Угода про субсидії та компенсаційні заходи
СОТ; Угода, Перелік, Інструкція [...] від 15.04.1994
Документ 981_015, поточна редакція — Підписання від 15.04.1994
Експортування великих файлів може зайняти більше часу!
Виберіть формат файлу для збереження:

{Додаток 1A до Угоди про заснування Світової організації торгівлі}

Додаток 1

Додаток 1 A. Багатосторонні угоди з торгівлі товарами

Загальна пояснювальна примітка до додатка 1A

У разі колізії між положенням Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року та положенням іншої угоди, яку зазначено в додатку 1A до Угоди про заснування Світової організації торгівлі (далі в угодах, які зазначено в додатку 1A, - Угода СОТ), перевага віддається положенню іншої угоди настільки, наскільки це стосується колізії.

УГОДА
про субсидії та компенсаційні заходи

Цією Угодою цим домовляються про таке:

ЧАСТИНА I: ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1
Визначення субсидії

1.1 Для цілей цієї Угоди вважається, що субсидією є:

a) 1) фінансовий внесок, що надається на території члена СОТ урядом або будь-яким державним органом (у цій угоді іменується уряд), тобто коли:

i) уряд практикує пряму передачу грошових коштів (наприклад, дотацій, позик або вливань капіталу), потенційну пряму передачу грошових коштів або зобов'язань (наприклад, гарантій за позиками);

ii) уряд відмовляється від доходів, що йому належать, або не стягує їх (наприклад, такі фіскальні стимулюючі заходи, як податкові кредити)[1];

iii) уряд надає товари та послуги, крім загальної інфраструктури, або закуповує товари або послуги;

iv) уряд здійснює платежі до механізму фінансування або доручає або наказує приватній установі виконувати одну чи більше функцій, зазначених вище у пунктах "i" та "iii", які б за звичайних умов виконувалися б урядом, причому практика їх застосування такою установою фактично не відрізняється від практики, яку зазвичай вів би уряд;

або

a) 2) підтримка доходів або цін у будь-якій формі у розумінні статті XVI ГАТТ 1994;

а також

b) вигода, що надається таким чином.

1.2 Субсидія відповідно до визначень пункту 1 підпадає під положення Частини II, або Частин III чи V тільки у тому разі, якщо така субсидія є адресною відповідно до положень статті 2.

Стаття 2
Адресність

2.1 Для встановлення того, чи є субсидія, як її визначено у пункті 1 статті 1, адресною субсидією для підприємства або галузі виробництва, або групи підприємств або галузей (які у цій Угоді іменуються певні підприємства) у межах юрисдикції органу, що надає таку субсидію, застосовуються такі принципи:

a) Коли орган, що надає субсидію, або законодавство, відповідно до якого діє такий орган, прямо обмежує доступ до субсидії лише колом певних підприємств, така субсидія вважається адресною;

b) Коли орган, що надає субсидію, або законодавство, відповідно до якого діє такий орган, встановлює об'єктивні критерії або умови[2], які визначають право на отримання і розмір субсидії, вважається, що субсидія не є адресною, за умови, що право на отримання є автоматичним, і що такі критерії й умови суворо дотримуються. Критерії або умови повинні чітко визначатися у законі, нормативному акті або іншому офіційному документі з тим, щоб їх можна було перевірити.

c) Якщо ж, не зважаючи на видимість відсутності адресності, що випливає з принципів, викладених у підпунктах "a" і "b", усе-таки існують підстави вважати, що субсидія насправді може бути адресною, можуть розглядатися інші фактори. До таких факторів належать: використання програми надання субсидій обмеженим колом певних підприємств, переважне використання програми певними підприємствами, надання субсидій у непропорційно великих обсягах певним підприємствам, а також спосіб, у який було реалізовано упереджений підхід органу, що надає субсидію, при прийнятті рішення про її надання.[3] При застосуванні цього підпункту повинна звертатися увага на ступінь диверсифікації господарської діяльності в межах юрисдикції органа, що надає субсидію, а також тривалість часу, протягом якого діє програма надання субсидій.

2.2 Субсидія, надання якої обмежено колом певних підприємств, які розташовано у певному географічному регіоні, що знаходиться в межах юрисдикції органу, що надає її, є адресною. Розуміється, що введення або зміна загально застосовуваних ставок податків урядовими органами будь-якого рівня, що мають на це право, для цілей цієї Угоди не вважатиметься адресною субсидією.

2.3 Будь-яка субсидія, що підпадає під дію положень статті 3, вважається адресною.

2.4 Будь-який факт визначення адресності субсидії відповідно до положень цієї статті повинен бути чітко обгрунтований на підставі позитивних доказів.

ЧАСТИНА II: ЗАБОРОНЕНІ СУБСИДІЇ

Стаття 3
Заборона

3.1 За винятком випадків, передбачених Угодою про сільське господарство, забороняються такі субсидії у значенні статті 1:

a) субсидії, що де-юре чи де-факто[4] як єдина умова або одна з умов обумовлені показниками експорту, зокрема приклади, наведені у Додатку I[5];

b) субсидії, що обумовлені як єдина умова або одна з умов використанням вітчизняних товарів у перевагу над імпортованими.

3.2 члени СОТ не можуть ані надавати, ані зберігати субсидій, зазначених у пункті 1.

Стаття 4
Засоби правового захисту

4.1 Коли б у члена СОТ не з'явилася підстава вважати, що інший член надає або зберігає заборонену субсидію, перший може звернутися до такого іншого члена СОТ з вимогою про проведення консультацій.

4.2 Вимога про проведення консультацій відповідно до пункту 1 повинна включати викладення наявних доказів щодо існування і характеру такої субсидії.

4.3 Після отримання вимоги про проведення консультацій відповідно до пункту 1 член СОТ, про якого стверджується, що він надає або зберігає таку субсидію, повинен провести такі консультації якомога скоріше. Метою консультації є прояснення фактів та досягнення взаємопогодженого рішення.

4.4 Якщо протягом 30 днів[6] після вимоги про проведення консультацій взаємопогодженого рішення не досягнуто, будь-який з членів, що бере участь у таких консультаціях, може передати справу до Органу вирішення спорів ("ДСБ") для створення спеціальної групи експертів, якщо ДСБ не вирішить шляхом консенсусу не створювати таку групу.

4.5 Після створення така спеціальна група експертів може звернутися за допомогою до Постійної групи експертів[7] (яка у цій Угоді іменується ПГЕ) з питання визначення того, чи є захід, про який йдеться, забороненою субсидією. Після такого звернення ПГЕ повинна негайно переглянути докази щодо наявності і характеру такого заходу і надати можливість членові СОТ, що застосовує або зберігає такий захід, довести, що такий захід не є забороненою субсидією. ПГЕ повинна звітувати про свої висновки спеціальній групі експертів протягом терміну, визначеного спеціальною групою. Висновки ПГЕ щодо того, чи є захід, про який йдеться, забороненою субсидією, затверджуються спеціальною групою без змін.

4.6 Спеціальна група експертів повинна надати свій остаточний звіт сторонам спору. Звіт розповсюджується серед всіх членів протягом 90 днів після дня створення і визначення обсягу повноважень спеціальної групи експертів.

4.7 Якщо захід, про який йдеться, буде визнано забороненою субсидією, спеціальна група експертів повинна рекомендувати членові СОТ, що надає субсидію, невідкладно відкликати субсидію. У цьомстосовно, спеціальна група експертів повинна у своїй рекомендації зазначити термін, протягом якого така субсидія повинна бути відкликана.

4.8 Протягом 30 днів після видачі звіту спеціальної групи експертів всім членам цей звіт повинен бути затверджений ДСБ, якщо тільки жодна із сторін спору офіційно не повідомить ДСБ про своє рішення про подання апеляції, або якщо ДСБ не вирішить шляхом консенсусу не затверджувати такий звіт.

4.9 У тому разі, якщо проти звіту спеціальної групи експертів подається апеляція, Апеляційний орган повинен винести рішення протягом 30 днів після офіційного повідомлення стороною спору про свій намір про подання апеляції. Якщо Апеляційний орган вважає, що не може надати звіт протягом 30 днів, він повинен у письмовій формі повідомити ДСБ про причини затримки, а також зазначити орієнтовний термін, протягом якого він надасть звіт. Така процедура у будь-якому разі не повинна перевищувати 60 днів. Звіт щодо апеляції затверджується ДСБ і безумовно приймається сторонами спору, якщо тільки ДСБ протягом 20 днів після видачі такого звіту членам не вирішить шляхом консенсусу не затверджувати його.[8]

4.10 У випадку, якщо рекомендація ДСБ не виконується протягом встановленого спеціальною групою експертів терміну, який починається з дня затвердження звіту спеціальної групи або звіту Апеляційного органу, ДСБ повинен надати дозвіл члену, який звертається до нього зі скаргою, вжити відповідних[9] контрзаходів, якщо тільки ДСБ не вирішить шляхом консенсусу відмовити членові у такому проханні.

4.11 У випадку, коли сторона спору вимагає арбітражу відповідно до пункту 6 статті 22 Домовленості про вирішення спорів ("ДСУ"), арбітр повинен визначити, чи є контрзаходи відповідними.[10]

4.12 Для цілей спорів, що ведуться відповідно до цієї статті, за винятком термінів часу, окремо визначених у цій статті, терміни часу, що застосовуються за ДСУ при таких спорах, становитимуть половину часу, який встановлюється для таких спорів цією статтею.

ЧАСТИНА III: СУБСИДІЇ, ЩО ДАЮТЬ ПІДСТАВУ ДЛЯ ВЖИТТЯ ЗАХОДІВ

Стаття 5
Несприятливі наслідки

Жодний із членів СОТ не може шляхом використання будь-якої субсидії, зазначеної у пунктах 1 і 2 статті 1, спричиняти несприятливих наслідків інтересам іншого члена, тобто:

a) завдавати шкоди галузі вітчизняного виробництва іншого члена СОТ[11];

b) анулювати або заподіювати шкоди перевагам, що їх прямо чи непрямо здобувають члени СОТ за ГАТТ 1994, зокрема переваг від поступок, встановлених в статті II ГАТТ 1994[12];

c) завдавати серйозної шкоди інтересам інших членів СОТ.[13]

Ця стаття не поширюється на субсидії, що зберігаються для сільськогосподарських товарів, як це передбачено у статті 13 Угоди про сільське господарство.

Стаття 6
Серйозна шкода

6.1 Вважається, що серйозна шкода у розумінні пункту c) статті 5 існує тоді, коли:

a) загальний обсяг субсидування від вартості товару[14] перевищує 5 відсотків[15];

b) субсидії призначено для покриття виробничих збитків, понесених певною галуззю виробництва;

c) субсидії призначено для покриття виробничих збитків, понесених підприємством, за винятком єдиноразових заходів, які не здійснюються регулярно і не можуть повторно здійснюватися для цього підприємства, і які здійснюються лише для того, щоб надати час для розробки довгострокових рішень та уникнути загострення соціальних проблем;

d) відбувається пряме списання заборгованості, тобто списання заборгованості державі, або надаються кошти для покриття заборгованості.[16]

6.2 Незалежно від положень пункту 1, вважається, що серйозної шкоди не було завдано, якщо член СОТ, який надає субсидію, доведе, що така субсидія не призвела до виникнення будь-якого з наслідків, перелічених у пункті 3.

6.3 Серйозна шкода у розумінні пункту (c) статті 5 може виникати у будь-якому з випадків, коли виникає один з таких наслідків або декілька з них:

a) наслідком надання субсидії є витіснення або перешкодження імпорту подібних товарів іншого члена на ринок члена СОТ, який надає субсидію;

b) наслідком надання субсидії є витіснення або перешкодження експорту подібних товарів іншого члена з ринку третьої країни;

c) наслідком надання субсидії є значне заниження ціни товару, на який надається субсидія, порівняно з ціною подібного товару іншого члена на тому самому ринку, або стримання цін, падіння цін чи втрати обсягу продажу на тому самому ринку;

d) наслідком надання субсидії є зростання на світовому ринку частки певного товару[17] члена СОТ, який надає субсидію, порівняно із середньою часткою, яку він мав протягом попереднього трьохрічного періоду, і це зростання набуває сталої тенденції протягом періоду надання субсидії.

6.4 Для цілей пункту 3b) витіснення або перешкодження експорту включає будь-який випадок, коли відповідно до положень пункту 7 було доведено, що відбулася зміна у відносних частках на ринку не на користь подібного товару, що не субсидується, (протягом відповідного репрезентативного періоду, якого досить для того, щоб показати явні тенденції у розвитку ринку цього товару, який, за звичайних умов, повинен становити принаймні один рік). "Зміна у відносних частках на ринку" включає будь-яку з таких ситуацій: a) відбулося збільшення частки ринку субсидованого товару; b) частка ринку субсидованого товару залишається незмінною за умов, за яких вона б, у разі відсутності субсидії, зменшилася; c) частка ринку субсидованого товару зменшується, але темпами, меншими, ніж вона б зменшувалася у разі відсутності субсидії.

6.5 Для цілей пункту 3(c), заниження ціни включає будь-який випадок, коли таке заниження ціни було доведено шляхом порівняння цін на субсидований товар з цінами на подібний несубсидований товар, що постачається на той самий ринок. Порівняння проводиться на однакових рівнях торгівлі і у порівнюваний час. При цьому відповідна увага повинна звертатися на будь-який інший фактор, що впливає на порівнюваність цін. Проте, якщо таке пряме порівняння не є можливим, наявність заниження ціни може бути показано на основі вартості одиниці експорту.

6.6 Кожний член СОТ, що бере участь на ринку, на якому, як стверджується, було завдано серйозної шкоди, відповідно до положень пункту 3 Додатку V, повинен надати сторонам спору, що виникає відповідно до статті 7, а також спеціальній групі експертів, створеній відповідно до пункту 4 статті 7, всю відповідну інформацію, яка є у наявності, щодо змін часток ринку сторін спору, а також стосовно цін на відповідні товари.

6.7 Вважається, що витіснення або перешкодження, яке веде до завдання серйозної шкоди, не відбувається відповідно до пункту 3, якщо протягом відповідного періоду існує будь-яка з нижченаведених обставин[18]:

a) заборона або обмеження експорту подібних товарів з боку члена, що звертається зі скаргою, або імпорту подібних товарів з боку члена, що звертається зі скаргою, на ринок певної третьої країни;

b) рішення з боку уряду імпортуючої країни, що здійснює монополію на торгівлю або державну торгівлю цими товарами, перемістити, з некомерційних міркувань, імпорт з країни члена, що звертається зі скаргою, до іншої країни або країн;

c) стихійні лиха, страйки, перебої в роботі транспорту або інші форс-мажорні обставини, що справляють суттєвий вплив на виробництво, якість, кількість або ціни товару, призначеного для експорту з країни члена, що звертається зі скаргою;

d) наявність угод, що обмежують експорт з країни члена, що звертається зі скаргою;

e) добровільне зменшення обсягу цього товару, призначеного для експорту з країни члена, що звертається зі скаргою (у тому числі, inter alia, ситуація, коли фірми у країні члена, що звертається зі скаргою, автономно переміщують експорт цього товару на інші ринки);

f) невідповідність стандартам та іншим нормативним вимогам країни-імпортера.

6.8 За відстутності обставин, зазначених у пункті 7, наявність серйозної шкоди повинна визначатися на основі інформації, яку було представлено до спеціальної групи експертів або отримано групою, зокрема інформацію, представлену відповідно до положень Додатка V.

6.9 Ця стаття не поширюється на субсидії, що зберігаються для сільськогосподарських товарів, як це передбачено у статті 13 Угоди про сільське господарство.

Стаття 7
Засоби правового захисту

7.1 За винятком випадків, передбачених у статті 13 Угоди про сільське господарство, коли б у члена СОТ не з'явилася підстава вважати, що будь-яка субсидія, зазначена у статті 1, яку надає або зберігає інший член, спричиняє завдання шкоди галузі його вітчизняного виробництва, анулювання або заподіювання шкоди перевагам чи серйозну шкоду, перший може звернутися до такого іншого члена СОТ з вимогою про проведення консультацій.

