<<
>>

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ Друга секція " Р І Ш Е Н Н Я" Справа "Михайленки та інші проти України" (Заяви NN 35091/02, 35196/02, 35201/02, 35204/02, 35945/02, 35949/02, 35953/02, 36800/02, 38296/02, 42814/02). Європейський суд з прав людини. 2004

Документ актуальний на 20.09.2016
завантажити документ, актуальний на поточний час

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ Друга секція Р І Ш Е Н Н Я Справа "Михайленки та інші проти України" (Заяви NN 35091/02, 35196/02, 35201/02, 35204/02, 35945/02, 35949/02, 35953/02, 36800/02, 38296/02, 42814/02) Страсбург, 30 листопада 2004 року ОСТАТОЧНЕ з 06.06.2005 року Переклад неофіційний Це рішення стане остаточним за обставин, викладених у статті 44 параграф 2 Конвенції ( 995_004 ). Воно може підлягати редакційним виправленням. У справі "Михайленки та інші проти України" Європейський суд з прав людини (друга секція), засідаючи палатою, до складу якої увійшли: п. Ж.-П.Коста, Голова, п. А.Б.Бака, п. А.Кабрал Баррето, п. К.Юнгвірт, п. В.Буткевич, пані А.Мулароні, пані Д.Йочене, судді, та пані С.Доллє, секретар секції, після обговорення в нарадчій кімнаті 9 листопада 2004 року виносить таке рішення, що було прийняте цього дня: ПРОЦЕДУРА 1. Справа порушена проти України за 10-ма заявами (NN 35091/02, 35196/02, 35201/02, 35204/02, 35945/02, 35949/02, 35953/02, 36800/02, 38296/02, 42814/02), поданими до Суду відповідно до статті 34 Конвенції про захист прав і основних свобод людини ( 995_004 ) (далі - Конвенція) 11-ма громадянами України: Валентиною Михайленко, Валентином Михайленком, Григорієм Станіславовичем Ганушевичем, Анатолієм Івановичем Марченком, Олександрою Романівною Юденок, Василем Михайловичем Мишком, Василем Кіндратовичем Безпальком, Галиною Степанівною Зоренко, Григорієм Павловичем Архітком, Володимиром Миколайовичем Ліцкевичем, Михайлом Павловичем Тищенком (далі - заявники) у вересні та жовтні 2002 року. 2. Інтереси заявників представляв п. Г.М.Авраменко, адвокат, який практикує у м. Чернігові. Уряд України (далі - Уряд) був спочатку представлений Уповноваженими - пані В.Лутковською, зміненою згодом - пані З.Бортновською. 3. 28 квітня 2003 року Суд вирішив комунікувати заяви Уряду. Відповідно до пункту 3 статті 29 Конвенції ( 995_004 ), він вирішив розглядати питання щодо суті заяв разом з питанням щодо їх прийнятності. ФАКТИ I. ОБСТАВИНИ СПРАВИ 4. Валентина Миколаївна Михайленко народилась у 1951 році. Валентин Андрійович Михайленко народився у 1944 році. Григорій Станіславович Ганушевич народився у 1950 році. Анатолій Іванович Марченко народився у 1952 році. Олександра Романівна Юденок народилась у 1948 році. Василь Михайлович Мишко народився у 1945 році. Василь Кіндратович Безпалько народився у 1958 році. Галина Степанівна Зоренко народилась у 1939 році. Григорій Павлович Архітко народився у 1960 році. Володимир Миколайович Ліцкевич народився у 1956 році. Михайло Павлович Тищенко народився у 1949 році. Усі заявники мешкають у місті Чернігові, Україна. 5. Між 1997 та 2001 роками заявники подавали окремі позови проти їх колишнього працедавця - державного підприємства "Атомспецбуд" - компанії, яка здійснювала будівельні роботи у Чорнобилі, у зоні обов'язкового відселення, до національних місцевих судів, вимагаючи виплатити їм заборгованість з заробітної плати та інші виплати (пункти 29 - 30 нижче). 6. Рішенням Новозаводського райсуду м. Чернігова від 14.04.98 р. Валентині Михайленко було присуджено 4849 грн. заборгованості з заробітної плати та інших виплат. 07.02.2000 року та 17.10.2001 року заявниця отримала 173,58 грн. та 76,9 грн. відповідно. Проте більшою частиною рішення залишається невиконаним, залишок заборгованості складає 4599,33 грн. (або 707,59 ЄВРО). 7. Рішенням Новозаводського райсуду м. Чернігова від 15.12.2000 р. Валентину Михайленку було присуджено 10479 грн. заборгованості з заробітної плати. Іншим рішенням того ж суду від 16.04.2002 року заявнику було присуджено 2710 грн. відшкодування за затримку виплати заробітної плати. Рішення залишається невиконаним, загальна заборгованість складає 13189 грн. (або 2029,08 ЄВРО). 8. Рішенням Новозаводського райсуду м. Чернігова від 13.07.98 р. Григорію Ганушевичу було присуджено 7394 грн. заборгованості з заробітної плати. 21.01.2000 року та 18.08.2000 року заявник отримав 219,37 грн. та 116,03 грн. відповідно. Проте більшою частиною рішення залишається невиконаним, залишок заборгованості складає 7058,60 грн. (або 1085,94 ЄВРО). 9. Рішенням Новозаводського райсуду м. Чернігова від 11.09.97 року Анатолію Марченку було присуджено 4528 грн. заборгованості з заробітної плати. Іншим рішенням того ж суду від 19.09.2001 року заявнику було присуджено 9671,75 грн. відшкодування за затримку виплати заробітної плати. 17.02.98 року, 07.02.2000 року та 20.10.2000 року заявник отримав 1000 грн. 126,29 грн. та 55,27 грн. відповідно. Проте більшою частиною рішення залишається невиконаним, залишок заборгованості складає 13018,19 грн. (або 2002,80 ЄВРО). 10. Рішенням Новозаводського райсуду м. Чернігова від 18.11.98 р. Олександрі Юденок було присуджено 5664 грн. заборгованості з заробітної плати та 883 грн. компенсації за затримку її виплати. 