ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ
П’ята секція

РІШЕННЯ

Справа «Міняйло та інші проти України»
(Заява № 59356/10 та 2 інші заяви)

СТРАСБУРГ
24 вересня 2020 року

Автентичний переклад

Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.

У справі «Міняйло та інші проти України»

Європейський суд з прав людини (п’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Габріеле Куцско-Штадльмайер (<...>), Голова,
Лятіф Гусейнов (<...>),
Ладо Чантурія (<...>), судді,
та Енн-Марі Дуге (<...>), в.о. заступника Секретаря секції,

з огляду на:

заяви (№ 59356/10, № 61038/10 та № 59824/12), які подали у різні дати, зазначені в таблиці у додатку, до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) троє громадян України - п. Анатолій Анатолійович Міняйло, п. Ігор Олександрович Кіндра та п. Леонід Олексійович Харченко (далі - заявники),

рішення повідомити про заяви Уряд України (далі - Уряд),

зауваження сторін,

після обговорення за зачиненими дверима 01 вересня 2020 року
постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:

ВСТУП

1. Ця справа стосується стверджуваного жорстокого поводження з заявниками з боку працівників міліції та стверджувано неефективного розслідування їхніх відповідних скарг. Крім того, вона також стосується інших скарг за усталеною практикою Суду (пункти 1 та 5 статті 5 і пункту 1 статті 6 Конвенції).

ФАКТИ

2. Деталі та відповідні факти щодо заявників наведені в таблицях у додатку.

3. Уряд представляв його Уповноважений, п. І. Ліщина.

ПРАВО

I. ОБ’ЄДНАННЯ ЗАЯВ

4. Беручи до уваги схожість предмета заяв, Суд вважає за доцільне розглянути їх спільно в одному рішенні.

II. СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ СТАТТІ 3 КОНВЕНЦІЇ

5. Заявники скаржилися на жорстоке поводження з ними працівників міліції та на непроведення належного розслідування відповідних скарг. Вони посилалися на статті 3 і 13 Конвенції.

6. Суд, якому належить провідна роль щодо здійснення юридичної кваліфікації фактів справи, вважає, що зазначені скарги мають розглядатися лише за статтею 3 Конвенції (див., серед інших джерел, рішення у справі «Баришева проти України» (Barysheva v. Ukraine), заява № 9505/12, пункт 45, від 14 березня 2017 року). Це положення передбачає:

«Нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню.».

А. Прийнятність

1. Заява № 59356/10 п. A. Міняйла

7. Уряд стверджував, що заявник не вичерпав доступні йому національні засоби юридичного захисту, оскільки не оскаржив вирок від 24 грудня 2010 року. Уряд також стверджував, що якщо Суд не вважатиме таке оскарження ефективним засобом юридичного захисту, то цю скаргу слід вважати поданою поза межами встановленого шестимісячного строку, який має обчислюватися з дати винесення останньої постанови прокуратури про відмову у порушенні кримінальної справи за скаргами заявника на жорстоке поводження, тобто з 15 листопада 2007 року. Зрештою Уряд стверджував, що скарга заявника у будь-якому випадку була явно необґрунтованою.

8. Заявник заперечив.

9. Насамперед Суд зазначає стосовно заперечень Уряду про невичерпання засобів юридичного захисту та подання заяви поза межами шестимісячного строку, що подібні заперечення вже відхилялися в інших справах проти України (див., наприклад, рішення у справах «Каверзін проти України» (Kaverzin v. Ukraine), заява № 23893/03, пункти 90-99, від 15 травня 2012 року, «Буглов проти України» (Buglov v. Ukraine), заява № 28825/02, пункт 63, від 10 липня 2014 року, та «Зякун проти України» (Zyakun v. Ukraine), заява № 34006/06, пункт 35, від 25 лютого 2016 року). Суд не вбачає жодних підстав відходити від таких висновків у цій справі, і тому вважає, що ця скарга не може бути відхилена у зв’язку з невичерпанням засобів юридичного захисту або недотриманням шестимісячного строку.

10. Щодо тверджень Уряду про явну необґрунтованість скарг заявника, то беручи до уваги всі документи у матеріалах справи, зокрема медичні документи, що підтверджують наявність у заявника тілесних ушкоджень, Суд не вважає їх цілком безпідставними. Суд також зазначає, що ці скарги порушують питання фактів і права за Конвенцією, вирішення яких вимагає розгляду по суті. Тому Суд відхиляє заперечення Уряду у зв’язку з цим.

2. Заява № 61038/10 п. Кіндри та заява № 59824/12 п. Харченка

11. Уряд не надав жодних зауважень щодо прийнятності зазначених скарг заявників за статтею 3 Конвенції.

