Стаття 17

Транскордонні спостереження

1. Працівники поліції однієї зі Сторін, які в рамках кримінального розслідування здійснюють у своїй країні спостереження за особою, що, як припускається, брала участь у вчиненні кримінального злочину, у разі якого може бути застосована екстрадиція, або за особою, стосовно якої є обґрунтовані підстави вважати, що вона може сприяти встановленню зазначеної вище особи або її місця перебування, уповноважуються продовжувати спостереження за нею на території іншої Сторони у випадках, коли остання дала дозвіл на транскордонне спостереження у відповідь на попередньо подане прохання про надання допомоги.

На прохання спостереження буде доручено працівникам поліції тієї Сторони, на території якої воно здійснюється.

Прохання про надання допомоги, зазначене в першому абзаці, повинно бути надіслане до органу, який призначений кожною Стороною й до компетенції якого належить надання або пересилання необхідного дозволу.

2. У випадках, коли з причин особливої терміновості попередньо подати прохання про надання дозволу іншою Стороною не можна, працівники поліції, які здійснюють спостереження в рамках кримінального розслідування, уповноважуються продовжувати за кордоном спостереження за особою, що, як припускається, учинила злочини, перелік яких наведено в пункті 6, за умови, що виконуються такі вимоги:

a) призначеним згідно з пунктом 4 органам Сторони, на території якої має продовжуватися спостереження, повинно бути негайно, під час здійснення спостереження, повідомлено про перетин кордону;

b) прохання про надання допомоги, яке подають відповідно до пункту 1 та в якому окреслюють підстави для перетину кордону без попереднього дозволу, повинно бути подане без затримки.

Спостереження припиняється, як тільки Сторона, на території якої воно здійснюється, буде вимагати цього у відповідь на повідомлення, зазначене в підпункті "a", або прохання, зазначене в підпункті "b", або у випадках, коли дозвіл не був отриманий протягом п'яти годин після перетину кордону.

3.

a) Працівники поліції, які здійснюють спостереження, повинні дотримуватися положень цієї статті й законодавства Сторони, на території якої вони діють; вони повинні виконувати вказівки місцевих відповідальних органів.

b) За винятком ситуацій, передбачених у пункті 2, працівники поліції під час здійснення спостереження повинні мати при собі документ, який засвідчує, що дозвіл було надано.

c) Працівники поліції, які здійснюють спостереження, повинні будь-коли бути готовими надати підтвердження того, що вони діють офіційно.

d) Працівники поліції, які здійснюють спостереження, у ході нього можуть мати при собі табельну зброю, за винятком випадків, коли запитувана Сторона прийняла рішення про інше; застосовувати її заборонено, крім випадків законної самооборони.

e) Входити до приватних будинків та місць, які не є загальнодоступними, заборонено.

f) Працівники поліції, які здійснюють спостереження, не можуть ні зупинити й допитати, ні заарештовувати особу, за якою вони спостерігають.

g) Усі дії викладаються у звіті органам Сторони, на території якої вони були здійснені; може вимагатись особиста присутність працівників поліції, які здійснюють спостереження.

h) Органи Сторони, від якої прибули працівники поліції, що здійснювали спостереження, на прохання органів Сторони, на території якої здійснювалося спостереження, сприяють розслідуванню, що проводиться після операції, у якій вони брали участь, у тому числі судовому розгляду.

4. Сторони під час підписання або передачі на зберігання своєї ратифікаційної грамоти або документа про прийняття, схвалення чи приєднання визначають у заяві на ім'я Генерального секретаря Ради Європи працівників поліції та органи, яких вони призначають для цілей пунктів 1 та 2 цієї статті.

5. Сторони можуть на двосторонньому рівні розширювати сферу застосування цієї статті й уживати додаткових заходів для її виконання.

6. Спостереження, зазначене в пункті 2, може здійснюватися внаслідок одного з таких кримінальних злочинів:

- вбивства на замовлення;

- тяжкого вбивства;

- зґвалтування;

- підпалу;

- підробки;

- збройного пограбування та приховання краденого;

- вимагання;

- викрадення людей та захоплення заручників;

- торгівлі людьми;

- незаконної торгівлі наркотичними засобами та психотропними речовинами;

- порушення законів про зброю та вибухові речовини;

- використання вибухових речовин;

- незаконного перевезення отруйних і небезпечних відходів;

- незаконного, таємного перевезення іноземців через державний кордон;

- сексуальної експлуатації дітей.