З А К О Н   У К Р А Ї Н И 

         { Закон втратив чинність на підставі Кодексу 
           N 4651-VI ( 4651-17 ) від 13.04.2012, ВВР, 
                  2013, N 9-10, N 11-12, N 13, ст.88 } 

                       Про внесення змін до 
            Кримінально-процесуального кодексу України 
                 щодо видачі особи (екстрадиції) 

  ( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2010, N 31, ст.421 ) 
 

     Верховна Рада України  п о с т а н о в л я є: 

     I. Внести   до   Кримінально-процесуального  кодексу  України 
( 1001-05, 1002-05, 1003-05 ) такі зміни: 

     1. Частину першу статті 6 доповнити пунктом 12 такого змісту: 

     "12) стосовно злочину,  щодо якого не отримано згоди держави, 
яка видала особу". 

     2. Статтю 162 доповнити частиною другою такого змісту: 

     "Питання про  побачення  родичів або інших осіб з особою,  до 
якої застосовано  тимчасовий  або  екстрадиційний  арешт,  вирішує 
орган, який проводить екстрадиційну перевірку". 

     3. Перше  речення  частини  третьої  статті  165-1  доповнити 
словами "крім випадків,  передбачених частиною шостою статті 165-2 
цього Кодексу". 

     4. Статтю 165-2 після частини п'ятої доповнити новою частиною 
такого змісту: 

     "Суд приймає рішення про обрання запобіжного заходу у вигляді 
взяття  під варту за відсутності особи лише у разі оголошення її в 
міжнародний розшук.
  У таких випадках після затримання особи і  не 
пізніш  як  через  сорок  вісім  годин  з  часу  доставки до місця 
провадження у справі  суд  за  її  участю  розглядає  питання  про 
застосування  обраного  запобіжного  заходу у вигляді тримання під 
вартою або його зміну та виносить постанову". 

     У зв'язку з цим  частини  шосту - восьму  вважати  відповідно 
частинами сьомою - дев'ятою. 

     5. У частині першій статті 227: 

     1) пункт  3 доповнити словами "у тому числі щодо видачі особи 
(екстрадиції)"; 

     2) доповнити пунктами 3-1 та 4-1 такого змісту: 

     "3-1) перевіряє   перед   направленням   вищому   прокуророві 
документи    органу   досудового   слідства   про   видачу   особи 
(екстрадицію),  повертає  їх  відповідному  органу  з   письмовими 
вказівками,  якщо  вважає  їх  необґрунтованими або такими,  що не 
відповідають вимогам міжнародного договору України чи іншого  акта 
законодавства України"; 

     "4-1) доручає   органам   дізнання   проведення   розшуку   і 
затримання осіб,  які вчинили злочини за межами України, виконання 
окремих  процесуальних  дій  з метою видачі особи (екстрадиції) за 
запитом компетентного органу іноземної держави". 

     6. У статті 349: 

     1) частину п'яту після цифр  "205"  доповнити  цифрами  "462, 
463"; 

     2) частину шосту після цифр "236-8" доповнити цифрами "468". 

     7. Частину  першу  статті  382  після  цифр  "205"  доповнити 
цифрами "462, 463", а після цифр "236-8" доповнити цифрами "468". 

     8. Частину другу статті 383 доповнити словами "а також ухвали 
апеляційного  суду,  постановлені  ним в апеляційному порядку щодо 
видачі особи (екстрадиції)". 

     9. Доповнити розділом дев'ятим такого змісту: 

                         "Розділ дев'ятий 
                    ВИДАЧА ОСОБИ (ЕКСТРАДИЦІЯ) 

                             Глава 37 
                    ВИДАЧА ОСОБИ (ЕКСТРАДИЦІЯ) 

     Стаття 450. Визначення термінів 

     Видача особи   (екстрадиція)   -   видача   особи    державі, 
компетентними  органами якої ця особа розшукується для притягнення 
до кримінальної відповідальності або виконання вироку.
 Екстрадиція 
включає  офіційний  запит  про  видачу  особи,  її встановлення на 
території  однієї   держави,   перевірку   обставин,   що   можуть 
перешкоджати  видачі,  а  також  прийняття  рішення  за запитом та 
фактичну передачу такої особи іншій  державі,  компетентні  органи 
якої звернулися із запитом про видачу. 

