<<
>>

РАДА ЄВРОПИ ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ " Четверта секція" Р І Ш Е Н Н Я. Європейський суд з прав людини. 2002

Документ актуальний на 20.09.2016
завантажити документ, актуальний на поточний час

РАДА ЄВРОПИ ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ Четверта секція Р І Ш Е Н Н Я Справа "Прітті проти Сполученого Королівства" (Case of Pretty v. The United Kingdom) (Заява N 2346/02) Страсбурґ, 29 квітня 2002 року У справі "Прітті проти Сполученого Королівства" Європейський суд з прав людини (четверта секція), засідаючи палатою, до складу якої увійшли судді: п. М. Пеллонпя, голова сер Ніколас Братца пані Е. Палм п. Є. Макарчик п. М. Фішбах п. Х. Касадеваль п. С. Павловський та п. М. О'Бойл, секретар секції, після нарад за зачиненими дверима 19 березня та 25 квітня 2002 року постановляє таке рішення, ухвалене в останній із зазначених вище днів: ПРОЦЕДУРА 1. Справу розпочато за заявою (N 2346/02) проти Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії, поданою до Суду 21 грудня 2001 року на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини та основних свобод ( 995_004 ) (Конвенція) громадянкою Сполученого Королівства пані Діаною Прітті (заявниця). 2. Заявниці було надано безоплатну правову допомогу; в Суді її представляла пані Чакрабарті, адвокат, що практикує в м. Лондоні. Уряд Сполученого Королівства (Уряд) представляла його уповноважена особа п. Хумерслі з Міністерства закордонних справ та у справах Співдружності (Лондон). 3. Заявниця (паралізована жінка, що страждає від невиліковної дегенеративної хвороби) стверджувала, що відмова генерального прокурора надати її чоловікові імунітет від притягнення до суду у випадку, якщо він допоможе їй вчинити самогубство, та заборона в національному праві надавати допомогу у вчиненні самогубства становили порушення її прав, гарантованих статтями 2, 3, 8, 9 і 14 Конвенції ( 995_004 ). 4. Розгляд заяви було доручено четвертій секції Суду (пункт 1 правила 52 Регламенту Суду ( 980_067 ). Зі складу цієї секції для розгляду справи (пункт 1 статті 27 Конвенції ( 995_004 ) було створено палату, як передбачає пункт 1 правила 26 Регламенту Суду. 5. І заявниця, і Уряд подали свої зауваження щодо прийнятності та по суті справи (пункт 3 (b) правила 54). Свої міркування також надіслали Товариство прихильників добровільної евтаназії та Конференція католицьких єпископів Англії та Уельсу, яким голова надав дозвіл взяти участь у письмовій процедурі (пункт 2 статті 36 Конвенції ( 995_004 ) та пункт 3 правила 61). На ці зауваження заявниця подала свою відповідь (пункт 5 правила 61). 6. Відкрите слухання справи відбулося в Палаці прав людини в Страсбурзі 19 березня 2002 року (пункт 2 правила 59). На судовому розгляді були присутні: a) від Уряду: п. К. Хумерслі, уповноважена особа, п. Дж. Кроу, п. Д. Перрі, консультанти, п. А. Бакарезе, пані Р. Кокс, радники; b) від заявниці п. П. Гаверс, королівський адвокат, пані Ф. Морріс, представники, п. А. Ґаск, соліситор-стажер, пані Д. Прітті, заявниця, п. Б. Прітті, чоловік заявниці. Суд заслухав звернення п. Кроу та п. Гаверса. ЩОДО ФАКТІВ I. ОБСТАВИНИ СПРАВИ 7. Заявниця - 43-річна жінка. Проживає зі своїм 25-річним чоловіком, дочкою та внучкою. Заявниця уражена хворобою рухових нейронів (MND) - прогресуючою нейро-дегенеративною хворобою рухових клітин центральної нервової системи. Хвороба характеризується прогресуючою м'язовою слабкістю, яка уражає м'язи, що довільно скорочуються. Згодом хвороба призводить до надзвичайної слабкості рук і ніг та уражає м'язи, залучені у процес дихання. Смерть настає, як правило, внаслідок слабкості м'язів, які забезпечують дихання, а також м'язів, які контролюють мовлення та ковтання; слабкість дихальних м'язів призводить до зупинки дихання та пневмонії. Жодне лікування не в змозі запобігти прогресуючому перебігу цієї хвороби. 8. Із листопада 1999 року, коли було поставлено діагноз MND, стан заявниці швидко погіршувався. Зараз хвороба уже на пізній стадії. Фактично все тіло заявниці, починаючи від шиї, паралізоване; її мовлення практично нерозбірливе, і годують її через трубку. Очікувана тривалість життя заявниці дуже незначна і може становити лише кілька тижнів чи місяців. Однак інтелект заявниці і спроможність приймати рішення не постраждали. На останній стадії ця хвороба завдає надзвичайних страждань та приниження. Побоюючись подальшого розвитку хвороби, який загрожує завдати їй таких страждань і приниження, заявниця надзвичайно наполегливо вимагає, щоб їй надали можливість особисто розпорядитися щодо способу і часу настання смерті, аби позбутися стражденного й принизливого стану. 9. Хоча, згідно з англійським правом, вчинення самогубства не є злочином, заявниця, внаслідок своєї хвороби, не в змозі вчинити такий крок самотужки. Проте, відповідно до пункту 1 статті 2 Закону 1961 року про суїцид, допомога іншій особі у вчиненні самогубства вважається злочином. 10. З огляду на бажання пані Прітті дістати таку допомогу від свого чоловіка, соліситор заявниці звернувся до генерального прокурора (ГП) з листом, датованим 27 липня 2001 року і написаним від її імені, в якому попросив надати гарантії не притягати чоловіка заявниці до суду, якщо він, за її бажанням, допоможе їй вчинити самогубство. 11. Листом від 8 серпня 2001 року ГП відмовився надати такі гарантії: "Рішення попередніх генеральних прокурорів та генеральних аторнеїв свідчать про те, що вони не мають права надати імунітет, який виправдовує, вимагає або має на меті уповноваження чи дозвіл вчинити в майбутньому те чи інше кримінальне правопорушення, хоч би якими виключними були дані обставини...." 12. 20 серпня 2001 року заявниця звернулася з клопотанням про перегляд рішення ГП і з вимогою: - видати розпорядження про скасування рішення ГП від 8 серпня 2001 року; - оголосити, що зазначене рішення було незаконним або що надання ГП згаданих гарантій не становитиме незаконної дії; - видати зобов'язальний наказ із вимогою надання генеральним прокурором згаданих гарантій або, як альтернатива,... дивитись законодавчий акт

