Наближай ПЕРЕМОГУ!

Долучайся до збору на авто для виконання бойових завдань!

Звернення та звітність

 <<

РАДА ЄВРОПИ ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ Друга секція " Р І Ш Е Н Н Я" Справа "Головін проти України" (Заява N 3216/02). Європейський суд з прав людини. 2005

Документ актуальний на 20.09.2016
завантажити документ, актуальний на поточний час

                           РАДА ЄВРОПИ 

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ

Друга секція

                          Р І Ш Е Н Н Я 

                  Справа "Головін проти України" 

(Заява N 3216/02)

                  Страсбург, 4 жовтня 2005 року 

                                               Офіційний переклад. 

     Це рішення стане остаточним за обставин,  викладених у статті 

44 параграфа 2 Конвенції ( 995_004 ). Воно може підлягати

редакційним виправленням.

     У справі "Головін проти України", 

     Європейський суд з  прав  людини  (Друга  Секція),  засідаючи 

палатою, до складу якої увійшли:

     пан Дж.-П.Коста (Mr J.-P.Costa), голова,
     пан І.Кабрал Баррето (Mr I.Cabral Barreto),
     пан В.Буткевич (Mr V.Butkevych),
     пані А.Мулароні (Mrs A.Mularoni),
     пані Е.Фура-Сандстрьом (Mrs E.Fura-Sandstrom),
     пані Д.Йочєнє (Ms D.Jociene),
     пан Д.Поповіч (Mr D.Popovic), судді,
     та пані С. Доллє (Mrs S.Dolle), секретар Секції,
     після обговорення у нарадчій кімнаті 13 вересня 2005 року,
     виносить таке рішення, яке було прийняте в той день: 

                            ПРОЦЕДУРА 

     1. Справа порушена проти України за заявою N 3216/02, поданою 

до Суду відповідно до статті 34 Конвенції про захист прав і

основних свобод людини ( 995_004 ) ("Конвенція") паном Головіним

Олександром Павловичем ("Заявник") 25 грудня 2001 року.

     2. Український   Уряд   ("Уряд")   був   представлений   його 

Уповноваженим - пані В.Лутковською.

     3. 9  вересня  2004  року  Суд  вирішив  надіслати  заяву  на 

комунікацію Уряду. Відповідно до статті 29 параграфа 3 Конвенції

( 995_004 ) Суд вирішив розглядати питання щодо прийнятності та

суті заяви разом.

                              ФАКТИ 

     I. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
     4. Заявник народився 1953 року та проживає  в  м.  Генічеську 

Херсонської області, Україна.

     A. Процес проти приватної особи 

     5. У   1999   році  заявник  порушив  справу  в  Генічеському 

районному суді проти пана С. (приватна особа), вимагаючи

повернення боргу. 20 серпня 1999 року суд задовольнив позов

заявника та присудив стягнути з пана С. на користь заявника суму

боргу в розмірі 6975 грн. (1152 ЄВРО).

     6. 30  серпня  1999  року  відділ державної виконавчої служби 

Генічеського районного управління юстиції відкрив виконавче

провадження з виконання судового рішення від 20 серпня 1999 року.

     7. Згідно  з  заявою  заявника  судове  рішення від 20 серпня 

1999 року було виконано частково і йому було виплачено 3000 грн.

(496 ЄВРО).

     B. Справа проти виконавчої служби 

     8. У  грудні  2000  року  заявник  звернувся  до Генічеського 

районного суду Херсонської області зі скаргою на бездіяльність ДВС

щодо виконання рішення суду від 20 серпня 1999 року. 16 січня

2001 року суд визнав бездіяльність виконавчої служби незаконною і

наказав негайно накласти арешт на майно пана С.

     9. У  березні  2001  року  заявник  звернувся до Генічеського 

районного суду з позовом про відшкодування йому моральної шкоди,

завданої бездіяльністю ДВС через невиконання судових рішень від

20 серпня 1999 року та від 16 січня 2001 року.

     10. 4 травня 2001 року Генічеський районний  суд  задовольнив 

позов заявника та наказав стягнути з відділу ДВС Генічеського

районного управління юстиції на користь заявника 5500 грн.

