Наближай ПЕРЕМОГУ!

Долучайся до збору на авто для виконання бойових завдань!

Звернення та звітність

 <<

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03.06.2008 Справа N 25/220-07 "(постанову залишено без змін постановою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 23.09.2008)". Вищий господарський суд. 2008

Документ актуальний на 04.04.2018
завантажити документ, актуальний на поточний час

                                                          

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А 

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 03.06.2008                                     Справа N 25/220-07 

             (постанову залишено без змін постановою 

Судової палати у господарських справах

Верховного Суду України від 23.09.2008)

     Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: 

                           Т.Б.Дроботової - головуючого 

Н.О.Волковицької

Л.І.Рогач

 за участю представників: 

позивача Ніколаєнко О.С., гол. правл.,

Калюх Н.І., дов. від 31.05.08 р.

відповідача Софієнко Д.Т., дов. від 12.01.07 р.,

Ткачук М.Л.

відповідача Бузіян Г.Я., Різник С.Г., дов.

від 29.05.08 р.

третя особа без не з'явився (про час та місце судового

самостійних вимог засідання повідомлений належним чином)

третя особа без не з'явився (про час та місце судового

самостійних вимог засідання повідомлений належним чином)

третя особа з Нижний С.В., дов. від 31.05.08 р.,

самостійними вимогами Грецький В.Л.

на предмет спору

розглянувши у відкритому Акціонерного товариства закритого типу

судовому засіданні "Феріт";

касаційні скарги Грецького Віктора Леонтійовича

на постанову Дніпропетровського апеляційного

господарського суду від 13.02.2008 року

у справі господарського N 25/220-07 Дніпропетровської області

суду

за позовом Акціонерного товариства закритого типу

"Феріт"

до Ткачука Миколи Леонідовича;

Бузіян Георгія Яковича

третя особа без Приватний нотаріус Дніпропетровського

самостійних вимог міського нотаріального округу

Козіна Анжела Валеріївна;

третя особа без Управління центрального

самостійних вимог реєстратора Закритого акціонерного

товариства комерційного банку

"Приватбанк"

третя особа з Грецький Віктор Леонтійович

самостійними вимогами

на предмет спору

про визнання недійсним договору,

переведення прав та обов'язків покупця

     В С Т А Н О В И В: 

     Акціонерне товариство  закритого  типу  "Феріт" звернулося до 

суду з позовом, в якому просило визнати недійсним договір

дарування простих іменних акцій акціонерного товариства закритого

типу "Феріт", укладений відповідачами 27.09.2004 р., посвідчений

та зареєстрований у реєстрі за N 4268 приватним нотаріусом

Козіною Анжелою Валеріївною, з мотивів його укладення з порушенням

переважного права позивача на викуп акцій; перевести права та

обов'язки покупця на позивача, визнавши за ним право власності на

спірні акції.

Позовні вимоги вмотивовано статтями 15, 16, 203,

215, 235, 236, 362, 363 Цивільного кодексу України ( 435-15 ),

статтями 25, 28, 32 Закону України "Про господарські товариства"

( 1576-12 ).

     Справа розглядалась судами неодноразово. 

     23.10.2007 р.  позивач подав заяву  про  доповнення  позовних 

вимог, за якою просить визнати договір дарування акцій від

27.09.2004 р. недійсним як удаваний, що приховує дійсну угоду -

договір купівлі-продажу акцій; перевести права та обов'язки

покупця акцій на Акціонерне товариство закритого типу "Феріт",

визнавши за товариством право власності на ці акції; повернути

грошові кошти, сплачені відповідачем Бузіяном Г.Я. за удаваною

угодою, відповідачу за рахунок коштів, внесених позивачем на

депозит суду; зобов'язати позивача прийняти у власність спірні

акції для подальшого продажу акціонерам товариства, що побажають

їх придбати; визнати недійсними зміни до реєстру акціонерів АТЗТ

"Феріт" при передачі акцій за договором дарування та визнати

недійсними сертифікати простих іменних акцій, що оформлені на

Бузіяна Г.Я. після передачі йому акцій; зобов'язати третіх осіб

внести зміни при реєстрації наслідків визнання даного договору

дарування недійсним.