     Екстрадиційна перевірка   -   діяльність  визначених  законом 
органів щодо встановлення та  дослідження  визначених  міжнародним 
договором  України,  іншими актами законодавства України обставин, 
що можуть перешкоджати видачі  особи  (екстрадиції),  яка  вчинила 
злочин. 

     Екстрадиційний арешт   -  взяття  особи  під  варту  з  метою 
забезпечення її видачі (екстрадиції). 

     Тимчасовий арешт - взяття особи,  затриманої  за  підозрою  у 
вчиненні злочину за межами України, під варту на строк, визначений 
цим Кодексом  або  міжнародним  договором  України,  до  отримання 
запиту про видачу (екстрадицію). 

     Тимчасова видача - видача на певний строк особи, яка відбуває 
покарання  на  території  однієї  держави,   іншій   державі   для 
проведення  процесуальних  дій  з  її  участю  та  притягнення  до 
кримінальної  відповідальності,  з  метою  запобігання  закінченню 
строків давності або втрати доказів у кримінальній справі. 

     Стаття 451. Загальні умови видачі особи (екстрадиції) 

     Запит про  видачу особи (екстрадицію) направляється за умови, 
якщо за законом України хоча б за один із злочинів,  у  зв'язку  з 
якими запитується видача, передбачено покарання у виді позбавлення 
волі  на  максимальний  строк  не  менше  одного  року  або  особу 
засуджено  до покарання у виді позбавлення волі і невідбутий строк 
становить не менше чотирьох місяців. 

     Запит компетентного органу іноземної держави про видачу  може 
розглядатися  лише у разі дотримання вимог,  передбачених частиною 
першою цієї статті.
 

     Запити про   тимчасову   видачу   і   транзитне   перевезення 
направляються  та  розглядаються  у  такому  самому порядку,  як і 
запити про видачу особи (екстрадицію). 

     Стаття 452. Центральні органи щодо видачі особи (екстрадиції) 

     Центральними органами щодо видачі особи  (екстрадиції),  якщо 
інше  не  передбачено міжнародним договором України,  є відповідно 
Генеральна прокуратура України та Міністерство юстиції України. 

     Генеральна прокуратура України  є  центральним  органом  щодо 
видачі  (екстрадиції)  обвинувачених  (підозрюваних)  у справах на 
стадії досудового слідства. 

     Міністерство юстиції  України  є  центральним  органом   щодо 
видачі  (екстрадиції)  підсудних  (засуджених) у справах на стадії 
судового розгляду або виконання вироку. 

     Центральні органи щодо видачі особи (екстрадиції)  відповідно 
до цього Кодексу: 

     1) звертаються  до  компетентних  органів іноземних держав із 
запитами про видачу  особи  (екстрадицію),  тимчасову  видачу  або 
транзитне перевезення; 

     2) розглядають  запити  компетентних органів іноземних держав 
про  видачу  (екстрадицію),   тимчасову   видачу   або   транзитне 
перевезення та приймають рішення щодо них; 

     3) організовують проведення екстрадиційної перевірки; 

     4) організовують  прийом-передачу  осіб,  щодо  яких прийнято 
рішення про видачу (екстрадицію),  тимчасову видачу  чи  транзитне 
перевезення; 

     5) здійснюють  інші повноваження,  визначені цим розділом або 
міжнародним договором про видачу особи (екстрадицію). 

     Стаття 453. Порядок підготовки документів та направлення 
                 запитів 

     Документи про  видачу  особи в Україну готує орган досудового 
слідства чи суд,  у провадженні якого перебуває кримінальна справа 
або яким постановлено вирок, з дотриманням вимог, передбачених цим 
Кодексом та відповідним міжнародним договором України. 

