприклад для

оціночних цілей) створені клієнтами. Більш того. Обов'язковий

Аудитор не повинен приймати участь в процесі прийняття рішень

Аудиторського Клієнта або його управління стосовно надходжень чи

зобов'язання.

     Допомога Обов'язкового    Аудитора    повинна    обмежуватись 

проведенням технічних чи механічних завдань та надання дорадчої

інформації щодо альтернативи стандартів та методологій, які бажає

застосувати Аудиторський Клієнт.

     Приклади надання такої допомоги,  що може поставити під сумів 

незалежність:

     - визначення  або  внесення  змін  до  звітних  записів,  або 

класифікації рахунків чи трансакцій, або до інших звітних записів

без отримання на те ухвалення клієнта;

     - проведення чи ухвалення проведення певних трансакцій; або 

     - підготовка   ключових   документів   або   вихідних   даних 

(включаючи рішення що стосується оціночних цілей), або внесення

змін до таких документів чи даних.

     Приклади надання допомоги,  яка не може поставити під  сумнів 

незалежність:

     - виконання   механічних  бухгалтерських  завдань,  таких  як 

записування трансакцій щодо яких керівництво Аудиторського Клієнта

визначило відповідну звітну класифікацію; внесення кодованих

трансакцій до головної бухгалтерської книги клієнта; внесення

ухвалених клієнтом надходжень до пробного балансу; або надання

певних послуг з обробки даних;

     - інформування клієнта про звітні  стандарти,  що  підлягають 

застосуванню або оцінювальні методології для клієнта, що повинні

бути прийняті.

     Рівень публічного інтересу 

     Загроза самоперевірки,  що виникає коли Обов'язковий  Аудитор 

надає допомогу при підготовці звітних записів чи фінансової

звітності Юридичної Особи з Публічним Інтересом являється

настільки високою, що усунення такої не може бути проведено за

допомогою інших заходів безпеки ніж заборона надання такої

допомоги, яка виходить за межі аудиторської перевірки (тобто,

будь-яка допомога, що відмінна від надання пропозицій та проектів

внесення змін під час відповідного курсу проведення Обов'язкової

Аудиторської перевірки, після виявлення відсутності необхідного

розкриття Аудиторським Клієнтом).

     В будь-якому   випадку   якщо   від   Аудиторського  Аудитора 

вимагається прийняття участі у підготовці звітних записів чи

фінансової звітності Аудиторського Клієнта, він повинен уважно

брати до уваги суспільне сприйняття стосовно такого завдання. Це

може залежати від розмірів та структурної організації

Аудиторського Клієнта. так само як і ділове середовище, в якому

здійснює діяльність клієнт чи то на локальному, регіональному чи

національному рівні. Якщо очікувана загроза досягає такого рівня

що може спровокувати суспільство поставити під сумнів його

незалежність, Обов'язковий Аудитор не повинен приймати участь у

проведенні аудиторської роботи.

     Критичні ситуації 

     В критичних  випадках,  Обов'язковий  Аудитор  може  приймати 

участь в підготовчому процесі в такій формі, що було б недопустимо

за нормальних обставин (див. (2) та (3) вище). Це може бути

необхідно коли, відповідно до зовнішніх, не передбачуваних

випадків, Обов'язковий Аудитор є єдиною особою, чиї ресурси та

необхідні знання систем та процедур Аудиторського Клієнта можуть

допомогти клієнту в тимчасовій підготовці його рахунків та

фінансової звітності. Ситуація може бути розглядатись як критична

якщо відмова Обов'язкового Аудитора надавати такі послуги може

призвести до серйозних труднощів для Аудиторського Клієнта

(наприклад, припинення кредитування), або навіть виникнення

загрози для існування.

     В такій критичній ситуації,  однак,  Обов'язковий Аудитор  не 

повинен приймати участі в остаточному прийнятті рішень та повинен

шукати підтримки клієнта. Він також повинен брати до уваги

додаткові заходи безпеки, за допомогою яких він може мінімізувати

рівень ризику для незалежності. У відповідних випадках, він

повинен шукати можливість врегулювання ситуації з керівництвом

Аудиторської Фірми та гарантувати, що послуги, які він надав та

передумови їх надання підсумовані в фінансовій звітності.

     Обов'язкові Аудиторські  перевірки  консолідованих фінансових 

звітів юридичних осіб з публічним інтересом

     Якщо консолідовані фінансові звіти клієнта - юридичної  особи 

з публічним інтересом підлягаю обов'язковій аудиторській

перевірці, можливе виникнення ситуацій, коли неможливе виконання

дочірньою організацією Аудиторського Клієнта заходів, зазначених в

(3) вище. В результаті існує можливість того, що місцевий аудитор

буде зобов'язаний прийняти участь у підготовці фінансової

звітності, що повинна бути включена до консолідованих фінансових

звітів Аудиторського Клієнта. Згідно з такими обставинами, загроза

самоперевірки по відношенню до Обов'язкового Аудитора клієнта -

юридичної особи з публічним інтересом, за великим рахунком не

вважається суттєвою, за умови, якщо бухгалтерська допомога має

виключно технічний чи механічний характер або якщо консультування

відбувається лише у інформаційних цілях, (див. (2) вище),

фінансова звітність таких дочірніх організацій не є матеріальною

для консолідованої фінансової звітності Аудиторського Клієнта (ні

відокремлено ні загалом), та за винагороду Аудиторській Фірмі та

членам її Мережі отримані за надання всіх цих послуг, не є

суттєвою по відношенню до винагороди за консолідовану аудиторську

перевірку.

