ОГЛЯДОВИЙ ЛИСТ 31.05.2010 N 01-08/322 "Господарські суди України". Вищий господарський суд. 2010
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ОГЛЯДОВИЙ ЛИСТ
31.05.2010 N 01-08/322
Господарські суди України
Про практику застосування господарськимисудами законодавства про захист прав на об'єкти
авторського права і суміжних прав (за матеріалами
справ, розглянутих у касаційному порядку
Вищим господарським судом України)
У порядку інформації та для врахування у розгляді справнадсилається огляд вирішених господарськими судами України спорів
у справах, пов'язаних із захистом прав на об'єкти інтелектуальної
власності, судові рішення в яких переглянуто в касаційному порядку
Вищим господарським судом України.
1. Суб'єкт авторського права, який не передав організаціїколективного управління повноважень на управління своїми правами,
має право вимагати вилучення своїх творів із дозволів на їх
використання, які надаються цією організацією.
Товариство - власник майнових авторських прав звернулося догосподарського суду з позовом до організації колективного
управління про:
- заборону відповідачеві надавати дозволи на використаннямузичних творів, виключні права на які належать позивачеві, та
одержувати авторську винагороду за їх використання;
- зобов'язання відповідача вилучити зазначені твори з наданихдозволів на використання творів шляхом повідомлення осіб, з якими
укладено відповідні договори.
Рішеннями місцевого господарського суду, залишеним без змінсудом апеляційної інстанції, позовні вимоги задоволено лише
стосовно тих музичних творів, використання яких вже відбулося.
Скасовуючи зазначені судові рішення, Вищий господарський судУкраїни зазначив таке.
Статтею 45 Закону України "Про авторське право і суміжніправа" ( 3792-12 ) (далі - Закон) передбачено, що суб'єкти
авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами
особисто, через свого повіреного або через організацію
колективного управління.
Частиною п'ятою статті 48 Закону ( 3792-12 ) встановлено, щона основі одержаних повноважень організації колективного
управління надають будь-яким особам шляхом укладання з ними
договорів невиключні права на використання об'єктів авторського
права і (або) суміжних прав.
Відповідно до частини другої статті 49 Закону ( 3792-12 )суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав, які не передали
організаціям колективного управління повноважень на управління
своїми правами, в тому числі щодо збирання винагороди, мають право
вимагати від організацій колективного управління, які таку
винагороду за використання їхніх творів і об'єктів суміжних прав
зібрали, виплати цієї винагороди, а також вимагати вилучення своїх
творів і об'єктів суміжних прав із дозволів на використання, які
надаються організаціями колективного управління шляхом укладання
договорів з особами, які використовують ці об'єкти.
Отже, суб'єкти авторського права, які не передавалиорганізації колективного управління повноважень на управління
своїми правами, мають право вимагати вилучення своїх творів із
дозволів на використання, які надаються цією організацією. При
цьому закон не обмежує перелік творів, що підлягають вилученню,
переліком тих творів, які фактично вже використовувалися
(постанова Вищого господарського суду України від 22.09.2009
N 21/23).
2. Законодавство України не забороняє включення в договорипро управління майновими правами авторів та/або суб'єктів суміжних
прав положень про виплату гарантованої суми винагороди за
використання відповідних об'єктів.
Господарськими судами першої і апеляційної інстанцій визнанонедійсними пункти укладених організацією колективного управління і
Товариством договорів, якими передбачено виплату щомісячно
гарантованих сум винагороди, з посиланням на те, що: відповідні
положення порушують встановлені Законом України "Про авторське
право і суміжні права" ( 3792-12 ) порядок збору, розподілу і
виплати винагороди; гарантована сума винагороди означає, що ця
сума повинна бути сплачена навіть якщо вона не зібрана або зібрана
не за використання об'єктів авторського чи суміжних прав, виключні
права на які належать Товариству.
Скасовуючи судові рішення з цієї справи, Вищий господарськийсуд України звернув увагу, зокрема, на таке.
Згідно з частиною третьою статті 48 Закону України "Проавторське право і суміжні права" ( 3792-12 ) повноваження на
колективне управління майновими правами передаються організаціям
колективного управління авторами та іншими суб'єктами авторського
права і (або) суміжних прав на основі договорів, укладених у
письмовій формі.
У статті 627 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) зазначено,що відповідно до статті 6 цього Кодексу ( 435-15 ) сторони є
вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні
умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу ( 435-15 ), інших
актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог
розумності та справедливості.
