І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И 

                          Р І Ш Е Н Н Я 
                   КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ 
 

               Рішення Конституційного Суду України 
       у справі за конституційним зверненням Національного 
        банку України щодо офіційного тлумачення положення 
           частини першої статті 58 Конституції України 
         (справа про зворотну дію в часі законів та інших 
                    нормативно-правових актів) 
 

     м. Київ, 9 лютого 1999 року               Справа N 1-7/99 
              N 1-рп/99 

     vd990209 vn1-рп/99 
 

     Конституційний Суд України у  складі  суддів  Конституційного 
Суду України: 

     Тимченка Івана Артемовича - головуючий,

     Вознюка Володимира Денисовича - суддя-доповідач,

     Євграфова Павла Борисовича,

     Козюбри Миколи Івановича,

     Корнієнка Миколи Івановича,

     Малинникової Людмили Федорівни,

     Мартиненка Петра Федоровича,

     Мироненка Олександра Миколайовича,

     Німченка Василя Івановича,

     Розенка Віталія Івановича,

     Савенка Миколи Дмитровича,

     Скоморохи Віктора Єгоровича,

     Тихого Володимира Павловича,

     Чубар Людмили Пантеліївни,

     Шаповала Володимира Миколайовича,

     Яценка Станіслава Сергійовича, 

     розглянув на  пленарному  засіданні  у  письмовому   слуханні 
справу  за  конституційним  зверненням Національного банку України 
щодо офіційного тлумачення  положення  частини  першої  статті  58 
Конституції  України  про  зворотну  дію  в  часі законів та інших 
нормативно-правових актів у випадках,  коли вони  пом'якшують  або 
скасовують відповідальність особи.

     Приводом для  розгляду  справи  відповідно  до статей 42,  43 
Закону України  "Про  Конституційний  Суд  України"  ( 422/96-ВР ) 
стало конституційне звернення  Національного  банку  України  щодо 
офіційного   тлумачення   положення   частини   першої  статті  58 
Конституції України ( 254к/96-ВР ) про зворотну дію в часі законів 
та інших нормативно-правових актів.

     Підставою для розгляду справи відповідно до статті 94  Закону 
України    "Про    Конституційний   Суд   України"   є   наявність 
неоднозначного застосування  положень  частини  першої  статті  58 
Конституції  України  про  зворотну  дію  в  часі законів та інших 
нормативно-правових актів при застосуванні обласними  управліннями 
Національного  банку  України Закону України "Про внесення змін до 
деяких декретів Кабінету  Міністрів  України  з  питань  валютного 
регулювання"  від  3 червня 1997 року N 295/97-ВР,  яким скасовано 
обов'язковий  продаж  валютних   надходжень   і   відповідальність 
юридичних осіб.
 

     Заслухавши суддю-доповідача   Вознюка   В.Д.   та  дослідивши 
матеріали справи, Конституційний Суд України 

                        у с т а н о в и в: 

     1. Суб'єкт права на конституційне  звернення  -  Національний 
банк  України - просить дати офіційне тлумачення положення частини 
першої статті 58 Конституції України,  яке визначає,  що закони та 
інші нормативно-правові акти мають зворотну дію в часі у випадках, 
коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи,  і чи 
поширюється це положення на юридичних осіб.

     Необхідність такого  тлумачення   обгрунтовується   тим,   що 
обласні   управління   Національного  банку  України  неоднозначно 
застосовують положення Закону України "Про внесення змін до деяких 
декретів   Кабінету   Міністрів   України   з   питань   валютного 
регулювання",  яким   скасовано   обов'язковий   продаж   валютних 
надходжень  і  відповідальність  юридичних осіб (стаття 1 Закону). 
Зокрема,  управління і далі накладають штрафи на юридичних осіб за 
несвоєчасний продаж надходжень в іноземній валюті, що мав місце до 
набрання чинності зазначеним вище Законом.  Це,  на думку суб'єкта 
права   на   конституційне  звернення,  суперечить  законодавству, 
оскільки положення статті 58 Конституції України про зворотну  дію 
законів   у   випадках,   коли  вони  пом'якшують  або  скасовують 
відповідальність, повинні поширюватись і на юридичних осіб.

     Декретом Кабінету Міністрів України  "Про  систему  валютного 
регулювання  і валютного контролю" від 19 лютого 1993 року N 15-93
визначалося,  що  уповноважені  банки  зобов'язані  продавати  усі 
надходження   на   користь   резидентів   в  іноземній  валюті  на 
міжбанківському валютному ринку  України  протягом  п'яти  днів  з 
моменту  зарахування  таких надходжень на кореспондентські рахунки 
уповноважених банків (пункт 3 статті 4  Декрету).
  За  невиконання 
цих  обов'язків  відповідно  до  абзацу п'ятого пункту 2 статті 16 
цього  Декрету  передбачалось  накладення  штрафу  в  розмірі,  що 
встановлювався  Національним  банком  України.  Ще  одним Декретом 
Кабінету Міністрів України "Про  тимчасовий  порядок  використання 
надходжень  в  іноземній  валюті"  від 19 лютого 1993 року N 16-93
передбачався  обов'язковий  продаж  через  уповноважені  банки  на 
міжбанківському  валютному ринку України 50 відсотків надходжень в 
іноземній валюті на користь резидентів (стаття 1 Декрету).

