Стаття 9. Відмова від визнання і виконання

Від визнання і виконання судового рішення можна відмовитися, якщо:

a) угода є незначною і такою, що не має юридичної сили, згідно із законодавством Держави вибраного суду, якщо цей вибраний суд не визначив цю угоду як дійсну (таку, що має юридичну силу);

b) стороні не достає можливостей укласти угоду згідно із законодавством затребуваної Держави (тобто, держави, в якій розташований суд-адресат);

c) про документ, за яким відкрито судовий процес, або про рівнозначний документ, у тому числі про основні елементи позову:

(i) відповідача не було повідомлено вчасно і у такий спосіб, щоб він мав можливість організувати свій захист, якщо відповідач не зареєстрував явку і подав справу, оскаржуючи повідомлення у суді походження, за умови що законодавство Держави походження дозволило оскарження цього повідомлення; або

(ii) відповідача у затребуваній Державі було повідомлено у спосіб, несумісний з принципами цієї Держави щодо процедури вручення документів;

d) рішення було отримано оманним шляхом по відношенню до процесуального питання;

e) визнання чи виконання рішення є явно несумісним з державною політикою затребуваної Держави, в тому числі в ситуаціях, коли конкретні судові процеси, що приводять до винесення рішення, є несумісними з основними принципами процесуальної справедливості цієї Держави;

f) це рішення є несумісним з рішенням, винесеним у затребуваній Державі при урегулюванні спору між тими ж самими сторонами; або

g) це рішення є несумісним з рішенням, винесеним раніше в іншій Державі при урегулюванні спору між тими ж самими сторонами та по відношенню до тієї ж самої позовної підстави, за умови що більш раннє рішення задовольняє всі умови, необхідні для визнання цього рішення в затребуваній Державі.