     Подані доповнення    вмотивовано   порушенням   відповідачами 

законодавчо визначеного порядку відчуження акцій акціонерами

закритого акціонерного товариства та прав позивача, передбачених

статтями 25, 28, 32 Закону України "Про господарські товариства"

( 1576-12 ), частиною 3 статті 81 Господарського кодексу України

( 436-15 ), установчими документами позивача.

     Ухвалою господарського  суду  Дніпропетровської  області  від 

29.10.2007 р. також було залучено до участі у справі в якості

третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору - акціонера

Акціонерного товариства закритого типу "Феріт" Грецького Віктора

Леонтійовича, що звернувся до суду з позовом про визнання

недійсним договору дарування від 27.09.2004 р., укладеного

відповідачами, як удаваного; переведення прав та обов'язків

покупця акцій на Грецького Віктора Леонтійовича та визнання за ним

права власності на спірні акції; повернення Бузіяну Г.Я. грошових

коштів, сплачених ним за акції за удаваною угодою, за рахунок

коштів, внесених третьою особою на депозит суду; зобов'язання

позивача прийняти акції у власність для подальшої передачі

акціонерам; визнання недійсними змін у реєстрі акціонерів АТЗТ

"Феріт", внесених за наслідками спірного договору; зобов'язання

Управління центрального реєстратора Закритого акціонерного

товариства комерційного банку "Приватбанк" внести відповідні зміни

до реєстру акціонерів АТЗТ "Феріт" (в редакції подальших змін та

доповнень до позовної заяви).

     В  обґрунтування  своїх  вимог, заявник послався на порушення 

його переважного права на придбання акцій закритого акціонерного

товариства, як акціонера цього товариства, передбаченого

статтею 81 Господарського кодексу України ( 436-15 ).

     Відповідачі відхилили  позовні  вимоги  повністю,  пославшись 

вільне волевиявлення сторін при укладенні договору дарування та

спрямованість дійсного волевиявлення сторін на настання наслідків,

передбачених договором дарування, на відсутність належних та

допустимих доказів у підтвердження удаваності договору дарування

та здійснення оплати за передані акції, відсутність порушених прав

позивача.

     Рішенням господарського суду  Дніпропетровської  області  від 

13.12.07 р. (суддя Чередко А.Є.) позовні вимоги позивача

задоволено частково; визнано недійсним договір дарування від

27.09.2004 р., укладений між відповідачами Ткачук М.Л. та

Бузіяном Г.Я. про відчуження 121 акції акціонерного товариства

закритого типу "Феріт", зареєстрованого у реєстрі за N 4268 та

посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського

нотаріального округу Козіною Анжелою Валеріївною, як удаваний

правочин, який приховує дійсний правочин - договір купівлі-продажу

121 акції АТЗТ "Феріт" за 12 100,00 грн.; в решті позовних вимог

позивача відмовлено; позовні вимоги третьої особи з самостійними

вимогами на предмет спору задоволено; визнано недійсним договір

дарування від 27.09.2004 р., укладений між відповідачами

Ткачук М.Л. та Бузіяном Г.Я. про відчуження 121 акції акціонерного

товариства закритого типу "Феріт", зареєстрованого у реєстрі за

N 4268 та посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського

міського нотаріального округу Козіною Анжелою Валеріївною, як

удаваний правочин, який приховує дійсний правочин - договір

купівлі-продажу 121 акції АТЗТ "Феріт" за 12 100,00 грн.;

переведено права та обов'язки покупця 121 акції на суму

12 100,00 грн., що належали відповідачу Ткачуку М.Л., та оформлені

за удаваним правочином - договором дарування за відповідачем

Бузіян Г.Я. на Грецького Віктора Леонідовича, визнавши за ним

право власності на 121 іменну акцію, зареєстрованих за

Бузіяном Г.Я.; з відповідачів на користь Грецького Віктора

Леонтійовича стягнуто 203 грн. судових витрат.

