Фундаментальні принципи 
щодо статусу неурядових організацій в Європі
         (Прийнято учасниками багатосторонньої зустрічі, 
організованої Радою Європи)
                   Страсбург, 5 липня 2002 року 

     Учасники багатосторонніх зустрічей, що відбулися в Страсбурзі 
з 19 до 20 листопада 2001 року, з 20 до 22 березня 2002 року і 5
липня 2002 року,
     Нагадуючи про статтю 11 Конвенції про захист  прав  людини  і 
основних свобод ( 995_004 ), яка передбачає, що "кожний має право
на свободу мирних зібрань та на свободу об'єднання з іншими",
     Нагадуючи про  Європейську  Конвенцію  N ETS 124 Про визнання 
правосуб'єктності міжнародних неурядових організацій і про
бажаність збільшення кількості її договірних сторін,
     Враховуючи, що неурядові  організації  (надалі  НУО)  роблять 
суттєвий внесок у розвиток, реалізацію і тривале виживання
демократичних суспільств, особливо через сприяння громадській
обізнаності і залучення громадян до участі у res publica, і той
факт, що вони роблять однаково важливий внесок у культурне життя і
соціальний добробут таких суспільств,
     Враховуючи, що НУО роблять неоціненний  внесок  в  досягнення 
цілей і принципів Хартії Організації Об'єднаних Націй і Статуту
Ради Європи ( 994_001 ),
     Враховуючи, що   їхній   внесок  зроблено  через  надзвичайно 
різноманітні форми діяльності, що можна розташувати від дій як
засобу зв'язку між різними сегментами суспільства і державними
органами, через обстоювання змін у праві і державній політиці,
надання допомоги тим, хто її потребує, розробку технічних і
професійних стандартів, моніторинг відповідності існуючих
зобов'язань за національним і міжнародним правом, і до надання
засобів особистісної реалізації і відстоювання, просування й
захисту інтересів, що поділяються іншими,
     Враховуючи, що існування багатьох НУО є проявом  права  їхніх 
членів на свободу об'єднання і прихильності країни їхнього
розташування принципам демократичного плюралізму,
     Визнаючи, що  дії  НУО  тягнуть  за  собою як обов'язки так і 
права,
     Прийняли ці   Фундаментальні  принципи  щодо  статусу  НУО  в 
Європі.
                            Визначення 
     1. НУО є, по суті, добровільними самоврядними організаціями і 
саме тому не підлягають управлінню з боку органів державної влади.
Терміни, якими їх звичайно описують у національному праві, можуть
варіювати, однак вони охоплюють асоціації, благодійні заклади
(charities), фонди (foundations, funds), некомерційні корпорації,
товариства і довірчу власність в управлінні (trusts). Вони не
включають організації, що діють як політичні партії.
     2. НУО   охоплюють  організації,  створені  окремими  особами 
(фізичними і юридичними) і групами таких осіб. Вони за своїм
складом і сферою діяльності можуть бути національними або
міжнародними.
     3. НУО,   звичайно,   але   не   обов'язково,   є  членськими 
організаціями.
     4. НУО не мають за первинну мету одержання прибутку.  Вони не 
розподіляють прибутки, що є результатом їхніх дій серед їхніх
членів чи засновників, але використовують їх для досягнення своїх
цілей.
     5. НУО  можуть  бути  або  неформальними  організаціями,  або 
організаціями, що мають правосуб'єктність. Відповідно до
національного права вони можуть мати різні статуси для того, щоб
відображати відмінності у фінансових чи інших перевагах, які їм
надаються на додаток до правосуб'єктності.
                         Основні принципи 
     6. НУО  виникають  внаслідок  ініціативи індивідуумів чи груп 
осіб. Саме тому національна юридична і податкова структура, що
застосовується до них, повинна дозволяти і заохочувати цю
ініціативу.
     7. Усі НУО мають право на свободу вираження поглядів.
     8. НУО з правосуб'єктністю повинні мати ті ж самі можливості, 
які загалом мають й інші юридичні особи, підлягати тим самим
адміністративним, цивільним і кримінальним зобов'язанням і
санкціям, які взагалі застосовні до них.
     9. Будь-яка дія чи бездіяльність урядового органу, що впливає 
на НУО, повинна підлягати адміністративному перегляду і бути
відкритою до оскарження у незалежному і неупередженому суді з
повною юрисдикцією.
                               Цілі 
     10. НУО  має  право  переслідувати свої цілі за умови,  що як 
цілі, так і засоби, що використовуються, є законними. Вони можуть,
наприклад, включати дослідження, освіту і захист із проблем, з
яких ведуться суспільні дебати, незалежно від того, чи зайнята
позиція відповідає заявленій урядовій політиці.
     11. НУО також може бути створена  з  метою  внесення  змін  у 
праві.
     12. НУО,  що  підтримує  окремого  кандидата  чи  партію   на 
виборах, повинна бути прозорою у проголошенні своїх мотивів.
Будь-яка така підтримка повинна також підлягати законодавству щодо
фінансування політичних партій. Причетність до політичної
діяльності може відповідно розглядатися у будь-якому рішенні щодо
надання їй фінансових чи інших пільг на додаток до
правосуб'єктності.
     13. НУО  з  правосуб'єктністю  може  брати участь у будь-яких 
законних економічних, ділових чи комерційних діях для того, щоб
підтримувати свою неприбуткову діяльність без необхідності
будь-якого спеціального дозволу, але завжди підлягати будь-яким
ліцензійним чи регулюючим вимогам, що застосовуються до вказаних
дій.
     14. НУО   можуть  досягати  своїх  цілей  шляхом  членства  в 
федераціях і конфедераціях НУО.
                            Заснування 
     15. Будь-яка  особа,  юридична  або  фізична,  вітчизняна  чи 
іноземна, або група таких осіб, не повинна обмежуватися у
створенні НУО.
     16. Дві  чи  більше  особи повинні мати змогу створити НУО на 
основі членства. Більша кількість може вимагатися в разі набуття
правосуб'єктності, але ця кількість не повинна встановлюватися на
рівні, що перешкоджає такому створенню.
     17. Будь-яка  особа  повинна мати змогу створювати НУО шляхом 
подарунку чи залишення спадщини, нормальним наслідком чого є
створення фонду (foundation, fund) чи довірчої власності в
управлінні (trust).
                          Зміст статутів 
     18. Кожна НУО з правосуб'єктністю повинна  мати  статут.  Під 
"статутами" НУО розуміється установчий акт чи акт об'єднання, а
там де вони є предметом окремого документа - власне, статути НУО.
Ці статути, взагалі, визначають:
     - її назву,
     - її мету,
     - її повноваження,
     - найвищий орган управління,
     - частоту засідань цього органу,
     - процедуру,   відповідно  до  якої  такі  засідання  повинні 
скликатися,
     - спосіб, яким цей орган повинен схвалювати фінансові та інші 
звіти,
     - свободу  цього  органу  визначати адміністративну структуру 
організації
     - процедуру  для  зміни  статуту і розпуску організації чи її 
злиття з іншою НУО.
     19. У   випадку  НУО  на  основі  членства  найвищим  органом 
управління є загальне зібрання членів. Згода цього органу,
відповідно до процедури, встановленої відповідно до права і
законів, повинна вимагатися для будь-якої зміни у статутах. Для
інших НУО найвищим органом управління є той, який зазначено у
статутах.
                             Членство 
     20. Членство в НУО,  в  тих  випадках,  в  яких  це  можливо, 
повинно бути добровільним, і саме тому від жодної особи не повинно
вимагатися приєднання до будь-якої НУО інакше, ніж у випадку
організацій, створених відповідно до закону, для регулювання
професійної діяльності в державах, що ставляться до них як до
неурядових організацій.
