Наближай ПЕРЕМОГУ!

Долучайся до збору на авто для виконання бойових завдань!

Звернення та звітність

 <<

ПОСТАНОВА Верховної Ради України № 2133-VIII від 12 липня 2017 року "Про Рекомендації парламентських слухань на тему: "Про стан та проблеми фінансування освіти і науки в Україні"". Верховна Рада України. 2017

Документ актуальний на 09.08.2017
завантажити документ, актуальний на поточний час

ПОСТАНОВА

Верховної Ради України

Про Рекомендації парламентських слухань на тему: "Про стан та проблеми фінансування освіти і науки в Україні"

(Відомості Верховної Ради (ВВР), 2017, № 34, ст.374)

Верховна Рада України постановляє:

1. Схвалити Рекомендації парламентських слухань на тему: "Про стан та проблеми фінансування освіти і науки в Україні" (додаються).

2. Кабінету Міністрів України до 30 вересня 2017 року поінформувати Верховну Раду України про стан реалізації Рекомендацій парламентських слухань, схвалених цією Постановою.

3. Апарату Верховної Ради України спільно з Комітетом Верховної Ради України з питань науки і освіти забезпечити в установленому порядку видання збірника матеріалів за результатами зазначених парламентських слухань.

4. Контроль за виконанням цієї Постанови покласти на Комітет Верховної Ради України з питань науки і освіти.

5. Ця Постанова набирає чинності з дня її прийняття.

Голова Верховної Ради України

А.ПАРУБІЙ

м. Київ

12 липня 2017 року

№ 2133-VIII


СХВАЛЕНО

Постановою Верховної Ради України

від 12 липня 2017 року № 2133-VIII

РЕКОМЕНДАЦІЇ

парламентських слухань на тему: "Про стан та проблеми фінансування освіти і науки в Україні"

Учасники парламентських слухань на тему: "Про стан та проблеми фінансування освіти і науки в Україні", що відбулися 16 листопада 2016 року, відзначають таке.

У сучасному світі освіта, наука та інновації відіграють дедалі більшу роль у розвитку держави і суспільства, забезпеченні потреб та підвищення якості життя людей.

Стратегічні плани та проекти на перспективу, що розробляються більшістю країн - світових лідерів, спираються на знання та здобутки науки, дають змогу зазирнути у майбутнє, скоригувати сучасний вектор розвитку країни, розподілити її ресурси на забезпечення максимального ефекту в реалізації визначених цілей.

Освіта і наука у XXI столітті є стратегічним ресурсом держави, найголовнішим чинником підвищення якості людського капіталу, генерації нових ідей, запорукою побудови інноваційної та конкурентоспроможної економіки.

Освіта, насамперед загальна середня освіта, наукова і науково-технічна сфери є питаннями та складовою національної безпеки держави.

Діяльність у сферах освіти і науки регулюється Конституцією і законами України. Загальні принципи державної політики у цих сферах визначені законами України "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про освіту", "Про дошкільну освіту", "Про загальну середню освіту", "Про позашкільну освіту", "Про професійно-технічну освіту", "Про вищу освіту".

У 2015 році в Україні діяли 14,8 тис. дошкільних навчальних закладів, у яких виховувалося 1,29 млн дітей та працювало 140 тис. педагогів. У 17,6 тис. загальноосвітніх навчальних закладів навчалося 3,75 млн учнів та працювало 454 тис. учителів, з них для навчання та виховання дітей з особливими освітніми потребами функціонувало 334 спеціальні загальноосвітні навчальні заклади, в яких здобували освіту та проходили реабілітацію 38962 учні. У 1376 позашкільних навчальних закладах системи освіти навчалося 1,228 млн вихованців, функціонувало 75,2 тис. гуртків, працювало 22,8 тис. педагогічних працівників. У 798 професійно-технічних навчальних закладах навчалося понад 304 тис. учнів, викладало 40 тис. педагогів. Діяли 371 технікум, коледж, училище, в яких навчалося 230 тис. студентів, функціонували 288 університетів, академій, інститутів, консерваторій, в яких навчалося 1,375 млн студентів та викладало 137,9 тис. педагогічних і науково-педагогічних працівників.

Україна має вагомий науковий та науково-технічний потенціал, відомі наукові школи та визначні наукові досягнення, що сконцентровані в академічній, вузівській та галузевій сферах. Упродовж 2015 року наукові та науково-технічні роботи виконували 978 організацій, з яких 44,3 відсотка належать до державного сектору, 40,3 відсотка - до підприємницького, 15,4 відсотка - до сектору вищої освіти. Загальна кількість працівників зазначених організацій становила 101,6 тис. осіб, з них 63,9 тис. - дослідники і техніки.

Однак сучасний рівень освіти в Україні є недостатнім, не відповідає суспільним вимогам, потребам держави та міжнародним стандартам. Уповільнюється і ускладнюється здійснення освітніх реформ, про що свідчать невисокі результати України в міжнародних рейтингах. Так, у 2015 році в рейтингу країн за індексом людського розвитку Україна посідала 81-ше місце серед 188 країн світу. Низька ефективність державної освітньої політики в Україні підтверджується і міжнародним рейтингом світової конкурентоспроможності. За опублікованим нещодавно Всесвітнім економічним форумом індексом глобальної конкурентоспроможності (The Global Competitiveness Index) у 2016-2017 роках Україна посіла 85-те місце серед 138 країн світу, опустившись на 12 позицій порівняно з 2012 роком. Зокрема, за показником "якість освітньої системи" Україна перебуває на 56-му місці, а за показником "наявність новітніх технологій" - на 93-му місці.

Серед основних причин, що негативно впливають на розвиток системи освіти і науки в Україні, учасники парламентських слухань відзначають низький рівень виконання законів та відсутність цілісної та скоординованої політики розвитку науково-технічної та освітньої сфер.

Згідно із Законом України "Про освіту" держава має забезпечувати бюджетні асигнування на освіту в обсязі не менше 10 відсотків національного доходу. Законом також визначено додаткові джерела фінансування освіти: кошти, одержані за навчання, підготовку, підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів відповідно до укладених договорів; плата за надання додаткових освітніх послуг; кошти, одержані за науково-дослідні роботи (послуги) та інші роботи, виконані навчальним закладом на замовлення підприємств, установ, організацій та громадян; доходи від реалізації продукції навчально-виробничих майстерень, підприємств, цехів і господарств, від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання; дотації з місцевих бюджетів; дивіденди від цінних паперів.

Протягом усього періоду незалежності України визначені законом показники фінансування освіти жодного разу не були виконані.

Держава продовжує розглядати витрати на освіту як елемент соціальної політики, а не інвестиції в людський капітал, що загрожує розвитку країни у майбутньому.

Упродовж останніх років Україна витрачає на освіту з бюджетів різних рівнів, включно із спеціальними фондами, що наповнюються платежами юридичних та фізичних осіб, приблизно 5,3 відсотка валового внутрішнього продукту (далі - ВВП). Обсяг видатків на освіту з Державного бюджету України не перевищує 3 відсотків ВВП. Структура видатків зведеного бюджету України на освіту за освітніми рівнями у 2015 році характеризувалася такими показниками: дошкільна освіта - 16,5 відсотка, загальна середня освіта - 42,6 відсотка, професійно-технічна освіта - 5,4 відсотка, вища освіта - 27,6 відсотка, позашкільна освіта - 4,3 відсотка, післядипломна освіта - 0,8 відсотка.

Видатки на освіту у 2015 році за видами бюджетів розподіляли таким чином: 26,6 відсотка - державний бюджет, 73,4 відсотка - місцеві бюджети. Процеси бюджетної децентралізації, розпочаті 2015 року, зумовили тенденцію до зменшення питомої ваги видатків на освіту в державному бюджеті і відповідне збільшення у видатках місцевих бюджетів за всіма освітніми рівнями. При цьому у рахунок видатків на освіту зараховуються й інші видатки, зокрема видатки соціального спрямування (соціальні та академічні стипендії, видатки на харчування тощо), що в підсумку штучно завищує обсяг видатків на освітні потреби.

Отже, за відсутності належного правового забезпечення у 2015 році розпочаті процеси бюджетної децентралізації, спрямовані на зменшення питомої ваги видатків на освіту з державного бюджету України та збільшення видатків з місцевих бюджетів, що негативно позначилося на фінансовому забезпеченні освітньої сфери.

У 2016 році бюджетна забезпеченість одного учня в Україні становила 9,3-10 тис. гривень, або 350-400 доларів США, тоді як у Європейському Союзі цей показник становить 6,8 тис. євро. Витрати на одного студента в Україні складають 1000-1300 доларів США, тоді як у Сполучених Штатах Америки і Канаді - 28-30 тис. доларів США, у Великій Британії і Франції - 16-18 тис. доларів США.

