Конвенція 
про медичний огляд моряків
N 73

                 Статус Конвенції див. ( 993_368 ) 

       { Конвенцію переглянуто Конвенцією ( 993_519 ) 
від 23.02.2006 }

     Генеральна конференція Міжнародної організації праці,
     що скликана в Сіетлі Адміністративною радою Міжнародного бюро 
праці та зібралася 6 червня 1946 року на свою двадцять восьму
сесію,
     ухваливши прийняти  ряд  пропозицій стосовно медичного огляду 
моряків, що є частиною п'ятого пункту порядку денного сесії,
     вирішивши надати цим пропозиціям форми міжнародної конвенції,
     ухвалює цього двадцять дев'ятого  дня  червня  місяця  тисяча 
дев'ятсот сорок шостого року нижченаведену Конвенцію, яка
називатиметься Конвенцією 1946 року про медичний огляд моряків:
                             Стаття 1 
     1. Ця Конвенція застосовується  до  всіх  мореплавних  суден, 
державних або приватних, зайнятих перевезенням вантажів чи
пасажирів з комерційною метою і зареєстрованих на території, щодо
якої ця Конвенція є чинною.
     2. Національне законодавство визначає,  в яких випадках судна 
вважаються мореплавними відповідно до потреб цієї Конвенції.
     3. Ця Конвенція не застосовується:
     a) до суден тоннажністю менше ніж 200 брутто-реєстрових тонн;
     b) до  таких  дерев'яних   суден   примітивної   будови,   як 
плоскодонки та джонки;
     c) до риболовних суден;
     d) до суден, які плавають у гирлах річок. 
                             Стаття 2 
     Без шкоди  для заходів,  вживаних для забезпечення того,  щоб 
нижчезгадані особи мали добре здоров'я і не чинили безпеки для
здоров'я інших осіб на борту, ця Конвенція застосовується до всіх
осіб, зайнятих на будь-якій посаді на борту суден, за винятком:
     a) лоцмана, який не входить до складу екіпажу;
     b) осіб,  що  перебувають   на   борту   на   службі   не   у 
судновласника, а в іншого роботодавця, за винятком
офіцерів-радистів, які перебувають на службі радіотелеграфної
компанії;
     c) мандрівних вантажників, які не входять до складу екіпажу;
     d) осіб, зайнятих у портах і, звичайно, не зайнятих у морі. 
                             Стаття 3 
     1. Жодна  особа,  до  якої  застосовується  ця Конвенція,  не 
приймається на роботу на судні, до якого застосовується ця
Конвенція, якщо вона не подасть посвідки, що підтверджує її
придатність до роботи в морі, на яку вона наймається, підписаної
лікарем або, при свідченні, що стосується лише її зору, особою,
уповноваженою компетентним органом влади видавати такі посвідки.
     2. Проте протягом двох років з моменту настання чинності цієї 
Конвенції для цієї території будь-яка особа може бути найнята,
якщо вона подасть доказ, що вона значний час протягом двох
попередніх років працювала на морському судні, до якого
застосовується ця Конвенція.
                             Стаття 4 
     1. Компетентний    орган   влади,   після   консультацій   із 
заінтересованими організаціями судновласників і моряків,
встановлює тип медичного огляду, що проводиться, і ті дані, що
заносяться у медичну посвідку.
     2. Встановлюючи  тип огляду,  беруть до уваги вік особи,  яка 
проходить огляд, і зміст тих обов'язків, котрі вона повинна буде
виконувати.
     3. Зокрема, медична посвідка повинна підтверджувати:
     a) що  слух і зір особи,  а для осіб,  які мають працювати на 
палубі (крім деяких працівників, придатність яких до виконуваної
роботи не знижується від нездатності розрізнювати кольори), - їхня
здатність розрізнювати кольори - є цілком задовільними; і
     b) що вона не хвора на будь-яку хворобу,  здатну загостритися 
внаслідок служби на морі, чи зробити її непридатною до такої
служби, або загрожувати здоров'ю інших осіб на борту.
                             Стаття 5 
     1. Медична посвідка лишається дійсною не більш ніж два роки з 
моменту її видачі.
     2. Тією  мірою,  якою  медична  посвідка стосується здатності 
розрізнювати кольори, вона лишається дійсною не більше ніж шість
років з моменту її видачі.
     3. Якщо строк  дії  посвідки  минає  під  час  перебування  в 
плаванні, вона лишається дійсною до кінця плавання.
                             Стаття 6 
     1. У   виняткових  випадках  компетентний  орган  влади  може 
дозволити найняти для одного плавання особу, яка не задовольняє
вимоги попередніх статей.
     2. У таких випадках строки та умови найму є  такі самі, що  й 
для моряків тієї ж категорії, які мають медичну посвідку.
     3. Робота,  обумовлена в цій  статті,  надалі  не  вважається 
роботою в попередній час у розумінні статті 3.
                             Стаття 7 
     Компетентний орган  влади  може  передбачити  заміну медичної 
посвідки довідкою встановленої форми про те, що посвідка, яка
вимагається, була видана.
                             Стаття 8 
     Треба вживати  заходів  для того,  щоб дати можливість особі, 
якій після огляду було відмовлено у видачі посвідки, пройти новий
огляд у медика чи медиків, незалежних від судновласника чи
будь-якої організації судновласників або моряків.
                             Стаття 9 