     Документи складаються у письмовій  формі  і  повинні  містити 
дані про особу,  видача якої вимагається, обставини і кваліфікацію 
вчиненого нею злочину. До них додаються: 

     1) копія постанови судді про взяття особи під варту  або  про 
дачу  дозволу  на  її  затримання  і доставку в суд під вартою або 
копія вироку з підтвердженням про набрання ним законної сили; 

     2) копія постанови про притягнення особи  як  обвинуваченого, 
якщо у справі не винесено вирок; 

     3) копія постанови про розшук особи; 

     4) текст  статті  Кримінального  кодексу України ( 2341-14 ), 
згідно з якою кваліфікується вчинений злочин; 

     5) документи про громадянство розшукуваної особи; 

     6) довідка   про   частину   невідбутого   покарання,    якщо 
запитується  видача  особи,  яка  вже відбула частину призначеного 
покарання; 

     7) інші відомості, передбачені міжнародним договором України, 
який  також  чинний  для  іноземної  держави,  на  території  якої 
встановлено розшукувану особу. 

     Документи підписуються  слідчим  або  суддею,   засвідчуються 
печаткою відповідного органу та перекладаються мовою, передбаченою 
міжнародним договором України. 

     Документи про  видачу  особи  (екстрадицію)  передаються   до 
відповідного  центрального  органу  через  прокуратуру  Автономної 
Республіки Крим,  області,  міст Києва  і  Севастополя,  військову 
прокуратуру  регіону  України  та  Військово-Морських  Сил України 
(далі у цьому розділі - прокуратура області) у десятиденний  строк 
з   дня   затримання  особи  на  території  іноземної  держави.  У 
зазначений строк  Генеральній  прокуратурі  України  безпосередньо 
передаються  документи  про  видачу  особи  (екстрадицію)  слідчих 
підрозділів у складі Міністерства внутрішніх справ України, Служби 
безпеки України, Державної податкової адміністрації України. 

     Центральний орган    за   наявності   підстав,   передбачених 
міжнародним договором України, звертається до компетентного органу 
іноземної держави із запитом про видачу особи в Україну. Запит про 
видачу  направляється  керівником  центрального  органу  або  його 
заступником  протягом п'яти днів з дня отримання документів органу 
досудового слідства чи суду. 

     Стаття 454. Межі кримінальної відповідальності виданої особи 

     Видана в Україну особа може бути притягнена  до  кримінальної 
відповідальності  або  щодо неї може бути виконано вирок суду лише 
за ті злочини, за які здійснена видача (екстрадиція). 

     Обмеження, висловлені компетентним органом іноземної  держави 
при прийнятті рішення про видачу особи в Україну,  є обов'язковими 
при прийнятті відповідних процесуальних рішень органом  досудового 
слідства, прокурором або судом. 

     Якщо застереження компетентного органу іноземної держави щодо 
обмежень у видачі особи стосується  виконання  вироку,  суд,  який 
ухвалив  вирок,  вирішує  питання про приведення його до виконання 
лише за ті діяння, за які відбулася видача. 

     У разі вчинення особою  до  її  видачі  (екстрадиції)  іншого 
злочину,  не зазначеного у запиті про видачу,  притягти таку особу 
до кримінальної відповідальності або виконати вирок  суду  за  цей 
злочин  можна  лише  після  отримання  згоди  компетентного органу 
іноземної держави, що видала особу. 

     Запит про надання такої згоди  готується  та  надсилається  в 
порядку,  передбаченому  статтею  453 цього Кодексу для запиту про 
видачу особи (екстрадицію). 

     У разі притягнення особи до кримінальної відповідальності  за 
злочин,  вчинений  нею  після  видачі,  отримання  такої  згоди не 
вимагається. 

     Стаття 455. Зарахування строку тримання виданої особи під 
                 вартою 

     Час тримання особи під вартою на території іноземної держави, 
а також час  її  етапування  зараховуються  до  загального  строку 
відбування покарання, призначеного вироком суду. 

     Стаття 456. Інформування про результати провадження у справі 
                 стосовно виданої особи 

     Про результати провадження у справі  стосовно  виданої  особи 
центральний  орган  інформує компетентний орган іноземної держави, 
який прийняв рішення про видачу (екстрадицію). 

     Стаття 457. Тимчасова видача 

     У разі необхідності запобігання закінченню  строків  давності 
притягнення  до кримінальної відповідальності або втраті доказів у 
кримінальній  справі  слідчий  або  суд,   у   провадженні   якого 
знаходиться  кримінальна  справа,  готує  документи  про тимчасову 
видачу.  Зазначені документи, а також підготовлений на їх підставі 
запит  про  тимчасову  видачу  надсилаються  компетентному  органу 
іноземної держави  в  порядку,  передбаченому  статтею  453  цього 
Кодексу. 

