Наближай ПЕРЕМОГУ!

Долучайся до збору на авто для виконання бойових завдань!

Звернення та звітність

 <<

Справа «Закарпатська обласна спілка споживчих товариств та інші проти України» (Заява № 65719/10 та 2 інші заяви). Європейський суд з прав людини. 2022

Документ актуальний на 03.03.2023
завантажити документ, актуальний на поточний час

Справа «Закарпатська обласна спілка споживчих товариств та інші проти України» (Заява № 65719/10 та 2 інші заяви)П. 1 ст. 6 (цивільний аспект) • Повернення без розгляду повторної касаційної скарги першої організації-заявниці на підставі рішення Конституційного Суду України щодо тлумачення повноважень Верховного Суду України у вирішенні господарських спорів • Непередбачуване обмеження права на доступ до суду внаслідок невиправданої затримки у розгляді скарги, поданої до ухвалення рішення Конституційного Суду України • Загальна тривалість господарського провадження не перевищила строк, який може вважатися розумнимСТРАСБУРГ15 вересня 2022 рокуОСТАТОЧНЕ15/12/2022Переклад офіційнийЦе рішення набуло статусу остаточного відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції. Його текст може підлягати редакційним виправленням.У справі «Закарпатська обласна спілка споживчих товариств та інші проти України»Європейський суд з прав людини (п’ята секція), засідаючи палатою, до складу якої увійшли:Сіофра О’Лірі (<...>), Голова,Мартіньш Мітс (<...>),Ганна Юдківська (<...>),Стефані Моро-Вікстром (<...>),Лятіф Гусейнов (<...>),Ладо Чантурія (<...>),Івана Джеліч (<...>), судді,та Віктор Соловейчік (<...>), Секретар секції,з огляду на:заяви (№ 65719/10, № 42520/10 та № 54581/10), які подали у різні дати, зазначені в таблиці у додатку, до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зареєстрована в Україні організація «Закарпатська обласна спілка споживчих кооперативів» (далі - перша організація-заявниця), а також двоє громадянок України, пані Неоніла Григорівна Агеєва (далі - друга заявниця) та пані Світлана Валентинівна Хлабистова (далі - третя заявниця),рішення повідомити Уряд України (далі - Уряд) про скарги за пунктом 1 статті 6 Конвенції на стверджувану відсутність доступу до суду (щодо всіх заяв) та на необґрунтовану тривалість провадження (щодо першої організації-заявниці), а також визнати решту скарг у заяві неприйнятними,зауваження сторін,після обговорення за зачиненими дверима 03 травня 2022 рокупостановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:ВСТУП1. Головним чином, справа стосується стверджуваного обмеження доступу заявників до суду за пунктом 1 статті 6 Конвенції після ухвалення рішення Конституційного Суду України щодо тлумачення повноважень Верховного Суду України у вирішенні господарських спорів.ФАКТИ2. Перша організація-заявниця є спілкою споживчих товариств, зареєстрованою у м. Ужгороді. Вона об’єднує споживчі товариства Ужгородського району. Після отримання правової допомоги першу організацію-заявницю у Суді представляли п. М. Тарахкало, пані В. Лебідь та пані Н. Гусейнзаде - юристи, які практикують у м. Києві.3. Друга заявниця народилася у 1939 році та проживала у м. Луганськ. Вона померла 05 грудня 2015 року. Двоюрідна сестра заявниці, пані Неоніла Іванівна Грищенко, висловила бажання підтримати розгляд справи у Суді від її імені.4. Третя заявниця народилася у 1960 році та проживає в м. Ялті. Її інтереси у Суді представляла пані К.В. Хлабистова - юрист, яка практикує в м. Ялті.5. Уряд представляв його Уповноважений, п. І. Ліщина.6. Факти справи, надані сторонами, можуть бути узагальнені таким чином.I. ПЕРША ОРГАНІЗАЦІЯ-ЗАЯВНИЦЯ (ЗАЯВА № 65719/10, ПОДАНА 27 ЖОВТНЯ 2010 РОКУ)7. 09 грудня 2002 року перша організація-заявниця звернулася до Господарського суду Закарпатської області з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу.8. Під час розгляду справи судом першої інстанції засідання у провадженні неодноразово відкладалися. Відкладення розгляду справи, які тривали загалом близько двох років і дев’яти місяців, були пов’язані з неявкою представника першої організації-заявниці до суду, клопотаннями першої організації-заявниці про відкладення розгляду справи до розгляду правоохоронними органами різних скарг, пов’язаних з предметом спору, а також необхідністю для сторін провадження мати час для ознайомлення з новими твердженнями організації-заявниці, які та неодноразово висувала.9. 06 липня 2007 року Господарський суд Закарпатської області ухвалив рішення не на користь першої організації-заявниці. Це рішення було залишено без змін апеляційним судом 20 вересня 2007 року.10. 24 січня 2008 року, розглянувши подану у подальшому касаційну скаргу, Вищий господарський суд України (далі - ВГСУ) скасував зазначені рішення та направив справу на новий розгляд до Господарського суду Закарпатської області.11. 03 квітня 2008 року Верховний Суд України, діючи як касаційний суд другої інстанції, відмовив у задоволенні поданої відповідачем повторної касаційної скарги на постанову ВГСУ від 24 січня 2008 року.12. 10 лютого 2009 року Господарський суд Закарпатської області ухвалив рішення не на користь першої організації-заявниці. Це рішення було залишено без змін апеляційним судом і ВГСУ 29 липня та 03 грудня 2009 року відповідно.13. 29 грудня 2009 року перша організація-заявниця подала до ВГСУ повторну касаційну скаргу на його постанову від 03 грудня 2009 року. Скаргу було адресовано Верховному Суду України як касаційному суду другої інстанції.14. 31 травня 2010 року ВГСУ повернув повторну касаційну скаргу першої організації-заявниці із супровідним листом за підписом працівника канцелярії суду. У відповідних частинах листа зазначено:«Конституційний Суд України у своєму рішенні від 11 березня 2010 року … встановив, що конституційний статус Верховного Суду України не передбачає наділення його законодавцем повноваженнями суду касаційної інстанції щодо рішень вищих спеціалізованих судів …Отже, постанови (ухвали) вищого спеціалізованого суду касаційному оскарженню до Верховного Суду України не підлягають.З огляду на це, касаційна скарга [організації-заявниці] … та додані до неї документи повертаються [організації-заявниці]».II. ДРУГА ЗАЯВНИЦЯ (ЗАЯВА № 42520/10, ПОДАНА 23 ЧЕРВНЯ 2010 РОКУ)15. 18 грудня 2008 року Господарський суд Луганської області ухвалив рішення про ліквідацію товариства «Л.А.П.» під час розгляду справи про банкрутство.16. 31 березня 2009 року друга заявниця, одна з кредиторів товариства «Л.А.П.», подала апеляційну скаргу на цю ухвалу.17. 02 квітня 2009 року Луганський апеляційний господарський суд відмовив у прийнятті апеляційної скарги як поданої поза встановленим строком.18. 22 вересня 2009 року Луганський апеляційний господарський суд переглянув ухвалу від 18 грудня 2008 року за апеляційними скаргами, поданими іншими кредиторами товариства «Л.А.П.», і залишив її без змін.19. Тим часом 13 квітня 2009 року друга заявниця звернулася до ВГСУ з касаційною скаргою на ухвалу від 18 грудня 2008 року. Спочатку прийнявши скаргу до розгляду, 03 березня 2010 року ВГСУ припинив провадження на тій підставі, що друга заявниця не оскаржила постанову від 22 вересня 2009 року, якою Луганський апеляційний господарський суд залишив без змін ухвалу від 18 грудня 2008 року. ВГСУ зазначив, що друга заявниця могла оскаржити постанову від 22 вересня 2009 року, якби бажала.20. 22 березня 2010 року друга заявниця подала повторну касаційну скаргу на ухвалу ВГСУ від 03 березня 2010 року. Посилаючись на статтю 111-16 Господарського процесуального кодексу України, друга заявниця подала касаційну скаргу та додані до неї документи до ВГСУ, бажаючи, щоб їх направили на розгляд до Верховного Суду України.21. 05 травня 2010 року скаргу другої заявниці було повернуто їй із супровідним листом, підписаним працівником канцелярії ВГСУ. У відповідних частинах листа зазначено:«Конституційний Суд України у своєму рішенні від 11 березня 2010 року … встановив, що конституційний статус Верховного Суду України не передбачає наділення його законодавцем повноваженнями суду касаційної інстанції щодо рішень вищих спеціалізованих судів. …Отже, постанови (ухвали) вищого спеціалізованого суду касаційному оскарженню до Верховного Суду України не підлягають.