РАДА ЄВРОПИ ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ " Р І Ш Е Н Н Я" 25.03.1999. Європейський суд з прав людини. 1999
РАДА ЄВРОПИЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ
Р І Ш Е Н Н Я
25.03.1999
Рішення у справі "Папахелас проти Греції"
Комюніке Секретаря Суду
У рішенні, ухваленому в Страсбурзі 25 березня 1999 р. усправі "Папахелас проти Греції", Європейський суд з прав людини
дванадцятьма голосами проти п'яти постановив, що порушення пункту
1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини ( 995_004 )
(тривалість судового розгляду) не було. Суд також постановив, що
не було порушено статтю 1 Протоколу N 1 ( 994_535 ) (захист
власності) щодо суми призначеної компенсації (15 голосів проти 2),
але мало місце порушення цього положення внаслідок застосування
неспростовної презумпції, передбаченої законодавством Греції
(одноголосно). Що стосується статті 41 Конвенції , то Суд відклав
розгляд питання про грошові збитки і присудив на користь заявників
певну суму за судові витрати.
1. Основні факти
Заявники Арістоменіс Папахелас та Євгенія Папахелас,громадяни Греції, відповідно 1926 та 1933 року народження, живуть
в Афінах.
9 січня 1998 року Грецька держава примусово вилучила8402 кв. м землі, яка належала заявникам, для будівництва нового
шосе. Однак заявники одержали компенсацію лише за 6962 кв. м землі
внаслідок застосування неспростовної презумпції, згідно із Законом
653/1977, за яким при будівництві нових шосейних доріг власники
відчужуваних прилеглих земель матимуть із цього користь, а отже,
повинні внести певну частку від вартості вилученого.
5 червня 1991 року Грецька держава порушила справу з приводутого, щоб розмір компенсації був встановлений судом. Заявники, між
іншим, подали офіційний висновок Асоціації присяжних оцінювачів, у
якому землю було оцінено в 53621 драхму за квадратний метр.
Розгляд справи закінчився 20 червня 1995 року винесенням ухвали
касаційного суду про відхилення апеляції заявників. Остаточну
ухвалу було винесено 28 вересня 1995 року, і заявники одержали
його копію 9 жовтня 1995 року.
2. Процедура та склад Суду
Заяву до Комісії, що її було подано 6 лютого 1996 року,визнано частково прийнятною 2 липня 1997 року. Після невдалої
спроби досягти дружнього врегулювання справи, Комісія затвердила
доповідь 14 січня 1998 року, в якій висловила одностайну думку, що
було порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) та статті 1
Протоколу N 1 ( 994_535 ).
18 травня 1998 року Уряд Греції передав справу до Суду.
Згідно з перехідними положеннями Протоколу N 11 до Конвенції( 994_536 ), справу було передано на розгляд Великої палати нового
Європейського суду з прав людини після набрання Протоколом
чинності 1 листопада 1998 року.
Судове рішення було постановлене Великою палатою, до складуякої увійшло 17 суддів, а саме:
Люціус Вільдхабер (Швейцарія),
Голова Елізабет Палм (Швеція)
Луїджі Феррарі Браво (Італія)(1)
Гаукур Йорундссон (Ісландія)
Люціус Кафліш (Швейцарія)(2)
Іренеу Кабраль Баррето (Португалія)
Франсуаза Тюлкен (Бельгія)
Віллі Фурманн (Австрія)
Марк Фішбах (Люксембург)
Бостьян Жупанчич (Словенія)
Джон Хедіган (Ірландія)
Маргарита Цаца-Ніколовська (колишня Югославська РеспублікаМакедонія)
Тудор Пантіру (Молдова)
Егілс Левіц (Латвія)
Крістак Трая (Албанія)
Ніколас Валтікос (Греція), суддя ad hoc,
а також Мікеле де Сальвія, Секретар Суду.
---------------
(1) Суддя, обраний від Сан-Марино.
(2) Суддя, обраний від Ліхтенштейну.
3. Стислий виклад судового рішення(1)
Оскарження
Заявники подали скаргу про те, що, всупереч пункту 1 статті 6Конвенції ( 995_004 ), їхня справа не розглядалася у межах
розумного строку. Вони також стверджували, що було два порушення
статті 1 Протоколу N 1 ( 994_535 ). Вони скаржилися, що, по-перше,
призначена компенсація була менша за оцінену вартість відчуженої
землі і, по-друге, що внаслідок застосування презумпції,
передбаченої в частині 1 (3) Закону N 653/1977, вони одержали
компенсацію лише за 6962 кв. м із 8402 кв. м вилученого.
---------------
(1) Стислий виклад, підготовлений канцелярією, ні до чого Судне зобов'язує.
Рішення Суду
Попереднє заперечення Уряду
Суд відхилив попереднє заперечення Уряду стосовно того, щозаява була подана після закінчення строків подання.
Пункт 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 )
Суд визнав, що справа була досить складна, особливо черезкількість власності, що її було відчужено одним урядовим рішенням.
Тривалість розгляду справи в суді першої інстанції та в Афінському
апеляційному суді не була надмірною. Розгляд у касаційному суді
тривав півтора року, що не було надмірним, особливо беручи до
уваги той факт, що заявники подали апеляцію із запізненням. Отже,
порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) не було.