     У разі  задоволення  компетентним  органом  іноземної держави 
запиту про тимчасову видачу  така  особа  має  бути  повернута  до 
відповідної іноземної держави у погоджений строк. 

     У разі  необхідності  орган  досудового  слідства  чи суд,  у 
провадженні якого перебуває кримінальна  справа,  готує  документи 
про   продовження   строку   тимчасової  видачі,  що  надсилаються 
відповідному центральному органу не пізніш як за двадцять днів  до 
закінчення строку тимчасової видачі. 

     Стаття 458. Особливості тримання під вартою 

     Рішення компетентного  органу  іноземної  держави  про взяття 
особи під варту або призначення їй покарання  у  виді  позбавлення 
волі  є  підставою  для  тримання  осіб  під  вартою  на території 
України, які: 

     1) транзитно перевозяться територією України; 

     2) тимчасово видані в Україну. 

     Стаття 459. Особливості участі захисника у процесі видачі 
                 особи (екстрадиції) 

     Розшукувана іноземною  державою  особа має право на захисника 
на будь-якому етапі її видачі (екстрадиції),  але не пізніш  як  з 
моменту затримання. 

     З моменту допуску захисника до участі у справі він має права, 
передбачені пунктами 1,  2,  3,  6,  10,  11,  12  частини  другої 
статті 48 цього Кодексу. 

     Реалізація прав  захисника,  передбачених пунктами 7,  8,  13 
частини  другої  статті  48  цього  Кодексу,  а  також  обов'язків 
захисника,   передбачених  цим  Кодексом,  здійснюється  у  межах, 
пов'язаних з розглядом  та  вирішенням  запиту  про  видачу  особи 
(екстрадицію). 

     Орган дізнання,  який  затримав  таку особу,  може призначити 
захисника у випадках і порядку,  передбачених цим Кодексом,  через 
адвокатське   об'єднання.   Вимога  про  призначення  захисника  є 
обов'язковою для керівника адвокатського об'єднання. 

     Стаття 460. Особливості участі перекладача у процесі видачі 
                 особи (екстрадиції) 

     На будь-якому   етапі   видачі   особи   (екстрадиції)  орган 
дізнання,  який затримав таку особу, суд або орган, який проводить 
екстрадиційну  перевірку,  може  запросити перекладача,  якщо така 
особа не  володіє  мовою,  якою  здійснюється  провадження,  чи  є 
необхідність для забезпечення перекладу документів. 

     Стаття 461. Особливості затримання особи, яка вчинила злочин 
                 за межами України 

     Затримання на  території  України  особи,  яка   розшукується 
іноземною  державою  у зв'язку із вчиненням злочину,  здійснюється 
органом дізнання. 

     Про затримання негайно інформується прокурор,  який  здійснює 
нагляд  за  додержанням  законів  органом  дізнання,  що  здійснив 
затримання.  Повідомлення  прокурору,  до  якого  додається  копія 
протоколу  затримання,  повинно  містити  докладну інформацію щодо 
підстав та мотивів затримання. 

     Прокурор, отримавши   повідомлення,   перевіряє    законність 
затримання   особи,   яка   розшукується   компетентними  органами 
іноземних держав, та негайно інформує прокуратуру області. 

     Про затримання  таких  осіб  прокуратура   області   протягом 
сімдесяти  двох  годин  після  затримання  повідомляє  відповідний 
центральний орган,  який протягом трьох днів інформує компетентний 
орган іноземної держави. 

     Про кожен  випадок  затримання громадянина іноземної держави, 
який вчинив злочин за межами України,  прокуратура  області  також 
повідомляє Міністерство закордонних справ України. 

     Затримана особа негайно звільняється у разі, якщо: 

     1) протягом  сімдесяти  двох годин з моменту затримання їй не 
вручено вмотивованого рішення суду  про  застосування  тимчасового 
або екстрадиційного арешту; 

     2) встановлено    обставини,   за   наявності   яких   видача 
(екстрадиція) не здійснюється. 

