Стаття 4 Фактичний перевізник
1. Договір, що відповідає визначенню, зазначеному в пункті 1 статті 1, й укладений між перевізником і фактичним перевізником, є договором перевезення в розумінні цієї Конвенції.
Для цілей такого договору всі положення цієї Конвенції, що стосуються вантажовідправника, застосовуються до перевізника, а положення, що стосуються перевізника, застосовуються до фактичного перевізника.2. У тих випадках, коли перевізник доручив здійснення перевезення або його частини фактичному перевізнику, навіть якщо це припустимо за умовами договору перевезення, перевізник, однак, залишається відповідальним за все перевезення відповідно до положень цієї Конвенції. Усі положення цієї Конвенції, що регулюють відповідальність перевізника, застосовуються також до відповідальності фактичного перевізника стосовно здійснюваного ним перевезення.
3. Перевізник у всіх випадках інформує вантажовідправника, якщо він доручає здійснення перевезення або його частини фактичному перевізнику.
4. Будь-яка угода з вантажовідправником або вантажоодержувачем, що розширює відповідальність перевізника відповідно до положень цієї Конвенції, поширюється на фактичного перевізника тільки в обсязі, на який він дав явно виражену згоду в письмовій формі. Фактичний перевізник може посилатися на будь-які заперечення, що можуть бути висунуті перевізником на підставі договору перевезення.
5. У тих випадках і тією мірою, якою перевізник і фактичний перевізник несуть відповідальність, їхня відповідальність є солідарною. Ніщо в цій статті не зменшує права регресної вимоги у відносинах між ними.
= завантажити законодавчий акт, актуальний на поточний час =