РАДА ЄВРОПИ ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ " Р І Ш Е Н Н Я" 24.07.2003. Європейський суд з прав людини. 2003
РАДА ЄВРОПИЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ
Р І Ш Е Н Н Я
24.07.2003
Справа "Смірнови проти Росії"
У рішенні, ухваленому 24 липня 2003 року у справі "Смірновипроти Росії", Європейський суд з прав людини (надалі - Суд)
постановив, що:
- мало місце порушення ч. 1 ст. 5 Європейської конвенції прозахист прав людини та основних свобод ( 995_004 ) (надалі -
Конвенція) стосовно обидвох заявниць;
- мало місце порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції ( 995_004 )(право на розгляд справи справедливим судом упродовж розумного
строку) щодо обидвох заявниць;
- мало місце порушення ст. 8 Конвенції ( 995_004 ) стосовноп. Є.Смірнової.
Відповідно до ст. 41 Конвенції ( 995_004 ) Суд призначивсплатити 3500 євро п. Є.Смірновій та 2000 євро п. І.Смірновій як
компенсацію моральної шкоди та 1000 євро обидвом заявницям у
відшкодування судових витрат.
Обставини справи
Заявниці, п. Єлена Смірнова, 1967 р. н., та п. ІринаСмірнова, 1967 р. н., є рідними сестрами-близнюками. Вони є
громадянами Росії, проживають у Москві.
5 лютого 1993 року проти обидвох заявниць було порушенокримінальну справу за підозрою у незаконному отриманні ними позики
в банку. 9 січня 2002 року їх було засуджено за вчинення
шахрайства у великих розмірах відповідно до восьми й шести років
ув'язнення з конфіскацією майна. Під час досудового слідства
заявниць чотири рази брали під варту. 9 квітня 2002 року
Московським міським судом вирок у справі було скасовано у зв'язку
зі спливом строку давності притягнення до кримінальної
відповідальності.
26 серпня 1995 року під час арешту в п. Є.Смірнової буловилучено паспорт, котрий було повернено їй лише 6 жовтня 1999
року. У грудні 1997 року відділ соціального захисту населення
відмовився прийняти її на роботу, оскільки у заявниці не було
паспорта, а в квітні 1998 року п. Є.Смірнова на тій самій підставі
отримала відмову юридичної фірми у прийнятті на роботу. У грудні
1997 року цій заявниці було відмовлено в наданні безкоштовної
медичної допомоги у зв'язку з тим, що вона не змогла представити
ані медичну страховку, ані паспорт. У зв'язку з відсутністю в
заявниці паспорта їй було відмовлено також у встановленні
телефону. 2 червня 1998 року в нотаріальній конторі заявницю
поінформували про те, що вона повинна представити документ, який
засвідчує її особу, наприклад, паспорт, аби бути здатною до
вчинення відповідних юридичних дій.
10 грудня 1998 року заявницівідмовили в реєстрації шлюбу. 19 грудня 1999 року п. Є.Смірнову
затримали працівники міліції, вимагаючи представити документ, що
засвідчував би її особу. Оскільки вона не змогла показати паспорт,
її було доставлено до відділу внутрішніх справ і зобов'язано
сплатити адміністративний штраф.
Зміст рішення Суду
Покликаючись на ст. 5 Конвенції ( 995_004 ), п. Є.Смірнова тап. І.Смірнова оскаржували незаконність взяття їх під варту. Вони
також стверджували про порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції. П.
Є.Смірнова заявляла, що відібрання у неї і неповернення протягом
тривалого часу її паспорта становить порушення ст. 8 Конвенції,
оскільки для проживання у Росії паспорт є предметом насущної
необхідності.
Суд не лише повинен був вирішити, чи загальний строк триманнязаявниць під вартою був розумним, але й те, чи факт кількаразового
обрання щодо заявниць такого запобіжного заходу, як взяття під
варту, узгоджувався з вимогами ст. 5 Конвенції ( 995_004 ).
Аргументи рішень національних органів стосовно арешту заявниць
були вкрай "скупими" і не містили належного детального опису
фактичних обставин справи.
Суд дійшов висновку, що повторні затримання впродовжрозслідування тієї самої справи, котрі до того ж не були належним
чином обгрунтовані, були порушенням ч. 1 та ч. 3 ст. 5 Конвенції
( 995_004 ).