     21. Національне  право  не  повинно  невиправдано  обмежувати 
здатність будь-якої особи, фізичної чи юридичної, приєднуватися до
НУО на основі членства. Здатність будь-кого приєднатися до певної
НУО повинна бути визначена, насамперед, відповідно до її статутів,
але не повинна також перебувати під впливом будь-якої
необгрунтованої дискримінації.
     22. Члени НУО повинні бути захищені від  виключення  всупереч 
її статуту.
     23. Особи, що належать до НУО, не повинні зазнавати будь-яких 
санкцій через їхнє членство. Однак членство в НУО може бути
несумісним з посадою особи чи її роботою.
                        Правосуб'єктність 
     24. У разі, коли НУО має Правосуб'єктність, вона повинна бути 
чітко відділена від тих з її членів чи її засновників, які саме
тому не повинні, у принципі, бути особисто відповідальними за
будь-які борги і зобов'язання, які НУО несла чи взяла на себе.
     25. Правосуб'єктність   НУО   повинна   припинятися    тільки 
відповідно до добровільного акту її членів - чи, у випадку НУО не
на основі членства, її керівництва - у випадку банкрутства,
тривалої бездіяльності чи неправомірної поведінки. НУО, створена
через злиття двох чи більше НУО, є правонаступником їхніх прав і
обов'язків.
                    Набуття правосуб'єктності 
     26. У  випадку,  коли  правосуб'єктність  не  є  автоматичним 
наслідком створення НУО, норми, що регулюють набуття такої
правосуб'єктності, повинні бути вироблені об'єктивно і не
підлягати здійсненню дискреційних повноважень з боку відповідної
влади.
     27. Національні закони можуть позбавити осіб права створювати 
НУО з правосуб'єктністю з таких причин, як кримінальне
обвинувачення чи банкрутство.
     28. Норми   щодо   набуття   правосуб'єктності  повинні  бути 
опубліковані разом з путівником по цьому процесу. Цей процес
повинен бути легким для розуміння, недорогим і швидким. Зокрема,
від НУО повинно вимагатися тільки подати статут і визначити її
засновників, директорів, посадових осіб і юридичного представника,
а також місце розташування її штаб-квартири. Від фонду
(foundation, fund) чи довірчої власності в управлінні (trust) може
вимагатися довести, що вони мають фінансові засоби для досягнення
своїх цілей.
     29. НУО  на  основі  членства  повинна  намагатися   отримати 
правосуб'єктність тільки після того, як рішення, що схвалює цей
крок, буде прийняте на зборах, відвідати які були запрошені всі
члени, і може вимагатися пред'явити доказ цього.
     30. Будь-які виплати,  що можуть бути встановлені для подання 
заяви про правосуб'єктність, не повинні встановлюватися на рівні,
що перешкоджає заявам.
     31. В  правосуб'єктності  може  бути  відмовлено  лише в разі 
неподання всіх чітко передбачених документів, що вимагаються,
використання назви, що явно вводить в оману чи належно не
відрізняється від існуючої фізичної чи юридичної особи в
зацікавленій країні, чи має в статуті цілі, що є ясно несумісними
із законом.
     32. Будь-яка   оцінка   прийнятності  цілей  НУО,  коли  вона 
намагається набути правосуб'єктність, повинна базуватися на добрій
поінформованості і поважати ідею політичного плюралізму, а також
не повинна керуватися упередженнями.
     33. Орган,  відповідальний  за надання правосуб'єктності,  не 
обов'язково повинен бути судом, але він, переважно, повинен бути
незалежним від контролю з боку виконавчої гілки влади. Повинна
бути забезпечена послідовність в ухваленні рішень, і всі рішення
повинні підлягати оскарженню.
     34. Згадуваний  орган   повинен   мати   достатню   кількість 
відповідно кваліфікованого персоналу для виконання своїх функцій,
і він повинен гарантувати, що для НУО, яка намагається отримати
правосуб'єктність, доступне відповідне керівництво чи допомога.
     35. Повинен бути передбачений термін  для  ухвалення  рішення 
про надання чи відмову в отриманні правосуб'єктності. Усі рішення
повинні бути повідомлені претенденту, і будь-яка відмова повинна
включати причини, викладені у письмовій формі.
     36. Рішення щодо права отримувати фінансові чи інші привілеї, 
що надаватимуться НУО, повинно виноситися окремо від набуття нею
правосуб'єктності і переважно різними органами.
     37. Без   шкоди   для   застосовності  статей,  викладених  у 
Європейській конвенції ETS N 124 про визнання правосуб'єктності
міжнародних неурядових організацій тими державами, що ратифікували
цю конвенцію, від іноземних НУО може вимагатися одержати дозвіл на
діяльність в країні свого розташування, але для цієї мети вони не
повинні створювати нову окрему юридичну особу. Це не усуває вимоги
створення нової окремої юридичної особи в тому випадку, коли НУО
переміщається з однієї держави до іншої.
     38. Дії  НУО  на  міжнародному  рівні  повинні бути полегшені 
ратифікацією Європейської Конвенції ETS No. 124 про визнання
правосуб'єктності міжнародних неурядових організацій.
     39. Там,  де  набуття  правосуб'єктності  не  є  автоматичним 
наслідком створення НУО, бажано, щоб громадськість мала доступ до
єдиного національного реєстру усіх НУО з такою правосуб'єктністю.
     40. Від   НУО,   чиї  статути  дозволяють  їй  створювати  чи 
уповноважувати підрозділи, для цієї мети не повинно вимагатися
ніякого іншого дозволу.
     41. Від НУО не повинно вимагатися періодично  поновлювати  її 
правосуб'єктність.
     42. Зміни  у  статутах  НУО   з   правосуб'єктністю   повинні 
потребувати схвалення державним органом влади тільки в тому
випадку, коли вони стосуються її назви чи її цілей. Таке схвалення
повинно регулюватися тими ж процедурами, що і первинне набуття
такої правосуб'єктності. Однак такі зміни не повинні тягти за
собою вимогу до НУО зареєструватися як нова юридична особа.
                            Управління 
     43. У членських НУО, особи, відповідальні за керівництво нею, 
повинні обиратися чи призначатися зборами її членів, чи органом,
якому за статутом делеговано цю задачу.
     44. Керівництво  НУО  не  на  основі  членства  повинно  бути 
визначено відповідно до їхніх статутів.
     45. Органи  управління  і  прийняття   рішень   НУО   повинні 
відповідати їхнім статутам і закону, але НУО, тим не менше, є
суверенними у визначенні засобів для досягнення їхніх цілей.
Зокрема, призначення, обрання чи заміщення посадових осіб і
прийняття чи виключення членів - це справа НУО, якої це
стосується.
     46. Структури   управління   і   прийняття   рішень   повинні 
враховувати різні інтереси членів, користувачів, осіб, що
отримують пожертви, правлінь, наглядових органів, персоналу і
засновників. Державні органи, що надають НУО фінансові та інші
пільги, також мають законний інтерес у їхній діяльності.
     47. Зміни  у  внутрішній структурі НУО чи правилах не повинні 
вимагати дозволу від державних органів. Не повинно мати місця
ніяке зовнішнє втручання в управління неурядовими організаціями до
того часу, поки і якщо тільки не трапляються або є, як можна
думати, неминучими порушення адміністративного, цивільного чи
кримінального права, страхових зобов'язань, фінансових чи подібних
норм. Це не усуває вимоги закону щодо особливого нагляду за
фондами чи іншими установами.
     48. НУО   повинна  дотримуватися  усіх  застосовних  трудових 
стандартів і страхових зобов'язань щодо поводження зі своїм
персоналом.