3. Загальний висновок Суду щодо усіх заяв

12. Суд зазначає, що скарги заявників не є явно необґрунтованими у розумінні підпункту «а» пункту 3 статті 35 Конвенції. Він також зазначає, що вони не є неприйнятними з будь-яких інших підстав. Отже, вони мають бути визнані прийнятними.

B. Суть

13. Заявники стверджували, що було порушено як матеріальний, так і процесуальний аспекти статті 3 Конвенції у кожній з їхніх відповідних справ.

14. Уряд не подав жодних зауважень щодо заяви № 61038/10, поданої п. Кіндрою. Стосовно решти заяв Уряд заперечив проти точки зору заявників.

15. Розглядаючи факти цих справ у контексті встановлених у його практиці загальних принципів (див., в якості нещодавнього прикладу, рішення у справі «Буїд проти Бельгії» [ВП] (Bouyid v. Belgium) [GC], заява № 23380/09, пункти 81-90 та 114-123, ЄСПЛ 2015), Суд вважає, що на національному рівні заявники висунули правдоподібні скарги на жорстоке поводження. Ці скарги призвели до виникнення зобов’язання національних органів влади провести ефективне офіційне розслідування для встановлення походження тілесних ушкоджень заявників, а також встановлення та покарання винних осіб, якщо твердження заявників про жорстоке поводження виявляться правдивими.

16. З наявних у Суду документів вбачається, що проведені на національному рівні розслідування не свідчили про серйозні спроби встановити відповідні факти (див. конкретні відомості в таблицях у додатку).

17. Суд зазначає, що у згаданій справі «Каверзін проти України» (Kaverzin v. Ukraine), пункти 173-180, він встановив, що небажання органів державної влади забезпечити оперативне та ретельне розслідування скарг на жорстоке поводження з боку працівників правоохоронних органів становило системну проблему у розумінні статті 46 Конвенції. З огляду на обставини цих заяв і свою попередню практику Суд вважає, що ці факти є ще одним прикладом такого незабезпечення оперативного та ретельного розслідування.

18. Суд також вважає, що наведені заявниками описи обставин стверджуваного жорстокого поводження з ними є детальними та послідовними, а результати розслідувань з огляду на їхні численні недоліки не спростували ці твердження. За цих обставин і з огляду на обов’язок держави надати переконливі пояснення щодо тілесних ушкоджень, яких особи зазнали, перебуваючи під контролем працівників міліції (див. згадане рішення у справі «Буїд проти Бельгії» (Bouyid v. Belgium), пункт 83, а також, наприклад, рішення у справах «Аднаралов проти України» (Adnaralov v. Ukraine), заява № 10493/12, пункт 45, від 27 листопада 2014 року, «Кулік проти України» (Kulik v. Ukraine), заява № 10397/10, пункт 59, від 19 березня 2015 року, та «Ярошовець та інші проти України» (Yaroshovets and Others v. Ukraine), заява № 74820/10 та 4 інші заяви, пункт 85, від 03 грудня 2015 року), Суд доходить висновку, що держава несе відповідальність за жорстоке поводження із заявниками.

19. Цих висновків достатньо для встановлення Судом того, що заявники зазнали жорстокого поводження, яке має бути кваліфіковане як нелюдське та таке, що принижує гідність.

20. Отже, було порушено як процесуальний, так і матеріальний аспекти статті 3 Конвенції.

III. ІНШІ СКАРГИ ЗА УСТАЛЕНОЮ ПРАКТИКОЮ СУДУ

A. Заява № 59356/10 п. Міняйла

21. Пан Міняйло також скаржився за пунктом 1 статті 6 Конвенції на необґрунтовану тривалість кримінального провадження щодо нього. Він посилався на пункт 1 статті 6 Конвенції, відповідна частина якої передбачає:

«Кожен має право на ... розгляд його справи упродовж розумного строку ... судом, ..., який ... встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення …».

22. Суд повторює, що розумність тривалості провадження повинна оцінюватися у контексті обставин справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника і відповідних органів державної влади, а також важливість предмета спору для заявників (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» [ВП] (Pelissier and Sassi v. France), заява № 25444/94, пункт 67, ЄСПЛ 1999-II, та «Фрідлендер проти Франції» [ВП] (Frydlender v. France) [GC], заява № 30979/96, пункт 43, ЄСПЛ 2000-VII).

23. У керівній справі «Меріт проти України» (Merit v. Ukraine), заява № 66561/01, від 30 березня 2004 року, Суд вже встановлював порушення щодо питань, аналогічних тим, що розглядаються у цій справі.

