<<
>>

Директива 2003/54/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європейського Союзу стосовно спільних правил для внутрішнього "ринку електроенергії, яка скасовує Директиву 96/92/ЄС" Брюссель, 26 червня 2003 року. Європейський Союз. 2003

Документ актуальний на 20.09.2016
завантажити документ, актуальний на поточний час

Директива 2003/54/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європейського Союзу стосовно спільних правил для внутрішнього ринку електроенергії, яка скасовує Директиву 96/92/ЄС Брюссель, 26 червня 2003 року ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ПАРЛАМЕНТ ТА РАДА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ, Враховуючи Угоду про створення Європейського Співтовариства ( 994_017 ) та, зокрема, Статтю 47(2), Статтю 55 та Статтю 95 цієї Угоди, Враховуючи пропозиції Комісії, Враховуючи висновок Комітету з економічних та соціальних питань, Після проведення консультацій з Комітетом регіонів, Діючи відповідно до процедури, що встановлена в Статті 251 Угоди ( 994_017 ), Беручи до уваги, що: (1) Директива 96/92/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 19 грудня 1996 року стосовно спільних правил для внутрішнього ринку електроенергії ( 994_197 ) зробила вагомий внесок у створення внутрішнього ринку електроенергії; (2) досвід у втіленні цієї Директиви показує переваги, які можуть виникнути на внутрішньому ринку електроенергії стосовно зростання рентабельності, зниження цін, підвищення стандартів послуг та конкурентоспроможності. Проте, залишаються істотні недоліки та можливості вдосконалення функціонування ринку, переважно це потреба у прийнятті конкретних положень для забезпечення рівного ігрового поля у сфері генерування електроенергії та зниження ризиків випадків домінування на ринку та грабіжницької поведінки, забезпечення недискримінаційності тарифів на передачу та розподіл електроенергії шляхом надання доступу до мережі на основі тарифів, які мають бути опубліковані до їх введення в дію, а також забезпечення захисту прав малих та уразливих споживачів і розкриття інформації щодо джерел генерування електроенергії, а також посилання на джерела, де це можливо, з метою надання інформації про їх вплив на навколишнє середовище; (3) Рада під час засідання у Лісабоні 23 - 24 березня 2000 року закликала до швидкого проведення робіт щодо завершення формування внутрішнього ринку у секторах електроенергетики та газопостачання та прискорення лібералізації цих секторів з метою створення дієвого внутрішнього ринку. Європейський Парламент у своєму Рішенні від 6 липня 2000 року щодо другого звіту Комісії стосовно стану лібералізації енергоринків звернувся до Комісії із запитом про складання детального графіка досягнення точно визначених цілей з метою поступової, але повної лібералізації енергоринку; (4) свободи, які гарантуються Угодою ( 994_017 ) громадянам Європи, - вільний рух товарів, свобода надання послуг та свобода заснування - є можливими лише на повністю відкритому ринку послуг, який дозволяє усім споживачам вільно обирати собі постачальників, а усім постачальникам - вільно поставляти товар споживачам; (5) основні перешкоди у досягненні дієвого та конкурентного внутрішнього ринку пов'язані, серед іншого, з питаннями доступу до мережі, питаннями тарифікації та різними ступенями відкритості ринку між державами-членами; (6) для існування конкуренції доступ до мережі повинен бути недискримінаційним, прозорим та об'єктивно оцінюваним; (7) для завершення формування внутрішнього ринку електроенергії найважливішим є надання недискримінаційного доступу до мережі оператору системи передачі чи розподілу. Оператор системи передачі чи розподілу може складатися з одного чи більше підприємств; (8) з метою забезпечення ефективного і недискримінаційного доступу до мережі, потрібно, щоб системи розподілу і передачі експлуатувалися окремими юридичними особами, які мають вертикально інтегровані підприємства. Комісія проводить оцінку заходів еквівалентної дії, розроблених державами-членами з метою виконання цієї вимоги і, якщо це доцільно, подає пропозицію щодо внесення змін до цієї Директиви. Також потрібно, щоб оператори системи передачі та розподілу мали фактичні права щодо прийняття рішень з приводу активів, необхідних для обслуговування, експлуатації та розвитку мереж, якщо такі активи перебувають у власності та розпорядженні вертикально інтегрованих підприємств. Необхідно, щоб незалежність операторів системи розподілу і операторів системи передачі була гарантованою, особливо щодо інтересів