З огляду на це, касаційна скарга [заявниці] … та додані до неї документи повертаються [заявниці]».III. ТРЕТЯ ЗАЯВНИЦЯ (ЗАЯВА № 54581/10, ПОДАНА 11 ВЕРЕСНЯ 2010 РОКУ)22. У серпні 2009 року третя заявниця, яка діяла як фізична особа - підприємець, звернулася до Господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою, вимагаючи від Гурзуфської селищної ради пролонгувати з нею договір оренди нежитлових приміщень.23. Після того, як суди першої та апеляційної інстанцій залишили без задоволення її позовну заяву, третя заявниця подала касаційну скаргу до ВГСУ.24. 23 березня 2010 року ВГСУ залишив без задоволення касаційну скаргу третьої заявниці.25. 08 квітня 2010 року третя заявниця подала ще одну касаційну скаргу до ВГСУ на його постанову від 23 березня 2010 року. Касаційну скаргу було адресовано Верховному Суду України, і третя заявниця хотіла, щоб її направили до Верховного Суду України разом з матеріалами справи.26. 11 червня 2010 року ВГСУ повернув касаційну скаргу третьої заявниці із супровідним листом за підписом працівника канцелярії ВГСУ. У відповідних частинах листа зазначено:«Конституційний Суд України у своєму рішенні від 11 березня 2010 року … встановив, що конституційний статус Верховного Суду України не передбачає наділення його законодавцем повноваженнями суду касаційної інстанції щодо рішень вищих спеціалізованих судів. …Отже, постанови (ухвали) вищого спеціалізованого суду касаційному оскарженню до Верховного Суду України не підлягають.З огляду на це, касаційна скарга [заявниці] … та додані до неї документи повертаються [заявниці]».27. 09 липня 2010 року третя заявниця направила свою касаційну скаргу безпосередньо до Верховного Суду України з проханням прийняти її до розгляду. Зокрема, вона стверджувала, що ВГСУ свавільно відмовився виконати свій обов’язок, передбачений статтею 111-16 Господарського процесуального кодексу України, і направити її касаційну скаргу разом з матеріалами справи до Верховного Суду України для розгляду.28. 16 липня 2010 року заступник голови Судової палати у господарських справах Верховного Суду України повернув звернення третій заявниці із супровідним листом, у відповідних частинах якого зазначено:«... Відповідно до вимог чинного Господарського процесуального кодексу України Верховний Суд України не має можливості вирішувати питання про порушення провадження з перегляду зазначеної постанови Вищого господарського суду України [за вашою скаргою] … без наявності справи. Водночас витребування справ Верховним Судом України з метою перевірки судових рішень [нижчих інстанцій] процесуальним законодавством не передбачено».29. 27 липня 2010 року третя заявниця надіслала листа Голові ВГСУ, скаржачись на те, що її касаційну скаргу було помилково повернуто їй, і вимагала направити її до Верховного Суду України разом з матеріалами справи. Вона долучила лист Верховного Суду України від 16 липня 2010 року та наголосила на відсутності в листі вказівок, що рішенням Конституційного Суду України було визнано недійсними положення розділу XII-2 Господарського процесуального кодексу України. Таким чином, ці положення були чинними на момент, коли вона вперше подала свою касаційну скаргу, і мали бути дотримані в її справі. Третя заявниця також стверджувала, що, звернувшись до вебсайту Верховного Суду України, вона виявила, що Судова палата у господарських справах продовжувала працювати у червні 2010 року та мала графік засідань, розміщений на її вебсторінці.30. 11 серпня 2010 року працівник канцелярії ВГСУ надіслав лист третій заявниці, зазначивши про відсутність помилки у тому, що її касаційна скарга не була направлена до Верховного Суду України, оскільки Конституційний Суд України у своєму рішенні від 11 березня 2010 року чітко встановив, що Верховний Суд України не мав повноважень діяти як суд касаційної інстанції щодо рішень ВГСУ.ВІДПОВІДНІ НОРМАТИВНО-ПРАВОВА БАЗА та практикаI. КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ 1996 РОКУ31. Відповідні положення Конституції України передбачають:... дивитись законодавчий акт

