<<
>>

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ П'ята секція " У Х В А Л А" Заява N 24535/05, подана Ігорем Юрійовичем Козедубом проти України. Європейський суд з прав людини. 2006

Документ актуальний на 20.09.2016
завантажити документ, актуальний на поточний час

                  ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ 

П'ята секція

У Х В А Л А

Заява N 24535/05,

подана Ігорем Юрійовичем

Козедубом проти України

Переклад офіційний

Європейський суд з прав людини (п'ята секція)

3 липня 2006 року, засідаючи палатою, до складу якої увійшли: п. П.Лоренцен (P.Lorenzen), Голова, п. К.Юнгвірт (K.Jungwiert), п. В.Буткевич (V.Butkevych), пані М.Цаца-Ніколовська (M.Tsatsa-Nikolovska), п.

Р.Маруст (R.Maruste), п. Дж.Боррего Боррего (J.Borrego Borrego), пані Р.Єгер (R.Jaeger), судді, та пані К.Вестердік (C.Westerdiek), Секретар секції, беручи до уваги вищезазначену заяву, подану

23 червня 2005 року, беручи до уваги рішення Суду розглянути питання щодо

прийнятності та суті справи разом, керуючись п. 3 статті 29

Конвенції ( 995_004 ), беручи до уваги надані декларації щодо досягнення дружнього

врегулювання у справі, беручи до уваги зауваження, надані Урядом-відповідачем, та

зауваження, подані заявником у відповідь, після обговорення виносить таку ухвалу:

ФАКТИ

Заявник, п. Ігор Юрійович Козедуб, є громадянином України,

який народився у 1959 році та проживає в м. Новий Калинів,

Україна. Факти у цій справі, надані сторонами, можуть бути узагальнені

таким чином. У серпні 2000 році заявник звільнився зі Збройних Сил

України. У той же час заявник подав позов до Самбірського

районного суду Львівської області проти військової частини,

вимагаючи компенсації за речове забезпечення. 27 грудня 2002 року суд присудив заявнику 1945,1 грн(1)

компенсації за його речове забезпечення. Рішення не оскаржувалось

і вступило в законну силу.

--------------- (1) Приблизно 354,3 ЄВРО.

11 лютого 2003 року відділ державної виконавчої служби

Самбірського районного управління юстиції Львівської області

відкрив виконавче провадження. Листом від 14 грудня 2004 року Львівське обласне управління

юстиції повідомило заявника, що на рахунки боржника було накладено

арешт та що рішення буде виконане, як тільки будуть перераховані

кошти з державного бюджету. 12 жовтня 2005 року державна виконавча служба повернула

виконавчі листи заявнику, оскільки не було коштів для виконання

рішення. Рішення залишається невиконаним.

СКАРГИ

Заявник скаржиться на невиконання судового рішення,

винесеного на його користь, та посилається на ст. 13 Конвенції

( 995_004 ).

ПРАВО

28 квітня 2006 року Суд отримав зазначену нижче декларацію,

підписану заявником: "Я, Ігор Юрійович Козедуб, зазначаю, що Уряд України готовий

сплатити залишок заборгованості за рішенням суду, який досі мені

належить, а також сплатити мені ex gratia суму у розмірі 2000 ЄВРО

(дві тисячі ЄВРО) з метою досягнення дружнього врегулювання у

зазначеній вище справі, яка на цей час розглядається Європейським

судом з прав людини. Сума в розмірі 2000 ЄВРО (дві тисячі ЄВРО) буде конвертована

у національну валюту держави-відповідача за курсом на день виплати

та звільнена від будь-яких податків.

Кошти будуть виплачені

протягом трьох місяців з моменту повідомлення про винесення

Європейським судом з прав людини рішення відповідно до п. 1 статті

37 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод

( 995_004 ). Після сплину вищезазначених трьох місяців і до

остаточного розрахунку на названу суму нараховуватиметься простий

відсоток у розмірі граничної позичкової ставки Європейського

центрального банку, що діятиме в період несплати, плюс три

відсотки. Я приймаю цю пропозицію та у подальшому відмовляюсь від

будь-яких скарг проти України, які стосуються фактів, викладених у

цій заяві. Я заявляю, що прийняття цієї пропозиції означає

остаточне вирішення цієї справи. Ця декларація укладена в рамках дружнього врегулювання, яке

було досягнуто між Урядом та мною". 29 травня 2006 року Суд отримав зазначену нижче декларацію

