Наближай ПЕРЕМОГУ!

Долучайся до збору на авто для виконання бойових завдань!

Звернення та звітність

 <<

Документ Краківського симпозіуму з питань культурної спадщини держав-учасниць НБСЄ "Представники держав-учасниць Наради з питань безпеки і співробітництва в Європі (НБСЄ): Австрії, Бельгії, Болгарії, Греції, Данії, Ірландії, Ісландії, Іспанії, Італії, Канади, Кіпру, Ліхтенштейну, Люксембургу - Європейського співтовариства, Мальти, Монако, Нідерландів, Німеччини, Норвегії, Об'єднаного Королівства, Польщі, Португалії, Румунії, Сан-Маріно, Святійшого Престолу, Союзу Радянських Соціалістичних Республік, Туреччини, Фінляндії, Франції, Чеської та Словацької Федеративної Республіки, Швейцарії, Швеції та Югославії провели зустріч у Кракові з 28 травня до 7 червня 1991 року відповідно до положень порядку денного та організаційних процедур Симпозіуму, що їх викладено в Підсумковому документі Віденської зустрічі, а також відповідно до положень Паризької хартії для нової Європи ( 995_058 ). Албанія брала участь у роботі Симпозіуму як спостерігач. Відповідно до вищеназваних документів було зроблено внески представниками ЮНЕСКО і Ради Європи."Симпозіум відкрив і закрив міністр культури і красних мистецтв Польщі. Перед учасниками виступив прем'єр-міністр Польщі.. Рада Європи. 1991

Документ актуальний на 20.09.2016
завантажити документ, актуальний на поточний час

                             Документ 

Краківського симпозіуму з питань

культурної спадщини держав-учасниць НБСЄ

     Представники держав-учасниць   Наради   з  питань  безпеки  і 

співробітництва в Європі (НБСЄ): Австрії, Бельгії, Болгарії,

Греції, Данії, Ірландії, Ісландії, Іспанії, Італії, Канади, Кіпру,

Ліхтенштейну, Люксембургу - Європейського співтовариства, Мальти,

Монако, Нідерландів, Німеччини, Норвегії, Об'єднаного Королівства,

Польщі, Португалії, Румунії, Сан-Маріно, Святійшого Престолу,

Союзу Радянських Соціалістичних Республік, Туреччини, Фінляндії,

Франції, Чеської та Словацької Федеративної Республіки, Швейцарії,

Швеції та Югославії провели зустріч у Кракові з 28 травня до 7

червня 1991 року відповідно до положень порядку денного та

організаційних процедур Симпозіуму, що їх викладено в Підсумковому

документі Віденської зустрічі, а також відповідно до положень

Паризької хартії для нової Європи ( 995_058 ). Албанія брала

участь у роботі Симпозіуму як спостерігач. Відповідно до

вищеназваних документів було зроблено внески представниками ЮНЕСКО

і Ради Європи.

     Симпозіум відкрив  і  закрив  міністр  культури   і   красних 

мистецтв Польщі. Перед учасниками виступив прем'єр-міністр Польщі.

     Вступні заяви було зроблено всіма главами делегацій,  в числі 

яких були міністри культури ряду держав-учасниць.

     Держави-учасниці з великим  задоволенням  сприймають  глибокі 

політичні зміни, що стались у Європі. Вони підкреслюють внесок

культури у справу подолання розходжень, що мали місце в минулому,

а також у зміцнення співробітництва між державами-учасницями.

     Держави-учасниці висловлюють своє глибоке переконання в тому, 

що вони разом користуються спільними цінностями, створеними

історією і заснованими, серед іншого, на повазі особистості,

свободи совісті, релігії чи віросповідання, свободи самовираження,

визнанні важливості духовних і культурних цінностей, прихильності

до верховенства закону, толерантності й відкритості для діалогу з

представниками інших культур.

     Вони враховують  взаємозалежність  між  культурним  життям  і 

добробутом своїх народів, а також особливу важливість цієї

взаємозалежності для демократичних країн у тому, що стосується

переходу до ринкової економіки. Вони заохочують надання підтримки

відповідно до вже прийнятих зобов'язань і неперервної допомоги цим

країнам у збереженні та охороні їхньої культурної спадщини.

     Держави-учасниці поважають    незамінну   самобутність   всіх 

власних культур і прагнутимуть сприяти неперервному культурному

діалогові між собою та з іншими країнами світу. Вони знову

підтверджують свою переконаність у тому, що повага культурного

розмаїття сприяє взаєморозумінню та вияву толерантності окремих

людей та груп.