     Водночас суд  не  прийняв  до  розгляду  вимоги  позивача  та 

третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору, які

заявлялись до третіх осіб, з мотивів невідповідності таких вимог

положенням Господарського процесуального кодексу України

( 1798-12 ).

     За позовними вимогами, які розглядались судом по суті, судове 

рішення вмотивовано встановленими обставинами справи щодо

удаваності договору дарування від 27.09.04 р., яким в дійсності

приховано неправомірний продаж Ткачуком М.Л., Бузіяну Г.Я. 121-єї

простої іменної акції, чим порушено частину 3 статті 81

Господарського кодексу України ( 436-15 ) та переважне право

Грецького В.Л. на придбання акцій закритого акціонерного

товариства "Феріт"; оскільки частина 3 статті 81 Господарського

кодексу України передбачає переважне право акціонера закритого

акціонерного товариства, але не встановлює механізму його

реалізації, судом на підставі частини 1 статті 8 Цивільного

кодексу України ( 435-15 ) (аналогія закону) застосовано правила

частини 4 статті 362 Цивільного кодексу України про переведення

прав та обов'язків покупця акцій на Грецького В.Л.

     Постановою Дніпропетровського   апеляційного   господарського 

суду від 13.02.2008 р. (судді: Павловський П.П. - головуючий,

Швець В.В., Логвиненко А.О.) рішення місцевого господарського суду

скасовано повністю; прийнято нове рішення, яким у задоволенні

позовних вимог позивача та третьої особи з самостійними вимогами

на предмет спору відмовлено повністю.

     Скасовуючи рішення  місцевого  суду,   апеляційна   інстанція 

вказала на недоведеність обставин, що мають значення для справи,

та які місцевий господарський суд визнав встановленими; це

спричинило неправильне застосування судом норм матеріального

права - частини 5 статті 203, статей 215, 235 Цивільного кодексу

України ( 435-15 ).

     Відмовляючи у  задоволенні  вимог позивача та третьої особи з 

самостійними вимогами, апеляційний суд вказав, що ним встановлено

настання правових наслідків, передбачених сторонами за договором

дарування, а ознаки удаваності правочину не знайшли відображення у

матеріалах справи; відповідно до частини 3 статті 81

Господарського кодексу України ( 436-15 ) суб'єктами переважного

права придбання акцій закритого акціонерного товариства є виключно

його акціонери, тобто, право самого акціонерного товариства не

порушено; місцевий суд не зазначив у рішенні, чим порушено право

позивача та якими нормами закону передбачено право звернення до

суду за захистом порушеного права чи охоронюваного законом

інтересу особи, що не є стороною у даному правочині.

     Не погоджуючись з постановою апеляційного  суду,  позивач  та 

третя особа з самостійними вимогами на предмет спору звернулися до

Вищого господарського суду України з касаційними скаргами, в яких

просять постанову апеляційної інстанції скасувати, а рішення

місцевого господарського суду залишити без змін.

     Касаційні скарги    вмотивовано    невідповідністю    доводів 

апеляційного суду нормам матеріального та процесуального права, їх

суперечністю фактичним обставинам справи, оскільки апеляційний суд

не спростував наявну в матеріалах справи заяву відповідача

Ткачука М.Л. як належний доказ удаваності договору дарування, не

врахував покази свідків, зафіксовані протоколами засідань

Ленінського районного суду; судом помилково не застосовано до

спірного договору положення частини 5 статті 203 Цивільного

кодексу України ( 435-15 ).

     Також третя  особа  з  самостійними  вимогами  Грецький  В.Л. 

вказує, що його не було належним чином повідомлено судом про час

та місце проведення судового засідання, в якому було прийнято

постанову, що є безумовною підставою для її скасування.

