ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ П'ята секція " Р І Ш Е Н Н Я" Справа "В.С. проти України" (Заява N 13400/02). Європейський суд з прав людини. 2006
ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИП'ята секція
Р І Ш Е Н Н Я
Справа "В.С. проти України"(Заява N 13400/02)
Страсбург, 30 листопада 2006 року
Переклад офіційний
Це рішення стає остаточним за обставин, зазначених у п. 2статті 44 Конвенції ( 995_004 ). Воно може підлягати редакційним
виправленням.
У справі "В.С. проти України"
Європейський суд з прав людини (п'ята секція), засідаючипалатою, до складу якої увійшли:
п. П.Лоренцен (P.Lorenzen), Голова,
пані С.Ботучарова (S.Botoucharova),
п. В.Буткевич (V.Butkevych),
пані М.Цаца-Ніколовська (M.Tsatsa-Nikolovska),
п. Р.Маруст (R.Maruste),
п. Дж.Боррего Боррего (J.Borrego Borrego),
пані Р.Ягер (R.Jaeger), судді,
та пані К.Вестердік (C.Westerdiek), Секретар секції,
після обговорення в нарадчій кімнаті 6 листопада 2006 року,
виносить таке рішення, що було прийняте того ж дня:
ПРОЦЕДУРА
1. Справа порушена проти України за заявою (N 13400/02),поданою до Суду громадянином України паном В.С. (далі - заявник)
12 листопада 2001 року відповідно до статті 34 Конвенції про
захист прав людини і основоположних свобод ( 995_004 ) (далі -
Конвенція). Голова палати задовольнив вимогу заявника не
розкривати його ім'я (п. 3 правила 47 Реґламенту Суду ( 980_067 ).
2. Заявника представляла його дружина - пані Л.С., вчитель.Уряд України (далі - Уряд) був представлений його Уповноваженим -
пані В.Лутковською.
3. 2 липня 2003 року Суд вирішив направити скаргу заявника накомунікацію Уряду. Відповідно до положень п. 3 статті 29 Конвенції
( 995_004 ) Суд вирішив розглядати питання щодо прийнятності та
суті заяви одночасно.
ФАКТИ
I. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
4. Заявник народився в 1953 році та проживає вс. Володимирівка Донецької області, Україна.
5. Заявник є працівником Державної шахти "Південнодонбаська"(далі - Шахта). 24 червня 1996 року заявник отримав виробничу
травму.
6. У жовтні 1998 року заявник подав позов до Волноваськогорайонного суду проти Шахти, вимагаючи відшкодування шкоди в
зв'язку з отриманою травмою. 16 червня 2000 року суд частково
задовольнив позов заявника.
7. 6 грудня 2000 року президією Донецького обласного судубуло задоволено протест заступника голови Донецького обласного
суду та скасовано рішення від 16 червня 2000 року.
Справу булонаправлено на новий розгляд до Вугледарського міського суду.
8. 7 червня 2001 року Вугледарський міський суд визнав, щозаявник зазнав виробничої травми, за спричинення якої
відповідальною є шахта, та зобов'язав відповідача виплатити
заявнику 37 465 грн 41 коп (1) як компенсацію та 800 грн (2)
судових витрат. Суд також присудив заявнику щомісячну виплату в
розмірі 162 грн 57 коп. (3) як компенсацію втраченої заробітної
плати в період з 8 травня до 8 вересня 2001 року.
---------------
(1) Приблизно 6161 євро.
(2) Приблизно 132 євро.
(3) Приблизно 27 євро.
9. 6 серпня 2001 року відділом державної виконавчої службиВугледарського міського управління юстиції було відкрито виконавче
провадження на виконання рішення від 7 червня 2001 року.
10. Відповідно до інформації, наданої Урядом, рішення булоповністю виконане. Заборгованість виплачувалась частинами: в
період з квітня до грудня 2002 року та з серпня до грудня
2003 року заявник отримав загалом 10 227 грн (4), в 2004 році
заявник отримав решту заборгованості за рішенням суду
(27 238 грн (5)). Остання виплата була здійснена в травні
2004 року. Заявнику також було виплачено 800 грн як відшкодування
судових витрат.
