ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ Друга секція " Р І Ш Е Н Н Я" Справа "Беланова проти України" (Заява N 1093/02). Європейський суд з прав людини. 2005
ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИДруга секція
Р І Ш Е Н Н Я
Справа "Беланова проти України"(Заява N 1093/02)
Страсбург, 29 листопада 2005 року
Переклад офіційний
Це рішення стає остаточним за обставин, зазначених у п. 2статті 44 Конвенції ( 995_004 ). Воно може підлягати редакційним
виправленням.
У справі "Беланова проти України"
Європейський суд з прав людини (друга секція), засідаючипалатою, до складу якої увійшли:
п. ДЖ.-П.Коста (Mr J.-P.Costa), Голова,
п. А.Б.Бака (Mr A.B.Baka),
п. І.Кабрал Баррето (Mr I.Cabral Barreto),
п. Р.Тюрмен (Mr R.Turmen),
п. В.Буткевич (Mr V.Butkevych),
пані Д.Йочєнє (Mrs D.Jociene),
п. Д.Попович (Mr D.Popovic), судді,
п. С.Найсміт (Mr S.Naismith), заступник Секретаря секції,
після обговорення в нарадчій кімнаті 8 листопада 2005 року,
виносить таке рішення, що було прийнято того ж дня:
ПРОЦЕДУРА
1. Справа порушена проти України за заявою (N 1093/02),поданою до Суду відповідно до статті 34 Конвенції про захист прав
людини і основоположних свобод ( 995_004 ) (далі - Конвенція)
громадянкою України Надією Дмитрівною Белановою (далі - заявниця)
25 листопада 2001 року.
2. Уряд України (далі - Уряд) був представлений йогоУповноваженим - пані Зоряною Бортновською, яку пізніше замінила
пані Валерія Лутковська.
3. Заявниця стверджувала про порушення п. 1 статті 6 тастатті 13 Конвенції ( 995_004 ) в зв'язку з невиконанням рішення
Роздільнянського районного суду Одеської області від 7 жовтня
1999 року, винесеного на її користь.
4. Заява була передана до другої секції Суду (п. 1 Правила 52Регламенту Суду ( 980_067 ). Зі складу секції була створена палата
в порядку, встановленому п. 1 правила 26 Регламенту, яка
розглядала справу (п. 1 статті 27 Конвенції ( 995_004 ).
5. 1 листопада 2004 року Суд змінив склад своїх секцій (п. 1правила 25 ( 980_067 ). Ця справа була передана новоствореній
другій секції (п. 1 правила 52).
6. Заявниця та Уряд подали свої зауваження щодо суті (п. 1правила 59 ( 980_067 ).
ФАКТИ
7. Заявниця народилася в 1946 році та проживає ум. Роздільне, Одеська область, Україна.
I. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
8. 20 липня 1997 року заявниця звернулася до Роздільнянськогорайонного суду Одеської області з позовом до Роздільнянської
міської ради про стягнення надбавки до заробітної плати за вислугу
років як вчителя та матеріальну допомогу в зв'язку з хворобою.
А. Виконавче провадження у справі заявниці
9. 7 жовтня 1999 року Роздільнянський районний судзадовольнив позовні вимоги заявниці і зобов'язав відділ освіти
Роздільнянської міської ради (надалі - відділ) сплатити заявниці
1957,80 гривень (1) як компенсацію (1506,60 грн - надбавка за
вислугу років, 324 грн - матеріальна допомога на оздоровлення,
97,20 грн - надбавка за класне керівництво, 30 гривень - судові
витрати). 17 жовтня 1999 року дане судове рішення вступило в
законну силу, а 18 жовтня 1999 року судом були видані виконавчі
листи.
---------------
(1) 411,78 ЄВРО.
10. 1 листопада 1999 року відділом державної виконавчоїслужби Роздільнянського міського управління юстиції (далі - ДВС)
було відкрито виконавче провадження.
11. 13 листопада 2000 року ДВС повідомило заявницю про те, щосудове рішення не може бути виконане через брак коштів у
державному бюджеті.
12. 14 липня 2000 року Одеське обласне управління юстиції(надалі - Управління юстиції) повідомило заявницю про відсутність
у відділі будь-якого майна, на яке можна було б накласти арешт.
13. 17 квітня 2001 року Управління юстиції повідомилозаявницю, що рішення не може бути виконане через брак коштів у
державному бюджеті.