Пунктом "в" частини першої статті 49 Закону "Про авторськеправо і суміжні права" ( 3792-12 ) передбачено повноваження
організації колективного управління збирати, розподіляти і
виплачувати зібрану винагороду за використання об'єктів
авторського права і (або) суміжних прав суб'єктам авторського
права і (або) суміжних прав, правами яких вони управляють
Отже, норми Цивільного кодексу України ( 435-15 ) і названогоЗакону ( 3792-12 ) (зокрема, стаття 47 Закону) не обмежують
організації колективного управління в укладенні договорів про
управління майновими правами авторів та суб'єктів суміжних прав з
включенням до них положень про виплату суб'єктові авторського
чи/та суміжних прав гарантованої суми винагороди за використання
об'єктів авторського та/чи суміжних прав (постанова Вищого
господарського суду України від 13.10.2009 N 33/459).
3. Висновок про те, що акт фіксації порушення відповідачемавторських прав позивача може складатися представником організації
лише на підставі спеціального договору доручення, укладеного
позивачем і відповідною організацією, не ґрунтується на нормах
законодавства.
Товариство звернулося до господарського суду з позовом простягнення з Компанії компенсації за публічне виконання музичного
твору без отримання дозволу позивача. Позовні вимоги
обґрунтовувалися, зокрема, посиланням на акт фіксації порушення
відповідачем авторських прав позивача, складений третьою
організацією, яка не є учасником спору.
Судове рішення місцевого суду про відмову в позові, залишенимбез змін судом апеляційної інстанції, мотивовано, між іншим,
відсутністю у представника відповідної організації повноважень
здійснювати перевірку дотримання відповідачем авторських прав
позивача у цій справі.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищийгосподарський суд України зазначив, зокрема, таке.
Відповідно до пункту "а" статті 50 Закону України "Проавторське право і суміжні права" ( 3792-12 ) порушенням
авторського права, що дає підстави для судового захисту, є
вчинення будь-якою особою дій, які порушують майнові права
суб'єктів авторського права, визначені статтею 15 цього Закону
( 3792-12 ).
З акта перевірки, складеного представником третьоїорганізації, яка не є учасником спору, і підписаного також
фізичною особою - відвідувачем магазину, вбачається, що у
приміщенні магазину відповідача за допомогою мобільного телефону
зафіксовано факт використання музичного твору позивача. На
підтвердження знаходження представника зазначеної організації у
зазначений час у магазині відповідача та виконання в цьому
торговельному закладі музичного твору позивач надав CD-R диск з
відео- та аудіозаписом.
Згідно з частиною першою статті 33 ГПК України ( 1798-12 )кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона
посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною першою статті 32 ГПК України ( 1798-12 )передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на
підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку
встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються
вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають
значення для правильного вирішення господарського спору.
Отже, не ґрунтується на нормах законодавства, що регулюєпитання, пов'язані із захистом прав на об'єкти інтелектуальної
власності, висновок про необхідність для третьої організації, яка
не є учасником спору, укладати з позивачем спеціальний
договір-доручення, лише на підставі якого нібито мав бути
складений акт фіксації використання музичного твору позивача.
(постанова Вищого господарського суду України від 27.10.2009
N 9/343-08).
4. Майнові права, не зазначені в авторському договорі яквідчужувані, вважаються такими, що не передані.
Товариство звернулося до господарського суду з позовом, уякому просило, зокрема, стягнути з підприємця суми компенсації за
порушення майнових авторських прав з посиланням на отримане за
договором виключне право на розповсюдження аудіовізуальних творів
на дисках формату DVD шляхом оптового та/або роздрібного продажу
для домашнього перегляду з правом передачі третім особам.
Рішенням місцевого суду, залишеним без змін судом апеляційноїінстанції, з підприємця стягнуто заявлені позивачем суми
компенсації за порушення виключних майнових авторських прав
позивача з посилання на необхідність захисту порушених
відповідачем відповідних прав позивача.
За результатами розгляду касаційної скарги у справі Вищийгосподарський суд України зазначив таке.
За змістом статей 435, 440, 441, 443 Цивільногокодексу України ( 435-15 ), статей 7, 15, 31 - 33 Закону України
"Про авторське право і суміжні права" ( 3792-12 ) (далі - Закон)
право на використання твору належить автору або іншій особі, яка
одержала відповідне майнове право у встановленому порядку (за
договором, який відповідає визначеним законом вимогам);
використання твору здійснюється лише за згодою автора або особи,
якій передано відповідне майнове право (за виключенням випадків,
вичерпний перелік яких встановлено законом).
Водночас відповідно до абзацу другого частини першоїстатті 31 Закону ( 3792-12 ) майнові права, не зазначені в
авторському договорі як відчужувані, вважаються такими, що не
передані.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями, договірпозивача з виробником дисків формату DVD з відповідними фільмами
надає Товариству виключне право на розповсюдження шляхом оптового
та/або роздрібного продажу в Україні саме примірників
аудіовізуальних творів. Про передачу позивачеві авторських (не за
назвою, а за змістом) майнових прав, які дозволяли б Товариству
використовувати на свій розсуд (у межах визначених відповідним
договором) самих творів, а не їх готових примірників іншого
виробника у згаданому договорі не йдеться.
