Наближай ПЕРЕМОГУ!

Долучайся до збору на авто для виконання бойових завдань!

Звернення та звітність

 

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ Друга секція " Р І Ш Е Н Н Я" Справа "Руденко проти України" (Заява N 11412/02). 2005

Інформація актуальна на 20.09.2016
завантажити документ, актуальний на поточний час

"Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів".

А.

Попередні заперечення Уряду

1. Статус жертви заявниці

15. Уряд наголошував, що заявниця не може більше вважатися жертвою порушення її прав за п. 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) та статті 1 Протоколу N 1 ( 994_535 ), оскільки рішення від 18 грудня 2000 року та 17 травня 2001 року були виконані у повному обсязі. Уряд також зауважував, що заява може бути визнана неприйнятною.

16. Заявниця не погодилась з цим твердженням. Зокрема, вона стверджувала, що рішення міського суду від 18 грудня 2000 року не було виконане в повному обсязі і що невиплачена частина боргу за цим рішенням складає 25,00 грн. Заявниця також стверджувала, що їй не було виплачено компенсацію за тривалий період невиконання рішень від 18 грудня 2000 року та 17 травня 2001 року.

17. Суд зазначає, що з зауважень сторін не ясно, чи повністю були виконані рішення. Проте Суд зазначає, що рішення, як стверджується, були виконані 28 січня 2005 року з огляду на той факт, що відділ виконавчої служби встановив, що належні суми були виплачені заявниці в повному обсязі. Цей факт заявниця на національному рівні не оскаржувала.

18.

В той же час факт виконання рішень на користь заявниці не позбавляє заявницю статусу жертви відносно періоду, протягом якого рішення залишались невиконаними (див. рішення у справі "Ромашов проти України" ( 980_227 ), N 67534/01, пп. 26 - 27, 27 липня 2004 року). Відповідно, Суд відхиляє попередні заперечення Уряду щодо відсутності у заявниці статусу жертви.

2. Вичерпання внутрішніх засобів захисту

19. Уряд зазначив, що заявниця не вичерпала національні засоби захисту, оскільки вона не оскаржила дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби у національних судах.

20. Заявниця не погодилась.

21. Суд зауважує, що у світлі його висновків у схожих справах заперечення Уряду мають бути відхилені (див. вищевказане рішення у справі "Ромашов проти України" ( 980_227 ), пп. 30 - 33).

Б. Висновок

22. Суд доходить висновку, що скарга заявниці за п. 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) щодо затримки у виконанні рішення міського суду від 18 грудня 2000 року та рішення КТС від 17 травня 2001 року порушує серйозні питання факту та права відповідно до Конвенції, визначення яких вимагає розгляду по суті. Суд не знаходить підстав для проголошення заяви неприйнятною. З тих же підстав скарга заявниці за ст. 1 Протоколу N 1 ( 994_535 ) не може бути проголошена неприйнятною.

II. ЩОДО СУТІ

23. У своїх зауваженнях Уряд стверджував, що у цій справі не було порушення п. 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) та статті 1 Протоколу N 1 ( 994_535 ) (так як і у вищевказаній справі "Ромашов проти України" ( 980_227 ) п.

37 та "Войтенко проти України" ( 980_223 ), N 18966/02, п. 37, рішення від 29 червня 2004 року).

24. Заявниця не погодилась з цим твердженням.

25. Суд зауважує, що рішення міського суду від 18 грудня 2000 року та рішення КТС від 17 травня 2001 року залишались невиконаними протягом чотирьох років та трьох років і семи місяців, відповідно. Суд зазначає, що незважаючи на той факт, що держава не володіє більшістю акцій підприємства-боржника, воно за національним законодавством отримало імунітет від накладення арешту на його майно, так як держава є власником більш ніж 25% його акцій. Як було раніше зазначено у цій справі, було застосовано заборону на накладення арешту на майно підприємства-боржника (див. вищевикладений п. 10).

26. Суд повторює, що він вже встановлював порушення п. 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) та статті 1 Протоколу N 1 ( 994_535 ) у справах, які порушували схожі питання (див. рішення у справі "Сокур проти України" ( 980_351 ), N 29439/02, пп. 34-37, від 26 квітня 2005 року та вищевказане рішення у справі "Войтенко проти України" ( 980_223 ), пп. 53-55).

27. Дослідивши всі надані матеріали, Суд вирішує, що Уряд не надав жодного факту чи аргументу, які б переконали Суд дійти іншого висновку у цій справі. Таким чином, п. 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) та стаття 1 Протоколу N 1 ( 994_535 ) були порушені.

III. ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ ( 995_004 )

| >>
Законодавчий акт: ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ Друга секція " Р І Ш Е Н Н Я" Справа "Руденко проти України" (Заява N 11412/02). Європейський суд з прав людини. 2005

= завантажити законодавчий акт, актуальний на поточний час =

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ Друга секція " Р І Ш Е Н Н Я" Справа "Руденко проти України" (Заява N 11412/02). 2005