І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И 

                          Р І Ш Е Н Н Я 
                   КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ 

               Рішення Конституційного Суду України 
      у справі за конституційним поданням Президента України 
        щодо офіційного тлумачення положень частини другої 
           статті 158 та статті 159 Конституції України 
        (справа щодо внесення змін до Конституції України) 
 

     м. Київ, 9 червня 1998 року             Справа N 1-26/98 
              N 8-рп/98 

     vd980609 vn8-рп/98 
 

     Конституційний Суд України у  складі  суддів  Конституційного 
Суду України: 

     Тимченка Івана Артемовича - головуючий,

     Вознюка Володимира Денисовича,

     Євграфова Павла Борисовича,

     Козюбри Миколи Івановича,

     Корнієнка Миколи Івановича,

     Костицького Михайла Васильовича,

     Малинникової Людмили Федорівни,

     Мартиненка Петра Федоровича - суддя-доповідач,

     Німченка Василя Івановича,

     Розенка Віталія Івановича,

     Савенка Миколи Дмитровича,

     Селівона Миколи Федосовича,

     Скоморохи Віктора Єгоровича,

     Тихого Володимира Павловича,

     Чубар Людмили Пантеліївни,

     Шаповала Володимира Миколайовича,

     Яценка Станіслава Сергійовича, 

за участю  представника  суб'єкта  права  на конституційне подання 
Стичинського  Броніслава  Станіславовича  -   першого   заступника 
Міністра   юстиції   України,  а  також  залученого  до  участі  в 
конституційному провадженні представника  Верховної  Ради  України 
Селіванова Анатолія Олександровича - завідувача Відділу зв'язків з 
органами правосуддя Секретаріату Верховної Ради України  розглянув 
на   пленарному   засіданні   справу  за  конституційним  поданням 
Президента України щодо  офіційного  тлумачення  положень  частини 
другої статті    158    та    статті   159   Конституції   України 
( 254к/96-ВР ).
 

     Приводом для розгляду  справи,  згідно  зі  статтями  39,  41 
Закону України  "Про  Конституційний  Суд  України" ( 422/96-ВР ), 
стало конституційне подання Президента  України  про  необхідність 
офіційного тлумачення положень частини другої статті 158 та статті 
159 Конституції України. 

     Підставою для розгляду справи згідно  зі  статтею  93  Закону 
України  "Про Конституційний Суд України" є практична необхідність 
в офіційному тлумаченні положень  частини  другої  статті  158  та 
статті  159 Конституції України,  яка передбачає,  що законопроект 
про внесення змін до Конституції України  розглядається  Верховною 
Радою  України  за наявності висновку Конституційного Суду України 
щодо відповідності такого законопроекту вимогам статей 157  і  158 
Конституції України. 

     Заслухавши суддю-доповідача   Мартиненка   П.  Ф.,  пояснення 
Стичинського Б.  С.,  Селіванова А.  О.  та  дослідивши  матеріали 
справи, Конституційний Суд України 

                       у с т а н о в и в : 

     1. Президент України - суб'єкт права на конституційне подання 
- просить дати офіційне тлумачення положень частини другої  статті 
158 Конституції України,  якою визначено, що Верховна Рада України 
протягом строку своїх повноважень не може двічі змінювати  одні  й 
ті  самі положення Конституції України.  У конституційному поданні 
поставлено питання про те,  чи мала право  Верховна  Рада  України 
XIII скликання,  яка 28 червня 1996 року прийняла нову Конституцію 
України,  не порушуючи вимог частини другої статті 158 Конституції 
України, вносити зміни до цієї Конституції. 

     Аналіз частини  другої  статті  158  Конституції  України дає 
підстави для висновку,  що право Верховної Ради України  змінювати 
положення  Конституції  України не залежить від того,  чи приймала 
Конституцію України Верховна Рада України XIII  скликання,  чи  її 
було  прийнято  до  формування нового складу парламенту.
  Згідно з 
частиною другою  статті  158  Конституції  України  Верховна  Рада 
України  не  може  змінювати  одні й ті самі положення Конституції 
України двічі  протягом  строку  своїх  повноважень.  Тобто,  якщо 
Верховна  Рада  України  відповідного  скликання  внесла  зміни до 
певного положення Конституції України,  то вдруге протягом  строку 
своїх  повноважень вона змінювати це положення Конституції України 
не має права. 