Отже, висновки господарських судів про наявність у позивачамайнових авторських прав на аудіовізуальні твори не ґрунтуються на
встановлених ними фактичних обставинах.
У цьому випадку попередні судові інстанції, неправильнозастосувавши приписи статей 1, 8 і 15 Закону ( 3792-12 ) (стосовно
визначення твору, примірника твору, об'єкта авторського права та
обсягу прав з використання твору), безпідставно ототожнили твір як
об'єкт авторського права з примірником цього ж твору, добросовісно
відтвореного іншою особою (постанова Вищого господарського суду
України від 03.11.2009 N 8/147/21).
5. У дослідженні питання щодо обсягу переданих за договоромправ слід оцінювати не назву договорів, а їх зміст.
Компанія звернулося до господарського суду з позовом про:стягнення з підприємця компенсації за порушення майнових
авторських прав; накладення на відповідача штрафу в розмірі 10%
суми, присудженої судом на користь позивача.
Рішенням господарського суду, залишеним без змін постановоюапеляційного господарського суду, у задоволенні позову відмовлено
з огляду на те, що, на думку відповідних судових інстанцій,
договори, які подано позивачем на підтвердження наявності у
останнього виключних майнових авторських прав на аудіовізуальні
твори, не є авторськими договорами у розумінні Закону України "Про
авторське право і суміжні права" ( 3792-12 ) (далі - Закон).
Вищий господарський суд України, переглядаючи справу укасаційному порядку, скасував судові рішення у справі та передав
справу на новий розгляд до суду першої інстанції з огляду,
зокрема, на таке.
Згідно з частиною першою статті 1107 Цивільногокодексу України ( 435-15 ) розпорядження майновими правами
інтелектуальної власності здійснюється на підставі договорів,
зокрема, договору про передання майнових прав інтелектуальної
власності.
За приписом частини першої статті 1113 названого Кодексу( 435-15 ) за договором про передання виключних майнових прав
інтелектуальної власності одна сторона (особа, яка має виключні
майнові права) передає другій стороні частково або у повному
складі ці права відповідно до закону та на визначених договором
умовах.
Зі змісту наведених законодавчих приписів вбачається, щоособи, які мають виключні майнові права на певні твори (в даному
випадку - аудіовізуальні твори), можуть передати такі права іншим
особам. При цьому в дослідженні питання щодо обсягу прав, що
передані, господарським судам слід оцінювати не назву договорів
(це може бути не обов'язково "авторський" договір), а їх зміст, що
у розгляді даної справи здійснено не було (постанова Вищого
господарського суду України від 24.11.2009 N 3/41/09).
6. Для ретрансляції об'єктів авторського права і суміжнихправ в ефір, що є повторним публічним сповіщенням, обов'язковим є
одержання відповідної згоди суб'єктів авторського права та/або
суміжних прав.
Організація колективного управління звернулася догосподарського суду з позовом, у якому, зокрема, просила стягнути
з Товариства суму авторської винагороди за ліцензійним договором
та суми штрафу, пені, втрат від інфляції за прострочення виконання
зобов'язання з виплати авторської винагороди за цим договором
та 3% річних за весь строк прострочення.
Посилання Товариства на те, що воно здійснює ретрансляціюпрограм організацій мовлення, і тому за порушення авторських
або/та суміжних прав мають відповідати такі організації, а не
Товариство, господарським судом визнано необґрунтованим і позов у
відповідній частині задоволено.
Вищим господарським судом України прийняте рішення у справізалишено без змін, виходячи з того, що за приписами статті 1
Закону ( 3792-12 ) та статті 11 bis Бернської конвенції про
охорону літературних і художніх творів ( 995_051 ), ретрансляція є
повторним публічним сповіщенням, й відтак обов'язковим є одержання
відповідної згоди суб'єктів авторського права та суміжних прав як
у випадку первинної передачі об'єктів авторського права і суміжних
прав в ефір, так і для здійснення ретрансляції таких об'єктів
(постанова Вищого господарського суду України від 02.02.2010
N 05/286-08).