Рівень оплати праці працівників закладів освіти в Україні є значно нижчим ніж у державах - членах Європейського Співтовариства та інших державах. Так, посадовий оклад доктора наук, професора у 2015 році в Україні становив 134 долари США, тоді як у Чехії - 1800 доларів США, у Польщі - 2800 доларів США, а в Китаї - 3100 доларів США. Такого низького рівня заробітної плати науково-педагогічних працівників немає в жодній країні світу.

Однією з причин низького рівня посадових окладів і ставок заробітної плати освітян є недотримання, починаючи з грудня 2008 року, вимог статті 96 Кодексу законів про працю України та статті 6 Закону України "Про оплату праці" щодо розрахунку розмірів посадових окладів (тарифних ставок) працівників бюджетної сфери на основі посадового окладу працівника першого тарифного розряду не нижче мінімальної заробітної плати.

Запроваджені останніми роками зміни у підходах до фінансування загальної середньої освіти шляхом надання освітньої субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам не забезпечують у повному обсязі потреб загальноосвітніх навчальних закладів, створення належних умов для здобуття учнями якісної загальної середньої освіти незалежно від місця їх проживання та кількості учнів у школі.

Потребує скасування заборона фінансування за рахунок освітньої субвенції загальноосвітніх навчальних закладів з чисельністю менше 25 учнів, запровадження якої призвело до вивільнення близько 4 тис. вчителів, закриття понад 150 малокомплектних шкіл та загальноосвітніх навчальних закладів з малою чисельністю. За відсутності належної законодавчої бази гострою проблемою залишається здійснення процесів оптимізації мережі загальноосвітніх навчальних закладів шляхом утворення опорних шкіл та філій, об’єднання малокомплектних шкіл, зміни їх типу та ступеня, особливо в сільській місцевості.

Актуальними є питання фінансового забезпечення функціонування загальноосвітніх навчальних закладів, зокрема зміцнення матеріально-технічної бази, вчасного забезпечення підручниками, здійснення організованого підвозу учнів до місць навчання, розгортання повноцінного інклюзивного навчання.

Учасники парламентських слухань наголошують на необхідності посилення уваги до вирішення проблеми забезпеченості навчання закладами дошкільної освіти відповідно до потреб, у тому числі шляхом створення додаткових місць у дошкільних навчальних закладах, введення в експлуатацію новобудов, відновлення діяльності таких закладів, що використовуються не за призначенням.

Непродумана державна політика попередніх урядів та низька фінансова забезпеченість дошкільної освіти спричинили катастрофічну нестачу місць у дошкільних навчальних закладах. За оперативними даними регіональних органів управління освітою, станом на початок 2016 року понад 90 тис. дітей перебували у черзі на влаштування в дитячий садок.

У системі позашкільної освіти нині залишаються невирішеними проблеми недотримання органами місцевого самоврядування норм Закону України "Про позашкільну освіту" щодо збереження і розширення мережі позашкільних навчальних закладів усіх форм власності. Постійно скорочується кількість гуртків і творчих об’єднань, є незадовільним рівень матеріально-технічного забезпечення закладів позашкільної освіти, особливо районних і сільських, потребує вдосконалення підготовка педагогічних кадрів для позашкілля.

Внесення змін до бюджетного законодавства в частині фінансування мережі професійно-технічних та вищих навчальних закладів I-II рівнів акредитації з метою їх модернізації, укрупнення, забезпечення підготовки фахівців і робітничих кадрів відповідно до потреб регіону та ринку праці, використання їх потенціалу для здійснення підготовки та перепідготовки незайнятого населення, фактично, завершили руйнування системи професійно-технічної освіти. На черзі - навчальні заклади I-II рівнів акредитації.

Видатки на професійно-технічну освіту у загальному обсязі видатків на освітню галузь у 2010-2015 роках скоротилися з 6,2 відсотка до 5,4 відсотка, що негативно позначилося на кількості та якості підготовки робітничих кадрів. За цей період кількість прийнятих до закладів професійно-технічної освіти зменшилася майже у 2,4 раза - з 270129 учнів у 2010 році до 113000 учнів у 2016 році.

На початок 2016-2017 навчального року 57 професійно-технічних навчальних закладів мали заборгованість з виплати заробітної плати на суму 25,24 млн гривень та стипендій на суму 15,91 млн гривень.

Вимагають змін, у тому числі законодавчих, підходи, пов’язані з покладанням фінансування підготовки робітничих кадрів професійно-технічними навчальними закладами на місцеві бюджети без відповідного фінансування шляхом міжбюджетних трансфертів та без законодавчо закріплених обов’язків органів місцевого самоврядування щодо збереження та розвитку таких закладів, у тому числі їх майна і земель.

За даними Державної служби статистики України, за 2014 рік навчальні господарства професійно-технічних навчальних закладів сільськогосподарського профілю втратили більше 6 тис. гектарів державних земель, і ці втрати - не лише за рахунок непідконтрольних територій Донецької і Луганської областей. Процеси відчуження державних земель, що перебувають в управлінні професійно-технічних навчальних закладів, тривають і досі. Так, за наявності документів на право власності у процесі їх переоформлення Державний навчальний заклад "Лісоводський професійний аграрний ліцей" (Городоцький район Хмельницької області) втратив близько 150 гектарів землі, а Липковатівський аграрний коледж (Нововодолазький район Харківської області) втратив таким самим чином 1200 гектарів землі, незважаючи на численні рішення судів на його користь.

Відсутність відповідальності за порушення законодавства у сфері освіти передбачає очевидні ризики у разі передачі майна професійно-технічних навчальних закладів у комунальну власність в умовах "порожнього" правового поля. Існує загроза, що передача без правових запобіжників професійно-технічних навчальних закладів у комунальну власність призведе до втрати більшості з них.

Прийняття у 2014 році нового Закону України "Про вищу освіту" не тільки не сприяло покращенню ситуації, а додало нових проблем, які істотно позначилися і на фінансуванні, і на загальному погіршенні ситуації у цій сфері. Постали проблеми фінансування та подальшої долі вищих навчальних закладів I-II рівнів акредитації, формування переліку галузей знань і спеціальностей, діяльності аспірантури та підготовки докторів філософії, присвоєння вчених звань, стипендіального забезпечення студентів тощо.

У системі вищої освіти через відсутність базового фінансування наукових досліджень, сучасного наукового і навчально-лабораторного обладнання, новітніх інформаційно-комунікаційних технологій навчання, неналагодження ефективної співпраці з роботодавцями, низький рівень оплати праці професорсько-викладацького складу не забезпечується належна якість підготовки конкурентоспроможних фахівців і проведення наукових досліджень.

Державним бюджетом України не передбачаються кошти на виконання норми Закону України "Про вищу освіту" щодо обов’язковості підвищення кваліфікації науково-педагогічних працівників. Як наслідок, науково-педагогічні працівники не мають змоги обмінюватися досвідом із запровадження інноваційних технологій навчання, оновлення змісту освіти, організовувати міжуніверситетські наукові дослідження.

Попри незначну державну підтримку і відсутність власних коштів у педагогічних вищих навчальних закладів, необхідно передбачити в повному обсязі державне фінансування педагогічних і класичних університетів в частині реалізації освітніх програм з підготовки педагогічних кадрів, здатних забезпечити реформування середньої школи.

Неприпустимими є наміри ревізувати Закон України "Про вищу освіту" в частині стипендіального забезпечення, категорій студентів, які мають право на отримання стипендій, та обсягів фінансування.

Назріла потреба розробити ефективну систему фінансування вищої освіти, спрямовану на забезпечення належної якості підготовки фахівців, яка передбачатиме:

створення прозорого ринку надання освітніх послуг;

залучення значних додаткових фінансових інструментів, у тому числі кредитних ресурсів, під гарантії держави;

перехід від ідеології дотацій до ідеології інвестування в освіту;

стимулювання постійної мотивації студентів до якісного навчання;

залучення коштів банківського сектору до пільгового студентського кредитування.

Основним інструментом нової моделі фінансування вищої освіти має стати створення персоніфікованої системи доступу до фінансових ресурсів для реалізації індивідуального освітнього розвитку людини.

Згідно із законодавством держава застосовує фінансові, кредитні та податкові інструменти для ефективної діяльності вітчизняної науки та досягнення у 2025 році її фінансування з усіх джерел на рівні 3 відсотків ВВП. При цьому у 2020 році рівень фінансування науки з державного бюджету має становити 1,7 відсотка ВВП.

У доповіді ЮНЕСКО щодо розвитку світової науки (UNESCO Science Report: towards 2030) зазначається, що у світі в 2007-2013 роках обсяг коштів, що виділявся на наукову і науково-технічну діяльність, збільшився на 30,7 відсотка, тоді як зростання глобального ВВП становить 20 відсотків. За цей час у світі на 21 відсоток зросла кількість дослідників та на 23 відсотки - наукових публікацій.