     Отже, відповідно до частини  другої  статті  158  Конституції 
України,  а також статей 85,  154,  155, 156, 157, 159 та пункту 2 
розділу XV "Перехідні положення" Конституції України Верховна Рада 
України  XIII  скликання  мала  право вносити зміни до Конституції 
України від 28 червня 1996 року. 

     2. Суб'єкт  права  на  конституційне  подання  просить   дати 
офіційне  тлумачення  положень  статті 159 Конституції України про 
те,  чи  є  обов'язковим  для  Верховної  Ради  України   висновок 
Конституційного  Суду України щодо відповідності законопроекту про 
внесення змін до Конституції України  вимогам  статей  157  і  158 
Конституції  України під час розгляду його на пленарному засіданні 
Верховної Ради України. 

     У листі Голови Верховної Ради України до Конституційного Суду 
України   зазначається,   що  відповідно  до  Конституції  України 
обов'язковими для виконання є лише  рішення  Конституційного  Суду 
України з питань, передбачених статтею 150 Конституції України. 

     Однак аналіз положень Основного Закону свідчить,  що висновки 
Конституційного Суду України,  передбачені статтею 159 Конституції 
України, також мають обов'язкову силу. 

     Зокрема, відповідно  до частини першої статті 147 Конституції 
України Конституційний Суд України є єдиним органом конституційної 
юрисдикції в Україні.  Це означає, що право визнавати правові акти 
або  в  окремих,  передбачених   Конституцією   України   випадках 
законопроекти такими,  що не відповідають Конституції, є виключною 
компетенцією Конституційного Суду України.
 

     Юрисдикція Конституційного  Суду   України   поширюється   на 
вирішення питань,  передбачених як статтею 150 Конституції України 
(відповідність Конституції України законів та інших правових актів 
Верховної Ради України,  актів Президента України,  актів Кабінету 
Міністрів  України,  правових  актів  Верховної  Ради   Автономної 
Республіки   Крим,  офіційне  тлумачення  Конституції  України  та 
законів України),  так  і  деякими  іншими  статтями   Конституції 
України,  зокрема  статтею 159 (відповідність вимогам статей 157 і 
158  Конституції  України  законопроекту  про  внесення  змін   до 
Конституції  України).  Причому,  якщо в першому випадку має місце 
так   званий   наступний   конституційний    контроль    з    боку 
Конституційного Суду України, тобто перевірка ним конституційності 
чинних правових актів,  то у другому  випадку  Конституційний  Суд 
України   застосовує   попередній   (превентивний)  конституційний 
контроль. 

     Звернення до Конституційного Суду України з  метою  перевірки 
відповідності  законопроектів  про  внесення  змін  до Конституції 
України  вимогам  статей  157  і   158   Конституції   України   є 
обов'язковим  для Верховної Ради України (частина перша статті 147 
і стаття 159 Конституції України).  Положення статей  157  та  158 
Конституції  України  містять  імператив,  яким заборонено вносити 
зміни до Конституції України  всупереч  умовам,  наведеним  у  цих 
статтях. 

     Здійснюючи превентивний    конституційний    контроль    щодо 
відповідності  вимогам  статей  157  і  158  Конституції   України 
законопроектів   про   внесення   змін   до  Конституції  України, 
Конституційний Суд України не обмежує повноважень  Верховної  Ради 
України  вносити  зміни  до  Основного  Закону,  а лише забезпечує 
конституційність їх  реалізації  Верховною  Радою  України,  що  є 
однією з основних гарантій стабільності Конституції України. 

     Розбіжності між  названими  видами  конституційного  контролю 
мають також різні  форми  актів,  які  приймаються  Конституційним 
Судом   України   за   результатами  конституційного  провадження: 
результати  наступного  конституційного  контролю,   передбаченого 
статтею   150   Конституції   України,   мають  форму  рішення,  а 
превентивного  контролю,  передбаченого  статтею  159  Конституції 
України, - форму висновку Конституційного Суду України. Незважаючи 
на відмінності за формою,  рішення і висновки Конституційного Суду 
України  є  обов'язковими  до  виконання.  Це  випливає  з частини 
третьої  статті  124  Конституції  України,  відповідно  до   якої 
судочинство  здійснюється  Конституційним  Судом України та судами 
загальної юрисдикції, а також з частини п'ятої цієї статті, згідно 
з  якою всі судові рішення,  незалежно від їх конкретних форм,  що 
ухвалюються судами іменем України, є обов'язковими до виконання на 
всій території України.  Отже,  прийняття судового рішення у формі 
висновку Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання. 