7.2 Вимога про проведення консультацій відповідно до пункту 1 повинна включати викладення наявних доказів щодо a) існування і характеру такої субсидії, а також b) шкоди, завданої галузі вітчизняного виробництва, анулювання або заподіювання шкоди перевагам чи серйозної шкоди[19], завданої інтересам члена, що вимагає консультації.

7.3 Після отримання вимоги про проведення консультацій відповідно до пункту 1 член СОТ, про якого стверджується, що він надає або зберігає таку субсидію, повинен провести такі консультації якомога скоріше. Метою консультацій є прояснення фактів та досягнення взаємопогодженого рішення.

7.4 Якщо протягом 60 днів[20] після вимоги про проведення консультацій взаємопогодженого рішення не досягнуто, будь-який з членів, що бере участь у таких консультаціях, може передати справу до ДСБ для створення спеціальної групи експертів, якщо ДСБ не вирішить шляхом консенсусу не створювати таку групу. Склад та обсяг повноважень такої групи повинні бути визначені протягом 15 днів з моменту її створення.

7.5 Спеціальна група експертів повинна розглянути справу і надати свій остаточний звіт сторонам спору. Звіт розповсюджується серед всіх членів протягом 120 днів після дня створення і визначення обсягу повноважень спеціальної групи експертів.

7.6 Протягом 30 днів після видачі звіту спеціальної групи експертів всім членам цей звіт повинен бути затверджений ДСБ[21], якщо тільки жодна із сторін спору офіційно не повідомить ДСБ про своє рішення про подання апеляції, або якщо ДСБ не вирішить шляхом консенсусу не затверджувати такий звіт.

7.7 У тому разі, якщо проти звіту спеціальної групи експертів подається апеляція, Апеляційний орган повинен винести рішення протягом 60 днів після офіційного повідомлення стороною спору про свій намір про подання апеляції. Якщо Апеляційний орган вважає, що не може надати звіт протягом 60 днів, він повинен у письмовій формі повідомити ДСБ про причини затримки, а також зазначити орієнтовний термін, протягом якого він надасть звіт. Така процедура у будь-якому разі не повинна перевищувати 90 днів. Звіт щодо апеляції затверджується ДСБ і безумовно приймається сторонами спору, якщо тільки ДСБ протягом 20 днів після видачі такого звіту членам не вирішить шляхом консенсусу не затверджувати його.[22]

7.8 У випадку, коли затверджується звіт Апеляційного органу, у якому встановлено, що якась субсидія призвела до несприятливих наслідків для інтересів іншого члена у розумінні статті 5, член СОТ, що надає або підтримує таку субсидію, повинен вжити відповідних заходів для усунення несприятливих наслідків або для відкликання субсидії.

7.9 У випадку, якщо такий член СОТ не вжив відповідних заходів для усунення несприятливих наслідків або для відкликання субсидії протягом шести місяців з моменту затвердження ДСБ звіту спеціальної групи або звіту Апеляційного органу, а також за відсутності домовленості про компенсацію ДСБ повинен надати дозвіл членові, який звертається до нього зі скаргою, вжити відповідних контрзаходів, які є порівнюваними із ступенем та характером визначених несприятливих наслідків, якщо тільки ДСБ не вирішить шляхом консенсусу відмовити членові у такому проханні.

7.10 У випадку, коли сторона спору вимагає арбітражу відповідно до пункту 6 статті 22 ДСУ, арбітр повинен визначити, чи є контрзаходи порівнюваними із ступенем та характером визначених несприятливих наслідків.

ЧАСТИНА IV: СУБСИДІЇ, ЩО НЕ ДАЮТЬ ПІДСТАВИ ДЛЯ УЖИТТЯ ЗАХОДІВ

Стаття 8
Визначення субсидій, що не дають підстави для ужиття заходів

8.1 Субсидіями, що не дають підстави для ужиття заходів, вважаються такі[23]:

a) субсидії, що не є адресними у розумінні статті 2;

b) субсидії, що є адресними у розумінні статті 2, але які виконують всі умови, передбачені у пунктах 2 "a", 2 "b" або 2 "c" нижче.

8.2 Незалежно від положень Частин III і V, зазначені нижче субсидії вважаються такими, що не дають підстави для ужиття заходів:

a) допомога у науково-дослідницькій діяльності, яку ведуть фірми або вищі учбові заклади чи науково-дослідницькі заклади на договірній основі з фірмами, якщо:[24], [25], [26]

така допомога становить[27] не більше, ніж 75 відсотків від вартості промислових дослідів[28] або 50 відсотків від вартості розробок на доконкурентній стадії[29], [30];

а також за умови, що така допомога обмежується виключно:

i) витратами на персонал (дослідників, технічних спеціалістів та інший допоміжний персонал, який зайнятий виключно у веденні науково-дослідницької діяльності);

ii) витратами на інструменти, устаткування, землю та споруди, що використовуються виключно і постійно (за винятком продажу на комерційній основі) для ведення науково-дослідницької діяльності;

iii) витратами на консультації та еквівалентні послуги, які використовуються виключно для ведення науково-дослідницької діяльності, зокрема купівлю наукових дослідів, технічних знань, патентів тощо;

iv) додатковими накладними витратами, які є безпосередньо результатом науково-дослідницької діяльності;

v) іншими поточними витратами (зокрема, на матеріали, поставки та інше), які є безпосередньо результатом науково-дослідницької діяльності;

b) допомога неблагополучним регіонам на території члена СОТ, яка надається в рамках загального регіонального розвитку[31], не є адресною (у розумінні статті 2) і розподіляється між відповідними регіонами за умови, що:

i) кожний неблагополучний регіон повинен являти собою район з чітко визначеними географічними межами і власним економічним та адміністративним устроєм;

ii) регіон повинен розглядатися як неблагополучний на основі нейтральних і об'єктивних критеріїв[32], які вказують на те, що труднощі у регіоні виникають не лише у результаті тимчасових обставин; такі критерії повинні чітко визначатися у законі, нормативному акті або іншому офіційному документі з тим, щоб їх можна було перевірити;

iii) критерії повинні включати вимір економічного розвитку, який грунтується принаймні на одному з наступних факторів:

- доход на душу населення, доход домашніх господарств на душу населення або ВВП на душу населення, який не повинен перевищувати 85 відсотків від середнього показника по цій території;

- рівень безробіття, який повинен становити принаймні 110 відсотків від середнього показника по цій території;

ці показники повинні розраховуватися за трьохрічний період; проте такі розрахунки можуть бути комплексними і включати інші фактори.

c) сприяння у прискореній адаптації наявних потужностей[33] до нових вимог щодо охорони довколишнього середовища, які вводяться відповідно до закону та (або) нормативного акту і проявляються у більших обмеженнях і фінансових витратах фірм, за умови, що така допомога:

i) є єдиноразовим заходом і не є повторюваною; і

ii) обмежена до 20 відсотків від витрат на адаптацію; і

iii) не покриває витрат на заміну і експлуатацію устаткування, на яке надається допомога, оскільки такі витрати повинні цілком нести фірми; і

iv) прямо прив'язана до планованого фірмою зменшення забруднення довкілля і є пропорційною йому, а також не покриває економії на виробничих витратах, якої може бути досягнуто таким чином; і

v) надається всім фірмам, які можуть пристосувати нове устаткування та (або) виробничі процеси.

8.3 Про застосування програми надання субсидій, до якої застосовуються положення пункту 2, члени повинні завчасно повідомляти Комітет відповідно до положень Частини VII. Будь-яка така інформація повинна бути точною у мірі, достатній для того, щоб дозволити іншим членам оцінити відповідність програми умовам і критеріям, передбаченим відповідними положеннями пункту 2. Члени повинні також надавати Комітетові щорічно оновлювані дані по програмах, про які вони повідомили, зокрема інформацію про загальні витрати на кожну програму, та про будь-які зміни програми. Інші члени мають право вимагати інформацію про окремі випадки надання субсидій по програмах, про які було повідомлено.[34]

8.4 За вимогою члена Секретаріат повинен розглянути повідомлення, зроблене відповідно до пункту 3 і, у разі необхідності, може вимагати додаткової інформації від члена СОТ, що надає субсидії, стосовно програми, яка перебуває на розгляді. Секретаріат повідомляє про свої висновки Комітет. Комітет за вимогою повинен оперативно розглянути висновки Секретаріату (або, якщо розгляд з боку Секретаріату не вимагався, - то саме повідомлення) з метою визначення того, чи дотримуються умови та критерії, визначені у пункті 2. Процедура, передбачена у цьому пункті, повинна бути завершена не пізніше, як на першому черговому засіданні Комітету, що проводиться після отримання повідомлення про програму надання субсидій, за умови, що між таким повідомленням та черговим засіданням Комітету пройшло принаймні два місяці. Процедура перегляду, описана у цьому пункті, повинна також застосовуватися за вимогою у разі суттєвих змін програми, про які повідомляється у щорічно оновлюваних даних, зазначених у пункті 3.

8.5 На запит члена СОТ визначення Комітетом відповідності умов та критеріїв, зазначене у пункті 4, або факт невизначення Комітетом відповідності умов та критеріїв, а також, у окремих випадках, порушення умов, передбачених у програмі, про яку було повідомлено, в обов'язковому порядку передається до арбітражу. Орган арбітражу повинен надати свої висновки членам протягом 120 днів після того, як справу було передано до цього органу. За винятком випадків, передбачених у цьому пункті, до процедур арбітражу, що ведуться відповідно до цього пункту, застосовується ДСУ.

Стаття 9
Консультації і дозволені засоби правового захисту

9.1 Якщо у ході виконання програми, зазначеної у пункті 2 статті 8, незалежно від того, що програма відповідає критеріям, викладеним у пункті 2 статті 8, член СОТ матиме підстави вважати, що ця програма спричиняє серйозні несприятливі наслідки певній галузі вітчизняного виробництва цього члена, зокрема завдає збитків, які було б важко відшкодувати, такий член може звернутися з вимогою про консультації до члена СОТ, який надає або зберігає субсидію.

9.2 Після отримання запиту про консультацію відповідно до пункту 1 член СОТ, який надає або зберігає таку субсидію, повинен провести такі консультації якомога скоріше. Метою консультації є прояснення фактів та досягнення взаємоприйнятного рішення.

9.3 Якщо протягом 60 днів після вимоги про проведення консультацій взаємоприйнятного рішення не досягнуто, член СОТ, який звернувся з вимогою, може передати справу до Комітету.

9.4 У випадку, коли справа передається до Комітету, останній повинен негайно розглянути наявні факти та докази щодо наслідків, зазначених у пункті 1. Якщо Комітет визначить, що такі наслідки присутні, він може рекомендувати членові СОТ, що надає субсидію, змінити цю програму таким чином, щоб усунути ці ефекти. Комітет повинен надати свої висновки протягом 120 днів після того, як до нього було передано справу відповідно до пункту 3. У випадку, якщо рекомендація не виконується протягом шести місяців, Комітет повинен надати дозвіл членові СОТ, який звернувся з вимогою, вжити відповідних контрзаходів, порівнюваних із характером та ступенем визначених наслідків.

ЧАСТИНА V: КОМПЕНСАЦІЙНІ ЗАХОДИ

Стаття 10
Застосування статті VI ГАТТ 1994[35]

Члени СОТ повинні вживати всіх необхідних заходів для забезпечення того, щоб накладення компенсаційного мита[36] на будь-який товар з території будь-якого члена, який імпортується на територію іншого члена, було відповідно до статті VI ГАТТ 1994 та умов цієї Угоди. Компенсаційні мита можуть накладатися лише після розслідування, яке порушується[37] і ведеться відповідно до положень цієї Угоди та Угоди про сільське господарство.

Стаття 11
Порушення розслідування та подальше розслідування

11.1 За винятком випадків, передбачених у пункті 6, розслідування щодо виявлення наявності, ступеню та наслідків будь-якої субсидії порушується після письмового звернення виробників галузі вітчизняного виробництва або від їхнього імені.

11.2 Звернення відповідно до пункту 1 повинно включати достатні докази наявності a) субсидії та, якщо це можливо, її обсягів; b) шкоди у розумінні статті VI ГАТТ 1994, як вона тлумачиться цієї Угодою, а також (c) причинно-наслідкового зв'язку між субсидуванням імпорту та шкодою, якої нібито було завдано. Просте ствердження, не підкріплене відповідними доказами, не може вважатися достатнім для виконання вимог цього пункту. Звернення повинно містити таку інформацію, яка є в розумних межах доступною особі, що подає звернення:

i) визначення особи, що подає звернення, та опис обсягів і вартості вітчизняного виробництва такою особою подібного товару. У випадку, коли письмове звернення подається від імені галузі вітчизняного виробництва, у зверненні повинні визначатися така галузь вітчизняного виробництва, від імені якої воно подається, шляхом переліку всіх відомих вітчизняних виробників подібного товару (або об'єднань вітчизняних виробників подібного товару), а також, у міру можливості, зазначення обсягів та вартості вітчизняного виробництва, яке припадає на цих виробників;

ii) повний опис товару, який нібито субсидується, назви країни або країн походження такого експорту, визначення кожного відомого експортера або іноземного виробника, а також перелік відомих осіб, що імпортують такий товар;

iii) докази щодо існування, обсягу та характеру субсидії, про яку йдеться;

iv) докази щодо завдання шкоди галузі вітчизняного виробництва через наслідки субсидії в результаті субсидування імпорту; такі докази включають інформацію про зростання обсягів нібито субсидованого імпорту, вплив цього імпорту на ціни подібних товарів на вітчизняному ринку та подальший вплив імпорту на галузь вітчизняного виробництва, який показується на основі відповідних факторів та показників, що характеризують стан галузі вітчизняного виробництва, а саме таких, які перелічено у пунктах 2 і 4 статті 15.

11.3 Органи влади повинні розглянути коректність та відповідність доказів, що надаються у зверненні, з тим, щоб визначити, чи є докази достатніми для того, аби обгрунтувати порушення розслідування.

11.4 Розслідування відповідно до пункту 1 не буде порушено, якщо органи влади не визначать на підставі вивчення ступеню підтримки або незгоди щодо звернення, яку висловлять[38] вітчизняні виробники подібного товару, чи насправді звернення подається від імені галузі вітчизняного виробництва.[39] Вважається, що звернення зроблено "виробниками галузі вітчизняного виробництва або від їхнього імені", якщо його підтримано тими вітчизняними виробниками, сукупний обсяг виробництва яких становить більше, ніж 50 відсотків від загального обсягу виробництва подібного товару тією частиною галузі вітчизняного виробництва, яка повинна висловити свою підтримку або незгоду щодо звернення. Проте розслідування не порушуватиметься у разі, коли на вітчизняних виробників, які прямо підтримують звернення, припадає менше, ніж 25 відсотків від загального обсягу виробництва подібного товару у всій галузі вітчизняного виробництва.

11.5 Якщо не прийнято рішення про порушення розслідування, органи влади повинні уникати будь-якого надання гласності зверненню про порушення розслідування.

11.6 Якщо за особливих обставин відповідні органи влади вирішать порушити розслідування, не отримавши письмового звернення про це від виробників галузі вітчизняного виробництва або від їхнього імені, вони повинні вдаватися до нього лише за умови, що мають достатні докази існування субсидії, шкоди та причинно-наслідкового зв'язку, зазначені у пункті 2, для того, аби обгрунтувати порушення розслідування.

11.7 Докази як стосовно субсидії, так і шкоди, розглядаються одночасно a) при прийнятті рішення щодо порушення чи непорушення розслідування і b) після прийняття такого рішення, у ході розслідування, починаючи не пізніше, ніж у перший день, коли може бути застосовано тимчасові заходи відповідно до положень цієї Угоди.

11.8 У випадках, коли товари не імпортуються прямо з країни походження, а експортуються до країни імпортуючого члена СОТ з третьої країни, положення цієї Угоди можуть застосовуватися у повному обсязі, а господарська операція (операції) для цілей цієї Угоди розглядатиметься як така, що відбулася між країною походження та імпортуючим членом СОТ.

