Стаття 11 Конвенції ( 995_036 ) замінюється такими положеннями:
"1. Особу, яку тримають під вартою й стосовно особистої явки якої для цілей дачі показань, а не для того, щоб вона стала перед судом, звертається запитуюча Сторона, тимчасово перепроваджують на її територію за умови, що її буде повернуто протягом строку, обумовленого запитуваною Стороною, та з урахуванням положень статті 12 цієї Конвенції настільки, наскільки вони є застосовними.
У передачі може бути відмовлено, якщо:
a) особа, яку тримають під вартою, не погоджується на передачу;
b) її присутність необхідна в ході кримінального провадження, що здійснюється на території запитуваної Сторони;
c) передача може призвести до продовження строку тримання її під вартою або
d) існують інші першочергові підстави для того, щоб не передавати її на територію запитуючої Сторони.
2.
З урахуванням положень статті 2 цієї Конвенції у випадку, що підпадає під пункт 1, перевезення особи, яку тримають під вартою, територією третьої Сторони дозволяється за клопотанням, до якого додають усі необхідні документи і яке Міністерство юстиції запитуючої Сторони надсилає Міністерству юстиції Сторони, до якої звертаються з проханням про надання дозволу на перевезення її територією. Сторона може відмовити в наданні дозволу на перевезення своїх громадян.3. Особа, яку передають, залишається під вартою на території запитуючої Сторони та у відповідних випадках на території тієї Сторони, до якої звертаються з проханням про надання дозволу на перевезення її територією, якщо Сторона, до якої звертаються з проханням про передачу особи, не просить звільнити її".
= завантажити законодавчий акт, актуальний на поточний час =