     Саме так  вирішено  це  питання   в   Законі   України   "Про 
Конституційний  Суд  України",  в  якому закріплено положення,  що 
рішення і висновки Конституційного Суду  України  рівною  мірою  є 
обов'язковими  до виконання (стаття 69).  Висновок Конституційного 
Суду України матиме  значення  гарантії  додержання  встановленого 
порядку  внесення  змін  до  Конституції  України  та стабільності 
Конституції  України  тільки  за  умови  його  обов'язковості  для 
Верховної Ради України. 

     Недодержання цієї  умови Верховною Радою України є порушенням 
принципу здійснення державної влади в Україні на засадах її поділу 
на   законодавчу,   виконавчу  та  судову  (стаття  6  Конституції 
України). 

     3. Президент України просить також дати  офіційне  тлумачення 
положення  статті  159  Конституції  України щодо того,  коли саме 
Верховна Рада України повинна отримувати висновок  Конституційного 
Суду  України:  до  попереднього  розгляду законопроекту Верховною 
Радою України чи після того, як вона його попередньо схвалить. 

     У листі Голови Верховної Ради України до Конституційного Суду 
України зазначається, що дане питання законодавчо не врегульоване. 

     Аналіз положень  Конституції  України  свідчить,  що згідно з 
пунктом 1 частини першої статті 85  Конституції  України  Верховна 
Рада  України  має  повноваження  на  внесення змін до Конституції 
України в межах і порядку,  передбачених розділом XIII Конституції 
України.  Ці  повноваження  Верховна  Рада  України  відповідно до 
статті 155 Конституції України здійснює самостійно або,  згідно із 
статтею   156   Конституції  України,  з  наступним  затвердженням 
законопроекту  всеукраїнським  референдумом,  який   призначається 
Президентом України. Законопроект про внесення змін до Конституції 
України,  який  згідно  з  положеннями  цих  статей  подається  до 
Верховної  Ради  України,  розглядається  нею  лише  за  наявності 
висновку Конституційного  Суду  України  щодо  відповідності  його 
вимогам статей 157 і 158 Конституції України. 

     Виходячи із    змісту   цих   положень   наявність   висновку 
Конституційного Суду України зумовлена не поданням  законопроектів 
про  внесення  змін  до  Конституції  України  до  Верховної  Ради 
України,  а їх розглядом. Верховна Рада України не може розглядати 
ці  законопроекти  за  відсутності  висновку  Конституційного Суду 
України. Це дає підстави стверджувати, що висновок має бути надано 
після  внесення  законопроекту  до Верховної Ради України,  але до 
його розгляду Верховною Радою України.  При цьому мається на увазі 
розгляд  цих законопроектів лише на пленарних засіданнях Верховної 
Ради України (частина друга статті 84 Конституції України). 

     Отже, відповідно до  положень  Конституції  України  висновок 
Конституційного  Суду  України має бути надано до початку розгляду 
законопроекту  про  внесення  змін  до  Конституції   України   на 
пленарному  засіданні  Верховної Ради України.  Наявність висновку 
Конституційного Суду України про те,  що  законопроект  відповідає 
вимогам  статей  157 і 158 Конституції України,  є умовою для його 
розгляду на пленарному засіданні Верховної Ради України. 

     Включення статті 159  до  розділу  XIII  Конституції  України 
зумовлено  тим,  щоб  не  допустити  внесення  змін до Конституції 
України всупереч вимогам статей 157  і  158  Конституції  України. 
Звідси  випливає,  що  згідно  із  статтею 159 Конституції України 
обов'язковій  перевірці  на  відповідність  статтям  157   і   158 
Конституції  України  підлягає не тільки законопроект,  поданий до 
Верховної Ради України в порядку статей 154, 155 і 156 Конституції 
України,  але  й усі можливі поправки,  внесені до нього у процесі 
його розгляду на пленарному засіданні Верховної Ради України. 