     7.2.2. Розробка   та   застосування   технологічних    систем 

фінансової інформації

     Фінансова інформація 

     Обов'язкова аудиторська   робота   включає   перевірку  таких 

технічних систем та систем програмного забезпечення що

використовуються Аудиторським Клієнтом для збору фінансової

інформації, яка підлягає розкриттю в фінансовій звітності. Якщо

Обов'язковий Аудитор (включаючи Аудиторську Фірму, фірми-члени

Мережі, або будь-яких відповідних працівників) залучаються до

розробки чи застосування таких технологічних систем фінансової

інформації (FITS), існує можливість виникнення загрози

самоперевірки. В цьому аспекті, фінансова інформація включає не

тільки такі питання, що прямо розкриваються в фінансовій

звітності, але також включає інші оціночні та фізичні дані, щодо

яких відноситься розкриття в фінансових звітах. Така інформація

збирається також системами IT або різноманітними самостійними

системами (наприклад системами для бухгалтерії, ведення звітності,

платіжних відомостей, або розпорядження готівковими коштами так

само як такі системи, що лише забезпечують фізичні аспекти такі як

складське збереження та виробничі системи контролю, тощо).

     Спектр залучення 

     Існує певний   спектр  залучення  Обов'язкового  Аудитора  до 

розробки та імплементації FIT-систем:

     З одного боку спектра,  існує  залучення,  коли  Обов'язковий 

Аудитор бере на себе керівну роль чи відповідальність за розробку

та імплементацію FIT-систем та дані, які вона використовує та

збирає. Таке залучення в результат призводить до неприйнятно

високого рівня ризику для незалежності.

     В інших  випадках,   Обов'язковий   Аудитор   повинен   чітко 

визначати ризик для незалежності, що може виникнути з його участі

в розробці та імплементації систем для Аудиторського Клієнта,

особливо якщо при цьому залучається публічний інтерес. В

будь-якому випадку він повинен визначати, чи вжиті необхідні

заходи безпеки з метою зменшення ризику для незалежності до

допустимого рівня. Наприклад, рівень ризику може бути допустимим,

якщо роль Обов'язкового аудитора заключається у наданні порад

консорціуму, створеного Аудиторським Клієнтом з метою розробки

та/або імплементації проекту. Таким самим чином, існує невеликий

ризик у випадку з меншим товариством - клієнтом, якщо від

Обов'язкового Аудитора вимагається змоделювати стандарт, готову

звітну систему, з метою задоволення потреб ділової діяльності

клієнта. Однак, розуміння ризику для незалежності може

розглядатись як зависокий при розробці проекту для великого

товариства або юридичної особи клієнта з Публічним Інтересом.

     З іншого   боку   спектру,  Обов'язковий  Аудитор  може  бути 

залучений для забезпечення Аудиторського Клієнта перевірки

альтернативних систем. Основуючись на такій перевірці клієнт

самостійно може вирішувати яку систему встановити. Надання такої

послуги за великим рахунком не повинно ставити під сумнів

незалежність Обов'язкового Аудитора, за умови, якщо вартість та

прибутки перевірених систем задокументовані належним чином та

погоджені з Аудиторським Клієнтом. Однак, його незалежність буде

піддана сумніву, якщо Обов'язковий Аудитор має суттєвий фінансовий

інтерес (див. В.1) або значні ділові відносини (див. В.2) з одним

з тих, хто забезпечує встановлення систем.

     7.2.3. Оціночні послуги 

     Оціночні послуги 

     Оцінка означає   взяття   відповідних   зобов'язань  стосовно 

подальшого розвитку, застосування певних методологій та технік, та

поєднання обох з метою вирахування певної вартості, або обсяг

загальної вартості, для активів, пасивів або для всієї ділової

діяльності. Основні зобов'язання щодо такої оцінки можуть

стосуватись поточних тлумачень чи таких, що очікуються в

майбутньому, включаючи як загальний розвиток так і наслідки від

певних дій, що проводяться чи плануються Аудиторським Клієнтом або

будь-ким з близького ділового оточення.

     Залучення до  перевірки чи оформлення висновку щодо оціночної 

роботи, що проводиться іншими (наприклад, залучення відповідно до

статті 10 та 27 Другої Директиви про Товариства (77/91/ЄЕС),

стаття 10 та 23 Третьої Директиви про Товариства (78/855/ЄЕС), або

згідно з статтею 8 Шостої Директиви про Товариства (82/891/ЄЕС)),

або до збору та перевірки даних, що використовуються під час

проведення оцінки іншими (наприклад, типова робота з метою

досягнення "належної дбайливості" в частині що стосується продажу

та придбання діяльності) не підпадають під розуміння оціночних

послуг в даному аспекті.

     Матеріальний аспект та суб'єктивність 

     Послуги з проведення оцінки,  що призводять до оцінки звітів, 

що не відокремлено ні в цілому не являються матеріальними по

відношенню до фінансової звітності не розглядаються як такі, що

становлять суттєву загрозу для незалежності.