14. 22 серпня 2001 року, 16 грудня 2003 року і 19 травня2004 року ДВС винесло постанови про накладення арешту на
банківські рахунки відділу. Ці постанови були скасовані 26 вересня
2001 року, 24 грудня 2003 року і 21 травня 2004 року відповідно.
15. 20 вересня 2001 року відділ подав скаргу доРоздільнянського районного суду, вимагаючи скасувати постанову від
22 серпня 2001 року.
16. 26 вересня 2001 року Роздільнянський районний судзадовольнив вимоги відділу.
17. 29 грудня 2001 року виконавче провадження у частиністягнення доплати за класне керівництво було закінчено, оскільки
ця частина боргу перед заявницею у розмірі 97,2 грн була погашена
боржником. Зазначену суму було сплачено 21 січня 2002 року.
18. 22 травня 2002 року Управління юстиції повідомилозаявницю, що решта суми, яка зазначена в рішенні суду, буде
виплачено після того, як держава забезпечить необхідні кошти.
19. 14 серпня 2003 року виконавчі листи були повернутізаявниці через брак коштів на рахунках відділу.
20. 30 квітня 2004 року ДВС знову відкрило виконавчепровадження у справі заявниці.
Б. Провадження проти ДВС
21. У червні 2001 року, після того як ДВС повернуло заявницівиконавчі листи без виконання, заявниця подала скаргу до
Роздільнянського районного суду, вимагаючи компенсацію за
неспроможність ДВС виконати рішення суду від 7 жовтня 1999 року,
винесеного на її користь. Вона також вимагала, щоб суд визнав
незаконним неспроможність ДВС виконати рішення суду.
22. Провадження у справі було передано доВеликомихайлівського районного суду Одеської області. 30 липня
2001 року Великомихайлівський районний суд відхилив скаргу
заявниці.
23. Заявниця подала апеляційну скаргу до апеляційного судуОдеської області, який 21 березня 2003 року скасував рішення суду
від 30 липня 2001 року і направив справу на новий розгляд у той
самий суд першої інстанції.
24. 19 липня 2004 року Великомихайлівський районний судвирішив, що бездіяльності зі сторони державних виконавців не було.
Суд також встановив, що при виконанні рішення суду, винесеного на
користь заявниці, державні виконавці діяли у відповідності з
законом.
25. Заявниця вирішила не подавати апеляційної скарги нарішення Великомихайлівського районного суду, оскільки, на її
думку, це було б безперспективним.
II. ВІДПОВІДНЕ НАЦІОНАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО
26. Національне законодавство викладене у рішенні від27 липня 2004 року у справі "Ромашов проти України" ( 980_227 )
(N 67534/01, пп. 16-19).
ПРАВО
I. ПРИЙНЯТНІСТЬ
27. Уряд стверджував, що заявниця не вичерпала всіхнаціональних засобів захисту, оскільки вона не оскаржила до
апеляційного суду Одеської області рішення Великомихайлівського
районного суду від 19 травня 2004 року, відповідно до якого
бездіяльності зі сторони ДВС щодо виконання судового рішення,
винесеного на користь заявниці, не було.
28. Заявниця не погодилась з цим твердженням. Вонастверджувала, що наступна апеляція, після того як її справа проти
ДВС тривала вже близько п'яти років, була б неефективною.
29. Суд зауважує, що схоже заперечення вже було відхилене вкількох рішеннях Суду (див., серед інших, вищезгадане рішення у
справі "Ромашов проти України" ( 980_227 ), пп. 28-32). Таким
чином, він відхиляє попередні зауваження Уряду і оголошує скаргу
прийнятною.
II. ЩОДО СТВЕРДЖУВАНОГО ПОРУШЕННЯП. 1 СТАТТІ 6 КОНВЕНЦІЇ ( 995_004 )
30. Заявниця скаржиться на неспроможність державних органіввиконати рішення Роздільнянського районного суду від 7 жовтня
1999 року, винесеного на її користь. Вона стверджує, що тривалість
виконавчого провадження була необґрунтованою. Також вона
стверджує, що судове рішення, винесене на її користь, так і не
було виконане, оскільки належна заявниці сума не була їй повністю
виплачена. Вона посилається на п. 1 ст. 6 Конвенції ( 995_004 ),
який передбачає наступне:
"Кожен має право на справедливий і публічний розгляд йогосправи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом,
встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та
обов'язків цивільного характеру (...)".