Стаття 1 Протоколу N 1 до Конвенції ( 994_535 )
1. Сума компенсації
Суд відзначив, що остаточну суму компенсації було визначенолише на 1621 драхму менше від запропонованої Асоціацією присяжних
оцінювачів. Беручи до уваги, що національні органи влади не
дозволяють собі широкого трактування статті 1 Протоколу N 1
( 994_535 ), Суд вирішив, що сума, виплачена заявникам, розумно
співвідноситься з вартістю відчуженої землі. Отже, порушення
статті 1 Протоколу N 1 щодо визначеної суми компенсаційних виплат
за квадратний метр не було.
2. Застосування неспростовної презумпції, передбаченоїЗаконом N 653/1977
Суд зауважив, що застосована у даному випадку система правабула занадто сувора і не враховувала різноманітності обставин, які
раніше розглядалися Судом до порушень статті 1 Протоколу N 1
( 994_535 ) у двох схожих справах ("Катікарідіс та інші проти
Греції" і "Цомцос та інші проти Греції", обидві від
15 листопада 1996 року).
Суд не бачить причини відступити від прецедентів, оскількизаявникам перешкоджали доводити у внутрішньодержавних судах своє
право на повну компенсацію за втрату власності - їм було
призначено компенсацію лише за 6962 кв. м, а не за 8402 кв. м, що
їх було відчужено. Таким чином, вони мусили зазнати особистих
надмірних втрат, які могли б бути законно відшкодовані, якби
тільки вони мали можливість довести наявність завданих їм збитків
і, відповідно, одержати належну компенсацію. Суд вважав, що на
цьому етапі не було необхідності визначати, чи справді мали місце
втрати, спричинені несправедливим рішенням суду; у цій правовій
ситуації необхідна рівновага і не могла бути знайдена.
Отже, наслідком застосування презумпції, передбаченої вчастині 1 (3) Закону N 653/1977, було порушення статті 1 Протоколу
N 1 ( 994_535 ).
Стаття 41 Конвенції ( 995_004 )
Виходячи з обставин цієї справи, Суд вважав, що питання прозастосування статті 41 не було готове для вирішення, оскільки
грошові збитки було визначено і вони були застережені, зважаючи на
можливість досягти згоди між державою-відповідачем та заявниками.
Суд ухвалив виплатити заявникам два мільйони драхм за судові
витрати.
Судові рішення можна знайти на веб-сторінці Суду в Інтернеті(www.dhcour.coe.fr) у день їх постановлення.
Відповідно до Регламенту ( 980_067 ), Секретар Суду, який маєдіяти на власний розсуд, надає інформацію про роботу Суду і
відповідає на запитання преси.
Канцелярія Європейського суду з прав людини
F-67075 Strasbourg Cedex
Звертатися до Родеріка Лідделла (Roderick Liddell)
Телефон: (0)3 88-41-24-92; факс: (0)3 88-41-27-91
Рішення у справі "Папахелас проти Греції" Рішення; Рада Європи від 25.03.1999 Прийняття від 25.03.1999 Постійна адреса: https://xn--80aagahqwyibe8an.com/go/980_367 |
станом на 31.08.2023 поточна редакція |
Публікації документа
- Практика Європейського суду з прав людини. Рішення. Коментарі. від 1999 — 1999 р., № 2
Європейський суд з прав людини:
- Справа «Бахаров проти України» (Заява № 28982/19). Європейський суд з прав людини. 2023 рікк
- Справа «Лях проти України» (Заява № 53099/19). Європейський суд з прав людини. 2023 рікк
- Справа «Плешков та Плешкова проти України» (Заява № 5783/20). Європейський суд з прав людини. 2023 рікк
- Справа «Дубас проти України» (Заява № 51222/20). Європейський суд з прав людини. 2023 рікк
- Справа «Трачук проти України» (Заява № 24413/13). Європейський суд з прав людини. 2023 рікк
- Справа «Надточій проти України» (Заява № 32899/13). Європейський суд з прав людини. 2022 рікк
- Справа «Васильков проти України» (Заява № 77801/13). Європейський суд з прав людини. 2022 рікк
- Справа «Гриненко проти України» (Заява № 65890/13). Європейський суд з прав людини. 2022 рікк
- Справа «Васильков проти України» (Заява № 77801/13). Європейський суд з прав людини. 2022 рікк
- Справа «Гриненко проти України» (Заява № 65890/13). Європейський суд з прав людини. 2022 рікк
- Справа «Подлєсная проти України» (Заява № 23002/13). Європейський суд з прав людини. 2022 рікк
- Справа «Максименко проти України (№ 2)» (Заява № 45547/13). Європейський суд з прав людини. 2022 рікк
- Справа «Корнацький проти України» (Заява № 19854/13). Європейський суд з прав людини. 2022 рікк
- Справа «Авраамова проти України» (Заява № 2718/12). Європейський суд з прав людини. 2022 рікк
- Справа «Трєт’як проти України» (Заява № 10919/20). Європейський суд з прав людини. 2022 рікк
- Справа «Пономаренко проти України» (Заява № 17030/20). Європейський суд з прав людини. 2022 рікк
- Справа «Гему проти України» (Заява № 16025/06). Європейський суд з прав людини. 2022 рікк
- Справа «Сердюков проти України» (Заява № 11623/13). Європейський суд з прав людини. 2022 рікк
- Справа «Шановський проти України» (Заява № 61431/15). Європейський суд з прав людини. 2022 рікк
- Справа «Демидецький проти України» (Заява № 50829/09). Європейський суд з прав людини. 2022 рікк