<<
>>

Стаття 3 - Засуджені особи, що підлягають висилці або депортації

Інформація актуальна на 20.09.2016
завантажити документ, актуальний на поточний час

1. Після отримання запиту від Держави винесення вироку, Держава виконання вироку може згідно з положеннями цієї статті погодитися на передачу засудженої особи без згоди цієї особи в тих випадках, коли вирок, винесений щодо останньої, або адміністративне рішення як результат вироку містить у собі наказ про висилку або депортацію, або ж будь-який інший захід, результатом якого є те, що такій особі більше не буде дозволено залишатися на території Держави винесення вироку після того, як вона буде звільнена з в'язниці.

2.

Держава виконання вироку не дає своєї згоди для цілей пункту 1 до прийняття до уваги думки засудженої особи.

3. Для цілей застосування цієї статті Держава винесення вироку повинна надати Державі виконання вироку:

a) заяву, що містить думку засудженого про його запропоновану передачу, та

b) копію наказу про висилку або депортацію або будь-яку іншу постанову, відповідно до якого засудженій особі більше не дозволяється залишатися на території Держави винесення вироку з того моменту, як її буде звільнено з в'язниці.

4. Будь-яка особа, передана відповідно до положень цієї статті, не може переслідуватися в судовому порядку, бути засудженою або утримуватися під вартою з метою виконання вироку чи постанови про утримання під вартою, за будь-який злочин, вчинений до її передачі, інший ніж той, за який було призначено вирок, що треба виконати, а також його або її особиста свобода не може бути обмежена з будь-якої іншої причини крім випадків:

a) коли на це є дозвіл Держави винесення вироку: має бути поданий запит на дозвіл, що супроводжується всіма відповідними документами та юридичним записом будь-якої заяви, зробленої обвинуваченою особою; дозвіл надається, якщо злочин, за яким він запитується, був би приводом для екстрадиції за законами Держави винесення вироку або коли екстрадиція не допускається лише на підставі розміру покарання;

b) коли засуджена особа, маючи можливість залишити територію Держави виконання вироку, не зробила цього протягом сорока п'яти днів після остаточного звільнення, або якщо вона після від'їзду знову повернулася на таку територію.

5. Незважаючи на положення пункту 4, Держава виконання вироку може вжити будь-яких необхідних заходів згідно з її законодавством, включаючи судове переслідування in absentia, для того щоб упередити юридичні наслідки через закінчення строку давності.

6. Будь-яка Держава, що підписала цей Протокол, може, шляхом заяви на ім'я Генерального секретаря Ради Європи, зазначити, що вона не буде виконувати вироки за обставин, зазначених у цій статті.

<< | >>
Законодавчий акт: Додатковий протокол до Європейської Конвенції про передачу засуджених осіб "Статус Протоколу див. ( 994_794 )" ( Протокол ратифіковано Законом N 718-IV ( 718-15 ) від 03.04.2003, ВВР, 2003, N 29, ст.228 ). Європейський Союз. 1997

= завантажити законодавчий акт, актуальний на поточний час =

Стаття 3 - Засуджені особи, що підлягають висилці або депортації