<<
>>

"Справа «Осипенко проти України» (Заява № 4634/04)". Європейський суд з прав людини. 2010

Документ актуальний на 20.09.2016
завантажити документ, актуальний на поточний час

Справа «Осипенко проти України» (Заява № 4634/04)СТРАСБУРГ9 листопада 2010 рокуОСТАТОЧНЕ09/02/2011Офіційний перекладЦе рішення набуло статусу остаточного відповідно до умов, визначених пунктом 2 статті 44 Конвенції. Воно може підлягати редакційним правкам.У справі «Осипенко проти України»Європейський суд з прав людини (п'ята секція), засідаючи палатою, до складу якої увійшли:Пеер Лоренцен (<…>), Голова,Рената Ягер (<…>),Райт Маруст (<…>),Ізабель Берро-Лефевр (<…>),Миряна Лазарова-Трайковська (<…>),Здравка Калайджиєва (<…>),Ганна Юдківська (<…>), судді,та Клаудія Вестердік (<…>), Секретар секції,після обговорення за зачиненими дверима 5 жовтня 2010 рокувиносить таке рішення, ухвалене того самого дня:ПРОЦЕДУРА1. Справу розпочато за заявою (№ 4634/04), яку 13 січня 2004 року подав до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) громадянин України Ярослав Осипенко (далі - заявник).2. Заявника представляв пан Денис Осипенко, юрист, що практикує в м. Кривому Розі. Уряд України (далі - Уряд) представляв його Уповноважений - пан Ю. Зайцев.3. Заявник стверджував, зокрема, що з 25 до 28 січня 2002 року його незаконно позбавили волі та що загальна тривалість його попереднього ув'язнення була надмірною.4. 31 березня 2009 року Голова п'ятої секції вирішив повідомити Уряд про заяву. Також було вирішено розглядати питання щодо суті та прийнятності заяви одночасно (пункт 1 статті 29 Конвенції).ФАКТИІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ5. Заявник, 1983 року народження, проживає у м. Слов'янську.6. 1 січня 2002 року заявник разом з кількома своїми друзями, серед яких був пан К., святкував Новий рік на вечірці у кафе «Тор» у м. Слов'янську. Приблизно о 3 годині ночі пан К. почав сварку з іншим відвідувачем кафе - паном П. Сварка перетворилася на велику бійку, в якій заявник взяв участь на боці пана К.7. 14 січня 2002 року Слов'янський міський відділ УМВС України в Донецькій області порушив у зв'язку з цією бійкою кримінальну справу за фактом хуліганства.8. Увечері 24 січня 2002 року на заявника та пана К. напали невідомі особи. Внаслідок нападу заявник зазнав тілесних ушкоджень, а пан К. помер.9. 25 січня 2002 року о 2 год. 30 хв. ночі працівники міліції, яким стало відомо про нічний напад на заявника та пана К., прийшли до заявника додому та доправили його до місцевого відділу міліції для допиту як свідка загибелі пана К. За інформацією Уряду, заявник добровільно погодився їхати до відділу міліції і жодного тиску на нього працівники міліції не чинили. Проте за твердженням заявника працівники міліції примусили його їхати до відділу міліції, незважаючи на ушкодження, які явно спричиняли йому страждання.10. Після прибуття заявника до відділу міліції його допитали про обставини смерті пана К. Допит тривав, хоч і з кількома перервами, до 13 години того самого дня.11. Об 11 годині того дня працівники міліції, знаючи, що вночі 1 січня 2002 року заявник був присутній у кафе «Тор», вирішили також допитати його як свідка бійки, яка сталася там тієї ночі. Щодо цієї події заявника допитували до 19 години.12. З 19 до 21 години міліція також допитувала пана П. та інших потерпілих у бійці, які під час очної ставки із заявником вказали на нього як на одного з тих, хто завдав їм тілесні ушкодження.13. О 21 год. 30 хв. того ж дня слідчий, керуючись статтями 106 і 115 Кримінально-процесуального кодексу України (див. пункт 33 нижче), склав протокол затримання заявника як підозрюваного в хуліганстві), вчиненому у кафе «Тор».14. 26 січня 2002 року міліцією було порушено кримінальну справу у зв'язку зі смертю пана К.15. 28 січня 2002 року заявника було притягнуто як обвинуваченого у справі про хуліганство, вчинене в кафе «Тор», і він постав перед Слов'янським міським судом Донецької області (далі - міський суд). Міський суд, керуючись статтею 165-2 Кримінально-процесуального кодексу України, продовжив строк затримання заявника як тимчасового запобіжного заходу до 31 січня 2002 року. Суд зазначив, що матеріали справи не містять достатніх даних про особу заявника і, зокрема, інформації, яка б свідчила про існування у нього наміру переховуватися від суду.16. 31 січня 2002 року міський суд виніс постанову про обрання заявникові запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Суд взяв до уваги відомості про особу заявника, обставини, за яких було вчинено злочин, те, що заявникові пред'явлено обвинувачення у вчиненні тяжкого злочину, а також необхідність забезпечити виконання процесуальних рішень.17. 26 квітня 2002 року після завершення розслідування справу було направлено до міського суду для вирішення питання про віддання заявника до суду.18. 11 травня 2002 року міський суд виніс постанову про призначення судового розгляду справи заявника. Суд також залишив без змін обраний заявникові запобіжний захід, не навівши жодних підстав для цього.19. 12 серпня 2002 року міський суд постановив залишити обраний заявникові запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. При цьому суд не навів жодних конкретних підстав для такого рішення.20. 4 квітня 2003 року заявник звернувся до міського суду із заявою, в якій стверджував, що 25 січня 2002 року його незаконно доправили до відділу міліції і незаконно тримали там до 28 січня 2002 року, незважаючи на його тілесні ушкодження та відсутність медичної допомоги. Він також стверджував, що подальше тримання його під вартою було незаконним.21. 22 травня 2003 року заступник Голови міського суду відповів заявникові, повідомивши його, що вже запізно оскаржувати законність затримання, яке мало місце з 25 по 28 січня 2002 року, оскільки справа перебуває на стадії судового розгляду. Він також повідомив, що заява від 4 квітня 2003 року розглядатиметься як звичайне клопотання, подане стороною у справі, а отже, його може бути розглянуто лише під час судового засідання в його кримінальній справі. Він повідомив заявника про те, що заяву буде розглянуто 26 червня 2003 року.22. Згодом суддя, у провадженні якого перебувала кримінальна справа заявника, підтвердив заявникові, що його заява від 4 квітня 2003 року про перевірку законності затримання розглядатиметься 26 червня 2003 року під час судового засідання в його кримінальній справі.23. 26 червня 2003 року міський суд, посилаючись на тяжкість пред'явлених заявникові обвинувачень, установив, що заявник тримається під вартою на законних підставах і що немає причин змінювати обраний йому запобіжний захід. Засідання відбувалось у присутності захисника. У своїй постанові міський суд не розглядав питання про затримання заявника.24. 4 листопада 2003 року міський суд розглянув клопотання заявника про зміну запобіжного заходу та відмовив у його задоволенні, зазначивши, що подальше тримання заявника під вартою зумовлене тяжкістю пред'явлених йому обвинувачень.25. У невстановлену дату заявник звернувся до прокуратури м. Слов'янська із заявою про порушення кримінальної справи стосовно працівників міліції у зв'язку з його незаконним затриманням.26. 26 березня 2004 року заступник прокурора відмовив у порушенні кримінальної справи щодо працівників міліції. Він встановив, що 25 січня 2002 року заявник добровільно погодився прибути до відділу міліції для допиту стосовно смерті пана К. Заступник прокурора також зазначив, що пізніше заявника допитали як свідка бійки в кафе «Тор». Зокрема, о 15 годині того ж дня заявника доправили до працівника міліції Д. Із 15 до 19 години він допитував заявника, і при цьому «підтвердилася вина заявника в бійці». Пізніше заявника було затримано, оскільки було достатньо доказів щодо його причетності до вчинення вищезгаданого злочину. Отже, заступник прокурора дійшов висновку про відсутність складу злочину в діях працівників міліції. Формально заявник не подав скарги на постанову прокурора від 26 березня 2004 року.27. У подальшому міський суд повідомив заявника, що питання законності його затримання розглядатиметься під час судового засідання в його кримінальній справі.28. 24 травня 2004 року міський суд розглянув ще одне клопотання заявника про зміну запобіжного заходу та встановив, що тримання заявника під вартою виправдане з огляду на тяжкість пред'явлених йому обвинувачень. Тому суд постановив залишити обраний запобіжний захід без змін.29. 7 червня 2004 року міський суд визнав заявника винним у хуліганстві та призначив йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на чотири роки, але на підставі Закону України «Про амністію» звільнив його від відбування покарання. Суд також зазначив, що затримання заявника було законним, і не встановив будь яких порушень у діях працівників міліції. Міський суд постановив негайно звільнити заявника з-під варти.30. Листами від 16 липня і 4 серпня 2004 року міський суд повідомляв заявника про те, що питання перевірки законності його затримання вирішено вироком від 7 червня 2004 року.31. 11 лютого апеляційний суд Донецької області, а 27 жовтня 2005 року Верховний Суд України визнали вирок від 7 червня 2004 року обґрунтованим і залишили його без змін.II. ВІДПОВІДНЕ НАЦІОНАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВОA. Конституція України від 28 червня 1996 року32. У відповідній частині статті 29 Конституції зазначено:«... У разі нагальної необхідності запобігти злочинові чи його перепинити уповноважені на те законом органи можуть застосувати тримання особи під вартою як тимчасовий запобіжний захід, обґрунтованість якого протягом сімдесяти двох годин має бути перевірена судом. Затримана особа негайно звільняється, якщо протягом сімдесяти двох годин з моменту затримання їй не вручено вмотивованого рішення суду про тримання під вартою....Кожний затриманий має право у будь-який час оскаржити в суді своє затримання. ...».B. Кримінально-процесуальний кодекс від 28 грудня 1960 року (в редакції, чинній на час подій у справі)33. Відповідні положення Кодексу передбачають таке:... дивитись законодавчий акт