від Уряду: "Я, Юрій Зайцев, Уповноважений у справах дотримання Конвенції

про захист прав людини і основоположних свобод ( 995_004 ),

заявляю, що Уряд України пропонує виплатити Ігорю Юрійовичу

Козедубу залишок заборгованості за рішенням суду, який досі йому

належить, а також виплатити йому ex gratia суму у розмірі

2000 ЄВРО (дві тисячі ЄВРО) з метою досягнення дружнього

врегулювання у зазначеній вище справі, яка на цей час

розглядається Європейським судом з прав людини. Сума в розмірі 2000 ЄВРО (дві тисячі ЄВРО) буде конвертована

у національну валюту держави-відповідача за курсом на день виплати

та звільнена від будь-яких податків. Кошти будуть виплачені

протягом трьох місяців з моменту повідомлення про винесення

Європейським судом з прав людини рішення відповідно до п. 1 статті

37 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод

( 995_004 ). У разі неспроможності сплатити цю суму протягом

тримісячного строку Уряд зобов'язується сплачувати з моменту

сплину цього періоду і до моменту розрахунку простий відсоток у

розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального

банку, що діятиме в період несплати, плюс три відсотки. Виплата

становитиме остаточне вирішення справи". Суд приймає до уваги факт досягнення сторонами угоди

дружнього врегулювання. Суд впевнений, що угода дружнього

врегулювання ґрунтується на повазі до прав людини, як це визначено

у Конвенції ( 995_004 ) та протоколах до неї, і не знаходить

підстав загального характеру для подальшого розгляду скарги (in

fine п. 1 стаття 37 Конвенції). Відповідно, п. 3 статті 29

Конвенції не може більше застосовуватись до цієї справи і справа

має бути викреслена з реєстру справ.

ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО

Вирішує вилучити заяву з реєстру справ.

Секретар секції Клаудія ВЕСТЕРДІК

(C.Westerdiek)

Голова секції Пеер ЛОРЕНЦЕН

(P.Lorenzen)


Публікації документа

  • Офіційний вісник України від 30.08.2006 — 2006 р., № 33, стор. 170, стаття 2409

= завантажити законодавчий акт, актуальний на поточний час =
<< | >>

Європейський суд з прав людини:

  1. Справа «Філозофенко проти України» (Заява № 72954/11). Європейський суд з прав людини. 2020 рікк
  2. Справа «Іванко проти України» (Заява № 46850/13). Європейський суд з прав людини. 2020 рікк
  3. Справа «Закутній проти України» (Заява № 17843/19). Європейський суд з прав людини. 2020 рікк
  4. Справа «Поваров проти України» (Заява № 7220/19). Європейський суд з прав людини. 2020 рікк
  5. Справа «Антоненко та інші проти України» (Заяви № 45009/13 та 53 інші - див. перелік у додатку). Європейський суд з прав людини. 2020 рікк
  6. Справа «Єльник проти України» (Заява № 10444/13). Європейський суд з прав людини. 2020 рікк
  7. Справа «Стриж проти України» (Заява № 39071/08). Європейський суд з прав людини. 2020 рікк
  8. Справа «Мештешуг проти України» (Заява № 52826/18). Європейський суд з прав людини. 2020 рікк
  9. Справа «Вагапов проти України» (Заява № 35888/11). Європейський суд з прав людини. 2020 рікк
  10. Справа «Стрюков проти України» (Заява № 78484/11). Європейський суд з прав людини. 2020 рікк
  11. Справа «Дикусаренко проти України» (Заяви № 7218/19 та № 17854/19). Європейський суд з прав людини. 2020 рікк
  12. Справа «Антонюк проти України» (Заява № 48040/09). Європейський суд з прав людини. 2020 рікк
  13. Справа «Брайловська проти України» (Заява № 14031/09). Європейський суд з прав людини. 2020 рікк
  14. Справа «Ільченко проти України» (Заява № 65400/16). Європейський суд з прав людини. 2020 рікк
  15. Справа «Распряхін проти України» (Заява № 70878/12). Європейський суд з прав людини. 2020 рікк
  16. Справа «Ювченко та інші проти України» (Заяви № 32529/18 та 5 інших заяв - див. перелік у додатку). Європейський суд з прав людини. 2020 рікк
  17. Справа «Романов проти України» (Заява № 76273/11). Європейський суд з прав людини. 2020 рікк
  18. Справа «Свіргунець проти України» (Заява № 38262/10). Європейський суд з прав людини. 2020 рікк
  19. Справа «Гончарук та інші проти України» (Заява № 25837/18 та 2 інші заяви - див. перелік у додатку). Європейський суд з прав людини. 2020 рікк
  20. Справа «Гарагуля та Сич проти України» (Заяви № 42361/12 та № 25927/19). Європейський суд з прав людини. 2020 рікк