11.9 Звернення відповідно до пункту 1 відхиляється, а розслідування оперативно припиняється відразу після того, як відповідні органи влади переконаються в тому, що доказів щодо надання субсидій або наявності шкоди, достатніх для ведення справи, немає. Розслідування негайно припиняється у випадках, коли обсяг субсидії є величиною de minimis, або коли обсяг субсидованого імпорту, фактичний чи потенційний, або шкоди, є незначним. Для цілей цього пункту обсяг субсидії вважатиметься de minimis, якщо субсидія становить менше, ніж 1 відсоток від вартості такого імпорту.

11.10 Розслідування не повинно перешкоджати процедурам митної очистки.

11.11 За винятком особливих випадків, розслідування повинні завершатися протягом одного року, і у будь-якому разі не більше, ніж через 18 місяців після їх порушення.

Стаття 12
Докази

12.1 Заінтересовані члени СОТ та всі заінтересовані сторони у розслідуванні з компенсаційних мит повинні повідомлятися про інформацію, якої вимагають органи влади, а також отримувати повну можливість надавати у письмовій формі всі докази, які вони вважають за придатні для такого розслідування.

12.1.1 Експортери, закордонні виробники або заінтересовані члени СОТ, що отримують анкети, які використовуються для розслідування з компенсаційних мит, повинні мати принаймні 30 днів для відповіді.[40] Належна увага повинна приділятися будь-якому проханню про продовження 30-денного терміну, і після пояснення причини таке продовження повинно надаватися будь-коли, коли воно є можливим.

12.1.2 При дотриманні вимог щодо захисту конфіденційної інформації докази, що надаються у письмовій формі одним заінтересованим членом СОТ або заінтересованою стороною, повинні оперативно надаватися іншим заінтересованим членам СОТ або заінтересованим сторонам, що беруть участь у розслідуванні.

12.1.3 Після порушення розслідування органи влади повинні надати повний текст письмового звернення, отриманого ними відповідно до пункту 1 статті 11, відомим експортерам[41] та органам влади експортуючого члена СОТ, а також за вимогою надавати іншим заінтересованим сторонам. Належна увага повинна звертатися на захист конфіденційної інформації, як це передбачено у пункті 4.

12.2 Заінтересовані члени СОТ і заінтересовані сторони також мають право надавати інформацію в усній формі після обгрунтування такої необхідності. У випадках, коли така інформація надається в усній формі, заінтересовані члени СОТ і заінтересовані сторони згодом будуть повинні надати цю саму інформацію у письмовій формі. Будь-яке рішення органів розслідування може грунтуватися лише на такій інформації та аргументах, які знаходяться у архівах письмових документів таких органів і які за вимогою надавалися заінтересованим членам СОТ і заінтересованим сторонам, що беруть участь у розслідуванні (при цьому відповідна увага приділялася необхідності захисту конфіденційної інформації).

12.3 Органи влади повинні, коли це можливо, своєчасно надавати можливість всім заінтересованим членам СОТ і заінтересованим сторонам ознайомитися з інформацією, яка стосується їхніх випадків, яка не є конфіденційною, як це визначено у пункті 4, і яка використовується органами влади для ведення розслідування з компенсаційних мит, а також підготувати доповіді на основі цієї інформації.

12.4 Будь-яка інформація, яка за своїм характером є конфіденційною (наприклад тому, що її розкриття надало б суттєвої конкурентної переваги конкурентові, або тому, що її розкриття спричинило б значні несприятливі наслідки для особи, що її надає, або для особи, від якої особа, що надає інформацію, її сама отримала), або яка надається на конфіденційній основі сторонами розслідування, повинна у разі наведення поважної причини розглядатися органами влади як конфіденційна. Така інформація не розголошується без спеціального дозволу сторони, що її надає.[42]

12.4.1 Органи влади повинні вимагати від заінтересованих членів СОТ або заінтересованих сторін, що надають конфіденційну інформацію, подання неконфіденційного узагальнюючого резюме такої інформації. Ці резюме повинні бути достатньо докладними для того, щоб дозволити зрозуміти сутність інформації, яка подається на конфіденційній основі. У виключних випадках, такі члени СОТ або сторони можуть зазначити, що така інформації не піддається узагальненню. У таких виключних випадках повинно надаватися пояснення причин, з яких узагальнення інформації не є можливим.

12.4.2 Якщо органи влади виявлять, що прохання про конфіденційність не є виправданим, і якщо особа, що надає інформацію, не бажає надати гласності цій інформації або дозволити її розголошення у формі узагальнюючого резюме, ці органи можуть ігнорувати таку інформацію, якщо їм не буде надано підтвердження із відповідного джерела про те, що ця інформація є достовірною.[43]

12.5 За винятком обставин, передбачених у пункті 7, органи влади в ході розслідування повинні переконатися щодо коректності інформації, яку надають заінтересовані члени СОТ або заінтересовані сторони, і на якій грунтуються висновки цих органів.

12.6 Органи розслідування можуть проводити розслідування на території інших членів СОТ, коли це є необхідним, за умови, що вони завчасно попередять такого члена, і що такий член не заперечує проти розслідування. Крім того, органи розслідування можуть проводити розслідування у приміщеннях фірми і можуть вивчати документацію фірми, якщо a) фірма на це згодна і b) такого члена СОТ попереджено і він не заперечує проти розслідування. До розслідувань у приміщеннях фірми застосовуються процедури, передбачені у Додатку VI. При дотриманні вимог щодо захисту конфіденційної інформації органи влади повинні оголосити результати будь-якого такого розслідування фірмам, яких вони стосуються (або забезпечити їх надання відповідно до пункту 8), і можуть оголосити такі результати особам, що подавали звернення.

12.7 У випадках, коли будь-який заінтересований член СОТ або заінтересована сторона відмовляє у доступі до необхідної інформації, або іншим чином не надає її протягом розумного періоду часу чи суттєво перешкоджає веденню розслідування, попередні і остаточні визначення, як стверджувального, так і заперечувального характеру, можуть робитися на підставі наявних фактів.

12.8 Перед тим, як робити остаточне визначення, органи влади повинні поінформувати всіх заінтересованих членів СОТ та заінтересовані сторони про суттєві факти, які перебувають у розгляді, і які є основою для прийняття рішення щодо застосування остаточних заходів. При такому повідомленні сторонам надається достатньо часу для захисту їхніх інтересів.

12.9 Для цілей цієї Угоди, "заінтересовані сторони" включають:

i) експортера, іноземного виробника або імпортера товару щодо якого ведеться розслідування, або торгівельне чи виробниче об'єднання, більшістю членів якого є виробники, експортери або імпортери такого товару; і

ii) виробника подібного товару у країні імпортуючого члена СОТ або торгівельне чи виробниче об'єднання, більшість членів якого виробляють такий подібний товар на території імпортуючого члена СОТ.

Цей перелік не забороняє членам СОТ включати до числа заінтересованих сторін вітчизняні або іноземні сторони, крім тих, що вже зазначені вище.

12.10 Органи влади повинні надати можливостей промисловим користувачам товару, що перебуває під розслідуванням, і представницьким організаціям споживачів (у тих випадках, коли товар зазвичай продається у роздрібній торгівлі) надати інформацію, яка стосується розслідування, щодо існування субсидії, шкоди та причинно-наслідкового зв'язку.

12.11 Органи влади повинні приділяти належну увагу труднощам, що можуть виникнути у заінтересованих сторін, зокрема невеликих компаній, при поданні інформації на їхню вимогу, і надавати їм будь-яку можливу підтримку.

12.12 Процедури, зазначені вище, не мають на меті завадити органам влади члена СОТ оперативно діяти в плані порушення розслідування, досягнення попередніх або остаточних визначень, чи то стверджувального, чи заперечувального характеру, або застосування попередніх чи остаточних заходів відповідно до положень цієї Угоди.

Стаття 13
Консультації

13.1 Відразу після прийняття звернення відповідно до статті 11 та, у будь-якому разі, до порушення розслідування члени СОТ, товари яких можуть піддатися такому розслідуванню, повинні бути запрошені на консультації з метою прояснення ситуації з питань, зазначених у пункті 2 статті 11, та досягнення взаємопогодженого рішення.

13.2 Крім того, на протязі всього терміну розслідування членам СОТ, товари яких є предметом такого розслідування, повинна надаватися розумна можливість продовжити консультації з метою прояснення фактичної ситуації та досягнення взаємопогодженого рішення.[44]

13.3 Без обмеження зобов'язань про надання розумної можливості для консультації, ці положення стосовно консультацій не мають на меті завадити органам влади члена СОТ оперативно діяти в плані порушення розслідування, досягнення попередніх або остаточних визначень, чи то стверджувального, чи заперечувального характеру, або застосування попередніх чи остаточних заходів відповідно до положень цієї Угоди.

13.4 член СОТ, який має намір порушити розслідування або веде таке розслідування, повинен за вимогою члена або членів СОТ, товари яких піддаються такому розслідуванню, надати їм доступ до неконфіденційних доказів, зокрема неконфіденційне резюме конфіденційних даних, які використовуються для порушення або ведення розслідування.

Стаття 14
Розрахунок обсягу субсидії як розміру вигоди для її отримувача

Для цілей Частини V будь-який метод, який використовується органом розслідування для розрахунку розміру вигоди, яка надається отримувачеві субсидії, згідно з пунктом 1 статті 1, повинен визначатися внутрішнім законодавством або нормативними актами члена СОТ, а його застосування у кожному випадку повинно бути транспарентним і адекватно пояснюватися. Крім того, будь-який з таких методів повинен відповідати таким принципам:

a) придбання урядом акціонерного капіталу не вважатиметься наданням вигоди, якщо тільки інвестиційне рішення не може бути визнане як таке, що є несумісним зі звичайною інвестиційною практикою (зокрема придбання ризикового капіталу) приватних інвесторів на території цього члена СОТ;

b) позика, що надається урядом, не вважатиметься наданням вигоди, якщо тільки не має різниці між сумою, що виплачує фірма-отримувач позики за урядовою позикою, і сумою, яку б така фірма виплачувала за порівнюваною комерційною позикою, яку б ця фірма могла реально отримати на ринку. У цьому разі вигодою вважається різниця між цими двома сумами;

c) гарантія позики з боку уряду не вважатиметься наданням вигоди, якщо тільки не має різниці між сумою, що виплачує фірма-отримувач гарантії за гарантованою урядом позикою, і сумою, яку б така фірма виплачувала за порівнюваною комерційною позикою за умови відсутності урядової гарантії. У цьому разі вигодою вважається різниця між цими двома сумами з поправкою на різницю у комісійних платежах;

d) надання товарів чи послуг або придбання товарів чи послуг урядом не вважатиметься наданням вигоди, якщо тільки надання товарів чи послуг не здійснюється за винагороду меншу, ніж адекватна, або придбання не здійснюється за винагороду більшу, ніж адекватна. Адекватність винагороди визначається стосовно до домінуючої кон'юнктури ринку на такий товар чи послугу у країні надання чи придбання (у тому числі ціни, якості, наявності, ліквідності, транспортування та інших умов продажу чи купівлі).

Стаття 15
Визначення шкоди[45]

15.1 Визначення шкоди в цілях статті VI ГАТТ 1994 повинно грунтуватися на позитивних доказах і включати об'єктивне вивчення як a) обсягу субсидованого імпорту та впливу субсидованого імпорту на ціни на подібні товари[46] на вітчизняному ринку, так і b) подальший вплив цього імпорту на вітчизняних виробників таких товарів.

15.2 Стосовно обсягу субсидованого імпорту органи розслідування повинні розглянути, чи відбулося значне зростання субсидованого імпорту, чи то в абсолютному, чи у відносному вираженні до виробництва або споживанні у країні імпортуючого члена СОТ. Стосовно впливу субсидованого імпорту на ціни органи розслідування повинні розглянути, чи відбулося значне заниження ціни в результаті субсидування імпорту порівняно з ціною подібного товару імпортуючого члена СОТ, або чи є впливом такого імпорту значне стримання цін іншим чином, або значне запобігання зростанню цін, яке б виникло у протилежному випадку. Жодний з цих факторів окремо, ані декілька з них разом не обов'язково є підставою для прийняття остаточного рішення.

15.3 У тому разі, коли розслідуванню з компенсаційних мит одночасно піддається імпорт товару більше, ніж з однієї країни, органи розслідування можуть у сукупності оцінювати вплив такого імпорту лише тоді, коли вони визначать, що a) обсяги субсидій стосовно імпорту з кожної країни перевищують величину de minimis, як це визначено у пункті 9 статті 11, і що імпорт з кожної з країн не є незначним, і b) сукупна оцінка впливу імпорту є придатною в контексті умов конкуренції між імпортованими товарами, а також умов конкуренції між імпортованими товарами і подібними вітчизняними товарами.

15.4 Вивчення впливу субсидованого імпорту на відповідну галузь вітчизняного виробництва повинно включати оцінку всіх відповідних економічних факторів та показників, які характеризують стан галузі, у тому числі реального і потенційного зменшення обсягів виробництва, продажу, частки ринку, прибутків, продуктивності праці, доходів по інвестиціям або використання основних фондів; факторів, що впливають на ціни на вітчизняному ринку; реального і потенційного впливу на рух грошових коштів, товарно-матеріальні запаси, зайнятість, заробітну платню, економічне зростання, можливості залучення капіталу або інвестицій, а також, у разі сільського господарства, визначення того, чи відбулося збільшення витрат за програмами урядової підтримки. Цей перелік не є вичерпним, причому жодний з цих факторів окремо, ані декілька з них разом не обов'язково є підставою для прийняття остаточного рішення.

15.5 Повинно бути доведено, що субсидування імпорту через наслідки[47] субсидій, завдають шкоди, як вона розуміється за цією Угодою. Доведення причинно-наслідкового зв'язку між субсидуванням імпорту та завданням шкоди галузі вітчизняного виробництва повинно грунтуватися на вивченні всіх відповідних доказів, які є у розпорядженні органів влади. Органи влади повинні також вивчити будь-які інші відомі їм фактори крім субсидування імпорту, які одночасно завдають шкоди цій галузі вітчизняного виробництва. Розмір шкоди, викликаної такими іншими факторами, не повинен приписуватися субсидуванню імпорту. Фактори, які можуть бути придатними у цьомстосовно, включають, inter alia, обсяги та ціни несубсидованого імпорту такого товару, зменшення попиту або зміни в структурі споживання, практику обмеження торгівлі іноземних та вітчизняних виробників та конкуренцію між ними, розвиток технології, показники експорту і продуктивність галузі вітчизняного виробництва.

15.6 Вплив субсидованого імпорту повинен оцінюватися стосовно вітчизняного виробництва подібного товару, якщо наявні дані дозволяють відокремити визначення такого виробництва на основі таких критеріїв, як виробничий процес, обсяг продажу та прибуток виробника. Якщо таке відокремлене визначення такого виробництва не є можливим, вплив субсидованого імпорту оцінюється на основі вивчення виробництва найвужчої групи або асортименту товарів, який включає подібний товар, і по якому може бути надано необхідну інформацію.

15.7 Визначення загрози завдання суттєвої шкоди повинно грунтуватися на фактах, а не на голослівних ствердженнях, здогадках або маловірогідній можливості. Зміна обставин, яка б спричинила ситуацію, за якої б субсидія завдала шкоди, повинна бути чітко передбачувана і неминуча. При визначенні щодо наявності загрози завдання суттєвої шкоди органи розслідування повинні розглядати, inter alia, такі фактори, як:

i) характер субсидії або субсидій, про які йдеться, та вплив на торгівлю, виникнення якого є вірогідним в результаті їх застосування;

ii) значні темпи зростання імпорту субсидованих товарів на вітчизняний ринок, які вказують на вірогідність значного збільшення обсягів імпорту;

iii) достатня кількість вільних основних фондів в експортера або неминуче суттєве зростання такої кількості, яке вказує на вірогідність значного збільшення імпорту субсидованих товарів на ринок імпортуючого члена СОТ, з урахуванням наявності інших експортних ринків, які могли б поглинути додаткові обсяги експорту;

iv) визначення, чи здійснюється імпорт за цінами, що матимуть значний вплив в плані зниження чи стримування вітчизняних цін, і, вірогідно, збільшили б попит на подальший імпорт; а також

v) матеріальні запаси товару, щодо якого порушено розслідування.