     Порядок затримання  таких  осіб  та  розгляду  скарг  про  їх 
затримання  здійснюється  відповідно до статті 106 цього Кодексу з 
урахуванням особливостей, встановлених цим розділом. 

     Стаття 462. Тимчасовий арешт 

     До затриманої особи,  яка вчинила злочин за  межами  України, 
застосовується  тимчасовий  арешт на 40 діб або інший встановлений 
відповідним міжнародним договором  України  строк  до  надходження 
запиту про її видачу. 

     У разі    якщо   максимальний   строк   тимчасового   арешту, 
передбачений частиною першою цієї статті,  закінчився, а запит про 
видачу цієї особи не надійшов, особа підлягає негайному звільненню 
з-під арешту. 

     Орган дізнання,  який  затримав  особу,  вносить  за   згодою 
прокурора  до  суду  за місцем затримання подання про застосування 
тимчасового арешту. Таке саме подання має право внести прокурор. 

     До подання додаються: 

     1) протокол затримання особи; 

     2) документи,  що містять дані про вчинення особою злочину на 
території іноземної держави та обрання щодо неї запобіжного заходу 
компетентним органом іноземної держави; 

     3) документи, що підтверджують особу затриманого. 

     Подання має бути розглянуто протягом сімдесяти двох  годин  з 
моменту затримання особи. 

     При розгляді  подання  суддя  встановлює  особу  затриманого, 
пропонує  йому  зробити  заяву,  перевіряє  наявність  документів, 
передбачених  пунктом  2  частини третьої цієї статті,  вислуховує 
думку прокурора, інших учасників і виносить постанову про: 

     1) застосування тимчасового арешту; 

     2) відмову в застосуванні тимчасового арешту,  якщо для  його 
обрання немає підстав. 

     На постанову  судді до апеляційного суду прокурором,  особою, 
до якої застосовано тимчасовий арешт,  її захисником  чи  законним 
представником  протягом  трьох  діб з дня винесення постанови може 
бути подана апеляція.  Подання  апеляції  на  постанову  судді  не 
зупиняє  набрання  нею  законної  сили  та  її  виконання.  Ухвала 
апеляційного суду оскарженню не підлягає,  на  неї  не  може  бути 
внесено касаційне подання прокурора. 

     Звільнення особи   з-під   тимчасового  арешту  у  зв'язку  з 
несвоєчасним надходженням до центрального органу запиту про видачу 
не  перешкоджає  застосуванню до неї екстрадиційного арешту в разі 
отримання в подальшому такого запиту. 

     У разі надходження запиту про видачу особи  (екстрадицію)  до 
закінчення   призначеного   їй  судом  строку  тимчасового  арешту 
постанова  судді  про  застосування  тимчасового  арешту   втрачає 
юридичну силу з моменту винесення судом постанови про застосування 
екстрадиційного арешту щодо цієї особи. 

     Стаття 463. Екстрадиційний арешт 

     Після надходження  запиту  компетентного   органу   іноземної 
держави  про  видачу особи за дорученням (зверненням) центрального 
органу прокурор вносить подання про  її  екстрадиційний  арешт  до 
суду за місцем тримання особи під вартою. 

     Разом із поданням на розгляд суду подаються: 

     1) копія  запиту  компетентного  органу іноземної держави про 
видачу особи (екстрадицію), засвідчена центральним органом; 

     2) документи про громадянство особи; 

     3) наявні матеріали екстрадиційної перевірки. 

     Матеріали, що  подаються  до  суду,  мають  бути  перекладені 
державною   мовою   або   іншою  мовою,  передбаченою  міжнародним 
договором України. 

     Після одержання подання суддя встановлює особу,  пропонує  їй 
зробити  заяву,  перевіряє  запит  про  видачу та наявні матеріали 
екстрадиційної  перевірки,  вислуховує  думку   прокурора,   інших 
учасників і виносить постанову про: 

     1) застосування екстрадиційного арешту; 

     2) відмову  в  застосуванні екстрадиційного арешту,  якщо для 
його обрання немає підстав. 

     При розгляді  подання  суддя   не   досліджує   питання   про 
винуватість  та  не  перевіряє  законність  процесуальних  рішень, 
прийнятих  компетентними  органами  іноземної  держави  у   справі 
стосовно особи, щодо якої надійшов запит про видачу. 