= завантажити законодавчий акт, актуальний на поточний час =
<< | >>

Європейський суд з прав людини:

  1. Справа «Філозофенко проти України» (Заява № 72954/11). Європейський суд з прав людини. 2020 рікк
  2. Справа «Іванко проти України» (Заява № 46850/13). Європейський суд з прав людини. 2020 рікк
  3. Справа «Закутній проти України» (Заява № 17843/19). Європейський суд з прав людини. 2020 рікк
  4. Справа «Поваров проти України» (Заява № 7220/19). Європейський суд з прав людини. 2020 рікк
  5. Справа «Антоненко та інші проти України» (Заяви № 45009/13 та 53 інші - див. перелік у додатку). Європейський суд з прав людини. 2020 рікк
  6. Справа «Єльник проти України» (Заява № 10444/13). Європейський суд з прав людини. 2020 рікк
  7. Справа «Стриж проти України» (Заява № 39071/08). Європейський суд з прав людини. 2020 рікк
  8. Справа «Мештешуг проти України» (Заява № 52826/18). Європейський суд з прав людини. 2020 рікк
  9. Справа «Вагапов проти України» (Заява № 35888/11). Європейський суд з прав людини. 2020 рікк
  10. Справа «Стрюков проти України» (Заява № 78484/11). Європейський суд з прав людини. 2020 рікк
  11. Справа «Дикусаренко проти України» (Заяви № 7218/19 та № 17854/19). Європейський суд з прав людини. 2020 рікк
  12. Справа «Антонюк проти України» (Заява № 48040/09). Європейський суд з прав людини. 2020 рікк
  13. Справа «Брайловська проти України» (Заява № 14031/09). Європейський суд з прав людини. 2020 рікк
  14. Справа «Ільченко проти України» (Заява № 65400/16). Європейський суд з прав людини. 2020 рікк
  15. Справа «Распряхін проти України» (Заява № 70878/12). Європейський суд з прав людини. 2020 рікк
  16. Справа «Ювченко та інші проти України» (Заяви № 32529/18 та 5 інших заяв - див. перелік у додатку). Європейський суд з прав людини. 2020 рікк
  17. Справа «Романов проти України» (Заява № 76273/11). Європейський суд з прав людини. 2020 рікк
  18. Справа «Осипенков проти України» (Заява № 31283/17). Європейський суд з прав людини. 2019 рікк
  19. Справа «Андрєєва проти України» (Заява № 24385/10). Європейський суд з прав людини. 2019 рікк
  20. Справа «Журавльова проти України» (Заява № 45526/08). Європейський суд з прав людини. 2019 рікк