Допоможи підроздлам ЗС України, задіяним в обороні Кривого Рогу і Дніпропетровської області!
 <<

Європейський суд з прав людини " Організація і діяльність Суду" Інформативний документ видано Архіваріусом Європейського Суду з прав людини. Європейський суд з прав людини. 1959

Документ актуальний на 20.09.2016
завантажити документ, актуальний на поточний час

                  Європейський суд з прав людини 

Організація і діяльність Суду

Інформативний документ видано Архіваріусом

Європейського Суду з прав людини

1. Європейський суд з прав людини засновано 1959 року згідно

з Конвенцією про захист прав людини та основних свобод (1950 року)

( 995_004 ), аби забезпечити дотримання зобов'язань

державами-учасницями Конвенції. 2. Кількість суддів Суду дорівнює кількості держав-членів

Ради Європи (зараз таких тридцять чотири).

Судді не можуть бути

громадянами однієї держави. Консультативна Асамблея обирає суддів

на дев'ять років зі списку осіб, висунутих державами-членами Ради

Європи; вони можуть бути переобрані. Судді засідають у Суді тільки

особисто і виконують свої обов'язки цілком незалежно. Під час

перебування на посаді вони повинні утримуватися від виконання

будь-яких обов'язків, несумісних із вимогами незалежності,

безсторонності й компетентності. Суд обирає Президента та одного або двох Віце-Президентів.

Члени Суду одержують платню за кожен день виконання обов'язків та

річний гонорар. Видатки оплачуються Радою Європи. Суду допомагає

канцелярія, підпорядкована самому Суду. Суд самостійно обирає

Архіваріуса і заступника Архіваріуса по консультації з Генеральним

Секретарем Ради Європи. Інші службовці канцелярії призначаються

Генеральним Секретарем за згодою Президента або Архіваріуса Суду. Конвенція ( 995_004 ) передбачає, аби Суд ухвалив власний

регламент та визначив власні правила процедури. Перші такі

правила, ухвалені ще 1959 року, зазнали за ці роки чимало

поправок, тож були цілком переглянуті 24 листопада 1982 року.

Новий текст набрав чинності 1 січня 1983 року. По набранні

чинності Протоколом N 9 до Конвенції, від 1 жовтня 1984 року, цей

текст із деякими поправками став Правилами А, а Суд ухвалив іншу

систему правил, які застосовує лише в позовах проти держав, що

ратифікували цей Протокол. Ці правила відомі як Правила1.

___________________

1 Протокол N 9 було ратифіковано на 31 травня 1995 року

сімнадцятьма державами-учасницями: Австрією, Кіпром, Чехією,

Фінляндією, Німеччиною, Угорщиною, Ірландією, Італією,

Люксембургом, Нідерландами, Норвегією, Польщею, Румунією,

Словаччиною, Словенією, Швецією та Швейцарією.

3. Компетенція Суду поширюється на всі справи стосовно

тлумачення та застосування Конвенції ( 994_004 ), що розглядаються

ним за умов, зазначених далі. Але така компетенція стосується лише

держав, які проголосили визнання цієї компетенції як обов'язкової

для себе в усіх подібних справах або, бодай, в якійсь окремій

справі, що розглядається Судом. Станом на 31 травня 1995 року

обов'язковою визнали компетенцію Суду всі держави-члени Ради

Європи, за винятком Андорри, Естонії, Латвії і Литви. 4.