     На постанову  судді до апеляційного суду прокурором,  особою, 
щодо якої  застосовано  екстрадиційний  арешт,  її  захисником  чи 
законним   представником   протягом  трьох  діб  з  дня  винесення 
постанови може бути подана апеляція. Подання апеляції на постанову 
судді  не  зупиняє  набрання  нею  законної  сили та її виконання. 
Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає,  на неї  не  може 
бути внесено касаційне подання прокурора. 

     Екстрадиційний арешт  застосовується до вирішення питання про 
видачу особи (екстрадицію) та її фактичної передачі,  але не  може 
тривати більше вісімнадцяти місяців. 

     У межах  цього  терміну  суддя  за  місцем тримання особи під 
вартою за поданням прокурора не рідше одного разу  на  два  місяці 
перевіряє  наявність  підстав  для  подальшого  тримання особи під 
вартою або її звільнення. 

     За скаргою особи,  до якої застосовано екстрадиційний  арешт, 
або  її  захисника  чи  законного  представника  суддя  за  місцем 
тримання особи  під  вартою  не  частіше  одного  разу  на  місяць 
перевіряє наявність підстав для звільнення особи з-під варти. 

     У разі   якщо   максимальний  строк  екстрадиційного  арешту, 
передбачений частиною сьомою цієї статті,  закінчився,  а  питання 
щодо   видачі   особи   (екстрадиції)  та  її  фактичної  передачі 
центральним  органом  не  вирішено,   особа   підлягає   негайному 
звільненню з-під арешту. 

     Звільнення особи   з-під   екстрадиційного  арешту  судом  не 
перешкоджає  повторному  його  застосуванню  з   метою   фактичної 
передачі  особи іноземній державі на виконання рішення про видачу, 
якщо інше не передбачено міжнародним договором України. 

     У разі звільнення особи з-під варти  судом  прокурор  області 
або  його  заступник  за  погодженням  з  відповідним  центральним 
органом  виносить  постанову  про  застосування  інших  необхідних 
заходів  для  запобігання втечі особи та забезпечення у подальшому 
її видачі. 

     Такі заходи мають бути достатніми, щоб гарантувати можливість 
виконання  рішення  про  видачу  особи  (екстрадицію),  і  можуть, 
зокрема,  передбачати заставу,  встановлення обмежень  пересування 
особи  та контролю за місцем її перебування.  Застосування застави 
та встановлення обмежень пересування особи здійснюються у порядку, 
передбаченому статтями   981,   151  та  154-1  цього  Кодексу,  з 
урахуванням особливостей цього розділу. 

     Про винесення постанови прокурор області або  його  заступник 
повідомляє  особу,  щодо  якої  вона  винесена,  її  захисника або 
законного представника. 

     Виконання постанови може доручатися  прокурором  області  або 
його заступником органам дізнання. 

     Стаття 464. Припинення тимчасового або екстрадиційного арешту 

     Тимчасовий або  екстрадиційний  арешт  припиняється  у  разі, 
якщо: 

     1) центральний  орган  у  передбачені  міжнародним  договором 
України строки не отримав запит про видачу особи (екстрадицію); 

     2) під час екстрадиційної перевірки встановлено обставини, за 
наявності яких видача особи (екстрадиція) не здійснюється; 

     3) компетентний орган іноземної держави  відмовився  вимагати 
видачу особи; 

     4) центральним  органом прийнято рішення про відмову у видачі 
особи (екстрадиції). 

     Звільнення особи з-під варти здійснюється прокурором  області 
або  його  заступником  за  дорученням  (зверненням)  центрального 
органу,  а у випадку,  передбаченому пунктом 2 частини першої цієї 
статті,  за  погодженням з відповідним центральним органом.  Копія 
постанови про звільнення з-під варти надсилається начальнику місця 
попереднього   ув'язнення   та  суду,  який  приймав  рішення  про 
застосування тимчасового або екстрадиційного арешту. 

     Стаття 465. Проведення екстрадиційної перевірки 

     Екстрадиційна перевірка  обставин,  що  можуть   перешкоджати 
видачі   особи,   проводиться  центральним  органом  або  за  його 
дорученням (зверненням) прокуратурою області. 

