>>

По-перше, як відомо, стаття 8 забезпечує повагу лише до існуючого сімейного життя, тоді як пари, про які йдеться, у той час, коли подавалося клопотання про дозвіл для чоловіка на в'їзд або проживання у Сполученому Королівстві, не почали такого життя, законно сподіваючись здійснити це в даній країні.

Інформація актуальна на 20.09.2016
завантажити документ, актуальний на поточний час

По-друге, оскільки не існувало перешкоди для проживання подружжя разом, відповідно, в Португалії, на Філіппінах або в Туреччині, вони насправді вимагали права вибрати країну проживання, що не передбачено у статті 8.

Ці аргументи були оскаржені заявницями.

Оскільки Комісія не розглядала заяви на підставі статті 8, взятої окремо, вона вважала, що ці заяви не виходять за межі її дії.

62. Суд нагадує, що, гарантуючи право на повагу до сімейного життя, стаття 8 "передбачає існування сім'ї" (див. рішення у справі Маркса (Marckx) від 13 червня 1979 року, серія А, N 31, с. 14, п. 31). Проте це не означає, що будь-яке сімейне життя, яке лише має початися, повністю виходить за межі її дії. Хоч би що означало слово "сім'я", воно, в будь-якому разі, має включати стосунки, які виникають на підставі законного і фактичного одруження, такого як у пана та пані Абдулазіз і пана та пані Балкандалі, навіть якщо таке сімейне життя, про яке заявляв Уряд, ще не зовсім почалося. Такі шлюби слід вважати достатніми, щоб викликати до них повагу, як це передбачено у статті 8.

До того ж вираз "сімейне життя" щодо одруженої пари, як правило, передбачає спільне проживання. Останнє твердження підкріплюється статтею 12, бо здається малоймовірним, щоб право створити сім'ю не включало право на проживання разом. Далі Суд зауважив, що пан і пані Абдулазіз не лише уклали шлюб, а й проживали разом певний час до відмови п. Абдулазізу в дозволі на перебування у Сполученому Королівстві (див. пункти 40 - 41 вище). Пан та пані Балкандалі також проживали разом і мали сина, хоч і не були одружені доти, доки не закінчився строк дії студентської візи п. Балкандалі і йому було відмовлено в її подовженні; вони продовжували жити разом і тоді, коли його клопотання про дозвіл на перебування в країні як чоловіка було відхилено (див. пункти 51-52 вище).

63. Справу пані Кабалес потрібно розглядати окремо, зважаючи на питання, яке виникло стосовно юридичної сили її шлюбу (див. пункт 48 вище). Уряд доводив, що фактично її заява є неприйнятною ratione materiae, а отже, не повинна розглядатися Судом.

Незважаючи на те, що цей довід стосувався прийнятності, Суд вважає, що йдеться про суть заяви, а отже, його краще розглядати, виходячи з цього (див., mutatis mutandis, рішення у справі Ейрі ( 980_332 ) (Airey) від 9 жовтня 1979 року, серія А, N 32, с. 10, п. 18).

Суд не вважає, що він має приймати рішення щодо розходження у поглядах на результати дії законодавства Філіппін. Пан і пані Кабалес дотрималися шлюбної церемонії (див. пункт 45 вище), а отримані Судом докази підтверджують, що вони вважали себе одруженими і справді мали намір жити разом та вести нормальне сімейне життя. Згодом вони справді це зробили. За цих обставин відносини, оформлені таким чином, були достатніми для застосування статті 8.

64. Залишається аргумент Уряду щодо вибору країни проживання. На думку Суду, це більше стосується поваги до сімейного життя, яка має забезпечуватися, отже, Суд розглядатиме його саме в цьому контексті (див. пункт 68 нижче).

65. Отже, у кожної заявниці достатньою мірою було "сімейне життя" для цілей статті 8; таким чином, це положення є застосовним у даній справі.

З огляду на важливість питань, що постали, Суд, на відміну від Комісії, вважає за необхідне з'ясувати, чи було порушення статті 8, взятої окремо.

B. Дотримання статті 8

66. Заявниці доводили, що повага до сімейного життя, яке в їхніх випадках Сполучене Королівство мало захищати в межах власної юрисдикції, охоплює право особи мати домівку в державі, громадянином якої вона є або в якій вона проживає на законній підставі; відповідно лише до пункту 2 статті 8, дилема переїжджати за кордон чи бути розлученим з дружиною або чоловіком є несумісною з цим принципом. Мало того, фактична перешкода мала таке саме значення, що й правова: проживання подружжя, відповідно, в Португалії, на Філіппінах або в Туреччині створювало або створило б їм значні труднощі (див. пункти 43, 49 і 54 вище), хоча правових перешкод для цього не існувало.