---------------
(4) Приблизно 1671 євро.
(5) Приблизно 1987 євро.
11. 1 червня 2004 року виконавче провадження було закінчено узв'язку з тим, що рішення суду від 7 червня 2001 року було
повністю виконане. Заявник жодного разу не оскаржував постанову
виконавчої служби від 1 червня 2004 року. Однак заявник стверджує,
що боржник до цього часу не виплатив йому залишок заборгованості в
розмірі 515 грн 27 коп (6).
---------------
(6) Приблизно 85,88 євро.
12. У липні 2004 року заявник подав новий позов доВорошилівського районного суду м. Донецька проти Державного
підприємства "Донецька вугільна енергетична компанія", вимагаючи
компенсацію за значну затримку у виконанні рішення від 7 червня
2001 року. В ході провадження суд призначив судово-бухгалтерську
експертизу для обчислення суми компенсації, яка належить заявнику.
В своїх висновках від 14 липня 2005 року експерти зазначили,
inter alia, що, окрім загальної суми, призначеної заявнику
рішенням суду, сума в розмірі 515,25 грн залишається невиплаченою.
13. 1 листопада 2005 року суд частково задовольнив позовнівимоги заявника, оскільки відповідно до національного
законодавства, чинного на той час, невчасно виплачена заробітна
плата підлягає перерахунку за умови підвищення індексу цін більш
ніж на 1 відсоток протягом відповідного періоду затримки. Суд
також визнав, що заявник зазнав моральної шкоди в результаті
тривалого виконання рішення, винесеного на його користь. Суд
присудив заявнику суму в розмірі 8609 грн 88 коп. (7), яка
включала 500 грн (8) як компенсацію моральної шкоди.
---------------
(7) Приблизно 1421 євро.
(8) Приблизно 83 євро.
14. 28 листопада 2005 року відділом державної виконавчоїслужби Вугледарського міського управління юстиції було відкрито
виконавче провадження на виконання рішення від 1 листопада
2005 року.
15. 6 грудня 2005 року виконавчі провадження було закінченовідповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на
забезпечення сталого функціонування підприємств
паливно-енергетичного комплексу" ( 2711-15 ).
16. Рішення суду від 1 листопада 2005 року залишаєтьсяневиконаним.
II. ВІДПОВІДНЕ НАЦІОНАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО
17. Відповідне національне законодавство викладене в рішенні"Ромашов проти України" ( 980_227 ) (заява N 67534/01, пп. 16-18,
рішення від 27 липня 2004 року).
ПРАВО
I. МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ
18. Суд зазначає, що після того, як справу було направлено нарозгляд Уряду, заявник подав нову скаргу щодо невиконання рішення
суду від 1 листопада 2005 року, винесеного на його користь.
19. У зв'язку з цим Суд повідомляє, що зазначена скаргастосувалась провадження, яке здійснювали державні органи, щодо
отримання, inter alia, компенсації за затримку виконання рішення
від 7 червня 2001 року. На думку Суду, існує зв'язок між цими
двома провадженнями, який, однак, не є достатнім для подачі нової
скарги в межах початкової заяви, поданої на чотири роки раніше і
щодо якої сторони вже надавали свої коментарі (див. рішення
"Пиряник проти України" ( 980_357 ) від 19 квітня 2005 року, заява
N 75788/01, п. 20). Таким чином, Суд вважає, що межі розгляду
даної справи Судом обмежуються початковою скаргою. Однак Суд
зважатиме на фактичний розвиток подій при розгляді цієї справи.
II. ЩОДО СТВЕРДЖУВАНОГО ПОРУШЕННЯ ПУНКТУ 1СТАТТІ 6 КОНВЕНЦІЇ
( 995_004 )
ТА СТАТТІ 1 ПЕРШОГО ПРОТОКОЛУ
( 994_535 )
20. Заявник скаржився на тривалість виконання рішення від 7червня 2001 року. Він посилався на пункт 1 статті 6 Конвенції
( 995_004 ) та статтю 1 Першого протоколу ( 994_535 ). Ці статті
зазначають:
Пункт 1 статті 6
"Кожен має право на справедливий і публічний розгляд йогосправи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом,
встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та
обов'язків цивільного характеру..."