     49. НУО не повинні підлягати будь-якому певному обмеженню  на 
перебування іноземців в їхньому правлінні чи штаті.
              Власність і збір коштів (fundraising) 
     50. НУО  можуть  просити і одержувати фінансування - готівкою 
чи у вигляді пожертви - з іншої країни, від багатосторонніх
органів чи інституційного або індивідуального донора, що підлягає,
за загальним правилом, застосовуваним законам щодо іноземної
валюти і митним законам.
     51. НУО  з   правосуб'єктністю   повинні   мати   доступ   до 
банківського обслуговування.
     52. НУО з правосуб'єктністю повинні бути здатними  пред'явити 
позов про відшкодування збитків, завданих їхній власності.
     53. Для  того,  щоб  гарантувати  належне  управління  своїми 
активами, НУО повинні переважно діяти за незалежною порадою при
продажу чи придбанні будь-якої землі, приміщень чи інших основних
активів.
     54. Власність,  набута  НУО   як   така,   що   не   підлягає 
оподаткуванню, не може застосовуватися для цілей, не звільнених
від оподаткування.
     55. Для одержання її активів у випадку її ліквідації НУО може 
визначити спадкоємця, але тільки після того, як її борги були
погашені, і будь-які права донорів щодо повернення виплат були
задоволені. Таким спадкоємцем повинна звичайно бути НУО із
сумісними цілями, але в тому випадку, коли цілі, діяльність або
засоби, використовувані НУО для досягнення цих цілей, визнані
незаконними - спадкоємцем повинна бути держава. У попередньому
випадку і у випадку, коли не призначено ніякого спадкоємця,
власність повинна бути передана іншій НУО чи юридичній особі, яка
найбільшою мірою відповідає її цілям або повинна використовуватися
з цими ж цілями державою.
     56. Фонди НУО можуть використовуватися для оплати  персоналу. 
Всьому персоналу і добровольцям, що діють від імені НУО, можуть
також бути відшкодовані розумні витрати, які вони через неї
понесли.
                       Суспільна підтримка 
     57. Повинні  бути  ясні,  об'єктивні  стандарти для будь-якої 
прийнятності НУО щодо будь-якої форми суспільної підтримки, на
кшталт готівки і звільнення від прибуткового та інших податків чи
зборів на членські внески, кошти і товари, отримані від донорів чи
урядових і міжнародних органів, доходи від інвестицій, орендну
плату, гонорари, економічну діяльність і майнові угоди, а також як
стимул для пожертвувань через відрахування з оподатковуваного
прибутку чи кредити.
     58. При  наданні  такої  підтримки може бути доречним розгляд 
характеру діяльності, що провадить НУО, і того, чи дійсно вона
існує для вигоди її членів, чи для вигоди всього суспільства (чи
його частини). Така підтримка може також залежати від наявності у
НУО специфічного статусу, і бути пов'язана з певними вимогами щодо
фінансового звітування і відкритості.
     59. Суттєві  зміни у статутах чи діях НУО можуть призвести до 
змін чи припинення суспільної підтримки.
                    Прозорість і підзвітність 
     60. НУО повинні представляти щорічний звіт  своїм  членам  чи 
директорам щодо їхніх рахунків і діяльності. Також може
вимагатися, щоб ці звіти були представлені призначеному
наглядовому органу у випадку, коли відповідним НУО надаються
податкові привілеї чи інша суспільна підтримка.
     61. НУО  повинні  подавати досить детальні звіти донорам,  що 
вимагають їх, про використання зроблених пожертв для того, щоб
продемонструвати виконання будь-яких умов, що додавалися до них.
     62. Відповідні книги,  звіти  і  дії  НУО,  можуть,  коли  це 
визначено законом чи відповідно до договору, підлягати інспекції
контролюючим органом. Від НУО може також вимагатися оприлюднити,
який відсоток їхніх фондів використовується для цілей
фандрейзингу.
     63. Усе   звітування   і   інспектування   повинні  підлягати 
обов'язку поважати передбачену законом таємність донорів, осіб, що
отримують допомогу і персоналу, так само як право на захист
легітимної ділової конфіденційності.
     64. НУО  мають  проводити  аудит  їхніх рахунків установою чи 
особою, незалежною від їхнього керівництва.
     65. Іноземні НУО повинні підлягати цьому звітуванню і вимогам 
відносно інспекції тільки щодо їхніх дій у приймаючій країні.
                              Нагляд 
     66. Для того,  щоб  забезпечити  права  інших,  включаючи  її 
членів і членів інших неурядових організацій, НУО можуть підлягати
регулюванню, але вони повинні користуватися перевагами презумпції,
що будь-яка діяльність є законною за відсутності протилежних
доказів.
     67. НУО не повинні підлягати будь-якому повноваженню на обшук 
їхніх приміщень і вилучення звідти документів та інших матеріалів
без об'єктивних підстав для вжиття таких заходів і попереднього
судового дозволу.
     68. Адміністративний, цивільний і/чи кримінальний процес може 
бути належною реакцією в разі, якщо є обгрунтовані підстави
вважати, що НУО з правосуб'єктністю не дотримала вимог щодо
набуття такої правосуб'єктності.
     69. НУО  повинні взагалі бути здатними подавати звернення про 
припинення адміністративної акції, яка вимагає, щоб вони припинили
певну діяльність. Відмова на звернення про припинення повинна бути
предметом, що тягне судове оскарження.
     70. У  більшості  випадків  відповідною  санкцією проти НУО є 
проста вимога внести зміни у її діяльність і/чи накладення
адміністративного, цивільного чи кримінального покарання на неї
і/чи на будь-яких безпосередньо відповідальних осіб. Покарання
повинні бути засновані на чинному законі і дотримуватися принципу
пропорційності.
     71. У виняткових обставинах і тільки з непереборними доказами 
діяльність НУО може призвести до її розпуску.
                         Відповідальність 
     72. Посадові   особи,   директори   і    персонал    НУО    з 
правосуб'єктністю не повинні, в принципі, бути особисто
відповідальними за її борги, обов'язки і зобов'язання.
     73. Посадові    особи,    директори    і   персонал   НУО   з 
правосуб'єктністю можуть нести відповідальність перед нею і
третіми особами за неправомірну поведінку чи нехтування
обов'язками.
                 Відносини з державними органами 
     74. Входження компетентної і відповідальної  НУО  до  процесу 
формулювання державної політики збільшує застосовність
законодавства і серйозність урядового прийняття рішень. Саме тому
НУО повинні заохочуватися брати участь в урядових і квазіурядових
механізмах для діалогу, консультації й обміну, з метою пошуку
шляхів вирішення потреб суспільства. Ця участь відмінна від ролі
політичних партій і не заміняє її.
     75. Така участь не повинна ні гарантувати, ні усувати урядові 
субсидії, контракти чи пожертви індивідуальним НУО чи їхнім
групам.
     76. Консультування не повинно розглядатися  ані  урядами,  як 
засіб поглинання НУО через сприйняття урядових пріоритетів, ані
НУО, як приманка для заперечення чи поставлення під загрозу їхніх
(НУО) цілей і принципів.
     77. Урядові органи можуть  працювати  з  НУО  для  досягнення 
цілей державної політики, але не повинні намагатися заволодіти
ними чи змусити їх працювати під своїм контролем.
     78. З  НУО  повинні  також  консультуватися під час написання 
проектів первинного і вторинного законодавства, що зачіпає їхній
статус, фінансування чи сфери діяльності.
                     Пояснювальний меморандум 
до Фундаментальних принципів
щодо статусу неурядових організацій у Європі
                              Вступ 
     1. Свобода об'єднань, як проголошено в статті 11 Європейської 
конвенції про захист прав людини і основних свобод ( 995_004 ), є
правом, визнаним усіма державами-членами Ради Європи.