Вагоме збільшення видатків на науку розвиненими країнами світу забезпечує на 80-90 відсотків зростання їхнього ВВП. Натомість, в Україні за роки незалежності наукоємність ВВП скоротилася у чотири рази і у 2015 році становила 0,6 відсотка, з урахуванням високого рівня тінізації української економіки реальний показник не перевищує 0,4 відсотка ВВП. Світова тенденція полягає у неухильному зростанні наукоємності ВВП, загальносвітове значення цього показника збільшилося з 2,1 відсотка у 2000 році до 2,4 відсотка у 2014 році, а в Республіці Корея, наприклад, - з 2,3 відсотка до 4,3 відсотка. Україна має чи не найнижчі показники витрат на одного науковця не лише серед європейських держав, а й серед африканських, які лише починають науково-технологічний розвиток і ще не накопичили науковий потенціал такого рівня, як в Україні.

Це суперечить зобов’язанням, які взяла наша держава, підписавши Угоду про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (далі - Угода про асоціацію). Зокрема, у статті 374 Угоди про асоціацію проголошено: "Сторони розвивають та посилюють наукове та технологічне співробітництво з метою як наукового розвитку як такого, так і зміцнення свого наукового потенціалу для вирішення національних та глобальних викликів. …Врешті-решт, Сторони розвивають свій науковий потенціал з метою дотримання глобальної відповідальності та зобов’язань у таких сферах, як охорона здоров’я, захист навколишнього середовища, зокрема зміна клімату, та інші глобальні виклики". У статті 375 цієї Угоди йдеться також про розвиток науково-технологічного потенціалу, залучення України до Європейського дослідницького простору з метою сприяння розвитку конкурентоспроможної економіки та суспільства, яке базується на знаннях.

Втім, видатки Державного бюджету України на наукові дослідження у 2015 році не перевищували 0,25 відсотка ВВП, а у 2016 році взагалі скоротилися до рівня нижче 0,2 відсотка ВВП. При цьому видатки на наукові дослідження з місцевих бюджетів не здійснюються, а кількість замовлень на наукові розробки від підприємств (спеціальний фонд бюджету) є мізерною.

В Україні практично відсутнє конкурсне фінансування наукових досліджень, передбачене Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність". Ситуація значно ускладнюється через повне невиконання норм законів України "Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки" та "Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні", відсутність дієвої системи коригування пріоритетних напрямів наукових досліджень згідно з вимогами часу та з урахуванням завдань входження України до Європейського наукового простору.

Порушуються принципи базового і конкурсного фінансування наукових досліджень, в Україні переважно здійснюється базове фінансування. Конкурсне фінансування, у тому числі грантове, формується з метою задоволення потреб економіки держави та її виробництва в рамках реалізації пріоритетних напрямів розвитку науки. На жаль, в Україні таке фінансування не перевищує 3 відсотків загального обсягу коштів, що спрямовуються на науку, тоді як у світі, навпаки більша частина фінансування сфери науки здійснюється за рахунок конкурсного фінансування у рамках виконання пріоритетних програм.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" не визначено відсоток ВВП, що спрямовується на наукову і науково-технічну діяльність. Це не відповідає вимогам статті 48 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність".

За даними Міністерства фінансів України, обсяг коштів, що спрямовуються на наукову і науково-технічну діяльність з загального фонду державного бюджету у 2017 році, становить 4816,3 млн гривень, або 0,18 відсотка ВВП. При цьому спостерігається вибірковість у фінансуванні головних розпорядників. Так, Національній академії наук України порівняно з 2016 роком збільшено видатки на 30 відсотків. Національній академії медичних наук України - зменшено на 18 відсотків, тоді як Міністерству юстиції України видатки на науку збільшено на 78 відсотків, Міністерству освіти і науки України - на 35 відсотків, Міністерству охорони здоров’я України - на 43 відсотки, Міністерству аграрної політики та продовольства України - на 41 відсоток. При цьому в абсолютному вимірі Міністерству юстиції України на сферу науки виділено коштів більше ніж Міністерству охорони здоров’я України, і більше ніж Міністерству енергетики та вугільної промисловості України, Міністерству економічного розвитку і торгівлі України та Міністерству культури України разом. Таку вибірковість важко пояснити.

Становище вітчизняної науки, особливо академічної, є вкрай загрозливим. Бюджетні кошти, що спрямовувалися на сферу науки у 2016 році, не покривали видатки на заробітну плату та її індексацію, оплату комунальних послуг та спожитих енергоносіїв, утримання та розвиток матеріально-технічної бази навчальних закладів та наукових установ, проведення перспективних наукових досліджень, передусім спрямованих на забезпечення високотехнологічних напрямів, обороноздатності та національної безпеки держави.

Згідно з прикінцевими положеннями Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" Кабінету Міністрів України, Міністерству освіти і науки України, Національній академії наук України та національним галузевим академіям наук було визначено шестимісячний строк для виконання ряду завдань, зокрема щодо прийняття нових та приведення у відповідність із цим Законом чинних нормативно-правових актів, розроблення та подання на розгляд Верховної Ради України проектів законів про внесення змін до Податкового, Бюджетного та Господарського кодексів України для забезпечення особливого статусу Національного фонду досліджень України. Визначені строки для виконання завдань щодо утворення Ідентифікаційного комітету, Національної ради України з питань розвитку науки і технологій, її наукового та адміністративного комітетів, Національного фонду досліджень України та його наукової ради.

Для забезпечення контролю за станом виконання зазначених вимог закону на виконання доручення Прем’єр-міністра України від 25 січня 2016 року № 52073/1/1-15 затверджено 43 завдання, відповідальними виконавцями яких визначено відповідні центральні органи виконавчої влади, та встановлено конкретні строки їх виконання. Відповідальним виконавцем 37 завдань, передбачених цим дорученням, визначено Міністерство освіти і науки України. Проте станом на 27 жовтня 2016 року Міністерством освіти і науки України виконано лише п’ять завдань, або 16,2 відсотка. Отже, Закон України "Про наукову і науково-технічну діяльність" фактично не працює, а його реалізація відкладається на невизначений час.

Важливою складовою фінансування досліджень та інновацій у наукових установах та вищих навчальних закладах є міжнародні програми, зокрема програми Європейського співтовариства "Горизонт 2020", Tempus (Erasmus+) тощо. Однак до цього часу так і не затверджено склад української частини Спільного комітету Україна - ЄС зі співробітництва в галузі науки і технологій, не призначені представники України до п’яти стратегічних і 14 тематичних програмних комітетів програми "Горизонт 2020", що стримує розвиток науково-технічної діяльності в рамках європейського партнерства. Гальмується вирішення питання щодо створення сприятливих умов для отримання імпортного наукового обладнання та визначення порядку використання іноземної валюти, що спрямовується на реалізацію європейських проектів.

Усе це негативно позначилося на стані вітчизняної науки. За 2013-2015 роки загальна кількість працівників наукових установ зменшилася на 23 відсотки, зокрема чисельність працюючих у Національній академії аграрних наук України - на 52 відсотки, із 12,7 до 5,9 тис. осіб. У 2013-2016 роках чисельність працівників Національної академії наук України скоротилася на 26,6 відсотка, лише за 2016 рік - на 5,1 тис. осіб.

Негативною є динаміка чисельності молодих науковців в Україні. Протягом 2012-2015 років кількість молодих учених у системі вищих навчальних закладів зменшилася майже на 9,5 тис. із 40232 до 31581 особи, у системі Національної академії наук України - на 7 тис. осіб. Ця негативна тенденція посилюється.

Середньомісячна заробітна плата працівників Національної академії наук України у 2015 році становила 2729 гривень, що на 1803 гривні (або на 40 відсотків) менше, ніж середня заробітна плата по Україні за жовтень 2015 року. Середня заробітна плата працівників наукових установ Національної академії аграрних наук України у 2016 році становила 2454 гривні, Національної академії мистецтв України - 2264 гривні. Особливо несприятливим і критичним є таке ставлення до оцінки праці молодих учених, які через це масово переходять в інші сфери діяльності або емігрують з України.

Відтак, проголошений Кабінетом Міністрів України курс на реформування освіти і науки не підкріплений розрахунками та прогнозними оцінками, не визначені основні цілі і завдання цього процесу, крім економії бюджетних коштів. Заходи з "реформування" проводяться без підготовки та належного правового забезпечення. Як наслідок, виникають процеси, що негативно впливають на стан науки і освіти, що відволікає науковців та освітян від їхнього основного виду діяльності.

Головну роль у цьому процесі відіграє Міністерство фінансів України, перебираючи на себе функції Міністерства освіти і науки України щодо реалізації наукової та освітньої політики. Це стосується, зокрема, передачі фінансування закладів професійно-технічної освіти та вищих навчальних закладів I-II рівнів акредитації на регіональний рівень, катастрофічного недофінансування клінік Національної академії медичних наук України, виключення лікарні для вчених з підпорядкування Національної академії наук України, відсутність бюджетних компенсацій при підвищенні посадових окладів, що призводило до фактичного скорочення кількості науковців або тривалості їхнього робочого часу.