Стаття 1 Першого протоколу
"Кожна фізична або юридична особа має право мирно володітисвоїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності
інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених
законом і загальними принципами міжнародного права.
Проте попередні положення жодним чином не обмежують праводержави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне,
щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до
загальних інтересів..."
А. Щодо прийнятності
1. Статус жертви заявника
21. Уряд стверджував, що заявник не може вважатись жертвоюпорушення Конвенції ( 995_004 ), оскільки йому було повністю
виплачено заборгованість за рішенням суду. На підтвердження Уряд
надає копії документів, серед яких платіжні доручення з датами та
сумами відповідних виплат заявнику. Заявник заперечує проти цього,
стверджуючи, що сума в розмірі 515 грн 27 коп. (85,88 євро) за
рішенням суду від 7 червня 2001 року залишається невиплачена. На
підтвердження він посилається на результати судово-бухгалтерської
експертизи (див. пункт 12). Уряд стверджує, що надана Урядом
інформація є вірною.
22. Беручи до уваги вищезазначені зауваження, Суд зазначає,що, не оскарживши рішення виконавчої служби від 1 червня
2004 року, яке підтверджує виконання в повному обсязі рішення від
7 червня 2001 року, заявник повністю визнав цей факт і не може
тепер оскаржувати його до Суду (див. "Битківська проти України",
N 5788/02 ( 974_002 ), п. 17, від 4 жовтня 2005 року). Крім того,
в своїй позовній заяві, поданій в липні 2004 року до
Ворошилівського районного суду м. Донецька, він скаржився на
тривалість виконання рішення і не вимагав стверджуваної
невиплаченої суми. Таким чином, Суд робить висновок про те, що
виконавчі провадження були закінчені в травні 2004 року, про що
свідчать офіційні документи.
23. Суд також зазначає, що хоча рішенням суду від 1 листопада2005 року визнано затримку та присуджено виплату, inter alia,
компенсації за цю затримку, воно залишалось невиконаним і не може,
таким чином, вважатись за цих обставин справи, de facto, як
ефективний засіб правового захисту.
24. Суд вважає, таким чином, що заявник може заявляти просвій статус жертви стверджуваних порушень прав, гарантованих
пунктом 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ), щодо періоду, протягом
якого рішення залишалось невиконаним (див. "Войтенко проти
України" ( 980_223 ), N 18966/02, п. 35, від 29 червня 2004 року).
2. Невичерпання засобів захисту на національному рівні
25. Уряд надав зауваження щодо невичерпання засобів захистуна національному рівні, схожі на ті, які Суд неодноразово
заперечував у багатьох рішеннях (див. "Ромашов проти України"
( 980_227 ), N 67534/01, пп. 23-32, від 27 липня 2004 року). Суд
вважає, що ці зауваження мають бути відхилені з тих самих причин.
3. Висновок
26. Суд вважає, що скарга заявника відповідно до пункту 1статті 6 Конвенції ( 995_004 ) щодо затримки виконання рішення
Вугледарського міського суду від 7 червня 2001 року не є явно
необґрунтована в значенні пункту 3 статті 35 Конвенції. Суд також
зазначає, що скарга не є неприйнятною з будь-яких інших причин.
Таким чином, вона має бути визнана прийнятною. З цих же причин
скарга заявника відповідно до статті 1 Першого протоколу
( 994_535 ) не може бути визнана неприйнятною.
В. Щодо суті
27. Уряд зазначав, що тривалість виконавчого провадження небула надмірною, а виконавчою службою було вжито всіх необхідних
дій. Уряд стверджував, що право заявника на присуджену суму не
оскаржувалось і він не був позбавлений права на володіння майном.
Уряд також стверджував, що заявник мав у своєму розпорядженні
ефективні засоби захисту, передбачені національним законодавством
для оскарження невиконання рішення суду, винесеного на його
користь.