     Отже, законопроект,  який за висновком  Конституційного  Суду 
України  відповідав вимогам статей 157 і 158 Конституції України і 
до якого було внесено поправки  під  час  розгляду  на  пленарному 
засіданні   Верховної   Ради  України,  підлягає  також  перевірці 
Конституційним   Судом   України    щодо    відповідності    цього 
законопроекту  вимогам зазначених статей Конституції України перед 
прийняттям  його  як  закону  про  внесення  змін  до  Конституції 
України. 

     4. Суб'єкт   права  на  конституційне  подання  просить  дати 
офіційне тлумачення положень статті 159 Конституції  України  щодо 
того,  хто  і в якій формі має право звернутися до Конституційного 
Суду України за висновком  щодо  відповідності  законопроекту  про 
внесення  змін  до  Конституції  України  вимогам статей 157 і 158 
Конституції України. 

     Голова Верховної Ради  України  зазначає,  що  це  питання  є 
законодавчо не визначеним.  Тому,  на його думку,  слід виходити з 
того,  яким чином буде врегульована законом процедура звернення до 
Конституційного Суду України. 

     Аналіз положень Конституції України вказує на те, що Верховна 
Рада України як єдиний орган законодавчої  влади  вирішує  питання 
щодо  внесення  змін  до  Конституції  України.  Президент України 
(стаття 154 Конституції України),  не менш як третина (стаття  154 
Конституції  України)  чи  не  менш  як  дві  третини  (стаття 156 
Конституції    України)    народних    депутатів    України    від 
конституційного   складу  Верховної  Ради  України,  які  наділені 
виключним правом  подавати  законопроекти  про  внесення  змін  до 
Конституції   України,   вносять   ці   законопроекти   згідно   з 
установленим порядком саме на розгляд до Верховної  Ради  України. 
Конституційний  Суд  України надає висновок щодо відповідності цих 
законопроектів  вимогам  статей  157  і  158  Конституції  України 
відповідно  до  положень  статті  159 Конституції України виключно 
Верховній Раді України. 

     Отже, тільки  Верховна  Рада  України  може   звернутись   до 
Конституційного  Суду  України  з  питань  надання  висновку  щодо 
відповідності  законопроекту  про  внесення  змін  до  Конституції 
України вимогам статей 157 і 158 Конституції України.  Проте форма 
таких звернень потребує законодавчого врегулювання. 

     На основі  викладеного  та  керуючись   статтями   147,   150 
Конституції  України,  статтями  51,  63,  95  Закону України "Про 
Конституційний Суд України", Конституційний Суд України 

                          в и р і ш и в: 

     1. Положення частини другої статті  158  Конституції  України 
( 254к/96-ВР )  треба розуміти так,  що Верховна Рада України XIII 
скликання, яка 28 червня 1996 року прийняла  Конституцію  України, 
мала  право  протягом  строку своїх повноважень вирішувати питання 
про внесення  змін до  Конституції  України  в  межах  і  порядку, 
передбачених розділом XIII Конституції України. 

     2. Положення  статті  159  Конституції України треба розуміти 
так,  що законопроект про внесення  змін  до  Конституції  України 
відповідно   до   статей   154  і  156  Конституції  України  може 
розглядатися Верховною Радою України лише  за  наявності  висновку 
Конституційного  Суду  України про те,  що законопроект відповідає 
вимогам статей 157 і 158 Конституції України. 

     У разі внесення в процесі розгляду у Верховній  Раді  України 
поправок  до законопроекту він приймається Верховною Радою України 
за умови наявності висновку Конституційного Суду України  про  те, 
що законопроект з внесеними до нього поправками відповідає вимогам 
статей 157 і 158 Конституції  України.  Суб'єктом  конституційного 
подання з цих питань є Верховна Рада України. 

     3. Рішення  Конституційного  Суду  України набуває чинності з 
дня його офіційного оприлюднення. 

     4. Рішення Конституційного Суду  України  є  обов'язковим  до 
виконання   на  території  України,  остаточним  і  не  може  бути 
оскарженим. 

     Рішення Конституційного Суду України підлягає опублікуванню у 
"Віснику  Конституційного  Суду  України"  та  в  інших  офіційних 
виданнях України. 
 

                                       КОНСТИТУЦІЙНИЙ СУД УКРАЇНИ 

{  Окрема  думка  судді  Мартиненка  П.Ф. ( na08d710-98 ) стосовно 
Рішення }