ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
                        П О С Т А Н О В А 
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 31.05.2007                                     Справа N 10/375-06 
         (ухвалою Судової палати у господарських справах 
Верховного Суду України від 02.08.2007
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)

     Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
     головуючого - Добролюбової Т.В.
     суддів - Гоголь Т.Г., Рогач Л.І.
     за участю представників сторін котрі
     позивача - Щербатюк С.Ф., довіреність від 28.11.2006 р.
     відповідача - не з'явився,  належним чином  повідомлений  про 
час і місце засідання суду
     розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну  скаргу 
Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІФ"
     на постанову Дніпропетровського  апеляційного  господарського 
суду
     від 19.02.2007 року
     у справі N 10/375-06
     господарського суду Дніпропетровської області
     за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІФ"
     до Державного              проектного               інституту 
"Дніпродзержинськцивільпроект"
     про стягнення 7872,41 грн. 
     Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІФ"  звернулося  до 
господарського суду Дніпропетровської області з позовом та
уточненням до позовних вимог про стягнення з Державного проектного
інституту "Дніпродзержинськцивільпроект" 3 213 грн. відповідно до
статті 387 Цивільного кодексу України ( 435-15 ), як незаконно
отриманих, без достатніх правових підстав, з посиланням на те, що
вказані кошти були перераховані відповідачу на виконання умов
угоди N 2585 від 14.03.2005 року. Вказану угоду позивач вважає
неукладеною у зв'язку з тим, що сторонами не було погоджено строк
її дії.
     Господарський суд   Дніпропетровської  області  рішенням  від 
30.11.2006 року (суддя Кощеєв І.М.) в задоволенні позовних вимог
відмовив, посилаючись на те, що укладаючи договір N 2585 від
14.03.2005 року на розробку проектної документації сторони дійшли
згоди з усіх істотних умов, а кошти були перераховані позивачем як
авансовий платіж відповідно до пункту 3.1 договору.
     Дніпропетровський апеляційний  господарський  суд  постановою 
від 19.02.2007 року (судді Лисенко О.М., Виноградник О.М.,
Дхихур О.В.) рішення господарського суду Дніпропетровської області
від 30.11.2006 року залишив без змін з тих самих підстав.
     Товариство з  обмеженою  відповідальністю "ВІФ" звернулося до 
Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій
просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від
30.11.2006 року та постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 19.02.2007 року скасувати та ухвалити нове
рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на
порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм
матеріального та процесуального права, а саме: статей 180,181
Господарського кодексу України ( 436-15 ), статей 387, 631, 1212
Цивільного кодексу України ( 435-15 ), статті 43 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ). Скаржник звертає увагу
касаційної інстанції на те, що договір N 2585 від 14.03.2005 року
є неукладеним через відсутність істотної умови - строку дії
договору, отже перераховані кошти є набутими відповідачем без
відповідної правової підстави, у зв'язку з чим підлягають
поверненню.
     У відзиві на касаційну скаргу Державного проектного інституту 
"Дніпродзержинськцивільпроект" просить прийняті у справі рішення
залишити без змін як законні та обґрунтовані, а касаційну скаргу -
без задоволення як безпідставну.
     Вищий господарський  суд  України,  заслухавши доповідь судді 
доповідача, пояснення представників сторін, проаналізувавши на
підставі встановлених фактичних обставин справи правильність
застосування місцевим та апеляційним господарськими судами норм
матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга
не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
     Відповідно до    вимог    статті     111-7     Господарського 
процесуального кодексу України ( 1798-12 ), переглядаючи в
касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на
підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє
правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції
норм матеріального і процесуального права.
     Господарськими судами  попередніх  інстанцій встановлено,  що 
14.03.2005 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІФ"
(Замовник) та Державним проектним інститутом
"Дніпродзержинськцивільпроект" (Підрядник) укладений договір
N 2585 на розробку проектної документації, за умовами якого
Підрядник зобов'язався виконати для Замовника роботи з розробки
проектної документації на Проект електротехнічної частини цеху з
виробництва шкіргалантереї, а Замовник в свою чергу зобов'язався
здійснити оплату робіт в наступному порядку: авансовий
платіж 30% - 3213 грн. до початку робіт, решту суми - після
