РАДА ЄВРОПИ 
                  ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ 

                          Р І Ш Е Н Н Я 
 

                     Рішення Палати у справі 
                        "Азіз проти Кіпру" 
 

                     Комюніке Секретаря Суду 

                       22 червня 2004 року 

     Сьогодні Європейський  суд  з  прав людини письмово повідомив 
рішення(1) у справі "Азіз проти Кіпру"  (Aziz  v.  Cyprus)  (заява 
N 69949/01). 

---------------
     (1) Згідно зі статтею 43 Європейської конвенції з прав людини 
( 995_004 ), упродовж трьох місяців від дати постановлення рішення 
палатою будь-яка сторона у справі  може,  у  виняткових  випадках, 
звернутися  з  клопотанням про передання справи на розгляд Великої 
палати Суду,  яка складається з 17 суддів.  Якщо колегія у  складі 
п'яти  суддів  вважає,  що  справа  порушує  серйозне питання щодо 
тлумачення або застосування Конвенції чи  протоколів  до  неї  або 
важливе   питання  загального  значення,  Велика  палата  виносить 
остаточне рішення.  Якщо серйозних питань або проблем не  виникає, 
колегія відхиляє клопотання,  а судове рішення стає остаточним.  В 
іншому  разі  рішення  палати  стають   остаточними   зі   спливом 
зазначених вище трьох місяців або раніше,  якщо сторони заявляють, 
що вони не звертатимуться із клопотанням про передання  справи  на 
розгляд Великої палати. 

     Суд одноголосно постановив:
     - що було порушення статті  3  Першого  протоколу  (право  на 
вільні вибори)   до   Європейської   конвенції   з   прав   людини 
( 994_535 );
     - що   було  порушення  статті  14  (заборона  дискримінації) 
Конвенції ( 995_004 );
     - що визнання цих порушень само по собі становило справедливу 
сатисфакцію нематеріальної шкоди, завданої заявникові. 

     Згідно зі  статтею  41  (справедлива  сатисфакція)  Конвенції 
( 995_004  ),  Суд присудив заявникові 3500 євро як компенсацію за 
судові витрати. 

     (Рішення викладено лише англійською мовою) 

                         1. Основні факти 

     Заявник -   Ібрагім   Азіз,   громадянин   Кіпру   турецького 
походження, 1938 року народження, проживає в Нікозії. 

     30 січня 2001 року він звернувся до міністра внутрішніх справ 
з клопотанням,  аби його включили до списків виборців для участі в 
голосуванні на   парламентських   виборах  27  травня  2001  року. 
8 лютого 2001 року його клопотання було відхилено на тій підставі, 
що,  згідно зі статтею 63 Конституції, члени турецько-кіпріотської 
громади   не   можуть   бути   внесені   до    списків    виборців 
греко-кіпріотської  громади.  Заявника також поінформували,  що ця 
справа розглядається генеральним прокурором Республіки та що  його 
буде поінформовано   про   результати   розслідування.
  27  квітня 
2001 року  заявник  подав  до  Верховного  суду  скаргу,  в   якій 
оскаржував рішення Міністерства внутрішніх справ. Він посилався на 
статтю 3 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини 
(  994_535  ) і стверджував,  що після розпуску палати громад Уряд 
Кіпру не створив два  списки  виборців,  для  того  щоб  захистити 
виборчі права членів обох громад. 

     23 травня  2001  року  Верховний  суд  відхилив його скаргу і 
постановив, що статтею 63 Конституції Кіпру та  статтею  5  Закону 
N 72/79   (що   стосується   виборів   депутатів   парламенту)  не 
передбачено   включення   до   списку    виборців    представників 
турецько-кіпріотської  громади,  що  проживають  у  контрольованій 
Урядом частині Кіпру, і, відповідно, голосування на парламентських 
виборах.  Суд зазначив, що він не має компетенції, аби реформувати 
Конституцію,  яка передбачає складання окремих списків виборців та 
окремі   вибори   представників   кожної   громади,   оскільки  це 
суперечитиме принципу поділу влади. 

                    2. Процедура і склад Суду 

     Заяву було подано 25 травня 2001 року. 8 квітня 2003 року Суд 
оголосив справу частково прийнятною. 