24. Розглянувши всі надані матеріали, Суд не вбачає жодних фактів або аргументів, здатних переконати його дійти іншого висновку щодо прийнятності та суті зазначеної скарги. З огляду на свою практику з цього питання Суд вважає, що у цій справі, у частині щодо п. Міняйла, тривалість провадження була надмірною та не відповідала вимозі «розумного строку».

25. Отже, ця скарга є прийнятною та свідчить про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції.

B. Заява № 61038/10 п. Кіндри

26. Пан Кіндра також скаржився за пунктом 1 статті 5 Конвенції на те, що 23 серпня 2008 року його було свавільно позбавлено свободи приблизно з 11 год. 00 хв. до близько 23 год. 00 хв - 23 год. 50 хв. Він також скаржився за статтею 13 Конвенції на неефективність проведеного розслідування за його скаргою у зв’язку з цим, поданою разом зі скаргою на жорстоке поводження.

27. Суд вважає, що зазначену скаргу слід розглядати лише за пунктом 1 статті 5 Конвенції (див. рішення у справі «Лопатін та Медведський проти України» (Lopatin and Medvedskiy v. Ukraine), заяви № 2278/03 та № 6222/03, пункт 90, від 20 травня 2010 року).

28. Пан Кіндра також скаржився за пунктом 5 статті 5 Конвенції на неможливість отримати відшкодування за свавільне позбавлення його свободи.

29. Відповідні положення Конвенції передбачають:

«1. Кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом:

(a) законне ув’язнення особи після засудження її компетентним судом;

(b) законний арешт або затримання особи за невиконання законного припису суду або для забезпечення виконання будь-якого обов’язку, встановленого законом;

(c) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення; ...

5. Кожен, хто є потерпілим від арешту або затримання, здійсненого всупереч положенням цієї статті, має забезпечене правовою санкцією право на відшкодування.».

30. Розглядаючи скаргу п. Кіндри у контексті встановлених у його практиці загальних принципів (див., серед інших джерел, рішення у справі «Креанге проти Румунії» [ВП] (Creange v. Romania) [GC], заява № 29226/03, пункти 84 та 88-92, від 23 лютого 2012 року), Суд бере до уваги версію подій заявника, яка не була оскаржена Урядом, а також показання працівників міліції, надані під час провадження на національному рівні (див. розділи «А» (2, 4) та «С» у таблиці 2 у додатку). Суд вважає, що у матеріалах справи достатньо документів для висновку, що 23 серпня 2008 року заявник тримався під вартою у відділі міліції як підозрюваний у справі про підпал, і це тримання під вартою було позбавленням свободи. Жодних документів у зв’язку з цим триманням під вартою складено не було.

31. Суд повторює, що, як встановлено в його численній практиці, незадокументоване тримання особи під вартою є абсолютним запереченням фундаментально важливих гарантій, закріплених статтею 5 Конвенції, та вказує на найбільш серйозне порушення цього положення (див., серед інших джерел, рішення у справах «Смолік проти України» (Smolik v. Ukraine), заява № 11778/05, пункти 45-48, від 19 січня 2012 року, «Гриненко проти України» (Grinenko v. Ukraine), заява № 33627/06, пункти 74-78, від 15 листопада 2012 року , та «Белей проти України» [Комітет] (Beley v. Ukraine) [Committee], заява № 34199/09, пункти 46 і 59-61, від 20 червня 2019 року). Суд не вбачає підстав відходити від зазначеної практики у цій справі.

32. У контексті його усталеної практики (див., в якості нещодавнього прикладу, рішення у справі «Сінькова проти України» (Sinkova v. Ukraine), заява № 39496/11, пункти 79-84, від 27 лютого 2018 року) Суд також вважає, що всупереч пункту 5 статті 5 Конвенції, п. Кіндра не мав забезпеченого правовою санкцією права на відшкодування у зв’язку з позбавленням свободи 23 серпня 2008 року.

33. У світлі зазначеного Суд вважає скарги п. Кіндра за пунктами 1 та 5 статті 5 Конвенції прийнятними та такими, які свідчать про порушення цих положень.

IV. ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ

34. Стаття 41 Конвенції передбачає:

«Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію.».

35. З огляду на наявні в нього документи та свою практику Суд вважає за доцільне присудити заявникам суми, зазначені у таблицях в додатку. Він відхиляє решту вимог заявників щодо справедливої сатисфакції.

36. Суд вважає за належне призначити пеню на підставі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, до якої має бути додано три відсоткові пункти.

ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО

1. Вирішує об’єднати заяви.

2. Оголошує заяви прийнятними.

3. Постановляє, що було порушено як процесуальний, так і матеріальний аспекти статті 3 Конвенції щодо усіх заявників.