     2. У  більшості  держав-членів  ця  свобода   відображена   в 
процвітаючому секторі добровольців; кількість об'єднань,
зареєстрованих в цих країнах, оцінюється від 2 до 3 мільйонів1, і
ці дані не враховують неофіційних, незареєстрованих об'єднань,
яких є багато в деяких країнах. Саме тому кількість неурядових
організацій (надалі НУО) збільшується, і ця тенденція нерозривно
пов'язана з ідеалом свободи і демократії, який надихає Раду Європи
і її держави-члени.
___________________
1 Відповідно до "Guide de la liberte associative dans Ie
monde" edited by Michel Doucin, Paris, 2000.
     3. Однак свобода об'єднань ефективна тільки в  тому  випадку, 
коли вона йде плече до плеча із законодавчими заходами, що
полегшують її здійснення, і повагою цінності внеску НУО у
суспільство. Хоча їм можна сприяти, приймаючи сприятливе
законодавство, розуміння і повага до внеску НУО розвиватиметься
тільки в тому випадку, коли самі НУО почнуть поводитися
відповідально, ефективно і етично.
     4. Саме  з цих причин і були написані Фундаментальні принципи 
щодо статусу неурядових організацій у Європі. Мета полягає не в
тому, щоб запропонувати модельне законодавство щодо НУО, але в
тому, щоб рекомендувати виконання низки принципів, що повинні
формувати відповідне законодавство і практику в демократичному
суспільстві, базованому на верховенстві права.
     5. Європейська   конвенція  щодо  визнання  правосуб'єктності 
міжнародних неурядових організацій2 (N ETS 124) має справу з
існуючими НУО, що вже мають правосуб'єктність у державі, де
знаходяться їх штаб-квартири, і бажають, щоб їхня
правосуб'єктність була визнана іншими державами, у яких вони мають
намір діяти. З іншого боку, Фундаментальні принципи прагнуть
просувати законодавство, що допомагає створенню НУО, і які, серед
інших речей, встановлюють механізм для набуття правосуб'єктності в
державі, з якої НУО походить, незалежно від того, чи праця НУО є
суто національною, чи також і міжнародною. Національне право
повинно забезпечити НУО гнучкими юридичними рамками, дозволяючи їм
дотримуватися рекомендацій, що містяться у Фундаментальних
принципах. Усе законодавство щодо НУО повинно бути розроблено в
консультації з представниками сектора НУО.
___________________
2 На 5 липня 2002 року, до держав - учасниць Конвенції ETS No
124 належали: Австрія, Бельгія, Греція, "Колишня Югославська
Республіка Македонія", Об'єднане Королівство, Португалія,
Словенія, Франція і Швейцарія.
Підгрунтя
     6. Фундаментальні    принципи    щодо    статусу   неурядових 
організацій в Європі - результат дискусій, започаткованих ще 1996
року. Вони розпочалися з низки багатосторонніх зустрічей і
регіональних конференцій, проведених з 1996 по 1998 роки3,
результатом чого стало прийняття "Керівних принципів сприяння
розвитку і зміцнення НУО в Європі", закріпивши висновки
багатосторонньої зустрічі щодо юридичного статусу неурядових
організацій і їхньої ролі в плюралістичній демократії. Саме ці
керівні принципи заклали основу Фундаментальних принципів.
___________________
3 Багатостороння зустріч асоціацій і фондів, Страсбург, 27 -
29 листопада 1996 року.
     - Багатосторонній семінар щодо застосування Конвенції  ETS  N 
124, Страсбург, 9 - 10 лютого 1998 року.
     - Зустріч  щодо  правового  статусу  НУО  і  їхньої  ролі   в 
плюралістичній демократії, Страсбург, 23 - 25 березня 1998 року.
     - Регіональна конференція щодо правового статусу НУО, Київ, 9 
- 10 вересня 1998 року, за участі України, Молдови і Російської
Федерації.
     - Регіональна конференція для кавказьких країн щодо правового 
статусу НУО, Страсбург, 10 - 11 грудня 1998 року.
     7. Експерт,  професор  Джеремі  МакБрайд,  був  уповноважений 
підготувати попередній проект Фундаментальних принципів щодо
статусу НУО в Європі. Цей проект тексту був обговорений на двох
відкритих зустрічах договірних сторін Європейської конвенції щодо
визнання правосуб'єктності міжнародних неурядових організацій, що
проходили у Страсбурзі 19 і 20 листопада 2001 року, від 20 до 22
березня 2002 року і 5 липня 2002 року.
        Фундаментальні принципи щодо статусу НУО в Європі 
                            Преамбула 
     8. Преамбула    Фундаментальних    принципів   щодо   статусу 
неурядових організацій в Європі підкреслює важливість і цінність
внеску НУО в демократичне суспільство, який було зроблено в
настільки різних сферах, як утвердження прав людини, захист
навколишнього середовища, спорт, охорона здоров'я і захист
інтересів різних секторів співтовариства. Текст наголошує на
особливій ролі НУО у зростанні громадської обізнаності і освіти
для демократії, в той же час вказуючи, що ці цілі, хоча і є
основними в суспільстві, що твердо дотримується цінностей
демократії і верховенства права, - але не є єдиними цілями, які
досягаються НУО. Відрізняється також характер діяльності НУО у
різних областях.
     9. Преамбула  наголошує,  що  через  надзвичайно різноманітні 
форми діяльності, яку провадять НУО і надання допомоги, НУО
роблять внесок у досягнення цілей і принципів, викладених у
Статуті Ради Європи ( 994_001 ) і Статуті Організації Об'єднаних
Націй ( 995_010 ). Наскільки це стосується Ради Європи, цей внесок
був зроблений через розмаїття засобів, на кшталт освіти,
тренінгів, поширення стандартів Ради Європи, участь у експертних
комітетах, і зокрема через консультативний статус, що близько 370
НУО набули в Раді Європи.
     10. Держави-члени  Ради  Європи  беруть  на  себе   обов'язок 
сприяти верховенству права і захисту фундаментальних свобод, які є
основою справжньої демократії і, особливо, свободи думки,
вираження поглядів і об'єднань.
     11. Закони,    що    надають    НУО    можливість    набувати 
правосуб'єктність, відіграють життєво важливу роль у наданні
ефективності свободі об'єднань, яка гарантується Європейською
конвенцією з прав людини ( 995_004 ) і охороняється відповідно до
міжнародного і конституційного права. Крім того, свобода вираження
поглядів, що також гарантується Європейською конвенцією з прав
людини і охороняється міжнародним і конституційним правом, є
значимою тільки там, де вона набула чинності через закони, що
дозволяють створення об'єднань. Ось чому преамбула стверджує, що
життєвість громадянського суспільства в даній країні - гарна
ознака прихильності тієї країни принципам демократичного
плюралізму, і особливо свободі об'єднань.
     12. Врешті-решт,  преамбула вказує, що, за текстом, НУО мають 
не тільки права, але також і деякі обов'язки та відповідальність.
                            Визначення 
     13. Не  існує загального визначення НУО в міжнародному праві, 
і цей термін охоплює надзвичайно широкий діапазон організацій в
державах-членах. Повинно бути зроблено посилання на різну
практику, якій слідують у кожній державі, особливо щодо форми, яку
НУО повинна прийняти для того, щоб отримати правосуб'єктність чи
одержати різні види сприятливого ставлення. Деякі типи НУО,
наприклад, довірча власність в управлінні (trust), існують тільки
в окремих державах. Сфера дії НУО також значно змінюється,
оскільки вони є і маленькими місцевими організаціями тільки з
декількома членами, наприклад, сільський шаховий клуб, і
міжнародні об'єднання, знані в усьому світі, наприклад, деякі
організації, задіяні в захисті і утвердженні прав людини.