     В судовому    засіданні    від    03.06.08   р.   представник 

Грецького В.Л. додатково зазначив, що, вказавши на недоведеність

обставин справи, які місцевий господарський суд визнав

встановленими, апеляційний господарський суд в свою чергу ці

обставини, які є істотними для правильного вирішення спору, в свою

чергу не дослідив; відтак судові рішення у даній справі не можна

вважати законними та обґрунтованими, вони підлягають скасуванню з

направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського

суду.

     Треті особи  без  самостійних  вимог  не  подали  відзиви  на 

касаційні скарги, не скористались правом на участь представників у

судовому засіданні.

     Заслухавши доповідь  судді  - доповідача,  перевіривши наявні 

матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин

справи та повноти їх встановлення в судовому рішенні, колегія

суддів вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з

таких підстав.

     Відповідно до  частин  1  та  2  статті  111-7 Господарського 

процесуального кодексу України ( 1798-12 ), переглядаючи у

касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на

підставі фактичних встановлених обставин справи перевіряє

застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм

матеріального і процесуального права.

     Касаційна інстанція не має права  встановлювати  або  вважати 

доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або

постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання

про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних

доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти

докази.

     Як вбачається  з  матеріалів справи,  предметом спору в ній є 

дійсний зміст волевиявлення відповідачів при укладенні договору

дарування на настання передбачених ним правових наслідків,

наявність чи відсутність порушених прав позивача та третьої особи

без самостійних вимог на предмет спору та механізм захисту таких

порушених прав у разі їх наявності.

     Статтею 203   Цивільного   кодексу   України   (   435-15   ) 

передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання

обумовлених ним правових наслідків, відповідати внутрішній волі

волевиявлення учасника правочину.

     За статтею  235  Цивільного  кодексу  України ( 435-15 ) може 

бути визнано недійсним удаваний правочин, тобто, вчинений

сторонами для приховання іншого, насправді вчиненого правочину.

Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для

приховання іншого правочину, відносини сторін регулюються

правилами правочину, який вони насправді вчинили.

     Відтак судам  належало  на  підставі  доказів,  належних   та 

допустимих в розумінні статей 33, 34 Господарського процесуального

кодексу України ( 1798-12 ), встановити як невідповідність

оспорюваного правочину внутрішній волі та волевиявленню учасників

правочину, так і визначити на підставі таких самих доказів

насправді вчинений сторонами правочин.

     Суб'єкт, який   вимагає   визнання   правочину  недійсним  як 

укладений з метою приховати інший правочин, повинен довести, що

правочин укладено саме за такою метою. При цьому належить

враховувати, що удаваний правочин не має іншої мети, ніж

приховання іншого правочину, тому в результаті його вчинення не

можуть наступати інші правові наслідки.

     Як вбачається з матеріалів  справи  та  встановлено  місцевим 

господарським судом, Ткачук Микола Леонідович з 22.07.1994 р. до

27.09.2004 р. був акціонером Акціонерного товариства закритого

типу "Феріт", власником 121 іменної акції.

     27.09.2004 р.  Ткачук Микола Леонідович (дарувальник) уклав з 

Бузіяном Георгієм Яковичем (обдарованим) договір дарування цінних

паперів, посвідчений 27.09.2004 р. та зареєстрований за N 4268

приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального

округу Козіною А.В.

     За умовами  договору  дарувальник  подарував,  а  обдарований 

прийняв у дар прості іменні акції Акціонерного товариства

закритого типу "Феріт" номінальною вартістю 127,05 грн., які

належали дарувальнику на підставі приватної власності.

     Також місцевим  господарським   судом   встановлено,   що   в 

липні 2006 р. від Ткачука М.Л. в правління АТЗТ "Феріт" надійшла

заява про те, що 27.09.2004 р. належну йому 121 акцію він продав

своєму сусіду Бузіяну Г.Я. за 12 100 грн. за кожну акцію, а дійсна

купівля-продаж була оформлена удаваним договором дарування від

27.09.2004 р.