На жаль, проголошені завдання підвищення якості освіти та наукової діяльності Кабінет Міністрів України виконує виключно шляхом зменшення їх фінансування. При цьому не враховується досвід провідних країн світу, зокрема США, ФРН, КНР, Японії, Ізраїлю, щодо подолання кризових процесів, у тому числі в умовах збройних конфліктів, шляхом пріоритетного розвитку наукової і науково-технологічної сфери. Не діють фінансові, податкові, кредитні стимули розвитку інноваційної діяльності, трансферу технологій, у тому числі з оцінки та використання об’єктів права інтелектуальної власності, не запроваджені стимули щодо залучення коштів приватних підприємств у проведення наукових досліджень і розробок.

Актуальним залишається питання формування ефективних механізмів парламентського контролю у сферах освіти і науки, інноваційного розвитку суспільства і держави.

Відзначаючи, що наука і освіта продовжують втрачати функції впливу на соціально-економічний розвиток держави, а показники науково-технічного потенціалу досягли критичного рівня, що створює реальні загрози національній безпеці України, учасники парламентських слухань на тему: "Про стан та проблеми фінансування освіти і науки в Україні" вважають неприпустимим руйнування усталеної системи освіти і науки та рекомендують:

1. Верховній Раді України:

1) забезпечити діяльність Тимчасової спеціальної комісії Верховної Ради України з питань майбутнього та доручити їй підготувати законодавчі пропозиції щодо запровадження в Україні системи стратегічного планування;

2) прискорити прийняття проекту Закону України про внесення змін до Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" щодо уточнення деяких положень (реєстр. № 4349);

3) створити Науково-консультативну раду з питань стратегічного планування та інноваційного розвитку при Верховній Раді України, до складу якої включити провідних учених Національної академії наук України, національних галузевих академій наук, наукових установ і навчальних закладів, представників бізнесу;

4) підвищити вдвічі розмір стипендій та премій Верховної Ради України для молодих учених та премій для педагогічних працівників;

5) провести у 2017 році парламентські слухання з питань інноваційного розвитку України, створення національної інноваційної системи, формування стимулів для державно-приватного партнерства та розвитку співпраці бізнесу, науковців та освітян на регіональному і державному рівнях.

2. Кабінету Міністрів України:

1) із залученням Національної академії наук України, національних галузевих академій наук, обласних, місцевих рад та державних адміністрацій:

1.1) розробити та подати на розгляд Верховної Ради України макроекономічні прогнози соціально-економічного розвитку України на 5, 10, 15 років;

1.2) на базі середньострокових (на 5 років) та довгострокових (на 10-15 років) прогнозів сформувати потребу в підготовці фахівців за галузями економіки і державне замовлення на фундаментальні і прикладні наукові дослідження;

1.3) розробити у 2017 році Стратегію розвитку освіти і науки в Україні на 10-15 років та проекти відповідних законодавчих актів, спрямованих на розвиток системи освіти і науки, для забезпечення надання доступних і якісних освітніх послуг усім громадянам України на рівні розвинених європейських країн;

1.4) реформувати систему державного замовлення на підготовку фахівців з вищою освітою та кваліфікованих робітничих кадрів з метою забезпечення конкурентоспроможного людського капіталу для високотехнологічного та інноваційного розвитку країни, самореалізації особистості відповідно до потреб суспільства, ринку праці, економіки регіонів та держави. Запровадити механізми стимулювання органів місцевого самоврядування та бізнесу до підготовки фахівців для працевлаштування їх після завершення навчання (податкові пільги, надання гарантій, бюджетних субсидій). Здійснювати постійний моніторинг потреби у кваліфікованих кадрах;

1.5) забезпечити в повному обсязі фінансування з Державного бюджету України державного замовлення на підготовку кваліфікованих кадрів з урахуванням державних стандартів професійно-технічної освіти за професіями;

1.6) забезпечити збереження наявних наукових шкіл і науково-технічного потенціалу, навчальних закладів і наукових установ, передбачивши необхідне кадрове, фінансове, матеріально-технічне та інше ресурсне забезпечення, вжити заходів для недопущення відчуження майна та земельних ділянок, переданих їм в управління;

2) з метою подолання кризового стану у сферах освіти і науки, запобігання відпливу випускників навчальних закладів та молодих учених за кордон подати до Верховної Ради України законопроект про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" щодо збільшення видатків на освіту і науку:

2.1) Міністерству освіти і науки України - на 1078615,0 тис. гривень за такими бюджетними програмами:

КПКВК 2201380 "Виконання зобов’язань України у сфері міжнародного співробітництва" - на 3535,4 тис. гривень;

КПКВК 2201080 "Державні премії, стипендії та гранти в галузі освіти, науки і техніки, стипендії переможцям міжнародних конкурсів" - на 1687,6 тис. гривень;

КПКВК 2201040 "Дослідження, наукові та науково-технічні розробки, виконання робіт за державними цільовими програмами та державним замовленням, підготовка наукових кадрів, фінансова підтримка преси, розвитку наукової інфраструктури, наукових об’єктів, що становлять національне надбання, забезпечення діяльності Державного фонду фундаментальних досліджень" - на 89492,0 тис. гривень;

КПКВК 2201310 "Фізична і спортивна підготовка учнівської та студентської молоді" - на 15000,0 тис. гривень;

КПКВК 2201150 "Підготовка кадрів вищими навчальними закладами I і II рівнів акредитації та забезпечення діяльності їх баз практики" - на 275700,0 тис. гривень (для оплати комунальних послуг та енергоносіїв);

КПКВК 2201160 "Підготовка кадрів вищими навчальними закладами III і IV рівнів акредитації та забезпечення діяльності їх баз практики" - на 650300,0 тис. гривень (для оплати комунальних послуг та енергоносіїв, у тому числі 30000,0 тис. гривень - для оплати комунальних послуг та енергоносіїв Національному технічному університету України "Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського");

КПКВК 2201280 "Підготовка кадрів Київським національним університетом імені Тараса Шевченка" - на 42900,0 тис. гривень (для оплати комунальних послуг та енергоносіїв);

2.2) Національній академії наук України - на 642829,67 тис. гривень за такими бюджетними програмами:

КПКВК 6541030 "Фундаментальні дослідження, прикладні наукові і науково-технічні розробки, виконання робіт за державними цільовими програмами і державним замовленням, підготовка наукових кадрів, фінансова підтримка розвитку наукової інфраструктури та наукових об’єктів, що становлять національне надбання, забезпечення діяльності наукових бібліотек" - на 625325,17 тис. гривень (у тому числі 15248,57 тис. гривень - для сплати дендрологічними парками земельного податку; 2000,0 тис. гривень - для виконання функцій науково-методологічного центру з питань випробувань генетично модифікованих організмів; 438513,6 тис. гривень - для забезпечення виплати заробітної плати в повному обсязі згідно із законодавством);

КПКВК 6541020 "Науково-організаційна діяльність Президії Національної академії наук" - на 14689,7 тис. гривень (у тому числі 13283,7 тис. гривень - для забезпечення виплати заробітної плати в повному обсязі згідно із законодавством);

КПКВК 6541140 "Здійснення науково-дослідницьких та дослідно-конструкторських робіт Інститутом проблем безпеки атомних електростанцій Національної академії наук" - на 2814,8 тис. гривень (у тому числі 314,8 тис. гривень - для забезпечення виплати заробітної плати в повному обсязі згідно із законодавством);

2.3) Національній академії аграрних наук України - на 336037,4 тис. гривень за такими бюджетними програмами:

КПКВК 6591020 "Наукова і організаційна діяльність президії Національної академії аграрних наук України" - на 15025,2 тис. гривень (у тому числі 5357,5 тис. гривень - для забезпечення виплати заробітної плати в повному обсязі згідно із законодавством, 248,6 тис. гривень - для оплати комунальних послуг та енергоносіїв);

КПКВК 6591060 "Фундаментальні дослідження, прикладні наукові і науково-технічні розробки, виконання робіт за державними цільовими програмами і державним замовленням у сфері агропромислового комплексу, підготовка наукових кадрів, фінансова підтримка технічного забезпечення наукових установ, розвитку наукової інфраструктури та об’єктів, що становлять національне надбання" - на 288348,6 тис. гривень (у тому числі 159930,1 тис. гривень - для забезпечення виплати заробітної плати в повному обсязі згідно із законодавством, 36035,9 тис. гривень - для оплати комунальних послуг та енергоносіїв, 18000,0 тис. гривень - Інституту агроекології і природокористування);

КПКВК 6591080 "Здійснення заходів щодо підтримки науково-дослідних господарств" - на 3912,5 тис. гривень;

КПКВК 6591100 "Збереження природно-заповідного фонду в біосферному заповіднику "Асканія-Нова" - на 28751,1 тис. гривень (у тому числі 1294,3 тис. гривень - для оплати комунальних послуг та енергоносіїв);

2.4) Національній академії медичних наук України - на 967469,6 тис. гривень за такими бюджетними програмами:

КПКВК 6561040 "Фундаментальні дослідження, прикладні наукові і науково-технічні розробки, виконання робіт за державними цільовими програмами і державним замовленням у сфері профілактики і лікування хвороб людини, підготовка наукових кадрів, фінансова підтримка розвитку наукової інфраструктури та об’єктів, що становлять національне надбання" - на 127549,2 тис. гривень для забезпечення оплати праці працівників наукових підрозділів підвідомчих установ та збереження розвитку медичної науки в Україні;

КПКВК 6561060 "Діагностика і лікування захворювань із впровадженням експериментальних та нових медичних технологій, спеціалізована консультативно-поліклінічна допомога, що надається науково-дослідними установами Національної академії медичних наук України" - на 839920,4 тис. гривень (у тому числі 322306,1 тис. гривень - для забезпечення виплати заробітної плати в повному обсязі згідно із законодавством, 70907,3 тис. гривень - для оплати комунальних послуг та енергоносіїв, 318848,0 тис. гривень - Національному інституту серцево-судинної хірургії імені М.М. Амосова);

2.5) Національній академії педагогічних наук України - на 9910,4 тис. гривень за такими бюджетними програмами:

КПКВК 6551030 "Фундаментальні дослідження, прикладні наукові і науково-технічні розробки, виконання робіт за державними цільовими програмами і державним замовленням у сфері педагогічних наук, підготовка наукових кадрів, фінансова підтримка розвитку наукової інфраструктури та об’єктів, що становлять національне надбання" - на 9550,4 тис. гривень;

КПКВК 6551060 "Підвищення кваліфікації керівних кадрів і спеціалістів у сфері освіти закладами післядипломної освіти III-IV рівнів акредитації" - на 360 тис. гривень на оновлення та розвиток матеріально-технічної бази навчальних закладів;

2.6) Національній академії правових наук України - на 18632,0 тис. гривень за такими бюджетними програмами:

КПКВК 6561040 "Фундаментальні дослідження, прикладні наукові і науково-технічні розробки, виконання робіт за державними цільовими програмами і державним замовленням у сфері законодавства і права, підготовка наукових кадрів, фінансова підтримка розвитку наукової інфраструктури" - на 15156,5 тис. гривень для переведення наукових працівників на повний робочий тиждень, оплати праці працівників підвідомчих наукових установ у повному обсязі згідно з вимогами законодавства України, для розвитку юридичної науки і системи правового забезпечення в Україні;

КПКВК 6581020 "Наукова і організаційна діяльність президії Національної академії правових наук України" - на 3475,5 тис. гривень на розвиток співпраці з Верховною Радою України в контексті реалізації рекомендацій Консультативної місії Європейського Союзу та з іншими державними органами з питань наукового забезпечення нормотворчої діяльності, проведення наукових експертиз, оплату комунальних послуг та підтримання матеріально-технічної бази;

2.7) Національній академії мистецтв України - на 7911,1 тис. гривень за бюджетною програмою КПКВК 6571030 "Фундаментальні дослідження та підготовка наукових кадрів у сфері мистецтв" - для переведення наукових працівників на повний робочий тиждень, для виплати доплат за вчене звання та науковий ступінь у повному обсязі, для виплати матеріальної допомоги на оздоровлення, для виплати надбавок, що мають стимулюючий характер, для виплати надбавок за науковий стаж, за почесне звання "заслужений", на оплату праці за наукове керівництво аспірантами;

2.8) Міністерству оборони України - на 17200,0 тис. гривень за бюджетною програмою КПКВК 2101100 "Підготовка військових фахівців у вищих навчальних закладах, підвищення кваліфікації та перепідготовка військових фахівців і державних службовців, початкова військова підготовка та патріотичне виховання молоді";

3) врегулювати питання про виключення з видатків на освіту витрат соціального спрямування (соціальні стипендії, харчування учнів, підвезення учнів тощо) з метою дотримання належного співвідношення видатків на освіту до валового внутрішнього продукту;

4) при розробленні, розгляді та прийнятті законопроектів про освіту, про Державний бюджет України на відповідні роки, про внесення змін до Бюджетного кодексу України, інших проектів законів України, що регулюють бюджетні правовідносини на відповідні роки, забезпечити безумовне дотримання гарантій, встановлених статтею 53 Конституції України, щодо доступності і безоплатності дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвитку дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам;

5) при підготовці законопроектів та проектів інших нормативно-правових актів щодо регулювання суспільних відносин в освітній та науковій сферах забезпечити дотримання законів і таких концептуальних принципів:

5.1) належного фінансування освітніх закладів та наукових установ. Забезпечити фінансування сфери освіти відповідно до Закону України "Про освіту" в обсязі 10 відсотків національного доходу (за прогнозними показниками на 2017 рік - понад 180 млрд гривень) з дотриманням у подальшому індикативного показника не менше 7 відсотків ВВП. Забезпечити фінансування сфери науки відповідно до Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність", передбачити поетапне збільшення фінансування науки, визначивши фінансування науково-технічної сфери у 2017 році в обсязі 0,5 відсотка ВВП (12,924 млрд гривень);

5.2) вичерпного фінансово-економічного обґрунтування та визначення строків і відповідальних за їх реалізацію;

5.3) забезпечення балансу розвитку регіонів при формуванні освітньої політики, розділення соціальної та інноваційної складових;

5.4) формування єдиної стратегії фінансування всіх ланок освіти, забезпечення балансу видатків державного та місцевих бюджетів на освіту та науку, забезпечення можливості фінансування таких видатків з різних рівнів бюджетів. Виключення випадків щорічної зміни порядку фінансування освіти і науки при прийнятті закону про Державний бюджет України на відповідний рік. Підвищення відповідальності місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування за розвиток освіти і науки;

5.5) створення моделі збалансованого розвитку людського капіталу в Україні;

5.6) створення об’єктивної системи вимірювань у сферах освіти і науки;

5.7) зміни методології планування державних видатків на освіту, зокрема переходу від політики підтримки навчальних закладів до політики оплати освітніх послуг на особу із забезпеченням додержання конституційної гарантії щодо доступності освіти;

5.8) формування індикативних цін на послуги у сфері вищої освіти з метою збалансування бюджетних асигнувань та власних надходжень вищих навчальних закладів;

5.9) створення правових механізмів для виведення навчальних закладів і наукових установ із статусу бюджетних організацій із збереженням статусу неприбуткових організацій та відповідних податкових пільг з метою поліпшення умов їхньої фінансово-економічної діяльності та посилення відповідальності за результати наукової і науково-технічної діяльності;

5.10) гарантування бюджетного фінансування фундаментальних і прикладних досліджень у сфері національної безпеки і оборони України, в гуманітарній та соціальній сферах;

6) при підготовці та прийнятті проекту Закону України про освіту (реєстр. № 3491-д) та законів про Державний бюджет України на відповідні роки врахувати положення Інчхонської декларації, прийнятої на Всесвітньому форумі з питань освіти у 2015 році, щодо дотримання урядами індикаторних вимірів для досягнення довгострокової стабільності розвитку освіти, зокрема, до 2030 року виділення на освіту 15-20 відсотків загальних державних видатків та встановлення розміру заробітної плати для вчителів в обсязі, у 3,5 раза вищому за ВВП на душу населення;

7) передбачати в Державному бюджеті України обсяги освітньої субвенції, необхідні для створення належних умов діяльності загальноосвітніх навчальних закладів, забезпечення здобуття учнями якісної загальної середньої освіти незалежно від місця їх проживання та від наповнюваності шкіл;

8) розмежувати за галузевою ознакою додаткову дотацію на покриття поточних витрат загальноосвітніх навчальних закладів з її виділенням бюджетам міст та об’єднаних територіальних громад;

9) забезпечити збереження загальноосвітніх навчальних закладів у сільській місцевості, скасувати заборону фінансування за рахунок освітньої субвенції загальноосвітніх навчальних закладів, кількість учнів у яких становить менше 25 осіб;

10) не допустити внесення змін до Кодексу законів про працю України та Закону України "Про оплату праці" щодо виключення з визначення розміру мінімальної заробітної плати положення, що вона виплачується за некваліфіковану працю, неврахування її в розмірі доплат, надбавок та інших виплат, крім визначених цими законами доплат, а також встановлення тарифної ставки працівника першого розряду в розмірі прожиткового мінімуму, який вдвічі нижчий за мінімальну заробітну плату;

