Наближай ПЕРЕМОГУ!

Долучайся до збору на авто для виконання бойових завдань!

Звернення та звітність

 <<

Директива 2001/24/ЄС Європейського Парламенту та Ради "Про реорганізацію та ліквідацію кредитних установ"" від 4 квітня 2001 року"ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ПАРЛАМЕНТ ТА РАДА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ,. Європейський Союз. 2001

Документ актуальний на 20.09.2016
завантажити документ, актуальний на поточний час

Директива 2001/24/ЄС Європейського Парламенту та Ради "Про реорганізацію та ліквідацію кредитних установ" від 4 квітня 2001 року ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ПАРЛАМЕНТ ТА РАДА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ, У відповідності з Договором, що засновує Європейське Співтовариство, та, зокрема, статтею 47 (2) цього Договору, відповідно до пропозиції Комісії (1), відповідно до висновку Комітету з економічних та соціальних питань (2), відповідно до висновку Європейського валютного інституту (3), діючи відповідно до процедури, викладеної у статті 251 Договору (4), оскільки: (1) згідно з цілями Договору необхідно сприяти гармонійному та збалансованому розвитку економічної діяльності у всьому Співтоваристві шляхом усунення будь-яких перешкод свободі встановлювати та свободі надавати послуги в межах Співтовариства; (2) одночасно з усуненням таких перешкод потрібно звернути увагу на ситуацію, яка може виникнути, якщо кредитна установа стикнеться з перешкодами, особливо коли така установа має філії в інших Державах-членах; (3) ця Директива є частиною законодавчої бази Співтовариства, заснованої Директивою 2000/12/ЄС ( 994_277 ) Європейського Парламенту та Ради від 20 березня 2000 року стосовно заснування та діяльності кредитних установ (5). З неї випливає, що під час здійснення своєї діяльності кредитна установа та її філії складають єдиний економічний суб'єкт для нагляду компетентними органами Держави, в якій було надано дозвіл на здійснення діяльності, який є дійсним на території Співтовариства; (4) особливо не бажано відмовлятися від такої єдності між установою та її філіями, коли необхідно вживати реорганізаційних заходів або розпочинати процедури ліквідації; (5) прийняття Директиви 94/19/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 30 травня 1994 року щодо програм гарантування вкладів (6) ( 994_275 ), яка ввела принцип обов'язкового членства кредитних установ у гарантійній програмі їхньої Держави походження, ще краще демонструє потребу взаємного визнання реорганізаційних заходів та процедур ліквідації; (6) адміністративні або судові органи Держави походження повинні вирішити, кому належать повноваження вирішувати та впроваджувати реорганізаційні заходи, передбачені чинними законами та практикою цієї Держави-члена. Враховуючи труднощі гармонізації законів та практики Держав-членів необхідно встановити взаємне визнання Державами-членами заходів, що вживаються кожною з них для відновлення життєздатності кредитної установи, якій було надано дозвіл здійснювати свою діяльність; (7) важливо гарантувати, щоб реорганізаційні заходи, що застосовуються адміністративними та судовими органами Держави походження та заходи, що застосовуються особами або органами, призначеними зазначеними владними органами керувати цими реорганізаційними заходами, (включаючи заходи щодо можливості призупинення платежів, призупинення примусових заходів або зменшення суми позовів (претензій) та будь-яких інших заходів, які можуть зачіпати існуючі права третіх сторін), були ефективними в усіх Державах-членах; (8) певні заходи, особливо ті, що стосуються функціонування внутрішньої структури кредитних установ або прав керівників чи акціонерів, не повинні охоплюватись цією Директивою, щоб вони були дієвими у Державі-члені, оскільки згідно з правилами міжнародного приватного права застосовується законодавство Держави походження; (9) певні заходи, особливо ті, які пов'язані з постійним виконанням умов надання дозволу, вже є предметом взаємного визнання згідно з Директивою 2001/12/ЄС, оскільки вони не зачіпають прав третіх сторін, що вже існували до їхнього застосування; (10) особи, які беруть участь у функціонуванні внутрішніх структур кредитних установ, а також керівники та акціонери