Жодний з цих факторів сам по собі не обов'язково є підставою для прийняття остаточного рішення, але сукупність розглянутих факторів повинна приводити до висновку, що подальше зростання субсидованого імпорту є неминучим, і що у разі незастосування захисних дій буде завдано суттєвої шкоди.

15.8 Стосовно випадків, коли виникає загроза завдання шкоди з боку субсидованого імпорту, застосування компенсаційних заходів розглядатиметься і вживатиметься із особливою увагою.

Стаття 16
Визначення галузі вітчизняного виробництва

16.1 Для цілей цієї Угоди, термін "галузь вітчизняного виробництва" повинен, за винятком випадків, передбачених у пункті 2, тлумачитися як такий, що стосується сукупності вітчизняних виробників подібних товарів або тих з них, сукупний обсяг виробництва яких становить основну частину загального обсягу виробництва таких товарів, за винятком випадків, коли виробники пов'язані[48] з експортерами або імпортерами, або самі є імпортерами нібито субсидованого товару або подібного товару з інших країн - в таких випадках термін "галузь вітчизняного виробництва" може тлумачитися як такий, що стосується решти таких виробників.

16.2 За виняткових обставин територію члена СОТ може бути стосовно цього виробництва розділено на два чи більше конкурентних ринки, а виробники на кожному з ринків можуть вважатися за окрему галузь виробництва, якщо a) виробники на такому ринку продають весь або майже весь вироблений товар на цьому ринку і b) попит на цьому ринку не задовольняється у скільки-небудь значній мірі виробниками такого товару, які розташовані на іншій частині території члена СОТ. За таких обставин може бути встановлено, що шкода існує навіть і тоді, коли основній частині загальної галузі вітчизняного виробництва не завдано шкоди, за умови, що субсидований імпорт сконцентровано на такому ізольованому ринку, а також що субсидований імпорт завдає шкоди виробникам, що виробляють весь або майже весь товар на цьому ринку.

16.3 Коли галузь вітчизняного виробництва тлумачиться як сукупність виробників у певному районі, тобто ринку, як це визначено у пункті 2, компенсаційні мита повинні стягуватися лише з тих з цих товарів, які поставлено у цей район для кінцевого споживання. Коли законодавство імпортуючого члена СОТ не дозволяє стягнення компенсаційних мит на такій основі, імпортуючий член СОТ може стягувати компенсаційні мита без обмеження, якщо тільки a) експортерам було надано можливість припинити експорт до такого району за зниженими в результаті надання субсидії цінами або надати інших гарантій відповідно до статті 18, проте відповідні гарантії своєчасно ними надано не було, і b) такі мита не можуть стягуватися з товарів конкретних виробників, які здійснюють поставки до цього району.

16.4 У випадку, коли дві чи більше країн досягли відповідно до положень пункту 8(a) статті XXIV ГАТТ 1994 такого рівня інтеграції, що мають характерні ознаки єдиного, об'єднаного ринку, галузь виробництва у всьому районі інтеграції вважатиметься за галузь вітчизняного виробництва, як її визначено у пунктах 1 і 2.

16.5 До цієї статті застосовуються положення пункту 6 статті 15.

Стаття 17
Тимчасові заходи

17.1 Тимчасові заходи можуть вживатися тільки тоді, коли:

a) відповідно до положень статті 11 порушено розслідування, з цього приводу було зроблено повідомлення, і заінтересованим членам СОТ і заінтересованим сторонам було надано відповідну можливість надати інформацію і висловити свої міркування;

b) зроблено попереднє визначення стверджувального характеру щодо того, що факт надання субсидії існує, і що в результаті субсидування імпорту було завдано шкоди галузі вітчизняного виробництва; і

c) відповідні органи вважають такі заходи за необхідні з тим, аби запобігти завданню шкоди за час ведення розслідування.

17.2 Тимчасові заходи можуть набирати форми тимчасових компенсаційних мит, сплата яких гарантується грошовими депозитами або зобов'язаннями, сума яких дорівнює тимчасово розрахованій сумі субсидування.

17.3 Тимчасові заходи не повинні застосовуватися раніше, ніж через 60 днів після дати порушення розслідування.

17.4 Застосування тимчасових заходів обмежується якомога меншим періодом, який не повинен перевищувати чотири місяці.

17.5 При застосуванні тимчасових заходів дотримуються відповідні положення статті 19.

Стаття 18
Зобов'язання

18.1 Процедуру розслідування може[49] бути тимчасово або остаточно припинено без застосування тимчасових заходів або накладення компенсаційних мит після отримання задовільних добровільних зобов'язань, відповідно до яких:

a) уряд експортуючого члена СОТ погодиться відмінити або обмежити субсидію або вжити інших заходів щодо її впливу; або

b) експортер погодиться переглянути свої ціни таким чином, щоб органи розслідування визнали, що шкідливий вплив субсидії усунуто. Підвищення цін за такими зобов'язаннями не повинні бути вищими, ніж це необхідно для компенсації суми субсидії. Бажано, щоб підвищення цін були меншими за суму субсидії, якщо таке підвищення є достатнім для усунення шкоди, що завдається галузі вітчизняного виробництва.

18.2 Зобов'язання не вимагатимуться і не прийматимуться, якщо органи влади імпортуючого члена СОТ не зроблять попереднього визначення стверджувального характеру щодо факту надання субсидій і завдання шкоди у результаті їх надання, а також, у разі зобов'язань з боку експортерів, не отримають згоди від експортуючого члена.

18.3 Запропоновані експортуючим членом СОТ зобов'язання не обов'язково повинні прийматися імпортуючим, якщо органи влади останнього вважають, що їх прийняття є неможливим з практичної точки зору, наприклад, якщо кількість реальних або потенційних експортерів занадто велика, або з інших причин, зокрема загальнополітичні міркування. У разі виникнення такої ситуації, якщо це можливо, органи влади повинні навести експортерові причини, які привели їх до висновку, що прийняття зобов'язань не є можливим, а також у міру можливості надати експортерові можливість висловити свої зауваження з цього приводу.

18.4 Якщо зобов'язання приймається, розслідування факту наявності субсидій та завдання шкоди, тим не менше, не завершуватиметься, якщо цього бажає експортуючий член СОТ і так вирішує імпортуючий член. У такому разі, якщо буде винесено визначення заперечувального характеру щодо факту наявності субсидій або завдання шкоди, зобов'язання автоматично втрачає силу, за винятком випадків, коли таке визначення виноситься в основному завдяки наявності зобов'язання. У таких випадках відповідні органи влади можуть вимагати, щоб зобов'язання зберігалося протягом розумного терміну часу, який відповідає положенням цієї Угоди. У випадку, коли робиться визначення стверджувального характеру щодо факту наявності субсидій або завдання шкоди, зобов'язання продовжує залишатися в силі у відповідності з його умовами і положеннями цієї Угоди.

18.5 Органи влади імпортуючого члена СОТ можуть запропонувати прийняття експортером цінових зобов'язань, але жодний експортер не примушується приймати такі зобов'язання. Той факт, що уряди або експортери не пропонують взяти на себе такі зобов'язання або не погоджуються на пропозицію прийняти їх на себе, ні у якому разі не повинен впливати на розгляд справи. Проте органи влади можуть визначити, що загроза завдання шкоди є більш вірогідною, якщо продовжуватиметься субсидування імпорту.

18.6 Органи влади імпортуючого члена СОТ можуть вимагати від будь-якого уряду або експортера, від яких було прийнято зобов'язання, періодичного надання інформації, що стосується виконання такого зобов'язання, а також надання дозволу на перевірку відповідних даних. У разі порушення зобов'язання органи влади імпортуючого члена СОТ можуть, за цією Угодою та відповідно до її положень, вдатися до оперативних дій, які можуть включати негайне застосування тимчасових заходів на основі всієї наявної інформації. У таких випадках з товарів, які ввезено для споживання не більше, ніж за 90 днів до застосування таких тимчасових заходів, можуть стягуватися остаточні мита відповідно до цієї Угоди, за винятком імпортних товарів, які було ввезено до порушення зобов'язання.

Стаття 19
Накладення і стягнення компенсаційних мит

19.1 Якщо після здійснення розумних зусиль щодо завершення консультацій член СОТ робить остаточне визначення про наявність субсидії та її обсяг, а також про те, що внаслідок впливу субсидії імпорт завдає шкоди, він може накласти компенсаційне мито відповідно до положень цієї статті, якщо тільки субсидію або субсидії не буде відкликано.

19.2 Рішення щодо накладення компенсаційного мита у випадках, коли виконуються усі вимоги до його накладення, а також рішення щодо того, чи повинен розмір такого компенсаційного мита дорівнювати всій сумі субсидії або бути менший за неї, повинні прийматися органами влади імпортуючого члена. Бажано, щоб накладення мита мало рекомендаційний характер на території всіх членів, щоб мито було меншим, ніж загальна сума субсидії, якщо таке менше мито є достатнім для усунення шкоди, що завдається галузі вітчизняного виробництва, а також, щоб встановлювалися процедури, які б дозволяли відповідним органам належним чином враховувати подання від вітчизняних заінтересованих сторін[50], для інтересів яких могли виникнути несприятливі наслідки в результаті накладення компенсаційного мита.

19.3 Коли на певний товар накладається компенсаційне мито, воно повинно стягуватися, у відповідному розмірі у кожному випадку, на недискримінаційній основі з імпорту такого товару з усіх джерел, про які визначено, що вони субсидуються і завдають шкоди, за винятком імпорту з тих джерел, що відмовилися від такого субсидування, або з джерел, від яких було прийнято зобов'язання відповідно до положень цієї Угоди. Будь-який експортер, товар якого піддається обкладенню остаточним компенсаційним митом, але стосовно якого не проводилося розслідування з причин інших, ніж відмова у співробітництві, має право на негайний розгляд справи з тим, щоб органи розслідування оперативно встановили індивідуальне компенсаційне мито для цього експортера.

19.4 Компенсаційні мита не стягуються[51] з будь-яких імпортованих товарів у розмірі більшому, ніж сума субсидії, наявність якої встановлено, розрахованому як обсяг субсидування на одиницю субсидованого і експортованого товару.

Стаття 20
Зворотна сила

20.1 Тимчасові заходи і компенсаційні мита застосовуються лише до товарів, які ввозяться для споживання після того, як було прийнято рішення відповідно до пункту 1 статті 17, і відповідно набрав чинності пункт 1 статті 19, за винятком випадків, передбачений у цій статті.

20.2 У випадку, коли виноситься остаточне визначення шкоди (але не загрози завдання суттєвої шкоди галузі вітчизняного виробництва або суттєвої затримки у її становленні), або у разі, коли виноситься остаточне визначення загрози завдання суттєвої шкоди тоді, коли б вплив субсидування імпорту за умови відсутності тимчасових заходів призвів б до визначення шкоди, стягнення компенсаційних мит може мати зворотну силу для періоду часу, протягом якого застосовувалися тимчасові заходи.

20.3 Якщо остаточне компенсаційне мито більше за суму, яку надано для гарантії у формі грошового депозиту або зобов'язання, різниця не стягується. Якщо остаточне компенсаційне мито менше за суму, яку надано для гарантії у формі грошового депозиту або зобов'язання, різниця відшкодовується або зобов'язання анулюється якомога швидше.

20.4 За винятком випадків, передбачених у пункті 2, у випадках, коли виноситься визначення загрози завдання суттєвої шкоди або суттєвої затримки у становленні галузі (але шкоди ще не завдано), остаточне компенсаційне мито може бути накладено лише із дня визначення загрози завдання суттєвої шкоди або суттєвої затримки, а будь-який грошовий депозит, внесений протягом періоду застосування тимчасових заходів, повинен відшкодовуватися і зобов'язання анулюватися якомога швидше.

20.5 У випадках, коли остаточне визначення є заперечувальним, будь-який грошовий депозит, внесений протягом періоду застосування тимчасових заходів, повинен відшкодовуватися і зобов'язання анулюватися якомога швидше.

20.6 За критичних обставин, коли стосовно певного субсидованого товару органи влади визначать, що протягом відносно короткого періоду часу було завдано шкоди, яку важко відшкодувати, в результаті масового імпорту товару, на який субсидії виплачувалися або надавалися не відповідно до положень ГАТТ 1994 та цієї Угоди, і коли з метою перешкодити повторному виникненню такої шкоди вважається за необхідне застосувати до такого імпорту компенсаційних мит, що мають зворотну силу, остаточні компенсаційні мита можуть накладатися на імпортні товари, які було ввезено для споживання не більше, ніж за 90 днів до застосування тимчасових заходів.

Стаття 21
Термін дії і перегляд компенсаційних мит та зобов'язань

21.1 Компенсаційне мито залишатиметься чинним лише стільки, скільки цього необхідно для того, щоб протидіяти субсидуванню, яке завдає шкоди.

21.2 Органи влади повинні переглядати необхідність продовжувати накладення мита, коли це виправдано, за власною ініціативою або, за умови, що з моменту накладення остаточного компенсаційного мита пройшов розумний період часу, на запит будь-якої заінтересованої сторони, яка надасть позитивну інформацію, що обгрунтовує необхідність перегляду. Заінтересовані сторони мають право вимагати від органів влади вивчення того, чи є продовження накладання мита необхідним для нейтралізації наслідків субсидування, чи було б виникнення або повторення шкоди вірогідним у разі відміни або зміни мита, або й того, й того. Якщо в результаті проведення перегляду відповідно до цього пункту органи влади визначать, що компенсаційне більше не є виправданим, його застосування повинно бути негайно припинено.

21.3 Незалежно від положень пунктів 1 і 2, будь-яке остаточне компенсаційне мито повинно відмінятися не пізніше, ніж у день, що настає через п'ять років після його накладення (або після його останнього перегляду відповідно до пункту 2, якщо цей перегляд охоплював як факт субсидування, так і завдання шкоди, або відповідно до цього пункту), якщо тільки органи влади не визначать у результаті перегляду, який відбудеться раніше такого дня з їх власної ініціативи, або перегляду на обгрунтовану вимогу, яку подано від виробників галузі вітчизняного виробництва або від їхнього імені за розумний період часу до такого дня, що відміна мита призвела б до продовження або повторного виникнення субсидування або шкоди.[52] Мито може залишатися чинним до отримання результатів такого перегляду.

21.4 Положення статті 12 стосовно доказів та процедури розслідування повинні застосовуватися до будь-якого перегляду, що проводиться відповідно до цієї статті. Будь-який такий перегляд повинен проводитися оперативно і за звичайних умов повинен завершуватися протягом 12 місяців з моменту порушення перегляду.

21.5 Положення цієї статті застосовуються mutatis mutandis до зобов'язань, що приймаються за статтею 18.

Стаття 22
Публічне повідомлення і пояснення винесених визначень

22.1 У випадку, коли органи влади мають достатні докази для обгрунтування порушення розслідування відповідно до статті 11, член або члени СОТ, товари яких піддаються такому розслідуванню, та інші заінтересовані сторони, відомі як такі органам розслідування, повинні бути поінформовані про це, для чого здійснюється публічне повідомлення.

22.2 Публічне повідомлення про порушення розслідування повинно містити або іншими чином надавати через окремий звіт[53] достатню інформацію про таке:

i) назву країни-експортера або країн-експортерів та назву товару, стосовно якого порушено розслідування;

ii) дату порушення розслідування;

iii) опис практики надання субсидії або субсидій, що підлягає розслідуванню;

iv) резюме факторів, на яких грунтується звинувачення у завданні шкоди;

v) адресу, на яку повинні надсилатися подання заінтересованих членів СОТ та заінтересованих сторін; а також

vi) термін, який надається заінтересованим членам СОТ та заінтересованим сторонам для доведення до відомості органів розслідування їхніх міркувань.

