<<
>>

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ П'ята секція " Р І Ш Е Н Н Я" Справа "Єлоєв проти України" (Заява N 17283/02). Європейський суд з прав людини. 2008

Документ актуальний на 20.09.2016
завантажити документ, актуальний на поточний час

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ П'ята секція Р І Ш Е Н Н Я Справа "Єлоєв проти України" (Заява N 17283/02) Страсбург, 6 листопада 2008 року Переклад офіційний Рішення у справі набуде статусу остаточного відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції ( 995_004 ). Воно може підлягати редакційним правкам. У справі "Єлоєв проти України" Європейський суд з прав людини (п'ята секція), засідаючи палатою, до складу якої увійшли: п. Райт Маруст (Rait Maruste), Голова, п. Володимир Буткевич (Volodymyr Butkevych), пані Рената Ягер (Renate Jaeger), п. Марк Віллігер (Mark Villiger), пані Ізабель Берро-Лефевр (Isabelle Berro-Lefevre), пані Миряна Лазарова-Трайковська (Mirjana Lazarova Trajkovska), пані Здравка Калайджиєва (Zdravka Kalaydjieva), судді, та пані Клаудія Вестердік (Claudia Westerdiek), Секретар секції, після обговорення за зачиненими дверима 7 жовтня 2008 року, виносить таке рішення, що було прийняте того ж дня: ПРОЦЕДУРА 1. Справа порушена за заявою (N 17283/02) проти України, поданою відповідно до статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод ( 995_004 ) (далі - Конвенція) громадянином України п. Олександром Володимировичем Єлоєвим (далі - заявник) 18 березня 2002 року. 2. Заявник, якому було надано юридичну допомогу, був представлений п. С.Шевченком, практикуючим адвокатом у місті Харкові. Уряд України (далі - Уряд) був представлений його Уповноваженим - п. Ю.Зайцевим. 3. Заявник, зокрема, стверджував, що його досудове тримання під вартою було незаконним та надмірно тривалим, що не здійснювалась перевірка законності тримання, а також, що тривалість провадження у його справі була надмірною. 4. 5 вересня 2006 року Суд оголосив заяву частково неприйнятною та вирішив направити Уряду скарги за статтею 5 Конвенції ( 995_004 ) та скарги стосовно тривалості провадження. Суд відповідно до пункту 3 статті 29 Конвенції вирішив розглядати питання щодо суті та прийнятності заяви одночасно. ЩОДО ФАКТІВ I. ОБСТАВИНИ СПРАВИ 5. Заявник, 1968 року народження, проживає у місті Херсоні. 6. 26 квітня 1995 року слідчим управлінням по боротьбі з організованою злочинністю у Харківській області Міністерства внутрішніх справ було порушено кримінальну справу за ухилення від сплати податків службовими особами відкритого акціонерного товариства "Быстрые деньги", керівником якого був заявник. У той же час заявник був депутатом Дзержинської районної ради народних депутатів міста Харкова (далі - районна рада) та користувався депутатською недоторканністю щодо притягнення до кримінальної відповідальності. 7. 30 січня 1996 року Орджонікідзевським районним відділом УМВС України міста Харкова було порушено кримінальну справу за обвинуваченням заявника в ухиленні від сплати податків. 8. 14 березня 1996 року слідчим було винесено постанову про притягнення заявника як обвинуваченого у справі, порушеній за ухилення від сплати податків, та постанову про обрання заявнику запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд. У цей же день, встановивши, що місцезнаходження заявника невідоме, слідчий зупинив слідство та оголосив заявника в розшук. 9. 2 жовтня 1996 року прокурором Харківської області було внесено подання до районної ради про надання згоди на притягнення заявника до кримінальної відповідальності. 1 листопада 1996 року рада, провівши таємне голосування, прийняла рішення про відмову в наданні згоди на притягнення заявника до кримінальної відповідальності. Після цього кримінальне провадження щодо заявника було зупинено, а постанову про обрання запобіжного заходу щодо заявника скасовано. 10. 12 березня 1997 року прокурор вдруге звернувся з поданням до районної ради про надання згоди на притягнення заявника до кримінальної відповідальності. 11. 20 березня 1997 року заявника було затримано під час перетину російсько-українського кордону та направлено назад до Харкова. По дорозі до Харкова заявник втік. 12. 17 квітня 1997 року Харківська міська рада народних депутатів винесла рішення, яким дала згоду на притягнення заявника до кримінальної відповідальності. 13. У той же день слідчий виніс постанову про тримання заявника під вартою. 14. 18 квітня 1997 року попереднє слідство було зупинене у зв'язку з тим, що місцезнаходження заявника було невідоме. Заявника було оголошено в розшук. 15. 8 серпня 1998 року заявника було заарештовано та пред'явлено обвинувачення в ухиленні від сплати податків відповідно до статті 148-2 Кримінального кодексу ( 2002-05 ). Цього ж дня заступник прокурора Харківської області виніс постанову про тримання заявника під вартою. 