     Екстрадиційна перевірка здійснюється протягом тридцяти  днів. 
Цей строк може бути продовжено відповідним центральним органом. 

     Матеріали екстрадиційної  перевірки  разом  із висновком щодо 
такої перевірки надсилаються відповідному центральному органу. 

     Стаття 466. Відмова у видачі особи (екстрадиції) 

     У видачі особи іноземній державі відмовляється у разі, якщо: 

     1) особа, стосовно якої надійшов запит про видачу, відповідно 
до   законів   України   на   час  прийняття  рішення  про  видачу 
(екстрадицію) є громадянином України або особою без  громадянства, 
що постійно проживає в Україні; 

     2) злочин, за який запитано видачу, не передбачає покарання у 
виді позбавлення волі за законом України; 

     3) закінчилися передбачені законом  України  строки  давності 
притягнення  особи до кримінальної відповідальності за злочин,  за 
який запитано видачу; 

     4) компетентний орган іноземної держави не  надав  на  вимогу 
центрального  органу  додаткових  матеріалів  або даних,  без яких 
неможливе прийняття рішення за запитом про видачу (екстрадицію); 

     5) видача  особи   (екстрадиція)   суперечить   зобов'язанням 
України за міжнародними договорами України; 

     6) наявні  інші  підстави,  передбачені міжнародним договором 
України. 

     Особа, якій  надано  статус  біженця,  не  може  бути  видана 
іноземній  державі,  де  її  здоров'ю,  життю або свободі загрожує 
небезпека   за   ознаками    раси,    віросповідання    (релігії), 
національності, громадянства (підданства), приналежності до певної 
соціальної  групи  або  політичних  переконань,   крім   випадків, 
передбачених міжнародним договором України. 

     У разі  відмови  у видачі з мотивів громадянства та наявності 
статусу біженця або з інших підстав,  що не виключають провадження 
у  справі,  за  клопотанням компетентного органу іноземної держави 
Генеральна прокуратура України надає доручення  органу  досудового 
слідства здійснити розслідування кримінальної справи стосовно цієї 
особи в порядку, передбаченому цим Кодексом. 

     Стаття 467. Рішення за запитом про видачу особи (екстрадицію) 

     Після вивчення    матеріалів     екстрадиційної     перевірки 
центральний  орган  приймає рішення про видачу особи (екстрадицію) 
або відмову у  видачі  (екстрадиції)  іноземній  державі.  Рішення 
виноситься керівником центрального органу або його заступником. 

     Про своє  рішення  центральний  орган повідомляє компетентний 
орган іноземної держави, а також особу, щодо якої воно прийнято. 

     У разі прийняття рішення про видачу (екстрадицію) такій особі 
вручається  його копія.  Якщо впродовж семи днів зазначене рішення 
не оскаржено до суду,  організовується фактична видача цієї  особи 
компетентним органам іноземної держави. 

     Стаття 468. Порядок оскарження рішення про видачу особи 
                 (екстрадицію) 

     Рішення про видачу особи (екстрадицію)  може  бути  оскаржено 
особою,  стосовно  якої  воно прийняте,  її захисником чи законним 
представником до місцевого суду за місцем тримання такої особи під 
вартою. 

     У разі  якщо  скаргу  на рішення про видачу подає особа,  яка 
перебуває під  вартою,  начальник  місця  попереднього  ув'язнення 
негайно  надсилає  скаргу  до суду і повідомляє про це прокуратуру 
області. 

     Після прийняття до свого провадження скарги  на  рішення  про 
видачу  (екстрадицію)  суд  призначає її до розгляду та повідомляє 
про це відповідний центральний орган і прокуратуру області. 

     Прокуратура області на вимогу суду  надсилає  матеріали,  які 
підтверджують  законність  і  обґрунтованість  рішення  про видачу 
особи. 

     Розгляд скарги  здійснюється  суддею   одноособово   протягом 
десяти  днів  з  дня  її  надходження  до  суду.  Судовий  розгляд 
проводиться за участю прокурора, особи, щодо якої прийнято рішення 
про видачу,  її захисника чи законного представника, якщо він бере 
участь у справі. 

