Європейський суд з прав людини. Справа «Віра Довженко проти України» (Заява № 26646/07). 2019

Справа «Віра Довженко проти України» (Заява № 26646/07)СТРАСБУРГ15 січня 2019 рокуОСТАТОЧНЕ15/04/2019Автентичний перекладЦе рішення набуло статусу остаточного відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції. Його текст може підлягати редакційним виправленням.У справі «Віра Довженко проти України»Європейський суд з прав людини (четверта секція), засідаючи палатою, до складу якої увійшли:Фаріс Вегабовіч (<…>), Голова,Ганна Юдківська (<…>),Егідіюс Куріс (<…>),Карло Ранцоні (<…>),Жорж Раварані (<…>),Марко Бошняк (<…>),Петер Пацолай (<…>), судді,та Маріалена Цирлі (<…>), Секретар секції,після обговорення за зачиненими дверима 11 грудня 2018 рокупостановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:ПРОЦЕДУРА1. Справу було розпочато за заявою (№ 26646/07), яку 13 червня 2007 року подала до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) громадянка України пані Віра Григорівна Довженко (далі - заявниця).2. Заявницю, якій була надана правова допомога, представляв п. Є.Л. Бойченко - юрист, який практикує у м. Страсбурзі. Уряд України (далі - Уряд) представляв його Уповноважений, на останніх етапах провадження п. І. Ліщина з Міністерства юстиції України.3. Заявниця скаржилася на те, що несанкціоноване надання в оренду на один рік її земельної ділянки та ненадання їй будь-якого відшкодування у зв’язку з цим становили незаконне та непропорційне втручання у її права, гарантовані статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.4. 15 травня 2017 року про скаргу на стверджуване порушення майнових прав заявниці було повідомлено Уряд, а решту скарг у заяві було визнано неприйнятними відповідно до пункту 3 правила 54 Регламенту Суду.ФАКТИI. ОБСТАВИНИ СПРАВИ5. Заявниця народилась у 1934 році та проживає у м. Богдани.6. 26 січня 2004 року відповідно до розпорядження Варвинської районної державної адміністрації від 22 грудня 2003 року заявниця отримала від держави акт на право власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення (державний акт на право власності). Відповідно до передбаченого національним законодавством порядку це становило офіційну реєстрацію її права власності на землю. У той час заявниця не зверталася із заявою про встановлення меж ділянки в натурі та не займалась землеробством.7. 26 липня 2004 року районна адміністрація уклала договір оренди з приватною компанією «Б.», за яким компанія мала орендувати землю заявниці та сплачувати орендну плату районній адміністрації. Заявниця про цей договір поінформована не була. Вона дізналася про договір оренди тільки у вересні 2004 року, коли приватна компанія «Б.» засіяла землю.8. 04 жовтня 2004 року заявниця звернулася до районної адміністрації за дозволом на встановлення меж її землі в натурі. У зв’язку з цим 19 жовтня 2004 року районна адміністрація розпорядилася припинити дію договору оренди з компанією «Б.» та дала дозвіл заявниці на проведення робіт із винесення меж земельної ділянки в натурі.9. У липні 2005 року компанія зібрала врожай з землі заявниці. 25 липня 2005 року до договору оренди від 26 липня 2004 року були внесені зміни, якими земельна ділянка заявниці була виключена з переліку орендованих земель. З цього моменту земля заявниці більше не була орендованою власністю, і компанія «Б.» не користувалася нею. Того місяця межі земельної ділянки заявниці були встановлені в натурі.10. 20 січня 2006 року заявниця звернулась до національних судів із цивільним позовом проти районної адміністрації та компанії «Б.». Стверджуючи, що договір оренди від 26 липня 2004 року порушив її майнові права та мав бути визнаний недійсним, вона вимагала надати їй відшкодування за користування землею компанією «Б.». Заявниця стверджувала, що сума відшкодування, яка мала бути їй сплачена, дорівнювала вартості зібраного з її землі врожаю.11. 02 червня 2006 року Варвинський районний суд Чернігівської області задовольнив позов заявниці. Зокрема, суд встановив, що після отримання заявницею акту на право власності на відповідну земельну ділянку, районна адміністрація не повинна була укладати жодних договорів щодо цієї землі з іншими особами. Стосовно меж земельної ділянки суд встановив, що районна адміністрація незаконно пов’язала їхнє встановлення із наявністю у заявниці прав власності. Він також зазначив, що незважаючи на невстановлення меж в натурі, районній адміністрації повинно було бути відомо про право власності заявниці на відповідну землю із земельного кадастру та схем місцевих земельних ділянок. Суд додав, що після подання своєї заяви від 04 жовтня 2004 року про встановлення меж її ділянки в натурі заявниця намагалася пришвидшити цей процес, звертаючись до районної адміністрації та інших державних органів, проте безрезультатно. Суд дійшов висновку, що договір оренди від 26 липня 2004 року порушив майнові права заявниці та мав бути визнаний недійсним. Суд також встановив, що відповідно до національного законодавства заявниця мала право на відшкодування за користування її власністю, розмір якого дорівнював вартості зібраного з її землі врожаю (29 210 українських гривень (далі - грн); 4 493 євро на момент подій). На думку суду, відшкодування мали сплатити заявниці як районна адміністрація, так і компанія «Б.», оскільки вони несли солідарну відповідальність за неправомірне користування землею заявниці.12. Районна адміністрація подала апеляційну скаргу. 12 вересня 2006 року Апеляційний суд Чернігівської області скасував зазначене рішення. Суд зазначив, що використання компанією «Б.» землі заявниці було законним, оскільки воно здійснювалося відповідно до договору оренди. Суд також наголосив, що відповідно до статті 125 Земельного кодексу України право власника користуватися земельною ділянкою виникало лише після встановлення меж в натурі та після отримання власником документа, що посвідчував таке право. Апеляційний суд дійшов висновку, що заявниця не мала права на відшкодування, оскільки межі її землі були встановлені в натурі лише у липні 2005 року. Оскільки до цієї дати вона не могла користуватися землею, то не могла виявляти інтерес до зібраного врожаю.13. Заявниця подала касаційну скаргу. 04 січня 2007 року Верховний Суд України відмовив у розгляді по суті касаційної скарги заявниці, визнавши її необґрунтованою.14. У незазначену дату заявниця подала ще один цивільний позов до компанії «Б.», вимагаючи відшкодування вартості землі, якою користувалася компанія «Б.», а також орендної плати за користування її землею. 07 червня 2006 року Варвинський районний суд Чернігівської області залишив цю позовну заяву без розгляду з огляду на поведінку заявниці, пославшись на її неодноразову неявку у судові засідання в її справі без поважних причин.II. ВІДПОВІДНЕ НАЦІОНАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВОA. Конституція України... дивитись законодавчий акт