07.02.2000 року заявниця отримала 234,37 грн. Рішення залишається невиконаним, залишок заборгованості складає 6312,63 грн. (або 971,17 ЄВРО). 11. Рішенням Новозаводського райсуду м. Чернігова від 24.03.99 р. Василю Мишку було присуджено 8130 грн. заборгованості з заробітної плати, проте йому були виплачені лише 418,62 грн. Більшою частиною рішення залишається невиконаним, залишок заборгованості складає 7711,38 грн. (або 1186,37 ЄВРО). 12. Рішенням Новозаводського райсуду м. Чернігова від 17.04.2001 р. Василю Безпалько було присуджено 14764 грн. (або 2271,38 ЄВРО) заборгованості з заробітної плати. Проте рішення залишається невиконаним. 13. Рішенням Новозаводського райсуду м. Чернігова від 04.02.99 р. Галині Зоренко було присуджено 6596 грн. заборгованості з заробітної плати. 07.02.2000 року та 10.11.2000 року заявниця отримала 236,12 грн. та 103,51 грн. відповідно. Проте більшою частиною рішення залишається невиконаним, залишок заборгованості складає 6256,37 грн. (або 962,52 ЄВРО). 14. Рішенням Новозаводського райсуду м. Чернігова від 01.04.99 р. Григорію Архітко було присуджено 6348,62 грн. заборгованості з заробітної плати. 07.02.2000 року та 18.08.2000 року заявник отримав 226,17 грн. та 99,64 грн. відповідно. Проте більшою частиною рішення залишається невиконаним, залишок заборгованості складає 6022,81 грн. (або 926,59 ЄВРО). 15. Рішенням Іванківського райсуду Київської області від 10.07.99 р. Володимиру Ліцкевичу було присуджено 6444,45 грн. заборгованості з заробітної плати. 16.11.99 року, 08.02.2000 та 18.08.2000 року заявник отримав 61,12 грн., 171,57 грн. та 101,13 грн. відповідно. Проте більшою частиною рішення залишається невиконаним, залишок заборгованості складає 6110,63 грн. (або 940,10 ЄВРО). 16. Рішенням Новозаводського райсуду м. Чернігова від 16.10.2001 р. Михайлу Тищенку було присуджено 8340 грн. (або 1283,08 ЄВРО) заборгованості з заробітної плати. Рішення залишається невиконаним. 17. Листом від 17.06.99 року Міністерство палива та енергетики поінформувало Григорія Ганушевича про те, що затримка виплати заборгованості з заробітної плати була спричинена складною економічною ситуацією підприємства-боржника з огляду на несплату компанії боргів третіми сторонами. За твердженням Міністерства, ситуація, що склалась на підприємстві, вимагає вирішення на державному рівні. 18. Листом від 05.05.2001 року те ж Міністерство поінформувало Григорія Ганушевича про те, що незважаючи на його намагання, економічна ситуація на підприємстві не змінилась. Міністерство зазначало, що найбільшим дебітором ДБПК "Атомспецбуд" було Міністерство з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи(1) (далі - МНС). Міністерство інформувало заявника, що керівництво підприємства звернулось до Міністерства з заявою про вирішення питання про доцільність подальшого існування підприємства.--------------- (1) У липні 2004 року Міністерство було поділене на Міністерство у справах надзвичайних ситуацій та Державний комітет з питань Чорнобиля. 19. У кінці 2001 року шостий, сьомий та дев'ятий заявники порушили у Печерському районному суді міста Києва провадження проти Президента України, Кабінету Міністрів України, Міністерства палива та енергетики України та Міністерства юстиції України щодо відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої невиконанням судових рішень, винесених на їх користь. Трьома окремими рішеннями від 29.01.2002 року суд відмовив заявникам, зазначивши, що у випадку невиконання заявники мали подавати скарги про відшкодування шкоди проти державної виконавчої служби, а не відповідачів, чия відповідальність за невиконання не була доведена заявниками. Заявники не оскаржували ці рішення у апеляційному та касаційному порядку. 20. Своїм спільним листом від 31.10.2002 року до Кабінету Міністрів України заявники повідомили, що вони подали заяви до Європейського суду з прав людини та запропонували укласти мирову угоду. Вони вимагали повного виконання їх рішень та виплати їм компенсації у розмірі від 20 до 50 тисяч гривень кожному. 21. У відповідь Уповноважений у справах дотримання Конвенції про захист прав і основних свобод людини поінформував заявників про те, що укладення мирової угоди може розпочатись лише після прийняття Судом ухвали про прийнятність. Далі Уповноважений інформував заявників про велику кількість виконавчих листів щодо підприємства-боржника на загальну суму 3849312 грн(2). Виконання рішень шляхом реалізації майна, проте, вимагало спеціального дозволу МНС з огляду на те, що майно боржника знаходилось у Чорнобильській зоні та зазнало радіоактивного забруднення. Такий дозвіл наданий не був.--------------- (2) 592201,87 ЄВРО. 22. Наказом Міністерства палива та енергетики від 27.06.2002 року підприємство-боржник було ліквідоване і була створена ліквідаційна комісія. 23. Відповідно, у період між 07.10.2002 року та 09.07.2003 року державна виконавча служба закрила виконавчі провадження заявників, і усі виконавчі листи були направлені до ліквідаційної комісії як вимоги кредиторів. Ліквідаційна процедура досі триває. II. ВІДПОВІДНЕ НАЦІОНАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО І ПРАКТИКА 1. Конституція України ( 254к/96-ВР ) від 28 червня 1996 року 24. Відповідні витяги з Конституції України ( 254к/96-ВР ) передбачають таке:... дивитись законодавчий акт