Відповідно до Конвенції ( 995_004 ), справи, подані до

розгляду Суду, грунтуються на заяві, поданій до Європейської

Комісії з прав людини якоюсь державою, або особою, неурядовою

організацією чи групою осіб. Комісія насамперед вирішує, чи

прийнятна така заява. Якщо заява визнана прийнятною, Комісія

з'ясовує факти і прагне досягти мирової угоди. Якщо ці спроби не

вдаються, Комісія складає доповідь, яка визначає і фактичний бік

справи, і висновок, чи згадані факти виявили порушення відповідною

державою її зобов'язань відповідно до Конвенції. Доповідь

передається Комітетові міністрів Ради Європи, після чого справа

може бути передана до судового розгляду протягом трьох місяців

самою Комісією або зацікавленою державою-учасницею. Якщо цього не

сталося, саме Комітет міністрів вирішує, чи була порушена

Конвенція. 5. Протокол N 9 ( 995_004 ) дозволяв особі, групі осіб або

неурядовій організації, чиї заяви оголошені прийнятними, подавати

позов до Суду по розгляді його Комісією. Якщо позов подано

заявником згідно з Протоколом N 9, журі з трьох суддів - за участю

судді, обраного на подання зацікавленої держави, - може одностайно

заперечити розгляд справи Судом; тоді цю справу повинен вирішувати

Комітет міністрів. 6. Для розгляду кожної поданої до його розгляду справи -

зважаючи на застереження Правил про те, що деякі справи можна

розглядати разом, - Суд засідає як Палата з дев'яти суддів, серед

них неодмінно Президент і Віце-Президент, а також суддя громадянин

зацікавленої держави. Якщо останній з будь-яких причин не може

бути присутнім, відкликаний, або такого просто немає, зацікавлена

держава може призначити суддю з обраних членів Суду іншого

громадянства, або особу з-поза членів Суду (спеціального суддю).

Досі висування спеціальних суддів траплялося в двадцяти п'яти

справах. Перед відкриттям кожної справи Президент визначає

прізвища інших суддів за жеребом. Палата у такому складі може, а за певних обставин і повинна,

поступитися компетенцію на користь Великої Палати у складі

дев'ятнадцяти суддів; а сама Велика Палата, у свою чергу, за

виняткових обставин поступається компетенцією пленарній сесії

Суду. До жовтня 1994 року, коли встановили систему Великої Палати,

пленарна сесія Суду розглянула вісімдесят вісім справ. Станом на

31 травня 1995 року до розгляду Великої Палати було передано шість

справ. 7. Перша стадія судочинства відбувається на письмі, хоча

винятки з цього правила не рідкість: пам'ятні записки та інші

документи збираються канцелярією Суду до ладу, і протягом

процесуальних термінів опрацьовуються Президентом. Якщо справа

готова до розгляду, Президент призначає дату усного розгляду,

який, зазвичай, проводиться відкрито. 8. Зацікавлена держава або держави є сторонами справи, як і

індивідуальні заявники, які подали позови згідно з Протоколом N 9

( 995_004 ). Комісія також бере участь у розгляді і призначає з

цією метою одного або кілька своїх членів Делегатами, але не є

стороною справи. Якщо справу вже прийнято до розгляду, головне

завдання Комісії є допомога Суду. Як "захисник суспільних

інтересів" вона бере участь у судовій процедурі з метою допомоги і

просвіти Суду. Конвенція 1950 року ( 995_004 ) не уповноважила

індивідуальних заявників подавати позови до Суду або виступати як

сторони справи. За колишніми Правилами, Делегати Комісії мали

право викликати будь-кого на свій розсуд як помічника у справі. То

могли бути, наприклад, адвокат чи колишній адвокат індивідуального

заявника або сам заявник. У постанові від 18 листопада 1970 року

Суд підтвердив цей порядок, тож потім Делегати у кількох справах

скористалися з такого повноваження. Подібне положення містять і Правила А, які водночас

запровадили важливу новацію: якщо справу подано до Суду урядом

зацікавленої держави або Комісією, заявник має право вказати, що

він бажає взяти участь у розгляді. Якщо він цим правом

користується - а так, зазвичай, і буває, - його, в принципі,

повинен представляти адвокат. Якщо заявник дістав правову

допомогу, аби представити справу перед Комісією, він одержує таку

допомогу і перед Судом; в інших випадках Президент Суду може, за

певних обставин, будь-коли надати заявникові правову допомогу на

прохання останнього. Це ж стосується і справ, поданих до Суду

згідно з Правилами В, якщо журі у складі трьох суддів не

заперечить подальше надання такої правової допомоги. 9. Президент може, в інтересах належного судочинства,

запросити або дозволити державі, яка не є учасницею Конвенції

( 995_004 ), подати письмові зауваження протягом оговорених

процесуальних термінів щодо питань, які він зазначає окремо. Він

може також поширити це запрошення чи дозвіл на інших зацікавлених

осіб, окрім заявника. Хоча Президент інколи відмовляв у таких

проханнях, кілька разів він дозволяв повторно застосовувати цю

процедуру. 10. Суд самостійно розв'язує всі суперечки стосовно своєї

компетенції. Більшістю голосів Суд ухвалює остаточні постанови,

обов'язкові для зацікавлених держав, а за їх виконанням наглядає

Комітет міністрів. За певних обставин Суд має право призначити

"справедливе відшкодування" жертві порушення Конвенції ( 995_004 )

і розглянути питання про тлумачення або перегляд власних постанов. Кожен суддя, який бере участь у розгляді певної справи, має