таких установ, які мають таку компетенцію, для цілей цієї Директиви не повинні розглядатися як треті сторони; (11) необхідно інформувати треті сторони про впровадження реорганізаційних заходів у Державах місцезнаходження філії, коли такі заходи могли б заважати реалізації деяких їхніх прав; (12) принцип рівного ставлення до кредиторів стосовно можливостей, наданих їм для вжиття певних дій, вимагає від адміністративних та судових органів Держави походження вжити таких заходів, які є необхідними для кредиторів у Державі перебування, щоб мати змогу здійснювати свої права щодо вжиття дій протягом визначеного часу; (13) повинна існувати певна координація ролі адміністративних та судових органів у реорганізаційних заходах та процедурах ліквідації для філій кредитних установ, що мають головні офіси за межами Співтовариства та знаходяться в різних Державах-членах; (14) за відсутності реорганізаційних заходів або у разі їх невиконання проблемні кредитні установи повинні ліквідовуватися. В таких випадках необхідно забезпечити спільне визнання процедур ліквідації та їх результатів у Співтоваристві; (15) важлива роль, яку відіграють компетентні органи Держави походження до започаткування процедур ліквідації, може продовжуватися під час процесу ліквідації для того, щоб ці процедури проводилися належним чином; (16) рівноправне ставлення до кредиторів вимагає, щоб кредитні установи ліквідовувалися згідно з принципами єдності та універсальності, що вимагає поширення виключної юрисдикції адміністративних та судових органів Держави походження, визнання та реалізації їх рішень в усіх інших Державах-членах, без будь-яких формальностей, прийняття результатів, приписаних їм законодавством Держави походження, окрім випадків, коли ця Директива передбачає інше; (17) імунітет від впливу реорганізаційних заходів та процедур ліквідації за певними контрактами та правами обмежується цими результатами та не поширюється на інші питання щодо реорганізаційних заходів та процедур ліквідації, таких як подання, перевірка, приймання та ранжирування позовів (претензій), які стосуються цих контрактів, а також прав та правил, що керують розподілом надходжень від реалізації активів, на які розповсюджується законодавство Держави походження; (18) добровільна ліквідація можлива у разі, коли кредитна установа є платоспроможною. Проте адміністративні або судові органи Держави походження можуть, у разі необхідності, прийняти рішення щодо реорганізаційних заходів або процедур ліквідації навіть після того, як добровільна ліквідація розпочалася; (19) відкликання дозволу на здійснення банківської діяльності є одним з результатів, яким обов'язково супроводжується ліквідація. Однак відкликання не повинно заважати продовженню певних видів діяльності установи тою мірою, яка є необхідною або доцільною для цілей ліквідації. Таке продовження діяльності може однак регулюватися Державою походження з дозволу та під наглядом її компетентних органів; (20) з метою надання можливості подавати позови (претензії) або надавати відомості стосовно позовів (претензій) у визначений час надання інформації відомим кредиторам на індивідуальній основі є настільки ж важливим, як і публікація. Таке надання інформації повинно проходити без дискримінації кредиторів, що знаходяться у Державі-члені іншій, ніж Держава походження, виходячи з їхнього місцезнаходження або з природи їхніх позовів (претензій). Кредиторів слід інформувати належним чином під час всього перебігу процедур ліквідації; (21) з єдиною метою застосування положень цієї Директиви до реорганізаційних заходів та процедур ліквідації, що включають розташовані у Співтоваристві філії кредитної установи, головний офіс якої знаходиться у третій країні, визначення "Держава походження", "компетентні органи" та "адміністративні або юридичні органи" повинні відноситись до тієї Держави-члена, в якій знаходиться філія; (22) якщо кредитна установа, яка має головний офіс за межами Співтовариства, має філії більш, ніж в одній Державі-члені, кожна філія повинна отримувати індивідуальний режим застосування цієї Директиви. В такому разі адміністративні або судові органи та інші компетентні органи, так само як адміністратори та ліквідатори, повинні намагатися координувати їхню