     14. Згадуючи  ці НУО,  текст надає приклади деяких форм,  але 
список не є вичерпним. Цей список не включає профспілки і
релігійні громади, але вони звичайно мають спеціальне місце серед
НУО. В деяких країнах ці організації, чи деякі з них, охоплюються
законодавством про об'єднання громадян, тоді як в інших вони
охоплені окремими законами. Оскільки Конвенція ETS N 124 не
виключає ці організації зі своєї сфери, учасники вирішили не
робити жодних згадок про профспілки і релігійні громади у цих
Фундаментальних принципах.
     15. Політичні  партії  виключені  з   рамок   Фундаментальних 
принципів, оскільки, відповідно до більшості національних законів,
вони є предметом окремих правоположень, відмінних від тих, які
загалом застосовні до НУО.
     16. Профспілки, створені за законом, згідно з яким від членів 
професії вимагається належати до них з метою регулювання, також не
включаються у визначення НУО в Фундаментальних принципах. Однак,
як визнається у параграфі 20, національний закон може ставитися до
них як до неурядових організацій, і деякі аспекти їхньої
діяльності можуть бути значною мірою такими ж, як і у тієї, що
проводиться добровільними організаціями, наприклад, комітет з прав
людини при асоціації юристів.
     17. Як відзначено в параграфі  4  Фундаментальних  принципів, 
головною характерною особливістю НУО є той факт, що отримання
прибутку не є їхньою первинною метою. Спільним для всіх НУО є
власне самоврядування, добровільний характер і той факт, що вони
не розподіляють прибуток від їхньої діяльності між їхніми членам,
а використовують їх для досягнення своїх цілей.
     18. Крім  цих  загальних  рис,  найбільш   часто   згадуваною 
відмінністю, у випадку НУО, є різниця між об'єднаннями і фондами.
Як стверджується в пояснювальній доповіді щодо Конвенції ETS N
124, об'єднання (асоціація) означає "певну кількість осіб,
об'єднаних разом з деякою спеціальною метою". Згідно з цим же
джерелом, фонд - "визначена власність, присвячена даній меті".
     19. Іншою  почасти  важливою  відмінністю   є   згадувана   у 
параграфі 5 відмінність між неофіційними НУО, тобто тими, що не
бажають набувати правосуб'єктність, і НУО з правосуб'єктністю. Як
у випадку з більшістю національних законів, текст містить значну
кількість положень, розрахованих винятково на НУО з
правосуб'єктністю. Однак цей текст підтверджує принцип, що НУО
може хотіти провадити свою діяльність без набуття
правосуб'єктності для цієї мети, і важливо, щоб національне право
діяло подібним чином. Крім того, у деяких країнах відмінності між
НУО з правосуб'єктністю і тих, які не мають правосуб'єктності, не
існує, оскільки НУО автоматично набувають правосуб'єктності після
їхнього створення. Тому до них застосовні не всі аспекти
Фундаментальних принципів.
                         Основні принципи 
     20. Фундаментальні  принципи   викладають   чотири   основних 
принципи, що детально викладені у наступних розділах:
     21. Добровільне створення:  відправною точкою для  будь-якого 
закону про НУО повинно бути право будь-якої фізичної чи юридичної
особи створити НУО з правомірною неприбутковою метою створення. Це
повинно бути актом свободної волі. Важливо, щоб національні закони
про НУО, а також норми щодо їхнього оподатковування, дозволяли і
заохочували такі ініціативи.
     22. Право на свободу вираження поглядів: Цей принцип походить 
зі статті 10 Європейської конвенції з прав людини ( 995_004 ), яка
передбачає, що "кожен має право на свободу вираження поглядів", і
застосовується до НУО на рівній основі з іншими фізичними чи
юридичними особами.
     23. НУО  з  правосуб'єктністю повинні мати ті ж самі загальні 
права і зобов'язання, як і інші юридичні особи: мета цього
принципу полягає в тому, щоб знову підтвердити, що неурядові
організації повинні підлягати звичайному національному праву, а не
спеціальним правилам, хоча окреме законодавство може надавати їм
додаткові права і засоби, які можуть бути вжиті для заохочення
їхньої діяльності.
     24. Судовий  захист:  У  державі,  керованій  відповідно   до 
принципу верховенства права, суттєвим є той факт, що НУО повинні
мати право, у такий же спосіб як і інші юридичні особи,
оскаржувати рішення, що впливають на них, у незалежному суді, який
має повноваження для того, щоб розглядати всі аспекти їхньої
законності, анулювати їх у разі необхідності і забезпечувати
будь-яку подальшу допомогу, яка може бути необхідною. Принцип,
встановлений у попередньому параграфі залишається в силі, тобто
будь-який акт чи рішення, що впливає на НУО, повинен підлягати
такому ж адміністративному і судовому нагляду, який узагалі
застосовний щодо інших юридичних осіб. Не повинно бути ніякої
потреби в спеціальних положеннях для цієї мети в законодавстві про
НУО.
                               Цілі 
     25. Діапазон   цілей,   що   можуть   переслідуватися    НУО, 
співставний з їхнім власним розмаїттям, і цілі, згадувані у
Фундаментальних принципах, є лише прикладами. Єдина вимога тут -
відмінна від тієї, що НУО повинна бути некомерційним утворенням -
є та, яку викладено у параграфі 10: правомірність переслідуваних
цілей і використовуваних засобів. Фундаментальні принципи
ілюструють діапазон засобів, що могли б використовуватися, але він
не є вичерпним.
     26. Дві цілі особливо згадуються,  а саме  прагнення  змін  у 
праві і участь у політичних дебатах, оскільки обмеження на їхнє
досягнення були предметом успішних позовів до Європейського суду з
прав людини.
     27. Економічна діяльність - спеціальний випадок, оскільки НУО 
фактично мають некомерційний характер, що відрізняє їх від
комерційних підприємств. У зв'язку з цим текст установлює принцип,
що НУО може провадити будь-яку економічну, ділову чи комерційну
діяльність за умови, що будь-який прибуток використовується для
фінансування досягнення цілей загального чи публічного інтересу,
для яких НУО була заснована. Саме тому національне законодавство,
що регулює діяльність НУО, повинно передбачати, що ніщо з їхніх
надходжень чи чистого прибутку не повинно розподілятися, як таке,
будь-якій особі, ким би вона не була. Таке законодавство може
також приписувати особливу форму для здійснення економічної,
ділової чи комерційної діяльності, наприклад, формування дочірньої
організації. На ті НУО, які підпадають під це загальне обмеження,
не повинно накладатися жодних вимог, відмінних від загальних
правил, що регулюють економічну діяльність, про яку йде мова.
     28. Фундаментальні   принципи   також  встановлюють  принцип, 
згідно з яким для досягнення своїх цілей НУО можуть приєднуватися
чи не приєднуватися до федерацій і конфедерацій НУО. Такі
федерації і конфедерації НУО відіграють важливу роль, оскільки
вони сприяють взаємозалежності серед НУО і дозволяють їм досягати
більш широкої аудиторії, так само як поширювати послуги і
встановлювати загальні стандарти.
                            Заснування 
     29. Параграф 15 Фундаментальних принципів повторює і детально 
викладає принцип, вже згадуваний в розділі щодо основних
принципів, згідно з яким будь-яка особа чи група осіб повинна мати
змогу створювати НУО. В деяких державах зіштовхуються практично з
двома видами обмежень: по-перше, щодо заснування іноземними
громадянами, і, по-друге, щодо заснування юридичними особами.
Немає ніяких підстав для цих обмежень.