= завантажити законодавчий акт, актуальний на поточний час =
<< | >>

Європейський суд з прав людини:

  1. Справа «Філозофенко проти України» (Заява № 72954/11). Європейський суд з прав людини. 2020 рікк
  2. Справа «Іванко проти України» (Заява № 46850/13). Європейський суд з прав людини. 2020 рікк
  3. Справа «Закутній проти України» (Заява № 17843/19). Європейський суд з прав людини. 2020 рікк
  4. Справа «Поваров проти України» (Заява № 7220/19). Європейський суд з прав людини. 2020 рікк
  5. Справа «Антоненко та інші проти України» (Заяви № 45009/13 та 53 інші - див. перелік у додатку). Європейський суд з прав людини. 2020 рікк
  6. Справа «Єльник проти України» (Заява № 10444/13). Європейський суд з прав людини. 2020 рікк
  7. Справа «Стриж проти України» (Заява № 39071/08). Європейський суд з прав людини. 2020 рікк
  8. Справа «Мештешуг проти України» (Заява № 52826/18). Європейський суд з прав людини. 2020 рікк
  9. Справа «Вагапов проти України» (Заява № 35888/11). Європейський суд з прав людини. 2020 рікк
  10. Справа «Стрюков проти України» (Заява № 78484/11). Європейський суд з прав людини. 2020 рікк
  11. Справа «Дикусаренко проти України» (Заяви № 7218/19 та № 17854/19). Європейський суд з прав людини. 2020 рікк
  12. Справа «Антонюк проти України» (Заява № 48040/09). Європейський суд з прав людини. 2020 рікк
  13. Справа «Брайловська проти України» (Заява № 14031/09). Європейський суд з прав людини. 2020 рікк
  14. Справа «Ільченко проти України» (Заява № 65400/16). Європейський суд з прав людини. 2020 рікк
  15. Справа «Распряхін проти України» (Заява № 70878/12). Європейський суд з прав людини. 2020 рікк
  16. Справа «Ювченко та інші проти України» (Заяви № 32529/18 та 5 інших заяв - див. перелік у додатку). Європейський суд з прав людини. 2020 рікк
  17. Справа «Романов проти України» (Заява № 76273/11). Європейський суд з прав людини. 2020 рікк
  18. Справа «Свіргунець проти України» (Заява № 38262/10). Європейський суд з прав людини. 2020 рікк
  19. Справа «Гончарук та інші проти України» (Заява № 25837/18 та 2 інші заяви - див. перелік у додатку). Європейський суд з прав людини. 2020 рікк
  20. Справа «Гарагуля та Сич проти України» (Заяви № 42361/12 та № 25927/19). Європейський суд з прав людини. 2020 рікк