завершення робіт до видачі об'єкту Замовнику. Пунктом 6 договору
сторони погодили строки виконання робіт - початок після отримання
авансу, закінчення - через 1,5 місяця з дня авансування; у разі
затримки оплати, терміни відповідно переносяться та додатково
погоджуються з Підрядником. Передача проектної документації
Замовнику в повному обсязі за актом готовності відбувається після
здійснення повної оплати вартості робіт. На виконання умов
договору позивач перерахував відповідачеві авансовий платіж у
вказаному розмірі, проте доказів оплати повної вартості робіт
останнім не надано.
     Статтею 11 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) встановлено, 
що підставами для виникнення цивільних прав та обов'язків є,
зокрема договори та інші правочини.
     При цьому,  за правилами статті 14 Цивільного кодексу України 
( 435-15 ) цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених
договором або актом цивільного законодавства.
     За правилами  пункту  3  статті  180  Господарського  кодексу 
України ( 436-15 ) при укладенні господарського договору сторони
зобов'язані у будь-якому випадку погодити предмет, ціну та строк
дії договору.
     За визначенням   статті   631   Цивільного   кодексу  України 
( 435-15 ) строком договору є час, протягом якого сторони можуть
здійснити свої права та виконати свої обов'язки відповідно до
договору.
     Господарськими судами попередніх  інстанцій  встановлено,  що 
строки договору N 2585 сторони погодили в пункті 6 цього договору.
     Разом з тим,  згідно із статтями 525, 526, Цивільного Кодексу 
України ( 435-15 ) зобов'язання має виконуватися належним чином
відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів
цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -
відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що
звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання
зобов'язання не допускається.
     З урахуванням  вимог наведеного законодавства та встановлених 
обставин справи, колегія касаційної інстанції погоджується з
висновками судів попередніх інстанцій, що спірні кошти набуті
відповідачем на підставі укладеного між сторонами договору N 2585,
тому не можуть вважатись безпідставно набутими у розумінні змісту
статті 1212 Цивільного кодексу України ( 435-15 ), а відтак
відсутні і підстави для задоволення позовних вимог.
     Касаційна інстанція  не  має  права встановлювати або вважати 
доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання
про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних
доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти
докази, тому доводи скаржника щодо неузгодженості сторонами
договору N 2585 від 14.03.2005 року строку його дії не входить до
повноважень касаційної інстанції, оскільки потребують додаткового
дослідження доказів у справі, а саме: умов цього договору, які вже
були предметом дослідження судів попередніх інстанцій.
     З огляду  на  викладене  господарськими   судами   попередніх 
інстанцій фактичні обставини справи встановлено на основі повного
і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів
відповідають цим обставинам і їм надана правильна юридична оцінка
з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального
права а відтак у касаційної інстанції відсутні підстави для
скасування прийнятих у справі рішення та постанови.
     З огляду на зазначене,  керуючись статтями 108, 111-5, 111-7, 
111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ), Вищий господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
     Рішення господарського  суду  Дніпропетровської  області  від 
30.11.2006 року та постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 19.02.2007 року у справі N 10/375-06
залишити без змін.
     Касаційну скаргу   Товариства  з  обмеженою  відповідальністю 
"ВІФ" - без задоволення.
 Головуючий суддя                                    Т.Добролюбова 
Судді Т.Гоголь
Л.Рогач


Про стягнення коштів
Постанова; Вищий господарський суд від 31.05.2007 № 10/375-06
Прийняття від 31.05.2007
Постійна адреса:
https://zakon.rada.gov.ua/go/va375600-07
Законодавство України
станом на 29.03.2024
поточна редакція
Скачать ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31.05.2007 Справа N 10/375-06 (ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 02.08.2007 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Наближай ПЕРЕМОГУ!

Долучайся до збору на авто для виконання бойових завдань!

Звернення та звітність

Завантажити ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31.05.2007 Справа N 10/375-06 "(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 02.08.2007 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)"

Завантажити ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31.05.2007 Справа N 10/375-06 "(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 02.08.2007 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)" не вдалося!

Спробуйте перезавантажити сторінку!