Суд вказав, що строки, котрі він узяв до уваги для вивченнясправи на предмет дотримання вимоги про розумний час розгляду
справи (ч. 1 ст. 6 Конвенції ( 995_004 ), становлять 9 років 2
місяці 4 дні стосовно п. Є.Смірнової та 2 роки 5 місяців 27 днів
щодо п. І.Смірнової. Суд зазначив, що звинувачення, висунуті проти
п. Є.Смірнової та п. І.Смірнової, не були особливо складними, тому
розслідування не повинно було тривати роками. Попри усі труднощі у
справі тривалість її розгляду не відповідала вимозі розумності, що
міститься у ч. 1 ст. 6 Конвенції.
Суд зазначив, що втручання у приватне життя п. Є.Смірновоїмало не разовий випадковий характер, а, як стверджувала заявниця,
виявлялося у численних щоденних незручностях, що загалом тривали
до жовтня 1999 року. З огляду на це, питання про таке втручання
підпадало під темпоральну юрисдикцію Суду.
Суд визнав доведеним той факт, що у повсякденному життігромадяни Росії часто повинні формально засвідчувати свою особу
навіть під час виконання рутинних справ. Більше того, пред'явлення
паспорту вимагається і для задоволення більш нагальних потреб,
таких як прийняття на роботу чи отримання медичної допомоги.
Тому Суд визнав, що з боку держави мало місце триваючевтручання у приватне життя п. Є.Смірнової.
Відповідно до внутрішнього законодавства паспорт має бутиповернутий особі, як тільки її звільнено з-під варти. Уряд не
навів жодних доводів на підтвердження того, що неповернення вчасно
п. Є.Смірновій її паспорта грунтувалося на законі. Тому Суд
постановив, що мало місце порушення ст. 8 Конвенції ( 995_004 ).
Переклад з англійської мови таопрацювання рішення здійснено
у Львівській лабораторії прав людини
і громадянина НДІ державного
будівництва та місцевого
самоврядування АПрН України
П.М.Рабіновичем, М.Ю.Пришляк і Т.І.Дудаш
Справа "Смірнови проти Росії" Справа; Європейський суд з прав людини від 24.07.2003 Прийняття від 24.07.2003 Постійна адреса: https://xn--80aagahqwyibe8an.com/go/980_168 |
станом на 06.01.2024 поточна редакція |
Публікації документа
- Юридичний вісник України від 23.08.2003 — 2003 р., № 34
Європейський суд з прав людини:
- Справа «Бахаров проти України» (Заява № 28982/19). Європейський суд з прав людини. 2023 рікк
- Справа «Лях проти України» (Заява № 53099/19). Європейський суд з прав людини. 2023 рікк
- Справа «Плешков та Плешкова проти України» (Заява № 5783/20). Європейський суд з прав людини. 2023 рікк
- Справа «Дубас проти України» (Заява № 51222/20). Європейський суд з прав людини. 2023 рікк
- Справа «Трачук проти України» (Заява № 24413/13). Європейський суд з прав людини. 2023 рікк
- Справа «Удовиченко проти України» (Заява № 46396/14). Європейський суд з прав людини. 2023 рікк
- Справа «Калугін проти України» (Заява № 25688/12). Європейський суд з прав людини. 2023 рікк
- Справа «Давиденко проти України» (Заява № 45903/16). Європейський суд з прав людини. 2023 рікк
- Справа «Володимир Торбіч проти України» (Заява № 14957/13). Європейський суд з прав людини. 2023 рікк
- Справа «Трофименко проти України» (Заява № 18444/18). Європейський суд з прав людини. 2023 рікк
- Справа «Борисов проти України» (Заява № 2371/11). Європейський суд з прав людини. 2023 рікк
- Справа «Іскра проти України» (Заява № 12489/17). Європейський суд з прав людини. 2023 рікк
- Справа «Пономаренко проти України» (Заява № 51456/17). Європейський суд з прав людини. 2023 рікк
- Справа «Статівка проти України» (Заява № 64305/12). Європейський суд з прав людини. 2023 рікк
- Справа «Мітсопулос проти України» (Заява № 62006/09). Європейський суд з прав людини. 2023 рікк
- Справа «Жура проти України» (Заява № 66191/10). Європейський суд з прав людини. 2023 рікк
- Справа «Аврамчук проти України» (Заява № 65906/13). Європейський суд з прав людини. 2023 рікк
- Справа «Жох проти України» (Заява № 29319/13). Європейський суд з прав людини. 2023 рікк
- Справа «Головін проти України» (Заява № 47052/18). Європейський суд з прав людини. 2023 рікк
- Справа «Копчинський проти України» (Заява № 65647/12). Європейський суд з прав людини. 2023 рікк