     Вони вважають,  що регіональні аспекти культури мають як такі 

виступати чинником взаєморозуміння між людьми.

     Регіональне культурне  розмаїття  є  відображенням  багатства 

загальної культурної самобутності держав-учасниць, її збереження

та охорона сприяють створенню демократичної, мирної та об'єднаної

Європи.

     Знову потверджуючи   свою   прихильність  повному  здійсненню 

положень, що стосуються культурних аспектів Гельсінського

Підсумкового акта ( 994_055 ) та інших документів НБСЄ,

держави-учасниці погоджуються з нижчевикладеним:

                      I.
Культура і свобода

     1. Держави-учасниці особливо  підкреслюють,  що  повага  прав 

людини і основних свобод є необхідною умовою всебічного розвитку

культурної творчості.

     2. Державні  та  громадські  органи  будуть  утримуватися від 

посягань на свободу мистецької творчості.

     3. Держави-учасниці   зобов'язуються   сприяти   вільному  та 

безперешкодному розвиткові мистецької творчості та захищати її;

вони визнають важливу роль окремих діячів культури в суспільстві

та поважатимуть і захищатимуть цілісність творчої праці.

     4. Вони визнають, що уряди мусять забезпечувати рівновагу між 

їхнім подвійним обов'язком сприяти діяльності у сфері культури й

гарантувати свободу такої діяльності.

     5. Вони визнають також, що, враховуючи розмаїття діяльності у 

сфері культури в державах-учасницях, існує чимало способів, які є

в розпорядженні урядів для ефективного вирішення проблем, що

стосуються культурної спадщини.

     6. Держави-учасниці підтверджують свою  прихильність  свободі 

самовираження і в зв'язку з забезпеченням цієї свободи у сфері

мистецтва і культури заявляють таке:

     6.1. Видання  письмових  матеріалів,  виконання  і трансляція 

музичних, театральних і аудіовізуальних творів, а також проведення

виставок живопису і скульптури не ставатимуть об'єктами обмежень

чи втручання з боку держави, крім тих випадків, коли такі

обмеження передбачені внутрішнім законодавством і повністю

відповідають міжнародним нормам.

     6.2. Вони висловлюють своє переконання в тому, що існування у 

сфері мистецтва й культури різних, незалежних від держави засобів

поширення, як-от: видавництва, радіомовні, кінематографічні й

телевізійні організації, театри й галереї, сприяє забезпеченню

плюралізму і свободи мистецького і культурного вираження.

     7. Держави-учасниці    потверджують     свою     прихильність 

забезпеченню безперешкодного доступу до культури і домовляються

про таке:

     7.1. За  належного  дотримання прав інтелектуальної власності 

будь-яка особа чи незалежна організація користується правом мати у

власності, використовувати й відтворювати будь-які види матеріалів

культурного характеру, таких як книги, видання та аудіовізуальні

записи, а також засоби їх відтворення.

     8. Держави-учасниці  сповнені  рішучості  сприяти  розширенню 

взаємних знань про їхні відповідні культури. З огляду на це вони

заохочуватимуть співробітництво та обміни в усіх сферах культури і

творчої діяльності.

     9. Держави-учасниці висловлюють своє переконання в  тому,  що 

культурне життя збагачують регіональні та місцеві культури включно

з культурами, які пов'язані із національними меншинами.

                     II. Культура і спадщина 

     10. Держави-учасниці висловлюють своє глибоке  переконання  в 

тому, що культурна спадщина кожного з них є невід'ємною частиною

їхньої цивілізації, пам'яті та спільної історії, яку необхідно

передати майбутнім поколінням.

     11. Держави-учасниці беруть до уваги визначення археологічних 

цінностей культурної спадщини та архітектурної спадщини, що

знаходяться у відповідних міжнародних документах Ради Європи та

ЮНЕСКО.

     12. Одним із найважливіших елементів культурної спадщини,  що 

його необхідно передати наступним поколінням, є повне й регулярне

документальне відображення визначних місць, структур, культурних

ландшафтів, об'єктів і культурних систем, зокрема історичних,

релігійних і культурних пам'яток у тому вигляді, в якому вони

існують зараз.

     13. Держави-учасниці визнають також найважливішими елементами 

своєї спільної культурної спадщини спадщину тих культур, які через

мовні бар'єри, клімат, географічне віддалення, нечисленність

населення, повороти історії чи політичні обставини були обмеженими

для доступу.