     Судове рішення  постановлене палатою,  до складу якої увійшло 
сім суддів:
     Жан-Поль Коста (Франція), голова
     Андраш Бака (Угорщина)
     Лукіс Лукайдес (Кіпр)
     Корнеліу Бірсан (Румунія)
     Карел Юнґвірт (Чехія)
     Міндія Уґрекхелідзе (Грузія)
     Антонелла Мулароні (Сан-Марино),
     а також Лоуренс Ерлі, заступник секретаря секції. 

              3. Стислий виклад судового рішення(2) 

---------------
     (2) Стислий виклад, підготовлений канцелярією, ні до чого Суд 
не зобов'язує. 

                            Оскарження 

     Заявник скаржився,  що  його  відмовилися  занести  до списку 
виборців,  які мали голосувати на парламентських виборах 27 травня 
2001 року, на підставі того, що він є членом турецько-кіпріотської 
громади. 

     Він посилався на статтю  3  Першого  протоколу  (  994_535  ) 
(право  на  вільні  вибори)  та статтю 14 (заборона дискримінації) 
Конвенції ( 995_004 ). 

                           Рішення Суду 
                    Стаття 3 Першого протоколу 
                           ( 994_535 ) 

     Суд нагадав,  що стаття 63  Конституції  Кіпру,  яка  набрала 
чинності в серпні 1960 року, передбачає складання окремих виборчих 
списків для греко-кіпріотської  та  турецько-кіпріотської  громад. 
Проте  участь турецько-кіпріотських депутатів парламенту припинено 
з  1963  року.  Відтоді  стало  неможливим  практичне   здійснення 
відповідних  статей  Конституції,  що  передбачають представництво 
турецько-кіпріотської громади в парламенті,  та квот,  яких  мають 
дотримуватися ці дві громади. 

     Суд зазначив,   що   держави,  які  ратифікували  Європейську 
конвенцію  з  прав  людини  (  995_004  ),  користуються  значними 
дискреційними повноваженнями при встановленні норм у межах їхнього 
конституційного порядку,  що  регулюють  парламентські  вибори  та 
склад парламентів;  відповідні критерії можуть змінюватися залежно 
від історичних і політичних чинників,  властивих  кожній  державі. 
Проте ці норми не повинні бути такими, щоб позбавляти певних людей 
чи групи людей участі у політичному житті  країни,  і  зокрема  не 
допускати   їхньої   участі   у  виборах  законодавчого  органу  й 
порушувати їхнє право,  гарантоване Європейською конвенцією з прав 
людини та конституціями всіх Договірних держав. 

     Суд зауважив,  що  становище на Кіпрі погіршилося після того, 
як турецькі війська зайняли Північний Кіпр,  і це тривало упродовж 
останніх  30  років.  Далі  Суд  зазначив,  що попри той факт,  що 
відповідні    конституційні     положення     перестали     діяти, 
спостерігається   відсутність   законодавства,   спрямованого   на 
розв'язання проблем, які виникають внаслідок цього. Отже, заявник, 
як    член    турецько-кіпріотської   громади,   що   проживає   в 
контрольованій Урядом  частині  Кіпру,  був  повністю  позбавлений 
будь-якої  можливості  волевиявлення  при обранні депутатів палати 
представників країни,  громадянином якої він  був  і  в  якій  він 
завжди жив. 

     З урахуванням  того,  що  заявника  було  позбавлено права на 
участь у  виборах,  гарантованого  статтею  3  Першого   протоколу 
( 994_535   ),  Суд  одноголосно  постановив,  що  було  порушення 
статті 3 Першого протоколу. 

                            Стаття 14 

     Суд взяв до уваги,  що заявник  є  громадянином  Кіпру,  який 
проживає у контрольованій Урядом частині Кіпру.  Суд зазначив,  що 
дискримінація,  на яку скаржився заявник, є наслідком того, що він 
кіпріот  турецького  походження;  вона  випливає  з конституційних 
положень, які регулюють виборчі права членів греко-кіпріотської та 
турецько-кіпріотської  громад,  які  стало  неможливо здійснити на 
практиці. 

     Суд вважав,  що така дискримінація не  може  виправдовуватися 
обґрунтованими  та об'єктивними підставами,  зокрема у світлі того 
факту,  що  турецьким  кіпріотам  перешкоджали  брати   участь   у 
парламентських виборах. 

     Отже, Суд   дійшов   висновку  про  очевидність  неоднакового 
ставлення до здійснення даного права,  що має  вважатися  важливим 
аспектом  у  цій  справі.  Відповідно,  було порушення статті 14 у 
поєднанні зі статтею 3 Першого протоколу ( 994_535 ).