16. Строк тримання заявника під вартою продовжувався наступним чином: до 6 місяців - 6 жовтня 1998 року прокурором Харківської області; до 10 місяців - 25 січня 1999 року та до 12 місяців - 25 травня 1999 року постановами заступників Генерального прокурора України. Період тримання заявника під вартою на підставі постанов прокурорів закінчився 8 серпня 1999 року. 17. 15 січня 1999 року слідчий змінив кваліфікацію обвинувачення заявника та порушив кримінальну справу за обвинуваченням останнього у шахрайстві, ухиленні від сплати податків, незаконній підприємницькій діяльності, розкраданні майна та зловживанні владою. 18. 4 серпня 1999 року, за 4 дні до закінчення строку тримання заявника під вартою (8 серпня 1999 року), розслідування було закінчено та заявнику було надано матеріали справи для ознайомлення. 19. 30 травня 2000 року заявник та його адвокат закінчили ознайомлення з матеріалами справи. 20. 2 червня 2000 року справу було направлено до Дзержинського районного суду м. Харкова (далі - районний суд). 21. 13 липня 2000 року суддя районного суду виніс постанову про віддання заявника та інших трьох осіб до суду. У своїй постанові суддя зазначила, що "запобіжний захід стосовно обвинувачених обраний у відповідності із матеріалами справи", та постановила залишити без змін запобіжний захід, обраний органами попереднього слідства. 22. 15 грудня 2000 року та в подальшому в листопаді 2002 року, лютому та травні 2003 року суд надавав заявнику кілька днів для додаткового вивчення матеріалів справи. 23. 11 січня 2000 року після численних скарг заявника щодо його стану здоров'я суд призначив судово-медичну експертизу для з'ясування, чи страждає заявник на хронічні захворювання, які б унеможливили його участь у судових засіданнях. Експертиза не встановила жодних захворювань або медичних протипоказань. 24. 29 січня 2002 року районний суд відмовив у задоволенні клопотання кількох потерпілих щодо зміни запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на підписку про невиїзд. Необхідність залишити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою стосовно заявника була обґрунтоване тим, що заявнику було пред'явлено обвинувачення у вчиненні злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком понад три роки. Ця постанова не підлягала оскарженню. 25. Протягом судового розгляду представник заявника подавала клопотання щодо звільнення заявника з-під варти. Вона стверджувала, що матеріали справи не містять обґрунтованої постанови суду стосовно тримання заявника під вартою та що "первинне" обвинувачення щодо нього вже декриміналізовано. 25 березня 2002 року районний суд відмовив у задоволенні клопотання. Суд зазначив, що заявник був затриманий на підставі постанов прокурора та що суд при попередньому розгляді справи, коли обирав запобіжний захід на час судового розгляду, погодився із цим та залишив без змін запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Також суд зазначив, що заявник знаходився у розшуку. Беручи до уваги вищенаведене, а також той факт, що заявнику було пред'явлено обвинувачення у вчиненні кількох злочинів, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад три роки, суд відхилив клопотання адвоката. Ця постанова не підлягала оскарженню. 26. 25 жовтня 2002 року установа тримання під вартою надала довідку про те, що заявник доставлявся до суду 246 разів, з них 110 разів на судові засідання та 91 раз для вивчення матеріалів справи. 27. 18 листопада 2002 року суддею було винесено окрему постанову про те, що неявка адвоката заявника у судове засідання без поважних причин розцінюється як небажання здійснювати його захист. 28. 9 грудня 2002 року судом було винесено постанову про залишення клопотання заявника щодо його звільнення без задоволення з тих самих підстав, що були зазначені й у постанові від 25 травня 2002 року (див. пункт 25, зазначений вище). 29. 16 грудня 2002 року внаслідок численних порушень заявником порядку в судовому засіданні суд востаннє попередив заявника за неповагу до суду. 30. 31 березня 2003 року суддею було винесено постанову про видалення заявника із зали засідань до закінчення судового слідства як такого, що систематично порушував порядок. 31. У травні 2003 року адвокат заявника подав ще одне клопотання про звільнення, наголошуючи, що заявник перебуває під вартою понад 4 роки без законних підстав. 12 травня 2003 року районний суд відхилив клопотання, вказавши, що ці питання вже розглядалися судом. 32. 1 вересня 2003 року районний суд визнав заявника винним у шахрайстві, розкраданні майна та зловживанні владою і призначив йому покарання у вигляді позбавлення волі строком до 11 років. 33. 27 квітня 2005 року Харківський обласний апеляційний суд виніс ухвалу, якою залишив без змін вирок суду першої інстанції з невеликими змінами. 34. 20 червня 2006 року Верховний Суд України залишив без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій. II. ВІДПОВІДНЕ НАЦІОНАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО 35. У відповідних положеннях Кримінально-процесуального кодексу ( 1001-05, 1002-05, 1003-05 ), зокрема, зазначено:... дивитись законодавчий акт

