З А К О Н   У К Р А Ї Н И 

      Про внесення змін до Закону України "Про застосування

     амністії в Україні" та інших законодавчих актів України 

  ( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2011, N 51, ст.580 ) 

 { Із змінами, внесеними згідно з Кодексом 
   N 4651-VI ( 4651-17 ) від 13.04.2012, ВВР, 2013, N 9-10, 
                                      N 11-12, N 13, ст.88 } 
 

     Верховна Рада України  п о с т а н о в л я є: 

     I. Внести зміни до Закону України "Про застосування  амністії 
в  Україні" ( 392/96-ВР ) (Відомості Верховної Ради України,  1996 
р.,  N 48,  ст. 263; 1997 р., N 9, ст. 69; 2000 р., N 35, ст. 281; 
2007 р., N 9, ст. 79), виклавши його в такій редакції: 

                    "З А К О Н   У К Р А Ї Н И 

               Про застосування амністії в Україні 
 

     Стаття 1.  Амністія  є  повне  або  часткове  звільнення  від 
відбування  покарання  певної  категорії осіб,  визнаних винними у 
вчиненні злочину,  або кримінальні справи стосовно яких розглянуті 
судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили. 

     Амністія оголошується законом про амністію,  який приймається 
відповідно  до  положень  Конституції  України  (  254к/96-ВР   ), 
Кримінального кодексу України ( 2341-14 ) та цього Закону.
 

     Амністія не  застосовується  до  осіб,  визначених  статтею 4 
цього Закону. 

     Стаття 2. Законом про амністію може бути передбачено: 

     а) повне звільнення зазначених у ньому  осіб  від  відбування 
призначеного судом покарання (повна амністія); 

     б) часткове звільнення зазначених у ньому осіб від відбування 
призначеного судом покарання (часткова амністія). 

     Закон про  амністію  не  може   передбачати   заміну   одного 
покарання   іншим   чи   зняття   судимості   стосовно  осіб,  які 
звільняються від відбування покарання. 

     Стаття 3. Рішення про застосування чи незастосування амністії 
приймається   судом  стосовно  кожної  особи  індивідуально  після 
ретельної перевірки матеріалів особової справи та  відомостей  про 
поведінку засудженого за час відбування покарання. 

     Установивши в  стадії  судового  розгляду кримінальної справи 
наявність акта  амністії,  що  усуває  застосування  покарання  за 
вчинене  діяння,  суд,  за  доведеності  вини  особи,  постановляє 
обвинувальний вирок  із  звільненням  засудженого  від  відбування 
покарання. 

     Стаття 4. Амністія не може бути застосована до: 

     а) осіб,  кримінальні  справи  стосовно  яких  перебувають  у 
провадженні органів дізнання,  досудового слідства чи суду, але не 
розглянуті судом з постановленням обвинувального вироку; 

     б) осіб,  яким смертну кару в порядку помилування замінено на 
позбавлення  волі,  і  до  осіб,  яких  засуджено   до   довічного 
позбавлення волі; 

     в) осіб, які мають дві і більше судимості за вчинення умисних 
тяжких та/або особливо тяжких злочинів; 

     г) осіб,  яких засуджено за злочини проти основ  національної 
безпеки України, терористичний акт, бандитизм, умисне вбивство при 
обтяжуючих обставинах; 

     ґ) осіб,  яких засуджено за  вчинення  умисного  тяжкого  або 
особливо  тяжкого  злочину,  крім  зазначених  у  пункті  "г" цієї 
статті,  які відбули менше двох третин призначеного  вироком  суду 
основного покарання; 

     д) осіб,  яких засуджено за злочин або злочини, що спричинили 
загибель двох і більше осіб; 

     е) осіб,  стосовно яких протягом останніх десяти  років  було 
застосовано  амністію  або  помилування  незалежно  від  зняття чи 
погашення судимості та які знову вчинили умисний злочин; 

     є) осіб,  які не відшкодували  завдані  ними  збитки  або  не 
усунули заподіяну злочином шкоду.
 