     14. Держави-учасниці   робитимуть  усе  можливе  для  охорони 

культурної спадщини відповідно до міжнародних домовленостей та

свого внутрішнього законодавства в цій сфері.

     15. Держави-учасниці    приділятимуть    увагу    збереженню, 

розвиткові й відновленню культурної спадщини за розроблення

заходів у сфері культури, екології, регіонального й міського

планування. Вони відзначають також важливість узгодження окремих

проектів збереження з їхнім автентичним міським чи сільським

оточенням у тих випадках, коли це необхідно й можливо.

     16. Держави-учасниці   визнають    важливість    забезпечення 

найширшого доступу до їхньої культурної спадщини. При цьому,

зокрема, вони приділятимуть увагу потребам інвалідів.

     16.1. Вони  робитимуть  усе  можливе  для  захисту культурної 

спадщини від пошкодження, яке може бути завдане їй внаслідок її

використання і доступу до неї широкої громадськості.

     16.2. Вони сприятимуть  усвідомленню  громадськістю  значення 

спадщини й необхідності її охорони.

     16.3. Вони прагнутимуть у всіх можливих випадках  полегшувати 

доступ дослідників і вчених до відповідних основоположних

документів та архівних матеріалів.

     17. Держави-учасниці  з вдячністю відзначають роль неурядових 

асоціацій у розширенні знань про культурну спадщину і необхідність

її охорони.

     18. У  забезпеченні  ефективного  і   всебічного   збереження 

культурної спадщини велику роль відіграє партнерство на місцевому,

регіональному й національному рівнях між різними групами як

приватного, так і державного секторів. Збереженню й роз'ясненню

важливості культурних цінностей і культурної спадщини різних груп

сприятиме залучення цих груп до цієї діяльності, що дозволить

забезпечити толерантне й шанобливе ставлення до різних культур,

яке має величезне значення.

     19. Держави-учасниці визнають корисність і важливість  обміну 

інформацією про збереження культурної спадщини і відзначають, що

використання на національному та багатонаціональному рівнях банків

даних може зробити великий внесок у цю діяльність.

         III. Основні галузі збереження і співробітництва 

     20. Держави-учасниці  сприятимуть  початковому й поглибленому 

навчанню кадрів різноманітним спеціальностям і ремеслам у сфері

збереження й відновлення культурної спадщини, а також її

раціонального використання. Вони погоджуються ознайомлювати одна

одну з будь-якими важливими подіями в цій сфері та здійснювати

взаємне співробітництво.

     20.1. Для  забезпечення постійної охорони культурної спадщини 

необхідне поширення досвіду і знань, а надто тих, що втрачаються,

і пов'язаних із культурною спадщиною, через підготовку кадрів,

обмін спеціалістами, проведення досліджень і видання технічних

публікацій. Відтак вони підтверджують своє прагнення сприяти

двостороннім та багатостороннім обмінам кадрами і спеціалістами,

які навчаються.

     20.2. Державам-учасницям  варто   запропонувати   відповідним 

професійним організаціям скласти національний реєстр

висококваліфікованих спеціалістів, ознайомлених із питаннями

охорони і збереження культурної спадщини, і полегшувати контакти

таких осіб із споживачами їхніх послуг як на національному, так і

на міжнародному рівнях.

     21. Держави-учасниці здійснюватимуть обмін даними про заходи, 

вжиті ними в царині культурної спадщини, зокрема стосовно методів,

засобів і можливостей, що забезпечуються новими технологіями.

     22. Держави-учасниці    прагнутимуть    обмінюватися   своїми 

знаннями й досвідом із видання й поширення друкованих та

аудіовізуальних матеріалів.

     22.1. З  метою  розширення  обізнаності   громадськості   про 

важливість збереження культурної спадщини держави-учасниці

надаватимуть дані, що допоможуть радіо- і телестанціям, а також

пресі поширювати таку інформацію.

     23. Вони  робитимуть  усе   можливе   для   поліпшення   умов 

зберігання вразливих матеріалів культури, таких як папір,

кіноплівка й запатентовані звукові матеріали, для розроблення

національних програм збереження вразливої культурної спадщини і

встановлення загальноприйнятих норм для всіх видів носіїв

інформації про культуру з метою забезпечення збереження таких

матеріалів культури.

     24. Держави-учасниці будуть заохочувати встановлення зв'язків 

між центрами інформацій та банками даних у царині культури, щоби

полегшити обмін інформацією між ними.

