ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ 

                        П О С Т А Н О В А 

                            04.07.2006 

     { Постанову скасовано на підставі Ухвали Верховного Суду 
       ( n0009700-07 ) від 19.02.2007 } 

     Колегія суддів  Вищого  адміністративного  суду   України   в 
складі: головуючого:   судді   Бим  М.Є.,  суддів:  Амєліна  С.Є., 
Гуріна М.І.,  Кобилянського М.Г.,  Ліпського Д.В.,  при секретарі: 
Кулеша А.О.,  з участю:  представників позивача:  гр. П., гр. Па., 
представників відповідача:  гр. По., гр. Г., гр. О., розглянувши в 
судовому засіданні справу за касаційною скаргою Піскуна Святослава 
Михайловича на ухвалу апеляційного суду міста Києва від 23  лютого 
2006 року та за касаційною скаргою представника Президента України 
Ющенка Віктора Андрійовича - Міністра юстиції  України  Головатого 
Сергія Петровича на постанову Шевченківського районного суду міста 
Києва від  18  листопада  2005  року  (  v8_05705-05  )  і  ухвалу 
апеляційного суду міста Києва від 23 лютого 2006 року, у справі за 
позовом Піскуна  С.М.   до   Президента   України   про   визнання 
протиправним та   скасування   Указу   від  14  жовтня  2005  року 
N 1441/2005 ( 1441/2005 ), зобов'язання вчинити дії про поновлення 
на посаді, В С Т А Н О В И Л А: 

     18 жовтня  2005 року Піскун С.М.  звернувся до суду з позовом 
до Президента України  про  визнання  протиправним  та  скасування 
Указу  від  14  жовтня  2005  року  N  1441/2005 ( 1441/2005 ) про 
звільнення його з посади Генерального  прокурора  України  та  про 
покладення  зобов'язання на відповідача вчинити дії про поновлення 
на посаді.
 

     Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що Президентом України 
прийнято   Указ  (  1441/2005  )  про  його  звільнення  з  посади 
Генерального прокурора України за відсутності  будь-яких  підстав, 
передбачених  Конституцією  України  (  254к/96-ВР  )  та  Законом 
України "Про прокуратуру" ( 1789-12 ),  без згоди  Верховної  Ради 
України. 

     Указ Президента України ( 1441/2005 ) про звільнення з посади 
є підзаконним правовим актом  Президента  України  індивідуального 
характеру,  який приймається на основі та на виконання Конституції 
( 254к/96-ВР ) і законів України і має відповідати їм. 

     Конституційний Суд   України   в   Рішенні   від   07.05.2002 
N 8-рп/2002 ( v008p710-02 ) роз'яснив, що вирішення Конституційним 
Судом  України  питань  щодо  конституційності  актів   Президента 
України  не  виключає  можливості  оскарження  до  судів загальної 
юрисдикції актів Президента України  індивідуального  характеру  з 
питань  призначення  на  посади  чи звільнення з посад стосовно їх 
законності. 

     У зв'язку з наведеним позивач просив суд його позовні  вимоги 
задовольнити. 

     Постановою Шевченківського  районного  суду  міста  Києва від 
18 листопада 2005 року (  v8_05705-05  )  позовні  вимоги  Піскуна 
Святослава Михайловича задоволено.
 

     Ухвалою апеляційного  суду  м.  Києва від 23 лютого 2006 року 
апеляційні  скарги  Міністра  юстиції  України  Головатого  Сергія 
Петровича   та   Полудьонного   Миколи  Миколайовича  в  інтересах 
Президента України задоволено частково.  Постанову Шевченківського 
районного суду м. Києва від 18 листопада 2005 року ( v8_05705-05 ) 
та ухвалу цього ж суду  від  28  листопада  2005  року  скасовано, 
справу   направлено  на  новий  судовий  розгляд  до  суду  першої 
інстанції. 