генерування та постачання електроенергії. Отже, між операторами системи розподілу і операторами системи передачі та будь-якими генеруючими/постачальними компаніями мають бути встановлені незалежні управлінські структури. Проте, важливо розрізняти відокремленість з юридичної точки зору і розмежування власності. Відокремленість з юридичної точки зору не передбачає розподілу прав власності на активи і ніщо не перешкоджає використовувати подібні чи ідентичні умови зайнятості в усіх вертикально інтегрованих підприємствах. Проте, недискримінаційний процес прийняття рішень повинен забезпечуватися шляхом втілення організаційних заходів стосовно незалежності відповідальних за прийняття рішень; (9) у випадку малих систем, використання допоміжних послуг може забезпечуватися операторами систем передачі (ОСП), об'єднаними з малими системами; (10) хоча ця Директива не стосується питань власності, слід нагадати, що у випадку, якщо підприємство здійснює передачу чи розподіл електроенергії і воно відокремлене з юридичної точки зору від тих підприємств, що здійснюють генерування та/чи постачання, призначені оператори системи можуть бути тим самим підприємством, яке володіє інфраструктурою; (11) з метою уникнення покладання непропорційного фінансово-адміністративного тягаря на малі розподільчі компанії, держави-члени мають змогу, де це необхідно, звільнити такі компанії від виконання вимог щодо юридичної відокремленості розподілу; (12) процедури санкціонування не повинні призводити до виникнення адміністративного тягаря, непропорційного до розміру та потенційного впливу виробників електроенергії; (13) мають вживатися подальші заходи з метою забезпечення прозорості та недискримінаційності тарифів на доступ до мереж. Такі тарифи застосовуються до усіх користувачів систем на недискримінаційній основі; (14) з метою полегшення укладання договорів між енергокомпанією, заснованою в одній державі-члені на постачання електроенергії відповідним споживачам в іншій державі-члені, держави-члени та, якщо це доцільно, національні регулюючі органи повинні працювати над створенням більш однорідних умов та однакових ступенів відповідності на території усього внутрішнього ринку; (15) існування чинних нормативних положень, які виконуються одним чи більше національним регулюючим органом є важливим фактором гарантування недискримінаційного доступу до мережі. Держави-члени визначають функції, правоздатність та адміністративні повноваження регулюючих органів. Важливо, щоб регулюючі органи усіх держав-членів мали однакову правоздатність. Такі регулюючі органи повинні мати право встановлювати і затверджувати тарифи чи, принаймні, методики, що лежать в основі розрахунку тарифів на передачу та розподіл електроенергії. З метою уникнення невизначеності та дорогих і тривалих спорів такі тарифи мають бути опублікованими до введення їх в дію; (16) Комісія засвідчила свій намір створити Групу Європейських Регулюючих Органів з Питань Електроенергії та Газу, яка буде відповідним дорадчим механізмом для заохочення співпраці та координування національних регулюючих органів з метою стимулювання розвитку внутрішнього ринку електроенергії та газу та зробить свій внесок у послідовне запровадження в усіх державах-членах нормативів, встановлених цією Директивою, Директивою 2003/55/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 26 червня 2003 року стосовно спільних правил для внутрішнього ринку природного газу та Положенням (ЄС) N 1228/2003 Європейського Парламенту та Ради від 26 червня 2003 року стосовно умов забезпечення доступу до мережі для проведення міжкордонних обмінів електроенергією; (17) з метою забезпечення ефективного доступу до ринку усіх учасників ринку, включаючи нових, необхідні недискримінаційні механізми балансування, що відображують витрати. Як тільки ринок електроенергії стане достатньо ліквідним, цього можна буде досягнути шляхом створення прозорих ринкових механізмів купівлі-продажу електроенергії, які потрібні для виконання вимог балансування. За відсутності такого ліквідного ринку, національні регулюючі органи повинні відігравати активну роль у забезпеченні того, що механізми балансування є недискримінаційними і відображують витрати. У той же час має бути встановлено відповідні стимули з метою балансування відпуску та реалізації електроенергії та забезпечення безпеки системи; (18) національні регулюючі органи повинні мати змогу встановлювати і затверджувати тарифи чи методики, що лежать в основі розрахунку тарифів, на основі пропозиції оператора системи передачі