     30. Питання про мінімальну  кількість  осіб,  необхідних  для 
створення НУО, було детально обговорене протягом travaux
preparatoires, оскільки ця кількість варіює в національному праві.
У деяких державах достатньо однієї особи, тоді як в інших - закон
встановлює більш високий поріг, який може становити дві, три чи
п'ять осіб, або навіть більше. Наприкінці, учасники вирішили
проводити розрізнення між неофіційними організаціями і тими, які
бажають набути правосуб'єктності. У першому випадку двох осіб для
створення НУО на основі членства повинно бути достатньо, тоді як
для отримання правосуб'єктності може вимагатися більшої
мінімальної кількості членів. У цьому випадку кількість не повинна
бути настільки великою, щоб перешкоджати фактичному створенню.
     31. Параграф 17 тексту стосується фондів (foundations, funds) 
і довірчої власності в управлінні (trusts), що є звичайними
формами, яких набувають НУО, створені за допомогою пожертви чи
спадку.
                          Зміст статутів 
     32. Що  стосується  їхньої  організації  і процесів ухвалення 
рішення, НУО, зокрема з правосуб'єктністю, необхідно враховувати
потреби різних сторін: членів, користувачів, тих, хто отримує
блага, їхніх найвищих органів управління, їхнього персоналу,
донорів, а, за деяких обставин, національних чи місцевих
адміністративних органів влади. Саме тому вони повинні мати
зрозумілі статути, які визначають умови, в яких вони працюють, і
які повинні бути доступними для ознайомлення вищезгаданими
сторонами, з метою забезпечення юридичної впевненості. Параграф 18
тексту наводить кілька прикладів. Вони ілюструють тип інформації
загальної корисності, які повинні містити статути.
     33. Підлягаючи  загально  застосовуваним   адміністративному, 
цивільному і кримінальному праву, умови, за яких НУО діє, як це
викладено в їхніх статутах, є цілком питанням самої НУО в особі її
членів. Рішення змінити статути, відповідно, стосується найвищого
органу управління НУО, що складається з усіх його членів, з тим,
щоб гарантувати, що запропоновані зміни користуються достатньою
підтримкою серед членів.
                             Членство 
     34. Членство  -  особливо  важливе  питання,  оскільки   воно 
пов'язане з концепціями відповідальності і право- та дієздатності.
Розділ Фундаментальних принципів, що має справу з цим предметом,
спершу відтворює фундаментальну вимогу щодо того, що членство НУО
повинно бути добровільним, яка проте пом'якшена у випадку
професійних організацій, до яких члени даної професії - на кшталт
лікарів чи адвокатів - повинні належати відповідно до чинних норм
в країнах, що ставляться до них як до НУО.
     35. Крім його  добровільного  характеру,  членство  керується 
двома важливими принципами: поперше, будь-хто повинен мати змогу
приєднатися до НУО, передбачену відповідно до закону, без того,
щоб не зазнати незаконних обмежень; по-друге, питання, що
стосуються членства - предмет розгляду статутів НУО.
     36. Таким  чином,  статути  можуть передбачати обмеження,  на 
кшталт обмеження на членство в клубі для громадян похилого віку
особам, що не належать до цієї вікової групи. Крім того, у деяких
випадках членство в НУО може бути несумісним з посадою чи роботою
особи, особливо якщо вона є державним службовцем. Може існувати,
крім того, потреба передбачити обмеження для того, щоб захистити
незахищених осіб, але будь-яке обмеження на здатність дітей
приєднатися до НУО повинно брати до уваги, що свобода об'єднань
гарантується для них як статтею 11 Європейської конвенції з прав
людини ( 995_004 ), так і статтею 15 Конвенції з прав дитини
( 995_021 ). Однак, дотримуючись цих положень, повинно бути
законним в межах юрисдикції держави для будь-якої особи, чи то
фізичної, чи то юридичної, національної чи іноземної, приєднатися
до НУО.
     37. У такий же спосіб,  як статути НУО  визначають  здатність 
особи стати членом, саме статути мають справу з питанням про
виключення членів і визначають процедуру, якої потрібно
дотриматися в цьому випадку.
                        Правосуб'єктність 
     38. Положення,  що  стосуються правосуб'єктності НУО - один з 
наріжних каменів їхнього статусу, оскільки вони дозволяють НУО
мати свої власні права, окремо від їхніх членів чи засновників. Це
дозволяє їм реалізувати елементарні громадянські права, на кшталт
права ініціювати судовий процес, але також і діяти в практичних
справах, важливих для їхньої діяльності, наприклад, оренда
приміщення чи відкриття рахунка в банку. Важливо звернути увагу на
те, що параграфи 24 і 25 Фундаментальних принципів повинні
розглядатися разом з параграфами 72 і 73 про відповідальність.
     39. Деякі  з  положень,  що   містяться   у   Фундаментальних 
принципах, виразно стосуються НУО з правосуб'єктністю. Однак не
повинен випускатися з уваги той факт, що деякі НУО можуть цілком
бажати переслідувати свої цілі без того, щоб набути для цього
правосуб'єктність, і національне право повинно дозволяти їм цю
можливість без презумпції обов'язковості правосуб'єктності для
всіх НУО.
                    Набуття правосуб'єктності 
     40. Момент,  у який НУО набуває правосуб'єктність, змінюється 
залежно від конкретної держави: у деяких державах НУО автоматично
набувають правосуб'єктності від моменту їхнього створення, і цей
розділ в такому випадку не застосовується. У більшості держав
набуття правосуб'єктності керується нормами і певною процедурою.
Текст передбачає, що вони повинні мати об'єктивні підстави, і їхнє
застосування не повинно тягти свавільного поводження щодо НУО.
     41. Хоча  момент  набуття  правосуб'єктності  змінюється  від 
однієї держави до іншої, це правило не застосовується до її
припинення, оскільки норма встановлює, що Правосуб'єктність НУО
закінчується з її розпуском - добровільним чи недобровільним - у
випадку банкрутства, тривалої бездіяльності - що може бути
результатом недостатнього членства - чи як виняткова санкція. Вона
також припиняється зі злиттям двох чи більше НУО; нова юридична
особа - в результаті - набуває прав і зобов'язань НУО, що злилися.
     42. Цей   розділ  Фундаментальних  принципів,  що  стосується 
набуття правосуб'єктності, встановлює деякі основні принципи, яким
повинна відповідати ця процедура - в деяких державах вона
згадується як процедура реєстрації - там, де ця правосуб'єктність
автоматично не набувається внаслідок створення згадуваної НУО.
Базовою логікою є те, що процедура повинна бути настільки проста і
невимоглива, наскільки це можливо, і не повинна спричиняти
здійснення розсуду.
     43. З   цієї   причини  застосовувані  правила  повинні  бути 
зрозумілими і легко доступними для НУО, що має місце не в усіх
державах. Одним з засобів гарантування такої досяжності є
публікація відповідним органом влади пояснювального путівника по
процедурі. Це може бути неможливим в усіх державах з бюджетних
причин, але в будь-якому випадку орган реєстрації повинен
забезпечити НУО всією інформацією і допомогою, яку вони можуть
потребувати.
     44. Є    цілком   законним   для   держав   зробити   набуття 
правосуб'єктності НУО залежним від надання певної інформації і
документів. Намагаючись гарантувати юридичну впевненість, ця
інформація повинна, насамперед, уможливлювати відповіді на запити
третіх осіб щодо ідентичності НУО, адреси і структури управління.
Будь-яка особа, що має ділові відносини з НУО, наприклад, у
випадку продажу власності чи найму на роботу, повинна могти
встановити, чи організація, що розглядається, визнана як юридична
особа. Подібним чином, для свого власного захисту, приватні особи
повинні мати змогу перевірити, що організація, яка представляє
себе як НУО і звертається за їхньою підтримкою, фактично є такою,
як від неї і вимагається.