     В касаційній  скарзі  позивач  Піскун  С.М.,  посилаючись  на 
неправильне   застосування   судом   апеляційної   інстанції  норм 
процесуального права,  просить скасувати ухвалу апеляційного  суду 
м.  Києва  від  23  лютого  2006 року та залишити в силі постанову 
Шевченківського районного суду м. Києва від 18 листопада 2005 року 
( v8_05705-05 ), яку вважає законною і обґрунтованою. 

     В касаційній  скарзі  представник  відповідача Головатий С.П. 
просить постанову Шевченківського  районного  суду  м.  Києва  від 
18 листопада 2005 року ( v8_05705-05 ) та ухвалу апеляційного суду 
м. Києва від 23 лютого 2006 року скасувати, а провадження в справі 
закрити.  Зазначає,  що суд першої інстанції розглянув справу, яка 
відноситься   до   юрисдикції   Конституційного   Суду    України, 
неправильно  застосував  норми матеріального права,  а апеляційний 
суд  в  порушення  норм   процесуального   права   без   наявності 
передбачених законом підстав повернув справу на новий розгляд. 

     Перевіривши матеріали   справи,   правильність   застосування 
судами  першої  та  апеляційної  інстанцій  норм  матеріального  і 
процесуального   права,   правової   оцінки   обставин  у  справі, 
заслухавши пояснення представників сторін,  колегія суддів  дійшла 
висновку,  що  касаційні  скарги підлягають частковому задоволенню 
виходячи з наступного.
 

     Судом встановлено,  що Президент України Указом від 14 жовтня 
2005 року N 1441/2005 ( 1441/2005 ) звільнив позивача Піскуна С.М. 
з   посади   Генерального   прокурора    України. 

     Конституційні повноваження   Президента   України   визначені 
статтею 106 Конституції України ( 254к/96-ВР ). 

     На час  прийняття  Президентом  України  оскаржуваного  Указу 
( 1441/2005 ) діяла Конституція України ( 254к/96-ВР ) в редакції, 
прийнятій на   п'ятій  сесії  Верховної  Ради  України  28  червня 
1996 року. 

     Згідно частини   11   статті    106    Конституції    України 
( 254к/96-ВР  )  (в  редакції,  яка  діяла  на  час  видання Указу 
( 1441/2005 ) Президент України призначає за згодою Верховної Ради 
України  на посаду Генерального прокурора України та звільняє його 
з посади. 

     Законом України від 8 грудня 2004 року N 2222-IV ( 2222-15  ) 
внесено зміни до Конституції України ( 254к/96-ВР ), відповідно до 
яких Президент України призначає на посаду та звільняє з посади за 
згодою  Верховної  Ради  України  Генерального  прокурора України. 
Згідно  Прикінцевих   та   перехідних   положень   даного   Закону 
Конституція України  в  редакції  цього  Закону набирає чинності з 
1 січня 2006 року. 

     Отже, до 1  січня  2006  року  Президент  України  мав  право 
звільняти  Генерального  прокурора  України  з  посади  без  згоди 
Верховної Ради. 

     Доводи представників  відповідача  щодо  підсудності   справи 
Конституційному Суду України до уваги взяті бути не можуть з таких 
підстав. 

     Повноваження Конституційного    Суду    України     визначені 
статтею 150  Конституції  України  ( 254к/96-ВР ),  згідно якої до 
компетенції  Конституційного  Суду  України  віднесено   вирішення 
питань  про  конституційність нормативно-правових актів Президента 
України,  а оскаржуваний Указ (  1441/2005  )  стосується  питання 
звільнення позивача з посади Генерального прокурора України. 

     Перевірка законності  оспорюваного  Указу  Президента України 
( 1441/2005  )  про  звільнення  позивача  з  посади  належить  до 
компетенції  адміністративних  судів,  а  до  їх  утворення  -  до 
компетенції судів загальної юрисдикції. 