22.3 Публічне повідомлення повинно надаватися щодо будь-якого попереднього чи остаточного визначення, чи то стверджувального, чи заперечувального характеру, будь-якого рішення про прийняття зобов'язання від експортера відповідно до статті 18, про припинення такого зобов'язання, а також про припинення остаточного компенсаційного мита. Кожне таке повідомлення повинно містити, або іншим чином надавати через окремий звіт, досить докладне викладення виявлених фактів та висновків, яких дійшли органи розслідування з усіх фактичних та правових аспектів, які вони вважають суттєвими. Всі такі повідомлення та звіти повинні направлятися членові або членам СОТ, товари яких підпадають під таке визначення або зобов'язання, та іншим заінтересованим сторонам, відомим як такі.

22.4 Публічне повідомлення про накладення тимчасових заходів повинно містити, або іншим чином надавати через окремий звіт, досить докладне пояснення причини попереднього визначення факту наявності субсидії і шкоди, і повинно грунтуватися на фактичних і правових аспектах, які були основою для прийняття чи відхилення аргументів. Таке повідомлення або звіт повинно, зокрема, містити (при цьому належна увага повинна приділятися вимогам щодо захисту конфіденційної інформації):

i) назви постачальників або, коли це не є можливим з практичної точки зору, країн-постачальників, що розглядаються у справі;

ii) опис товару, який є достатнім для митних цілей;

iii) визначену суму субсидії та підставу, на якій було визначено факт наявності субсидії;

iv) міркування щодо визначення шкоди відповідно до статті 15;

v) основні причини, що викликали винесення визначення.

22.5 Публічне повідомлення про завершення або тимчасове припинення розслідування (у разі винесення визначення стверджувального характеру, яке передбачає накладання остаточного мита або прийняття зобов'язань від експортера) повинно містити, або іншим чином надавати через окремий звіт, всю відповідну інформацію з фактичних та правових аспектів, а також причини, що викликали накладення остаточних заходів або прийняття зобов'язання від експортера. При цьому належна увага повинна приділятися вимогам щодо захисту конфіденційної інформації. Зокрема, таке повідомлення або звіт повинні містити інформацію, зазначену у пункті 4, а також причини прийняття або відхилення аргументів або претензій, викладених заінтересованими членами СОТ та експортерами й імпортерами.

22.6 Публічне повідомлення про тимчасове або повне припинення розслідування, яке є наслідком прийняття зобов'язань від експортера відповідно до статті 18, повинно містити, або іншим чином надавати через окремий звіт, неконфіденційну частину такого зобов'язання.

22.7 Положення цієї статті застосовуються mutatis mutandis до порушення та припинення переглядів відповідно до статті 21, а також до рішень про застосування мит, що мають зворотну силу, відповідно до статті 20.

Стаття 23
Судовий перегляд

Кожний член СОТ, внутрішнє законодавство якого містить положення щодо заходів із застосування компенсаційних мит, повинен передбачити судові, арбітражні або адміністративні органи або процедури для, inter alia, оперативного перегляду адміністративних дій, що стосуються остаточних визначень і переглядів визначень у розумінні статті 21. Такі органи або процедури повинні бути незалежними від органів, відповідальних за винесення такого визначення або такий перегляд, і повинні надавати всім заінтересованим сторонам, що брали участь у адміністративних процедурах і прямо чи окремо підпадають під вплив адміністративних дій, можливість їх перегляду.

ЧАСТИНА VI: УСТАНОВИ

Стаття 24
Комітет з субсидій і компенсаційних заходів та допоміжні органи

24.1 Цією Угодою засновується Комітет з субсидій і компенсаційних заходів, який складається з представників від кожного з членів СОТ. Комітет обирає власного Голову і збирається на засідання не менше, ніж двічі на рік, а також у інших випадках, передбачених відповідними положеннями цієї Угоди, на запит будь-якого члена СОТ. Комітет виконує обов'язки, які доручаються йому за цією Угодою або членами СОТ; він надає членам можливість проводити консультації з будь-яких питань, що стосуються дії цієї Угоди або досягнення її цілей. Функції секретаріату Комітету виконує Секретаріат СОТ.

24.2 Комітет може засновувати будь-які допоміжні органи за необхідністю.

24.3 Комітет засновує Постійну групу експертів, яка складається з п'яти незалежних осіб, які є висококваліфікованими спеціалістами у галузі субсидій і торгівельних відносин. Експерти обираються Комітетом, і щороку одного з них замінюється. До ПГЕ із запитом про допомогу може звертатися спеціальна група експертів, як це передбачено у пункті 5 статті 4. Комітет також може звертатися до ПГЕ за консультаційними висновками щодо наявності та характеру будь-якої субсидії.

24.4 ПГЕ може отримувати консультації від будь-якого члена СОТ і надавати консультаційних висновків щодо характеру будь-якої субсидії, яку пропонує ввести член СОТ або яку він зберігає зараз. Такі консультаційні висновки є конфіденційними і не можуть використовуватися у процедурах, зазначених у статті 7.

24.5 При виконанні своїх функцій Комітет та будь-які його допоміжні органи можуть проводити консультації з будь-якими джерелами, які вважатимуть за необхідні, та запитувати інформацію з таких джерел. Проте перед тим, як Комітет або допоміжний орган запитують таку інформацію з джерела, яке знаходиться в межах юрисдикції члена СОТ, він повинен поінформувати такого члена.

ЧАСТИНА VII: ПОВІДОМЛЕННЯ І НАГЛЯД

Стаття 25
Повідомлення

25.1 Члени СОТ згодні з тим, що, без обмеження положень пункту 1 статті XVI ГАТТ 1994, їхні повідомлення про субсидії повинні надаватися не пізніше, ніж 30 червня кожного року, і бути у відповідності з положеннями пунктів 2 - 6.

25.2 Члени СОТ повинні повідомляти про будь-яку субсидію, як її визначено у пункті 1 статті 1, яка є адресною у розумінні статті 2, що вони надають або зберігають на своїх територіях.

25.3 Зміст повідомлення повинен бути достатньо конкретним для того, щоб інші члени СОТ мали змогу оцінити вплив на торгівлю програм надання субсидій, про які повідомляється, а також зрозуміти принципи їх функціонування. У цьому зв'язку, без обмеження змісту і форми анкети з субсидій[54], члени СОТ повинні забезпечити, щоб їхні повідомлення містили таку інформацію:

i) форма субсидії (наприклад, дотація, позика, податкова поступка тощо);

ii) обсяг субсидії на одиницю товару або, у випадках, коли це неможливо, загальний обсяг або щорічний обсяг, виділений на таку субсидію (за можливістю, із зазначенням середнього показника обсягу субсидії на одиницю товару у минулому році);

iii) стратегічні цілі та (або) мету надання субсидії;

iv) термін дії субсидії та (або) будь-які інші терміни часу, пов'язані з цим;

v) статистичні дані, що дозволяють оцінити вплив на торгівлю в результаті надання субсидій.

25.4 У випадках, коли у повідомленні не надається інформація по окремим пунктам пункту 3, пояснення повинно надаватися у самому повідомленні.

25.5 Якщо субсидії надаються на конкретні товари або конкретним секторам господарства, повідомлення повинно бути упорядкованим за товарами або секторами.

25.6 Члени СОТ, які вважають, що на їхній території не має заходів, які вимагають повідомлення відповідно до пункту 1 статті XVI ГАТТ 1994 та цієї Угоди, повинні поінформувати про це Секретаріат у письмовій формі.

25.7 Члени СОТ визнають, що повідомлення про будь-який захід не визначає ані його правового статусу за ГАТТ 1994 і цією Угодою, ані впливу за цією Угодою, ані характер самого заходу.

25.8 Будь-який член СОТ може у будь-який момент надати письмовий запит про інформацію щодо характеру та обсягів будь-якої субсидії, яку надає або зберігає інший член СОТ (зокрема будь-яку субсидію, зазначену у Частині IV), або про пояснення причин, з яких певний захід розглядався як такий, що не підлягає вимогам про повідомлення.

25.9 Члени СОТ, що отримують такий запит, повинні надавати таку інформацію якомога швидше і у зрозумілій формі, а також повинні бути готові надати на запит додаткову інформацію членові СОТ, що її вимагає. Зокрема, вони повинні надати достатньо докладний опис заходів з тим, щоб інші члени мали змогу оцінити їхню відповідність умовам цієї Угоди. Будь-який член СОТ, який вважає, що таку інформацію не було надано, може привернути до справи увагу Комітету.

25.10 Будь-який член, що вважає, що про який-небудь захід іншого члена, що має наслідки субсидії, не було повідомлено відповідно до положень пункту 1 статті XVI ГАТТ 1994 та цієї статті, може привернути до справи увагу такого іншого члена. Якщо про такий захід, що нібито є субсидією, не буде оперативно повідомлено після цього, такий член може сам довести такий захід до відома Комітету.

25.11 Члени СОТ повинні невідкладно звітувати до Комітету про всі попередні або остаточні дії, які вони застосовують у зв'язку з компенсаційними митами. Такі звіти повинні бути наявними в Секретаріаті і надаватися для перевірки іншим членам. Члени повинні також щопівроку подавати звіти про будь-які заходи щодо компенсаційних мит, які вони застосовували протягом попередніх шести місяців. Такі звіти подаються в погодженій стандартній формі.

25.12 Кожний член СОТ повинен повідомляти Комітет про a) те, які з його органів влади є повноважними для порушення і проведення розслідувань, зазначених у статті 11, і b) свої внутрішні процедури, які регулюють порушення та проведення таких розслідувань.

Стаття 26
Нагляд

26.1 Комітет вивчає нові і повні повідомлення, що подаються відповідно до пункту 1 статті XVI ГАТТ 1994 і пункту 1 статті 25 цієї Угоди, на спеціальних засіданнях, які проводяться кожні три роки. Повідомлення, що подаються у проміжку між такими засіданнями (оновлювані дані), вивчаються на кожному черговому засіданні Комітету.

26.2 Комітет вивчає звіти, що подаються відповідно до пункту 11 статті 25, на кожному черговому засіданні Комітету.

ЧАСТИНА VIII: КРАЇНИ-ЧЛЕНИ, ЩО РОЗВИВАЮТЬСЯ

Стаття 27
Спеціальний і диференційний режим країн-членів, що розвиваються

27.1 Члени СОТ визнають, що субсидії можуть відігравати важливу роль у програмах економічного розвитку країн-членів, що розвиваються.

27.2 Заборона пункту 1 "a" статті 3 не поширюється на:

a) країни-члени, що розвиваються, зазначені у додатку VII;

b) інші країни-члени, що розвиваються, протягом восьми років з моменту набрання чинності Угодою СОТ при виконанні умов пункту 4.

27.3 Заборона пункту 1b) статті 3 не поширюється на країни-члени, що розвиваються, протягом п'яти років, а на найменш розвинені країни-члени - протягом восьми років після набрання чинності Угодою СОТ.

27.4 Будь-яка країна-член, що розвивається, зазначена у пункті 2b), повинна відмінити свої експортні субсидії протягом восьми років, бажано у поступовий спосіб. Проте країна-член, що розвивається, не повинна збільшувати рівень експортних субсидій[55] і повинна відмінити їх протягом терміну, меншого, ніж термін, передбачений цим пунктом, коли використання таких експортних субсидій не відповідає потребам її розвитку. Якщо країна-член, що розвивається, вважає за необхідне застосовувати такі субсидії протягом терміну, більшого, ніж вісім років, вона повинна не менше, ніж за рік до закінчення такого терміну вступити у консультації з Комітетом, який визначить, чи є продовження цього терміну виправданим, вивчивши всі відповідні економічні, фінансові потреби та потреби у розвитку такої країни-члена, що розвивається. Якщо Комітет визначить, що продовження терміну є виправданим, заінтересована країна-член, що розвивається, повинна проводити щорічні консультації з Комітетом з тим, щоб визначати необхідність у подальшому збереженні субсидій. Якщо такого визначення Комітетом зроблено не буде, країна-член, що розвивається, повинна відмінити експортні субсидії, що залишилися, протягом двох років після закінчення останнього дозволеного періоду.

27.5 Країна-член, що розвивається, яка досягла експортної конкурентоспроможності по певному товару, повинна відмінити свої експортні субсидії на такий товар (товари) протягом терміну у два роки. Проте для країни-члена, що розвивається, яку зазначено у Додатку VII і яка досягла експортної конкурентоспроможності по одному або більшій кількості товарів, експортні субсидії будуть відмінятися поступово протягом терміну у вісім років.

27.6 Експортна конкурентоспроможність по певному товару існує тоді, коли експорт цього товару з країни-члена, що розвивається, досяг частки принаймні в 3,25 відсотків у світовій торгівлі цим товаром за два календарні роки поспіль. Наявність експортної конкурентоспроможності встановлюється або "a" на підставі повідомлення країни-члена, що розвивається, яка досягла експортної конкурентоспроможності, або "b" на підставі розрахунків, здійснених Секретаріатом на запит будь-якого члена СОТ. Для цілей цього пункту, товар визначається як назва розділу Номенклатури Гармонізованої системи. Комітет повинен переглянути дію цього положення через п'ять років після набрання чинності Угодою СОТ.

27.7 Положення статті 4 не поширюється на країну-член, що розвивається, у разі експортних субсидій, що знаходяться відповідно до положень пунктів 2 - 5. Положеннями, що застосовуються у такому разі, повинні бути положення статті 7.

27.8 У розумінні пункту 1 статті 6 не вважатиметься, що субсидія, яку надає країна-член, що розвивається, завдає серйозної шкоди, як її визначено у цій Угоді. Така серйозна шкода, де це можливо згідно з умовами пункту 9, повинна бути доведена позитивними доказами, відповідно до положень пунктів 3 - 8 статті 6.

27.9 Стосовно субсидій, що дають підставу для ужиття заходів, які надаються або зберігаються країною-членом, що розвивається, за виключенням тих, що зазначені у пункті 1 статті 6, заходи не може бути дозволено або вжито відповідно до статті 7, якщо тільки не буде виявлено факту анулювання або заподіювання шкоди тарифним поступкам або іншим зобов'язанням за ГАТТ 1994, який є результатом такої субсидії і має наслідком витіснення або перешкодження імпорту подібних товарів іншого члена СОТ на ринок субсидуючої країни-члена, що розвивається, або якщо не завдається шкоди галузі вітчизняного виробництва на ринку імпортуючого члена СОТ.

27.10 Будь-яке розслідування з компенсаційних мит щодо товару, який походить з країни-члена, що розвивається, повинно бути припинено відразу після того, як відповідні органи визначать, що:

a) загальний рівень субсидій, що надаються по такому товару, не перевищує 2 відсотка від його вартості у розрахунку на одиницю товару;

b) обсяг субсидованого імпорту становить менше, ніж 4 відсотка від загального обсягу імпорту подібного товару до країни імпортуючого члена СОТ, якщо тільки сукупний імпорт з країн-членів, що розвиваються, частка кожного з яких у загальному імпорті становить менше, ніж 4 відсотка, разом не перевищує 9 відсотків від загального імпорту подібного товару до країни імпортуючого члена СОТ.

27.11 Для тих країн-членів, що розвиваються, зазначених у пункті 2b), які відмінили експортні субсидії до закінчення терміну у вісім років з моменту набрання чинності Угодою СОТ, а також для країн-членів, що розвиваються, які зазначено у Додатку VII, обсяг субсидій, зазначений у пункті 10(a) становить 3 відсотка, а не 2 відсотка. Це положення застосовується, починаючи з дня повідомлення Комітету про скасування експортних субсидій, і діє стільки, скільки та країна-член, що розвивається, яка надсилає повідомлення, не надає експортних субсидій. Це положення втрачає силу через вісім років після набрання чинності Угодою СОТ.

27.12 При будь-якому визначенні de minimis згідно з пунктом 3 статті 15 застосовуються положення пунктів 10 і 11 цієї статті.