4. Постановляє, що було порушено пункт 1 статті 6 Конвенції у зв’язку зі скаргою на тривалість провадження, висунутою у заяві № 59356/10.

5. Постановляє, що було порушено пункти 1 та 5 статті 5 Конвенції у зв’язку зі скаргами, висунутими у заяві № 61038/10.

6. Постановляє, що:

(a) упродовж трьох місяців держава-відповідач повинна сплатити заявникам суми, зазначені у таблиці в додатку, які мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу;

(b) із закінченням зазначеного тримісячного строку до остаточного розрахунку на зазначені суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.

7. Відхиляє решту вимог заявників щодо справедливої сатисфакції.

Учинено англійською мовою та повідомлено письмово 24 вересня 2020 року відповідно до пунктів 2 і 3 правила 77 Регламенту Суду.

В.о. заступника Секретаря

Енн-Марі ДУГЕ

Голова

Габріеле КУЦСКО-ШТАДЛЬМАЙЕР


Додаток

1. ЗАЯВА № 59356/10
п. АНАТОЛІЯ АНАТОЛІЙОВИЧА МІНЯЙЛА,
громадянина України 1976 року народження, що проживає у м. Бердянську
Подана 30 вересня 2010 року

A. Скарга за статтею 3 Конвенції: матеріальний аспект

Стверджуване жорстоке поводження

Ключові питання

1. Дата/місце:
13.02.05-15.02.05 - лінійні відділи міліції на станціях Мукачево та Львів

2. Наданий заявником опис жорстокого поводження:
(i) Мукачево: троє працівників міліції били його по голові та тулубу наповненими водою пластиковими пляшками; били його руками та ногами; змусили лягти на підлогу роздягненим; його ліву ногу прикували наручниками до правої руки; заводили за спину сковані у наручниках руки, змушуючи його зізнатися у викраденні речей пасажирів поїзда
(ii) Львів: протягом багатьох годин заявник був прикутий наручниками до батареї без їжі та води

3. Медичні та інші докази:
(i) 14.02.05-16.02.05 - три картки виїзду швидкої медичної допомоги: заявник отримував невідкладну медичну допомогу у зв’язку з гіпертонічним кризом
(ii) 15.02.05 - довідка (Львівський ізолятор тимчасового тримання, далі - ITT): відсутність тілесних ушкоджень і скарг після прибуття до установи
(iii) 21.02.05 - довідка (Львівський СІЗО, далі - СІЗО): садна на лівій литці (5 см на 0,2 см), правому колінному суглобі (2 см на 3 см), на підборідді (0,5 см на 1 см)
(iv) 12.04.05 - висновок експерта (Львівське обласне бюро судово-медичної експертизи): тілесні ушкодження, задокументовані 21.02.05, були «легкими»; давність утворення встановити неможливо

4. Інші відповідні факти:
(i) 12.02.05 - заявника та ще трьох осіб, які підозрювалися у грабежі пасажира Х, затримали в поїзді дорогою до м. Мукачева
(ii) 13.02.05-14.02.05 - заявника допитали без доступу до захисника
(iii) 14.02.05 - заявника помістили до ІТТ
(iv) 15.02.05 - заявника перевели до Львівського СІЗО і він надав зізнавальні показання
(v) 17.02.05 - заявника взяли під варту на підставі постанови суду
(vi) 24.12.05 - після кількох розглядів справи Стрийський міськрайонний суд визнав заявника винним у вчиненні кількох епізодів грабежу та обрав йому покарання у виді позбавлення волі на строк шість років (на той момент він майже повністю відбував його у СІЗО); заявник не оскаржував цей вирок

(i) Держава не надала задовільного та переконливого пояснення походженню задокументованих тілесних ушкоджень заявника і не спростувала, що вони були завдані під час тримання під вартою, а також відсутні підстави ставити під сумнів правдивість наданого заявником опису жорстокого поводження (див. відповідні приклади в рішенні у справі «Олексій Михайлович Захаркін проти України» (Oleksiy Mykhaylovych Zakharkin v. Ukraine), заява № 1727/04, пункти 61 і 62, від 24 червня 2010 року, та згаданому рішенні у справі «Ярошовець та інші проти України» (Yaroshovets and Others v. Ukraine), пункт 85);
(ii) Заявник зізнався у вчиненні злочину за відсутності процесуальних гарантій, таких як доступ до захисника (див. відповідні приклади в рішеннях у справах «Ковальчук проти України» (Kovalchuk v. Ukraine), заява № 21958/05, пункт 60, від 04 листопада 2010 року, та «Бєлоусов проти України» (Belousov v. Ukraine), заява № 4494/07, пункт 63, від 07 листопада 2013 року).