чи оператора (операторів) системи розподілу, або на основі пропозиції, узгодженої між цим оператором (операторами) та користувачами мережі. При виконанні цих завдань національні регулюючі органи повинні забезпечувати, що тарифи на передачу і розподіл є недискримінаційними та відображають витрати, та враховувати довгострокові, граничні та уникні витрати мережі внаслідок розподіленого генерування та вжиття заходів щодо управління попитом; (19) промисловість та сфера торгівлі Співтовариства, включаючи малі та середні підприємства, а також усі мешканці Співтовариства, які користуються економічними перевагами внутрішнього ринку, також повинні мати високий рівень захисту інтересів споживачів та особливо побутові споживачі, і, якщо держави-члени вважають це за доцільне, малі підприємства також повинні мати гарантії комунального обслуговування, зокрема, щодо забезпечення надійності постачання та обгрунтованих тарифів, з метою безпосереднього забезпечення справедливості та конкурентоспроможності, і опосередкованого створення нових робочих місць; (20) споживачі електроенергії повинні мати можливість вільно обирати своїх постачальників. Незважаючи на це, повинен застосовуватися поетапний підхід для завершення формування внутрішнього ринку електроенергії, що дасть змогу промисловості привести у відповідність та забезпечити вжиття відповідних заходів та систем з метою захисту інтересів споживачів та гарантувати, що вони мають справжнє дійсне право обирати свого постачальника; (21) прогресивне відкриття ринку для досконалої конкуренції має якнайшвидше усунути розбіжності між державами-членами. Має бути забезпечено прозорість та безумовність впровадження цієї Директиви; (22) майже усі держави-члени обрали шлях до забезпечення конкуренції на ринку виробництва електроенергії через прозору процедуру санкціонування. Проте, держави-члени повинні забезпечити можливість сприяння надійності постачання шляхом запровадження тендерної чи еквівалентної процедури у випадку, якщо обсяг генеруючих потужностей, збудований за процедурою санкціонування, недостатній. В інтересах захисту навколишнього середовища та стимулювання розвитку нових технологій держави-члени повинні мати можливість проведення тендерів на забезпечення нових потужностей на основі опублікованих критеріїв. Нові потужності серед іншого включають поновлювані джерела енергії та комбіноване виробництво тепла й електроенергії; (23) в інтересах забезпечення надійності постачання має здійснюватися контроль балансу між попитом/постачанням в окремих державах-членах, за результатами якого складається звіт про ситуацію на рівні Співтовариства, беручи до уваги потужність взаємопідключення між районами. Такий контроль повинен проводитися достатньо завчасно, щоб забезпечити можливість вжиття відповідних заходів, якщо надійність постачання знаходиться під загрозою. Спорудження та обслуговування необхідної інфраструктури мережі, включаючи потужність взаємопідключення, повинне сприяти забезпеченню стабільності постачання електроенергії. Обслуговування та спорудження необхідної інфраструктури мережі, включаючи потужність взаємопідключення та децентралізоване генерування електроенергії є важливими елементами у забезпеченні стабільного постачання електроенергії; (24) держави-члени повинні гарантувати побутовим споживачам і, якщо вони вважають це за доцільне, малим підприємствам використання права на постачання їм електроенергії певної якості за чітко порівнюваними, прозорими і обгрунтованими цінами. Для забезпечення дотримання високих стандартів комунального обслуговування у Співтоваристві усі заходи, які вживаються державами-членами задля досягнення цілей цієї Директиви, регулярно повідомляються Комісії. Комісія регулярно публікує звіт, в якому аналізуються заходи, проведені на національному рівні, спрямовані на досягнення цілей комунального обслуговування та порівняння їхньої ефективності з метою надання рекомендацій стосовно заходів, які мають бути проведені на національному рівні задля досягнення високих стандартів комунального обслуговування. Держави-члени вживають необхідних заходів для захисту уразливих споживачів в контексті створення внутрішнього ринку електроенергії. Такі заходи можуть відрізнятися в залежності від конкретних обставин, що склалися у відповідних державах-членах, і можуть включати конкретні заходи щодо оплати рахунків за електроенергію або більш загальні заходи, що проводяться у системі соціального забезпечення. Коли універсальні послуги надаються також і малим підприємствам, то такі заходи