     Прийнявши в  якості  належних  та  допустимих  доказів  заяву 

Ткачука М.Л., покази свідків (голови правління Ніколаєнко О.С.,

Баранника М.В., Кривого І.М., Грецького В.Л., Шишкіна В.М.,

Сіроух А.П., Скалаухової Н.П.), допитаних у судовому засіданні в

Ленінському районному суді м. Дніпропетровська, про добровільне

написання Ткачук М.Л. заяви на ім'я правління про здійснений

продаж акцій та оформлення при цьому договору дарування, довідку

правоохоронних органів про відсутність поданих заяв Ткачуком М.Л.

про здійснення на нього тиску, факти укладення членами сім'ї

Ткачука М.Л. договорів купівлі-продажу належних їм акцій, а не

дарування, важке матеріальне становище Ткачука М.Л,, його

обізнаність з положеннями законодавства та установчих документів

товариства про встановлені обмеження на продаж акцій третім

особам, місцевий господарський суд дійшов висновку про удаваність

договору дарування акцій, який приховує дійсну угоду - договір

купівлі-продажу акцій.

     Доводи ж Ткачука М.Л.  про його відмову від  написаної  заяви 

суд визнав необґрунтованими за відсутності доказів психічного

тиску на Ткачука М.Л. іншими членами правління.

     На підставі  обставин  справи,   які   судом   було   визнано 

встановленими вище перерахованими доказами, місцевий господарський

суд дійшов висновку про недійсність договору дарування від

27.09.2004 р. за приписами статті 235, частини 5 статті 203,

статті 215 Цивільного кодексу України ( 435-15 ).

     Дійшовши висновку,  що  до   удаваного   договору   дарування 

необхідно застосовувати правила вчиненого у дійсності договору

купівлі-продажу, місцевий господарський суд зазначив на

невідповідність такої купівлі-продажу частині 3 статті 81

Господарського кодексу України ( 436-15 ), що передбачають

переважне право акціонерів закритого акціонерного товариства на

придбання акцій, що продаються іншими акціонерами товариства.

     З огляду на вищевикладене, суд вказав на порушення прав інших 

акціонерів АТЗТ "Феріт", в тому числі Грецького В.Л. на придбання

акцій закритого акціонерного товариства, яке підлягає захисту у

спосіб, передбачений частиною 4 статті 361 Цивільного кодексу

України ( 435-15 ) за аналогією закону (частина 1 статті 8

Цивільного кодексу України).

     Переглядаючи справу  в повному обсязі за приписами статті 101 

Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ),

апеляційний господарський суд встановив ті ж самі обставини

справи, що й місцевий господарський суд, однак не погодився з його

висновком щодо оцінки цих обставин.

     Зокрема,   суд   апеляційної   інстанції  вказав,  що  наявні 

матеріали справи не доводять того, що сторонами договору дарування

в дійсності було укладено договір купівлі-продажу, місцевим судом

не перевірено наявність у матеріалах справи доказів, що

підтверджують платність правовідносин сторін, відтак його висновок

про дійсне укладення сторонами договору купівлі-продажу є

необґрунтованим.

     Щодо обставин,   які   місцевий   господарський   суд  визнав 

встановленим належними та допустимими доказами, суд апеляційної

інстанції вказав про те, що висновки суду про вирішення спору не

можуть ґрунтуватися на таких обставинах, як матеріальне становище

Ткачука М.Л., наявність сусідських відносин між сторонами, факти

укладення членами родини Ткачука М.Л. договорів купівлі-продажу,

що не відповідають статті 32 Господарського процесуального кодексу

України ( 1798-12 ).

     Критично оцінивши заяву Ткачука М.Л.  про укладення  договору 

купівлі-продажу акцій, апеляційний суд прийняв до уваги, що

викладені у ній фактичні дані спростовуються пунктом 4 договору

дарування цінних паперів, а також позицією Ткачука М.Л при

розгляді даної справи, його неодноразовими спростуваннями заяви

2006 року та відмовою від неї.