     Законом України  "Про  внесення  змін  до   деяких   декретів 
Кабінету  Міністрів України з питань валютного регулювання" Декрет 
Кабінету Міністрів України "Про  тимчасовий  порядок  використання 
надходжень в іноземній валюті" визнано таким,  що втратив чинність 
(стаття 2 Закону).  А до Декрету Кабінету Міністрів  України  "Про 
систему  валютного  регулювання і валютного контролю" було внесено 
зміни, зокрема скасовано обов'язковий продаж надходжень на користь 
резидентів   в   іноземній  валюті  через  уповноважені  банки  на 
міжбанківському ринку України та відповідальність  за  невиконання 
цього обов'язку (стаття 1 Закону). 

     2. В  регулюванні  суспільних  відносин  застосовуються різні 
способи дії в часі нормативно-правових актів.  Перехід від  однієї 
форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, 
зокрема,  негайно (безпосередня дія),  шляхом перехідного  періоду 
(ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).

     За загальновизнаним   принципом   права   закони   та    інші 
нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип 
закріплений у частині першій статті  58  Конституції  України,  за 
якою  дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так,  що 
вона  починається  з  моменту  набрання  цим  актом   чинності   і 
припиняється  з  втратою  ним  чинності,  тобто  до  події,  факту 
застосовується той закон або інший  нормативно-правовий  акт,  під 
час дії якого вони настали або мали місце.

     Дія нормативно-правових  актів  у  часі  раніше   визначалась 
тільки  в  окремих законах України (стаття 6 Кримінального кодексу 
України ( 2001-05 ),  стаття 8 Кодексу України про адміністративні 
правопорушення (  80731-10  ),  стаття 3 Цивільного процесуального 
кодексу України  (  1501-06)  та   інші).
   Конституція   України, 
закріпивши    частиною    першою    статті   58   положення   щодо 
неприпустимості  зворотної   дії   в   часі   законів   та   інших 
нормативно-правових  актів,  водночас передбачає їх зворотну дію в 
часі у випадках,  коли вони пом'якшують  або  скасовують  юридичну 
відповідальність  особи,  що  є  загальновизнаним принципом права. 
Тобто щодо юридичної відповідальності застосовується  новий  закон 
чи  інший  нормативно-правовий  акт,  що  пом'якшує  або  скасовує 
відповідальність особи  за  вчинене  правопорушення  під  час  дії 
нормативно-правового акта, яким визначались поняття правопорушення 
і відповідальність за нього.

     Відповідальність можлива лише за наявності в законі чи іншому 
нормативно-правовому  акті визначення правопорушення,  за яке така 
юридична  відповідальність   особи   передбачена,   і   яка   може 
реалізовуватись у формі примусу зі сторони уповноваженого державою 
органу. 

     3. В Конституції України стаття 58  міститься  у  розділі  II 
"Права,  свободи  та  обов'язки  людини  і  громадянина",  в якому 
закріплені конституційні права,  свободи  і  обов'язки  насамперед 
людини  і  громадянина  та  їх гарантії.  Про це свідчить як назва 
цього розділу,  так і  системний  аналіз  змісту  його  статей  та 
частини другої статті 3 Конституції України. 

     Положення окремих   статей   Конституції   України,   в  яких 
насамперед  визначається  правовий  статус  церкви  і   релігійних 
організацій   в   Україні   (стаття   35),  політичних  партій  та 
громадських організацій (статті 36,  37), гарантують їх діяльність 
через  реалізацію  прав  та свобод людини і громадянина,  а саме - 
права на свободу віросповідання і  світогляду,  права  на  свободу 
об'єднання у політичні партії та громадські організації.

     Тому Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення 
частини  першої  статті  58 Конституції України про зворотну дію в 
часі законів та інших нормативно-правових актів у  випадках,  коли 
вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосується 
фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.

     Але це  не  означає,  що  цей  конституційний принцип не може 
поширюватись  на  закони  та  інші  нормативно-правові  акти,  які 
пом'якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб.  Проте 
надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам  може 
бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому 
нормативно-правовому акті.

     На підставі  викладеного  і  відповідно  до статей 147 та 150 
Конституції  України,  статей  51,  63,  65  Закону  України  "Про 
Конституційний Суд України", Конституційний Суд України 

                          в и р і ш и в: 

     1. Положення частини першої статті 58 Конституції України про 
те,  що закони та інші нормативно-правові акти не мають  зворотної 
дії  в часі,  крім випадків,  коли вони пом'якшують або скасовують 
відповідальність особи,  треба розуміти так,  що  воно  стосується 
людини і громадянина (фізичної особи). 

     2. Рішення  Конституційного  Суду  України  є обов'язковим до 
виконання  на  території  України,  остаточним  і  не  може   бути 
оскарженим. 

     3. Рішення  підлягає опублікуванню у "Віснику Конституційного 
Суду України" та в інших офіційних виданнях України. 
 

                                      КОНСТИТУЦІЙНИЙ СУД УКРАЇНИ 

{  Окрема  думка  судді  Скоморохи  В.Є.  ( na01d710-99 ) стосовно 
Рішення }