Наближай ПЕРЕМОГУ!

Долучайся до збору на авто для виконання бойових завдань!

Звернення та звітність

 <<

"Справа «Жуковський проти України»(Заява № 31240/03)". Європейський суд з прав людини. 2011

Документ актуальний на 20.09.2016
завантажити документ, актуальний на поточний час

Справа «Жуковський проти України»(Заява № 31240/03)СТРАСБУРГ3 березня 2011 рокуОСТАТОЧНЕ15/09/2011Офіційний перекладЦе рішення набуло статусу остаточного відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції. Воно може підлягати редакційним виправленням.У справі «Жуковський проти України»Європейський суд з прав людини (п'ята секція) (далі - Суд), засідаючи палатою, до складу якої увійшли:Дін Шпільманн (Dean Spielmann), Голова,Боштьян М. Зупанчіч (Bostjan M. Zupancic),Марк Віллігер (Mark Villiger),Ізабель Берро-Лефевр (fsabelle Berro-Lefevre),Енн Пауер (Ann Power),Ганна Юдківська (Ganna Yudkivska),Ангеліка Нусбергер (Angelika Nusberger), судді,а також Клаудія Вестердік (Claudia Westerdiek), Секретар секції,після обговорення за зачиненими дверима 8 лютого 2011 рокупостановляє таке рішення, що було ухвалено в той день:ПРОЦЕДУРА1. Справу розпочато за заявою (№ 31240/03), поданою до Суду проти України відповідно до статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) громадянином України Андрієм Васильовичем Жуковським (далі - заявник) 13 вересня 2003 року.2. Заявника, якому було надано юридичну допомогу, представляла пані О.В. Шевченко, юрист, яка практикує в м. Києві. Уряд України (далі - Уряд) представляв його Уповноважений - пан Ю. Зайцев, Міністерство юстиції.3. Заявник стверджував, що кримінальне провадження щодо нього було несправедливим і що в основу вироку стосовно нього суди поклали показання свідків, яких йому не надали можливості допитати.4. 8 вересня 2009 року Суд оголосив заяву частково неприйнятною та вирішив повідомити Уряд про скаргу за пунктом 1 та підпунктом «d» пункту 3 статті 6 Конвенції стосовно несправедливості судового провадження та ненадання заявнику можливості поставити питання свідкам. Суд також вирішив розглядати заяву по суті одночасно з питанням щодо її прийнятності (пункт 3 статті 29).ФАКТИI. ОБСТАВИНИ СПРАВИ5. Заявник народився у 1979 році та відбуває покарання.6. У1996 році він переїхав з України до Республіки Саха (Якутія) у Російській Федерації.7. 21 червня 1998 року в м. Якутську (Росія) було вбито пана Г. Згідно з твердженнями заявника вбивство було вчинено паном Гл., а заявник лише допомагав перевезти та сховати тіло.8. 14 вересня 1998 року міліція порушила кримінальну справу за фактом вбивства пана Г. Того ж дня заявника затримали та допитали як підозрюваного. Він показав працівникам міліції місце, де було заховано обезголовлене тіло пана Г.9. 10 жовтня 1998 року подруга заявника, пані Р, вказала працівникам міліції на місце, в якому було заховано голову вбитого пана Г.10. У ході слідства було проведено низку судових експертиз і допитів, включаючи перехресні допити заявником деяких свідків.11. 12 лютого 1999 року заявника звільнили під підписку про невиїзд.12. 11 березня 1999 року пана Гл., який перебував у розшуку, було заарештовано. Наступного дня заявник порушив умови своєї підписки про невиїзд і виїхав в Україну.13. 19 листопада 1999 року Верховний Суд Республіки Саха (Якутія, Російська Федерація) засудив пана Гл. на п'ятнадцять років позбавлення волі за вбивство пана Г. Цей вирок був залишений без зміни Верховним Судом Російської Федерації та став остаточним 19 квітня 2000 року.14. 2 грудня 1999 року Генеральна прокуратура Російської Федерації надіслала у Генеральну прокуратуру України відповідно до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах (СНД) (далі - Мінська Конвенція) доручення про здійснення карного переслідування заявника за злочин, вчинений на території Російської Федерації, посилаючись на те, що заявник як громадянин України не підлягав видачі до Росії.15. 4 квітня 2001 року заявника було затримано в рамках іншого кримінального провадження і 31 липня 2001 року Чорнобаївський районний суд засудив його на шість місяців позбавлення волі за інший, не пов'язаний із зазначеною справою, злочин. 25 вересня 2001 року апеляційний суд Черкаської області (далі - Черкаський суд) залишив зазначений вирок без зміни.16. 4 жовтня 2001 року за дорученням від 2 грудня 1999 року заявникові було пред'явлено обвинувачення у вчиненні вбивства на території Російської Федерації в червні 1998 року.17. 18 грудня 2001 року Черкаський суд, діючи як суд першої інстанції, провів своє перше засідання у кримінальній справі щодо заявника. Захисник заявника подав до суду клопотання про виклик і допит свідків, які брали участь у судовому провадженні на території Російської Федерації, а також пана Гл.18. Черкаський суд викликав свідків на 15 січня, а потім - на 19 лютого 2002 року.19. 22 лютого 2002 року Черкаський суд задовольнив клопотання захисника заявника про перехресний допит свідків у кримінальній справі, які проживали в Російській Федерації. Суд зазначив, що деякі свідки підтвердили свої показання телеграмою і заявили, що не можуть приїхати у Черкаси з фінансових причин-1. Суд постановив, що необхідно допитати свідків або в Україні, або за місцем їхнього проживання через місцевий судовий орган, який є компетентним відповідно до Мінської Конвенції. Враховуючи недостатнє фінансування для оплати за проїзд і забезпечення житлом у Черкасах свідків з Якутська, суд обрав механізм міжнародної правової допомоги та постановив доручити відповідним російським органам провести судовий допит свідків у Російській Федерації. Протоколи цих допитів мали бути використані Черкаським судом у кримінальному провадженні щодо заявника як докази. Суд також зазначив, що в якості альтернативи свідки можуть приїхати у м. Черкаси, якщо відповідні органи Російської Федерації компенсують їхні витрати.__________-1 Відстань між Черкасами та Якутськом складає 5667 кілометрів.20. 6 березня 2002 року та 19 квітня 2002 року відповідно до процедури, передбаченої Європейською конвенцією про взаємну допомогу у кримінальних справах, суд скерував у Міністерство юстиції України запит щодо надіслання російським органам судових доручень про допити або забезпечення явки в суд дев'яти осіб, які проживають у Російській Федерації.21. Допити відбулися у лютому та березні 2003 року.22. 5 травня 2003 року після одержання з Міністерства юстиції Російської Федерації матеріалів, про які йшлося в судових дорученнях, Міністерство юстиції України передало їх до суду.23. 29 липня 2003 року Черкаський суд визнав заявника винним у вчиненні вбивства та засудив його на чотирнадцять років позбавлення волі. Суд обґрунтував свої висновки матеріалами кримінальної справи, отриманими від відповідних російських органів, і матеріалами, отриманими під час допитів свідків судом у Росії в лютому та березні 2003 року. Суд також постановив окрему ухвалу, зазначивши про незаконність тримання заявника під вартою протягом окремих періодів та недостатню співпрацю з боку органів влади України, відповідальних за міжнародну правову допомогу.24. Заявник подав касаційну скаргу, крім іншого, посилаючись на те, що докази, отримані в Російській Федерації, були недопустимі, оскільки він і його захисники не брали участь у допитах.25. 18 листопада 2003 року Верховний Суд України залишив вирок Черкаського суду без зміни. В ухвалі Верховний Суд України зазначив, що заявник і його захисники знали про складнощі, з якими було пов'язано забезпечення явки свідків з Росії, і погодилися з пропозицією надіслати доручення суду Російської Федерації провести допити свідків у цій країні та підтримали її, але вони не виявили заінтересованості щодо присутності на допитах, хоча мали на це право. Через відсутність будь-яких дій з боку заявника та його захисника щодо цього питання суд не встановив будь-якого порушення права на захист заявника.II. ВІДПОВІДНЕ НАЦІОНАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВОA. Конституція України... дивитись законодавчий акт