     25. Задля кращого розуміння культурних цінностей  тих  країн, 

мови яких не дуже широко використовуються, держави-учасниці будуть

заохочувати поширення знань про ці мови та їх вивчення, зокрема

через переклад і видання літературних творів цих країн. Варто

також розглянути питання про організацію міжнародних курсів

підготовки працівників засобів масової інформації та кадрів у

царині культури, які можуть сприяти кращому розумінню не вельми

широко використовуваних мов і не дуже відомих культур.

     26. Визначаючи важливий внесок релігійних культів, інституцій 

та організацій у створення культурної спадщини, держави-учасниці

будуть тісно співробітничати з ними у справі збереження культурної

спадщини і приділяти належну увагу пам'яткам та об'єктам

релігійного походження, чиї місцеві громади їх уже не

використовують або взагалі не існують у даній місцевості.

     27. Зважаючи  на  важливу  роль,  яку   регіональні   аспекти 

культури можуть відігравати у формуванні зв'язків між людьми за

межами національних кордонів, держави-учасниці сприятимуть

регіональному співробітництву на рівні місцевої та національної

влади, а також неурядових організацій задля встановлення

добросусідських відносин.

     28. Держави-учасниці приділятимуть належну  увагу  розвиткові 

спадщини народних культур минулого, включаючи корінні і місцеві

культури, і сприятимуть розвиткові сучасної народної культури в

рамках своїх спільних зусиль у справі збереження, вивчення й

охорони культурної спадщини та розширення взаємної обізнаності про

неї. Держави-учасниці відзначають важливість дослідження й

необхідності розвитку різних форм вияву культур минулого і

сучасності, як-от: звичаї символічного характеру, технічні об'єкти

й знання, народне мистецтво і мови.

     29. Держави-учасниці  приділятимуть  увагу й пізнішим внескам 

культурної спадщини (мистецтво XX ст., включаючи твори

архітектури).

     30. Держави-учасниці   співробітничатимуть   у    запобіганні 

протизаконному обігові творів культури, наприклад, розглядаючи

питання про приєднання до відповідних міжнародних документів.

     31. Держави-учасниці  намагатимуться  зберегти  і  взяти  під 

охорону такі пам'ятки і визначні місця, в т. ч. й найбільш відомі

концентраційні табори, а також відповідні архіви, що свідчать про

трагічні події нашого спільного минулого. Це необхідно для того,

щоби вони залишились у пам'яті, сприяли ознайомленню з ними

сучасних і майбутніх поколінь, і щоб у такий спосіб можна було

гарантувати, що подібні трагедії ніколи не повторяться.

     32. Роз'яснення значення  визначних  і  пам'ятних  місць,  що 

викликають особливі почуття, з урахуванням їхнього соціального та

культурного розмаїття, може служити важливим засобом формування

толерантності та взаємоповаги між людьми.

     33. Держави-учасниці визнають,  що при визначенні пріоритетів 

збереження необхідно брати до уваги як справжні цінності

культурної спадщини, її відносний ступінь зруйнованості, так і

культурно-історичний аспект. З огляду на це вони намагатимуться

там, де є доцільним, сприяти використанню карт ризику, обмінові

інформацією та організації практикумів на місцях, до роботи в яких

украй необхідно залучати молодші покоління.

     34. Держави-учасниці беруть до уваги той факт,  що збереження 

статусу пам'яток і пам'ятних місць, пов'язаних із їхніми історією

та культурою, хоч би де вони знаходились, є невід'ємною частиною

спільних зусиль у рамках НБСЄ щодо збереження спільної культурної

спадщини.

     35. Держави-учасниці   вважають,   що    необхідно    вживати 

узгоджених заходів для захисту спільної культурної спадщини від

ушкодження внаслідок шкідливого екологічного впливу. З цією метою

вони розглянуть питання про створення нових чи приєднання до вже

існуючих мереж для збору даних та координації досліджень. Вони

намагатимуться координувати прийняття політичних рішень і

вживатимуть конкретних заходів для зменшення впливу на спільну

культурну спадщину забрудненим повітрям та іншими руйнівними для

неї чинниками.

     36. З метою охорони культурних об'єктів у міському середовищі 

держави-учасниці вживуть заходів для захисту архітектурних

комплексів від наслідків забруднення в екологічно вразливих

містах, для відновлення, збереження та оновлення історичних

міських центрів, а також для охорони і захисту об'єктів культури

від завдання їм шкоди внаслідок зростаючого потоку туристів.

