Завантажити Висновок N 593/2010 щодо Проекту Виборчого кодексу Верховної Ради України "Європейська Комісія за демократію через право (Венеціанська комісія)"Страсбург, 20 грудня 2010 року
Для того, що б завантажити законодавчий акт, актуальний на поточний час, будь ласка, перейдіть по посиланню нижче:
Завантажити законодавчий акт, актуальний на поточний час
КОРОТКИЙ ЗМІСТ ЗАКОНОДАВЧОГО АКТУ:
12. Проект Виборчого кодексу регулює всі види виборів - Президента України, членів Парламенту України, членів Парламенту Автономної Республіки Крим, обласних, районних, селищних, сільських, міських та міських районних рад, селищних, сільських та міських мерів, як це передбачено Конституцією України ( 254к/96-ВР ). Розділ 1 Кодексу (Статті 1-7) роз'яснює особливості та обставини кожного виду виборів. Референдуми цим законом не регулюються.
1. Розділ II (Статті 8-21) щодо базових принципів виборчого права
14. Стаття 8 (та деякі наступні положення проекту Кодексу) надають виборче право тільки громадянам України. Нинішня тенденція у більшості європейських країн полягає у наданні права участі у політичному житті на місцевому рівні також і іноземцям, які легально проживають на даній території. Кодекс належної практики у виборчих справах рекомендує (п. 1.1.b.2), що "бажано дозволяти іноземцям голосувати на місцевих виборах після певного періоду проживання".
17. В цьому контексті Стаття 11 Кодексу може бути також проблематичною. Її положення та подібні до них положення інших статей повністю виключають право негромадян отримувати та повідомляти інформацію та ділитися думками про вибори, що очевидно суперечить Статті 10 Європейської Конвенції з прав людини ( 995_004 ). Частина 2 Статті 10 Конвенції чітко передбачає, що свобода слова може бути обмежена тільки "в інтересах національної безпеки, територіальної ціліс
21. Позитивним зрушенням є те, що автори тексту присвятили спеціальні статті відкритості виборчого процесу. Венеціанська комісія вказала на численні випадки, коли будь-які вибори мають організовуватись так, щоб всі суб'єкти виборчого процесу були повністю поінформовані та свідомі своїх прав та обов'язків. Кодекс належної практики у виборчих справах передбачає, що "Тільки прозорість, неупередженість, та незалежність від політично вмотивованих маніпуляцій
2. Розділ III (Статті 22-25): виборчий процес
3. Розділ IV (Статті 26-47): Територіальна організація виборів
25. Стаття 39 щодо приміщень для голосування та офісних приміщень дільничних виборчих комісій може бути вдосконалена за рахунок додання положення, що ці приміщення мають бути доступними для всіх виборців, включаючи осіб з інвалідністю чи виборців похилого віку. Останні звіти міжнародних спостерігачів на виборах вказували, що деякі приміщення не враховували потреби цих специфічних груп виборців.
5. Розділ VIII. Навчання членів Виборчих комісій (Статті 117-127)
33. Розвиваючи положення статті 82 про навчання членів комісія, Розділ VIII запроваджує спеціальну процедуру (принципи, вимоги, ліцензування тощо) щодо навчання членів комісій. Вибір щодо вміщення таких конкретних правил у Кодекс, належить законодавцям, однак, здається, було б краще залишити таку надто конкретну сферу поза межами тексту. Це дало б можливість Центральній Виборчій Комісії мати більшу гнучкість у пристосуванні навчання виборчої адміністра
6. Глава III. Розділи IX та X. Загальні засади Державного реєстру виборців та ведення реєстру (Статті 128-157)
29. Стаття 65.3(6) передбачає усунення з посади члена ЦВК, якщо "проти нього/неї висунуте обвинувачення". Венеціанська комісія рекомендує, щоб таке положення застосовувалося тільки до людей, винних у злочині.