27.13 Положення Частини III не застосовуються до прямого списання боргів, субсидій на покриття соціальних витрат, у якій би формі вони не здійснювалися, зокрема відмову уряду від доходів та інший переказ зобов'язань, коли такі субсидії надаються в рамках програми приватизації в країні-члені, що розвивається, і прямо прив'язані до неї, за умови, що і сама програма, і відповідні субсидії здійснюються протягом обмеженого періоду часу, про них повідомлено Комітет, і що результатом програми є приватизація відповідного підприємства.

27.14 На запит заінтересованого члена СОТ Комітет здійснює перегляд конкретної практики надання експортних субсидій країнами-членами, що розвиваються, з метою виявлення того, чи відповідає така практика потребам розвитку такої країни.

27.15 На запит заінтересованої країни-члена, що розвивається, Комітет здійснює перегляд конкретного компенсаційного заходу з метою виявлення того, чи відповідає він положенням пунктів 10 і 11 у тому вигляді, у якому вони застосовуються до такої країни-члена, що розвивається.

ЧАСТИНА IX: ПЕРЕХІДНІ ДОМОВЛЕНОСТІ

Стаття 28
Існуючі програми

28.1 Програми надання субсидій, які було започатковано на території будь-якого члена до того, як ним було підписано Угоду СОТ, і які не відповідають положенням цієї Угоди, повинні бути:

a) доведені до відома Комітету не пізніше, ніж через 90 днів після набрання чинності Угодою СОТ для такого члена; і

b) приведені у відповідність до положень цієї Угоди протягом трьох років після набрання чинності Угодою СОТ для такого члена, а до цього вони не підпадають під дію Частини II;

28.2 Жодний з членів не має права продовжувати термін дії будь-якої такої програми, і жодну з таких програм не може бути поновлено після її закінчення.

Стаття 29
Перехід до ринкової економіки

29.1 Члени, що знаходяться у процесі переходу від планової централізованої економіки до ринкової економіки вільного підприємництва, можуть застосовувати програми і заходи, які є необхідними для такого переходу.

29.2 Програми надання субсидій такими членами, які підпадають під дію статті 3 і про які повідомляється відповідно до пункту 3, повинні бути відмінені або приведені у відповідність до Статті 3 протягом періоду семи років після набрання чинності Угодою СОТ. У такому разі стаття 4 не застосовується. Крім того, протягом того самого періоду:

a) програми надання субсидій, що підпадають під дію пункту 1d) статті 6, не вважатимуться за такі, що дають підстави для ужиття заходів за статтею 7;

b) стосовно інших субсидій, що дають підстави для ужиття заходів, застосовуються положення пункту 9 статті 27.

29.3 Про програми надання субсидій, що підпадають під дію статті 3, Комітету повинно надаватися повідомлення у найближчий час після набрання чинності Угодою СОТ. Подальші повідомлення про такі субсидії можуть робитися через термін до двох років після набрання чинності Угодою СОТ.

29.4 За виняткових обставин, Комітет може дозволити членам СОТ, зазначеним у пункті 1, відступати від програм та заходів, про які вони повідомили, а також від часових рамок, за умови, що це вважається за необхідне для процесу переходу до ринкової економіки.

ЧАСТИНА X: ВИРІШЕННЯ СПОРІВ

Стаття 30

До консультацій і вирішення спорів, що виникають в рамках дії цієї Угоди, застосовуються положення Статей XXII і XXIII ГАТТ 1994 у тому вигляді, у якому вони розроблені й застосовуються за Домовленістю про вирішення спорів, за винятком випадків, коли цією Угодою передбачено інше.

ЧАСТИНА XI: ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 31
Тимчасове застосування

Положення пункту 1 статті 6 та положення статей 8 і 9 застосовуються протягом п'яти років, починаючи з дня набрання чинності Угодою СОТ. Не пізніше, ніж за 180 днів до закінчення цього періоду, Комітет повинен переглянути дію зазначених положень з метою визначення необхідності подальшого їх застосування у теперішній або зміненій формі.

Стаття 32
Інші прикінцеві положення

32.1 Проти субсидії іншого члена СОТ не може бути застосовано жодних конкретних дій, крім тих, що відповідають положенням ГАТТ 1994 у тому вигляді, у якому вони тлумачаться цією Угодою.[56]

32.2 Стосовно будь-яких положень цієї Угоди не може бути зроблено застережень без згоди інших членів СОТ.

32.3 При дотриманні умов пункту 4, положення цієї Угоди застосовуються до розслідувань і переглядів існуючих заходів, які порушуються відповідно до звернень, які зроблено на день набрання чинності або після набрання чинності Угодою СОТ для члена СОТ.

32.4 Для цілей пункту 3 статті 21, існуючі компенсаційні заходи вважаються накладеними у день, що настає не пізніше, ніж день набрання чинності для члена СОТ Угодою СОТ, за винятком випадків, коли чинне внутрішнє законодавство члена на цей день вже включало застереження такого роду, як передбачено у пункті 3 статті 21.

32.5 Кожний член СОТ повинен ужити всіх необхідних заходів загального або окремого характеру з тим, щоб забезпечити не пізніше, ніж на день набрання для нього чинності Угодою СОТ, відповідність своїх законів, нормативних актів та адміністративних процедур положенням цієї Угоди, як вони можуть застосовуватися до такого члена.

32.6 Кожний член повинен інформувати Комітет про будь-які зміни у своїх законах та нормативних актах, які стосуються цієї Угоди, а також про зміни у застосуванні таких законів і нормативних актів.

32.7 Комітет щорічно переглядає виконання і дію цієї Угоди, зважаючи на її цілі. Комітет щорічно інформує Раду з торгівлі товарами про події, що відбулися протягом періоду, який охоплюється такими переглядами.

32.8 Додатки до цієї Угоди складають її невід'ємну частину.




Додаток I

НАОЧНИЙ ПЕРЕЛІК ЕКСПОРТНИХ СУБСИДІЙ

a) Надання урядами прямих субсидій фірмам або галузі вітчизняного виробництва залежно від показників експорту.

b) Програми утримання валюти або будь-яка інша практика, яка включає виплату премій по експорту.

c) Внутрішні розцінки на транспортування і фрахт при експортних відвантаженнях, що надаються або встановлюються на умовах, більш вигідних, ніж при відвантаженнях всередині країни.

d) Надання урядам або їхніми органами, прямо чи непрямо через затверджені урядом програми, імпортованих або вітчизняних товарів або послуг для використання у виробництві експортних товарів на умовах, більш вигідних, ніж при наданні подібних або безпосередньо конкурентних товарів або послуг для виробництва товарів для внутрішнього споживання, якщо (у разі товарів) такі умови є більш вигідними, ніж комерційні умови, доступні[57] їхнім експортерам на світовому ринку.

e) Повне або часткове звільнення, зменшення або відстрочка (що безпосередньо стосуються експорту) прямих податків[58] або соціальних виплат, що виплачуються або повинні виплачуватися промисловим або комерційним підприємством[59].

f) Спеціальні відрахування, прямо пов'язані з експортом або його показниками, які перевищують відрахування, що надаються стосовно виробництва для внутрішнього споживання, і які застосовуються при розрахунку бази для нарахування прямих податків.

g) Звільнення від сплати або зменшення непрямих податків[58] стосовно виробництва та розподілу експортних товарів, якщо воно перевищує таке звільнення або зменшення стосовно виробництва та розподілу подібних товарів, що продаються для внутрішнього споживання.

h) Звільнення від сплати, зменшення або відстрочка кумулятивних непрямих податків попередньої стадії[58] на товари або послуги, що використовуються у виробництві експортних товарів, якщо воно перевищує таке звільнення, зменшення або відстрочку подібних кумулятивних непрямих податків попередньої стадії на товари або послуги, що використовуються у виробництві подібних товарів, що продаються для внутрішнього споживання; однак, за умови, що звільнення, зменшення або відстрочка кумулятивних непрямих податків попередньої стадії для експортних товарів може застосовуватися навіть тоді, коли воно не застосовується для подібних товарів, що продаються для внутрішнього споживання, якщо кумулятивні непрямі податки попередньої стадії стягуються з матеріалів, які споживаються у виробництві експортного товару (з нормальною поправкою на відходи)[60]. Цей пункт повинен тлумачитися відповідно до інструкцій зі споживання матеріалів у виробничому процесі, що містяться у Додатку II.

i) Зменшення або повернення імпортних зборів[58], яке перевищує таке зменшення або повернення імпортних зборів, які стягуються з імпортованих матеріалів, що споживаються у виробництві експортного товару (з нормальною поправкою на відходи); однак, за умови, що в окремих випадках фірма може використати певну кількість вітчизняних матеріалів, які є рівноцінними імпортованим (або мають таку саму якість і характеристики) у якості їх замінювача з тим, щоб скористатися цим положенням, якщо імпортні і відповідні експортні операції здійснюються протягом розумного періоду часу, який не перевищує два роки. Цей пункт тлумачиться відповідно до інструкцій зі споживання матеріалів у виробничому процесі, що містяться у Додатку II, та інструкцій щодо визначення систем повернення імпортних зборів як експортних субсидій, що містяться у Додатку III.

j) Надання урядами (або спеціальними установами, що контролюються урядами) програм гарантування або страхування експортних кредитів, програм страхування або гарантування від збільшення витрат на експортовані товарів або програм страхування від ризику зміни валютного курсу за привілейованими ставками, які недостатні для того, щоб покрити довгострокові операційні видатки та збитки за цими програмами.

k) Надання урядами (або спеціальними установами, що контролюються урядами і підпорядковуються їм) експортних кредитів за ставками, нижчими, ніж ставки, за якими їм фактично доводиться плати за використання таких коштів (або довелося б платити, якби вони позичали такі кошти на міжнародних ринках капіталу на такий самий термін і на таких самих інших умовах кредитування, а також якби ці кошти було деноміновано у тій самій валюті, що й експортні кредити), або повна чи часткова виплата ними витрат, які несуть експортери або фінансові установи при отриманні кредитів, якщо це використовується для забезпечення суттєвої переваги в плані умов надання експортних кредитів.

Проте за умови, що член СОТ є стороною міжнародного зобов'язання щодо офіційних експортних кредитів, у якому сторонами є принаймні дванадцять первісних членів цієї Угоди станом на 1 січня 1979 р. (або зобов'язання його наступника, яке затверджено цими первісними членами), або якщо на практиці член застосовує положення про процентні ставки з відповідного зобов'язання, практика надання експортних кредитів, що відповідає цим положенням, не вважається експортною субсидією, заборонюваною цією Угодою.

l) Будь-які інші витрати за рахунок держави, які є експортною субсидією у розумінні статті XVI ГАТТ 1994.




Додаток II

ІНСТРУКЦІЇ ЗІ СПОЖИВАННЯ МАТЕРІАЛІВ У ВИРОБНИЧОМУ ПРОЦЕСІ[61]

I

1. Програми часткової компенсації непрямих податків можуть дозволяти звільнення від сплати, зменшення або відстрочку кумулятивних непрямих податків попередньої стадії, які стягуються з матеріалів, що споживаються у виробництві експортного товару (з нормальною поправкою на відходи). Таким самим чином програми повернення можуть дозволяти зменшення або повернення імпортних зборів, які стягуються з матеріалів, що споживаються у виробництві експортного товару (з нормальною поправкою на відходи).

2. У пунктах h) та i) Наочного переліку експортних субсидій у Додатку I до цієї Угоди міститься посилання на термін "матеріали, що споживаються у виробництві експортного товару". Відповідно до пункту h) програми часткової компенсації непрямих податків можуть являти собою експортну субсидію у тій мірі, у якій вони призводять до звільнення від сплати, зменшення або відстрочки кумулятивних непрямих податків попередньої стадії понад суму таких податків, які реально стягуються з матеріалів, що споживаються у виробництві експортного товару. Відповідно до пункту i) програми повернення імпортних зборів можуть являти собою експортну субсидію у тій мірі, у якій вони призводять до зменшення або повернення імпортних зборів понад суму таких зборів, які реально стягуються з матеріалів, що споживаються у виробництві експортного товару. Обидва пункти передбачають, що у висновках щодо споживання матеріалів у виробництві експортного товару повинна робитися нормальна поправка на відходи. Пункт i) також передбачає заміщення імпортних матеріалів, де це необхідно.

II

При вивченні питання споживання матеріалів у виробництві експортного товару, як частини розслідування з компенсаційних мит відповідно до цієї Угоди, органи розслідування повинні виходи з таких принципів:

1. Коли стверджується, що нібито шляхом програми часткової компенсації непрямих податків або програми повернення імпортних зборів надається експортна субсидія завдяки перевищенню обсягів компенсації непрямих податків або обсягів повернення зборів, що їх стягнено з матеріалів, які споживаються у виробництві експортного товару, органи розслідування повинні спершу визначити, чи має і чи застосовує уряд експортуючого члена систему або процедуру для підтвердження того, які матеріали споживаються у виробництві експортного товару і у якій кількості. Якщо буде визначено, що така система або процедура застосовується, то органи розслідування повинні вивчити цю систему або процедуру з тим, щоб виявити, чи вона є обгрунтованою, ефективною для досягнення цієї мети, і заснованою на загальновизнаній комерційній практиці у країні експорту. Органи розслідування можуть визначити за необхідне провести відповідно до пункту 6 статті 12 певні практичні перевірки з метою підтвердження коректності інформації і підтвердження того, що така система або процедура застосовується ефективно.

2. У разі, коли така процедура відсутня, є необгрунтованою, або встановлена і вважається обгрунтованою, але не застосовується або застосовується неефективно, експортуючий член СОТ повинен провести подальше вивчення фактичних витрат на матеріали для визначення того, чи мало місце перевищення виплат. Якщо органи розслідування вважатимуть це за необхідне, подальше вивчення проводитиметься відповідно до пункту 1.

3. Органи розслідування повинні розглядати матеріали як такі, що фізично входять до товару, який виробляється, якщо такі товари використовуються у виробничому процесі і є фізично присутніми у експортованому товарі. Члени відзначають, що матеріал не обов'язково повинен бути присутнім у кінцевому товарі у тій формі, у якій він поступає до виробничого процесу.

4. При визначенні кількості окремого матеріалу, що використовується у виробництві експортного товару, повинна братися до уваги "нормальна поправка на відходи", а такі відходи повинні розглядатися як спожиті у виробництві експортного товару. Термін "відходи" стосується до тієї частки певного матеріалу, яка не виконує самостійної функції у виробничому процесі, не споживається у виробництві експортного товару (зокрема, з причин неефективності такого використання), а також не відновлюється, не використовується і не продається тим самим виробником.

5. При визначенні органами розслідування того, чи є заявлена поправка на відходи "нормальною", вони повинні зважати на виробничий процес, середній досвід галузі в країні експорту, а також інші технічні показники, які є необхідними. Орган розслідування повинен мати на увазі, що важливим є визначення того, чи органи влади експортуючого члена СОТ коректно розрахували обсяг відходів, коли такий обсяг підлягає включенню до часткової компенсації або зменшення податків або мит.




Додаток III

ІНСТРУКЦІЇ ЩОДО ВИЗНАЧЕННЯ СИСТЕМ ПОВЕРНЕННЯ ІМПОРТНИХ ЗБОРІВ ЯК ЕКСПОРТНИХ СУБСИДІЙ

I

Системи повернення імпортних зборів можуть дозволяти відшкодування або повернення імпортних зборів з матеріалів, які споживаються у виробничому процесі іншого товару, і у випадках, коли експорт цього останнього товару містить вітчизняні матеріали, які мають такі самі якість і характеристики, що й імпортні матеріали, що вони їх заміщують. Відповідно до пункту i) Наочного переліку експортних субсидій (Додаток I) системи повернення імпортних зборів при заміщенні імпортних матеріалів вітчизняними можуть являти собою експортну субсидію у тій мірі, у якій вони призводять до надмірного повернення імпортних зборів, які було початково стягнуто з матеріалів, для яких вимагається повернення імпортних зборів.