= завантажити законодавчий акт, актуальний на поточний час =
<< | >>

Європейський суд з прав людини:

  1. Справа «Бахаров проти України» (Заява № 28982/19). Європейський суд з прав людини. 2023 рікк
  2. Справа «Лях проти України» (Заява № 53099/19). Європейський суд з прав людини. 2023 рікк
  3. Справа «Плешков та Плешкова проти України» (Заява № 5783/20). Європейський суд з прав людини. 2023 рікк
  4. Справа «Дубас проти України» (Заява № 51222/20). Європейський суд з прав людини. 2023 рікк
  5. Справа «Трачук проти України» (Заява № 24413/13). Європейський суд з прав людини. 2023 рікк
  6. Справа «Удовиченко проти України» (Заява № 46396/14). Європейський суд з прав людини. 2023 рікк
  7. Справа «Калугін проти України» (Заява № 25688/12). Європейський суд з прав людини. 2023 рікк
  8. Справа «Давиденко проти України» (Заява № 45903/16). Європейський суд з прав людини. 2023 рікк
  9. Справа «Володимир Торбіч проти України» (Заява № 14957/13). Європейський суд з прав людини. 2023 рікк
  10. Справа «Трофименко проти України» (Заява № 18444/18). Європейський суд з прав людини. 2023 рікк
  11. Справа «Борисов проти України» (Заява № 2371/11). Європейський суд з прав людини. 2023 рікк
  12. Справа «Іскра проти України» (Заява № 12489/17). Європейський суд з прав людини. 2023 рікк
  13. Справа «Пономаренко проти України» (Заява № 51456/17). Європейський суд з прав людини. 2023 рікк
  14. Справа «Статівка проти України» (Заява № 64305/12). Європейський суд з прав людини. 2023 рікк
  15. Справа «Мітсопулос проти України» (Заява № 62006/09). Європейський суд з прав людини. 2023 рікк
  16. Справа «Жура проти України» (Заява № 66191/10). Європейський суд з прав людини. 2023 рікк
  17. Справа «Аврамчук проти України» (Заява № 65906/13). Європейський суд з прав людини. 2023 рікк
  18. Справа «Жох проти України» (Заява № 29319/13). Європейський суд з прав людини. 2023 рікк
  19. Справа «Головін проти України» (Заява № 47052/18). Європейський суд з прав людини. 2023 рікк
  20. Справа «Копчинський проти України» (Заява № 65647/12). Європейський суд з прав людини. 2023 рікк