Заступник Голови Вищогогосподарського суду України В.Москаленко
Про практику застосування господарськими судами законодавства про захист прав на об'єкти авторського права і суміжних прав (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим господарським судом України) Лист; Вищий господарський суд від 31.05.2010 № 01-08/322 Прийняття від 31.05.2010 Постійна адреса: https://xn--80aagahqwyibe8an.com/go/v_322600-10 |
станом на 24.12.2023 поточна редакція |
Публікації документа
- Вісник господарського судочинства від 08.2010 — 2010 р., № 4, стор. 24
Вищий господарський суд:
- ОГЛЯДОВИЙ ЛИСТ N 01-8/1228 від 16.11.2001 Господарські суди України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням земельного законодавства". Вищий господарський суд. 2018 рікк
- ІНФОРМАЦІЙНИЙ ЛИСТ N 01-8/155 від 13.02.2002 Господарські суди України "Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів та внесення змін і доповнень до деяких інформаційних листів". Вищий господарський суд. 2018 рікк
- ПОСТАНОВА 24.04.2002 N 5/3/502/99 "Вищий господарський суд України, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу на постанову товариства з обмеженою відповідальністю "П..."смт Приазовськ Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.01.2002 у справі господарського суду Запорізької області N 5/3/502/99 за заявою ТОВ "А..."смт Приазовськ до КСП "А..."с. Октябрське про банкрутство, В С Т А Н О В И В:". Вищий господарський суд. 2018 рікк
- ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29.07.2002 Справа N 4/525-14/88 "(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 26.05.2005 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)". Вищий господарський суд. 2018 рікк
- ПОСТАНОВА 06.11.2002 Справа N 14-08/2820 "Судова колегія Вищого господарського суду України, розглянувши матеріали касаційної скарги ВАТ "П"на ухвалу господарського суду Черкаської області від 27.08.2002 р. у справі N 14-08/2820 господарського суду Черкаської області за заявою ДПІ до ВАТ "П"про банкрутство, в с т а н о в и л а:". Вищий господарський суд. 2018 рікк
- П О С Т А Н О В Л Е Н И Е 19.02.2003 Дело N 6/203 "19 февраля 2003 года Высший хозяйственный суд Украины, рассмотрев в открытом судебном заседании кассационную жалобу ООО "И", г. Николаев, на постановление Одесского апелляционного хозяйственного суда от 30 сентября 2002 года по делу N 6/203 по иску ООО "И"к ГНИ в Ленинском р-не г. Николаева, отделению государственного казначейства в г. Николаеве, ГНИ в Центрально-городском р-не г. Кривой Рог Днепропетровской области, отделению государственного казначейства в г. Кривой Рог Днепропетровской области. ОАО "К", ЗАО "Л-К"о расторжении сделки, установил следующее.". Вищий господарський суд. 2018 рікк
- ІНФОРМАЦІЙНИЙ ЛИСТ 26.05.2003 N 01-8/590 "Про нормативно-правові акти, видані відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"". Вищий господарський суд. 2018 рікк
- Р Е К О М Е Н Д А Ц І Ї 17.12.2003 N 04-5/534 "Господарські суди України". Вищий господарський суд. 2018 рікк
- ІНФОРМАЦІЙНИЙ ЛИСТ 19.03.2004 N 01-8/493 "Про практику Верховного Суду України щодо перегляду ухвал Вищого господарського суду України про повернення касаційних скарг". Вищий господарський суд. 2018 рікк
- ПОСТАНОВА Іменем України 27.04.2004 Справа N 17/1пд "(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 02.09.2004 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)". Вищий господарський суд. 2018 рікк
- ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12.05.2004 Справа N 43/479 "(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 16.09.2004 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)". Вищий господарський суд. 2018 рікк
- ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19.05.2004 Справа N 04/18-04 "(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 02.09.2004 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)". Вищий господарський суд. 2018 рікк
- ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25.05.2004 Справа N А-42/212-03 "(ухвалою судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 16.09.2004 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)". Вищий господарський суд. 2018 рікк
- П О С Т А Н О В Л Е Н И Е 01.06.2004 "Информация о лице, размещенная на фасаде, возле входа (въезда), или о его продукции в витрине занимаемого таким лицом помещения, может быть размещена без разрешения местного органа власти". Вищий господарський суд. 2018 рікк
- ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03.06.2004 Справа N 17-4-22-15-30/02-10735 "(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 23.09.2004 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)". Вищий господарський суд. 2018 рікк
- ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10.06.2004 Справа N 9/228 "(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 23.09.2004 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)". Вищий господарський суд. 2018 рікк
- ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16.06.2004 Справа N 31/267 "(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 16.09.2004 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)". Вищий господарський суд. 2018 рікк
- ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22.06.2004 Справа N А-42/13-04 "(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 07.10.2004 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)". Вищий господарський суд. 2018 рікк
- ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30.06.2004 Справа N 15/181д "(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 09.09.2004 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)". Вищий господарський суд. 2018 рікк
- ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06.07.2004 Справа N А-04/494-03 "(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 04.11.2004 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)". Вищий господарський суд. 2018 рікк