= завантажити законодавчий акт, актуальний на поточний час =
<< | >>
Розділ XII-2. Перегляд судових рішень Вищого господарського суду України Верховним Судом України
(а) Глава XII-2: перегляд судових рішень Верховним Судом України

Європейський суд з прав людини:

  1. Справа «Бахаров проти України» (Заява № 28982/19). Європейський суд з прав людини. 2023 рікк
  2. Справа «Лях проти України» (Заява № 53099/19). Європейський суд з прав людини. 2023 рікк
  3. Справа «Плешков та Плешкова проти України» (Заява № 5783/20). Європейський суд з прав людини. 2023 рікк
  4. Справа «Дубас проти України» (Заява № 51222/20). Європейський суд з прав людини. 2023 рікк
  5. Справа «Трачук проти України» (Заява № 24413/13). Європейський суд з прав людини. 2023 рікк
  6. Справа «Удовиченко проти України» (Заява № 46396/14). Європейський суд з прав людини. 2023 рікк
  7. Справа «Калугін проти України» (Заява № 25688/12). Європейський суд з прав людини. 2023 рікк
  8. Справа «Давиденко проти України» (Заява № 45903/16). Європейський суд з прав людини. 2023 рікк
  9. Справа «Володимир Торбіч проти України» (Заява № 14957/13). Європейський суд з прав людини. 2023 рікк
  10. Справа «Трофименко проти України» (Заява № 18444/18). Європейський суд з прав людини. 2023 рікк
  11. Справа «Борисов проти України» (Заява № 2371/11). Європейський суд з прав людини. 2023 рікк
  12. Справа «Іскра проти України» (Заява № 12489/17). Європейський суд з прав людини. 2023 рікк
  13. Справа «Пономаренко проти України» (Заява № 51456/17). Європейський суд з прав людини. 2023 рікк
  14. Справа «Статівка проти України» (Заява № 64305/12). Європейський суд з прав людини. 2023 рікк
  15. Справа «Мітсопулос проти України» (Заява № 62006/09). Європейський суд з прав людини. 2023 рікк
  16. Справа «Жура проти України» (Заява № 66191/10). Європейський суд з прав людини. 2023 рікк
  17. Справа «Аврамчук проти України» (Заява № 65906/13). Європейський суд з прав людини. 2023 рікк
  18. Справа «Жох проти України» (Заява № 29319/13). Європейський суд з прав людини. 2023 рікк
  19. Справа «Головін проти України» (Заява № 47052/18). Європейський суд з прав людини. 2023 рікк
  20. Справа «Копчинський проти України» (Заява № 65647/12). Європейський суд з прав людини. 2023 рікк