= завантажити законодавчий акт =
| >>

Європейський суд з прав людини:

  1. Європейський суд з прав людини. Справа «Осипенков проти України» (Заява № 31283/17) - 2019 год
  2. Європейський суд з прав людини. Справа «Андрєєва проти України» (Заява № 24385/10) - 2019 год
  3. Європейський суд з прав людини. Справа «Журавльова проти України» (Заява № 45526/08) - 2019 год
  4. Європейський суд з прав людини. Справа «Іванов і Кашуба проти України» (Заяви № 12258/09 та № 54754/10) - 2019 год
  5. Європейський суд з прав людини. Справа «Бекетов проти України» (Заява № 44436/09) - 2019 год
  6. Європейський суд з прав людини. Справа «Чуприна проти України» (Заява № 876/16) - 2019 год
  7. Європейський суд з прав людини. Справа «Бургазли проти України» (Заява № 41920/09) - 2019 год
  8. Європейський суд з прав людини. Справа «Маріянчук та інші проти України» (Заява № 14490/07 та 2 інші заяви - див. перелік у додатку) - 2019 год
  9. Європейський суд з прав людини. Справа «Бігун проти України» (Заява № 30315/10) - 2019 год
  10. Європейський суд з прав людини. Справа «М.Т. проти України» (Заява № 950/17) - 2019 год
  11. Європейський суд з прав людини. Справа «Медяніков проти України» (Заява № 31694/06) - 2019 год
  12. Європейський суд з прав людини. Справа «Мінак та інші проти України» (Заява № 19086/12 та 13 інших заяв - див. перелік у додатку) - 2019 год
  13. Європейський суд з прав людини. Заява № 58819/08, подана Ігорем Львовичем Аргуновим проти України - 2018 год
  14. Європейський суд з прав людини. Рішення у справі «Старенький та Рудий проти України» (Заяви № 44807/10 та № 15752/14) - 2018 год
  15. Європейський суд з прав людини. Рішення у справі «Карінгтон та інші проти України» (Заява № 4306/12 та 6 інших заяв - див. перелік у додатку) - 2018 год
  16. Європейський суд з прав людини. Рішення у справі «Сергієнко та Саченко проти України» від ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ "(Заяви № 78377/13 та № 41506/16)" - 2018 год
  17. Європейський суд з прав людини. Справа «Радченко проти України» від ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ "(Заява № 39555/07)" - 2018 год
  18. Європейський суд з прав людини. Справа «Макаренко проти України» (Заява № 622/11) - 2018 год
  19. Європейський суд з прав людини. Справа «Лада проти України» ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ "(Заява № 32392/07)" - 2018 год
  20. Європейський суд з прав людини. Рішення у справі «Іванов та інші проти України» від ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ "(Заява № 48759/06 та 10 інших - див. перелік у додатку)" - 2018 год