31. Уряд стверджував, що було прийнято всі необхідні міривідповідно до національного законодавства для виконання рішення
суду, винесеного на користь заявниці. Уряд зазначав, що затримка
від 7 жовтня 1999 року (дата прийняття рішення Роздільнянським
районним судом) до теперішнього часу не порушує прав заявниці
відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції ( 995_004 ). Затримка була
зумовлена складною фінансовою ситуацією в системі освіти України,
а саме браком коштів в державному бюджеті для таких виплат, а не
бездіяльністю ДВС.
32. Заявниця не погодилась. Вона, зокрема, скаржилась, щовиконавче провадження тривало довгий час і вона не отримала повну
суму відповідно до рішення суду від 7 жовтня 1999 року.
33. Суд зазначає, що судове рішення від 7 жовтня 1999 рокузалишається частково невиконаним. Єдина сума, яка була виплачена
заявниці в січні 2002 року, становила 97,20 грн. Суд вважає, що
органи державної влади своєю неспроможністю за шість років
прийняти необхідні заходи для виконання остаточного судового
рішення у цій справі позбавили положення п. 1. ст. 6 Конвенції
( 995_004 ) його практичного змісту. Уряд не подав жодного
переконливого виправдання за цю затримку.
34. Таким чином, було порушено п. 1. ст. 6 Конвенції( 995_004 ).
III. ЩОДО СТВЕРДЖУВАНОГО ПОРУШЕННЯСТАТТІ 13 КОНВЕНЦІЇ ( 995_004 )
35. Заявниця також скаржиться на те, що вона не мала жодногоефективного засобу захисту щодо її скарг відповідно до п. 1. ст. 6
Конвенції ( 995_004 ). Вона посилається на ст. 13 Конвенції, яка
передбачає наступне:
"Кожен, чиї права і свободи, визнані в цій Конвенції, булопорушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в
національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене
особами, які здійснювали свої офіційні повноваження".
36. Уряд не погодився зі скаргою в цій частині.
37. Суд звертається до своїх висновків щодо відхиленняаргументів Уряду стосовно національних засобів захисту (пп. 27-29
цього рішення). З цих саме причин, і особливо зважаючи на той
факт, що ДВС не забезпечило безпосереднє та швидке виконання і що
розгляд скарги тривав більше чотирьох років, Суд приходить до
висновку, що заявниця не мала ефективного національного засобу
захисту, як цього вимагає ст. 13 Конвенції ( 995_004 ), для того,
щоб відшкодувати шкоду, нанесену затримкою в даному провадженні
(див. рішення "Войтенко проти України" ( 980_223 ), від 29 червня
2004 року, пп. 46-48, заява N 18966/02). Таким чином, дане
положення було порушено.
IV. ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ ( 995_004 )
38. Стаття 41 Конвенції ( 995_004 ) передбачає:
"Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів донеї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони
передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності,
надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію".
A. Шкода та судові витрати
39. Заявниця просила відшкодувати матеріальну шкоду в сумі1860 грн. Також вона заявила, що нанесена їй нематеріальна шкода
становить 55 000 грн (1). Заявниця не зазначила суми судових
витрат.
---------------
(1) За теперішньою ставкою приблизно 9120 ЄВРО.
40. Уряд стверджував, що немає причинного зв'язку міжвстановленим порушенням та заявленою матеріальною шкодою. Уряд
також зазначив, що вимоги заявниці є необґрунтованими та
завищеними. Уряд вважає, що визнання порушення саме по собі буде
достатньою справедливою сатисфакцією.
41. Суд зазначає, оскільки судове рішення від 7 жовтня1999 року залишається невиконаним, то вимоги заявниці щодо
матеріальної шкоди були б задоволеними, якби заборгованість
заявниці було погашено. Більше того, здійснюючи свою оцінку на
засадах справедливості, як це вимагається статтею 41 Конвенції
( 995_004 ), Суд присуджує заявниці 2880 ЄВРО з огляду на її
вимоги щодо нематеріальної шкоди. Суд також присуджує заявниці
50 ЄВРО як відшкодування судових витрат.
B. Пеня
42. Суд вважає, що пеня, яка нараховуватиметься у разінесвоєчасної сплати, дорівнює граничній позичковій ставці
(marginal lending rate) Європейського центрального банку плюс три
відсоткові пункти.
ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО
1. Оголошує скаргу прийнятною;
2. Вирішує, що у цій справі було порушення пункту 1 статті 6Конвенції ( 995_004 );
3. Вирішує, що у цій справі було порушення статті 13Конвенції ( 995_004 );
4. Вирішує, що:
a) протягом трьох місяців з дня, коли рішення станеостаточним відповідно до п. 2 статті 44 Конвенції ( 995_004 ),
несплачена сума боргу за рішенням суду повинна бути сплачена
заявниці, а також повинні бути сплачені наступні суми:
(i) 2880 ЄВРО (дві тисячі вісімсот вісімдесят тисяч ЄВРО) яккомпенсація нематеріальної шкоди;
(ii) 50 ЄВРО (п'ятдесят ЄВРО) відшкодування судових витрат;
(iii) плюс сума будь-якого податку, який може бути стягнутийз зазначеної суми;
b) сума платежу має бути конвертована в українську гривню закурсом на день виплати;
c) після сплину вищезазначених трьох місяців і до остаточногорозрахунку на названі суми нараховуватиметься простий відсоток
(simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки
Європейського центрального банку, що діятиме в період несплати,
плюс три відсоткові пункти;
5. Відхиляє інші вимоги заявниці щодо справедливоїсатисфакції.
Вчинено англійською мовою та повідомлено письмово29 листопада 2005 року відповідно до параграфів 2 та 3 статті 77
Регламенту Суду ( 980_067 ).
Заступник Секретаря С.НАЙСМІТГолова Ж.-П.КОСТА
Справа "Беланова проти України" (Заява N 1093/02) Рішення; Європейський суд з прав людини від 29.11.2005 Прийняття від 29.11.2005 Постійна адреса: https://xn--80aagahqwyibe8an.com/go/974_067 |
станом на 27.10.2023 поточна редакція |
Публікації документа
- Офіційний вісник України від 31.05.2006 — 2006 р., № 20, стор. 357, стаття 1534
Європейський суд з прав людини:
- Справа «Бахаров проти України» (Заява № 28982/19). Європейський суд з прав людини. 2023 рікк
- Справа «Лях проти України» (Заява № 53099/19). Європейський суд з прав людини. 2023 рікк
- Справа «Плешков та Плешкова проти України» (Заява № 5783/20). Європейський суд з прав людини. 2023 рікк
- Справа «Дубас проти України» (Заява № 51222/20). Європейський суд з прав людини. 2023 рікк
- Справа «Трачук проти України» (Заява № 24413/13). Європейський суд з прав людини. 2023 рікк
- Справа «Удовиченко проти України» (Заява № 46396/14). Європейський суд з прав людини. 2023 рікк
- Справа «Калугін проти України» (Заява № 25688/12). Європейський суд з прав людини. 2023 рікк
- Справа «Давиденко проти України» (Заява № 45903/16). Європейський суд з прав людини. 2023 рікк
- Справа «Володимир Торбіч проти України» (Заява № 14957/13). Європейський суд з прав людини. 2023 рікк
- Справа «Трофименко проти України» (Заява № 18444/18). Європейський суд з прав людини. 2023 рікк
- Справа «Борисов проти України» (Заява № 2371/11). Європейський суд з прав людини. 2023 рікк
- Справа «Іскра проти України» (Заява № 12489/17). Європейський суд з прав людини. 2023 рікк
- Справа «Пономаренко проти України» (Заява № 51456/17). Європейський суд з прав людини. 2023 рікк
- Справа «Надточій проти України» (Заява № 32899/13). Європейський суд з прав людини. 2022 рікк
- Справа «Васильков проти України» (Заява № 77801/13). Європейський суд з прав людини. 2022 рікк
- Справа «Гриненко проти України» (Заява № 65890/13). Європейський суд з прав людини. 2022 рікк
- Справа «Васильков проти України» (Заява № 77801/13). Європейський суд з прав людини. 2022 рікк
- Справа «Гриненко проти України» (Заява № 65890/13). Європейський суд з прав людини. 2022 рікк
- Справа «Подлєсная проти України» (Заява № 23002/13). Європейський суд з прав людини. 2022 рікк
- Справа «Максименко проти України (№ 2)» (Заява № 45547/13). Європейський суд з прав людини. 2022 рікк