(909 ЄВРО) моральної шкоди. Суд встановив, що через те, що ДВС не

наклала негайно арешт на майно пана С., як це було визначено

рішенням суду від 16 січня 2001 року, останній розпродав суттєву

частину свого майна. Суд також встановив, що Державна виконавча

служба не здійснила продаж частини майна боржника, яке було

конфісковане.

     C. Виконавче провадження щодо виконання рішення від 4  травня 

2001 року

     11. 25  травня  2001  року відділ державної виконавчої служби 

Генічеського районного управління юстиції відкрив виконавче

провадження з виконання судового рішення від 4 травня 2001 року.

20 листопада 2001 року Херсонське обласне управління юстиції

визначило відділ Державної виконавчої служби Новотроїцького

районного управління юстиції відповідальним за примусове виконання

вищезгаданого судового рішення.

     12. 29  липня  2002  року  відділ Державної виконавчої служби 

Новотроїцького районного управління юстиції повідомив заявника, що

відділ Державної виконавчої служби Генічеського районного

управління юстиції фінансується з державного бюджету і що він не

має власних активів, на які б могло бути звернене стягнення.

     13. 14  червня  2002  року відділ Державної виконавчої служби 

Новотроїцького районного управління юстиції звернувся до

Генічеського районного суду за роз'ясненням порядку виконання

рішення суду від 4 травня 2001 року. 7 серпня 2002 року суд

відхилив цю заяву, наголошуючи, що судове рішення не потребує

подальшого тлумачення та уточнення.

     14. 29 грудня 2002 року державний виконавець виніс  постанову 

про повернення виконавчого документа заявнику у зв'язку з

відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення,

і він фінансується Міністерством юстиції України.

     15. Заявник   не   оскаржував   постанову  відділу  Державної 

виконавчої служби Новотроїцького районного управління юстиції від

29 грудня 2002 року до суду.

     16. Судове   рішення  від  4  травня  2001  року  залишається 

невиконаним.

     II. ВІДПОВІДНЕ ВНУТРІШНЄ ЗАКОНОДАВСТВО 

     17. Відповідне внутрішнє  законодавство  викладене  в  справі 

"Ромашов проти України" (N 67534/01 ( 980_227 ), параграфи 16-18,

рішення від 27 липня 2004 року).

     ПРАВО 

     I. ПРИЙНЯТНІСТЬ СКАРГ ЗАЯВНИКА 

     18. По  суті,  заявник  скаржиться  відповідно  до  статті  6 

параграфа 1 Конвенції ( 995_004 ) на невиконання органами

державної влади рішення Генічеського районного суду від 4 травня

2001 року. Стаття 6 параграф 1 Конвенції у відповідній частині

проголошує:

                       Стаття 6 параграф 1 

     "Кожен при  вирішенні  питання  щодо  його  цивільних прав та 

обов'язків... має право на справедливий і відкритий розгляд

упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом,

встановленим законом".

     A. Попередні заперечення Уряду 

     19. Уряд стверджував,  що  заявник  не  вичерпав  національні 

засоби захисту, оскільки він не оскаржив постанову Державної

виконавчої служби Новотроїцького районного управління юстиції від

29 грудня 2002 року до суду та повторно не пред'являв виконавчий

документ до виконання до відділу ДВС Новотроїцького управління

юстиції. Відповідно, Уряд пропонував визнати заяву неприйнятною та

виключити зі списку справ Суду.

     20. Заявник не погодився, наполягаючи на тому, що він не знав 

про рішення виконавчої служби від 29 грудня 2002 року до того, як

він отримав копію зауважень Уряду.

     21. Суд вважає, що не обов'язково з'ясовувати, чи був заявник 

проінформований про рішення від 29 грудня 2002 року, оскільки Суд

вже відхиляв такі ж твердження Уряду у подібних справах, коли

невиконання судового рішення, винесеного проти державного органу,

не допускалося через незастосування Державою бюджетних чи

законодавчих заходів, а не через службову недбалість виконавчої

служби (наприклад, справа "Войтенко проти України", N 18966/02

( 980_223 ), параграфи 30-31, рішення від 29 червня 2004 року).