щодо забезпечення надання універсальних послуг малим підприємствам можуть відрізнятися від заходів щодо забезпечення надання універсальних послуг побутовим споживачам; (25) Комісія засвідчила свій намір започаткувати ініціативи, особливо щодо обсягів забезпечення маркування і способу, у який інформація про вплив на навколишнє середовище, принаймні про викиди CO2, та радіоактивні відходи, які утворюються внаслідок виробництва електроенергії різними джерелами, може прозоро, легко та співставно розповсюджуватися по всьому Європейському Союзові, і способу, у який заходи, що вживаються державами-членами з метою контролю точності інформації, що надається виробниками, можуть бути раціоналізовані; (26) дотримання вимог щодо комунального обслуговування є фундаментальною вимогою цієї Директиви і важливим є те, що спільні мінімальні стандарти, визнані усіма державами-членами, вказані у цій Директиві, якою беруться до уваги цілі спільного захисту, забезпечення надійності постачання, захисту навколишнього середовища та забезпечення відповідних рівнів конкуренції в усіх державах-членах. Важливим є те, що вимоги щодо комунального обслуговування можуть тлумачитися на національній основі, зважаючи на національні обставини і з дотриманням законодавства Співтовариства; (27) держави-члени можуть призначати постачальника останньої інстанції. Такий постачальник може бути торговим підрозділом вертикально інтегрованого підприємства, яке також виконує функції розподілу, за умови, що воно відповідає вимогам цієї Директиви щодо відокремленості; (28) заходи, що вживаються державами-членами задля досягнення цілей соціально-економічної єдності, можуть включати, зокрема, забезпечення відповідних економічних стимулів, за використанням, де це необхідно, усіх наявних національних інструментів та інструментів Співтовариства. Такі інструменти можуть включати механізми несення відповідальності з метою гарантування необхідного інвестування; (29) у тій мірі, в якій заходи, що вживаються державами-членами з метою виконання зобов'язань щодо комунального обслуговування, є державною допомогою відповідно до Статті 87 (1) Угоди ( 994_017 ), існує зобов'язання відповідно до Статті 88 (3) Угоди щодо повідомлення про такі заходи Комісії; (30) вимоги щодо повідомлення Комісії про будь-яку відмову у наданні дозволу на спорудження нових генеруючих потужностей виявилися непотрібним адміністративним тягарем, а отже їх необхідно скасувати; (31) оскільки мета запропонованої діяльності, а саме - створення дієвого внутрішнього ринку електроенергії, на якому панує добросовісна конкуренція, не може бути ефективно досягнута державами-членами, а отже, зважаючи на масштаб та наслідки такої діяльності, може бути більш ефективно досягнута на рівні Співтовариства, то Співтовариство може ухвалити заходи згідно з принципом субсидіарності, відповідно до визначення, наведеного у Статті 5 Угоди ( 994_017 ). Згідно з принципом пропорційності відповідно до визначення, наведеного у вказаній Статті, Директива не може вийти за межі необхідного задля досягнення цієї мети; (32) у світлі досвіду, отриманого під час дії Директиви Ради 90/547/ЄЕС від 29 жовтня 1990 року про транзит електроенергії через мережі передачі ( 994_196 ), повинні вживатися заходи, спрямовані на забезпечення однорідних недискримінаційних режимів доступу для передачі електроенергії, включаючи прикордонні потоки електроенергії між державами-членами. З метою забезпечення однорідності надання доступу до електромереж, також щодо транзиту, вказану Директиву скасовано; (33) враховуючи обсяг змін та доповнень, які було внесено до Директиви 96/92/ЄС ( 994_197 ), бажано, з причин забезпечення ясності та раціоналізації, щоб вказані положення, що розглядаються, були змінені; (34) ця Директива дотримує основоположних прав та принципів, визнаних, зокрема Хартією про основоположні права Європейського Союзу ( 994_524 ), прийняли цю директиву:... дивитись законодавчий акт

= завантажити законодавчий акт, актуальний на поточний час =
<< | >>
РОЗДІЛ I. Цілі та визначення
РОЗДІЛ II. Загальні правила для організації сектора
РОЗДІЛ III. Генерування
РОЗДІЛ IV. Функціонування системи передачі
РОЗДІЛ V. Функціонування системи розподілу
РОЗДІЛ VI. Відокремленість та прозорість звітності
РОЗДІЛ VII. Організація доступу до системи
РОЗДІЛ VIII. Заключні положення

Законодавство Європейського Союзу:

  1. РІШЕННЯ № ____/2019 РАДИ АСОЦІАЦІЇ МІЖ УКРАЇНОЮ ТА ЄС від ____ ____________ 2019 року про внесення змін і доповнень до Додатка XXVII до Угоди про асоціацію між Європейським Союзом і Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з однієї сторони, та між Україною, з іншої сторони. Європейський Союз. 2019 рікк