B. Скарга за статтею 3 Конвенції: процесуальний аспект

Розслідування на національному рівні

Ключові питання

1. Скаргу подано:
18.02.05 слідчому, у проваджені якого перебувала кримінальна справа заявника

2. Відповідь органів влади:
(i) 21.03.05, 31.03.05, 12.04.05, 16.05.05 та 15.11.07 - постанови про відмову у порушенні кримінальної справи: відсутність ознак жорстокого поводження (прокуратура Львівської області). Перші 4 постанови були скасовані за скаргами заявника (недоліки у проведенні розслідування)
(ii) 11.06.10 - Генеральна прокуратура України відмовила у задоволенні скарги заявника на постанову від 15.11.07
(iii) 24.12.10 - Стрийський міськрайонний суд розглянув скаргу заявника на жорстоке поводження у контексті висновків прокуратури та визнав її необґрунтованою
(iv) 23.06.11 - ще одна скарга заявника до Генеральної прокуратури України: відповідь відсутня

3. Висновки:
заявник не зазнав жодного жорстокого поводження: він міг отримати легкі тілесні ушкодження 12.02.05 під час затримання

4. Зібрані докази:
(i) 12.04.05 - заявника оглянув судово-медичний експерт
(ii) різні дати - показання були відібрані у заявника та кількох працівників міліції

(i) Повноцінне розслідування не проводилось, а тільки неодноразові дослідчі перевірки (див. відповідні приклади, mutatis mutandis, в рішеннях у справах «Давидов та інші проти України» (Davydov and Others v. Ukraine), заяви № 17674/02 та № 39081/02, пункти 310-312, від 01 липня 2010 року, «Ляпін проти Росії» (Lyapin v. Russia), заява № 46956/09, пункти 129 і 132-136, від 24 липня 2014 року, та «Чернега та інші проти України» (Chernega and Others v. Ukraine), заява № 74768/10, пункт 167, від 18 червня 2019 року);
(ii) Затримки у проведенні процесуальних дій призвели до втрати доказів, зокрема, судово-медичне обстеження тілесних ушкоджень було призначено через два місяці після подання скарги (див. відповідні приклади в рішеннях у справах «Дрозд проти України» (Drozd v. Ukraine), заява № 12174/03, пункт 68, від 30 липня 2009 року, та «Войкін та інші проти України» (Voykin and Others v. Ukraine), заява № 47889/08, пункти 113 і 114, від 27 березня 2018 року);
(iii) Поспішні висновки, що заявник отримав тілесні ушкодження під час затримання: медичні документи свідчать про те, що тілесні ушкодження були отримані після затримання; опис затримання надано не було (див. відповідні приклади в загаданому рішенні у справі «Давидов та інші проти України» (Davydov and Others v. Ukraine), пункт 286, та «Гордієнко проти України» (Gordiyenko v. Ukraine), заява № 27620/09, пункти 94-96, від 16 жовтня 2014 року)

C. Інші скарги за усталеною практикою

Пункт 1 статті 6 Конвенції - тривалість кримінального провадження щодо заявника
Період: 12.02.05-24.12.10
Загальна тривалість: 5 років і 10 місяців
Кількість інстанцій: декілька проваджень у 2 інстанціях; остаточний вирок, ухвалений судом першої інстанції

D. Справедлива сатисфакція

Доводи сторін

Присуджена Судом сума

Жодної вимоги щодо відшкодування шкоди або судових/інших витрат протягом встановленого строку після повідомлення Уряду про заяву подано не було

Нічого не присуджено

2. ЗАЯВА № 61038/10
п. ІГОРЯ ОЛЕКСАНДРОВИЧА КІНДРИ
громадянина України 1955 року народження,
що проживає у м. Рудаков, Російська Федерація
Подана 14 жовтня 2010 року
представляв п. А. А. Крістенко - юрист, який практикує у м. Харкові

A. Скарга за статтею 3 Конвенції: матеріальний аспект

Стверджуване жорстоке поводження

Ключові питання

1. Дата/місце:
23.08.08 - Красноармійський міський відділ міліції
2. Наданий заявником опис жорстокого поводження:
Працівники міліції у цивільному одязі попросили заявника пройти до їхнього автомобіля, щоб обговорити його можливий найм для встановлення вікон. Там вони надягнули на нього наручники та доставили до відділу міліції, вимагаючи зізнатися у вчиненні підпалу разом з А.К. (син заявника). Більш ніж годину кілька працівників міліції неодноразово били заявника руками та ногами, у тому числі у присутності його сина. Жодного доступу до захисника надано не було. У період з 23 год. 00 хв. та 00 год. 00 хв. того ж дня заявника звільнили після того, як його син зізнався у вчиненні підпалу

