Стаття 11 Проценти
1. Проценти, що виникають в одній Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій другій Державі.
2. Однак, такі проценти можуть також оподатковуватись у тій Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо особа - фактичний власник процентів є резидентом іншої Договірної Держави, податок, що стягується таким чином, не повинен перевищувати 10 відсотків від загальної суми процентів.
3.
Незважаючи на положення пункту 2 цієї статті, будь-які такі відсотки, що вказані в пункті 1 цієї статті оподатковуються 5 відсотками від загальної суми процентів, якщо такі проценти виникають в Договірній Державі та сплачуються:i) в зв’язку з продажем в кредит будь-якого промислового, комерційного або наукового обладнання;
ii) відносно будь-якої позики, що надається банком.
Спосіб застосування цих обмежень встановлюється компетентними органами Договірних Держав за взаємною домовленістю.
4. Термін «проценти» при використанні в цій статті означає дохід від боргових вимог будь-якого виду, незалежно від іпотечного забезпечення і незалежно від володіння правом на участь у прибутках боржника, і зокрема, дохід від урядових цінних паперів і дохід від облігацій чи боргових зобов’язань, включаючи премії та винагороди, що сплачуються стосовно таких цінних паперів, облігацій та боргових зобов’язань а також будь-який інший дохід, прирівняний до доходу від грошової позики відповідно до законодавства Держави, в якій виникає дохід, але не включає будь-яких інших доходів які вважається дивідендами відповідно до статті 10.
5. Положення пунктів 1, 2 і 3 не застосовуються, якщо особа - фактичний власник процентів, яка є резидентом однієї Договірної Держави, здійснює підприємницьку діяльність у другій Договірній Державі, в якій виникають проценти, через розташоване там постійне представництво або надає в цій другій Державі незалежні особисті послуги з розташованої там постійної бази, і боргова вимога, на підставі якої сплачуються проценти, дійсно відноситься до такого постійного представництва або постійної бази. У такому випадку, залежно від обставин, застосовуються положення статті 7 або статті 14 цієї Конвенції.
6.
Вважається, що проценти виникають у Договірній Державі, якщо платником є резидент цієї Держави. Проте, якщо особа, що сплачує проценти, незалежно від того, є вона резидентом Договірної Держави чи ні, має в Договірній Державі постійне представництво чи постійну базу, у зв’язку з якими виникла заборгованість, за якою сплачуються проценти, і витрати зі сплати цих процентів несе постійне представництво або постійна база, то вважається, що такі проценти виникають у Державі, в якій знаходиться постійне представництво або постійна база.7. Якщо з причин особливих відносин між платником і особою - фактичним власником процентів, або між ними обома і будь-якою іншою особою, сума сплачуваних процентів, що стосується боргової вимоги, на підставі якої вона сплачується, перевищує суму, яка була б погоджена між платником і особою - фактичним власником процентів при відсутності таких відносин, положення цієї статті застосовуються тільки до останньої згаданої суми. У такому випадку надмірна частина платежу, як і раніше, підлягає оподаткуванню відповідно до законодавства кожної Договірної Держави з належним урахуванням інших положень цієї Конвенції.
8. Незважаючи на положення пункту 2 цієї статті, проценти, які виникають в Договірній Державі звільняються від оподаткування в такій Державі, якщо:
а) фактичним власником процентів є Уряд іншої Договірної Держави або будь-яке агентство, що уповноважене Урядом такої іншої Договірної Держави, або
b) такі проценти сплачуються -
i) відносно будь-якої позики наданої, гарантованої чи застрахованої, або
ii) відносно будь-якої боргової вимоги будь-якого виду, що гарантована, застрахована або прямо чи опосередковано фінансується від імені або Урядом кожної з Договірних Держав або будь-яке агентство, що уповноважене Урядом Договірних Держав.
= завантажити законодавчий акт, актуальний на поточний час =