= завантажити законодавчий акт, актуальний на поточний час =
<< | >>

Європейський суд з прав людини:

  1. Справа «Філозофенко проти України» (Заява № 72954/11). Європейський суд з прав людини. 2020 рікк
  2. Справа «Іванко проти України» (Заява № 46850/13). Європейський суд з прав людини. 2020 рікк
  3. Справа «Закутній проти України» (Заява № 17843/19). Європейський суд з прав людини. 2020 рікк
  4. Справа «Поваров проти України» (Заява № 7220/19). Європейський суд з прав людини. 2020 рікк
  5. Справа «Антоненко та інші проти України» (Заяви № 45009/13 та 53 інші - див. перелік у додатку). Європейський суд з прав людини. 2020 рікк
  6. Справа «Єльник проти України» (Заява № 10444/13). Європейський суд з прав людини. 2020 рікк
  7. Справа «Стриж проти України» (Заява № 39071/08). Європейський суд з прав людини. 2020 рікк
  8. Справа «Мештешуг проти України» (Заява № 52826/18). Європейський суд з прав людини. 2020 рікк
  9. Справа «Вагапов проти України» (Заява № 35888/11). Європейський суд з прав людини. 2020 рікк
  10. Справа «Стрюков проти України» (Заява № 78484/11). Європейський суд з прав людини. 2020 рікк
  11. Справа «Дикусаренко проти України» (Заяви № 7218/19 та № 17854/19). Європейський суд з прав людини. 2020 рікк
  12. Справа «Антонюк проти України» (Заява № 48040/09). Європейський суд з прав людини. 2020 рікк
  13. Справа «Брайловська проти України» (Заява № 14031/09). Європейський суд з прав людини. 2020 рікк
  14. Справа «Ільченко проти України» (Заява № 65400/16). Європейський суд з прав людини. 2020 рікк
  15. Справа «Распряхін проти України» (Заява № 70878/12). Європейський суд з прав людини. 2020 рікк
  16. Справа «Ювченко та інші проти України» (Заяви № 32529/18 та 5 інших заяв - див. перелік у додатку). Європейський суд з прав людини. 2020 рікк
  17. Справа «Романов проти України» (Заява № 76273/11). Європейський суд з прав людини. 2020 рікк
  18. Справа «Осипенков проти України» (Заява № 31283/17). Європейський суд з прав людини. 2019 рікк
  19. Справа «Андрєєва проти України» (Заява № 24385/10). Європейський суд з прав людини. 2019 рікк
  20. Справа «Журавльова проти України» (Заява № 45526/08). Європейський суд з прав людини. 2019 рікк