II

При вивченні будь-якої системи повернення імпортних зборів при заміщенні імпортних матеріалів як частини розслідування з компенсаційних мит відповідно до цієї Угоди, органи розслідування повинні виходи з таких принципів:

1. У пункті i) Наочного переліку зазначено, що матеріали з вітчизняного ринку можуть заміщувати імпортні матеріали при виробництві товару на експорт, за умови, що такі матеріали дорівнюють у кількості заміщуваним імпортним матеріалам і мають такі самі якість і характеристики. Важливою є наявність системи або процедури перевірки, оскільки вона дозволяє урядові експортуючого члена СОТ підтвердити і довести, що кількість матеріалів, для яких вимагається повернення імпортних зборів, не перевищує кількість подібних товарів, що експортуються, у якій би то не було формі, і що надмірного повернення імпортних зборів, які було початково стягнуто з матеріалів, для яких вимагається їх повернення, немає.

2. У випадку, коли стверджується, що в результаті дії системи повернення імпортних зборів надається субсидія, органи розслідування повинні спершу визначити, чи має і чи застосовує уряд експортуючого члена систему або процедуру перевірки. Якщо буде визначено, що така система або процедура застосовується, то органи розслідування повинні вивчити ці процедури перевірки, щоб виявити, чи вони є обгрунтованими, ефективними для досягнення цієї мети, і заснованими на загальновизнаній комерційній практиці у країні експорту. У тому разі, якщо буде виявлено, що такі процедури відповідають цим вимогам і застосовуються ефективно, вважатиметься, що субсидії не надається. Органи розслідування можуть визначити за необхідне провести відповідно до пункту 6 статті 12 певні практичні перевірки з метою підтвердження коректності інформації і підтвердження того, що процедури перевірки застосовуються ефективно.

3. У разі, коли такі процедури перевірки відсутні, є необгрунтованими, або встановлені і вважаються обгрунтованими, але не застосовуються або застосовуються неефективно, можливою є наявність субсидії. У таких випадках експортуючий член СОТ повинен провести подальше вивчення, яке грунтується на реальних господарських операціях, для визначення того, чи мало місце перевищення виплат. Якщо органи розслідування вважатимуть це за необхідне, подальше вивчення проводитиметься відповідно до пункту 2.

4. Наявність положення про повернення імпортних зборів при заміщенні імпортних матеріалів, відповідно до якого експортерам дозволяється обирати конкретні імпортні поставки, по яким вони вимагають повернення імпортних зборів, само по собі не повинно вважатися як надання субсидії.

5. Вважатиметься, що повернення імпортних зборів перевищено у розумінні пункту i), якщо уряди виплачують відсотки на будь-які грошові кошти, які відшкодовуються ними за їхніми програмами повернення імпортних зборів, при цьому перевищенням вважається сума відсотків, яку фактично виплачено або яка підлягає виплаті.




Додаток IV

РОЗРАХУНОК ЗАГАЛЬНОГО ОБСЯГУ СУБСИДУВАННЯ ВІД ВАРТОСТІ ТОВАРУ (ПУНКТ 1 (a) СТАТТІ 6)[62]

1. Будь-який розрахунок суми субсидії для цілей пункту 1 "a" статті 6 повинен бути виражений у видатках уряду, що надає субсидію.

2. За винятком випадків, передбачених пунктами 3 - 5, при визначенні того, чи загальний рівень субсидування перевищує 5 відсотків вартості товару, вартість товару розраховується як загальна вартість продажу, здійсненого фірмою-отримувачем[63] за останній період у 12 місяців, за який наявні дані про продаж і який передує періоду надання субсидії.[64]

3. У випадках, коли субсидію пов'язано з виробництвом або продажем певного товару, вартість товару розраховується як загальна вартість продажу цього товару, здійсненого фірмою-отримувачем за останній період у 12 місяців, за який наявні дані про продаж і який передує періоду надання субсидії.

4. У будь-якому разі, коли фірма-отримувач знаходиться на початковому етапі становлення, вважатиметься, що серйозна шкода присутня тоді, коли загальний рівень субсидування перевищує 15 відсотків від загальної суми інвестованих коштів. Для цілей цього пункту, початковий етап становлення не повинен виходити за рамки першого року виробництва.[65]

5. У випадку, якщо фірма-отримувач розташована у країні з інфляційною економікою, вартість товару розраховується як загальна вартість продажу (або вартість продажу відповідного товару, якщо субсидію прив'язано до його продажу), здійсненого фірмою-отримувачем за попередній календарний рік, індексованого на рівень інфляції за 12 місяців, що передують місяцю, у який було надано субсидію.

6. При визначенні загального рівня субсидування за певний рік субсидії, що надавалися за різними програмами і різними органами на території члена СОТ, повинні сумуватися.

7. Субсидії, що надавалися до набрання чинності Угодою СОТ, вигоди від яких стосуються майбутнього виробництва, повинні включатися до загального рівня субсидування.

8. Субсидії, що не дають підстави для вжиття заходів, відповідно до положень цієї Угоди, при розрахунку обсягу субсидії для цілей пункту 1 "a" статті 6 не включаються.




Додаток V

ПРОЦЕДУРИ ЩОДО ОТРИМАННЯ ІНФОРМАЦІЇ СТОСОВНО СЕРЙОЗНОЇ ШКОДИ

1. Кожний член СОТ повинен співробітничати в наданні доказів, які розглядаються спеціальною групою експертів у ході процедур згідно з пунктами 4 і 6 статті 7. Сторони спору та будь-яка третя заінтересована країна-член СОТ відразу після звернення до положень пункту 4 статті 7 повинні повідомити ДСБ про організацію, відповідальну за застосування цього положення на їхній території, а також про процедури, які використовуватимуться для виконання запитів на інформацію.

2. У випадках, коли справи передаються до ДСБ відповідно до пункту 4 статті 7, ДСБ повинен за вимогою порушити процедуру з отримання такої інформації від уряду члена СОТ, що надає субсидію, яка є необхідною для встановлення факту субсидування та його обсягу, загальної вартості продажу, здійсненого субсидованими фірмами, а також інформації, необхідної для того, щоб проаналізувати несприятливі наслідки, які викликано імпортом субсидованого товару.[66] Цей процес може включати за мірою необхідності надання запитів урядові члена СОТ, що надає субсидію, і урядові члена СОТ, що звертається зі скаргою, з метою збору інформації, а також прояснення і уточнення інформації, яку мають сторони спору завдяки процедурам повідомлення, передбаченим у Частині VII.[67]

3. У випадку виникнення наслідків для ринків третьої країни сторона спору може зібрати інформацію (у тому числі шляхом надання запитів урядові третьої країни-члена СОТ) яка є необхідною для аналізу несприятливих наслідків і яку іншим розумним чином неможливо отримати від члена СОТ, що звертається зі скаргою, або члена СОТ, що надає субсидію. Цю вимогу необхідно застосовувати таким чином, щоб надто не обтяжувати третю країну-члена. Зокрема, така країна-член не зобов'язана робити аналіз ринку або цін спеціально для цих цілей. Інформація, яку необхідно надавати, - це інформація, яка вже є в наявності, або може бути швидко отримана цим членом (наприклад, останні статистичні дані, які вже було зібрано відповідними статистичними службами, але ще не було опубліковано, митні дані стосовно імпорту та задекларованих вартостей відповідних товарів тощо). Проте, якщо сторона спору вдається до аналізу ринку за свій власний кошт, органи влади третьої країни-члена повинні сприяти у виконанні цього завдання особі або фірмі, що здійснює такий аналіз, і такій фірмі повинен надаватися доступ до всієї інформації, яка зазвичай не зберігається урядом у конфіденційності.

4. ДСБ призначає представника, що виконує функцію сприяння у процесі збору інформації. Єдиною метою діяльності представника є забезпечення вчасного отримання інформації, яка є необхідною для сприяння у оперативності подальшого багатостороннього розгляду спору. Зокрема, представник може пропонувати шляхи найбільш ефективного подання запитів на необхідну інформацію, а також сприяти співробітництву сторін.

5. Процес збору інформації, описаний у пунктах 2 - 4, повинен бути завершений протягом 60 днів з того дня, коли справу було передано до ДСБ відповідно до пункту 4 статті 7. Інформація, отримана у цьому процесі, повинна подаватися до спеціальної групи експертів, заснованої ДСБ відповідно до положень Частини X. Ця інформація повинна включати, inter alia, дані стосовно суми субсидії, про яку йдеться (і за можливістю вартість загального продажу, здійсненого субсидованими фірмами), ціни на субсидований товар, ціни на несубсидований товар, ціни інших постачальників на ринку, зміни у пропозиції субсидованого товару на відповідному ринку, а також зміну часток ринку. Вона також повинна включати спростовуючі докази, а також таку додаткову інформацію, яку спеціальна група експертів вважатиме за необхідну у ході винесення своїх висновків.

6. Якщо член СОТ, що надає субсидію, та (або) третя країна-член СОТ не беруть участі в співробітництві зі збору інформації, член СОТ, що звертається зі скаргою, подає свою справу про завдання серйозної шкоди, що грунтується на доказах, йому доступних, разом з фактами і обставинами відмови в співробітництві з боку члена СОТ, що надає субсидію, та (або) третьої країни-члена СОТ. Якщо інформацію не було отримано через відмову в співробітництві з боку члена СОТ, що надає субсидію, та (або) третьої країни-члена СОТ, спеціальна група може винести висновки, грунтуючись через необхідність на всій іншій доступній інформації.

7. При винесенні визначення спеціальна група експертів повинна робити несприятливі висновки з фактів відмови в співробітництві з боку будь-якої сторони, що причетна до процесу збору інформації.

8. При винесенні визначення щодо використання наявної інформації або винесенні несприятливих висновків, спеціальна група експертів повинна брати до уваги поради представника ДСБ, якого призначено відповідно до пункту 4, щодо доцільності будь-яких запитів про інформацію та зусиль, які здійснили сторони для того, щоб задовільнити ці запити у дусі співробітництва і оперативним чином.

9. Ніщо у процесі збору інформації не обмежує можливості спеціальної групи експертів вимагати такої додаткової інформації, яку вона вважає важливою для належного розв'язання спору, і яка не вимагалася або не надавалася належним чином у процесі збору інформації. Проте за звичайних обставин спеціальна група експертів не повинна вимагати додаткової інформації для винесення висновків тоді, коли така інформація підтримувала б позицію однієї із сторін, а відсутність такої інформації є результатом необгрунтованої відмови в співробітництві в процесі збору інформації з боку цієї сторони.




Додаток VI

ПРОЦЕДУРИ РОЗСЛІДУВАННЯ НА МІСЦІ ВІДПОВІДНО ДО ПУНКТУ 6 СТАТТІ 12

1. Після порушення розслідування органи влади експортуючого члена СОТ та фірми, про яких відомо, що вони причетні до цієї справи, повинні інформуватися про намір провести розслідування на місці.

2. Якщо за виняткових обставин є намір включити неурядових експертів до групи розслідування, такі фірми і органи влади експортуючого члена СОТ також повинні бути поінформовані. Такі неурядові експерти повинні підлягати санкціям за порушення вимог щодо конфіденційності.

3. Нормальною практикою повинно бути отримання прямої згоди відповідних фірм у країні експортуючого члена СОТ перед остаточним призначенням їх відвідання.

4. Як тільки отримано згоду відповідних фірм, органи розслідування повинні повідомити органам влади експортуючого члена СОТ назви та адреси фірм, які буде відвідано, та погоджені дати відвідання.

5. Таким фірмам перед відвіданням повинно надаватися завчасне повідомлення.

6. Відвідання з метою пояснення анкет повинні здійснюватися лише на запит фірми-експортера. У випадку отримання такої вимоги органи розслідування можуть надати себе у розпорядження фірми; таке відвідання може бути здійснено лише, якщо a) органи влади імпортуючого члена СОТ повідомлять представників уряду такого члена СОТ і b) останній не заперечуватиме проти відвідання.

7. Оскільки основною метою розслідування на місці є перевірка наданої інформації та отримання додаткових відомостей, воно повинно проводитися після отримання відповідей, якщо тільки фірма не погодиться на протилежне, а уряд експортуючого члена СОТ буде поінформований органами розслідування про заплановане відвідання і не заперечуватиме проти нього; крім того, нормальною практикою повинно бути повідомлення відповідних фірм перед відвіданням про загальний характер інформації, що підлягає перевірці, та про додаткову інформацію, яку необхідно надати; проте це не виключає запитів на місці про надання додаткових відомостей у світлі отриманої інформації.

8. Відповіді на запити або запитання від органів влади або фірм експортуючого члена СОТ, які є суттєвими для успішного проведення розслідування на місці, повинні за можливістю надаватися до того, як відбудеться відвідання.




Додаток VII

КРАЇНИ-ЧЛЕНИ, ЩО РОЗВИВАЮТЬСЯ, ЯКІ ЗАЗНАЧЕНО У ПУНКТІ 2 "A" СТАТТІ 27

Країнами-членами, що розвиваються, які не підпадають під дію положень пункту 1 "a" статті 3 відповідно до умов пункту 2 "a" статті 27, є:

a) Найменш розвинені країни, визначені як такі Організацією Об'єднаних Націй, які є членами СОТ.

b) Кожна з нижченаведених країн, що розвиваються, які є членами СОТ, підпадатиме під дію положень, які застосовуються до інших країн-членів СОТ, що розвиваються, відповідно до пункту 2b) статті 27, коли показник ВНП на душу населення досягатиме 1000 доларів США за рік[68]: Болівія, Камерун, Конго, Кот-д'Івуар, Домініканська Республіка, Єгипет, Гана, Гватемала, Гайана, Індія, Індонезія, Кенія, Марокко, Нікарагуа, Нігерія, Пакістан, Філіппіни, Сенегал, Шрі-Ланка та Зімбабве.

__________

[1] Відповідно до положень статті XVI ГАТТ 1994 (Примітка до статті XVI) і положень Додатків I - III цієї Угоди звільнення експортованого товару від мит або податків, якими обкладається подібний товар, коли він призначений для внутрішнього споживання, або зменшення таких мит або податків у обсягах, що не перевищують нарахованої суми, не вважаються субсидією.

[2] Об'єктивні критерії та умови у тому значенні, у якому цей термін використовується в цій Угоді, означають критерії та умови, які є нейтральними, не надають переваги одним підприємствам над іншими і є економічними за характером і горизонтальними за застосуванням, як, наприклад, кількість працівників або обсяг підприємства.

[3] Стосовно цього, зокрема, повинна братися до уваги інформація про частоту, з якою відмовляють у зверненнях за субсидією чи задовільняють такі звернення, а також причини прийняття таких рішень.

[4] Ця норма виконується при наявності факту, що надання субсидії, хоч воно законодавчо і не обумовлено показниками експорту, насправді є прив'язаним до фактичного або очікуваного обсягу експорту або доходів від нього. Лише той факт, що субсидія надається підприємствам, що займаються експортом, не може бути підставою для того, щоб вважати її експортною субсидією у розумінні цього положення.

[5] Заходи, зазначені у Додатку I як такі, що не створюють експортних субсидій, не забороняються цим або будь-яким іншим положенням цієї Угоди.

[6] Будь-який з періодів часу, зазначений у цій статті, може бути продовжений за взаємною домовленістю.

[7] Яка засновується відповідно до статті 24.

[8] Якщо протягом цього терміну засідання ДСБ не призначено, то таке засідання повинно бути проведено спеціально для цієї цілі.

[9] Вважається, що цей вислів не дозволяє ужиття непропорційних контрзаходів у контексті того, що субсидії, про які йдеться у цих положеннях, заборонено.

[10] Вважається, що цей вислів не дозволяє ужиття непропорційних контрзаходів у контексті того, що субсидії, про які йдеться у цих положеннях, заборонено.

[11] Термін "завдання шкоди галузі вітчизняного виробництва" використовується тут у тому самому значенні, що й у Частині V.

[12] Термін "анулювання або заподіювання шкоди" використовується у цій Угоді у тому самому значенні, що й у відповідних положеннях ГАТТ 1994, а наявність такого анулювання або заподіювання шкоди визначається відповідно до практики застосування цих положень.