67. Суд нагадує: незважаючи на те, що метою статті 8 значною мірою є захист права особи від свавільного втручання органів державної влади, можуть додатково існувати встановлені обов'язки, притаманні фактичній "повазі" до сімейного життя (див. згадане вище рішення у справі Маркса, серія A, N 31, с. 15, п. 31). Проте, особливо якщо йдеться про такі встановлені обов'язки, поняття "повага" визначено нечітко: зважаючи на різноманітність причин і ситуацій, що виникають у Договірних державах, вимоги до цього поняття будуть постійно і суттєво змінюватись. Отже, це сфера, в якій Договірні сторони користуються широкими межами самостійної оцінки при визначенні заходів, що мають бути здійснені з метою забезпечення дотримання положень Конвенції ( 995_004 ) стосовно потреб і можливостей громади та окремих осіб (див. серед інших джерел, mutatis mutandis, згадане вище рішення в Бельгійській мовній справі, серія A, N 6, с. 32, п. 5; рішення у справі Національної спілки бельгійської поліції (National Union of Belgian Police) від 27 жовтня 1975 року, серія A, N 19, с. 18, п. 39; згадуване рішення у справі Маркса, серія A, N 31, с. 15, п. 31; та рішення у справі Расмуссена (Rasmussen) від 28 листопада 1984 року, серія A, N 87, с. 15, п. 40). Зокрема, у сфері, що розглядається, рамки зобов'язання держави приймати на своїй території родичів іммігрантів, які постійно там проживають, змінюватимуться залежно від конкретних обставин, що склалися у зацікавлених осіб. До того ж Суд не може ігнорувати той факт, що справа, яка розглядається, стосується не лише сімейного життя, а й імміграції, а отже, на підставі визнаного міжнародного права та згідно зі своїми договірними зобов'язаннями, держава має право здійснювати контроль за в'їздом негромадян на її територію.

68. Суд зауважує, що цей етап розгляду не стосується іммігрантів, які вже мали родину, яку вони залишили в іншій країні до того, як дістали статус постійного мешканця Сполученого Королівства. Заявниці одружилися лише після того, як оселилися у Сполученому Королівстві як неодружені особи (див. пункти 39-40, 44-45 і 50-52 вище). Обов'язок, покладений статтею 8, не можна розглядати як загальне зобов'язання з боку Договірної держави поважати вибір подружжям країни для спільного проживання та приймати чоловіків і дружин, які не є її громадянами, для постійного проживання у цій країні.

У цій справі заявниці не довели, що існували перешкоди для влаштування сімейного життя в їхніх власних країнах або країнах їхніх чоловіків або що були особливі причини, через які очікувати цього від них було неможливим.

До того ж на час їхнього одруження

i) пані Абдулазіз було відомо, що її чоловік одержав дозвіл на перебування у Сполученому Королівстві на обмежений строк і лише як турист і що він буде зобов'язаний подати клопотання про постійне проживання, тож вона могла б знати, з огляду на те, що проект положень був уже опублікований (див. пункт 20 вище), що це клопотання, ймовірно, буде відхилено;

ii) пані Балкандалі знала, що строк дії дозволу на тимчасове перебування її чоловіка як студента вже закінчився, а отже, його проживання у Сполученому Королівстві є незаконним, і що, відповідно до Правил 1980 року, чинних на той час, не слід було очікувати дозволу на його постійне проживання.

Щодо пані Кабалес, яка не проживала спільно з п. Кабалесом у Сполученому Королівстві, то вона мала б знати, що він подаватиме клопотання про дозвіл на в'їзд і що, згідно з правилами, чинними на той час, його буде відхилено.

69. Таким чином, "неповаги" до сімейного життя не було, а отже, не порушено статтю 8, узяту окремо.

II. СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ СТАТТІ 14, УЗЯТОЇ РАЗОМ ЗІ СТАТТЕЮ 8

A. Вступ

70. Заявниці стверджували, що вони постраждали від порушення статті 14 Конвенції ( 995_004 ), взятої разом зі статтею 8, внаслідок необґрунтованої відмінності у поводженні за ознакою статі, раси, а щодо пані Балкандалі - і за ознакою народження, при здійсненні права на повагу до сімейного життя. Колишня стаття 14 передбачає:

"Здійснення прав і свобод, викладених у цій Конвенції, гарантується без будь-якої дискримінації за ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного або соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження або інших обставин".

В результаті прийняття Судом рішення про застосовність статті 8 у цій справі, Уряд заперечив будь-яку відмінність у поводженні за ознакою раси і заявив, що, оскільки відмінності у поводженні за ознакою статі та народження об'єктивно й достатньо виправдані і пропорційні до поставлених цілей, вони сумісні зі статтею 14.

71. Згідно з усталеною практикою Суду, стаття 14 доповнює інші існуючі положення Конвенції ( 995_004 ) та протоколів до неї. Вона не може існувати незалежно, оскільки діє лише стосовно "здійснення прав і свобод", які захищені цими положеннями. Незважаючи на те, що застосування статті 14 не обов'язково передбачає порушення цих положень, - і з цього погляду вона автономна, - вона не може застосовуватися, якщо факти, що оспорюються, не підпадають під дію одного з положень Конвенції або протоколів до неї (див., inter alia, згадане вище рішення у справі Расмуссена, серія A, N 87, с. 12, п. 29).

Суд вважає застосовною статтю 8 (див. пункт 65 вище). Незважаючи на те, що Сполучене Королівство не було зобов'язане надавати дозвіл на постійне проживання у країні п. Абдулазізу, п. Кабалесу та п. Балкандалі і, з цієї причини, Суд не визнав порушення статті 8, взятої окремо (див. пункти 68 - 69 вище), факти, що оскаржуються, все ж таки підпадають під дію цієї статті. У зв'язку з цим можна провести паралель, mutatis mutandis, зі справою Національної спілки бельгійської поліції (див. рішення від 27 жовтня 1975 року, серія A, N 19, с. 20, п. 45).

| >>
Законодавчий акт: РАДА ЄВРОПИ ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ " С П Р А В А" Справа Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі. Європейський Союз. 1985

= завантажити законодавчий акт, актуальний на поточний час =

По-перше, як відомо, стаття 8 забезпечує повагу лише до існуючого сімейного життя, тоді як пари, про які йдеться, у той час, коли подавалося клопотання про дозвіл для чоловіка на в'їзд або проживання у Сполученому Королівстві, не почали такого життя, законно сподіваючись здійснити це в даній країні.