     Повноваження прокурорів,  організація,  засади   та   порядок 
діяльності прокуратури     визначається    Конституцією    України 
( 254к/96-ВР ),  Законом України "Про прокуратуру"  (  1789-12  ), 
іншими законодавчими актам, відповідно до яких прокурори незалежні 
і непідвідомчі органам  влади.  Професійна  діяльність  прокурорів 
відноситься до публічної служби, а не до політичних посад. 

     Згідно п.  15  ч.  1  ст.  3  та  п.  2 ч.  1 ст.  17 Кодексу 
адміністративного судочинства  України  (  2747-15  )  компетенція 
адміністративних судів поширюється на спори з приводу звільнення з 
публічної служби. 

     З урахуванням  статей   55   та   124   Конституції   України 
( 254к/96-ВР  )  та положень Кодексу адміністративного судочинства 
України ( 2747-15 )  публічно-правові  спори  щодо  захисту  прав, 
свобод та інтересів у публічно-правових відносинах, у тому числі й 
спори про поновлення на посаді осіб,  яких згідно  з  Конституцією 
України  призначає  на  посаду  чи  звільняє  з  посади  Президент 
України,  підсудні адміністративним судам (до їх утворення - судам 
загальної юрисдикції),  так як в цьому разі йдеться про здійснення 
Президентом  України  виключно   адміністративної,   управлінської 
функції  - призначення на посади та звільнення з посад відповідних 
осіб. 

     Отже, передбачені законом підстави для закриття провадження в 
справі відсутні. 

     Судом першої  інстанції  при вирішенні спору обставини справи 
встановлені повно і правильно, однак неправильно застосовані норми 
матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного судового 
рішення. 

     Суд апеляційної інстанції  в  порушення  норм  процесуального 
права,  не  перевіряючи  законність  та  обґрунтованість  судового 
рішення,  необґрунтовано повернув справу на новий розгляд до  суду 
першої інстанції. 

     Зазначені обставини    відповідно    до   ст.   229   Кодексу 
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) є підставою  для 
скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанції та 
ухвалення нового рішення. 

     За таких  обставин  колегія   судів   дійшла   висновку,   що 
Президентом  України видано Указ ( 1441/2005 ) 14 жовтня 2005 року 
про звільнення  Піскуна  С.М.  з  посади  Генерального   прокурора 
України в межах повноважень,  якими він був наділений Конституцією 
України ( 254к/96-ВР ),  тому вимоги позивача про  визнання  цього 
Указу  протиправним  і  його  скасування  та  поновлення на посаді 
Генерального прокурора України є  безпідставними,  отже  в  позові 
слід відмовити. 

     Керуючись ст.ст. 106, 122 Конституції України ( 254к/96-ВР ), 
ст. 2 Закону України "Про прокуратуру" ( 1789-12  ),  ст.ст.  160, 
223, 229,  232,  254 Кодексу адміністративного судочинства України 
( 2747-15 ), колегія суддів П О С Т А Н О В И Л А: 

     Касаційні скарги   Піскуна    Святослава    Михайловича    та 
представника   Президента   України  -  Міністра  юстиції  України 
Головатого Сергія Петровича задовольнити частково. 

     Постанову Шевченківського  районного  суду  міста  Києва  від 
18 листопада 2005 року ( v8_05705-05 ) та ухвалу апеляційного суду 
міста Києва від 23 лютого 2006 року  скасувати  та  ухвалити  нове 
рішення. 

     У позові Піскуну Святославу Михайловичу до Президента України 
про визнання  протиправним  та  скасування  Указу  від  14  жовтня 
2005 року N 1441/2005 ( 1441/2005 ),  зобов'язання вчинити дії про 
поновлення на посаді - відмовити. 

     Постанова набирає законної сили з моменту її  проголошення  і 
оскарженню  не  підлягає,  крім  випадків,  передбачених  ст.  236 
Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ).