Справа «Скачкова та Рижа проти України» (Заяви № 41710/19 та № 42550/19). Європейський суд з прав людини. 2020
Справа «Скачкова та Рижа проти України»
(Заяви № 41710/19 та № 42550/19)
16 липня 2020 року
Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.
У справі «Скачкова та Рижа проти України»
Європейський суд з прав людини (п’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:
Ладо Чантурія (<...>), Голова,
Ганна Юдківська (<...>),
Аня Сайбер-Фор (<...>), судді,
та Лів Тігерштедт (<...>), в.о. заступника Секретаря секції,
після обговорення за зачиненими дверима 25 червня 2020 року
постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:
1. Справу було розпочато за заявами, поданими у різні дати, зазначені в таблиці у додатку, до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).
2. Про заяви було повідомлено Уряд України (далі - Уряд).
3. Перелік заявниць та відповідні деталі заяв наведені в таблиці у додатку.
4. Заявниці скаржилися за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції на повну заборону відчуження земель сільськогосподарського призначення.
5. Беручи до уваги схожість предмета заяв, Суд вважає за доцільне розглянути їх спільно в одному рішенні.
II. СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ СТАТТІ 1 ПЕРШОГО ПРОТОКОЛУ ДО КОНВЕНЦІЇ
6. Заявниці скаржилися на те, що законодавчі обмеження щодо їхньої землі порушили їхнє право мирно володіти своїм майном, гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, яка передбачає:
«Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.
Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.».
7. Суд повторює, що втручання у право власності повинно не лише бути законним та переслідувати за фактами та у принципі «законну мету» «відповідно до загальних інтересів», але також має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між вжитими заходами та метою, яку прагнули досягти будь-якими заходами, застосованими державою, у тому числі заходами, спрямованими на здійснення контролю за користуванням майном фізичної особи. Ця вимога виражена у понятті «справедливий баланс», який має бути встановлений між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи (див. рішення у справі «Хуттен-Чапська проти Польщі» [ВП] (Hutten-Czapska v. Poland) [GC], заява № 35014/97, пункт 167, ЄСПЛ 2006-VIII).
8. У провідній справі «Зеленчук і Цицюра проти України» (Zelenchuk and Tsytsyura v. Ukraine), заяви № 846/16 та № 1075/16, від 22 травня 2018 року, Суд уже встановлював порушення щодо питань, аналогічних тим, що розглядаються у цій справі. Суд зазначив, що Україна є єдиною державою - членом Ради Європи, в якій існує загальна заборона на продаж або будь-який інший спосіб відчуження земель сільськогосподарського призначення. З огляду на відсутність чітких причин для неприйняття альтернативних рішень та надмірний тягар, накладений на заявників, Суд доходить висновку, що держава-відповідач вийшла за межі своєї широкої свободи розсуду у цій сфері та не забезпечила справедливого балансу між загальним інтересом суспільства та майновими правами заявників.
9. Розглянувши всі надані матеріали у цих справах, Суд не вбачає жодних фактів або аргументів, здатних переконати його дійти іншого висновку щодо прийнятності та суті цих скарг. З огляду на свою практику з цього питання Суд вважає, що у цій справі держава не змогла встановити справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та майновими правами заявників.
10. Отже, ці скарги є прийнятними та було порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
III. ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ
11. Стаття 41 Конвенції передбачає:
«Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію.».
12. З огляду на наявні в нього документи та свою практику (див., зокрема, згадане рішення у справі «Зеленчук і Цицюра проти України» (Zelenchuk and Tsytsyura v. Ukraine), пункти 150, 154-157 та 161) Суд вважає, що встановлення порушення само собою становить справедливу сатисфакцію.
ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО
2. Оголошує заяви прийнятними.
3. Постановляє, що було порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
4. Постановляє, що встановлення порушення само собою становить достатню справедливу сатисфакцію.
Учинено англійською мовою та повідомлено письмово 16 липня 2020 року відповідно до пунктів 2 та 3 правила 77 Регламенту Суду.
заяв зі скаргами за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції (повна заборона відчуження земель сільськогосподарського призначення)
№ |
№ заяви, дата подання |
П.І.Б. заявника, дата народження |
Опис земельної ділянки |
Документ, який підтверджує власність на земельну ділянку |
1 |
41710/19 24.07.2019 |
Любов Миколаївна СКАЧКОВА 1961 |
Дві земельні ділянки сільськогосподарського призначення площею 4,7062 та 4,7063 гектарів в Одеській області |
Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 23 липня 2019 року |
2 |
42550/19 25.09.2019 |
Алла Вікторівна РИЖА 1977 |
Земельна ділянка сільськогосподарського призначення площею 4,3 гектари у Київській області |
Державний акт на право власності на земельну ділянку від 10 червня 2005 року |
Публікації документа
- Офіційний вісник України від 17.11.2020 — 2020 р., № 90, стор. 70, стаття 2921
Європейський суд з прав людини:
- Справа «Філозофенко проти України» (Заява № 72954/11). Європейський суд з прав людини. 2020 рікк
- Справа «Іванко проти України» (Заява № 46850/13). Європейський суд з прав людини. 2020 рікк
- Справа «Закутній проти України» (Заява № 17843/19). Європейський суд з прав людини. 2020 рікк
- Справа «Поваров проти України» (Заява № 7220/19). Європейський суд з прав людини. 2020 рікк
- Справа «Антоненко та інші проти України» (Заяви № 45009/13 та 53 інші - див. перелік у додатку). Європейський суд з прав людини. 2020 рікк
- Справа «Єльник проти України» (Заява № 10444/13). Європейський суд з прав людини. 2020 рікк
- Справа «Стриж проти України» (Заява № 39071/08). Європейський суд з прав людини. 2020 рікк
- Справа «Мештешуг проти України» (Заява № 52826/18). Європейський суд з прав людини. 2020 рікк
- Справа «Вагапов проти України» (Заява № 35888/11). Європейський суд з прав людини. 2020 рікк
- Справа «Стрюков проти України» (Заява № 78484/11). Європейський суд з прав людини. 2020 рікк
- Справа «Дикусаренко проти України» (Заяви № 7218/19 та № 17854/19). Європейський суд з прав людини. 2020 рікк
- Справа «Антонюк проти України» (Заява № 48040/09). Європейський суд з прав людини. 2020 рікк
- Справа «Брайловська проти України» (Заява № 14031/09). Європейський суд з прав людини. 2020 рікк
- Справа «Ільченко проти України» (Заява № 65400/16). Європейський суд з прав людини. 2020 рікк
- Справа «Распряхін проти України» (Заява № 70878/12). Європейський суд з прав людини. 2020 рікк
- Справа «Ювченко та інші проти України» (Заяви № 32529/18 та 5 інших заяв - див. перелік у додатку). Європейський суд з прав людини. 2020 рікк
- Справа «Романов проти України» (Заява № 76273/11). Європейський суд з прав людини. 2020 рікк
- Справа «Свіргунець проти України» (Заява № 38262/10). Європейський суд з прав людини. 2020 рікк
- Справа «Гончарук та інші проти України» (Заява № 25837/18 та 2 інші заяви - див. перелік у додатку). Європейський суд з прав людини. 2020 рікк
- Справа «Гарагуля та Сич проти України» (Заяви № 42361/12 та № 25927/19). Європейський суд з прав людини. 2020 рікк