     Основні зобов'язання   щодо   оцінки   та   методології,   що 

підлягають застосуванню завжди лягають на відповідальність

Аудиторського Клієнта чи його керівництво. Відповідно, як частина

його процесу прийняття рішень, Аудиторський Клієнт або його

управління повинно в цілому визначати основні зобов'язання щодо

оцінки, та вирішувати які застосовувати методології для розрахунку

вартості. Це особливо важливо, коли для проведення оцінки

необхідно використовувати значний рівень суб'єктивності, так само

як відносно основних зобов'язань чи стосовно розбіжностей

методологій, що підлягають застосуванню.

     Однак, стосовно певних поточних оцінок, рівень суб'єктивності 

може бути незначним щодо розгляду відповідного питання, однак,

якщо основні зобов'язання встановлені законом (наприклад,

податкові ставки, ставки амортизації для податкових цілей), іншими

законодавчими вимогами (наприклад, можливість використання певних

ставок процента), або повністю прийняті в секторі діяльності

Аудиторського клієнта, або якщо техніки та методології, що

підлягають використанню основані на загальноприйнятих стандартах,

або навіть передбачені законом. За таких умов, результат оцінки,

представлений належною та проінформованою третьою особою, скоріше

всього не матиме матеріальних розбіжностей. Надання таких

оціночних послуг може і не ставити під сумнів незалежність

обов'язкового аудитора, навіть якщо сама вартість може вважатись

за матеріальну для фінансової звітності, за умови, якщо

Обов'язковий Аудитор чи його управління як мінімум узгодили всі

суттєві моменти.

     Додаткові заходи безпеки 

     Деякі оціночні     послуги     містять    незначний    рівень 

суб'єктивності. Це може вимагати від них застосування стандартних

технік чи методологій або якщо послуга являється перевіркою

оціночних методів, що використовуються третьою особою, але коли

остаточна оцінка є суттєвою по відношенню фінансової звітності. В

таких випадках, Обов'язковий Аудитор повинен брати до уваги чи

залишається при цьому загроза самоперевірки, яка повинна бути

усунена через додаткові заходи безпеки. Може бути необхідно

врегулювання такої загрози через заснування групи по наданню

оціночних послуг відокремлено від Виконавчої Групи, з різними

звітними лінями для обох груп.

     7.2.4. Участь    в    внутрішній    аудиторській    перевірці 

Аудиторського Клієнта

     Внутрішній Аудит  являється  важливим  елементом  внутрішньої 

системи контролю юридичної особи. В товариствах, особливо в малих

та середніх, які не можуть дозволити собі департамент внутрішнього

аудиту або якщо такому департаменту бракує певних можливостей

(наприклад, доступу спеціалістів до інформаційних технологій або

коштів), участь Обов'язкового Аудитора у внутрішньому аудиті може

покращити діяльність щодо управління та контрольну діяльність.

     Однак, можуть   виникнути   загрози    самоперевірки    якщо, 

наприклад, немає чистого розмежування між управлінням чи контролем

за внутрішнім аудитом та самою діяльністю щодо внутрішнього

аудиту, або якщо оцінка Обов'язкового Аудитора внутрішньої системи

контролю визначає вид та розміри його послідуючих процедур

стосовно обов'язкової аудиторської перевірки. З метою уникнення

виникнення таких загроз, Обов'язковий Аудитор, Аудиторська Фірма

або член її Мережі повинні мати можливість повинні мати можливість

показувати, що це не включається до управління чи контролю в

внутрішньому аудиті. Більш того, в межах його повноважень як

обов'язкового аудитора фінансової звітності клієнта Обов'язковий

Аудитор повинен, мати можливість показати, що він вжив всіх

необхідних заходів з метою перевірки результатів роботи по

внутрішній аудиторській перевірці та не використовував хибне

тлумачення її природи, часу проведення та ступеня його роботи з

обов'язкової аудиторської перевірки. З метою гарантування, що

обов'язкова аудиторська робота Аудиторської Фірми відповідає

необхідним аудиторським стандартам та незалежність Обов'язкового

Аудитора не була піддана сумніву, відповідний перегляд таких

питань повинен бути представлений Аудиторським Партнером, що не

приймав участі ні в проведенні Статної Аудиторської перевірки або

будь-якій внутрішній аудиторській перевірці, що може вплинути на

фінансову звітність.

     В товариствах,  де  департамент  внутрішнього  аудиту   звіту 

Органу Управління або власному керівництву, функція внутрішнього

аудиту виконує роль що є додатковою до ролі функції обов'язкового

аудиту. Вона також може розглядатись як відокремлений елемент

корпоративної управлінської системи. Якщо від Обов'язкового

Аудитора вимагається проводити внутрішню аудиторську роботу за

таких обставин, він зобов'язаний показувати, що він належним чином

прослідив можливість виникнення будь-якої загрози для його

незалежності, та застосував необхідних заходів безпеки.

     7.2.5. Ведення  діяльності  за   Аудиторського   Клієнта   за 

рішенням суду

     загрози самоперевірки та надання несанкціонованої допомоги 

     За певних  обставин Обов'язковий Аудитор,  Аудиторська Фірма, 

організація в межах Мережі або Партнер, менеджер або працівник

надає допомогу Аудиторському Клієнту за рішенням по спору чи

рішенням суду.