     Амністія також  не  застосовується  до  осіб,  засуджених  за 
умисне  вбивство;  катування;  насильницьке  донорство;  незаконне 
позбавлення  волі  або  викрадення людини;  захоплення заручників; 
торгівлю людьми або  іншу  незаконну  угоду  стосовно  людини;  за 
злочини  проти  статевої свободи та статевої недоторканості особи; 
розбій;  вимагання;  порушення правил безпеки дорожнього руху  або 
експлуатації  транспорту,  що  спричинили  смерть  потерпілого або 
заподіяли тяжке тілесне ушкодження,  вчинене особою, яка перебуває 
у стані алкогольного сп'яніння або у стані,  викликаному вживанням 
наркотичних або інших одурманюючих засобів, або особою, яка зникла 
з   місця  дорожньо-транспортної  пригоди;  за  одержання  хабара; 
застосування зброї масового знищення;  геноцид; посягання на життя 
представника іноземної держави; піратство; найманство. 

     Законом про  амністію  можуть бути визначені й інші категорії 
осіб, на які амністія не поширюється. 

     Положення закону про амністію,  які не  відповідають  вимогам 
цієї статті, не мають сили і застосуванню не підлягають. 

     Стаття 5.  Дія  закону  про  амністію поширюється на злочини, 
вчинені до дня набрання ним чинності включно,  і не поширюється на 
триваючі або продовжувані злочини,  якщо вони закінчені, припинені 
або перервані після набрання законом про амністію чинності. 

     У виняткових   випадках   з   метою   припинення    суспільно 
небезпечних  групових проявів чинність амністії може бути поширена 
на діяння,  вчинені до певної дати після оголошення  амністії,  за 
умови  обов'язкового  виконання  до цієї дати вимог,  передбачених 
законом про амністію (умовна амністія). 

     Стаття 6. Особи, на яких поширюється дія закону про амністію, 
можуть   бути   звільнені  від  відбування  як  основного,  так  і 
додаткового покарання, призначеного судом, крім конфіскації майна, 
в  частині вироку,  яка не була виконана на день набрання чинності 
законом про амністію.
 

     Особам, засудженим до покарання (основного чи додаткового)  у 
виді  штрафу,  сума  штрафу,  сплаченого  ними  до прийняття судом 
рішення про  звільнення  від  відбування  покарання  у  зв'язку  з 
амністією, не повертається. 

     Питання про  погашення чи зняття судимості стосовно осіб,  до 
яких застосовано  амністію,  вирішується  відповідно  до  положень 
Кримінального кодексу України ( 2341-14 ). 

     Стаття 7. Закони про амністію, за винятком законів про умовну 
амністію,  Верховна Рада України може приймати не  частіше  одного 
разу протягом календарного року. 

     Стаття 8.   Особи,   засуджені   за   вчинення  злочину,  які 
відповідно  до  закону  про  амністію  підлягають  звільненню  від 
відбування  (подальшого  відбування)  покарання,  звільняються  не 
пізніш як протягом трьох місяців після  опублікування  закону  про 
амністію. 

     Особи, стосовно   яких  відповідно  до  закону  про  амністію 
застосовується скорочення терміну покарання,  мають бути  офіційно 
поінформовані  про  нове  обчислення  терміну покарання і про дату 
закінчення   відбування   покарання    протягом    місяця    після 
опублікування закону про амністію". 

                     II. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ 

     1. Цей Закон набирає чинності з 1 січня 2012 року. 

     2. Внести зміни до таких законодавчих актів України: 
 

     { Підпункт 1 пункту 2 розділу II втратив чинність на підставі 
Кодексу N 4651-VI ( 4651-17 ) від 13.04.2012 } 
 

     2) у Кримінальному кодексі України  (  2341-14  )  (Відомості 
Верховної Ради України, 2001 р., N 25-26, ст. 131): 

     а) частину першу статті 44 викласти в такій редакції: 

     "1. Особа,  яка вчинила злочин, звільняється від кримінальної 
відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом"; 

     б) текст статті 85 викласти в такій редакції: 

     "На підставі закону про амністію  або  акта  про  помилування 
засуджений   може   бути  повністю  або  частково  звільнений  від 
основного і додаткового покарань"; 

     в) у статті 86: 

     частину другу викласти в такій редакції: 

     "2. Законом про амністію особи,  визнані винними  у  вчиненні 
злочину   обвинувальним   вироком  суду,  або  кримінальні  справи 
стосовно яких розглянуті судами,  але вироки стосовно цих осіб  не 
набрали законної сили, можуть бути повністю або частково звільнені 
від відбування покарання"; 

     частину третю виключити. 
 

 Президент України                                      В.ЯНУКОВИЧ 

 м. Київ, 2 червня 2011 року 
          N 3465-VI