     45. Процедура  реєстрації не повинна встановлювати можливість 
державам запитувати інформацію, на яку вони не мають жодного
права. Останнє, загалом, включатиме ідентичність донорів чи
фінансові обставини НУО, однак може існувати потреба вимагати
розкриття тих обставин, згідно до яких створено такі організації
як фонди. Процедура не повинна також надавати державі виправдання
за дискримінацію НУО щодо того, чи вважаються їхні цілі чи члени
"прийнятними", постільки, оскільки законними є цілі і
використовувані засоби.
     46. Держава  може  призначити  плату  на  покриття   вартості 
обробки заяв, але плата не повинна встановлюватися в розмірі, який
би переконував відмовитися від подання заяви.
     47. Текст  установлює принцип відносно того,  що орган влади, 
який приймає рішення щодо заяви про правосуб'єктність, повинен
бути окремим від того органу, який надає будь-яку форму суспільної
підтримки. За загальним правилом, правосуб'єктність надається
адміністративним органом, але в деяких країнах виконання цієї
функції може бути покладено на суди.
     48. Для  того,  щоб  обмежити можливість здійснення розсуду з 
боку органів влади, що виносять рішення щодо заяви про
правосуб'єктність, Фундаментальні принципи подають перелік
підстав, за якими заяву НУО можна відхилити. Однак перелік,
викладений у параграфі 31 Фундаментальних принципів, не є
вичерпним. Держави можуть в своєму законодавстві встановлювати
додаткові підстави для відмови, хоча такі підстави повинні
виходити із зрозумілих і об'єктивних міркувань. Відповідно до
принципів, що керують прийняттям рішень адміністративними
органами, також визначено, що повинен бути передбачений термін для
прийняття рішення по заяві. Рішення повинно бути остаточним, і є
не прийнятним, щоб правосуб'єктність, надана НУО, мала
необхідність зазнавати періодичного перегляду. Однак це не
перешкоджає державам повторно вивчати питання про
правосуб'єктність в разі істотних змін, внесених в статут чи
діяльність НУО. Підстави для цього рішення повинні бути зазначені
письмово, особливо у випадку відмови, з тим, щоб дозволити НУО
подати апеляцію на нього у відповідний адміністративний орган і до
суду. Відсутність рішення протягом передбаченого терміну повинно
розглядатися або як відмова, або як надання правосуб'єктності.
     49. У   державах,   що  ратифікували  Конвенцію  ETS  N  124, 
правосуб'єктність і правоздатність, набуті НУО в одній
країні-учасниці, де зареєстрована її штаб-квартира, повинні бути
визнані, як належні, іншими, підлягаючи відповідності певним
умовам. В інших державах від іноземних НУО може вимагатися
одержання дозволу працювати в країні розташування.
     50. Інформація,  що  надається  НУО при звертанні про надання 
правосуб'єктності, звичайно зберігається у звіті в
централізованому національному реєстрі, що, як стверджується в
тексті, повинен бути доступним для громадськості. Однак це правило
щодо централізації інформації не може бути загальнозастосовним,
оскільки повинно бути враховано особливості федеральних держав, де
реєстрацію може бути проведено на рівні суб'єктів федерації.
     51. Норма,  встановлена  в   параграфі   42   Фундаментальних 
принципів призначена для того, щоб гарантувати, що статути НУО
можуть бути змінені за простою, прискореною процедурою. Схвалення
повинно вимагатися тільки у випадку суттєвих питань, на кшталт
назви чи цілей НУО. Процедура звичайно не повинна спричиняти
зобов'язання повторного створення організації в цілому, таким
чином дозволяючи НУО розвиватися, підтримуючи деяку
безперервність.
                            Управління 
     52. Що  стосується  їхньої  організації  і процесів прийняття 
рішень, НУО повинні враховувати потреби різних сторін, як
внутрішньої, так і зовнішньої, як зазначено в параграфі 46. Саме
тому в інтересах всіх зацікавлених, щоб НУО мали зрозумілі
статути, оскільки це той документ, що визначає структуру
організації й правила діяльності.
     53. Статути  повинні  відповідати  чинному  законодавству,  а 
також бажано, щоб вони були сумісними з будь-якими зобов'язаннями,
взятими НУО.
     54. Організація НУО і процеси прийняття рішень  і  визначення 
рівнів відповідальності і підзвітності повинні бути сумісними з
їхніми статутами, але не повинні підлягати нагляду з боку жодної
зовнішньої влади, окрім вимоги сумісності з законом, згаданої
вище.
     55. Це  означає,  що  НУО  незалежна у визначенні внутрішньої 
організації, яку бажає прийняти для досягнення своїх цілей, як
визначено в статутах. Поки вона не порушує закон, зовнішні
юридичні органи не повинні жодною мірою висловлюватися про ведення
нею своїх внутрішніх справ. Виключення тут робиться для тих
положень, які регулюють деякі типи НУО, що вимагають спеціального
нагляду. Усі НУО повинні, однак, дотримуватися усіх відповідних
законів, що стосується праці і соціального забезпечення, і вони не
мають ніяких виключень з будь-яких вимог, що стосується членства
їхніх складових органів чи щодо імміграційного права. Зокрема,
іноземці в правлінні чи в штаті НУО підлягають законам країни
розташування щодо їхнього в'їзду, перебування і виїзду.
              Власність і збір коштів (фандрейзінг) 
     56. Можливість НУО просити про  пожертви  готівкою  чи  іншим 
подібним чином є фундаментальним принципом, додатком до їхнього
некомерційного характеру діяльності. Такі внески, поряд з доходами
від будь-якої економічної діяльності, є життєдайними коштами НУО,
для фінансування переслідуваних нею цілей. Однак ця можливість для
НУО щодо збирання фінансування - не є абсолютною і може підлягати
регулюванню з метою захисту цільової аудиторії.
     57. Донори  можуть  бути  фізичними  чи  юридичними особами - 
компаніями чи установами - і можуть бути національними чи
іноземними. Взагалі, іноземне і національне фінансування повинно
підлягати тим самим правилам, особливо щодо можливих використань
фондів і вимоги щодо звітування.
     58. Положення параграфів 51 - 55  призначені  для  того,  щоб 
забезпечити активи НУО гарантувати, що вони належним чином
керуються.
     59. Принцип, викладений у параграфі 51 не має на увазі, що на 
банки покладено зобов'язання надати банківське обслуговування
будь-якій НУО, що вимагає його. Підлягаючи принципу
недискримінації, окремі банки вільні вибирати своїх клієнтів.
     60. Закон повинен дозволяти НУО визначати у своїх статутах чи 
рішеннях інший сумісний орган для одержання її активів у випадку
її розпуску, після виплати її боргів. Це принцип гарної практики,
що повинна бути заохочена. У деяких випадках положення угод,
особливо щодо головних донорів, можуть вимагати повернення фондів
донору у випадку розпуску НУО. Спадкоємцем може також бути
держава, особливо коли не існує ніякої сумісної організації або
коли цілі НУО чи її дії були визнані незаконними. Однак, це
положення не повинно стати фінансовим "золотим дном" для держави.
     61. Параграф 56  викладає  принцип,  відповідно  до  якого  є 
цілком відповідним для НУО використовувати свої фонди для зарплати
її персоналу і відшкодування персоналу і добровольцям витрат,
понесених при діяльності на її користь, навіть, якщо
використовувані фонди були отримані за допомогою суспільної
підтримки.
                       Суспільна підтримка 
     62. НУО іноді можуть краще, ніж держава, відповідати на певні 
потреби суспільства, наприклад, у питаннях здоров'я і
благодійності. У результаті держави часто вирішують надавати їм
підтримку у формі прямих грантів чи режиму податкових пільг.