     Від Обов'язкового Аудитора,  що діє в інтересах Аудиторського 

Клієнта за рішенням по спору чи рішенням суду очікується прийняття

допоміжної ролі, що є несумісним з відповідальністю Обов'язкового

Аудитора надавати об'єктивний висновок щодо фінансової звітності.

Загроза надання несанкціонованої допомоги супроводжується загрозою

самоперевірки, якщо допомога по судовому рішенню також вимагає від

Обов'язкового Аудитора оцінити зміни, що відбувають з Аудиторським

Клієнтом після такого рішення якщо це впливає на рахунки, що

відображаються у фінансовій звітності. Обов'язковий Аудитор,

залучений до судового рішення, повинен відповідно брати до уваги

значення як загрози надання несанкціонованої допомоги так і загроз

самоперевірки.

     Загроза самоперевірки  зростає,  якщо  Обов'язковий  Аудитор, 

Аудиторська Фірма або фірма-член Мережі приймає активну роль від

імені Аудиторського Клієнта при вирішенні спору чи при судовому

провадженні. Менш вірогідно, що така загроза стане суттєвою, якщо

від Обов'язкового Аудитора вимагається лише надання свідчень в

суді чи трибуналі, у випадку якщо залучено клієнта.

     Навіть у випадку,  прийняття активної ролі від імені клієнта, 

може виникнути інша особлива ситуація, яка за великим рахунком не

може поставити під сумнів незалежність Обов'язкового Аудитора.

такі випадки можуть включати, представництво Аудиторського клієнта

перед судом або податковим уповноваженим органом у випадку

виникнення податкових спорів. Вони також можуть включати надання

консультацій клієнту та захист конкретної звітної операції за

ситуації, коли уповноважений орган держави-члена, уповноважений

орган з цінних паперів або перевірочний орган, чи інший схожий

Європейський чи міжнародний орган проводить розслідування

фінансової звітності Аудиторського Клієнта. Однак, не зважаючи на

обставини, Обов'язковий Аудитор повинен аналізувати специфічні

обставини та особливу участь при детальній оцінці, наявності

значного ризику для незалежності.

     Суттєвість та Суб'єктивність 

     Надання юридичних    послуг    Аудиторському   Клієнтові   що 

стосується рішення по спору чи судового рішення не завжди створює

значну загрозу для незалежності, якщо такі послуги включають

питання, що не очікуються належною та проінформованою третьою

особою отримання суттєвого впливу на фінансову звітність.

     Дії в  якості юридичного радника для Аудиторського Клієнта по 

своїй суті є суб'єктивними, але ступінь суб'єктивності залежить

від природи судового процесу. Протягом проведення курсу

аудиторської перевірки, Обов'язковий Аудитор звичайно вибирає, чи

оцінювати рішення по судовому процесу самому, чи покластися на

висновки зовнішнього юриста, запрошеного клієнтом. Рівень

суб'єктивності в обох випадках визначається за такими фактами як

компетентність юриста, його дотримання етичних правил професії

юриста та отримані докази, так само, як і така обставина чи

являється юрист працівником Аудиторської Фірми чи юридичної фірми

третьої особи.

     З огляду  на  правові  обставини,  якщо  рішення  по судовому 

процесу може бути оцінено за отриманими доказами, оцінка звітів,

після судового процесу не повинні призводити до суттєвих

розбіжностей між наданими послугами Аудиторською Фірмою або

третьою особою юридичною фірмою (наприклад, судовий процес

стосовно трудових спорів, або певних податкових процедур).

     З іншого  боку,  можуть  виникнути  ситуації,  які  включають 

суттєвий невід'ємний аспект суб'єктивності. Також можуть бути

випадки, коли неможливо оцінити об'єктивно значення доказу,

відповідно до природи ділових відносин між Обов'язковим Аудитором

та Аудиторським Клієнтом (наприклад, особиста участь колишнього та

теперішнього управління, не виконавчих директорів чи акціонерів).

В таких випадках, Обов'язковий Аудитор повинен гарантувати що він

не приймає участі у діях Аудиторського Клієнта які вимагаються по

рішенню судового процесу, окрім незначних справ, коли питання, що

розглядається не має суттєвого впливу на фінансову звітність.

     Додаткові заходи безпеки 

     За обставин  не  передбачених  в  (2),  Обов'язковий  Аудитор 

повинен брати до уваги чи існують загрози для незалежності, що

повинні бути усунені за допомогою додаткових заходів. Необхідним

може бути анулювання аудиторської перевірки, що проводиться

конкретною Виконавчою Групою, яка була залучена до судового

процесу, і призначити різні робочі групи з різними звітними

лініями для Обов'язкового Аудитора та юридичними послугами, які

стосуються судового процесу.

     7.2.6. Прийом на роботу головного управління 

     Обов'язковий Аудитор,   від   якого    вимагається    сприяти 

Аудиторському Клієнту наймати на роботу провідний та ключовий

персонал повинен в першу чергу оцінити рівень загроз для його

незалежності, що можуть виникнути наприклад від ролі найманої

особи та природи представленої допомоги. Необхідність в такій

оцінці є найвищою, якщо особа, яку приймають на роботу скоріше

всього матиме суттєву роль у фінансовому управлінні клієнта а отже

матиме постійний контакт з Обов'язковим Аудитором. Однак, така

загроза як залякування та власної зацікавленості також може

виникнути при інших призначеннях.