     Відтак суд   апеляційної   інстанції   дійшов   висновку  про 

недоведеність позовних вимог належними та допустимими доказами.

     Водночас апеляційний   господарський   суд    зазначив    про 

відсутність в будь-якому разі порушених прав АТЗТ "Феріт"

внаслідок укладення спірного договору дарування, оскільки мова йде

про правовідносини акціонерів щодо належного їм майна - акцій,

учасником яких не може бути саме акціонерне товариство.

     Скасовуючи рішення   місцевого   господарського   суду,   суд 

апеляційної інстанції послався на допущене ним порушення -

визнання встановленими обставин справи, які не підтверджено

належними та допустимими доказами.

     Дослідивши наявні матеріали справи, апеляційний господарський 

суд дійшов висновку, що вони не доводять обставини справи, які є

істотними для вирішення даного спору, у зв'язку з чим відмовив у

позові.

     Судова колегія  вважає,  що  апеляційним   судом   правомірно 

застосовано положення статті 32 Господарського процесуального

кодексу України ( 1798-12 ) та надано оцінку наявним у справі

документам з точки зору їх доказової сили та обставин, які можуть

ними доводитися.

     Судова колегія  погоджується,  що  фактичні  дані,   на   які 

послався місцевий господарський суд, як на докази у справі (покази

свідків), стосуються обставин написання відповідачем Ткачуком М.Л.

його заяви правлінню товариства, та не стосуються самого укладення

договору дарування; матеріальне становище Ткачука М.Л. та інші

договори, укладені членами його родини, також не стосуються мети

укладення договору дарування; саму заяву Ткачука М.Л. судом

оцінено критично та визначено, що вона не доводить фактичного

одержання ним коштів за договором, тобто, іншої мети укладення

договору дарування.

     Відтак фактично  доводи  касаційних  скарг  стосуються оцінки 

доказів судом апеляційної інстанції, а не застосування норм

матеріального права (статей 203 та 235 Цивільного кодексу України)

( 435-15 ), при цьому касаційні скарги не містять доводів про

неправильне застосування апеляційним судом статей 32-34

Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ).

     Також судова   колегія   погоджується   з   висновком    суду 

апеляційної інстанції про відсутність порушених прав позивача

внаслідок укладення спірного правочину, що не є його учасником, а

також учасником правовідносин, пов'язаних з обігом цінних паперів

між акціонерами.

     Розглянувши доводи  касаційної   скарги   третьої   особи   з 

самостійними вимогами на предмет спору про його неналежне

повідомлення про час та місце судового засідання, як підставу для

безумовного скасування судового рішення, судова колегія вказує, що

такою підставою за частиною 2 статті 111-10 Господарського

процесуального кодексу України ( 1798-12 ) є неповідомлення про

час та місце судового засідання сторін, до яких за статтею 21

Господарського процесуального кодексу України відносяться позивач

та відповідач; матеріали справи містять докази належного

повідомлення сторін у справі про час та місце судового засідання.

     Таким чином,   перевіривши   у  відповідності  до  частини  2 

статті 111-5 Господарського процесуального кодексу України

( 1798-12 ) юридичну оцінку обставин справи та повноту їх

встановлення у постанові апеляційного господарського суду, колегія

суддів дійшла висновків про те, що апеляційний господарський суд в

порядку статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу

України розглядаючи справу, всебічно, повно та об'єктивно

розглянув у судовому процесі всі істотні обставини справи в їх

сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог

та заперечень докази; належним чином проаналізував правовідносини,

що виникли та існували між сторонами, та дійшов законних та

обґрунтованих висновків за наслідками розгляду позову та

апеляційної скарги.

     Висновки апеляційного   суду   ґрунтуються   на  належних  та 

допустимих доказах, наведених у постанові суду.

     Як наслідок,   прийнята   апеляційним   господарським   судом 

постанова відповідає вимогам статті 105 Господарського

процесуального кодексу України ( 1798-12 ) та Постанови Пленуму

Верховного суду України N 11 ( v0011700-76 ) від 29.12.76 р. "Про

судове рішення" зі змінами та доповненнями.