     22. Суд  не вбачає підстав для винесення іншого рішення в цій 

справі. Відповідно, він відхиляє попередні заперечення Уряду.

     B. Інші скарги 

     1. Скарга щодо невиконання судового рішення  проти  приватної 

особи

     23. Далі  заявник  скаржився,  по суті відповідно до статті 6 

параграфа 1 Конвенції ( 995_004 ), на невиконання рішення

Генічеського районного суду від 20 серпня 1999 року.

     24. Суд  зазначає,  що вищезгадана скарга відноситься до двох 

різних періодів, а саме: період до 4 травня 2001 року, коли

Генічеський районний суд виніс рішення за скаргою заявника щодо

невиконання виконавчою службою судового рішення від 20 серпня

1999 року, та період після 4 травня 2001 року. Отже, скарга має

розглядатись окремо по кожному періоду.

     a. Невиконання судового рішення відносно приватної  особи  до 

4 травня 2001 року

     25. Суд  зазначає,  що  заявник  вже  подавав  цю  скаргу  до 

Генічеського районного суду. Останній виніс рішення про

незаконність дій виконавчої служби та присудив компенсацію

заявникові. Суд не знаходить у прийнятому рішенні жодних ознак

свавільності та несправедливості; заявник так само не скаржився,

що сума компенсації була недостатня. Отже, в період до 4 травня

2001 року заявник не може вважатися "жертвою" порушення його прав,

гарантованих статтею 6 параграфа 1 Конвенції ( 995_004 ), оскільки

він отримав відповідну компенсацію на національному рівні.

     b. Невиконання рішення відносно фізичної особи в період після 

4 травня 2001 року

     26. Суд  звертається  до  своїх  висновків,   висвітлених   в 

параграфів 21 та 25, та зазначає, що, на відміну від скарг на

невиконання судового рішення, винесеного проти виконавчої служби,

заявник мав ефективні засоби захисту на національному рівні щодо

його скарги на невиконання судового рішення, винесеного проти

приватної особи. Таким чином, він міг звернутись до національного

суду та оскаржити стверджувану бездіяльність ДВС при виконанні

судового рішення проти приватної особи у період після 4 травня

2001 року. Але заявник не скористався цим правом. Таким чином, не

можна стверджувати, що він використав всі внутрішні засоби

захисту, надані йому законодавством України (справа "Дзізін проти

України", N 1086/02, рішення щодо прийнятності від 24 червня

2003 року). Відповідно, Суд відхиляє цю частину заяви на підставі

статей 35 параграфа 1 та 4 Конвенції ( 995_004 ).

     2. Скарга згідно статті 3 Конвенції ( 995_004 ) 

     27. На  підставі  статті  3  Конвенції  (  995_004  ) заявник 

скаржився, що неспроможність органів державної влади виконати

рішення, винесені на його користь, спричинила йому тяжкі моральні

та фізичні страждання.

     28. Суд вважає,  що страждання,  які міг зазнати заявник,  не 

можуть бути прирівняні до нелюдського чи принижуючого гідність

поводження, про які говориться в статті 3 Конвенції ( 995_004 )

(див. Ireland v. The United Kingdom, рішення від 18 січня

1978 року, Серія A, N 25, параграф 162). Отже, ця частина заяви

повинна бути визнана неприйнятною, оскільки вона є очевидно

безпідставною згідно з статтею 35 параграфів 3 та 4 Конвенції.

     C. Висновок 

     29. Суд приходить до  висновку,  що  скарга  заявника  згідно 

статті 6 параграфа 1 Конвенції ( 995_004 ) щодо невиконання

рішення Генічеського районного суду від 4 травня 2001 року порушує

серйозні питання фактів та права відповідно до Конвенції,

визначення яких вимагає розгляду справи по суті. Суд не вбачає

підстав для визнання цієї частини заяви неприйнятною.

     II. ЩОДО СУТІ 

     30. Заявник  скаржився  на  невиконання  рішення Генічеського 

районного суду від 4 травня 2001 року.

