Стаття 23 Недискримінація

1. Національні особи однієї Договірної Держави не піддаються в другій Договірній Державі будь-якому оподаткуванню, або їм не пред’являють будь-яких пов’язаних із оподаткуванням вимог, які є іншими або більш обтяжливими ніж оподаткування, або пов’язані з оподаткуванням вимог, яким піддаються або можуть піддаватись національні особи цієї другої Держави.

2. Оподаткування постійного представництва, яке підприємство Договірної Держави має в другій Договірній Державі, не буде менш сприятливим у цій другій Державі, ніж оподаткування підприємств цієї другої Держави, які здійснюють подібну діяльність. Це положення не повинно тлумачитись як таке, що зобов'язує одну Договірну Державу надавати резидентам другої Договірної Держави будь-які особисті пільги, звільнення і знижки в оподаткуванні на підставі громадянського статусу або сімейних зобов'язань, які вона надає своїм власним резидентам.

3. За винятком випадків, коли застосовуються положення пункту 1 статті 9, пункту 7 статті 11 або пункту 6 статті 12 цієї Конвенції, проценти, роялті та інші виплати, що сплачуються підприємством Договірної Держави резиденту другої Договірної Держави, з метою визначення оподатковуваного прибутку такого підприємства підлягають вирахуванню на тих же умовах, так, якби вони сплачувались резиденту першої згаданої Держави.

4. Підприємства Договірної Держави, капітал яких повністю або частково належить або контролюється безпосередньо чи опосередковано одним або кількома резидентами другої Договірної Держави, не піддаватимуться в першій згаданій Державі будь-якому оподаткуванню, або їм не пред’являтимуться будь-які пов’язані з оподаткуванням вимоги, які є іншими або більш обтяжливим ніж оподаткування і пов’язані з оподаткуванням вимоги, яким піддаються або можуть піддаватися інші подібні підприємства першої згаданої Держави.

5. Положення цієї статті застосовуватимуться до податків, які розглядаються цією Конвенцією.