діяльність; (23) хоча важливо дотримуватись правила, що законодавство Держави походження визначає всі результати реорганізаційних заходів або процедур ліквідації, як процедурних так і субстантивних, також необхідно пам'ятати, що такі результати можуть суперечити нормативним правилам, які зазвичай застосовуються у контексті економічної та фінансової діяльності кредитної установи з сумнівною репутацією та її філій в інших Державах-членах. У деяких випадках посилання на законодавство іншої Держави-члена свідчить про обов'язкову умову наявності принципу, згідно з яким слід застосовувати законодавство Держави походження; (24) така умова особливо необхідна для захисту службовців, які мають трудовий контракт з кредитною установою, для гарантії безпеки операцій стосовно окремих видів власності та захисту цілісності регульованих ринків, які функціонують відповідно до законодавства Держави-члена і на яких здійснюється торгівля фінансовими інструментами; (25) операції, які проводяться в межах платіжних та розрахункових систем, охоплюються Директивою 98/26/ЄС ( 994_455 ) Європейського Парламенту та Ради від 19 травня 1998 року про порядок здійснення розрахунків у платіжних системах та системах обігу цінних паперів (7); (26) прийняття цієї Директиви не зачіпає положення Директиви 98/26/ЄС ( 994_455 ), згідно з якою справи про неплатоспроможність не повинні мати будь-яких наслідків для правомірності розпоряджень, що обгрунтовано увійшли в систему, або для застави, передбаченої системою; (27) деякі реорганізаційні заходи або процедури ліквідації передбачають призначення особи для управління ними. Таким чином, визнання призначення такої особи та її повноважень в усіх Державах-членах є важливим фактором у впровадженні рішень, прийнятих у Державі походження. Однак повинні визначатися межі, в яких така особа може здійснювати свої повноваження, коли вона діє за межами Держави походження; (28) кредитори, які уклали контракти з кредитною установою до прийняття рішення про реорганізаційні заходи або застосування процедур ліквідації, повинні бути захищені від поширення на них положень про недійсність (анулювання) зобов'язань, необов'язковість їхнього виконання або не введення в силу, що встановлені законодавством Держави походження в тому разі, коли бенефіціар операції надає свідчення про те, що у законі, який застосовується до такої операції, немає наявних засобів оспорювання відповідної дії у випадку, що розглядається; (29) необхідно гарантувати конфіденційність покупців - третіх сторін у реєстрах або рахунках щодо певних активів, записи про які містяться у таких реєстрах чи рахунках, і поширити це положення на покупців нерухомості навіть після того, як були розпочаті процедури ліквідації або були прийняті реорганізаційні заходи. Єдиний засіб гарантії такої конфіденційності - це зробити так, щоб юридична сила купівлі підпадала під вимоги закону, який діє у місці знаходження нерухомих матеріальних цінностей, або закону Держави, згідно з яким ведуться записи в реєстрі чи рахунку; (30) у судовому процесі при розгляді результатів реорганізаційних заходів або процедур ліквідації керуються законодавством тієї Держави-члена, де має розглядатися такий позов (претензія), винятком є застосування lex concursus. Вплив таких заходів і процедур на примусові дії щодо певної особи, коли ці дії є результатом судових процесів, регулюється законодавством Держави походження відповідно до загальної норми, встановленої цією Директивою; (31) слід внести положення для адміністративних чи судових органів у Державі походження стосовно негайного повідомлення компетентних органів Держави перебування про прийняття будь-яких реорганізаційних заходів чи відкриття процедур ліквідації, при можливості до прийняття таких заходів чи відкриття процедур ліквідації, або ж, якщо це неможливо, повідомити відразу після цього; (32) професійна таємниця, як визначено в статті 30 Директиви 2000/12/ЄС ( 994_277 ), є важливим елементом в усіх інформаційних чи консультаційних процедурах. З цієї причини її мають поважати всі адміністративні органи, що беруть участь у таких процедурах, тоді як судові органи щодо цього мають дотримуватися відповідних національних положень, УХВАЛИЛИ ЦЮ ДИРЕКТИВУ:... дивитись законодавчий акт

= завантажити законодавчий акт, актуальний на поточний час =
<< | >>
Розділ I. Сфера застосування і визначення
Розділ IV. Загальні положення щодо реорганізаційних заходів та судового розгляду ліквідаційної справи
Розділ V. Заключні положення

Законодавство Європейського Союзу:

  1. УГОДА про фінансування заходу «EU4BUSINESS: Підтримка малих та середніх підприємств (МСП) в Україні» (ENI/2020/042-435). Європейський Союз. 2020 рікк
  2. РІШЕННЯ № ____/2019 РАДИ АСОЦІАЦІЇ МІЖ УКРАЇНОЮ ТА ЄС від ____ ____________ 2019 року про внесення змін і доповнень до Додатка XXVII до Угоди про асоціацію між Європейським Союзом і Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з однієї сторони, та між Україною, з іншої сторони. Європейський Союз. 2019 рікк
  3. "ДОДАТКОВА УГОДА № 1 (у формі обміну листами) між Урядом України та Європейським Союзом, представленим Європейською Комісією, до Угоди про фінансування Рамкової програми на підтримку угод між Україною та Європейським Союзом від 20 грудня 2013 року". Європейський Союз. 2018 рікк
  4. "УГОДА між Урядом України і Європейським Союзом про участь України в програмі ЄС “Конкурентоспроможність підприємств малого і середнього бізнесу (COSME) (2014-2020)”". Європейський Союз. 2018 рікк
  5. ДОДАТКОВА УГОДА № 2 між Урядом України та Європейською Комісією, що діє від імені Європейського Союзу, до Угоди про фінансування ENPI/2013/024-517 "Програма підтримки секторальної політики - Підтримка регіональної політики України". Європейський Союз. 2017 рікк
  6. "МЕМОРАНДУМ про взаєморозуміння щодо Стратегічного Енергетичного Партнерства між Україною та Європейським Союзом спільно з Європейським Співтовариством з атомної енергії". Європейський Союз. 2016 рікк
  7. ДИРЕКТИВА ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ (ЄС) № 2016/1629 від 14 вересня 2016 року про встановлення технічних вимог до суден внутрішнього плавання, про внесення змін до Директиви 2009/100/ЄС і про скасування Директиви 2006/87/ЄС. Європейський Союз. 2016 рікк
  8. ДИРЕКТИВА ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ (ЄС) 2016/1148 від 6 липня 2016 року про заходи для високого спільного рівня безпеки мережевих та інформаційних систем на території Союзу. Європейський Союз. 2016 рікк
  9. РЕГЛАМЕНТ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ (ЄС) 2016/679 від 27 квітня 2016 року про захист фізичних осіб у зв’язку з опрацюванням персональних даних і про вільний рух таких даних, та про скасування Директиви 95/46/ЄС (Загальний регламент про захист даних). Європейський Союз. 2016 рікк
  10. ІМПЛЕМЕНТАЦІЙНЕ РІШЕННЯ КОМІСІЇ (ЄС) 2016/650 від 25 квітня 2016 року щодо стандартів оцінки безпеки засобів для створення кваліфікованих підпису та печатки відповідно до статей 30(3) та 39(2) Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 910/2014 про електронну ідентифікацію та довірчі послуги для електронних транзакцій на внутрішньому ринку. Європейський Союз. 2016 рікк
  11. РЕГЛАМЕНТ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ (ЄС) № 2016/426 від 9 березня 2016 року про прилади, що працюють на газоподібному паливі, та про скасування Директиви 2009/142/ЄС. Європейський Союз. 2016 рікк
  12. РЕГЛАМЕНТ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ (ЄС) № 2016/425 від 9 березня 2016 року про засоби індивідуального захисту та скасування Директиви Ради 89/686/ЄЕС. Європейський Союз. 2016 рікк
  13. РЕГЛАМЕНТ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ (ЄС) 2016/424 від 9 березня 2016 року про канатні дороги та скасування Директиви 2000/9/ЄС. Європейський Союз. 2016 рікк
  14. УГОДА про фінансування. Європейський Союз. 2016 рікк
  15. УГОДА про фінансування. Європейський Союз. 2016 рікк
  16. "УГОДА (у формі обміну нотами) між Урядом України, Урядом Республіки Молдова та Європейською Комісією про продовження дії мандату Місії Європейської Комісії з надання допомоги в питаннях кордону в Україні та Республіці Молдова". Європейський Союз. 2015 рікк
  17. "ДОДАТКОВА УГОДА № 2 (у формі обміну листами)між Урядом України та Європейським Союзом, представленим Європейською Комісією, до Угоди про фінансування програми "Твіннінг і технічна допомога для підтримки Європейської політики сусідства"(ENPI/2010/22315) від 30 листопада 2011 року". Європейський Союз. 2015 рікк
  18. "МАКРОФІНАНСОВА ДОПОМОГА УКРАЇНІ""КРЕДИТНА УГОДА між УКРАЇНОЮ як Позичальником, НАЦІОНАЛЬНИМ БАНКОМ УКРАЇНИ як Фінансовим агентом Позичальника та ЄВРОПЕЙСЬКИМ СОЮЗОМ як Кредитором". Європейський Союз. 2015 рікк
  19. "РЕКОМЕНДАЦІЯ № 2015/1 від 16.03.2015 про імплементацію Порядку денного асоціації між Україною та ЄС". Європейський Союз. 2015 рікк
  20. "ДОДАТКОВА УГОДА № 1 (у формі обміну листами) між Урядом України та Європейським Союзом, представленим Європейською Комісією, до Угоди про фінансування Рамкової програми на підтримку угод між Україною та Європейським Союзом від 19 грудня 2012 року". Європейський Союз. 2015 рікк