     З огляду  на природу вказаної допомоги,  прикладом допустимої 

послуги, що може бути надана може бути перевірка професійних

кваліфікацій числа кандидатів та надання об'єктивного висновку

щодо їхньої придатності. Іншою послугою може бути надання

короткого переліку кандидатів для проходження інтерв'ю, за умови

що цей перелік був підготовлений по умовам клієнта, з врахуванням

власної думки Обов'язкового Аудитора. В обох випадках, необхідно

гарантування того, що висновок щодо кандидатур даний Обов'язковим

Аудитором не є пріоритетним для рішення Аудиторського Клієнта.

Якщо Обов'язковий Аудитор вирішує, що він не може надати

необхідної допомоги без прямого чи опосередкованого втручання в

рішення Аудиторського Клієнта, він повинен відмовитись від надання

такої допомоги.

          8. ОПЛАТА ЗА АУДИТОРСЬКУ ПЕРЕВІРКУ ТА ПОСЛУГИ, 

НЕ ПОВ'ЯЗАНІ З АУДИТОМ

     8.1. Умовні виплати 

     Заходи оплати праці за аудиторську перевірку 

     Робота по обов'язковій аудиторській  перевірці,  проведена  в 

публічних інтересах є невід'ємно незручною для заходів оплати

праці, оскільки винагорода Обов'язкового Аудитора залежить які

самого Аудиторського Клієнта так і від висновків самої

аудиторської перевірки. Аудиторські виплати, що визначаються

судовим чи державним органом не відносяться до умовних виплат.

     Заходи оплати  праці  за  надання  послуг,  що не пов'язані з 

аудиторською перевіркою

     Загрози власної заінтересованості,  самоперевірки та  надання 

несанкціонованої допомоги для незалежності Обов'язкового Аудитора

також можуть виникнути, якщо виплата за роботу, непов'язану з

наданням аудиторських послуг залежить від умовних обставин. Це

застосовується до всіх умовних заходів між Обов'язковим Аудитором,

Аудиторською Фірмою чи організацією в межах Мережі, та

Аудиторським Клієнтом або одним з його Структурних Підрозділів.

Залежність від умовної обставини означає, наприклад, що винагорода

залежить від процесу або результатів проекту або кваліфікації

відповідної особи, що проводить роботу для Аудиторського Клієнта

(або його Структурних Підрозділів).

     При оцінці межі,  коли заходи визначення умовності винагороди 

становить загрозу для незалежності обов'язкового аудитора та

доречність використання необхідних заходів безпеки, Обов'язковий

Аудитор повинен окрім іншого брати до уваги: залежність між

діяльністю, за яку очікується отримання оплати та проведенням

кожної поточної та майбутньої аудиторської перевірки; обсяг

можливих сум; та база за якою підраховується така сума.

     Під час проведення такої оцінки, Обов'язковий Аудитор повинен 

брати до уваги, inter alia, якщо сума умовної винагороди прямо

визначається відносно цінової вартості чи вартості трансакції

(наприклад, процент від ціни придбання) або фінансової умови

(наприклад, зростання в ринковому капіталі) вимір яких послідовно

використовується при аудиторській перевірці та чи це збільшить

загрозу власної заінтересованості до недопустимого рівня. З іншого

боку, загрози для незалежності не виникатимуть в ситуаціях, коли

відсутній прямий зв'язок між основою для умовної винагороди

(наприклад, початкова заробітна плата нового працівника) та

суттєвим аспектом ведення аудиторської діяльності. Якщо є Орган

Управління, Обов'язковий Аудитор повинен розкривати заходи умовної

оплати такому органу відповідно до принципів визначених в

Секції А.4.1.2.

     8.2. Зв'язок між загальною винагородою і загальним доходом 

     Зайва залежність  від  оплати  за  аудиторську  перевірку  та 

послуги, не пов'язані з аудитом від Аудиторського Клієнта чи

однієї групи клієнтів завжди провокує виникнення загрози власної

заінтересованості для незалежності Обов'язкового Аудитора.

Обов'язковий Аудитор чи Аудиторська Фірма повинні не тільки

запобігати виникненню такої фінансової залежності, але також брати

до уваги, що виникнення такої залежності може спровокувати

виникнення загрози незалежності для незалежності.

     Виникнення фінансової незалежності 

     Обов'язковий Аудитор,  Аудиторська  Фірма  чи  Мережа  можуть 

здаватись фінансово залежними від єдиного Аудиторського Клієнта

або групи клієнтів якщо загальна винагорода за аудиторську

перевірку та послуги, не пов'язані з аудитом яку він отримує, або

очікує отримати від клієнта чи групи клієнтів становить вирішальну

частку його загального доходу. Суспільне сприйняття такої

вирішальної частки буде залежати від різних факторів в межах

аудиторського середовища. Наприклад, рівень може залежати від

розмірів фірми, від того, чи вона заснована давно або

новостворена, чи веде діяльність локально, на національному рівні

чи на міжнародному, та від загальної ділової ситуації на ринках де

він веде свою діяльність.