[13] Термін "завдання серйозної шкоди інтересам іншого члена" використовується у цій Угоді у тому самому значенні, що й у пункті 1 статті XVI ГАТТ 1994, і включає загрозу завдання серйозної шкоди.

[14] Загальний обсяг субсидування від вартості товару розраховується відповідно до положень Додатку IV.

[15] Оскільки очікується, що цивільна авіатехніка підлягатиме дії спеціальних багатосторонніх правил, максимальний поріг, зазначений у цьому підпункті, не поширюватиметься на цивільну авіатехніку.

[16] члени СОТ визнають, що у тих випадках, коли фінансування програми цивільної авіатехніки, основане на платежах роялті, не окупається цілком через те, що обсяги реального продажу є нижчими за прогнозовані обсяги продажу, це само по собі не становить серйозної шкоди для цілей цього підпункту.

[17] Якщо до торгівлі цими товарами не застосовуються інші спеціальні правила, погоджені на багатосторонній основі.

[18] Той факт, що у цьому пункті зазначаються деякі обставини, сам по собі не надає їм будь-якого правового статусу ні в розумінні ГАТТ 1994, ні цієї Угоди. Ці обставини не повинні бути ізольованими, поодинокими або у будь-якому іншому відношенні незначними.

[19] У тому разі, якщо вимога стосується субсидії, яка вважається як така, що спричинила серйозну шкоду у розумінні пункту 1 статті 6, наявні докази серйозної шкоди можуть обмежуватися наявними доказами щодо виконання умов пункту 1 статті 6.

[20] Будь-який з періодів часу, зазначений у цій статті, може бути продовжений за взаємною домовленістю.

[21] Якщо протягом цього терміну засідання ДСБ не призначено, то таке засідання повинно бути проведено спеціально для цієї цілі.

[22] Якщо протягом цього терміну засідання ДСБ не призначено, то таке засідання повинно бути проведено спеціально для цієї цілі.

[23] Визнається, що члени СОТ в різних цілях широко надають урядову допомогу, і що той лише факт, що така допомога може не підпадати під визначення субсидій, що не дають підстави для ужиття заходів, відповідно до положень цієї статті, сам по собі не обмежує можливість членів надавати таку допомогу.

[24] Оскільки очікується, що цивільна авіатехніка підлягатиме дії спеціальних багатосторонніх правил, положення цього підпункту на неї не поширюються.

[25] Не пізніше, ніж через 18 місяців після набрання чинності Угодою СОТ, Комітет з субсидій і компенсаційних заходів, передбачений у статті 24 (який у цій Угоді іменується Комітет), повинен розглянути дію положень підпункту 2 "a" з метою внесення всіх необхідних змін для удосконалення дії цих положень. При розгляді можливого внесення змін Комітет повинен ретельно переглянути визначення понять, передбачених цим підпунктом, з погляду досвіду членів щодо проведення дослідницьких програм і роботи у інших відповідних міжнародних організаціях.

[26] Положення цієї Угоди не поширюються на фундаментальну науково-дослідницьку діяльність, яку незалежно ведуть вищі учбові заклади або науково-дослідницькі заклади. Термін "фундаментальна науково-дослідницька діяльність" означає розширення загальнонаукових та технічних знань, які не прив'язані до промислових або комерційних цілей.

[27] Допустимі рівні допомоги у вигляді субсидій, що не дають підстави для ужиття заходів, передбаченої у цьому підпараграфі, встановлюються на основі загальних дозволених витрат, які здійснено протягом ведення окремого проекту.

[28] Термін "промислові досліди" означає сплановані пошукові або ризикові досліди, які орієнтовані на винайдення нових знань і ведуться з тією метою, щоб такі знання можна було використати у розробці нових товарів, виробничих процесів чи послуг, або в значному удосконаленні існуючих товарів, виробничих процесів чи послуг.

[29] Термін "розробки на доконкурентній стадії" означає переведення результатів промислових дослідів у план, креслення або макет нових, модифікованих або удосконалених товарів, виробничих процесів чи послуг, незалежно від того, призначені вони для продажу чи власного використання, зокрема створення першої експериментальної моделі, яка не є придатною для комерційного використання. Вони можуть також включати концептуальні формулювання та розробку альтернативних товарів, виробничих процесів чи послуг і початкових демонстраційних або експериментальних проектів за умови, що ці самі проекти не можуть бути пристосовані або використані для промислового або комерційного застосування. Вони не включають регулярні або періодичні зміни існуючих товарів, виробничих ліній, виробничих процесів, послуг та інші операції, здійснювані на постійній основі, навіть якщо такі зміни і можуть являти собою удосконалення.

[30] У випадку програм, що поєднують промислові досліди і розробки на доконкурентній стадії, допустимий рівень допомоги у вигляді субсидій, що не дають підстави для ужиття заходів, не повинен перевищувати середній арифметичний показник допустимих рівнів допомоги для цих двох категорій, який розраховується на основі всіх дозволених витрат, передбачених у пунктах i) - v) цього підпункту.

[31] Термін "в рамках загального регіонального розвитку" означає, що регіональні програми надання субсидій є частиною погодженої і загальнозастосовуваної політики регіонального розвитку, а також що субсидії на регіональний розвиток не надаються у ізольованих географічних точках, які не мають, або практично не мають, впливу на розвиток регіону.

[32] Термін "нейтральні і об'єктивні критерії" означає критерії, які не надають переваги іншим регіонам у мірі, більшій, ніж це необхідно для усунення або зменшення нерівностей між регіонами в рамках політики регіонального розвитку. У цьому відношенні програми надання регіональних субсидій повинні, зокрема, передбачати максимальні розміри допомоги, яку може бути надано на кожний субсидований проект. Такі максимальні розміри повинні бути диференційовані залежно від ступеня розвитку регіонів, яким надається допомога, і повинні виражатися у термінах інвестиційних витрат або витрат на створення робочих місць. В межах цих максимальних розмірів допомога повинна розподілятися досить широко і рівномірно для того, щоб уникнути переважного використання субсидії певними підприємствами або надання їм субсидій у непропорційно великих обсягах, як це передбачено у статті 2.

[33] Термін "наявні потужності" означає потужності, які на момент введення нових вимог щодо охорони довколишнього середовища перебувають у експлуатації принаймні два роки.

[34] Визнається, що ніщо у цьому положенні про повідомлення не вимагає надання конфіденційної інформації, у тому числі конфіденційної ділової інформації.

[35] Положення Частин II і III можуть застосовуватися паралельно з положеннями Частини V; проте стосовно наслідків конкретної субсидії на вітчизняному ринку члена СОТ, що імпортує, дозволяється лише одна форма компенсації (або компенсаційне мито, якщо дотримуються вимоги Частини V, або контрзахід відповідно до статей 4 і 7). Положення Частин III і V не застосовуються стосовно заходів, які відповідно до Частини IV вважаються такими, що не дають підстави для ужиття заходів. Проте заходи, зазначені у пункті 1 "а" статті 8, можуть піддаватися розслідуванню з метою визначення того, чи є вони адресними у розумінні статті 2. Крім того, у разі надання субсидії, зазначеної у пункті 2 статті 8, яка надається за програмою, про яку не було повідомлено згідно з пунктом 3 статті 8, положення Частин III і IV можуть застосовуватися, але субсидія вважатиметься як така, що не дає підстави для ужиття заходів, якщо буде встановлено, що вона відповідає нормам, викладеним у пункті 2 статті 8.

[36] Під терміном "компенсаційне мито" розуміється особливе мито, що стягується для нейтралізації субсидії, яка надається прямо чи непрямо після виготовлення, виробництва або експорту будь-якого товару, як це передбачено у пункті 3 статті VI ГАТТ 1994.

[37] Термін "яке порушується" при його використанні у цій Угоді означає процедурні дії, за допомогою яких член СОТ офіційно починає розслідування відповідно до статті 11.

[38] У випадку комплексних галузей виробництва, які нараховують надзвичайно велику кількість виробників, органи влади можуть визначати підтримку або незгоду шляхом використання статистично коректних вибіркових методів.

[39] членам СОТ відомо, що на території деяких членів подавати або підтримувати звернення про розслідування згідно з пунктом 1 можуть працівники вітчизняних виробників подібного товару або представники цих працівників.

[40] Як загальне правило, гранична дата для експортерів відраховується від дня отримання анкети, яка для цих цілей вважатиметься отриманою через тиждень після того, як її було відправлено респонденту або передано відповідному дипломатичному представнику експортуючого члена СОТ, або ж, у разі окремої митної території, яка є членом СОТ, - офіційному представнику експортуючої території.

[41] Розуміється, що у випадках, коли кількість експортерів занадто велика, повний текст звернення повинен надаватися тільки органам влади експортуючого члена СОТ або відповідному торгівельному об'єднанню, які потім повинні передати копії заінтересованим експортерам.

[42] членам СОТ відомо, що на території деяких членів може вимагатися розкриття інформації у стислому вигляді в порядку, який передбачає її захист.

[43] члени СОТ згодні з тим, що прохання про конфіденційність не повинно відхилятися самовільно. Члени також згодні з тим, що орган розслідування може подати прохання про звільнення від статусу конфіденційної лише стосовно інформації, що стосується розслідування.

[44] Відповідно до положень цього пункту зокрема важливо, щоб жодних визначень стверджувального характеру, ані попередніх, ані остаточних, не робилося без надання розумної можливості для проведення консультацій. Такі консультації можуть бути основою для процедурних дій відповідно до положень Частин II, III або X.

[45] Якщо не передбачено інше, за цією Угодою "шкода" означає завдання суттєвої шкоди галузі вітчизняного виробництва, загрозу завдання суттєвої шкоди галузі вітчизняного виробництва або суттєву затримку у становленні такої галузі, і тлумачиться відповідно до положень цієї статті.

[46] У цій Угоді термін "подібний товар" ("like product", "produit similaire", "подібний товар") тлумачиться як товар, який є ідентичним, тобто подібним у всіх відношеннях до товару, що розглядається, або, за відсутності такого товару, інший товар, який хоч і не є подібним у всіх відношеннях, має характеристики, що близько походять на характеристики товару, що розглядається.

[47] Як це передбачено у пунктах 2 і 4.

[48] Для цілей цього пункту виробники вважаються пов'язаними з експортерами або імпортерами тільки, якщо: a) один з них прямо чи непрямо контролює іншого; b) обидва з них прямо чи непрямо контролюються третьою особою; або c) вони разом прямо чи непрямо контролюють третю особу, за умови, що є підстави вважати або підозрювати, що наслідками такого зв'язку є такими, що він примушує такого виробника поводитися інакше, аніж інші виробники, які не перебувають у такому зв'язку. Для цілей цього пункту вважатиметься, що один суб'єкт контролює іншого тоді, коли перший може юридично або фактично обмежувати або спрямовувати діяльність останнього.

[49] Слово "може" не повинно тлумачитися як таке, що дозволяє одночасне продовження процедур і виконання зобов'язань, за винятком випадків, передбачених у пункті 4.

[50] Для цілей цього пункту термін "вітчизняні заінтересовані сторони" включає споживачів і промислових користувачів імпортованого товару, проти якого порушено розслідування.

[51] При використанні у цій Угоді термін "стягувати" означає остаточне законне накладення або отримання мита або податку.

[52] Якщо накладення компенсаційного мита має зворотну силу, той факт, що в ході останнього розслідування з цього приводу було визначено, що мито не повинно стягуватися, сам по собі не вимагатиме від органів влади припинити застосування остаточного мита.

[53] У тих випадках, коли органи влади надають інформацію та пояснення відповідно до положень цієї статті у окремому звіті, вони повинні забезпечити доступність такого звіту для громадськості.

[54] Комітет повинен заснувати Робочу групу для перегляду змісту і форми анкети, яку наведено у BISD 9S/193-194.

[55] Для тих країн-членів, що розвиваються, які не надають експортних субсидій на момент набрання чинності Угодою СОТ, цей пункт застосовується на основі рівня субсидій, що надавалися у 1986 р.

[56] Цей пункт не має на меті виключення дій за іншими відповідними положеннями ГАТТ 1994, коли вони є необхідними.

[57] Термін "доступні комерційні умови" означає, що вибір між вітчизняними та імпортованими товарами не обмежено і залежить лише від комерційних міркувань.

[58] Для цілей цієї Угоди:

Термін "прямі податки" означає податки на заробітну платню, прибуток, процентні виплати, ренту, роялті та всі інші форми доходу, а також податки на нерухоме майно;

Термін "імпортні збори" означає тарифи, мита, а також інші фіскальні збори, які більше ніде не перелічено у цій примітці, що стягуються з імпорту;

Термін "непрямі податки" означає податки з продажу, акцизи, податки на оборот, додану вартість, франчайзинг, гербові збори, податки на переказ коштів, на товарно-матеріальні запаси і устаткування, прикордонні збори, а також всі інші податки, які не включено до прямих податків та імпортних зборів;

Податки "попередньої стадії" - це податки, що стягуються з товарів та послуг, які прямо чи непрямо використовуються у виробництві цього товару;

"Кумулятивні" непрямі податки - це багатостадійні податки, які стягуються тоді, коли немає механізму подальшого кредитування податку, якщо товари або послуги, що підлягають оподаткуванню на одній стадії виробництва, використовуються на наступній стадії виробництва;

"Зменшення" податків включає повне або часткове відшкодування податків;

"Зменшення або повернення" включає повне або часткове звільнення або відстрочку від імпортних зборів.

[59] члени визнають, що відстрочка не обов'язково повинна прирівнюватися до експортної субсидії, наприклад, у тих випадках, коли стягуються відповідні процентні виплати. Члени підтверджують той принцип, що для податкових цілей у якості цін на товари у господарських операціях між експортуючими підприємствами та іноземними покупцями, що знаходяться під контролем таких членів або під таким самим контролем, повинні використовуватися ціни, які б призначалися між незалежними одне від одного підприємствами. Будь-який член СОТ може привернути увагу іншого члена до адміністративної та іншої практики, яка може суперечити цьому принципові і яка призводить до значної економії на прямих податках при експортних операціях. За таких обставин члени повинні зазвичай намагатися розв'язати ці суперечності, використовуючи механізм існуючих двосторонніх угод або інші спеціальні міжнародні механізми, без обмеження прав і обов'язків членів за ГАТТ 1994, у тому числі права на консультацію, яке передбачено у попередньому реченні.

Пункт (e) не має на меті обмеження можливості членів застосовувати заходи щодо уникнення подвійного оподаткування доходів з іноземних джерел, які отримують його підприємства або підприємства іншого члена.

[60] Пункт h) не застосовується до систем податку на додану вартість і прикордонних податкових зборів; питання надмірного зменшення податку на додану вартість регулюються виключно пунктом g).

[61] Матеріалами, що споживаються у виробничому процесі, є матеріали, що фізично входять до товару, що виробляється, енергія, паливо та нафта, що використовуються у виробничому процесі, а також каталізатори, які споживаються у ході їхнього використання для отримання експортного товару.

[62] За мірою необхідності члени СОТ повинні досягти домовленості щодо справ, які не передбачено у цьому Додатку або які потребують подальшого вияснення для цілей пункту 1 "a" статті 6.

[63] Фірмою-отримувачем є фірма, що знаходиться на території члена СОТ, який надає субсидію.

[64] У випадку субсидій, пов'язаних з податками, вартість товару розраховується як загальна вартість продажу, здійсненого фірмою-отримувачем за фінансовий рік, у якому було надано таку субсидію.

[65] Початковий етап становлення включає випадки, коли вже взято фінансові зобов'язання на розробку товарів або спорудження потужностей для виробництва товарів, на які надається субсидія, але виробництво ще не почалося.

[66] У тих випадках, коли необхідно довести наявність серйозної шкоди.

[67] У процесі збору інформації, здійснюваному ДСБ, повинна враховуватися необхідність захисту інформації, яка за своїм характером є конфіденційною, або яка надається на конфіденційній основі будь-яким членом СОТ, що бере участь у такому процесі.

[68] Включення країн-членів СОТ, що розвиваються, до списку у пункті "b" грунтується на останніх даних Світового банку про показник ВНП на душу населення.



вгору