     При розгляді  скарги   суддя   не   досліджує   питання   про 
винуватість  та  не  перевіряє  законність  процесуальних  рішень, 
прийнятих  компетентними  органами  іноземної  держави  у   справі 
стосовно особи, щодо якої надійшов запит про видачу (екстрадицію). 

     За результатами розгляду суддя приймає вмотивовану постанову, 
якою: 

     1) залишає скаргу без задоволення; 

     2) задовольняє  скаргу  і   скасовує   рішення   про   видачу 
(екстрадицію). 

     Після набрання  постановою  судді  про скасування рішення про 
видачу (екстрадицію)  законної  сили  особа  негайно  звільняється 
з-під варти. 

     На постанову судді до апеляційного суду прокурором, який брав 
участь у розгляді справи судом першої інстанції, особою, щодо якої 
прийнято рішення, її захисником чи законним представником протягом 
семи днів з дня винесення постанови  може  бути  подана  апеляція. 
Подання  апеляції на постанову судді зупиняє набрання нею законної 
сили та її виконання. 

     Рішення суду апеляційної інстанції  оскарженню  не  підлягає, 
але  на  нього  може  бути  внесено  касаційне подання прокурора з 
мотивів  неправильного   застосування   судом   норм   міжнародних 
договорів    України,   якщо   скасування   рішення   про   видачу 
(екстрадицію) перешкоджає подальшому  провадженню  у  справі  щодо 
особи, видача якої запитувалася іноземною державою. 

     Стаття 469. Відстрочка передачі 

     Після прийняття   рішення   про  видачу  особи  (екстрадицію) 
центральний орган може  відстрочити  фактичну  передачу  особи  до 
іноземної держави у разі, якщо: 

     1) особа,    щодо    якої   прийнято   рішення   про   видачу 
(екстрадицію),  притягається до кримінальної відповідальності  або 
відбуває  покарання  у виді позбавлення чи обмеження волі за інший 
злочин  на  території   України   -   до   закінчення   досудового 
розслідування або судового розгляду справи,  відбуття покарання чи 
звільнення від покарання з будь-яких законних підстав; 

     2) особа, щодо якої надійшов запит про видачу, тяжко хворіє і 
за  станом здоров'я не може бути видана без шкоди її здоров'ю - до 
її видужання. 

     Після прийняття рішення про відстрочку  передачі  прокуратура 
області  за  дорученням  (зверненням) центрального органу здійснює 
нагляд за процесом відбування особою покарання або  контролює  хід 
її лікування. 

     У разі  відсутності підстав для відстрочки фактичної передачі 
особи,  передбачених  частиною  першою  цієї  статті,  прокуратура 
області  забезпечує застосування екстрадиційного арешту в порядку, 
визначеному статтею 463 цього Кодексу. 

     Якщо у  період  відстрочки  настали  обставини,  які   можуть 
перешкоджати видачі особи, центральний орган має право переглянути 
своє рішення про видачу (екстрадицію). 

     Стаття 470. Фактична передача особи 

     З метою фактичної передачі особи,  щодо якої прийнято рішення 
про   видачу   (екстрадицію),  центральний  орган  після  набрання 
чинності  цим  рішенням  надає  відповідні  доручення   (направляє 
звернення) компетентним органам України. 

     Передача особи має бути здійснена протягом п'ятнадцяти днів з 
дати, встановленої для її передачі. Цей строк може бути продовжено 
центральним  органом  до тридцяти днів,  після чого особа підлягає 
звільненню з-під варти. 

     Якщо компетентний орган іноземної держави з не  залежних  від 
нього  обставин  не  може  прийняти таку особу,  центральний орган 
встановлює нову  дату  передачі  у  строки,  передбачені  частиною 
другою цієї статті. 

     Під час фактичної передачі особи компетентний орган іноземної 
держави  інформується  про  строк  перебування  її  під  вартою  в 
Україні". 

     II. Прикінцеві положення 

     1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування. 

     2. Кабінету Міністрів України протягом чотирьох місяців з дня 
опублікування цього Закону підготувати і в  установленому  порядку 
подати  на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо внесення 
до законів України змін, що випливають із цього Закону. 
 

 Президент України                                      В.ЯНУКОВИЧ 

 м. Київ, 21 травня 2010 року 
          N 2286-VI