11) передбачити збільшення обсягів базового та конкурсного державного фінансування на реалізацію пріоритетних напрямів наукових досліджень з дотриманням норм частини другої статті 48 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність";

12) врегулювати на законодавчому рівні питання створення та діяльності опорних шкіл та їхніх філій;

13) забезпечити дотримання вимог статті 62 Закону України "Про вищу освіту" в частині стипендіального забезпечення категорій студентів, які мають право на отримання стипендії, та обсягу фінансування;

14) внести зміни до Бюджетного кодексу України щодо реалізації конституційного права на позашкільну освіту, передбачивши освітню субвенцію на позашкільну освіту;

15) передбачати починаючи з 2018 року у Державному бюджеті України для Міністерства освіти і науки України бюджетну програму "Підвищення кваліфікації науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів" з метою створення викладачам вищих навчальних закладів умов для обміну досвідом роботи щодо запровадження інноваційних технологій навчання, оновлення змісту освіти, організації проведення міжуніверситетських наукових досліджень та підвищення якості підготовки фахівців;

16) розробити механізм пільгового кредитування провідних державних університетів, наукових установ Національної академії наук України, національних галузевих академій наук для придбання сучасного наукового обладнання, у тому числі іноземного, та проведення наукових досліджень з пріоритетних напрямів науки і техніки;

17) розробити механізм надання державним і комунальним вищим навчальним закладам, науковим установам Національної академії наук України, національних галузевих академій наук, Міністерства освіти і науки України, інших головних розпорядників бюджетних коштів як неприбутковим установам субсидій (дотацій) для відшкодування витрат на оплату комунальних послуг;

18) забезпечити прийняття нормативно-правових актів щодо реалізації у державних і комунальних вищих навчальних закладах, наукових установах, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, фінансової автономії (самостійне розпорядження коштами, встановлення оплати праці тощо);

19) подати на розгляд Верховної Ради України законопроект про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо визначення обсягу видатків державного або місцевих бюджетів для забезпечення обов’язкової освіти одного здобувача освіти у межах державних стандартів освіти, забезпечити виконання пункту 10 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України в частині державних соціальних стандартів і нормативів та їх імплементацію в методику розподілу обсягів освітньої субвенції місцевим бюджетам;

20) внести зміни до Положення про освітній округ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2010 року № 777, визначивши статус опорного закладу, а саме вважати опорним заклад, який має у своєму складі філії та (або) до якого організовано підвезення учнів на навчання не менше ніж з двох населених пунктів;

21) передбачити щорічну дотацію на оснащення та забезпечення діяльності опорних загальноосвітніх навчальних закладів сучасною матеріально-технічною базою, шкільними автобусами (у тому числі оновлення автопарку) для перевезення дітей, які проживають у сільській місцевості;

22) відновити дію державних цільових програм, спрямованих на розвиток природничо-математичної освіти, придбання шкільних автобусів, забезпечення сучасними засобами навчання, оновлення матеріально-технічної бази тощо;

23) проаналізувати діяльність центральних і місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо забезпечення рівного доступу до якісної освіти дітей з особливими освітніми потребами, запровадження інклюзивного навчання, збереження, розвитку та впорядкування мережі спеціальних загальноосвітніх навчальних закладів, де здобувають освіту та проходять реабілітацію діти з особливими потребами, у тому числі діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування;

24) збільшити державне фінансування капітальних видатків для навчальних закладів та наукових установ;

25) перевести Український центр культурних досліджень Міністерства культури України, який здійснює прикладні наукові дослідження для практичної діяльності міністерства, у подвійне підпорядкування Міністерства культури України та Національної академії мистецтв України;

26) відновити практику державного замовлення на закупівлю художніх творів Міністерством культури України, забезпечити створення сприятливих фінансово-економічних умов для реалізації науковими та мистецькими установами свого інтелектуального і творчого продукту;

27) розпочати будівництво об’єктів житлового призначення на пільгових умовах для працівників вищих навчальних закладів, наукових установ Національної академії наук України та національних галузевих академій наук, у тому числі для молодих учених;

28) розробити проекти законів та інших нормативно-правових актів для:

забезпечення механізму фінансування професійно-технічної освіти у 2017 році з різних рівнів державного бюджету;

запровадження з 2020 року освітньої субвенції з державного бюджету на здобуття студентами вищих навчальних закладів I-II рівнів акредитації повної загальної середньої освіти;

збереження державного замовлення на підготовку фахівців у вищих навчальних закладах I-II рівнів акредитації;

перерозподілу функцій з управління професійно-технічними навчальними закладами між центральним і регіональним рівнями з метою делегування оперативного управління органам місцевого самоврядування;

забезпечення пільгових умов оподаткування та інших методів економічного стимулювання роботодавців, за замовленням яких здійснюється професійна підготовка кадрів у системі професійно-технічної освіти, зокрема, включення відповідних витрат до валових витрат, зменшення оподаткування у разі спрямування коштів на зміцнення навчально-матеріальної бази професійно-технічних навчальних закладів;

встановлення системи оплати праці педагогічних працівників закладів освіти з урахуванням особистого внеску педагога, викладання на певному освітньому рівні, наповнюваності груп, інших стимулюючих показників з метою підвищення престижності педагогічної праці та стимулювання підвищення її якості;

законодавчого унормування створення та діяльності опорних шкіл;

29) призупинити передачу майна державних професійно-технічних навчальних закладів у комунальну власність;

30) розробити порядок та механізми багатоканального фінансування підготовки кадрів у професійно-технічних навчальних закладах;

31) при підготовці змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" та у бюджетному плануванні на наступні роки передбачити:

фінансування підготовки кваліфікованих кадрів у професійно-технічних навчальних закладах з державного бюджету, запровадження механізму застосування багатоканального фінансування;

фінансування вищих навчальних закладів I-II рівнів акредитації за окремою бюджетною програмою 2201150 "Підготовка кадрів вищими навчальними закладами I-II рівнів акредитації та забезпечення діяльності їхніх баз практики";

32) розробити нові механізми розрахунку субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здобуття загальної середньої освіти, професійно-технічної освіти, на здобуття загальної середньої освіти студентами вищих навчальних закладів I-II рівнів акредитації, на забезпечення харчування учнів 1-4 класів загальноосвітніх навчальних закладів з урахуванням економічного розвитку регіонів;

33) запровадити нові механізми вирівнювання місцевих бюджетів шляхом надання дотацій з державного бюджету місцевим бюджетам на утримання закладів освіти (оплата праці обслуговуючого персоналу, оплата комунальних послуг, енергоносіїв тощо) з урахуванням економічного розвитку регіонів;

34) враховуючи визнану ефективність методу програмно-цільового управління у реалізації та досягненні цілей, пункт 12 Заходів щодо ефективного та раціонального використання державних коштів, передбачених для утримання органів державної влади та інших державних органів, утворених органами державної влади підприємств, установ та організацій, які використовують кошти державного бюджету, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11 жовтня 2016 року № 710, виключити;

35) розглянути стан забезпечення системи оборонного та оборонно-промислового комплексу України науковими дослідженнями та розробками і з урахуванням необхідності зміцнення обороноздатності та національної безпеки України сформувати протягом 2017 року відповідну державну цільову науково-технічну програму, визначити обсяги коштів на її реалізацію та подати відповідні пропозиції до Верховної Ради України;

36) переглянути стан реалізації державних цільових програм, виконання яких було призупинено постановою Кабінету Міністрів України "Про економію державних коштів та недопущення втрат бюджету" від 1 березня 2014 року № 65 (втратила чинність згідно з постановою Кабінету Міністрів України "Про ефективне використання державних коштів" від 11 жовтня 2016 року № 710), на їх основі підготувати перелік державних цільових програм, спрямованих на реалізацію Закону України "Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки", до якого також включити програму з прогнозування науково-технологічного та інноваційного розвитку, програму "Наука в університетах", програму підтримки технологічних стартап-компаній щодо розвитку інноваційного підприємництва в різних галузях економіки, визначити загальні обсяги та джерела фінансування цих програм;

37) підготувати план заходів поетапного забезпечення до 2025 року фінансування наукової і науково-технічної сфери держави з усіх джерел на рівні 3 відсотки ВВП та до 2020 року - з державного бюджету на рівні 1,7 відсотка ВВП, як визначено Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність";

38) забезпечити прийняття та приведення своїх нормативно-правових актів у відповідність із Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність", розробити та подати на розгляд Верховної Ради України проекти законів України про внесення змін до Податкового, Бюджетного та Господарського кодексів для забезпечення особливого статусу Національного фонду досліджень України;

39) розробити державну програму фінансової підтримки стажування українських учених, зокрема молодих, за кордоном та підтримки вчених, які повертаються в Україну;

40) забезпечити імплементацію Угоди між Україною та Європейським Співтовариством про наукове і технологічне співробітництво та Угоди між Україною та Європейським Союзом про участь України у Рамковій програмі Європейського Союзу з наукових досліджень та інновацій "Горизонт 2020", у тому числі передбачивши формування складу української частини Спільного комітету Україна - ЄС, призначення представників від України в тематичних та стратегічних програмних комітетах, визначення пріоритетних напрямів спільного фінансування, координацію діяльності та фінансування мережі національних контактних пунктів, моніторингу проектів цієї програми тощо. Завершити процедуру набуття Україною членства у Міжнародному центрі генетичної інженерії і геноміки (ICGEB), передбачивши можливість сплати Україною членського внеску з 2018 року за рахунок бюджетного фінансування Національної академії наук України;

41) утворити Міжвідомчу координаційну раду з позашкільної освіти;

42) розробити і затвердити державну програму підготовки вчителя "Педагогічна освіта", у тому числі передбачити фінансування за всіма бюджетними програмами педагогічних і класичних університетів у частині реалізації освітніх програм з підготовки педагогічних кадрів та забезпечення типовими кабінетами фізики, хімії, біології, підручниками тощо;

43) розробити Концепцію післядипломної освіти та передбачити фінансування заходів для її реалізації.