  2. "ДОДАТКОВА УГОДА № 1 (у формі обміну листами) між Урядом України та Європейським Союзом, представленим Європейською Комісією, до Угоди про фінансування Рамкової програми на підтримку угод між Україною та Європейським Союзом від 20 грудня 2013 року". Європейський Союз. 2018 рікк
  3. "УГОДА між Урядом України і Європейським Союзом про участь України в програмі ЄС “Конкурентоспроможність підприємств малого і середнього бізнесу (COSME) (2014-2020)”". Європейський Союз. 2018 рікк
  4. ДОДАТКОВА УГОДА № 2 між Урядом України та Європейською Комісією, що діє від імені Європейського Союзу, до Угоди про фінансування ENPI/2013/024-517 "Програма підтримки секторальної політики - Підтримка регіональної політики України". Європейський Союз. 2017 рікк
  5. "МЕМОРАНДУМ про взаєморозуміння щодо Стратегічного Енергетичного Партнерства між Україною та Європейським Союзом спільно з Європейським Співтовариством з атомної енергії". Європейський Союз. 2016 рікк
  6. ДИРЕКТИВА ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ (ЄС) № 2016/1629 від 14 вересня 2016 року про встановлення технічних вимог до суден внутрішнього плавання, про внесення змін до Директиви 2009/100/ЄС і про скасування Директиви 2006/87/ЄС. Європейський Союз. 2016 рікк
  7. ДИРЕКТИВА ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ (ЄС) 2016/1148 від 6 липня 2016 року про заходи для високого спільного рівня безпеки мережевих та інформаційних систем на території Союзу. Європейський Союз. 2016 рікк
  8. РЕГЛАМЕНТ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ (ЄС) 2016/679 від 27 квітня 2016 року про захист фізичних осіб у зв’язку з опрацюванням персональних даних і про вільний рух таких даних, та про скасування Директиви 95/46/ЄС (Загальний регламент про захист даних). Європейський Союз. 2016 рікк
  9. ІМПЛЕМЕНТАЦІЙНЕ РІШЕННЯ КОМІСІЇ (ЄС) 2016/650 від 25 квітня 2016 року щодо стандартів оцінки безпеки засобів для створення кваліфікованих підпису та печатки відповідно до статей 30(3) та 39(2) Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 910/2014 про електронну ідентифікацію та довірчі послуги для електронних транзакцій на внутрішньому ринку. Європейський Союз. 2016 рікк
  10. РЕГЛАМЕНТ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ (ЄС) № 2016/426 від 9 березня 2016 року про прилади, що працюють на газоподібному паливі, та про скасування Директиви 2009/142/ЄС. Європейський Союз. 2016 рікк
  11. РЕГЛАМЕНТ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ (ЄС) № 2016/425 від 9 березня 2016 року про засоби індивідуального захисту та скасування Директиви Ради 89/686/ЄЕС. Європейський Союз. 2016 рікк
  12. РЕГЛАМЕНТ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ (ЄС) 2016/424 від 9 березня 2016 року про канатні дороги та скасування Директиви 2000/9/ЄС. Європейський Союз. 2016 рікк
  13. УГОДА про фінансування. Європейський Союз. 2016 рікк
  14. УГОДА про фінансування. Європейський Союз. 2016 рікк
  15. "УГОДА (у формі обміну нотами) між Урядом України, Урядом Республіки Молдова та Європейською Комісією про продовження дії мандату Місії Європейської Комісії з надання допомоги в питаннях кордону в Україні та Республіці Молдова". Європейський Союз. 2015 рікк
  16. "ДОДАТКОВА УГОДА № 2 (у формі обміну листами)між Урядом України та Європейським Союзом, представленим Європейською Комісією, до Угоди про фінансування програми "Твіннінг і технічна допомога для підтримки Європейської політики сусідства"(ENPI/2010/22315) від 30 листопада 2011 року". Європейський Союз. 2015 рікк
  17. "МАКРОФІНАНСОВА ДОПОМОГА УКРАЇНІ""КРЕДИТНА УГОДА між УКРАЇНОЮ як Позичальником, НАЦІОНАЛЬНИМ БАНКОМ УКРАЇНИ як Фінансовим агентом Позичальника та ЄВРОПЕЙСЬКИМ СОЮЗОМ як Кредитором". Європейський Союз. 2015 рікк
  18. "РЕКОМЕНДАЦІЯ № 2015/1 від 16.03.2015 про імплементацію Порядку денного асоціації між Україною та ЄС". Європейський Союз. 2015 рікк
  19. "ДОДАТКОВА УГОДА № 1 (у формі обміну листами) між Урядом України та Європейським Союзом, представленим Європейською Комісією, до Угоди про фінансування Рамкової програми на підтримку угод між Україною та Європейським Союзом від 19 грудня 2012 року". Європейський Союз. 2015 рікк
  20. "МЕМОРАНДУМ про взаєморозуміння між Верховною Радою України та Європейським Парламентом про спільні рамки парламентської підтримки та підвищення інституційної спроможності". Європейський Союз. 2015 рікк