Стаття 6
1. Кожна держава-учасниця вживає таких заходів, які можуть бути необхідними для встановлення її юрисдикції щодо злочинів, зазначених у статті 3, коли злочин вчинено:
a) проти чи на борту судна, що плаває під прапором даної держави під час вчинення цього злочину; або
b) на території даної держави, включаючи його територіальне море; або
c) громадянином даної держави.
2.
Держава-учасниця може також встановити свою юрисдикцію щодо будь-якого такого злочину, коли:a) його вчинено особою без громадянства, яка звичайно проживає у даній державі; або
b) під час його вчинення громадянин даної держави був захоплений, піддавався загрозам, поранений чи вбитий; або
c) його вчинено при спробі примусити дану державу вчинити якісь дії чи утриматись від них.
3. Будь-яка держава-учасниця, яка встановила юрисдикцію, зазначену в пункті 2, повідомляє про це Генерального секретаря Міжнародної морської організації (надалі "Генеральний секретар").
Якщо така держава-учасниця згодом відмовляється від такої юрисдикції, вона повідомляє про це Генерального секретаря.
4. Кожна держава-учасниця вживає таких заходів, які можуть бути необхідними для встановлення її юрисдикції щодо злочинів, зазначених у статті 3, у випадках, коли гаданий злочинець перебуває на її території і вона не видає його якій-небудь з держав-учасниць, що встановили свою юрисдикцію згідно з пунктами 1, 2 цієї статті.
5. Ця Конвенція не виключає ніякої кримінальної юрисдикції, здійснюваної згідно з національним законодавством.
= завантажити законодавчий акт, актуальний на поточний час =