Розробити та внести на розгляд Верховної Ради України проект закону про післядипломну освіту, врегулювавши питання, пов’язані з наданням освітніх послуг у системі післядипломної освіти. Передбачити правові засади збереження та розвитку існуючих навчальних закладів післядипломної освіти, закріпити їх структуру та статус, а також статус, соціальні гарантії, умови оплати праці керівників, педагогічних і науково-педагогічних працівників, які працюють у таких закладах;

44) створити міжвідомчу робочу групу з адаптації системи медичної освіти до європейських стандартів, залучивши до її складу представників Міністерства освіти і науки України, Міністерства охорони здоров’я України та інших профільних міністерств;

45) у Переліку галузей знань і спеціальностей, за якими здійснюється підготовка здобувачів вищої освіти, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2015 року № 266, галузь знань "Охорона здоров’я" доповнити спеціальностями "громадське здоров’я", "педіатрія", "медична психологія", "парамедицина", "медичний технік", "фізична реабілітація";

46) забезпечити імплементацію європейських стандартів лікування на всіх рівнях медичної допомоги, забезпечити на їх основі затвердження нових стандартів вищої медичної і фармацевтичної освіти з відповідних спеціальностей та галузі знань "Охорона здоров’я" та нових програм навчання у медичних навчальних закладах;

47) усунути перешкоди у створенні університетських клінік, визначити порядок їх співпраці з науковими установами Національної академії медичних наук України;

48) забезпечити відповідно до Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" базове фінансування основної діяльності державних наукових установ, що включає витрати на проведення фундаментальних наукових досліджень, підготовку наукових кадрів, розвиток матеріально-технічної бази та наукової інфраструктури, доступ до інформації та наукової літератури, з урахуванням щорічного індексу інфляції;

49) поетапно реалізувати вимоги статті 36 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність", згідно з якою держава гарантує встановлення ставок (окладів) науковим працівникам державних наукових установ (вищих навчальних закладів), виходячи з розрахунку посадового окладу молодшого наукового співробітника на рівні, не нижчому подвійного розміру середньої заробітної плати у промисловості по Україні;

50) забезпечити створення при Кабінеті Міністрів України, центральних органах виконавчої влади, обласних державних адміністраціях за участю наукових установ і навчальних закладів України наукових експертних рад, поклавши на них розгляд пріоритетних питань стратегічного планування та інноваційного розвитку регіонів, окремих галузей, суспільства і держави;

51) забезпечити діяльність Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського Національної академії наук України як однієї з найбільших бібліотек світу і головного науково-інформаційного центру держави відповідно до нормативів фінансування, визначених пунктами 11 і 12 Положення про національний заклад (установу) України, затвердженого Указом Президента України від 16 червня 1995 року № 451/95;

52) забезпечити виконання норм статті 38 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність", зокрема щодо надання додаткової жилої площі науковим працівникам з метою створення умов для провадження наукової діяльності, щодо забезпечення державою надання науковим (науково-педагогічним) працівникам на будівництво (реконструкцію) і придбання житла пільгових довгострокових кредитів, забезпечення молодих вчених житлом шляхом пріоритетного пільгового молодіжного кредитування на будівництво (реконструкцію) і придбання житла, першочергового надання службового житла, та прийняти нормативно-правові акти, необхідні для їх реалізації;

53) відновити науково-дослідні підрозділи та посади наукових співробітників у ботанічних садах вищих навчальних закладів, передбачати у законі про Державний бюджет України у повному обсязі видатки на утримання ботанічних садів вищих навчальних закладів, у тому числі на оплату праці;

54) доручити Національній академії наук України протягом 2017 року розробити державну цільову науково-технічну програму зміцнення національної безпеки та обороноздатності України, визначити обсяги коштів на її реалізацію та подати відповідні пропозиції до Верховної Ради України;

55) доручити Міністерству фінансів України вирішити питання щодо встановлення працівникам національних галузевих академій наук доплати за статус національного закладу відповідно до законодавства;

56) доручити Міністерству освіти і науки України:

56.1) вивчити та узагальнити досвід фінансування освіти і науки у європейських країнах з метою його використання для покращення системи фінансування освіти і науки в Україні;

56.2) провести дослідження з оцінювання реальної вартості підготовки вищими навчальними закладами за кошти державного бюджету одного фахівця певної спеціальності, освітньо-кваліфікаційного рівня, форми навчання та з урахуванням цього обґрунтувати можливість запровадження в Україні моделі фінансування вищої освіти, в основу якої покладено постулат збільшення доданої вартості студента;

56.3) розробити ефективну систему фінансування вищої освіти, спрямовану на забезпечення якості вищої освіти, що передбачатиме:

створення прозорого ринку надання освітніх послуг;

залучення суттєвих додаткових фінансових інструментів, у тому числі кредитних ресурсів під гарантії держави;

перехід від ідеології дотацій до ідеології інвестування в освіту;

стимулювання постійної мотивації студентів до якісного навчання;

забезпечення стандартів вищої освіти;

56.4) розробити нормативно-правові акти з метою підтримки та розвитку кооперації вищої освіти, науки і бізнесу;

56.5) здійснити заходи з відновлення та/або формування навчально-виробничої бази закладів професійної освіти, передбачивши у відповідних бюджетних програмах видатки розвитку;

56.6) заохочувати заклади освіти і науки до ведення прибуткової економічної діяльності шляхом продажу продукції (у тому числі науково-дослідної) та/або послуг, що пов’язано з виконанням програм практичного навчання (без включення до вартості податку на додану вартість), забезпечивши внесення змін до нормативно-правових актів у фінансовій та податковій сферах;

56.7) сприяти залученню інвестицій, коштів від реалізації міжнародних проектів і грантів у розвиток закладів освіти, впровадженню інноваційних виробничих технологій;

56.8) розробити та затвердити нову редакцію Інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти;

56.9) розробити та затвердити типові штатні нормативи для навчально-реабілітаційних центрів та опорних шкіл;

56.10) привести у відповідність із законами України "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про вищу освіту" заходи з визначення базового фінансування наукових досліджень вищих навчальних закладів, забезпечити їх відображення у проектах закону про Державний бюджет України на 2018 рік та на наступні роки;

56.11) при підготовці пропозицій щодо організації роботи Національного фонду досліджень України передбачити його часткове фінансування для здійснення грантової підтримки фундаментальних та прикладних наукових досліджень, закупівлі наукового обладнання центрами колективного користування за рахунок коштів, що надходять за програмами фінансової допомоги від міжнародних організацій.

3. Міністерству освіти і науки України спільно з Національною академією наук України, національними галузевими академіями наук:

1) провести дослідження ефективності використання коштів у системі освіти і науки, на основі якого запропонувати механізми оптимізації розподілу коштів з урахуванням оцінки реальної вартості підготовки вищими навчальними закладами за кошти державного бюджету одного фахівця певної спеціальності, освітньо-кваліфікаційного рівня тощо;

2) з метою осучаснення вимог до змісту, обсягу і рівня освітньої та фахової підготовки в Україні розробити державні стандарти освіти для кожного освітнього рівня та забезпечити відповідне фінансування;

3) уточнити переліки спеціальностей та спеціалізацій, за якими здійснюється підготовка здобувачів навчально-наукового і наукового рівнів вищої освіти, у тому числі в галузі інформаційного права, права інтелектуальної власності та інноваційного розвитку тощо.

4. Національній академії наук України, національним галузевим академіям наук розробити і подати до Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України моделі розвитку Національної академії наук України і національних галузевих академій наук, у тому числі щодо проведення ними пріоритетних наукових досліджень і розробок, удосконалення фінансового, матеріально-технічного та іншого ресурсного забезпечення.