     37. Держави-учасниці     відзначають    важливість    захисту 

ландшафтів культурного значення, особливо в селах і сільських

районах, від здатних викликати небезпеку змін у структурі

економічної діяльності та впливу забруднення з приділенням

особливої уваги захистові мешкань і цілісних ансамблів

повсякденного середовища проживання людини.

     38. Враховуючи  внесок,  що його історія навколишньої природи 

може зробити в наше розуміння сучасного світу та його розвитку в

майбутньому, держави-учасниці намагатимуться вдосконалювати методи

збереження й роз'яснення важливості природних історичних місць і

колекцій.

     39. Держави-учасниці    відзначають    важливість     охорони 

громадських і приватних парків, а також історичних садів як плодів

праці людини і природи, мотивуючи це їхньою історичною, ботанічною

та соціальною важливістю, в т. ч. їхніх декоративних та

архітектурних своєрідних особливостей.

     40. Держави-учасниці   прагнутимуть   охороняти   й  захищати 

археологічні об'єкти, що знаходяться на їхній території, в т. ч.

під водою. Вони зважатимуть на цей аспект, удаючись до дій з метою

регіонального розвитку, які, ймовірно, можуть таїти загрозу для

об'єктів, що їх не було науково досліджено, виявлено

археологічними розкопками чи відновлено.

     41. Вони   підкреслюють   необхідність   координації  заходів 

міжнародних організацій і установ, таких як Рада Європи і ЮНЕСКО,

з метою сприяння всебічному розвиткові культурного співробітництва

між державами-учасницями. Беручи до уваги необхідність уникати

дублювання зусиль, держави-учасниці будуть тісно співробітничати з

компетентними міжнародними організаціями, членами яких вони є.

                              * * * 

     42. Держави-учасниці вітають позитивний внесок  представників 

ЮНЕСКО і Ради Європи в роботу Краківського симпозіуму з питань

культурної спадщини. Вони відзначають, що робота й діяльність

ЮНЕСКО і в майбутньому становитимуть інтерес для НБСЄ у плані

розгляду питань культури. Вони також визнають багатий досвід і

широкі спеціальні знання Ради Європи з питань культури, зокрема

стосовно збереження європейської культурної спадщини, і згодні

розглянути належні способи, з допомогою яких держави-учасниці

могли б використати потенціал Ради Європи відносно діяльності НБСЄ

в цій сфері.

     43. У двох робочих групах  експерти  багатьох  країн-учасниць 

виступили з приводу наявного національного досвіду і висунули ідеї

про напрямки співробітництва в царині культурного обміну і

збереження культурної спадщини, зокрема стосовно аспектів,

викладених у мандатах відповідних груп. Ці матеріали, примірники

яких буде передано на збереження Секретаріату НБСЄ, значною мірою

сприяли успішній роботі Симпозіуму. Держави-учасниці висловили

свій намір продовжувати роботу в рамках цих ініціатив на

відповідних міжнародних форумах.

     44. Представники  держав-учасниць  висловлюють  свою  глибоку 

вдячність народові та урядові Польщі за чудову організацію

Симпозіуму і за щиру гостинність, виявлену делегаціям, які брали

участь у Симпозіумі.

     CSCE/SCHC.35 Cracow, 6 June 1991. - P. 1-11. 

 Україна в міжнародно-правових відносинах, 

книга 2, Правова охорона культурних цінностей,

Київ, Юрінком Інтер, 1997

Документ Краківського симпозіуму з питань культурної спадщини держав-учасниць НБСЄ

Висновок; Рада Європи від 06.06.1991

Прийняття від 06.06.1991

Постійна адреса:

https://xn--80aagahqwyibe8an.com/go/994_114

Законодавство України

станом на 25.03.2024

поточна редакція

= завантажити законодавчий акт, актуальний на поточний час =
<< | >>

Рада Європи:

  1. РІШЕННЯ № 1/2019 Комітету Асоціації Україна - ЄС у торговельному складі від 25/03-2019 про створення списку арбітрів, передбаченого статтею 323(1) Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони. Рада Європи. 2019 рікк
  2. РІШЕННЯ № 2/2018 Комітету асоціації Україна - ЄС у торговельному складі від 14 травня 2018 року. Рада Європи. 2018 рікк
  3. Протокол N 14-bis до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "{Протокол втратив чинність з дати набрання чинності Протоколом N 14 до Конвенції ( 994_527 ). Див. статтю 9 цього Протоколу }"{ Щодо застосування Протоколу Україною додатково див.Лист МЗС ( v612-321-10 ) від 21.01.2010 }. Рада Європи. 2018 рікк
  4. РІШЕННЯ № 1/2018 Підкомітету Україна - ЄС з питань митного співробітництва від 21/11/2018 року про заміну Протоколу I «Щодо визначення концепції «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва» до Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони. Рада Європи. 2018 рікк
  5. від РІШЕННЯ № 1/2018 Ради асоціації Україна - ЄС від 2/07/2018 року, що доповнює Додаток 1-А до Глави 1 Розділу IV Угоди про Асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони "РІШЕННЯ № 1/2018 Ради асоціації Україна - ЄС від 2/07/2018 року, що доповнює Додаток 1-А до Глави 1 Розділу IV Угоди про Асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони". Рада Європи. 2018 рікк
  6. від РІШЕННЯ № 1/2018 Ради асоціації Україна - ЄС від 2/07/2018 року, що доповнює Додаток 1-А до Глави 1 Розділу IV Угоди про Асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони "РІШЕННЯ № 1/2018 Ради асоціації Україна - ЄС від 2/07/2018 року, що доповнює Додаток 1-А до Глави 1 Розділу IV Угоди про Асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони". Рада Європи. 2018 рікк
  7. РІШЕННЯ № 1/2017 Підкомітету Україна - ЄС з питань торгівлі та сталого розвитку від 30 травня 2017 року про схвалення Регламенту цього Підкомітету. Рада Європи. 2017 рікк
  8. РІШЕННЯ № 1/2017 Підкомітету Україна - ЄС з географічних зазначень від 18/05/2017 про схвалення регламенту цьо. Рада Європи. 2017 рікк
  9. РІШЕННЯ № 1/2017 Підкомітету Україна - ЄС з питань митного співробітництва від 15 червня 2017 про схвалення регламенту цього Підкомітету. Рада Європи. 2017 рікк
  10. КОНВЕНЦІЯ Ради Європи проти маніпулювання спортивними змаганнями. Рада Європи. 2016 рікк
  11. ВЕРБАЛЬНА НОТА. Рада Європи. 2014 рікк
  12. Протокол № 15 про внесення змін до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Рада Європи. 2013 рікк
  13. Протокол № 16 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Рада Європи. 2013 рікк
  14. СТАТУС Конвенции о внедрении системы регистрации завещаний (ETS N 077)(по состоянию на 3 августа 2012 г.). Рада Європи. 2012 рікк
  15. ЧЕТВЕРТИЙ ДОДАТКОВИЙ ПРОТОКОЛ ДО ЄВРОПЕЙСЬКОЇ КОНВЕНЦІЇ ПРО ВИДАЧУ ПРАВОПОРУШНИКІВ. Рада Європи. 2012 рікк
  16. Список подписаний и ратификаций Второго дополнительного протокола к Европейской конвенции о взаимной правовой помощи по уголовным делам (ETS N 182) (Страсбург, 8 ноября 2001 года) ( 994_518 ) "(по состоянию на 25 января 2011 года)"-------------------------------------------------------------------------------. Рада Європи. 2011 рікк
  17. Список подписаний и ратификаций Европейской конвенции о трансграничном телевидении (ETS N 132) (Страсбург, 5 мая 1989 года) ( 994_444 ) "(по состоянию на 25 января 2011 года)"-------------------------------------------------------------------------------. Рада Європи. 2011 рікк
  18. ПЛАН ДІЙ РАДИ ЄВРОПИ для України на 2011 - 2014 роки. Рада Європи. 2011 рікк
  19. Домовленість (у формі обміну нотами) між Представництвом України при Європейському Союзі "та Генеральним секретаріатом Ради Європейського Союзу про виправлення технічних помилок в україномовному тексті Протоколу до Угоди про партнерство і співробітництво між Україною і Європейськими Співтовариствами та їх державами-членами про Рамкову угоду між Україною та Європейським Співтовариством про загальні принципи участі України в програмах Співтовариства"(Державний герб України) Представництво України при Європейському Союзі Mission d'Ukraine aupres de l'Union Europeenne. Рада Європи. 2011 рікк
  20. Коментарі Департаменту з питань виконання рішень Європейського суду з прав людини Комітету Міністрів Ради Європи "Щодо проекту Закону України "Про гарантії держави щодо виконання рішень суду""Страсбург, 16 березня 2011 року. Рада Європи. 2011 рікк