= завантажити законодавчий акт, актуальний на поточний час =
<< | >>

Європейський суд з прав людини:

  1. Справа «Філозофенко проти України» (Заява № 72954/11). Європейський суд з прав людини. 2020 рікк
  2. Справа «Іванко проти України» (Заява № 46850/13). Європейський суд з прав людини. 2020 рікк
  3. Справа «Закутній проти України» (Заява № 17843/19). Європейський суд з прав людини. 2020 рікк
  4. Справа «Поваров проти України» (Заява № 7220/19). Європейський суд з прав людини. 2020 рікк
  5. Справа «Антоненко та інші проти України» (Заяви № 45009/13 та 53 інші - див. перелік у додатку). Європейський суд з прав людини. 2020 рікк
  6. Справа «Єльник проти України» (Заява № 10444/13). Європейський суд з прав людини. 2020 рікк
  7. Справа «Стриж проти України» (Заява № 39071/08). Європейський суд з прав людини. 2020 рікк
  8. Справа «Мештешуг проти України» (Заява № 52826/18). Європейський суд з прав людини. 2020 рікк
  9. Справа «Вагапов проти України» (Заява № 35888/11). Європейський суд з прав людини. 2020 рікк
  10. Справа «Стрюков проти України» (Заява № 78484/11). Європейський суд з прав людини. 2020 рікк
  11. Справа «Дикусаренко проти України» (Заяви № 7218/19 та № 17854/19). Європейський суд з прав людини. 2020 рікк
  12. Справа «Антонюк проти України» (Заява № 48040/09). Європейський суд з прав людини. 2020 рікк
  13. Справа «Брайловська проти України» (Заява № 14031/09). Європейський суд з прав людини. 2020 рікк
  14. Справа «Ільченко проти України» (Заява № 65400/16). Європейський суд з прав людини. 2020 рікк
  15. Справа «Распряхін проти України» (Заява № 70878/12). Європейський суд з прав людини. 2020 рікк
  16. Справа «Ювченко та інші проти України» (Заяви № 32529/18 та 5 інших заяв - див. перелік у додатку). Європейський суд з прав людини. 2020 рікк
  17. Справа «Романов проти України» (Заява № 76273/11). Європейський суд з прав людини. 2020 рікк
  18. Справа «Свіргунець проти України» (Заява № 38262/10). Європейський суд з прав людини. 2020 рікк
  19. Справа «Гончарук та інші проти України» (Заява № 25837/18 та 2 інші заяви - див. перелік у додатку). Європейський суд з прав людини. 2020 рікк
  20. Справа «Гарагуля та Сич проти України» (Заяви № 42361/12 та № 25927/19). Європейський суд з прав людини. 2020 рікк