5. Місцевим органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування в установленому порядку у межах своїх повноважень:

1) в умовах децентралізації влади в Україні з метою оптимізації мережі загальноосвітніх навчальних закладів та створення опорних шкіл при визначенні освітньої субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам передбачати цільові видатки на розвиток загальної середньої освіти. Розрахунок таких видатків здійснювати, виходячи із кількості опорних закладів, території громади, яку вони обслуговують, кількості учнів та інших показників;

2) під час розроблення та ухвалення бюджетів областей, міст та районів передбачати фінансування в повному обсязі методичних установ, які функціонують відповідно до законів України "Про освіту", "Про загальну середню освіту", "Про дошкільну освіту" та "Про позашкільну освіту" та Положення про районний (міський) методичний кабінет (центр);

3) забезпечити розвиток позашкільної освіти, гурткової роботи, у тому числі в сільській місцевості, передбачивши відповідні видатки на фінансування позашкільних навчальних закладів;

4) сприяти розвитку співробітництва з науковими установами, установами природно-заповідного фонду України, розміщеними у відповідних регіонах, забезпеченню їх приміщеннями та іншим майном, земельними ділянками, встановленню пільгового оподаткування тощо;

5) при формуванні місцевих бюджетів передбачати видатки для проведення на конкурсних засадах наукових досліджень і розробок, спрямованих на вирішення питань децентралізації влади, соціально-економічних, інфраструктурних та інших проблем інноваційного розвитку місцевих громад і регіонів.


Публікації документа

  • Голос України від 10.04.2017 — № 147
  • Відомості Верховної Ради України від 25.08.2017 — 2017 р., № 34, стор. 32, стаття 374

= завантажити законодавчий акт, актуальний на поточний час =
<< | >>

Постанови Верховної Ради України:

  1. ПОСТАНОВА Верховної Ради України № 2378-VIII від 3 квітня 2018 року "Про прийняття за основу проекту Закону України про концесії". Верховна Рада України. 2018 рікк
  2. ПОСТАНОВА Верховної Ради України № 2381-VIII від 3 квітня 2018 року "Про прийняття за основу проекту Закону України про внесення змін до деяких законів України щодо введення заборони на суцільну вирубку ялицево-букових лісів на гірських схилах Карпатського регіону". Верховна Рада України. 2018 рікк
  3. ПОСТАНОВА Верховної Ради України № 2335-VIII від 14 березня 2018 року "Про прийняття за основу проекту Закону України про внесення змін до статті 242 Кримінального процесуального кодексу України". Верховна Рада України. 2018 рікк
  4. ПОСТАНОВА Верховної Ради України № 2355-VIII від 20 березня 2018 року "Про прийняття за основу проекту Кодексу України з процедур банкрутства". Верховна Рада України. 2018 рікк
  5. ПОСТАНОВА Верховної Ради України № 2361-VIII від 22 березня 2018 року "Про внесення змін до порядку денного восьмої сесії Верховної Ради України восьмого скликання". Верховна Рада України. 2018 рікк
  6. ПОСТАНОВА Верховної Ради України № 2351-VIII від 20 березня 2018 року "Про порядок денний восьмої сесії Верховної Ради України восьмого скликання". Верховна Рада України. 2018 рікк
  7. ПОСТАНОВА Верховної Ради України № 2358-VIII від 20 березня 2018 року "Про направлення на повторне перше читання проекту Закону України про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення корпоративного управління юридичних осіб, акціонером (засновником, учасником) яких є держава". Верховна Рада України. 2018 рікк
  8. ПОСТАНОВА Верховної Ради України № 2372-VIII від 22 березня 2018 року "Про прийняття за основу проекту Закону України про внесення змін до деяких законів України щодо заборони звернення стягнення та накладення арешту на кошти суб’єктів господарювання у сферах тепло-, водопостачання та водовідведення, отриманих від міжнародних фінансових організацій на реалізацію інвестиційних проектів (заходів) в Україні". Верховна Рада України. 2018 рікк
  9. ПОСТАНОВА Верховної Ради України № 2368-VIII від 22 березня 2018 року "Про прийняття за основу проекту Закону України про внесення змін до деяких законодавчих актів України у сфері містобудування". Верховна Рада України. 2018 рікк
  10. ПОСТАНОВА Верховної Ради України № 2359-VIII від 20 березня 2018 року "Про прийняття за основу проекту Закону України про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання проведення деяких фітосанітарних процедур". Верховна Рада України. 2018 рікк
  11. ПОСТАНОВА Верховної Ради України № 2356-VIII від 20 березня 2018 року "Про комплекс невідкладних заходів щодо практичної реалізації міжнародно-правової відповідальності Російської Федерації за збройну агресію проти України". Верховна Рада України. 2018 рікк
  12. ПОСТАНОВА Верховної Ради України № 2371-VIII від 22 березня 2018 року "Про Заяву Верховної Ради України щодо невизнання Україною легітимності виборів Президента Російської Федерації на тимчасово окупованих територіях України - Автономній Республіці Крим та місті Севастополі". Верховна Рада України. 2018 рікк
  13. ПОСТАНОВА Верховної Ради України № 2388-VIII від 5 квітня 2018 року "Про прийняття за основу проекту Закону України про внесення змін до деяких законів України щодо розподілу посад у комітетах Верховної Ради України за принципом д’Ондта". Верховна Рада України. 2018 рікк
  14. ПОСТАНОВА Верховної Ради України № 2385-VIII від 4 квітня 2018 року "Про проведення парламентських слухань на тему: "Запобігання та протидія дискримінації жінок з вразливих соціальних груп"". Верховна Рада України. 2018 рікк
  15. ПОСТАНОВА Верховної Ради України № 2386-VIII від 5 квітня 2018 року "Про внесення зміни до порядку денного восьмої сесії Верховної Ради України восьмого скликання". Верховна Рада України. 2018 рікк
  16. ПОСТАНОВА Верховної Ради України № 2394-VIII від 5 квітня 2018 року "Про прийняття за основу проекту Закону України про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо інвестиційної привабливості будівництва об’єктів відновлювальної енергетики". Верховна Рада України. 2018 рікк
  17. ПОСТАНОВА Верховної Ради України № 2391-VIII від 5 квітня 2018 року "Про прийняття за основу проекту Закону України про національну безпеку України". Верховна Рада України. 2018 рікк
  18. ПОСТАНОВА Верховної Ради України № 2410-VIII від 19 квітня 2018 року "Про підтримку звернення Президента України до Вселенського Патріарха Варфоломія про надання Томосу про автокефалію Православної Церкви в Україні". Верховна Рада України. 2018 рікк
  19. ПОСТАНОВА Верховної Ради України № 2405-VIII від 17 квітня 2018 року "Про повернення на доопрацювання проекту Закону України про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо імплементації положень деяких міжнародних угод та директив ЄС у сфері охорони тваринного та рослинного світу". Верховна Рада України. 2018 рікк
  20. ПОСТАНОВА Верховної Ради України № 2399-VIII від 17 квітня 2018 року "Про прийняття за основу проекту Закону України про внесення змін до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"". Верховна Рада України. 2018 рікк
- Антимонопольний комітет - Верховний Суд України - Вищий адміністративний суд України - Вищий господарський суд - Вищий спеціалізований суд - Генеральна прокуратура України - ДА електронного урядування - Державіаслужба України - Державні утворення на території України (1917-1920) - Держатомрегулювання - Держаудитслужба України - Держкомтелерадіо України - Держкордонслужба України - Держнаглядохоронпраці України - Держспецзв’язок - Держспоживстандарт України - Держстат України - Держфінпослуг України - ДКА України - Закони України - Законодавство Української РСР - Кабінет Міністрів України - Кодекси України - Конституційний Суд України - МВС України - МЗС України - Міжнародні документи, ратифіковані Верховною Радою України - Міжнародні угоди України - Мін'юст України - Мінагрополітики України - Мінекономрозвитку України - Міненерговугілля України - Мінінфраструктури України - Мінкультури України - Мінмолодьспорт України - Міноборони України - Мінприроди України - Мінрегіон України - Мінсоцполітики України - Мінфін України - МІП - МНС України - МОЗ України - МОН України - МТОТ - Нацдержслужба України - Національне агентство з питань запобігання корупції - Національне антикорупційне бюро України - Національний банк України - Нацком.енергетики - Нацкомфінпослуг - Нацрада телерадіомовлення - НКРЗІ - НКЦПФР - Основний Закон України - Пенсійний фонд України - Постанови Верховної Ради України - Президент України - РНБО України - Розпорядження Голови ВР України - Розпорядження Кабінета Міністрів України - Служба безпеки України - Служба зовнішньої розвідки - Укрдержархів - Управління державної охорони - Фонд гарант.вкладів фізич.осіб - Фонд державного майна - Фонд соцстраху по безробіттю - Фундаментальне законодавство України - Центрвиборчком України -