     63. Право  на  суспільну  підтримку повинно бути засноване на 
зрозумілих, об'єктивних критеріях. Громадськість повинна також
мати змогу встановити, які НУО одержали підтримку і на якій
підставі. Органи влади повинні також мати змогу перевіряти, які
організації, що намагаються отримати підтримку чи режим податкових
пільг, дійсно слугують некомерційній цілі діяльності, оскільки в
деяких країнах податкові пільги надаються певним суб'єктам,
застосовуючи до них статус НУО, тоді як більш відповідним для них
було б заснування їх як комерційних компаній.
     64. Як результат,  більшість держав робить надання суспільної 
підтримки залежною від відповідності деяким критеріям і,
насамперед, діяльності НУО відповідності цілі суспільного
інтересу. У деяких державах це може спричиняти визнання
спеціального класифікаційного статусу як організації суспільного
інтересу, що дозволяє НУО одержувати пожертви і мати податкові
переваги, при забезпеченні, в той же час, захисту третіх осіб.
     65. Оскільки  надання суспільної підтримки залежить,  значною 
мірою, від цілей і дій НУО, нормальним є те, що будь-які важливі
зміни у цих діях чи цілях можуть призвести до перегляду, зміни і
навіть припинення суспільної підтримки.
                    Прозорість і підзвітність 
     66. Що стосується її діяльності і фінансового становища,  НУО 
підзвітна безлічі сторін, і, насамперед, своїм членам. Це хороша
практика, коли вона повинна представити щорічну доповідь щодо
своїх рахунків і діяльності щодо них. По-друге, від НУО, що
користувалася суспільною підтримкою чи режимом податкових пільг,
може очікуватися звіт перед спільнотою щодо використання наданих
суспільних фондів. Нарешті, донори можуть передбачити в контракті,
що від НУО вимагається повідомляти щодо використання зроблених
індивідуальних пожертв.
     67. Однак,  вимоги  щодо звітування повинні бути врегульовані 
відповідно до інших зобов'язань, що стосуються дотримання
таємності і конфіденційності. Зокрема, бажання донора залишитися
анонімним повинно дотримуватися. Дотримання таємності і
конфіденційності, однак не є необмеженим. У виняткових випадках
загальний інтерес може виправдати доступ органів влади до
приватної чи конфіденційної інформації, наприклад, для боротьби з
переміщенням грошей чорного ринку. Будь-яке виключення з ділової
конфіденційності чи з приватності і конфіденційності донорів,
жертводавців і персоналу повинно дотримуватися принципу
необхідності і пропорційності.
     68. Для того,  щоб гарантувати об'єктивність,  Фундаментальні 
принципи встановлюють положення, за яким НУО повинна проводити
аудит своїх рахунків за допомогою особи, незалежної від його
керівництва, хоча ця людина може також бути членом НУО. Згідно з
тенденцією, яка має місце щодо маленьких комерційних компаній,
маленькі НУО можуть бути звільнені від зобов'язання проведення
аудиту їхніх рахунків незалежною особою.
                              Нагляд 
     69. Беручи до уваги, що попередній розділ стосувався контролю 
рахунків НУО і поведінки щодо цілей, визначених у їхніх статутах,
цей розділ має справу з наглядом за відповідністю чинному
цивільному, кримінальному і адміністративному праву.
     70. Найкращими засобами гарантування етичної,  відповідальної 
поведінки НУО є просування саморегулювання в цій галузі на
національному і міжнародному рівнях. Відповідні НУО усе більше і
більше відчувають той факт, що успіх галузі залежить значною мірою
від суспільної думки щодо їхньої ефективності й етики. Крім того,
у деяких країнах кодекси поведінки часто створюються для того, щоб
дозволити групам НУО у даному секторі гарантувати, що потреби
сектора і виклики задовольняються і широко зрозумілі.
     71. Держави,  однак, мають законний інтерес у регулюванні НУО 
для того, щоб гарантувати дотримання прав третіх осіб, і він може,
зокрема, включати дії, спрямовані на охорону репутації й
економічних інтересів інших НУО. Державне втручання може також
бути необхідним для захисту членів від зловживання з боку
керівництва НУО, особливо проти виключень з порушенням норм
організації, накладання певних несприятливих умов, чи навіть
прийняття цілком нерозумних свавільних норм. Однак у більшості
випадків, відповідною формою захисту могла б бути можливість для
членів подати справу до суду; взагалі не повинно бути жодної
потреби по вжиттю заходів державним органом від імені членів.
     72. У   нагляді  за  діяльністю  НУО  адміністративні  органи 
повинні застосувати ту ж презумпцію, яка застосовується до осіб, а
саме, що за відсутністю доказів зворотного, їхні дії вважаються
правомірними. Повноваження адміністративних органів і поліції -
особливо щодо обшуку і конфіскації - і покарання, які можуть бути
накладені, повинні бути сумісними з принципом пропорційності і
підлягати судовому нагляду.
     73. Фундаментальні принципи  визначають,  що  розпуск  НУО  - 
кінцеве покарання - повинен використовуватися тільки в крайньому
випадку. Такі справи повинні бути надзвичайно рідкісними, і
потрібно довести, що є дуже вагома підстава для вживання заходів
цього виду. Хоча обгрунтованість цього засобу може видаватися
виправданою, він повинен, у свою чергу, також підлягати
ефективному судовому розгляду.
                         Відповідальність 
     74. Принципи,  встановлені під цим заголовком,  - самостійний 
наслідок правосуб'єктності НУО. НУО існує окремо від його членів і
засновників, і вона сама відповідальна за борги і зобов'язання,
набуті від її імені, за виключенням випадків неправомірного
поводження чи недбалого ставлення до обов'язків з боку членів
персоналу чи керівництва. В останніх випадках НУО чи інші
потерпілі повинні мати змогу вчинити судовий позов проти
відповідальної особи для того, щоб одержати компенсацію за
спричинені збитки.
                  Відносини з Урядовими органами 
     75. Хоча НУО і державні органи влади іноді мають неоднозначне 
ставлення до діалогу, він є в їхніх спільних інтересах для
створення механізму для діалогу і консультації, оскільки вони
переслідують загальну ціль знайти розв'язання суспільних проблем і
задоволення потреб його членів. Консультація може мати місце на
національному, місцевому чи галузевому рівні і може бути особливо
корисна під час складання законопроектів.
                         Неофіційний переклад з англійської 
Руслана Тополевського,
Національний університет внутрішніх справ
 "Юридичний вісник України", 
N 50, 14 - 20 грудня 2002 р.


Фундаментальні принципи щодо статусу неурядових організацій в Європі
Принципи; Рада Європи від 05.07.2002
Прийняття від 05.07.2002
Постійна адреса:
https://zakon.rada.gov.ua/go/994_209
Законодавство України
станом на 29.03.2024
поточна редакція



Публікації документа

Скачать Фундаментальні принципи щодо статусу неурядових організацій в Європі (Прийнято учасниками багатосторонньої зустрічі, організованої Радою Європи) Страсбург, 5 липня 2002 року
Наближай ПЕРЕМОГУ!

Долучайся до збору на авто для виконання бойових завдань!

Звернення та звітність

Завантажити Фундаментальні принципи щодо статусу неурядових організацій в Європі " (Прийнято учасниками багатосторонньої зустрічі, організованої Радою Європи)" Страсбург, 5 липня 2002 року

Завантажити Фундаментальні принципи щодо статусу неурядових організацій в Європі " (Прийнято учасниками багатосторонньої зустрічі, організованої Радою Європи)" Страсбург, 5 липня 2002 року не вдалося!

Спробуйте перезавантажити сторінку!