     Будь-яка з функцій компетентного органу влади, яка випливає з 
цієї Конвенції, може бути після консультації з організаціями
судновласників і моряків передана, повністю або частково,
організації чи органові влади, що виконують схожі функції відносно
всіх моряків.
                            Стаття 10 
     Офіційні документи    про    ратифікацію    цієї    Конвенції 
надсилаються Генеральному директорові Міжнародного бюро праці для
реєстрації.
                            Стаття 11 
     1. Ця Конвенція зв'язує тільки тих  членів  Організації,  чиї 
документи про ратифікацію зареєстрував Генеральний директор.
     2. Вона набуває чинності через шість місяців після  того,  як 
будуть зареєстровані документи семи з таких країн: Австралія,
Аргентина, Бельгія, Бразилія, Греція, Данія, Індія, Ірландія,
Італія, Канада, Китай, Нідерланди, Норвегія, Польща, Португалія,
Сполучене Королівство Великобританії та Північної Ірландії,
Сполучені Штати Америки, Туреччина, Фінляндія, Франція, Чилі,
Швеція та Югославія, серед них принаймні чотири країни, кожна з
яких має торговельний флот тоннажністю не менш як один мільйон
брутто-реєстрових тонн. Це положення внесено з метою полегшити та
прискорити ратифікацію Конвенції з боку членів Організації.
     3. Надалі ця Конвенція набуває чинності  щодо  кожного  члена 
Організації через шість місяців від дати реєстрації його документа
про ратифікацію.
                            Стаття 12 
     1. Будь-який член Організації, який ратифікував цю Конвенцію, 
може після закінчення десятирічного періоду з моменту її
початкового настання чинності, денонсувати її актом про
денонсацію, надісланим Генеральному директорові Міжнародного бюро
праці та зареєсторованим ним. Денонсація набуває чинності через
рік після реєстрації акта про денонсацію в Міжнародному бюро
праці.
     2. Кожний член Організації, що ратифікував цю Конвенцію, який 
протягом року після закінчення згаданого в попередньому параграфі
десятирічного періоду не скористається своїм правом на денонсацію,
передбаченим у цій статті, буде зв'язаний на наступний період
тривалістю десять років і надалі зможе денонсувати цю Конвенцію
після закінчення кожного десятирічного періоду в порядку,
встановленому в цій статті.
                            Стаття 13 
     1. Генеральний директор Міжнародного бюро праці сповіщає всіх 
членів Міжнародної організації праці про реєстрацію всіх
документів про ратифікацію, заяв та актів про денонсацію,
отриманих ним від членів Організації.
     2. Сповіщаючи  членів  Організації  про реєстрацію останнього 
документа про ратифікацію, потрібного для того, щоб ця Конвенція
набула чинності, Генеральний директор звертає увагу членів
Організації на дату настання чинності Конвенції.
                            Стаття 14 
     Генеральний директор   Міжнародного   бюро   праці   надсилає 
Генеральному секретареві Організації Об'єднаних Націй для
реєстрації відповідно до статті 102 Статуту Організації Об'єднаних
Націй ( 995_010 ) повні відомості щодо всіх документів про
ратифікацію та актів про денонсацію, зареєстрованих ним відповідно
до положень попередніх статей.
                            Стаття 15 
     Кожного разу,  коли  Адміністративна  рада  Міжнародного бюро 
праці вважає це за потрібне, вона подає Генеральній конференції
доповідь про застосування цієї Конвенції і вирішує, чи слід
вносити до порядку денного Конференції питання про її повний або
частковий перегляд.
                            Стаття 16 
     1. У  разі,  якщо  Конференція  ухвалить нову конвенцію,  яка 
повністю або частково переглядає цю Конвенцію, і якщо у новій
конвенції не буде передбачено інше, то:
     a) ратифікація   будь-яким    членом    Організації    нової, 
переглянутої конвенції спричиняє автоматично, незалежно від
положень статті 12, негайну денонсацію цієї Конвенції за умови, що
нова, переглянута конвенція набула чинності;
     b) починаючи від дати настання чинності  нової,  переглянутої 
конвенції, цю Конвенцію закрито для ратифікації її членами
Організації.
     2. Ця  Конвенція  залишається у всякому разі чинною за формою 
та змістом щодо тих членів Організації, які її ратифікували, але
не ратифікували нову, переглянуту конвенцію.
                            Стаття 17 
     Англійський і   французький   тексти   цієї  Конвенції  мають 
однакову силу.
     Дата набуття чинності: 17 червня 1955 року. 
 Конвенції та рекомендації, ухвалені 
Міжнародною організацією праці
1919-1964, Том I
Міжнародне бюро праці, Женева Скачать Конвенція про медичний огляд моряків N 73 (укр/рос) Статус Конвенції див. ( 993_368 ){ Конвенцію переглянуто Конвенцією ( 993_519 ) від 23.02.2006 }

Завантажити Конвенція про медичний огляд моряків N 73 (укр/рос) " Статус Конвенції див. ( 993_368 )"{ Конвенцію переглянуто Конвенцією ( 993_519 ) від 23.02.2006 }

Завантажити Конвенція про медичний огляд моряків N 73 (укр/рос) " Статус Конвенції див. ( 993_368 )"{ Конвенцію переглянуто Конвенцією ( 993_519 ) від 23.02.2006 } не вдалося!

Спробуйте перезавантажити сторінку!