34. Розділ IX, здається, об'єднує всі положення існуючого законодавства про Державний реєстр виборців. Цей закон розглядався Венеціанською комісією та Агентством ОБСЄ у справах демократії та прав людини раніше. Детальний аналіз цього закону можна знайти у Спільному висновку Венеціанської комісії та Агентства ОБСЄ у справах демократії та прав людини щодо проекту Закону про Державний реєстр виборців України, прийнятий Венеціанською комісією на її 71 Пленарному за
7. Розділ XI. Списки виборців (Статті 158-171)
8. Розділ XII: Відкріпні посвідчення (Статті 172-178)
9. Глава IV: Розділ XIII (фінансування виборів з бюджету статті 179-184)
10. Розділ XIV. Виборчі фонди суб'єктів виборчого процесу (Статті 185-189)
11. Розділ XV про інформаційне забезпечення виборів (статті 1919-198) та Розділ XVI про виборчу кампанію (статті 199-213)
44. Стаття 205 може бути вдосконалена шляхом включення спеціального зауваження, що використання друкарського обладнання, яке належить партіям та кандидатам, також має бути предметом звітування як складова витрат на кампанію. Дане положення не містить такого зауваження та обмежується тільки зауваженням, що "партія (організація партії) суб'єкт виборчого процесу, кандидат, зареєстрований для участі у відповідних виборах, можуть виробляти друковані матеріали для своє
12. Розділ XVII. Офіційні спостерігачі (статті 214-219)
14. Розділ XX. Підрахунок голосів (Статті 240-261)
13. Розділ XVIII: Виборчі бюлетені (стаття 220-228)
15. Розділ XXV. Висування та реєстрація кандидатів на президентські вибори (статті 289-310)
16. Розділ XXVI. Особливості інформаційного забезпечення та передвиборної агітації на виборах Президента України (статті 311-315)
53. Стаття 293. В багатьох випадках кандидати, які прагнуть реєстрації, повинні подавати декларацію про доходи ( z0064-93 ) та власність не тільки стосовно себе, але й стосовно членів своєї родини. Однак. Закон не визначає, які особи визначаються як "члени родини". Цей термін має бути чітко визначений у законі, оскільки при порушенні закону це може потягнути за собою серйозні юридичні наслідки.
17. Розділ XXVIII. Загальні положення щодо виборів членів парламенту України (статті 334-339)
55. Стаття 315. Положення стосовно публічних дебатів, особливо що "В одній передачі циклу одночасно можуть брати участь не більше двох кандидатів на пост Президента України", і що "Кількість передач в одному циклі теледебатів має бути такою, щоб забезпечити кожному з кандидатів можливість участі в них не більше одного разу" суперечить міжнародним стандартам та зобов'язанням стосовно свободи думки та висловлювання.
56. Стаття 335 встановлює вимогу п'ятирічного строку проживання для висування кандидатом на вибори, що видається надмірним та непотрібним. Кодекс належної практики у виборчих справах рекомендує встановлювати вимогу щодо тривалості проживання тільки для громадян у випадку місцевих чи регіональних виборів, і вона не має перевищувати шість місяців, якщо тільки її мета не полягає у захисті національних меншин.
-
Європейське Агентство з безпеки польотів -
Європейське економічне співтовариство (ЄЕС) -
Європейське космічне агентство -
Європейське співтовариство -
Європейське співтовариство з атомної енергії -
Європейський банк реконструкції і розвитку -
Європейський інвестиційний банк -
Європейський суд з прав людини -
Законодавство Європейського Союзу -
Комітет Міністрів Ради Європи -
Міжнародна європейська інноваційна науково-технічна програма -
Організація по безпеці та співробітництву у Європі (ОБСЄ) -
Парламентська Асамблея ЄВРОНЕСТ (ЄВРОНЕСТ) -
Парламентська Асамблея Ради Європи -
Рада Європи -
Рада Міністрів Оборони Південно-Східної Європи (РМО ПСЄ) -
Фундаментальне законодавство ЄС -