Стаття 1. Кожна з Держав-підписантів згідно з положеннями цієї Конвенції бере на себе зобов’язання видавати будь-якій запитуючій Державі осіб, які можуть перебувати на їхніх територіях і які є обвинуваченими або засудженими. Це право може бути використано лише за таких обставин:

Стаття 3. Екстрадиція не здійснюється:

Стаття 5. Запит про екстрадицію складається відповідним дипломатичним представником. Коли такого представника немає, консульські посадові особи можуть виконати цю функцію або уряди можуть безпосередньо зноситися один з одним. До кожного запиту про екстрадицію додаються такі документи мовою запитуваної країни:

Стаття 7. Коли декілька держав запитують екстрадицію особи за одне і те саме правопорушення, перевага надається Державі, на території якої таке правопорушення було вчинено. Якщо особу розшукують за вчинення декількох злочинів, перевага надається Державі, в межах якої був вчинений злочин, за який передбачено більш суворе покарання згідно із законодавством Держави, що видає.

Стаття 10. Запитуюча Держава може за допомогою будь-якого засобу зв’язку просити про тимчасове або запобіжне затримання особи, у разі наявності принаймні ордеру суду про затримання особи та якщо Держава одночасно висловлює готовність вимагати екстрадицію в установленому порядку. Запитувана Держава вирішує питання про негайний арешт обвинуваченої особи. Якщо протягом максимум двох місяців після того, як запитуючу Державу було повідомлено про арешт особи, ця Держава офіційно не подала запит про екстрадицію, затриману особу звільняють, і її екстрадиція може знову вимагатися лише у порядку статті 5.

Стаття 11. Якщо екстрадицію дозволено та запитувану особу передано у розпорядження дипломатичного агента запитуючої Держави, і протягом двох місяців з моменту, коли зазначеного агента повідомили про це, особу не було доправлено за призначенням, вона звільняється і не може бути знову затримана з тієї ж причини.

Стаття 17. У разі задоволення запиту про екстрадицію запитуюча Держава зобов’язується:

Стаття 23. Ця Конвенція є відкритою для прийняття та приєднання до неї інших держав, які не є Державами, що підписали Конвенцію. Відповідні документи зберігатимуться в архіві Панамериканського союзу, який передаватиме їх іншим Високим Договірним Сторонам.

Стаття 3, пункт d;

Стаття 3, пункт d;