     Доводи скаржників не приймаються колегією суддів до  уваги  з 

огляду на положення статті 111-7 Господарського процесуального

кодексу України ( 1798-12 ) та з підстав їх суперечності

обставинам справи.

     Твердження скаржників    про    порушення    і    неправильне 

застосування апеляційним господарським судом норм процесуального

та матеріального права при прийнятті постанови не знайшли свого

підтвердження, з огляду на що підстав для її скасування колегія

суддів не вбачає.

     На підставі  викладеного,  керуючись  статтями 111-5,  111-7, 

пунктом 1 статті 111-9 Господарського процесуального кодексу

України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

     Касаційні скарги  Акціонерного  товариства   закритого   типу 

"Феріт"; Грецького Віктора Леонтійовича залишити без задоволення.

     Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду 

від 13.02.2008 року у справі N 25/220-07 (2-2576/06)

господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін.

 Головуючий                                            Т.Дроботова 

Судді: Н.Волковицька

Л.Рогач

Про визнання недійсним договору, переведення прав та обов'язків покупця

Постанова; Вищий господарський суд від 03.06.2008 № 25/220-07

Прийняття від 03.06.2008

Постійна адреса:

https://xn--80aagahqwyibe8an.com/go/v0_07600-08

Законодавство України

станом на 07.11.2023

поточна редакція

= завантажити законодавчий акт, актуальний на поточний час =
<< | >>

Вищий господарський суд:

  1. ОГЛЯДОВИЙ ЛИСТ N 01-8/1228 від 16.11.2001 Господарські суди України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням земельного законодавства". Вищий господарський суд. 2018 рікк
  2. ІНФОРМАЦІЙНИЙ ЛИСТ N 01-8/155 від 13.02.2002 Господарські суди України "Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів та внесення змін і доповнень до деяких інформаційних листів". Вищий господарський суд. 2018 рікк
  3. ПОСТАНОВА 24.04.2002 N 5/3/502/99 "Вищий господарський суд України, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу на постанову товариства з обмеженою відповідальністю "П..."смт Приазовськ Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.01.2002 у справі господарського суду Запорізької області N 5/3/502/99 за заявою ТОВ "А..."смт Приазовськ до КСП "А..."с. Октябрське про банкрутство, В С Т А Н О В И В:". Вищий господарський суд. 2018 рікк
  4. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29.07.2002 Справа N 4/525-14/88 "(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 26.05.2005 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)". Вищий господарський суд. 2018 рікк
  5. ПОСТАНОВА 06.11.2002 Справа N 14-08/2820 "Судова колегія Вищого господарського суду України, розглянувши матеріали касаційної скарги ВАТ "П"на ухвалу господарського суду Черкаської області від 27.08.2002 р. у справі N 14-08/2820 господарського суду Черкаської області за заявою ДПІ до ВАТ "П"про банкрутство, в с т а н о в и л а:". Вищий господарський суд. 2018 рікк
  6. П О С Т А Н О В Л Е Н И Е 19.02.2003 Дело N 6/203 "19 февраля 2003 года Высший хозяйственный суд Украины, рассмотрев в открытом судебном заседании кассационную жалобу ООО "И", г. Николаев, на постановление Одесского апелляционного хозяйственного суда от 30 сентября 2002 года по делу N 6/203 по иску ООО "И"к ГНИ в Ленинском р-не г. Николаева, отделению государственного казначейства в г. Николаеве, ГНИ в Центрально-городском р-не г. Кривой Рог Днепропетровской области, отделению государственного казначейства в г. Кривой Рог Днепропетровской области. ОАО "К", ЗАО "Л-К"о расторжении сделки, установил следующее.". Вищий господарський суд. 2018 рікк
  7. ІНФОРМАЦІЙНИЙ ЛИСТ 26.05.2003 N 01-8/590 "Про нормативно-правові акти, видані відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"". Вищий господарський суд. 2018 рікк
  8. Р Е К О М Е Н Д А Ц І Ї 17.12.2003 N 04-5/534 "Господарські суди України". Вищий господарський суд. 2018 рікк
  9. ІНФОРМАЦІЙНИЙ ЛИСТ 19.03.2004 N 01-8/493 "Про практику Верховного Суду України щодо перегляду ухвал Вищого господарського суду України про повернення касаційних скарг". Вищий господарський суд. 2018 рікк
  10. ПОСТАНОВА Іменем України 27.04.2004 Справа N 17/1пд "(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 02.09.2004 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)". Вищий господарський суд. 2018 рікк
  11. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12.05.2004 Справа N 43/479 "(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 16.09.2004 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)". Вищий господарський суд. 2018 рікк
  12. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19.05.2004 Справа N 04/18-04 "(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 02.09.2004 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)". Вищий господарський суд. 2018 рікк
  13. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25.05.2004 Справа N А-42/212-03 "(ухвалою судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 16.09.2004 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)". Вищий господарський суд. 2018 рікк
  14. П О С Т А Н О В Л Е Н И Е 01.06.2004 "Информация о лице, размещенная на фасаде, возле входа (въезда), или о его продукции в витрине занимаемого таким лицом помещения, может быть размещена без разрешения местного органа власти". Вищий господарський суд. 2018 рікк
  15. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03.06.2004 Справа N 17-4-22-15-30/02-10735 "(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 23.09.2004 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)". Вищий господарський суд. 2018 рікк
  16. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10.06.2004 Справа N 9/228 "(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 23.09.2004 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)". Вищий господарський суд. 2018 рікк
  17. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16.06.2004 Справа N 31/267 "(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 16.09.2004 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)". Вищий господарський суд. 2018 рікк
  18. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22.06.2004 Справа N А-42/13-04 "(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 07.10.2004 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)". Вищий господарський суд. 2018 рікк
  19. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30.06.2004 Справа N 15/181д "(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 09.09.2004 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)". Вищий господарський суд. 2018 рікк
  20. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06.07.2004 Справа N А-04/494-03 "(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 04.11.2004 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)". Вищий господарський суд. 2018 рікк
- Антимонопольний комітет - Верховний Суд України - Вищий адміністративний суд України - Вищий господарський суд - Вищий спеціалізований суд - Генеральна прокуратура України - ДА електронного урядування - Державіаслужба України - Державні утворення на території України (1917-1920) - Держатомрегулювання - Держаудитслужба України - Держкомтелерадіо України - Держкордонслужба України - Держнаглядохоронпраці України - Держспецзв’язок - Держспоживстандарт України - Держстат України - Держфінпослуг України - ДКА України - Закони України - Законодавство Української РСР - Кабінет Міністрів України - Кодекси України - Конституційний Суд України - МВС України - МЗС України - Міжнародні документи, ратифіковані Верховною Радою України - Міжнародні угоди України - Мін'юст України - Мінагрополітики України - Мінекономрозвитку України - Міненерговугілля України - Мінінфраструктури України - Мінкультури України - Мінмолодьспорт України - Міноборони України - Мінприроди України - Мінрегіон України - Мінсоцполітики України - Мінфін України - МІП - МНС України - МОЗ України - МОН України - МТОТ - Нацдержслужба України - Національне агентство з питань запобігання корупції - Національне антикорупційне бюро України - Національний банк України - Нацком.енергетики - Нацкомфінпослуг - Нацрада телерадіомовлення - НКРЗІ - НКЦПФР - Основний Закон України - Пенсійний фонд України - Постанови Верховної Ради України - Президент України - РНБО України - Розпорядження Голови ВР України - Розпорядження Кабінета Міністрів України - Служба безпеки України - Служба зовнішньої розвідки - Укрдержархів - Управління державної охорони - Фонд гарант.вкладів фізич.осіб - Фонд державного майна - Фонд соцстраху по безробіттю - Фундаментальне законодавство України - Центрвиборчком України -