     Ці обставини   повинні   бути   обережно   взяті   до   уваги 

Обов'язковим Аудитором, коли він проводить оцінку значення загрози

власної зацікавленості для його незалежності. Такий аналіз повинен

бути проведено щодо всіх отриманих виплат за надання аудиторських

чи таких що не пов'язаних з аудитом послуг від конкретного клієнта

чи групи клієнтів у порівнянні з загальним прибутком фірми чи

Мережі, так само як щодо відповідних сум, що очікуються протягом

звітного періоду фірми чи Мережі. Якщо такий аналіз показує, що

рівень залежності та необхідність у застосуванні заходів безпеки,

Аудиторський Партнер, що приймав участь у проведенні аудиторської

і такої, що не пов'язана з аудитом роботи, повинен здійснювати

перевірку значення аудиторської і такої, що не пов'язана з аудитом

роботи для клієнта. Перевірка повинна також включати в себе

контроль за аудиторською і такої, що не пов'язана з аудитом

роботою, що була проведена за контрактом, або підлягає виконанню

для зовнішніх цілей. Якщо залишаються сумніви, або якщо залежно

від розмірів фірми, залучення такого партнера неможливо,

Обов'язковий Аудитор повинен шукати підтримки від професійного

уповноваженого органу або перевірки іншим обов'язковим аудитором.

     Інші певні відносини щодо оплати праці 

     Обов'язковий Аудитор  також повинен брати до уваги чи існують 

інші види відносин щодо оплати праці між єдиним Аудиторським

клієнтом або групою клієнтів та ним або Аудиторською Фірмою, що

можуть спровокувати виникнення загрози власної зацікавленості.

Наприклад, аудиторський партнер в офісі або відділенні може

опинитись залежним від виплат від Аудиторського Клієнта, якщо

більшість послуг офісу надають цьому Аудиторському Клієнту, або

якщо одні і ті самі особи відповідають за продаж як аудиторських

так і не пов'язаних з аудитор послуг Аудиторському Клієнту. З

метою усунення такої загрози власної заінтересованості,

Аудиторська Фірма повинна переглядати власну організаційну

структуру та повноваження певних осіб, або у певних випадках,

змінювати шляхи надання послуг узгоджено з Органом Управління

Аудиторського Клієнта.

     Незалежність зокрема може бути поставлена  під  сумнів,  якщо 

суттєві виплати, отримуються від надання послуг, що не пов'язані з

аудитом від Аудиторського Клієнта чи його Структурних Підрозділів.

Обов'язковий Аудитор повинен відповідно оцінювати ризик для

незалежності. В певних випадках, він повинен брати до уваги

природу наданих послуг, що не пов'язані з аудитом, різницю між

виплатами за аудиторську діяльність та діяльність що не пов'язана

з аудиторською перевіркою, та їхнє відповідне відношення до

загальних виплат, отриманих Аудиторською Фірмою чи Мережею. Якщо

аналізування вказує на необхідність вжиття заходів безпеки,

особливо, якщо виплати за не аудиторську діяльність перевищують

виплати за аудиторську перевірку, Аудиторський Партнер, що не

приймає участі в будь-якій аудиторській чи неаудиторській

діяльності повинен здійснювати перевірку проведеної роботи для

клієнта та надавати необхідну допомогу.

     8.3. Пізні виплати 

     Невиплачені виплати за  аудиторську  та  іншу  роботу  можуть 

виникнути в наслідок позики Обов'язкового Аудитора Аудиторському

Клієнту. Це може загрожувати незалежності Обов'язкового Аудитора

шляхом створення значної фінансової заінтересованості

Аудиторського Клієнта. За таких обставин, Обов'язковий Аудитор

повинен оцінювати рівень загрози та вживати необхідних дій. Такі

дії можуть включати розкриття значення потенційної суттєвої

зацікавленості всім належним третім особам. Якщо Обов'язковий

Аудитор є Аудиторською Фірмою, обставини можуть бути перевірені

іншим Обов'язковим Партнером, що не приймав участі у наданні

будь-яких послуг аудиторському Клієнту. У випадку з єдиним

виконавцем, або невеликим партнерством, де всі Аудиторські

Партнери приймали участь у наданні послуг Аудиторському Клієнту,

Обов'язковий Аудитор повинен шукати допомогу від професійного

уповноваженого органу або просити здійснити перевірку іншого

обов'язкового аудитора.

     8.4. Визначення цін 

     Обов'язковий Аудитор  повинен мати можливість показувати,  що 

винагороду, яку він отримав від аудиторської діяльності відповідає

певним вимогам, особливо якщо вона суттєво нижча ніж отримана

попереднім аудитором або отримана іншими фірмами, пов'язаними з

конкретною діяльністю. Він також повинен мати можливість

демонструвати, що отримана оплата за аудиторську перевірку не

залежить від очікуваного надання не пов'язаних з аудитом послуг,

та того, що клієнт був введений в оману що стосується основи

отримання оплати за майбутнє проведення аудиту чи роботи, не

пов'язаної з ним. Обов'язковий Аудитор повинен визначати політики

та застосовувати процедури з метою демонстрування, що отримані ним

виплати відповідають таким вимогам. Якщо йдеться про Обов'язкові

Аудиторські перевірки Юридичних Осіб з Публічним Інтересом,

Обов'язковий Аудитор повинен шукати можливість визначення основи

для підрахунку оплати за аудиторську перевірку з Органом

Управління.