3. Медичні та інші докази:
(i) 24.08.08-15.09.08 - низка довідок (Красноармійська центральна районна лікарня): заявник прибув до лікарні 24.08.08, близько 02 год. 50 хв.; діагноз: перелом лівої виличної кістки зі зміщенням, крововиливи навколо лівого ока та крововилив у цьому оці; проведена операція; післяопераційне стаціонарне лікування до 15.09.08
(ii) 26.09.08 - акт судово-медичного обстеження № 378 (незазначене бюро судово-медичної експертизи): тілесні ушкодження «середньої тяжкості»; можливим є зазначений заявником час утворення цих ушкоджень; утворилися або внаслідок ударів тупих предметів, або падіння на тверду поверхню

4. Інші відповідні факти:
Допит заявника був задокументований як допит свідка у справі про підпал

(i) Держава не надала задовільного та переконливого пояснення походженню задокументованих тілесних ушкоджень заявника та не спростувала, що вони були завдані під час тримання під вартою, а також відсутні підстави ставити під сумнів правдивість наданого заявником опису жорстокого поводження (див. відповідні приклади в рішеннях у справах «Серіков проти України» (Serikov v. Ukraine), заява № 42164/09, пункти 65-73, від 23 липня 2015 року, та «Олексій Михайлович Захаркін проти України» (Oleksiy Mykhaylovych Zakharkin v. Ukraine), заява № 1727/04, пункти 61 і 62, від 24 червня 2010 року);

B. Скарга за статтею 3 Конвенції: процесуальний аспект

Розслідування на національному рівні

Ключові питання

1. Скаргу подано:
24.08.08 до Красноармійського міського відділу міліції та прокуратури Донецької області

2. Відповідь органів влади:
(i) 14.09.08, 29.09.08, 21.10.10 та 17.11.10 - постанови про відмову у порушенні кримінальної справи:
ознаки жорстокого поводження працівників міліції відсутні (Красноармійська міжрайонна прокуратура);
ці постанови скасовані за скаргами заявника (недоліки у проведенні розслідування)
(ii) 04.01.11 - порушено кримінальне провадження (Красноармійським міжрайонним прокурором)
(iii) 13.12.11 - кримінальне провадження зупинено: особу, яка вчинила злочин, не встановлено

3. Поточний статус:
Провадження зупинено, особу, яка вчинила злочин, не встановлено

4. Зібрані докази:
(i) 26.09.08 - заявника оглянув судово-медичний експерт
(ii) різні дати - показання були відібрані у заявника та працівників міліції

5. Інші відповідні факти:
Дуже обмежений ступінь участі заявника: відсутність повідомлення про основні процесуальні дії;
про винесення постанов про відмову у порушенні кримінальної справи повідомлялося лише листами (копії постанов не додавалися)

(i) Понад два роки: повноцінне розслідування не проводилось, а тільки неодноразові дослідчі перевірки (див. відповідні приклади, mutatis mutandis, у рішеннях у справах «Давидов та інші проти України» (Davydov and Others v. Ukraine), заяви № 17674/02 та № 39081/02, пункти 310-312, від 01 липня 2010 року, «Ляпін проти Росії» (Lyapin v. Russia), заява № 46956/09,
пункти 129 і 132-136, від 24 липня 2014 року, та «Чернега та інші проти України» (Chernega and Others v. Ukraine), заява № 74768/10, пункт 167, від 18 червня 2019 року);
(ii) Тривалість розслідування без досягнення суттєвого прогресу та неодноразове повернення справи на додаткове розслідування у зв’язку з виявленими національними органами влади недоліками (див. відповідні приклади в рішеннях у справах «Бєлоусов проти України» (Belousov v. Ukraine), заява № 4494/07, пункт 56, від 28 листопада 2013 року, та «Аднаралов проти України» (Adnaralov v. Ukraine), заява № 10493/12, пункт 50, від 27 листопада 2014 року)
(iii) Затримки у повідомленні заявника про рух справи та обмежений доступ до документів (для відповідних прикладів див. рішення у справах «Данілов проти України» (Danilov v. Ukraine), заява № 2585/06, пункт 70, від 13 березня 2014 року, та «Баришева проти України» (Barysheva v. Ukraine), заява № 9505/12, пункт 61, від 14 березня 2017 року)

C. Інші скарги за усталеною практикою

Пункти 1 та 5 статті 5 Конвенції - стверджуване незадокументоване позбавлення свободи та неможливість отримати відшкодування

1. Період стверджуваного позбавлення свободи / орган державної влади, який здійснив затримання:
23.08.08 приблизно з 11 год. 00 хв. до близько 23 год. 00 хв - 23 год. 30 хв - Красноармійський міський відділ міліції