право додати до постанови свою окрему думку, збіжну або розбіжну з

цілою постановою або її окремою частиною. 11. Згадане вище стосується лише компетенції Суду в

суперечних справах. Протокол до Конвенції ( 995_004 ), що набрав

чинності 21 вересня 1970 року, надає Суду додаткове право, а саме

подавати дорадчу думку. Цей Протокол, укладений в дуже

обмежувальній формі, досі не застосовувався. 12. Протокол N 11 ( 995_004 ), відкритий до підписання з 11

травня 1994 року, має на меті створення єдиного постійного Суду

замість сучасного механізму виконання Конвенції. На 31 травня 1995

року цей Протокол підписано всіма державами-членами Ради Європи і

ратифіковано Болгарією, Чехією, Угорщиною, Мальтою, Словаччиною,

Словенією, Швецією і Великобританією. Новий єдиний Суд матиме компетенцію розглядати заяви і

окремих осіб, і кількох держав. Звичайно він засідатиме як Палата

у складі семи суддів, але одностайною ухвалою журі з трьох суддів

позови можуть бути оголошені неприйнятними. Але з іншого боку,

Палата може, за певних обставин, поступитися компетенцією на

користь Великої Палати з сімнадцяти суддів. Постанови Палати стають остаточними, якщо сторони не

вимагатимуть протягом наступних трьох місяців перегляду справи

Великою Палатою. Журі з п'яти суддів повинно рішити, чи

розглядатиме позов Велика Палата, чи ні. Остаточні постанови є

обов'язкові для держав-учасниць Конвенції ( 995_004 ), а за їх

виконанням наглядатиме Комітет міністрів.

"Права людини і професійні стандарти для працівників міліції та

пенітенціарних установ в документах міжнародних організацій"

Українсько-американське бюро захисту прав людини,

Амстердам-Київ, 1996

= завантажити законодавчий акт, актуальний на поточний час =
<< |

Європейський суд з прав людини:

  1. Справа «Борисов проти України» (Заява № 2371/11). Європейський суд з прав людини. 2021 рікк
  2. Справа «Береза проти України» (Заява № 67800/12). Європейський суд з прав людини. 2021 рікк
  3. Справа «Дедеш проти України» (Заява № 50705/13). Європейський суд з прав людини. 2021 рікк
  4. Справа «Гранков проти України» (Заява № 16800/16). Європейський суд з прав людини. 2021 рікк
  5. Справа «Величко проти України» (Заява № 22273/12). Європейський суд з прав людини. 2021 рікк
  6. Справа «Каплатий проти України» (Заява № 39997/17). Європейський суд з прав людини. 2021 рікк
  7. Справа «Гусєв проти України» (Заява № 25531/12). Європейський суд з прав людини. 2021 рікк
  8. Справа «Кадура та Смалій проти України» (Заяви № 42753/14 та № 43860/14). Європейський суд з прав людини. 2021 рікк
  9. Справа «Лещенко проти України» (Заяви № 14220/13 та № 72601/13). Європейський суд з прав людини. 2021 рікк
  10. Справа «Авраімов проти України» (Заява № 71818/17). Європейський суд з прав людини. 2021 рікк
  11. Справа «Александровська проти України» (Заява № 38718/16). Європейський суд з прав людини. 2021 рікк
  12. Справа «Бідашко проти України» (Заява № 42475/19). Європейський суд з прав людини. 2021 рікк
  13. Справа «Дембо та інші проти України» (Заява № 2778/18 та 46 інших заяв - див. перелік у додатку). Європейський суд з прав людини. 2021 рікк
  14. Справа «Добринь проти України» (Заява № 27916/12). Європейський суд з прав людини. 2021 рікк
  15. Справа «Бєліков проти України» (Заява № 57291/19). Європейський суд з прав людини. 2021 рікк
  16. Заява № 32116/15, подана Дмитром Володимировичем Дьоміним, та інші проти України (див. таблицю у додатку). Європейський суд з прав людини. 2021 рікк
  17. Заява № 26983/19, подана Сергієм Миколайовичем Бабуром проти України (див. таблицю у додатку). Європейський суд з прав людини. 2021 рікк
  18. Заява № 52003/19, подана Олександром Володимировичем Басаном проти України (див. таблицю у додатку). Європейський суд з прав людини. 2021 рікк
  19. Справа «Воронкін проти України» (Заява № 19112/20). Європейський суд з прав людини. 2021 рікк
  20. Справа «Баранов та інші проти України» (Заява № 15027/20 та 3 інші заяви - див. перелік у додатку). Європейський суд з прав людини. 2021 рікк