                        9. СУДОВИЙ ПРОЦЕС 

     Оскільки представляється  неможливим  точно  передбачити  всі 

випадки, коли Обов'язковий аудитор вже не має права продовжувати

діяльність як Обов'язковий Аудитор для Аудиторського Клієнта, то

тоді повинні братись до уваги наступні критерії:

     - якщо  Аудиторський Клієнт відзначає недоліки в обов'язковій 

аудиторській роботі, та Обов'язковий Аудитор підозрює, що

відповідно до цього може очікувати подання позову, Обов'язковий

Аудитор повинен в першу чергу обговорення виявлені недоліки з

Органом Управління Аудиторського Клієнта або у випадку, якщо такий

орган відсутній, з його професійним уповноваженим органом. Якщо в

результаті такого обговорення визначається, що позов буде подано,

в залежності до місцевих юридичних вимог - Обов'язковий Аудитор

повинен залишити займану посаду (звільнитись);

     - якщо  Обов'язковий  Аудитор  виявляє шахрайство або обман з 

боку існуючого управління Аудиторським Клієнтом, рівень ризику для

незалежності та рішення щодо його звільнення також залежить від

таких заходів безпеки, як обговорення всіх відповідних аспектів з

Органом Управління клієнта, якщо такий орган відсутній, з

професійним уповноваженим органом Обов'язкового Аудитора. (В

деяких країнах, однак, заходи безпеки національного законодавства

для незалежності Обов'язкового Аудитора у випадках виявлення

шахрайства вимагається від Обов'язкового Аудитора повідомляти про

це національного уповноваженого органу та продовжувати аудиторську

роботу від імені такого органу, що представляє державні інтереси.

В будь-якому випадку Обов'язковий Аудитор повинен використовувати

можливість правової допомоги, беручи до уваги його

відповідальність щодо державних інтересів.);

     - передумови  для  судового  процесу  або  фактичний  судовий 

процес стосовно надання послуг, що не стосуються аудиту за суму,

ще не є значною Обов'язковому Аудитору або Аудиторському Клієнту

(наприклад, позови, викликані спорами щодо виручки від надання

послуг, результати консультативних послуг) не поставить під сумнів

незалежність Обов'язкового Аудитора.

            10. ГОЛОВНИЙ ПЕРСОНАЛ, ЩО ДІЄ НА ПІДСТАВІ 

ДОВГОСТРОКОВИХ ТРУДОВИХ ВІДНОСИН

     Усунення загрози  залякування  чи  довіри  для   незалежності 

обов'язкового аудитора, що приймає участь у аудиті клієнта з

аудиту з громадським інтересом, вимога щодо ротації виконавчого

партнера та інших ключових партнерів з аудиту виконавчої групи

протягом належного строку не може бути замінена іншими заходами

безпеки.

     Обов'язковий аудитор  також  повинен  мати на увазі ризик для 

незалежності, що виникає від продовження залучення до аудиту

членів виконавчої групи, включаючи головний персонал, який приймає

участь у проведенні аудиту юридичних осіб, звітність яких підлягає

консолідації при консолідації фінансових звітів клієнта з аудиту,

а також брати до уваги структуру самої групи. Він повинен вживати

заходи безпеки такі, як ротація персоналу, та заходи, передбачені

схемою гарантування якості аудиторської фірми, та досягати

гарантування збереження його незалежності після продовження

залучення осіб до здійснення аудиту.

     Можуть виникнути  випадки,  коли   відповідно   до   розмірів 

аудиторської фірми внутрішня ротація працівників в межах партнера

з аудиту та інших ключових аудиторських партнерів неможлива або не

можуть бути забезпечені відповідні заходи безпеки. Наприклад, у

випадку ведення одноосібної діяльності, або якщо щоденні відносини

між обмеженим колом партнерів з аудиту дуже тісні. В такому

випадку, обов'язковий аудитор повинен гарантувати, що заходи

безпеки вжиті протягом відповідного проміжку часу. Такі заходи

безпеки можуть включати проведення відповідного аудиту, за яким

здійснюється зовнішній нагляд якості, або, як мінімум,

забезпечення сприяння професійного уповноваженого органу. Якщо

немає можливості вжити відповідні заходи безпеки, обов'язковий

аудитор повинен визначати, чи доречно проводити аудит.

     Якщо будь-який  член  виконавчої  групи  заміщується  в  силу 

сплину строку призначення для проведення аудиту, або внаслідок

виникнення загрози залякування або довіри, переобрання такої особи

до робочої групи забороняється протягом не менше двох років з часу

його заміщення.

     Додаток Глосарій 

Рекомендація Комісії 2002/590/ЄС "Незалежність обов'язкових аудиторів в ЄС: ряд основних принципів" від 16 травня 2002 року

Рекомендації; Європейський Союз від 16.05.2002 № 2002/590/ЄС

Прийняття від 16.05.2002

Постійна адреса:

https://xn--80aagahqwyibe8an.com/go/994_972

Законодавство України

станом на 24.11.2023

поточна редакція


Публікації документа

  • Офіційний вісник Європейського Союзу від 19.07.2002 — 2002 р., / L191 /, стор. 22

= завантажити законодавчий акт, актуальний на поточний час =
<< | >>

Законодавство Європейського Союзу:

  1. УГОДА про фінансування заходу «EU4BUSINESS: Підтримка малих та середніх підприємств (МСП) в Україні» (ENI/2020/042-435). Європейський Союз. 2020 рікк
  2. РІШЕННЯ № ____/2019 РАДИ АСОЦІАЦІЇ МІЖ УКРАЇНОЮ ТА ЄС від ____ ____________ 2019 року про внесення змін і доповнень до Додатка XXVII до Угоди про асоціацію між Європейським Союзом і Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з однієї сторони, та між Україною, з іншої сторони. Європейський Союз. 2019 рікк
  3. "ДОДАТКОВА УГОДА № 1 (у формі обміну листами) між Урядом України та Європейським Союзом, представленим Європейською Комісією, до Угоди про фінансування Рамкової програми на підтримку угод між Україною та Європейським Союзом від 20 грудня 2013 року". Європейський Союз. 2018 рікк
  4. "УГОДА між Урядом України і Європейським Союзом про участь України в програмі ЄС “Конкурентоспроможність підприємств малого і середнього бізнесу (COSME) (2014-2020)”". Європейський Союз. 2018 рікк
  5. ДОДАТКОВА УГОДА № 2 між Урядом України та Європейською Комісією, що діє від імені Європейського Союзу, до Угоди про фінансування ENPI/2013/024-517 "Програма підтримки секторальної політики - Підтримка регіональної політики України". Європейський Союз. 2017 рікк
  6. "МЕМОРАНДУМ про взаєморозуміння щодо Стратегічного Енергетичного Партнерства між Україною та Європейським Союзом спільно з Європейським Співтовариством з атомної енергії". Європейський Союз. 2016 рікк
  7. ДИРЕКТИВА ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ (ЄС) № 2016/1629 від 14 вересня 2016 року про встановлення технічних вимог до суден внутрішнього плавання, про внесення змін до Директиви 2009/100/ЄС і про скасування Директиви 2006/87/ЄС. Європейський Союз. 2016 рікк
  8. ДИРЕКТИВА ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ (ЄС) 2016/1148 від 6 липня 2016 року про заходи для високого спільного рівня безпеки мережевих та інформаційних систем на території Союзу. Європейський Союз. 2016 рікк
  9. РЕГЛАМЕНТ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ (ЄС) 2016/679 від 27 квітня 2016 року про захист фізичних осіб у зв’язку з опрацюванням персональних даних і про вільний рух таких даних, та про скасування Директиви 95/46/ЄС (Загальний регламент про захист даних). Європейський Союз. 2016 рікк
  10. ІМПЛЕМЕНТАЦІЙНЕ РІШЕННЯ КОМІСІЇ (ЄС) 2016/650 від 25 квітня 2016 року щодо стандартів оцінки безпеки засобів для створення кваліфікованих підпису та печатки відповідно до статей 30(3) та 39(2) Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 910/2014 про електронну ідентифікацію та довірчі послуги для електронних транзакцій на внутрішньому ринку. Європейський Союз. 2016 рікк
  11. РЕГЛАМЕНТ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ (ЄС) № 2016/426 від 9 березня 2016 року про прилади, що працюють на газоподібному паливі, та про скасування Директиви 2009/142/ЄС. Європейський Союз. 2016 рікк
  12. РЕГЛАМЕНТ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ (ЄС) № 2016/425 від 9 березня 2016 року про засоби індивідуального захисту та скасування Директиви Ради 89/686/ЄЕС. Європейський Союз. 2016 рікк
  13. РЕГЛАМЕНТ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ (ЄС) 2016/424 від 9 березня 2016 року про канатні дороги та скасування Директиви 2000/9/ЄС. Європейський Союз. 2016 рікк
  14. УГОДА про фінансування. Європейський Союз. 2016 рікк
  15. УГОДА про фінансування. Європейський Союз. 2016 рікк
  16. "УГОДА (у формі обміну нотами) між Урядом України, Урядом Республіки Молдова та Європейською Комісією про продовження дії мандату Місії Європейської Комісії з надання допомоги в питаннях кордону в Україні та Республіці Молдова". Європейський Союз. 2015 рікк
  17. "ДОДАТКОВА УГОДА № 2 (у формі обміну листами)між Урядом України та Європейським Союзом, представленим Європейською Комісією, до Угоди про фінансування програми "Твіннінг і технічна допомога для підтримки Європейської політики сусідства"(ENPI/2010/22315) від 30 листопада 2011 року". Європейський Союз. 2015 рікк
  18. "МАКРОФІНАНСОВА ДОПОМОГА УКРАЇНІ""КРЕДИТНА УГОДА між УКРАЇНОЮ як Позичальником, НАЦІОНАЛЬНИМ БАНКОМ УКРАЇНИ як Фінансовим агентом Позичальника та ЄВРОПЕЙСЬКИМ СОЮЗОМ як Кредитором". Європейський Союз. 2015 рікк
  19. "РЕКОМЕНДАЦІЯ № 2015/1 від 16.03.2015 про імплементацію Порядку денного асоціації між Україною та ЄС". Європейський Союз. 2015 рікк
  20. "ДОДАТКОВА УГОДА № 1 (у формі обміну листами) між Урядом України та Європейським Союзом, представленим Європейською Комісією, до Угоди про фінансування Рамкової програми на підтримку угод між Україною та Європейським Союзом від 19 грудня 2012 року". Європейський Союз. 2015 рікк