     31. В своїх зауваженнях Уряд стверджував,  що Держава не несе 

відповідальності за невиконання судового рішення від 4 травня

2001 року, оскільки відділ ДВС Новотроїцького районного управління

юстиції встановив, що боржник не мав своїх активів, на які могло

бути звернене стягнення, і тому виконавче провадження було

закрите. Також Уряд далі зазначав, що заявник не був зацікавлений

у виконанні цього рішення, винесеного на його користь.

     32. Заявник не погодився. 

     33. Суд зазначає,  що судове рішення  Генічеського  районного 

суду від 4 травня 2001 року залишається невиконаним вже більше

чотирьох років та чотирьох місяців.

     34. Суд нагадує, він неодноразово знаходив порушення статті 6 

параграфа 1 Конвенції ( 995_004 ) у справах, подібних до цієї

(див., наприклад, справу "Войтенко проти України", N 18966/02

( 980_223 ), параграфи 39-40, рішення від 29 червня 2004 року).

     35. Дослідивши всі надані матеріали,  Суд дійшов висновку, що 

Уряд не навів жодного факту чи аргументу, який міг би переконати

Суд у прийнятті іншого рішення у цій справі. Враховуючи свою

практику з цього питання, Суд вважає, що невиконання органами

державної влади судового рішення, винесеного на користь заявника,

протягом більше ніж чотирьох років та чотирьох місяців, позбавляє

положення статті 6 параграфа 1 Конвенції ( 995_004 ) їх

ефективності. Таким чином, мало місце порушення статті 6 параграфа

1 Конвенції.

     III. ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ ( 995_004 ) 

     36. Стаття 41 Конвенції ( 995_004 ) зазначає, що:
     "Якщо Суд  визнає  факт  порушення  Конвенції ( 995_004 ) або 

протоколів до неї і якщо внутрішнє законодавство відповідної

Високої Договірної Сторони передбачає лише часткову компенсацію,

Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу

сатисфакцію".

     A. Шкода 

     37. Як  відшкодування матеріальної шкоди заявник вимагає суму 

в 5500 грн. (909 ЄВРО), тобто суму, яка була присуджена йому

рішенням Генічеського районного суду від 4 травня 2001 року. Також

заявник вимагає відшкодування моральної шкоди в сумі 55000 ЄВРО.

     38. Уряд  зазначив,  що  заявник  не  обґрунтував  суми,  які 

вимагав, і зазначив, що сам факт визнання порушення становив би

достатню сатисфакцію для заявника.

     39. Оскільки заявник вимагав суму,  призначену  йому  судовим 

рішенням, яке розглядається, Суд зазначає, що заявник досі має

право отримати призначену суму боргу, присуджену цим рішенням.

Відповідно, Суд вважає, що сплата Урядом суми боргу, належної

заявнику, становитиме повне та остаточне вирішення справи.

     40. Щодо моральної  шкоди,  Суд  вважає,  що  заявник  зазнав 

моральних страждань в результаті порушення його прав, які не

можуть бути компенсовані лише самим встановленням порушення у

справі. Проте сума, яку вимагає заявник, є надмірною. Здійснюючи

свою оцінку на засадах справедливості відповідно до статті 41

Конвенції ( 995_004 ), Суд присуджує заявнику 2000 ЄВРО

компенсації моральної шкоди.

     B. Судові витрати 

     41. Заявник  також  вимагав  500  ЄВРО  як  компенсацію  його 

судових та поштових витрат при розгляді справи національними

судами та Європейським судом з прав людини. Уряд зазначив, що

заявник надав документальне підтвердження його витрат лише на суму

126 грн. (21 ЄВРО). Беручи до уваги наявну інформацію, Суд

присуджує заявнику 21 ЄВРО судових витрат.

     C. Пеня 

     42. Суд  вважає,  що  пеня,  яка  нараховуватиметься  у  разі 

несвоєчасної сплати, дорівнює граничній позичковій ставці

Європейського центрального банку плюс три відсоткові пункти.

     ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО 

     1. Оголошує прийнятною скаргу заявника відповідно до статті 6 

параграфа 1 на невиконання судового рішення Генічеського районного

суду від 4 травня 2001 року та визнає неприйнятною решту частину

заяви;

     2. Вирішує,  що мало місце  порушення  статті  6  параграфа 1 

Конвенції ( 995_004 );

     3. Вирішує, що
     (a)  протягом  трьох  місяців  від  дати,  коли рішення стане 

остаточним згідно з параграфа 2 статті 44 Конвенції ( 995_004 ),

держава-відповідач повинна сплатити заявникові в українських

гривнях за курсом на день здійснення платежу суму боргу за

рішенням суду, належну заявнику, а також такі платежі:

     (i) 2000 ЄВРО (дві тисячі ЄВРО) компенсації моральної шкоди;
     (ii) 21 ЄВРО (двадцять одне ЄВРО) судових витрат;
     (iii) будь-який   податок,  який  може  підлягати  сплаті  із 

зазначених сум;

     (b) після   сплину   вищезазначених   трьох   місяців   і  до 

остаточного розрахунку на названі суми нараховуватиметься пеня у

розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального

банку, що діятиме в період несплати, плюс три відсоткові пункти.

     4. Відхиляє   решту   вимог   заявника   щодо    справедливої 

сатисфакції.

     Вчинено англійською  мовою  і  повідомлено  письмово  5 липня 

2005 року відповідно до пунктів 2 і 3 правила 77 Регламенту Суду

( 980_067 ).

 Голова                 (підпис)                       ДЖ.-П.Коста 

Секретар (підпис) С.Доллє

Справа "Головін проти України" (Заява N 3216/02)

Рішення; Рада Європи від 04.10.2005

Прийняття від 04.10.2005

Постійна адреса:

https://xn--80aagahqwyibe8an.com/go/980_426

Законодавство України

станом на 02.12.2023

поточна редакція


Публікації документа

  • Офіційний вісник України від 08.02.2006 — 2006 р., № 4, стор. 358, стаття 198

= завантажити законодавчий акт, актуальний на поточний час =
<< | >>

Європейський суд з прав людини:

  1. Справа «Бахаров проти України» (Заява № 28982/19). Європейський суд з прав людини. 2023 рікк
  2. Справа «Лях проти України» (Заява № 53099/19). Європейський суд з прав людини. 2023 рікк
  3. Справа «Плешков та Плешкова проти України» (Заява № 5783/20). Європейський суд з прав людини. 2023 рікк
  4. Справа «Дубас проти України» (Заява № 51222/20). Європейський суд з прав людини. 2023 рікк
  5. Справа «Трачук проти України» (Заява № 24413/13). Європейський суд з прав людини. 2023 рікк
  6. Справа «Удовиченко проти України» (Заява № 46396/14). Європейський суд з прав людини. 2023 рікк
  7. Справа «Калугін проти України» (Заява № 25688/12). Європейський суд з прав людини. 2023 рікк
  8. Справа «Давиденко проти України» (Заява № 45903/16). Європейський суд з прав людини. 2023 рікк
  9. Справа «Володимир Торбіч проти України» (Заява № 14957/13). Європейський суд з прав людини. 2023 рікк
  10. Справа «Трофименко проти України» (Заява № 18444/18). Європейський суд з прав людини. 2023 рікк
  11. Справа «Борисов проти України» (Заява № 2371/11). Європейський суд з прав людини. 2023 рікк
  12. Справа «Іскра проти України» (Заява № 12489/17). Європейський суд з прав людини. 2023 рікк
  13. Справа «Пономаренко проти України» (Заява № 51456/17). Європейський суд з прав людини. 2023 рікк
  14. Справа «Статівка проти України» (Заява № 64305/12). Європейський суд з прав людини. 2023 рікк
  15. Справа «Мітсопулос проти України» (Заява № 62006/09). Європейський суд з прав людини. 2023 рікк
  16. Справа «Жура проти України» (Заява № 66191/10). Європейський суд з прав людини. 2023 рікк
  17. Справа «Аврамчук проти України» (Заява № 65906/13). Європейський суд з прав людини. 2023 рікк
  18. Справа «Жох проти України» (Заява № 29319/13). Європейський суд з прав людини. 2023 рікк
  19. Справа «Головін проти України» (Заява № 47052/18). Європейський суд з прав людини. 2023 рікк
  20. Справа «Копчинський проти України» (Заява № 65647/12). Європейський суд з прав людини. 2023 рікк