5. Беручи до уваги схожість предмета заяв, Суд вважає за доцільне розглянути їх одночасно в одному рішенні.

II. СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ ПУНКТУ 1 СТАТТІ 6 ТА СТАТТІ 13 КОНВЕНЦІЇ

6. Заявники скаржилися, головним чином, на те, що тривалість цивільних проваджень у їх справах була несумісною з вимогами щодо «розумного строку», та, у зв'язку з цим, - на відсутність ефективних засобів юридичного захисту. Вони посилалися на пункт 1 статті 6 та статтю 13 Конвенції, які передбачають наступне:

Пункт 1 статті 6

«Кожен має право на ... розгляд його справи упродовж розумного строку ... судом,який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру...».

Стаття 13

«Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.».

7. Після вивчення всіх наданих матеріалів Суд вважає, що скарги пані М.Н. Єзерської в заяві № 2738/07 та скарги заявника в заяві № 51948/08 стосовно проваджень в період з 29 листопада 1993 року по 11 вересня 1997 року повинні бути відхилені як такі, що не містять будь-яких ознак порушення прав і свобод, закріплених в Конвенції або Протоколах до неї.

8. Що стосується інших скарг, поданих у відповідності до пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції, Суд повторює, що розумність тривалості судового розгляду повинна оцінюватися у світлі обставин справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявників та відповідних органів влади, а також важливість предмета спору для заявників (див. рішення у справі «Фрідлендер проти Франції» (Frydlender v. France) [ВП], № 30979/96, п. 43, ЄСПЛ 2000-VII).

9. У характерних справах «Світлана Науменко проти України» (Svetlana Naumenko v. Ukraine), № 41984/98, від 09 листопада 2004 року, та «Єфименко проти України» (Efimenko v. Ukraine), № 55870/00, від 18 липня 2006 року, Суд вже встановлював порушення щодо питань, аналогічних тим, про які йдеться в цій справі.

10. Розглянувши всі наявні матеріали, Суд не вбачає жодних фактів або аргументів, здатних переконати його дійти іншого висновку щодо прийнятності та суті цих скарг. Беручи до уваги свою практику з вказаного питання, Суд вважає, що в даному випадку тривалість судових розглядів була надмірною і не відповідала вимозі «розумного строку».

11. Суд також зазначає, що заявники не мали ефективного засобу юридичного захисту щодо цих скарг.

12. Таким чином, ці скарги є прийнятними та розкривають порушення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції.

III. ІНШІ СТВЕРДЖУВАНІ ПОРУШЕННЯ ВІДПОВІДНО ДО УСТАЛЕНОЇ ПРАКТИКИ СУДУ

13. У заявах № 34640/07 та № 52228/14 заявники скаржились на порушення інших статей Конвенції згідно з відповідною усталеною практикою Суду (див. додаток). Ці скарги не є явно необґрунтованими у розумінні підпункту «а» пункту 3 статті 35 Конвенції, вони також не є неприйнятними з будь-яких інших підстав. Відповідно вони мають бути визнані прийнятними Вивчивши всі надані йому матеріали, Суд дійшов висновку, що вони також вказують на порушення Конвенції у світлі його висновків у справі «Юрій Миколайович Іванов» (Yuriy Nikolayevich Ivanov v. Ukraine), № 40450/04, від 15 жовтня 2009 року).

IV. ІНШІ СКАРГИ

14. В заявах №№ 2738/07, 38519/07, 51948/08 та 55948/09 заявники скаржилися також за іншими статтями Конвенції.

15. Суд розглянув заяви та вважає, що з огляду на всі наявні в нього матеріали та належність оскаржуваних питань до сфери його компетенції, ці скарги не відповідають критеріям прийнятності, викладеним у статтях 34 і 35 Конвенції, та не виявляють жодних ознак порушень прав і свобод, гарантованих Конвенцією або протоколами до неї.

Отже, ця частина заяв має бути відхилена відповідно до пункту 4 статті 35 Конвенції.

V. ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ

16. Стаття 41 Конвенції передбачає:

«Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію.».

17. Зважаючи на наявні в нього документи та свою практику (див., зокрема, рішення у справ «Світлана Науменко проти України» (Svetlana Naumenko v. Ukraine), № 41984/98, пп. 109 і 112, від 09 листопада 2004 року), Суд вважає за доцільне присудити суми, зазначені у переліку в додатку

18. Суд вважає за належне призначити пеню, виходячи з граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, до якої має бути додано три відсоткові пункти.

ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО

1. Вирішує об'єднати заяви.

2. Оголошує скарги пані M.Н. Єзерської в заяві № 2738/07 та скарги заявника в заяві № 51948/08 щодо проваджень з 29 листопада 1993 по 11 вересня 1997 - неприйнятними.

3. Оголошує прийнятними скарги щодо надмірної тривалості цивільних проваджень та відсутності в національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту, а також інші скарги відповідно до усталеної практики Суду, як вказано у переліку в додатку, а решту скарг у заявах №№ 2738/07, 38519/07, 51948/08 та 55948/09 - неприйнятними.

4. Постановляє, що ці скарги свідчать про порушення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції у зв'язку з надмірною тривалістю цивільних проваджень.

5. Постановляє, що було порушення щодо інших скарг відповідно до усталеної практики Суду (див. додаток).

6. Постановляє, що.

(a) упродовж трьох місяців держава-відповідач повинна сплатити заявникам суми, зазначені в додатку; ці суми мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу;

(b) із закінченням зазначеного тримісячного строку до остаточного розрахунку на вищезазначені суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, що діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.

7. Відхиляє решту скарг заявників щодо справедливої сатисфакції.

Учинено англійською мовою та повідомлено письмово 18 травня 2017 відповідно до пунктів 2 та 3 правила 77 Регламенту Суду.

ПЕРЕЛІК
заяв зі скаргами за пунктом 1 статті 6 та статтею 13 Конвенції (надмірна тривалість цивільних проваджень та відсутність у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту)

__________
-1 Та додатково будь-які податки, які можуть бути стягнуті з заявників.