2. Офіційні підстави:
Потреба допитати заявника у зв’язку з розслідуванням підпалу

3. Документи, що регулюють стверджуване позбавлення свободи:
Документи відсутні

4. Інші відповідні факти та документи:
У постанові прокуратури від 29.09.08 (див. вище) вказується, що працівники міліції визнали, що доставили заявника на допит щодо підпалу, вчиненого 23.09.08. Вони також зазначили, що у цю дату відібрали у нього зразки відбитків пальців і заявник разом зі своїм сином брав участь «у відтворення обстановки та обставин події»

D. Справедлива сатисфакція

Доводи сторін

Присуджена Судом сума

Заявник:
Моральна шкода: 50 000 євро
Судові та інші витрати: 6 075 доларів США витрат на правову допомогу, які мають бути сплачені безпосередньо п. А.А. Крістенку - захиснику заявника (представляв заявника з першої дати подання заяви)

Підтверджуючі документи:
(i) Договір про надання правової допомоги від 23.08.10
(ii) Акт виконаних захисником робіт, прийнятий заявником, в якому було вказано, що захисник витратив 40,5 годин на цю справу та заяву, подану сином заявника проти Росії

Інша відповідна інформація: заявнику було надано правову допомогу (850 євро)

Уряд:
Жодних коментарів не отримано

Моральна шкода: 5 000 євро

Судові та інші витрати: 2 000 євро мають бути сплачені безпосередньо захиснику заявника, як вимагалося, додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватись заявнику

3. ЗАЯВА № 59824/12
п. ЛЕОНІДА ОЛЕКСІЙОВИЧА ХАРЧЕНКА,
громадянина України, 1982 року народження, що проживає у с. Рокитне
Подана 01 вересня 2012 року
представляв п. С.М. Мірошніченко - юрист, який практикує у м. Олександрії

A. Скарга за статтею 3 Конвенції: матеріальний аспект

Наданий заявником опис жорстокого поводження

Ключові питання

1. Дати/Місця:
05.01.10 - Кременчуцький районний відділ міліції

2. Наданий заявником опис жорстокого поводження:
Працівники міліції змусили заявника зізнатися у крадіжці речей Х; вони неодноразово били його руками та ногами; прикували його наручниками до стільця і застосовували електрострум до його стегна за допомогою чорного пристрою з двома електродами

3. Медичні та інші докази:
(i) 06.01.10 - акт судово-медичного обстеження № 31 (Кременчуцьке міжрайонне відділення судово-медичної експертизи): множинні невеликі сліди від опіку (від 0,6 см на 0,5 см до 1,5 см на 1 см) на обох стегнах, на загальній площі 1-1,5% поверхні тіла; можуть датуватися 05.01.10; кваліфіковані як «легкі» тілесні ушкодження
(ii) 07.12.11 - акт судово-медичного дослідження № 178 (незазначене бюро судово-медичної експертизи): ймовірна причина опіків - електричний струм; заподіяння внаслідок контакту з цигаркою/сірником малоймовірне
(iii) 03.06.13 - висновок експерта № 39 (Обласне бюро судово-медичної експертизи Полтавської обласної державної адміністрації): заподіяння ушкоджень електрошокером, який знаходиться на озброєнні Кременчуцького районного відділу міліції, малоймовірне

(i) Держава не надала задовільного та переконливого пояснення походженню задокументованих тілесних ушкоджень заявника та не спростувала, що вони були завдані під час тримання під вартою, а також відсутні підстави ставити під сумнів правдивість наданого заявником опису жорстокого поводження (див. відповідні приклади в рішеннях у справах «Серіков проти України» (Serikov v. Ukraine), заява № 42164/09, пункти 65-73, від 23 липня 2015 року, та «Олексій Михайлович Захаркін проти України» (Oleksiy Mykhaylovych Zakharkin v. Ukraine), заява № 1727/04, пункти 61 і 62, від 24 червня 2010 року);
(ii) Заявник зізнався у вчиненні злочину за відсутності процесуальних гарантій, таких як доступ до захисника (див. відповідні приклади в рішеннях у справах «Ковальчук проти України» (Kovalchuk v. Ukraine),

4. Інші відповідні факти:
(i) 05.01.10 - о 17 год. 00 хв. працівники міліції доставили заявника на допит за підозрою у вчиненні крадіжки; звільнено до 20 год. 00 хв.; заявник, допитаний за відсутності захисника, надав зізнавальні показання (згодом від них відмовився)
(ii) 13.01.10 - Кременчуцький районний відділ міліції вирішив не порушувати кримінальне провадження щодо заявника: відсутні докази, що нібито вкрадена річ належала X (скаржник)