28. Заявник з цим не погодився. Він стверджував, що засобизахисту, зазначені Урядом, не можуть бути ефективними в цій
справі, оскільки затримка у виконанні рішення мала місце не з вини
державних виконавців.
29. Суд зазначає, що рішення суду, винесене на користьзаявника, залишалось невиконаним протягом трьох років і одинадцяти
місяців.
30. Суд нагадує, що ним уже було констатовано порушенняпункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) та статті 1 Першого
протоколу ( 994_535 ) в схожих справах (див. "Сокур проти України"
( 980_351 ), N 29439/02, пп. 30-37, від 26 квітня 2005 року;
"Шмалько проти України" ( 980_226 ), N 60750/00, пп. 55-57,
від 20 липня 2004 року).
31. Розглянувши всі надані матеріали справи, Суд вважає, щоУряд не навів жодних фактичних доказів і аргументів, на підставі
яких Суд міг би дійти протилежного висновку у цій справі.
32. Отже, у цій справі мало місце порушення пункту 1 статті 6Конвенції ( 995_004 ) та статті 1 Першого протоколу ( 994_535 ).
III. ЩОДО СТВЕРДЖУВАНОГО ПОРУШЕННЯСТАТТІ 2 КОНВЕНЦІЇ
( 995_004 )
33. Заявник скаржився відповідно до статті 2 Конвенції( 995_004 ) на відсутність відповідних засобів безпеки на Шахті.
У світлі матеріалів, які були надані Суду, та оскількиоскаржувані питання належать до його компетенції, Суд вважає, що
вони не вказують на порушення прав та свобод, гарантованих
Конвенцією ( 995_004 ).
Таким чином, ця частина заяви має бути визнана неприйнятноюяк явно необґрунтована відповідно до пунктів 3 та 4 статті 35
Конвенції ( 995_004 ).
IV. ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ( 995_004 )
34. Стаття 41 Конвенції ( 995_004 ) зазначає:
"Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів донеї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони
передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності,
надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію".
А. Шкода
35. Заявник вимагає суму в розмірі 300 000 грн (1) яквідшкодування матеріальної шкоди, якої він зазнав у зв'язку з
порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) та статті 1
Першого протоколу ( 994_535 ), а також 200 000 грн (2) як
компенсацію нематеріальної шкоди.
---------------
(1) Приблизно 48 710 євро.
(2) Приблизно 32 474 євро.
36. Уряд вважає дані вимоги необґрунтованими. Він такожвважає, що констатація порушення становитиме достатню сатисфакцію
у цій справі.
37. Суд не бачить будь-якого причинного зв'язку міжвстановленим порушенням та стверджуваною матеріальною шкодою,
таким чином, він відхиляє цю вимогу. Щодо вимоги заявника про
відшкодування нематеріальної шкоди - 200 000 грн - Суд вважає цю
суму надмірною. Суд також зазначає, що Ворошилівський районний суд
м. Донецька присудив заявнику 83 євро як компенсацію за
нематеріальну шкоду, завдану затримкою у виконанні рішення,
винесеного на його користь, однак зазначене рішення залишається
невиконаним. Суд, здійснюючи свою оцінку на засадах
справедливості, як цього вимагає стаття 41 Конвенції ( 995_004 ),
присуджує заявнику 1100 євро як відшкодування нематеріальної
шкоди.
В. Судові витрати
38. Заявник не зазначив у встановлений час жодних вимог щодокомпенсації витрат. Таким чином, Суд нічого не присуджує у цьому
зв'язку.
С. Пеня
39. Суд вважає, що пеня, яка нараховуватиметься у разінесвоєчасної сплати, дорівнюватиме граничній позичковій ставці
(marginal lending rate) Європейського центрального банку плюс три
відсоткові пункти.
ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО
1. Оголошує скаргу заявника щодо порушення п. 1 статті 6Конвенції ( 995_004 ) і статті 1 Першого протоколу ( 994_535 )
прийнятною, а в іншій частині - неприйнятною;
2. Вирішує, що у цій справі було порушення пункту 1 статті 6Конвенції ( 995_004 );
3. Вирішує, що у цій справі було порушення статті 1 Першогопротоколу до Конвенції ( 994_535 );
4. Вирішує, що:
a) протягом трьох місяців з дня, коли рішення станеостаточним відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції ( 995_004 ),
держава-відповідач має сплатити заявнику 1100 євро (одну тисячу
сто євро) як компенсацію моральної шкоди;
b) ця сума має бути конвертована у національну валютудержави-відповідача на день здійснення платежу плюс будь-який
податок, який може бути стягнутий із заявника;
c) після сплину вищезазначених трьох місяців і до остаточногорозрахунку на зазначену суму нараховуватиметься простий відсоток
(simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки
Європейського центрального банку, яка діятиме в цей період, плюс
три відсотки;
5. Відхиляє інші вимоги заявника щодо справедливоїсатисфакції.
Вчинено англійською мовою та повідомлено в письмовій формі30 листопада 2006 року відповідно до пп. 2 та 3 правила 77
Реґламенту Суду ( 980_067 ).
Секретар К.ВЕСТЕРДІК(C.Westerdiek)
Голова П.ЛОРЕНЦЕН
(P.Lorenzen)
Справа "В.С. проти України" (Заява N 13400/02) Рішення; Європейський суд з прав людини від 30.11.2006 Прийняття від 30.11.2006 Постійна адреса: https://xn--80aagahqwyibe8an.com/go/974_164 |
станом на 30.08.2023 поточна редакція |
Публікації документа
- Офіційний вісник України від 23.04.2007 — 2007 р., № 27, стор. 107, стаття 1098
Європейський суд з прав людини:
- Справа «Бахаров проти України» (Заява № 28982/19). Європейський суд з прав людини. 2023 рікк
- Справа «Лях проти України» (Заява № 53099/19). Європейський суд з прав людини. 2023 рікк
- Справа «Плешков та Плешкова проти України» (Заява № 5783/20). Європейський суд з прав людини. 2023 рікк
- Справа «Дубас проти України» (Заява № 51222/20). Європейський суд з прав людини. 2023 рікк
- Справа «Трачук проти України» (Заява № 24413/13). Європейський суд з прав людини. 2023 рікк
- Справа «Удовиченко проти України» (Заява № 46396/14). Європейський суд з прав людини. 2023 рікк
- Справа «Калугін проти України» (Заява № 25688/12). Європейський суд з прав людини. 2023 рікк
- Справа «Давиденко проти України» (Заява № 45903/16). Європейський суд з прав людини. 2023 рікк
- Справа «Володимир Торбіч проти України» (Заява № 14957/13). Європейський суд з прав людини. 2023 рікк
- Справа «Трофименко проти України» (Заява № 18444/18). Європейський суд з прав людини. 2023 рікк
- Справа «Надточій проти України» (Заява № 32899/13). Європейський суд з прав людини. 2022 рікк
- Справа «Васильков проти України» (Заява № 77801/13). Європейський суд з прав людини. 2022 рікк
- Справа «Гриненко проти України» (Заява № 65890/13). Європейський суд з прав людини. 2022 рікк
- Справа «Васильков проти України» (Заява № 77801/13). Європейський суд з прав людини. 2022 рікк
- Справа «Гриненко проти України» (Заява № 65890/13). Європейський суд з прав людини. 2022 рікк
- Справа «Подлєсная проти України» (Заява № 23002/13). Європейський суд з прав людини. 2022 рікк
- Справа «Максименко проти України (№ 2)» (Заява № 45547/13). Європейський суд з прав людини. 2022 рікк
- Справа «Корнацький проти України» (Заява № 19854/13). Європейський суд з прав людини. 2022 рікк
- Справа «Авраамова проти України» (Заява № 2718/12). Європейський суд з прав людини. 2022 рікк
- Справа «Трєт’як проти України» (Заява № 10919/20). Європейський суд з прав людини. 2022 рікк