заява № 21958/05, пункт 60, від 04 листопада 2010 року, та «Бєлоусов проти України» (Belousov v. Ukraine), заява № 4494/07, пункт 63, від 07 листопада 2013 року)

B. Скарга за статтею 3 Конвенції: процесуальний аспект

Розслідування на національному рівні

Ключові питання

1. Скаргу подано:
06.01.10 прокурору Кременчуцького району

2. Відповідь органів влади:
(i) 21.01.10, 27.10.10, 08.09.11, 29.12.11, 04.05.12, 01.08.12, 16.10.12 - постанови про відмову у порушенні кримінальної справи: ознаки жорстоко поводження працівників міліції відсутні (прокуратура Кременчуцького району); ці постанови скасовані за скаргами заявника (недоліки у проведенні розслідування)
(ii) 22.06.10 - висновок (Кременчуцький районний відділ міліції, службова перевірка): наявність порушень під час допиту заявника, тобто його присутність у відділі міліції не було задокументовано, отримано зізнавальні показання, але вони не підтвердилися доказами для порушення кримінального провадження
(iii) 29.03.13 - порушено кримінальне провадження у зв’язку з перевищенням службових повноважень працівниками міліції (прокуратура Кременчуцького району); згодом провадження декілька разів закривали та порушували
(iv) 28.12.13 - кримінальне провадження закрито: докази жорстокого поводження з боку працівників міліції відсутні

3. Висновки:
походження тілесних ушкоджень поза розумним сумнівом встановити неможливо; ймовірно були заподіяні собі самостійно

4. Зібрані докази:
(i) декілька судово-медичних досліджень
(ii) показання заявника, сусідів, сестри, лікаря та декількох працівників міліції
(iii) проведене експериментальне дослідження свідчить, що відповідні тілесні ушкодження не могли бути заподіяні таким типом електрошокеру, який знаходиться на озброєнні Кременчуцького районного відділу міліції

(i) Перші три роки: повноцінне розслідування не проводилось, а тільки неодноразові дослідчі перевірки (див. відповідні приклади, mutatis mutandis, у рішеннях у справах «Давидов та інші проти України» (Davydov and Others v. Ukraine), заяви № 17674/02 та № 39081/02, пункти 310-312, від 01 липня 2010 року, «Ляпін проти Росії» (Lyapin v. Russia), заява № 46956/09, пункти 129 і 132-136, від 24 липня 2014 року, та «Чернега та інші проти України» (Chernega and Others v. Ukraine), заява № 74768/10, пункт 167, від 18 червня 2019 року);
(ii) Затримки у порушенні кримінальної справи та проведенні важливих процесуальних дій призвели до втрати доказів (див. відповідні приклади в рішеннях у справах «Дрозд проти України» (Drozd v. Ukraine), заява № 12174/03, пункт 68, від 30 липня 2009 року, та «Войкін та інші проти України» (Voykin and Others v. Ukraine), заява № 47889/08, пункт 114,
від 27 березня 2018 року);
(iii) Неодноразове повернення справи на додаткове розслідування у зв’язку з виявленими національними органами влади недоліками (див. відповідні приклади в згаданому рішенні у справі «Бєлоусов проти України» (Belousov v. Ukraine), заява № 4494/07, пункт 56, та «Аднаралов проти України» (Adnaralov v. Ukraine), заява № 10493/12, пункт 50, від 27 листопада 2014 року)

C. Справедлива сатисфакція

Доводи сторін

Присуджена Судом сума

Заявник:
Моральна шкода: 10 000 євро
Матеріальна шкода: 2 000 євро
Підтверджуючі документи: не надано

Уряд:
Моральна шкода: вимога - надмірна
Матеріальна шкода: вимога повністю необґрунтована

Моральна шкода:
10 000 євро
як вимагалося
додатково суму будь-якого податку,
що може нараховуватись заявнику



Справа «Міняйло та інші проти України» (Заява № 59356/10 та 2 інші заяви)
Рішення; Європейський суд з прав людини від 24.09.2020
Прийняття від 24.09.2020
Постійна адреса:
https://zakon.rada.gov.ua/go/974_f44
Законодавство України
станом на 29.03.2024
поточна редакція



Публікації документа

Скачать Справа «Міняйло та інші проти України» (Заява № 59356/10 та 2 інші заяви)
Наближай ПЕРЕМОГУ!

Долучайся до збору на авто для виконання бойових завдань!

Звернення та звітність

Завантажити Справа «Міняйло та інші проти України» (Заява № 59356/10 та 2 інші заяви)

Завантажити Справа «Міняйло та інші проти України» (Заява № 59356/10 та 2 інші заяви) не вдалося!

Спробуйте перезавантажити сторінку!